Управління грошовими потоками підприємства

• Вступ
• 1. Теоретичні основи вивчення грошових надходжень підприємства, їх ефективного використання в умовах ринкових відносин
• 1.1 Характеристика і склад грошових надходжень підприємств
• 1.2 Виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг
• 2. Грошові надходження АТ «СУМИ ХЛІБ» ХЛІБОКОМБІНАТ № 1″
• 2.3 Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг)
• 3. Вдосконалення структури фінансових ресурсів підприємства та підвищення ефективності їх використання
• 3.1 Обґрунтування та шляхи підвищення ефективного використання фінансових ресурсів
• 3.2 Визначення операційного лівериджу та ефекту фінансового важеля на прогнозний період
• 3.3 Довгострокова та короткострокова стратегії
• Висновки та пропозиції
• Список використаної літератури
• Додатки

Вступ

Ринкова економіка, при всій різноманітності її моделей, відомих світовій практиці, характеризується тим, що являє собою соціально орієнтоване господарство, що доповняється державним регулюванням. Величезну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їх, регулювання зі сторони держави грають фінанси. Вони невід'ємна частина ринкових відносин і одночасно важливий інструмент реалізації державної політики. Ось чому сьогодні як ніколи важливо добре знати природу фінансів, глибоко розбиратися в умовах їх функціонування, бачити способи найбільш повного їх використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

Перехід економіки України до якісно нової моделі господарювання, яка передбачає реформування всієї облікової системи і системи управління господарським механізмом підприємства у відповідності до міжнародних стандартів обліку, зумовлює необхідність нового підходу до поглибленого дослідження питань аналізу оборотного капіталу та вивчення тихий функцій, які він виконує у господарській діяльності підприємств.

Рано або пізно керівники підприємства стикаються з проблемами управління фінансовими ресурсами: з’ясовується, що показники і процедури, що використовувалися раніше для планування діяльності підприємства, наприклад обсяг виробленої продукції, не дозволяють йому успішно конкурувати через високу собівартість продукції і поява конкурентів не тільки починає перешкоджати отриманню звичних прибутків, але зводить іноді прибуток до нуля.

Розуміння того, що на підприємстві необхідно міняти систему управління, знижувати витрати, більш ефективно управляти фінансовими ресурсами, до яких відносяться грошові кошти, приходить швидко. Питання в тому, як це зробити? Як підрахувати істинну собівартість виду продукції, як спланувати витрачання коштів на закупівлю запасів, у вдосконалення яких процесів насамперед необхідно інвестувати кошти і т.д.

Управління грошовими коштами — це забезпечення фінансової рівноваги підприємства шляхом збалансованості надходжень і видатків грошових коштів.

Головна мета даної роботи — проаналізувати організацію і ефективність управління фінансовими ресурсами підприємства, що досліджується, виявити основні проблеми в управлінні грошовими коштами і дати рекомендації по удосконаленню напрямків ефективного використання грошових надходжень.

Стратегічними задачами розробки рекомендацій були: максимізація прибутку підприємства, оптимізація структури підприємства і підвищення його фінансової стійкості, забезпечення інвестиційної привабливості підприємства, створення ефективного механізму управління грошових надходжень.

Виходячи з поставленої мети, були визначені наступні завдання: розглянути та проаналізувати забезпечення обліку і звітності щодо грошових коштів; провести аналіз грошових коштів; визначити шляхи оптимізації грошових коштів підприємства та планування грошових коштів підприємства в розрізі різних їх видів.

Забезпечення ефективного контролю грошових коштів підприємства. Інформаційною базою фінансового аналізу була бухгалтерська звітність підприємства за 2008, 2009 роки. При опрацюванні теоретичних питань щодо управління грошовими активами були використані різні учбові посібники, статті періодичних видань.

1. Теоретичні основи вивчення грошових надходжень підприємства, їх ефективного використання в умовах ринкових відносин

1.1 Характеристика і склад грошових надходжень підприємств

Рух грошових коштів — це надходження і вибуття грошових коштів і їх еквівалентів.

Грошові кошти — готівка в касі, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Еквіваленти грошових коштів — короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Класифікація грошових коштів:

1. За масштабами обслуговування господарського процесу.

2. За видами господарської діяльності.

3. За напрямками руху грошових коштів.

4. За методом обчислення.

У практичній діяльності люди стикаються, як правило, не з категоріями, а з їх, перетвореними формами, тому в стандартній фінансовій звітності з практичної доцільності відбиваються саме вони.

С визначення фінансових ресурсів слідує, що за походженням вони розділяються на внутрішні (власні) і зовнішні (залучені). У свою чергу внутрішні в реальній формі представлені в стандартній звітності у вигляді чистого прибутку й амортизації, а в перетвореній формі - у вигляді зобов’язань перед службовцями підприємства, чистий прибуток являє собою частину прибутків підприємства, яка утвориться після вирахування із загальних сум прибутків обов’язкових платежів — податків, зборів, штрафів, пені, неустойок, частини процентів і інших обов’язкових виплат. Чистий прибуток знаходиться в розпорядженні підприємства і розподіляється за рішеннями її керівних органів.

Зовнішні або залучені фінансові ресурси діляться також на дві групи: власні й позикові. Такий розподіл, зумовлений формою капіталу, в якій він вкладається зовнішніми учасниками в розвиток даної підприємства: як підприємницький або як позиковий капітал. Відповідно результатом вкладень підприємницького капіталу є утворення залучених власних фінансових ресурсів, результатом вкладень позикового капіталу — позикових коштів.

У процесі виробничо-фінансової діяльності підприємство постійно здійснюється кругообіг коштів.

Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку і звітності включають:

Доходи від основної (операційної) діяльності — виручку від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

Доходи від іншої операційної діяльності — виручку від реалізації оборотних активів, іноземної валюти; операційної оренди, операційних курсових різниць; одержані пені, штрафи, неустойки; виручку від іншої реалізації;

Доходи від фінансових операцій: від спільної діяльності, інвестицій в дочірні підприємства, одержання дивіденди, одержані відсотки за облігаціями тощо;

Доходи від іншої звичайної діяльності: реалізація фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів; безоплатно отриманих необоротних активів, уцінки необоротних активів;

Доходи від надзвичайних подій.

Самофінансування — обов’язкова умова успішної господарської діяльності підприємств в умовах ринкової економіки. Цей принцип базується на повній окупності витрат по виробництву продукції й розширенню виробничо-технічної бази підприємства, він означає, що кожне підприємство покриває свої поточні й капітальні витрати за рахунок власних джерел. Принцип самофінансування поки не може бути забезпечений на підприємствах, що випускають необхідну споживачеві продукцію з високими витратами на її виробництво і що не забезпечують достатній рівень рентабельності з різних об'єктивним причин. До них відносяться підприємства житлово-комунального господарства, пасажирського транспорту, сільськогосподарські й інші підприємства, одержуючи асигнування з бюджету. Теж характерно і для підприємств оборонного значення, господарська діяльність яких не може вважатися підприємницькою і фінансується за рахунок коштів, отриманих від реалізації продукції.

При тимчасовій недостатності в коштах потреба в них може забезпечуватися за рахунок позикових фінансових ресурсів.

Залучені позикові фінансові ресурси підприємства найчастіше зустрічаються у формі:

банківських кредитів і позик;

коштів від випуску й продажу облігацій підприємства;

позик від інших небанківських суб'єктів ринку.

В умовах вітчизняної практики залучення фінансових ресурсів на поворотній основі від банківських і небанківських організацій має принципове значення. У загальноприйнятому розумінні кредити й позики можуть видавати виключно кредитні інститути — банки. Отримані підприємством позики на поворотній основі від небанківських організацій згідно з чинним законодавством є прибутком підприємства й обкладаються відповідною ставкою податку.

У ринковій економіці найбільш поширеною формою залучення позикових коштів на довгостроковій основі є облігаційна позика, що випускається акціонерним товариством на термін не менше за один рік, а також — емісія пайових цінних паперів. У практиці фінансового менеджменту в умовах ринку відомі й інші прийоми фінансування діяльності підприємства, що застосовуються самостійно або в комбінації з емісією основних цінних паперів. До них відносяться опціони, заставні операції, лізинг, френчайзинг.

Розглянемо деякі види грошових надходжень підприємства.

1.2 Виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг

Реалізація - це процес продажу готової продукції, товарів або виконаних робіт і наданих послуг.

Процес продажу завершує кругообіг засобів і створює передумови для відновлення нового кругообігу. Важливість даного процесу полягає в тому, що на цьому етапі продукція підприємства знаходить своє суспільне застосування Якщо продукт потрібен суспільству для задоволення виробничих або особистих потреб, то він буде реалізований (із урахуванням ринкового закону попиту і пропозиції) і за нього підприємство отримає грошові кошти, за рахунок чого буде придбана нова партія сировини, з якої знову буде виготовлена продукція. З’являться кошти і для оплати праці робітників і службовців, для розширення виробництва тощо.

У процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг створюється нова вартість, яка визначається сумою виручки від реалізації.

Виручка від реалізації є основним джерелом відшкодування затрачених на виробництво продукції (робіт, послуг) коштів, формування фондів грошових коштів, її своєчасне надходження забезпечує безперервність кругообігу коштів, безперебійності процесу діяльності підприємства. Невчасне надходження виручки спричиняє перебої у діяльності, зниження прибутку, порушення договірних зобов’язань, штрафні санкції.

Використання виручки відображає початковий етап розподільних процесів. З отримані виручки підприємство відшкодовує матеріальні витрати на сировині, матеріали, паливо, електроенергію, інші предмети труда, а також надані підприємству послуги. Подальший розподіл виручки пов’язаний з формуванням амортизаційних відрахувань як джерела відтворювання основних фондів і нематеріальних активів. Частина виручки, що Залишилася — це валовий прибуток або знову створена вартість, яка прямує на оплату труда й формування прибутку підприємства, а також на відрахування у позабюджетні фонди, податки (крім податку на прибуток), інші обов’язкові платежі.

Надходження виручки від реалізації свідчить про завершення кругообігу коштів. До надходження виручки витрати виробництва й звернення фінансуються за рахунок джерел формування оборотних коштів. Результат кругообігу вкладених у діяльність коштів відшкодування витрат і створення власних джерел фінансування: амортизаційних відрахувань і прибутку.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» визначено критерії визнання доходу для трьох типів операцій: реалізації продукції (товарів), надання послуг і використання активів підприємства, які приносять відсотки, роялті та дивіденди Іншими сторонами.

Критерії визнання доходу застосовуються до кожного типу операцій, проте стандартом визначено обставини, за яких вони застосовуватимуться до кожної з трьох категорій доходу. Ці критерії, звичайно, застосовуються окремо до кожної операції.

Достовірність вимірювання витрат, які були або будуть понесені в зв’язку з операцією, визначає вигнання доходу від продажу. Так, якщо понесені витрати або ті, що будуть понесені в зв’язку з операцією, неможливо достовірно виміряти, дохід від продажу не визнається. Цей критерій випливає з принципу відповідності доходів і витрат. За цим принципом для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Інакше кажучи, коли визнається дохід, визнаються і пов’язані з ним витрати, включаючи оцінку майбутніх витрат. Звичайним прикладом майбутніх витрат, які будуть оцінені і нараховані, є гарантійні витрати. Якщо майбутні витрати не можна достовірно оцінити, визнання доходу відкладається доти, поки сума таких витрат буде найбільш достовірно оцінена або фактично понесена.

За таких обставин будь-яка вже отримана компенсація за реалізацію товарів визнається як зобов’язання або відкладений прибуток. і

Застосування принципу нарахування та принципу відповідності доходів та витрат, фактичне надходження грошових коштів чи грошових еквівалентів під час визнання доходів зумовлюють розподіл доходів та витрат відповідно на фактичні, відстрочені та нараховані.

1.3 Доходи від іншої операційної діяльності

Для нормальної виробничо-господарської діяльності підприємства, виконання постачально-збутових операцій, розрахунків з працівниками, а також інших виробничих та господарчих потреб неабияк роль відіграють фінансові ресурси, що перебувають в обігу. Такі ресурси і утворюють фонди обігу, до яких належать: товарно-матеріальні цінності; кошти на розрахунковому рахунку підприємства в банку; кошти, наявні в касі; кошти в розрахунках із замовниками (дебіторські заборгованості; відвантажені товари та надані послуги.

Іншими словами, фонди обігу — це всі засоби, що в грошовій або речовій формі перебувають на підприємстві і юридичне, в будь-який момент, можуть стати вільними коштами підприємства.

Склад оборотних засобів підприємства подано на рис. 1.1

Рис. 1.1 Склад оборотних засобів підприємства

2. Грошові надходження АТ «СУМИ ХЛІБ» ХЛІБОКОМБІНАТ № 1″

2.1 Загальна характеристика підприємства та оцінка стану його фінансових ресурсів

Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементом системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів, охарактеризуються системою показників, що відображають наявність, розміщення й використання фінансових ресурсів.

Підприємство АТ «Сумихліб» Хлібокомбінат № 1″ за формою власності - колективне, галузь — виробництво та вид економічної діяльності - хлібопекарна промисловість. Воно створене згідно з вимогами Закону України «Про господарські товариства» та Статуту відкритого акціонерного товариства «Сумихліб» .

Дочірнє підприємство в процесі своєї діяльності регулюється:

а) чинним законодавством України;

б) статутом АТ «Сумихліб» Хлібокомбінат № 1″.

Основною метою підприємства є отримання прибутку.

Основними видами діяльності підприємства є:

виробництво та реалізація хлібобулочних, макаронних, кондитерських та інших харчових виробів;

надання транспортних послуг;

оновлення та постійна підтримка на належному рівні виробничих фондів у відповідності з нормативною документацією;

впровадження нової техніки та технології, які відповідають світовому науково-технічному рівню;

проведення будівельних, монтажних, ремонтних та спеціальних робіт;

здійснення торгівельно-посередницьких операцій та послуг, реалізації власної продукції та інших товарів через мережу фірмових магазинів, інших торгівельних закладів;

поновлення і поліпшення асортименту власної продукції підвищення її якості, та надання послуг, за рахунок підприємства.

Майно підприємства складається з основних засобів та оборотних коштів, інших господарських засобів та цінностей, вартість яких відображена в балансі підприємства.

Приріст підприємства здійснюється внаслідок його господарської діяльності за рахунок одержаних доходів, в інших випадках — на підставах не заборонених чинним законодавством.

Джерелами формування майна є:

доход, від власної господарської діяльності.

надходження від цінних паперів та дивідендів.

безоплатні та благодійні внески.

придбання майна іншого підприємства, організації.

інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Статутний фонд підприємства становить 996,4 тис. грн.

Власний капітал підприємства сформовано за рахунок статутного капіталу 996,4 тис. грн. та іншого додаткового капіталу, який складає 9152,0 тис. грн.

Управління підприємством.

Управління підприємством здійснюється згідно із статутом АТ виконавчим органом підприємства — Дирекцією, штат якої затверджується Головою Правління (Генеральним директором).

Дирекцією очолює Директор. Умови трудового договору Директора визначається контрактом.

Директор підприємства:

організовує оперативне управління та здійснення керівництво економічною, господарською та соціальною діяльністю підприємства і несе персональну відповідальність за виконання покладених на підприємство завдань;

втілює в життя рішення керівних органів підприємства;

без довіреності представляє інтереси підприємства і здійснює дії від імені підприємства;

розпоряджається господарськими засобами й майном підприємства в межах визначених його статутом.

Фірмова торговельна мережа комбінату складається із одного магазину «Каравай», кіосків «Хліб» розташованих по місту.

Товарообіг фірмової мережі у 2009 році склав 3604,1 тис. грн., що на 48,1 відсотків, більше ніж у 2008 році.

Прибуток віл торговельної діяльності хлібокомбінату в зазначеному періоді склав 111,3 тис. грн.

Виручка від реалізації за 2009 рік складає 37 817,5 тис. грн., а за вирахуванням ПДВ 31 512,1 тис. грн. Причому, в загальному обсязі реалізації 18 270,8 тис. грн., або 58,0% складає виручка від реалізації хлібобулочних виробів 12 729,6 тис. грн., або 40,4% складає виручка від реалізації кондитерських виробів та 511,7 тис. грн. або 1,6% складає виручка від реалізації від іншої торгівельної діяльності.

За підсумками роботи хлібокомбінату за 2008 рік одержано прибуток 4802,8 тис. грн.; прибуток від торговельної діяльності 57,5 тис. грн. — 1,2% від загального прибутку.

Не розподіленого прибутку за станом на 01.01.2008 р. на хлібокомбінаті немає.

У 2005 році хлібокомбінатом планується змотувати та ввести в дію павільйон для продажу кондитерських та хлібобулочних виробів.

У 2009 році відділом збуту було підписано 418 договорів на реалізацію хлібобулочних виробів.

2.2 Грошові надходження АТ «Сумихліб» Хлібокомбінат № 1″

У процесі виробничо-господарської діяльності АТ «Сумихліб» Хлібокомбінат № 1″ постійно здійснюється кругообіг коштів. Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов’язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності АТ «Сумихліб» Хлібокомбінат № 1″.

Вхідні грошові потоки АТ «Сумихліб» Хлібокомбінат № 1″ можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від основної діяльності підприємств. Тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень. Так, зокрема, на АТ «Сумихліб» Хлібокомбінат № 1″ в першому півріччі 2008 року було отримано виручку від реалізації продукції в розмірі 644,4 тис. грн.

АТ «Сумихліб» Хлібокомбінат № 1″ реалізовувало продукцію допоміжного виробництва, непотрібну й надлишкову сировину, напівфабрикати та інші матеріали, основні засоби, що вибули з виробництва, нематеріальні активи та інше майно. Саме такі грошові надходження підприємство відображало у розділі «Виручка від іншої реалізації» .

За умов ринкової економіки підприємство поряд з основною займається і фінансово-інвестиційною діяльністю: купівлею і продажем цінних паперів, укладанням тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки, лізингом; наданням майна в оренду; валютними та іншими операціями з метою отримання додаткових доходів. Доходи від цієї діяльності мають значну питому вагу у вхідних грошових потоках підприємства. Вони справляють прямий, безпосередній вплив на формування балансового прибутку.

Штрафи, пені, неустойки виникають унаслідок порушення фінансових і господарських зобов’язань підприємства через порушення законодавства та умов договорів, котрі мають місце в практиці господарювання і фінансової діяльності підприємства. Окрім того, протягом року були виявлені прибуток і доходи минулих років, погашалася дебіторська заборгованість, раніше списана як безнадійна. Усі ці надходження належать до доходів від позареалізаційних операцій, котрі у фінансових планах підприємства не передбачаються, хоча й включаються до складу балансового прибутку.

Згідно з укладеними договорами між АТ «Сумихліб» Хлібокомбінат № 1″ і орендарями виручка від реалізації послуг оренди надходить на рахунок комбінату щомісячно, не пізніше 25-го числа. За рахунок цих грошових надходжень передусім відшкодовується вартість матеріальних витрат на виробництво — використаних матеріалів, електроенергії, палива та ін., а також перенесена частина вартості основних фондів (амортизаційні відрахування).

Таким чином, утворюються економічні умови для нового виробничого циклу. Залишок виручки становить валовий дохід.

Валовий дохід — це грошовий вираз вартості знов створеної продукції. Він визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуваннями у складі собівартості реалізованої продукції. Валовий дохід є важливим показником діяльності підприємства і характеризує її ефективність. У ньому відображається підвищення продуктивності праці, збільшення заробітної плати, скорочення матеріаломісткості продукції. Використання валового доходу як основного узагальнюючого показника ефективності дає змогу визначити реальний економічний ефект, котрий отримується від діяльності підприємства.

Чистий дохід реалізується в грошовій формі і виокремлюється в самостійну категорію — грошові нагромадження. Чистий дохід є грошовим виразом додаткового продукту, створеного працею людей на підприємствах. Таким чином, чистий дохід виражає в грошовій формі вартість додаткового продукту і визначається як перевищення виручки від реалізації продукції над вартістю матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань і заробітної плати, або як різниця між валовим доходом і заробітною платою.

Чистий дохід реалізується у вигляді акцизів, податку на додану вартість, відрахувань у фонди пенсійного й соціального страхування, інші державні цільові фонди тощо. Значна частина чистого доходу реалізується у формі прибутку. Отже, чистий дохід є найважливішим джерелом фінансових ресурсів підприємства.

2.3 Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг)

В загальному випадку на величину прибутку від реалізації товарної продукції впливають такі фактори, як зміна обсягів реалізації, структури продукції, відпускних цін на реалізовану продукцію, цін на сировину, тарифів на електроенергію та перевезення. Методику формалізованого розрахунку факторних впливів на прибуток від реалізації можна показати на наступних прикладах:

1. Розрахунок загальної зміни прибутку від реалізації продукції (P):

P=Р1 — Р0,

де: Р1 — прибуток за звітний період;

Р0 — прибуток за базисний період.

2. Розрахунок впливу на прибуток зміни відпускних цін на реалізовану продукцію (Р1):

Р1 = Np1 — Np1,0 = p1q1 — p0q1,

де: Np1 = p1q1 — реалізація у звітному періоді за цінами звітного періоду (p — ціна товару; q — кількість товарів);

Np1,0 = p0q1 — реалізація у звітному періоді за цінами базисного року.

3. Розрахунок впливу на прибуток змін в обсязі продукції (Р2) (власне обсягу продукції в оцінці по плановій (базовій) собівартості):

Р2 = P0K1 — P = P0 (K1−1),

де: P0 — прибуток базисного періоду; K1 — коефіцієнт зростання обсягу реалізації продукції; K1 = S1,0/S0,де: S1,0 — фактична собівартість реалізованої продукції за звітний період в цінах та тарифах базисного періоду; S0 — собівартість базисного періоду.

4. Розрахунок впливу на прибуток змін в обсязі продукції, зумовлений змінами в структурі продукції (Р3):

Р3 = P0 (K2 — K1),

де: K2 — коефіцієнт зростання обсягу реалізації в оцінці по відпускним цінам;

K1 =N1,0/N0,

де: N1,0 — реалізація у звітному періоді за цінами базисного періоду;

N0 — реалізація у базисному періоді.

5. Розрахунок впливу на прибуток економії від зниження собівартості продукції (P4):

P4=S1,0 — S1,

де: S1,0 — собівартість реалізованої продукції за звітний період за цінами та умовами базисного періоду;

S0 — фактична собівартість реалізованої продукції базисного періоду.

6. Розрахунок впливу на прибуток змін собівартості за рахунок структурних зсувів у складі продукції (P5):

P5=S0K2 — S1,0

Окремим розрахунком за даними бухгалтерського обліку визначається вплив на прибуток змін цін на матеріали та тарифів на послуги (P6), а також економії викликаної порушенням господарської дисципліни (P7). Сума факторних відхилень дає загальну зміну прибутку:

P= Pі.

і=1

де: P — загальна зміна прибутку;

Pі - зміна прибутку за рахунок і-го фактора.

Визначимо ступінь впливу на прибуток наступних факторів:

а) зміни відпускних цін на продукцію; розраховується як різниця між виручкою від реалізації товарної продукції у діючих цінах та реалізацією у звітному періоді в цінах базисного періоду. У прикладі даного підприємства вона дорівнює 5290 грн. (45 660−40 370). Додаткова виручка від реалізації була отримана в основному за рахунок підвищення цін на поліграфічну продукцію: впродовж І кварталу 2008 (звітний період) ціни зросли приблизно на 20% порівняно з попереднім періодом, внаслідок чого скоротився попит;

б) зміни цін на матеріали, тарифів на електроенергію та перевезення, тарифних ставок (окладів) оплати праці; розраховується на основі даних по собівартості продукції. Протягом звітного періоду збільшення ринкових цін, а також тарифів на транспортні перевезення зумовили зростання витрат виробництва на підприємстві на 3200 грн.; тарифи оплати праці підвищилися на 4500 грн., що в сумі призвело до зменшення прибутку на 6700 грн.;

в) порушення господарської дисципліни; встановлюються на основі аналізу економії, утвореної в наслідок порушення стандартів, технічних умов, невиконання плану заходів по оплаті праці, техніці безпеки та ін. Впродовж звітного періоду на підприємстві не виявлено додаткового прибутку в наслідок перелічених причин;

г) збільшення обсягу продукції в оцінці по базисній повній собівартості (власне обсягу продукції); вираховують коефіцієнт зростання обсягу реалізації продукції в оцінці по базисній собівартості. В даному прикладі він дорівнює 1,210 649 (31 450: 25 730). Потім здійснюють корегування базисного прибутку і вираховують з нього базисну величину прибутку:

10 320 1,210 649 = 2174 грн.;

д) збільшення обсягу продукції за рахунок структурних зсувів у складі продукції; розрахунок зводиться до визначення різниці між коефіцієнтом приросту обсягу реалізації в оцінці по відпускним цінам та коефіцієнтом зростання обсягу реалізації продукції в оцінці по базисній собівартості. Результат розрахунку:

10 320 (40 370/36050 — 31 150/25730) = - 937 2174 грн.;

є) зменшення витрат на 1 грн. продукції; виражається різницею між базисною повною собівартістю фактично реалізованої продукції та фактичною собівартістю, вирахуваною з врахуванням зміни цін на матеріальні та інші ресурси та причин пов`язаних з порушеннями господарської дисципліни. У випадку цей вплив становив у звітному періоді 1431 грн. (31 150−29 719);

е) зміна собівартості за рахунок структурних змін у складі продукції; обчислюється порівнянням базисної повної собівартості, скоригованої на коефіцієнт зростання обсягу продукції, з базисною повною собівартістю фактично реалізованої продукції: 1,11 983 325 730 — 31 150 = - 2337.

Загальне відхилення прибутку на підприємстві порівняно з базисними періодом становить — 1079 грн. (9241 — 10 320), що відповідає сумі факторних впливів.

Результати розрахунків можна представити у вигляді звіту впливу факторів на прибуток від реалізації продукції (грн.):

Показники Сума

Загальне відхилення прибутку — 1079

Зокрема за рахунок факторів:

а) зміна цін на продукцію 5290

в) зміна цін на матеріали та тарифів — 6700

г) порушення господарської дисципліни ;

д) зміна обсягу продукції 2174

є) зміна структури продукції - 937

е) зміна рівня витрат (режиму економії) 1431

е) зміна структури витрат — 2337

Як показав факторний аналіз прибутку, найсуттєвішим фактором скорочення прибутку у звітному періоді стало зростання цін на матеріали та тарифів заробітної плати. Факторний аналіз прибутку дає можливість встановити походження джерел його формування (зміна обсягів реалізації, структури продукції, відпускних цін та цін на сировину, тарифів на електроенергію та перевезення). Факторний аналіз прибутку дає керівництву підприємства можливість коригувати обсяги виробництва в залежності величини впливу на прибуток тих чи інших факторів. Такий аналіз дає можливість реально оцінити стан справ на підприємстві, досліджувати структуру собівартості усієї випущеної і реалізованої продукції.

3. Вдосконалення структури фінансових ресурсів підприємства та підвищення ефективності їх використання

3.1 Обґрунтування та шляхи підвищення ефективного використання фінансових ресурсів

Ефективність використання фінансових ресурсів характеризується оборотністю активів і показниками рентабельності. Отже, ефективність використання фінансових ресурсів можна підвищувати, зменшуючи термін оборотності і, підвищуючи рентабельність за рахунок зниження витрат і збільшення виторгу.

Успіх керування фінансовими ресурсами прямо залежить від структури капіталу на підприємстві. Структура капіталу може бути перешкодою для підприємства. Вона також прямо впливає на рентабельність, норму прибутку, коефіцієнтів ділової активності та оборотності на підприємстві.

На АТ «Сумихліб» Хлібокомбінат № 1 можна запропонувати такі напрямки та шляхи підвищення ефективного використання фінансових ресурсів:

зменшення запасів та готової продукції на складах підприємстві;

зменшення дебіторської заборгованості;

зменшення поточних зобов’язань.

Як оборотний капітал на підприємстві використовуються поточні активи. Фонди, використовувані як оборотний капітал, проходять визначений цикл. Ліквідні активи використовуються для покупки вихідних матеріалів, що перетворюються у готову продукцію; продукція продається в кредит, створюючи рахунки дебіторів; рахунки дебітора оплачуються й інкасуються, перетворюючись в ліквідні активи.

Будь-які фонди, не використовувані для нестатків оборотного капіталу, можуть бути спрямовані на оплату пасивів. Крім того, вони можуть використовуватися для придбання основного капіталу чи виплачені у виді доходів власникам.

Таким чином із запропонованих заходів перейдемо до обґрунтування першого заходу.

Перший захід. Один із способів економії оборотного капіталу, а отже — підвищення його оборотності полягає в удосконалюванні керування запасами. Оскільки підприємство вкладає кошти в утворення запасів, то витрати збереження зв’язані не тільки зі складськими витратами, але і з ризиком псування товарів, а також із тимчасовою вартістю капіталу, тобто з нормою прибутку, що міг бути отриманий в результаті інших інвестиційних можливостей з еквівалентним ступенем ризику.

Збільшення запасів і дебіторської заборгованості призводить до зменшення оборотності оборотних коштів. Застій запасів, які у свою чергу не можуть бути використані і створюють нестачу оборотного капіталу, що примушує підприємство ставати боржником. А це явище, як правило негативно впливає на структуру капіталу підприємства.

Прискорення оборотності оборотних коштів веде до росту обсягів виробництва й реалізації продукції. Великий запас готової продукції (зв'язаний з передбачуваним обсягом продажу) скорочує можливість утворення дефіциту продукції при зненацька високому попиті.

Другий захід. Прискорення оборотності оборотного капіталу складається в зменшенні рахунків дебіторів.

Рівень дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами: вид продукції, місткість ринку, ступінь насиченості ринку даною продукцією, система розрахунків і інше. Керування дебіторською заборгованістю припускає насамперед контроль за оборотністю засобів у розрахунках. Прискорення оборотності в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Велике значення мають добір потенційних покупців і визначення умов оплати товарів, що передбачаються в контрактах.

Оплата товарів постійним клієнтам, звичайно, пропонується в кредит, причому умови кредиту залежать від безлічі факторів. В економічно розвитих країнах широко розповсюдженої є схема «2/10 повна 30», що означає, що:

покупець одержує двопроцентну знижку у випадку оплати отриманого товару протягом десяти днів із початку періоду кредитування;

покупець оплачує повну вартість товару, якщо оплата відбувається в період з 11 по 30 день кредитного періоду;

у випадку несплати протягом місяця покупець буде змушений додатково оплатити штраф, величина якого може варіювати в залежності від моменту оплати.

Третій захід. Спрямований на зменшення поточних зобов’язань.

По-перше, необхідний базовий запас коштів для виконання поточних розрахунків. По-друге, необхідні визначені кошти для покриття непередбачених витрат. По-третє, доцільно мати визначену величину вільних коштів для забезпечення можливого чи прогнозованого розширення діяльності.

Таким чином, кошти можуть бути отримані від продажу непотрібних запасів та готової продукції на складі. А також отримати кошти від дебіторів.

Собівартість в 2008 році складала 26 672,4 тис. грн. в 2009 році 37 988,8 тис. грн) Виходячи з аналізу прибутку існує ймовірність, що в прогнозний період собівартість буде становити 40 527,73 тис. грн.

Відділ маркетингової служби передбачає збільшення випуску продукції на 10 відсотків із прогнозу попиту та відкриття додаткових каналів збуту, таких як, (об'єкти малого архітектурного спорудження та інші) продукція буде реалізована. Кредиторська заборгованість складатиме (з урахуванням зменшені її на 17 відсотків), 2937,2 тис. грн. середнє значення її буде 3234,85 тис. грн. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості на прогнозний рік складатиме:

К окз. = 40 527,73: 3234,85 = 12,52

Це майже на 1,6 процент більше ніж попередній коефіцієнт минулого року. (12,56: 12,33 = 101,6).

Слід також зазнати, що на підприємстві існує асортимент, який не приносить прибуток. Після проведеного аналізу з’ясувалось, що вісім видів продуктів не мають прибуток.

Це батон із родзинкою, булочка «родзинка», здоба з повидлом, здоба з повидлом в упаковці, здоба фігурна, витушка з кокосом упакована в плівку, торт «Святковий». Загальною масою 4,4 тон на рік. А це додатково знизить об'єм запасів і призведе до зменшення видатків на закупівлю сировини. Виходячи з потужності основних засобів збільшення виготовлення не спричинить додатково залучення основних засобів.

3.2 Визначення операційного лівериджу та ефекту фінансового важеля на прогнозний період

Основний якісний фактор, який впливає на формування балансового прибутку від об'єму реалізації продукції, є співвідношення долі постійних та змінних витрат в загальній сукупності витрат. Це співвідношення характеризується ефектом операційного лівериджу.

Ефект впливу цього фактора на суму балансового прибутку вимірюється показником «сила впливу операційного важеля». Сила впливу операційного важеля вказує на ступінь підприємницького ризику, пов’язаного з певним підприємством: чим більша сила впливу операційного важеля, тим більше підприємницький ризик.

Він показує також на скільки збільшиться прибуток при збільшенні об'ємів випуску продукції на один процент.

Прогнозуємо на 2008 рік збільшити об'єм випуску продукції і виручку на 10 процентів, то при збільшенні об'єму випуску продукції також збільшується і величина змінних витрат на 10 процентів.

Таблиця 3.1

Розрахунок результатів на 2005 рік

Таблиця 3.2

Розрахунок сили операційного важеля на прогнозний період

З отриманих даних видно, що при зміні об'єму випуску продукції на 10 відсотків змінюється і сила впливу операційного важеля. Тобто сила впливу операційного важеля піддається контролю. Сила впливу операційного важеля в значній мірі залежить від рівня фондомісткості: чим більше вартість основних засобів, тим більша сума постійних витрат, а чим більша сума постійних витрат, тим сильніше діє операційний важіль і навпаки.

Виходячи із розрахунків на прогнозний період видно, що сила впливу операційного важеля зменшилася на 12% (100 — 88) від попереднього розрахунку. Це значить, що при збільшені об'ємів випуску продукції на 10% величина прибутку збільшується на 124,27% (10 969,76: 8827,1) x 100. І величина збільшення прибутку відповідно буде 2142,66 тис. грн. (10 969,76 — 8827,1).

Розрахуємо другий показник операційного лівериджу, показник порогу рентабельності.

Поріг рентабельності = 12 599,5: 0,46 = 27 390,21

Рис. 3.1 Графічне зображення порогу рентабельності.

а) значення прибутку в 2009 році.

б) значення прибутку на прогнозний період. (2005 рік) Як бачимо поріг не змінюється, тобто залишився таким, яким він був в 2009 році. (27 390,21 = 27 390,21).

Розрахунок порогу фінансової міцності.

Таблиця 3.4

Розрахунок запасу фінансової міцності на прогнозний період.

Таким чином спостерігаємо зростання запасу фінансової міцності на 24%.

3.3 Довгострокова та короткострокова стратегії

Звіт про рух грошових коштів завершує комплекс грошової звітності підприємства. Мета цього звіту — показати, як циркулюють грошові кошти компанії. Він вказує звідки кошти надійшли та на що їх було витрачено, і є дуже важливим документом для пояснення змін різних коефіцієнтів ліквідності.

Дехто із спеціалістів дотримується думки, що показники звіту про рух грошових коштів є надійнішими, ніж показники звіту про фінансові результати, якими значно легше маніпулювати. Багато операційних переміщень коштів у звіті про фінансові результати просто не знаходять відображення. Це можна пояснити тим, що він складається за методом нарахувань, що дозволяє точніше співвіднести, прибутки компанії отримані за певний період часу, та її витрати. І хоча визначення виручки та витрат за період є досить важливим, проте він може не відображати деякі важливі аспекти діяльності компанії.

Раніше звітність про рух грошових коштів виконувалися у самих різних форматах, а зараз її стандартизовано та уніфіковано до форми, що зображена у дещо спрощеному вигляді мал.3.2

Правила за якими складається звіт про рух грошових коштів дуже прості. Кожного разу, коли компанія перераховує грошові кошти на будь-які цілі, у звіті це відображається як витрата. Це єдине правило і його простота означає, що дуже складно знайти механізм приховування неприємної правди про реальний фінансовий стан компанії.

Та, незважаючи на простоту, даний документ не може повністю замінити звіт про фінансові результати, оскільки останній дає змогу чітко розмежувати наприклад, поточну плату за електроенергію та виплату грошей за будівлю котру компанія займатиме наступні 20 років.

Щоб отримати дані, необхідні для складання звіту про рух грошових коштів звертаємося до декількох стандартних джерел та використовую певну методику.

Для зручності порівняння показників по кварталах 2005 року звіт складено у вертикальній формі. У верхній частині балансу розташовано активи, а у нижній — зобов’язання. Праворуч додано ще дві колонки «Джерела» та «Витрати» .

Заміна будь-якої статті у балансі обов’язково знайде відображення в одній із цих колонок.

Якщо заміна спричинила відтік коштів, відповідний запис слід внести у графі «Витрати»

Якщо, навпаки, йдеться про надходження коштів, тоді запис робиться в графі «Джерела»

Звернемося до двох наведених статей

необоротні активи — 10 000 — витрата коштів

податки 500 — джерело коштів

Логіка першого запису — цілком очевидна. Необоротні активи збільшилися від 22,5 тис. до 32,5 тис. Компанії довелося виписати чек на 10 тис. (задля зручності зараз ми ігноруємо переоцінку та амортизацію).

Другий запис є менш зрозумілим. Сума податку збільшилася з 2,5 тис. до 3 тис. Але як підвищення податку може стати джерелом коштів? Справа у тому, що податки у розмірі 3 тис., показані у балансі як боргові зобов’язання, поки ще не сплачені. Тобто компанія має можливість використати урядові гроші, яких на 500 грн. більше, ніж у минулому році, тобто на даний момент цю суму можна вважати додатковим джерелом фінансування. Звісно, у встановлений час цей борг доведеться сплатити, але тоді ця сума взагалі зникне зі статей балансу та буде віднесена до графи «Витрати»

Схематично це правило виглядає таким чином:

Щоб зробити той чи інший запис в ту чи іншу колонку, потрібно пересвідчитися що дійсно відбулися зміни у певній статті балансу, та відповісти на такі запитання:

Ця стаття належить до активів чи до зобов’язань,

Її показник збільшився чи зменшився, Непрямий метод фіксує лише «чисті» переміщення коштів між статтями балансу. Звісно «чисті» зміни в статтях балансу можуть бути результатом зустрічних переміщень коштів, що взаємо погашаються. Повний зміст повинен відображати не кінцеві результати, а безпосередньо рух коштів. Ще більше важливим може бути те, що деякі зміни у статтях балансу взагалі не пов’язані з рухом коштів — прикладом може бути переоцінка вартості необоротних активів. Інколи слід пильніше придивлятися до деяких показників, щоб побачити приховані зміни Після визначення джерел надходжень коштів та їх витрат можна у тому чи іншому форматі скласти звіт про рух грошових коштів, який допоможе керівництву компанії звернути увагу на певні аспекти її діяльності.

Так, фінансове становище компанії може погіршуватися навіть за умов досягнення доволі високого рівня прибутковості. Щоб пояснити це протиріччя, слід зіставити значення початкового та підсумкового сальдо рахунку грошових з нетто величиною грошового потоку за даний період. Такий спосіб дає уявлення про:

початковий залишок грошових коштів постатейний відтік коштів постатейне надходження коштів підсумковий залишок грошових коштів

(Сальдо грошових коштів може бути позитивним та негативним. Позитивним від буде, якщо грошові кошти зазначені як активи, а негативний вказує, що ці кошти запозичені, скажімо у виг8ляді короткострокового банкірського кредиту) Необхідні дані можна взяти безпосередньо зі звіту про рух грошових коштів. Дані з графи «Витрати» фіксуються тепер як відтік грошових коштів, а дані з графи «Джерела» — як їх надходження. З цього правила маємо лише один виняток: не фіксуються зміни надходжень/ видатків «Грошових коштів» та «короткострокових кредитів», оскільки ці показники враховуються у початковому та підсумковому сальдо грошових коштів.

Сумарний відтік коштів — 128 540 (від'ємне значення) Сумарне надходження коштів — 6000 (позитивне значення) Отримуємо чистий потік грошових коштів (різниця потоків) — 6850 (від'ємне значення) Додавши обсяг чистого потоку до початкової суми коштів у 1750 (позитив), отримуємо підсумковий залишок грошових коштів у 5100 (від'ємне значення).

Звіт чітко ілюструє головні зміни ситуації з коштами у даній компанії. Навіть побіжний огляд статей звіту зробить зрозумілою причину отримання від'ємного підсумкового результату. Компанія витратила 10 000. На придбання необоротних активі. Ці досить значні капіталовкладення не компенсувалися адекватними надходженнями коштів. Активи було поповнено за рахунок коштів поточної операційної діяльності.

Такий значний від'ємний показник потоку грошових коштів також пояснює, чому коефіцієнт поточної ліквідності впав від 1.8 до 1.2 рази, а коефіцієнт заборгованості компанії зріс від 47 до 54%.

Інформація зі звіту про рух грошових коштів, зображеного на мал.3.4, набагато повніше висвітлює становище компанії, ніж показники самого тільки балансу чи звіту про фінансові результати. Альтернативні форми звіту про рух коштів надають ще більше інформації.

На мал. .3.5 ті самі дані подано в іншій формі. З одного боку, вона розмежовує довгострокові та короткострокові перспективи джерела надходжень коштів, а з іншого, — довгострокові та короткострокові перспективи витрат.

Кожен із записів з колонки «Джерела» заноситься у відповідну графу до довгострокових чи поточних джерел. Те ж саме відбувається із записами колонки «Витрати». Показники в кожній з отриманих чотирьох граф сумуються и отримуємо чотири суми для порівняння.

Бачимо, головна витрата коштів відбулася в довгостроковому розділі. Мова йде про придбання необоротних активів на суму 10 000.

Відповідна графа «довгострокових надходжень» містить суму 2250. Сумарний обсяг коштів, залучених у бізнес за рахунок поточних джерел фінансування. Як, бачимо, що це саме той випадок: найбільший обсяг надходжень коштів маємо саме за рахун6ок поточних джерел.

Більшість коштів було отримано за рахунок кредиторської заборгованості та банківського овердрафта. Обидва борги потрібно сплатити у 12 — місячний термін. Таким чином, компанія використовувала поточні джерела надходжень для фінансування довгострокових витрат на поповнення своїх необоротних активів.

Дана форма звіту про рух грошових коштів означає, що поточні зобов’язання зросли значно більше, ніж оборотні активи, що призвело до погіршення коефіцієнт поточної ліквідності компанії.

Показники заборгованості упродовж двох кварталів 2005 року також погіршилися.

На мал. .3.6 в скороченому вигляді відтворено поточні та довгострокові параметри з мал. .3.5 без деталізації: лише підсумкові величини по розділах. Стрілки показують напрямки переміщення коштів. Найзначнішим переміщення грошових коштів компанії упродовж двох кварталів 2005 року було вилучення 7500. З поточного обороту та інвестування цієї суми у довгострокову сферу. Ця стратегія створює проблему поточні зобов’язання необхідно швидко повертати, що неможливо зробити шляхом повернення коштів з довгострокової інвестиції. Тому для повернення зобов’язання потрібно знайти нові джерела фінансування. Стрілка на верхній частині мал. .3.6 позначає ризикове використання коштів. Широко відоме фінансове правило рекомендує брати кошти на довгострокові витрати лише з довгострокових джерел — за принципом відповідності. Аналогічно поточні витрати слід фінансувати за рахунок поточних надходжень, проте, як побачимо далі - не повністю. Другий фінансовий принцип наголошує, що компанія повинна залучати нові кошти з різних джерел пропорційно, тобто зберігати розумне співвідношення позикового і власного капіталу. Третій принцип, про який слід пам’ятати, вимагає, щоб співвідношення підсумків обох «короткострокових» розділів було еквівалентне співвідношення оборотних активів і поточних зобов’язань на початок звітного періоду. Так повинно бути, якщо ми прагнемо підтримувати існуючий рівень поточної ліквідності. У даному прикладі розділ короткострокових джерел надходжень повинний містити показник, що лише трохи перевищує половину підсумку поточних витрат. Фактично цей показник наближається до 400%.

Отже, аналіз показує, що компанія порушила всі три правила розумного управління рухом грошових коштів. (в грн.)

Рис. 3.2 Джерела та витрати грошових коштів (в грн)

Рис. 3.3 Повний розподіл джерел і витрат грошових коштів