Законодавча та нормативна база податкового обліку. 
Сутність та об`єкти податкового обліку

РЕФЕРАТ з податкового обліку на тему:

Законодавча та нормативна база податкового обліку. Сутність та об`єкти податкового обліку

Становлення ринкових відносин в Україні потребує подальшого розвитку і вдосконалення системи оподаткування.

Система оподаткування — це нормативно визначенні платники податків, їхні обов’язки і права, об'єкти оподаткування, види податків, зборів і платежів, а також порядок їх стягнення.

Податки — це обов’язкові платежі юридичних і фізичних осіб, що стягуються до бюджету.

Основними функціями податків наступні: фіскальна, регулююча і соціальна.

Фіскальна функція податків полягає у тому, що вони забезпечують фінансування державних витрат. Фіскальна функція є основною в характеристиці сутності податків і визначає їх суспільне призначення.

Суть регулюючої функції - у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників.

Сутність соціальної функції - у підтримуванні соціальної рівноваги через зменшення розбіжностей реальних доходів окремих груп населення. Крім податків система оподаткування включає збори та інші обов’язкові платежі, а також внески до державних цільових фондів.

Справляння податків передбачає також наявність та взаємодію інших елементів системи оподаткування, а саме; платник податку, об'єкт оподаткування, ставка податку тощо.

Платник податку — це фізична або юридична особа, яка згідно з чинним законодавством зобов’язана сплачувати податки. Сплата податку — один з основних обов’язків фізичних і юридичних осіб. Реалізація цього обов’язку залежить як від наявності певних заохочувальних стимулів, їх правового регулювання, так і від розподілу прав та обов’язків суб'єктів податкових відносин.

Основні обов’язки платників податків наступні:

сплачувати належні суми податків у встановлені законами терміни;

вести податковий облік, складати звітність про господарську діяльність підприємств;

подавати до державних податкових та інших органів звітність й інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків.

Об'єкт оподаткування — це власне те, що підлягає оподаткуванню.

Ставка податку — законодавчо встановлений розмір податку.

Податкові платежі здійснюють на основі відповідних законів.

Система оподаткування і сукупність податкових органів становить податкову систему, Її механізм грунтується на дотриманні певних принципів, визначених Законом України «Про систему оподаткування», а саме:

обов’язковість сплати податків;

соціальна справедливість;

рівноправність суб'єктів оподаткування;

стимулювання підприємницької виробничої діяльності;

стабільність (забезпечення незмінності податків та їх ставок);

рівномірність сплати;

економічна обгрунтованість (встановлення податків на підставі показників розвитку національної економіки і фінансових можливостей);

компетенція (встановлення та скасування податків, а також пільг для платників здійснює відповідно до законодавства про оподаткування винятково Верховна Рада України);

єдиний підхід (забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку, об'єкта оподаткування, термінів і порядку сплати, підстав для надання податкових пільг).

Раціональна система оподаткування повинна стимулювати господарську і підприємницьку ініціативу, створювати відносно рівні умови для всіх суб'єктів господарювання. Система оподаткування має бути повністю адаптована до чинних у державі системи управління і методів державного регулювання розвитку економіки. Вона повинна враховувати аналіз інтересів виробника і споживача, держави і суспільства. Навіть незначні невідповідності між оподаткуванням і економічною моделлю держави можуть спричинити значні негативні наслідки, що виявляються як в обмеженні фінансових можливостей суб'єктів господарювання, так і в скороченні доходів держави.

Податкова система кожної країни відображає її специфічні умови, тобто не може бути країн з однаковими податковими системами. Разом з цим, існують певні положення, що визначають підхід до створення податкової системи.

Багатовікова історія формування і застосування як загальнотеоретичних, так і конкретних практичних принципів оподаткування, що відповідають певному рівню розвитку соціально — економічного життя конкретної країни, дала змогу відібрати найдієвіші і найефективніші серед них. В умовах становлення ринкової економіки в Україні постійно ведуть роботу з удосконалення податкової системи, але, на жаль, вона й досі не відповідає світовим стандартам.

Недоліки податкової системи в Україні наступні:

податкова система відзначається нестабільністю. Це стосується як видів податків, баз оподаткування, податкових ставок, так і методики обчислення Й термінів та порядку їх введення у дію. Закони про податки часто приймають поспіхом, без належного обгрунтування і розрахунків. Це призводить до внесення змін і доповнень у щойно прийняті закони, порушує один із головних принципів формування податкової системи — її стабільність.

податкова система не стимулює суб'єкти господарювання накопичувати фінансовий капітал та його інвестувати:

значна частина доходів держави, сформованих за рахунок податків, покривається непрямими податками. По-іншому оподатковується не лише прибуток або доход, а й витрати суб'єктів господарювання;

податкова система не створює умов для зменшення товарообмінних (бартерних) операцій;

наявність розбіжностей, сумнівних тлумачень окремих термінів, положень, визначених у законах і підзаконних актах;

високий рівень оподаткування;

авансова сплата податків призводить до вилучення обігових коштів підприємств, що є особливо руйнівним в умовах інфляції.

Разом з тим, світовий та вітчизняний досвід переконує, що не має і не може бути податкової системи, котра задовольняла б одночасно усіх платників податків і державу. А це означає, що, реформуючи систему оподаткування, слід прагнути до оптимального поєднання інтересів платників і держави. Найоптимальнішою і ефективною в умовах України була б, напевно, така податкова система, яка б відповідала соціально орієнтованій моделі економіки. У цілому податкову систему потрібно вдосконалювати у напрямку її уніфікації щодо джерел податків і забезпечення зацікавленості суб'єктів господарювання у підвищенні ефективності виробництва.

Перехід України до ринкових відносин зумовив значні перетворення у системі господарювання, зміни у ставленні до власності, управлінні господарськими процесами тощо. Вони не могли не торкнутися і бухгалтерського обліку як системи впорядкованого узагальнення інформації про господарську діяльність, стан і рух майна та зобов’язань підприємств.

З появою нових видів інформації та нових груп її споживачів рамки і функції бухгалтерського обліку розширилися.

У результаті в нашій державі за принципами, встановленими у міжнародній практиці, формується декілька самостійних підсистем єдиної системи бухгалтерського обліку. Серед них слід виділити підсистеми фінансового, управлінського та податкового обліку.

У зв’язку з введенням у дію 1997 р. Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» і «Про податок на додану вартість» з’явилося поняття податкового обліку.

Податковий облік — це підсистема бухгалтерського обліку, яка за певними правилами, затвердженими державою, виконує функції нарахування та сплати податків відповідним державним органам.

Таким чином, основа податкового обліку — контроль за повнотою і своєчасністю нарахування й сплати податків, зборів та обов’язкових платежів.

Податковий облік організовують в такому порядку, щоб задовольнити потреби управління і служби податкового менеджменту в інформації щодо формування оподаткованої бази підприємства від усіх видів діяльності. Разом з цим, податковий облік обмежується в основному створенням системи формування валових доходів та витрат і достовірності їх відображення у декларації про прибуток підприємств, а також повноти нарахування, своєчасності перерахування у доход бюджету різних податків (зборів, платежів), правильності заповнення декларації з податку на додану вартість.

Податковий облік тісно пов’язаний з економічними дисциплінами, в першу чергу з фінансовим обліком.

Взаємозв'язок податкового і фінансового обліку у наступному:

1. Обидва вони базуються на одних і тих же первинних документах.

2. Фіксують одні й ті ж дані І факти господарського життя.

3. Ці види обліку ведуть одні й ті ж спеціалісти — бухгалтери.

4. Основна частина інформації, отриманої як у системі фінансового, так і податкового обліку призначена для зовнішніх користувачів.

Як свідчить практика, результати за даними фінансового і податкового обліку можуть відрізнятися між собою.

Найпоширенішими причинами таких відхилень є наступні:

Принципово новий підхід до визначення моменту виникнення валових доходів і витрат, який не збігається з моментом отримання доходів і витрат діяльності підприємств.

Сума валових витрат не відповідає сумі витрат діяльності.

Новий підхід до визначення об'єкту оподаткування. Об'єкт оподаткування у податковому обліку — це величина, яка не збігається з прибутком підприємств, що є об`єктом оподаткування у фінансовому обліку.

Відмінність у методиці визначення сум валових доходів і валових витрат, з сумами витрат і доходів діяльності.

Якщо у фінансовому обліку існують певні теоретичні категорії, окрема методологія обліку, то теоретична база податкового обліку обмежується лише правилами його ведення.

Відмінність у призначенні фінансової і податкової звітності. Якщо за даними першої можна охарактеризувати фінансовий стан суб'єкта господарської діяльності, то за даними другої - стан розрахунків з бюджетом за відповідними податками і платежами.

У зв’язку зі зміною облікового забезпечення звітності про податки, збори і платежі відповідно змінено й первинні документи і реєстри, в яких фіксують операції з податкового обліку. Хоча податковий облік не ізольований від системи традиційного бухгалтерського обліку, однак його певні особливості зумовили й відмінності первинного та аналітичного обліку, окремих податків, зокрема податку на додану вартість і оподатковуваного прибутку.

Так, облік податку на додану вартість нині здійснюють на підставі первинного документа — податкової накладної.

Аналітичний облік податку на додану вартість ведуть у таких реєстрах, як книга обліку придбання товарів (робіт, послуг) та книга обліку продажу товарів (робіт, послуг). Записи операцій у первинних документах і реєстрах здійснюють одночасно. Тому слід контролювати ідентичність даних як у первинних документах, так і в аналітичних реєстрах, оскільки розбіжності свідчитимуть про помилки.

Оподатковуваний прибуток визначають на підставі нагромаджених даних про валові витрати та валові доходи у відповідних аналітичних реєстрах. На підприємствах малого бізнесу як аналітичні реєстри використовують «Відомість обліку валового доходу підприємства» та «Відомість обліку валових витрат підприємства», крім названих, використовують також виробничі звіти, книги або відомості обліку витрат на виробництво; відомості або книги обліку реалізації робіт, продукції та послуг.

Виходячи з необхідності інтеграції України у світові економічні відносини та перебудови системи економічної інформації та обліку відповідно до міжнародних стандартів, розроблені та впроваджені у практику національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку. Однак, це не ліквідувало відмінностей у підході до ведення фінансового і податкового обліку.

Нині всі зусилля спрямовують в основному на розширення податкового обліку.

З іншого боку, введення у систему господарювання таких нових показників, як валові доходи, валові витрати, складної системи обліку авансів і бартерних операцій, впровадження додаткової громіздкої документації з обліку ПДВ значно збільшило витрати на ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Зазначимо, що в Україні система оподаткування підприємств характеризується частою зміною об'єкта оподаткування і щоразу під неї підлаштовують систему бухгалтерського обліку.

Найбільший недолік такої трансформації обліку — це те, що результати, виявлені за даними податкового обліку, можуть значно відхилятися від реальних фінансових результатів діяльності підприємства за даними фінансового обліку. Причому, значні відхилення можуть бути як в один, так і в інший бік.

Це ускладнює роботу бухгалтера та органів, які перевірятимуть результати його роботи.

Впроваджуючи реформу обліку і звітності, це слід робити в комплексі, дбаючи, у першу чергу, про суб'єктів господарювання та користувачів інформації.

Зазначимо, що проблема взаємозв'язку обліку та оподаткування — інтернаціональна. Міжнародний досвід свідчить, що взаємозалежність між обліком та оподаткуванням не дає змоги досягти двох цілей одночасно. До того ж вона пов’язана зі значними витратами для підприємств. Дослідження підходів до вирішення цієї проблеми у різних країнах дало змогу поділити їх на дві групи (табл.1).

Залежність означає, що облік повністю підпорядкований податковим правилам, або визначення прибутку з метою оподаткування грунтується на методиці, що застосовують в обліку.

Проте, незалежно від шляху, який буде застосований в Україні щодо взаємозв'язку обліку та оподаткування, податкову і фінансову звітності слід складати на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Вони орієнтовані на реальну оцінку та повне висвітлення насамперед економічних наслідків відповідних операцій та подій, а не лише юридичних положень. Цього вимагають іноземні інвестори, адже затратний механізм обліку на підприємствах — одна з причин повільного вкладання іноземних капіталів в розвиток економіки України.

Виходячи із ситуації в обліковій практиці податковий облік повинен вирішити такі завдання:

Формування реальної величини прибутку до оподаткування на основі даних фінансового обліку.

Виявлення відхилень між прибутком до оподаткування та прибутком від діяльності для його подальшого аналізу. Забезпечення обгрунтованої методики розрахунку валових доходів і валових витрат з максимально можливим її спрощенням. Пристосування фінансового обліку реалізації продукції, розрахункових операцій, собівартості продукції та основних засобів до потреб податкового обліку валових доходів і валових витрат.

Таблиця 1

Взаємозв'язок між обліком і оподаткуванням у різних країнах світу

Законодавча та нормативна база податкового обліку складається з законів, затверджених Верховною Радою України та підзаконних актів, виданих Кабінетом Міністрів України, Державною податковою адміністрацією України, як центральним органом виконавчої влади, а також національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Велика кількість законодавчо встановлених загальнодержавних і місцевих податків та зборів (обов`язкових платежів) передбачає наявність значної законодавчої та нормативної бази податкового обліку. Частина з них відображена в списку використаної літератури до цієї роботи.

Список літератури

Кучерявенко, М. П. Податкове право України: Академічний курс [Текст]: підручник / М. П. Кучерявенко; Мін-во освіти і науки України. — К.: Правова єдність, 2008. — 701 с. ;

Хомин, П. Я. Формування звітності в підсистемах фінансового, управлінського й податкового обліку [Текст]: монографія / П. Я. Хомин; Мін-во освіти і науки України, Тернопільська академія н/г. — Тернопіль: Економічна думка, 2004. — 288 с.

Сердюк, В. М. Податковий облік [Текст]: навчальний посібник / В. М. Сердюк. — К.: ЦНЛ, 2005. — 312 с.

Ткаченко, Н.М. Податкові системи країн світу та України. Облік і звітність [Текст]: навчально-методичний посібник / Н. М. Ткаченко, Т. М. Горова, Н.О. Ільєнко; Мін-во освіти і науки України. — К.: Алерта, 2004. — 554 с.

Пасько, Т. О. Податковий облік [Текст]: навчальний посібник / Т. О. Пасько. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. — 202 с.