Управління фінансовими результатами підприємства-суб"єкта зовнішньоекономічної діяльності

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕЗУЛЬТАТАМИ ПІДПРИЄМСТВА-СУБ'ЄКТА ЗЕД

1.1 СУТНІСТЬ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ В ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.2 МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕЗУЛЬТАТАМИ ПІДПРИЄМСТВ-СУБ'ЄКТІВ ЗЕД

1.3 КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ТА ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕЗУЛЬТАТАМИ ПІДПРИЄМСТВА-СУБ'ЄКТА ЗЕД

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАКТИКИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕЗУЛЬТАТАМИ ТОВ «СТАЙЛ ІНТЕР'ЄР БУД»

2.1 АНАЛІЗ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «СТАЙЛ ІНТЕР'ЄР БУД»

2.2 АНАЛІЗ ДИНАМІКИ, ОБСЯГУ СКЛАДУ ТА СТРУКТУРИ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «ІНТЕР'ЄР БУД»

2.3 ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕЗУЛЬТАТАМИ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «СТАЙЛ ІНТЕР'ЄР БУД»

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕЗУЛЬТАТАМИ ТОВ «СТАЙЛ ІНТЕР'ЄР БУД»

3.1 ОБҐРУНТУВАННЯ НАПРЯМІВ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕЗУЛЬТАТАМИ ТОВ «ІНТЕР'ЄР БУД»

3.2 ПЛАНУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «СТАЙЛ ІНТЕР'ЄР БУД»

3.3 ПРОГНОЗНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕЗУЛЬТАТАТАМИ ТОВ «СТАЙЛ ІНТЕР'ЄР БУД».

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

Вступ

У сучасних умовах глобалізованого світу все більше підприємств залучаються до зовнішньоекономічної діяльності у різних її проявах та формах. Очевидним є те, що керівництво підприємств-суб'єктів ЗЕД передбачає, що зовнішньоекономічна діяльність приноситиме прибуток. Відповідно для оцінювання результативності даного напряму діяльності підприємства необхідною є систематизація показників. В першу чергу оцінюються фінансові результати, однак незважаючи на законодавчо визначене трактування цього поняття, у сфері ЗЕД доцільно провести додаткові наукові дослідження і удосконалити понятійний апарат та методичні підходи до управління фінансовими результатами підприємства.

Дослідженню проблеми формування фінансових результатів значну увагу приділяють провідні вчені, які зосередили свою увагу, зокрема, на таких поняттях, як «прибуток» та «збиток». Так, українські дослідники, такі як Ф. Ф. Бутинець, М. О. Данилюк, О. В. Будько, Р. В. Скалюк, Савич В.І. та деякі інші. Проблемами аналізу зовнішньоекономічної діяльності у своїх роботах займались такі українські вчені: Л. В. Батченко, А.М. Вічевич, І.І. Дахно, М.І. Дідківський, Ю. В. Макогон, О. В. Максимець, А. П. Румянцев, Н.С. Румянцевої та інших.

Формування механізму управління фінансовими результатами підприємств, обґрунтування структури й методичного забезпечення його функціонування дозволяє максимізувати прибуток підприємств у нових умовах господарювання. Теоретичні й практичні аспекти даної проблеми знайшли своє відображення в роботах вітчизняних і закордонних учених і фахівців: І.Т. Балабанова, І.О. Бланка, Є.Брігхема, Дж.К. Ван Хорна, В.М. Геєца, М. Г. Гузя, А. Дайле, П. Друкера, П.В. Єгорова, А.М. Ковальової, Л. А. Костирко, Ю. Г. Лисенко, М. Х. Мескона, С. В. Мочерного, А.М. Поддєрьогіна, В. С. Пономаренко, Г. В. Савицької, В. П. Стасюка, Р. А. Фатхутдинова, А. А. Чухна, А. Д. Шеремета й інших.

Водночас, виникає потреба у систематизації запропонованих науковцями підходів до управління формуванням фінансових результатів при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та створенні системи збору, обробки та використання інформації для ефективного управління фінансовими результатами суб'єкта ЗЕД. Все це підтверджує актуальність обраної теми дослідження, а також її доцільність.

Мета даної роботи полягає у вивченні теоретико-методичних засад та особливостей управління фінансовими результатами підприємства-суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до визначеної мети в роботі поставлено та вирішено такі завдання:

— визначити поняття «фінансові результати» та розкрити зміст процесу управління фінансовими результатами;

— узагальнити методи, підходи та кількісні показники, що застосовуються в аналізі фінансових результатів підприємства;

— проаналізувати чинники впливу на фінансові результати підприємств та визначити загальну процедуру управління ними;

— проаналізувати зовнішньоекономічну діяльність досліджуваного підприємства.

— обґрунтувати напрями удосконалення управління фінансовими результатами підприємства;

— розробити методичний підхід до оцінки фінансових результатів з метою їх подальшого прогнозування.

Об'єкт дослідження — процеси управління складовими фінансових результатів підприємства-суб'єкта ЗЕД.

Предмет дослідження — механізм управління фінансовими результатами діяльності підприємства-суб'єкта ЗЕД.

У процесі дослідження застосовувалися такі методи: логічного узагальнення — для розкриття сутності поняття «фінансовий результат» та змісту процесу управління фінансовим результатом; графоаналітичний метод — для аналізу та порівняння статистичних даних щодо фінансових результатів підприємств; методи статистичного аналізу (апарат описової статистики) — для узагальнення чинників впливу на фінансові результати підприємств; системний та комплексний підходи — для обґрунтування процедури аналізу підприємств із позитивними та негативними значеннями фінансового результату; статистичний та економічний аналіз (при проведенні аналізу стану підприємства та тенденцій його зовнішньої торгівлі), синтез та групування, фінансово-економічний (при оцінці фінансово-економічного стану ТОВ «Стайл Інтер'єр Буд»), лінійного програмування (при розрахунку оптимізаційних моделей експортних поставок підприємства).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові документи з питань функціонування підприємств, регламентації формування та розподілу фінансового результату, дані Держкомстату України, статистичні звіти ТОВ «Стайл Інтер'єр Буд», звіти по зовнішньоекономічній діяльності ТОВ «Стайл Інтер'єр Буд».

Теоретичною основою дослідження є наукові праці вітчизняних і закордонних вчених і фахівців із питань управління доходами та витратами підприємства в цілому та з врахуванням роботи підприємства на зовнішніх ринках, аналізу, умов формування та розподілу фінансового результату суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Розділ 1. Теоретичні засади управління фінансовими результатами підприємства-суб'єктА ЗЕД

1.1 Сутність фінансових результатів та їх значення в зовнішньоекономічній діяльності підприємства

Підприємство в сучасному та найбільш широкому розумінні - це відповідний центр найважливіших процесів економічної діяльності суспільства. Вагоме значення в таких процесах відіграють фінансові питання загальної проблематики функціонування сучасного підприємства. При цьому, одне із центральних місць відводиться фінансовим результатам, як є узагальненням щодо розкриття стійкості підприємства, його здатності до розвитку.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку П (С)БО 3 величина фінансового результату будь-якого виду господарської діяльності підприємства (операційної, інвестиційної, фінансової, звичайної, надзвичайної) визначається як різниця між сумою доходів та пов’язаною з нею величиною витрат відповідного виду діяльності.

Будько О.В. пропонує дещо інше трактування фінансових результатів: «приріст (зменшення) вартості власного капіталу, який утворився в процесі підприємницької діяльності) [2, c. 80].

Скалюк Р.В. пропонує визначати фінансові результати як «підсумкову категорію результативності господарської діяльності, котра відображає величину економічних вигод отриманих (втрачених) підприємством, визначених як різниця між сумами доходів та відповідних їм витрат, що виражена в абсолютних показниках прибутку (збитку), які характеризують потенціал прибутковості, економічного зростання та розвитку підприємства [12, c. 87].

Слід також зазначити, що деякі науковці ототожнюють поняття фінансових результатів та прибутку, однак з нашої точки зору це є хибним підходом, оскільки фінансові результати можуть бути як додатними (прибуток), так і від'ємними (збиток). Також згідно П (С)БО 3 є декілька видів фінансових результатів, і різні види зовнішньоекономічної діяльності знаходитимуть своє відображення в різних фінансових результатах.

Багато українських підприємств розпочинають свою діяльність на зовнішніх ринках з найпростішої та найбільш поширеної форми ЗЕД — експорту та імпорту. Дані операції впливатимуть в першу чергу на валовий прибуток та фінансові результати від операційної діяльності. При здійсненні інвестиційної діяльності або залученні фінансування з-за кордону (чи фінансування видів діяльності закордоном) ми спостерігатимемо вплив на фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування.

Підприємства реалізують свою продукцію споживачам, одержуючи за неї грошову виручку. Однак це ще не означає одержання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво продукції та її реалізацію, тобто із собівартістю продукції. Підприємство одержує прибуток, якщо виручка перевищує собівартість; якщо виручка дорівнює собівартості, то підприємство спромоглось лише відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції і прибуток відсутній. Якщо витрати перевищують виручку, то підприємство має збиток, тобто негативний фінансовий результат.

Фінансові результати (ФР) підприємства-суб'єкта ЗЕД можна класифікувати за декількома ознаками. (рис. 1.1.).

Кінцевий фінансовий результат, названий фінансовим результатом від господарської діяльності, складається з фінансового результату від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів та іншого майна підприємства, а також доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат за цими операціями.

Рис. 1.1 Класифікація фінансових результатів підприємства-суб'єкта ЗЕД

Фінансовий результат від реалізації продукції визначається як різниця між виручкою від реалізації в діючих цінах без ПДВ і акцизів за витратами на виробництво і реалізацію продукції.

У процесі управління прибутком значна увага приділяється формуванню прибутку від операційної діяльності. Під операційною діяльністю розуміють основний вид діяльності підприємства, для здійснення якого воно створене.

Інвестиційна діяльність пов`язана з процесом обґрунтування і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства. Результати цієї діяльності відображені частково в прибутку від позареалізаційних операцій, а частково у прибутку від реалізації майна.

Фінансова діяльність пов`язана із забезпечення підприємства зовнішніми джерелами фінансування (залучення додаткового капіталу, обслуговування залученого капіталу шляхом виплати дивідендів та кредитів). Під прибутком від фінансової діяльності розуміють непрямий ефект від залучення капіталу із зовнішніх джерел на умовах більш вигідних, ніж середньоринкові.

Фінансовий результат формується за наслідками господарської діяльності підприємства-суб'єкта ЗЕД в межах певного звітного періоду (місяць, квартал, рік). У складі річної фінансової звітності підприємства міститься форма № 2 «Звіт про фінансові результати», яка детально відображає процес формування фінансових результатів від усіх видів господарської діяльності.

Роль фінансового результату у господарській діяльності підприємства знаходить своє безпосереднє вираження через основні функції, які виконує даний показник. Відомий французький економіст А. Бабо у своїй роботі [3, с. 87] акцентує увагу на тому, що позитивний фінансовий результат (прибуток) підприємця виконує такі функції: 1) вимірює успіхи діяльності; 2) є джерелом коштів для фінансування подальшого розвитку; 3) складає потенційну основу для прийняття рішень про здійснення інвестицій; 4) є винагородою для власника капіталу.

Автори роботи [5, с. 132] зазначають, що позитивний фінансовий результат виконує наступні функції:

1) є показником доходності діяльності підприємства;

2) здійснює стимулюючу функцію, оскільки, в умовах ринкової економіки прибуток є джерелом приросту власного капіталу, відновлення основних фондів, випуску продукції, забезпечення соціальних благ для працівників підприємства;

3) є фінансовою базою формування бюджетів усіх рівнів, оскільки, вилучення частини прибутку у підприємства відбувається у вигляді сплати податків та економічних санкцій.

Зауважимо, що в економічні літературі автори, переважно, розглядають лише функціональні ознаки прибутку підприємства, залишаючи поза увагою той факт, що категорія фінансового результату є значно ширшою за своєю сутністю, ніж поняття прибутку, яке виступає однією з форм прояву фінансового результату. Враховуючи різну змістовну наповненість категорій прибутку та фінансового результату, ототожнення функції даних показників було б, щонайменше, помилковим підходом.

Зауважимо, що теоретичні характеристики фінансового результату, а саме його роль та функції, знаходяться у взаємному зв’язку з фазами кругообігу даного показника у процесі господарської діяльності підприємства-суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, яке виготовляє продукції і реалізовує її на зовнішніх ринках (табл. 1.1).

Ми вважаємо, що до складу основних функцій фінансового результату господарської діяльності підприємства належать:

1) функція оцінки, оскільки, фінансовий результат відображає результативність, прибутковість господарської діяльності підприємства, рівень його конкурентоспроможності, платоспроможності та характеризує потенціал економічного розвитку суб'єкта господарювання, зростання його ринкової вартості. Дана функція відображає здатність підприємства до самофінансування, здійснення рентабельної діяльності, що сприяє зростанню прибутковості та фінансової незалежності суб'єкта господарювання;

2) функція стимулювання полягає в тому, що отримання позитивного фінансового результату є:

2.1) однією із основних цілей діяльності підприємства;

2.2) забезпечує збільшення власного капіталу, зростання ринкової вартості суб'єкта господарювання, задоволення інтересів, власників, контрагентів, персоналу підприємства. Тоді як одержаний негативний фінансовий результат (збиток), спонукає вищий менеджмент до впровадження процесів раціоналізації, інноватизації, що забезпечують підвищення результативності, конкурентоспроможності, прибутковості господарської діяльності підприємства в поточному та довгостроковому періодах;

Таблиця 1.1

Взаємозв'язки між значенням, функціями та фазами кругообігу фінансового результату підприємства-суб'єкта ЗЕД

3) функція оптимізації передбачає:

3.1) прийняття та реалізацію менеджментом підприємства ефективних управлінських рішень, з обов’язковим урахуванням критеріїв отримання достатньої величини (цільового) позитивного фінансового результату та забезпечення сталого економічного розвитку суб'єкта господарювання;

3.2) оптимальне використання фінансового результату, з метою забезпечення стабільного підвищення результативності, прибутковості, конкурентоспроможності підприємства та стійкого економічного розвитку його господарської діяльності в довгостроковому періоді. Ця функція відображає ефективність використання ресурсної бази, ступінь інноваційності та результативності господарської діяльності, якість роботи управлінського персоналу підприємства;

4) функція розподілу (фіскальна) відображає вилучення частини фінансового результату підприємства, з метою наповнення бюджетної системи, через механізм оподаткування прибутку та застосування, у разі необхідності, процедури стягнення економічних санкцій.

Отже, категорія фінансового результату господарської діяльності підприємства є дуже багатогранною і їй притаманні ряд значень та функцій, які особливо важливі для існування, забезпечення результативної та прибуткової діяльності підприємства, його стабільного економічного розвитку впродовж довгострокового періоду.

1.2 Методичні підходи до управління фінансовими результатами підприємств-суб'єктів ЗЕД

Процес управління фінансовими результатами підприємства-суб'єкта ЗЕД має відбуватися в певній послідовності і забезпечувати реалізацію головної мети і основних задач цього управління. З цією метою можна запропонувати наступну структурно-логічну схему здійснення процесу управління фінансовими результатами підприємства-суб'єкта ЗЕД (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Структурно-логічна схема процесу управління фінансовими результатами підприємства-суб'єкта ЗЕД

Аналіз змістовної складової управління фінансовим результатом підкреслює важливість координаційної функції управління і зворотного впливу фінансового результату в загальній системі управління підприємством. Виходячи з цього, управління фінансовим результатом — це процес пошуку та реалізації найбільш ефективних рішень щодо формування, розподілу й використання фінансового результату, який базується на координації дій з іншими підсистемами управління підприємством, на підставі зворотного впливу, та здійснюється для досягнення стійкого фінансового стану й ефективної діяльності підприємства, яке є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.

Розгляд управління фінансовим результатом, як складової загального управління підприємством, що є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, дозволяє сформувати наступні його основні функції:

1. Облік складових фінансового результату,

2. Формування фінансового результату,

3. Розподіл фінансового результату,

4. Контроль за використанням фінансового результату

5. Аналіз фінансового результату

6. Координацію дій щодо управління окремими складовими фінансового результату.

— Щодо першої складової - облік зовнішньоекономічної діяльності, слід зазначити, що суб`єкти ЗЕД ведуть бухгалтерський та оперативний облік зовнішньоекономічних операцій, а також статистичну звітність, яку надсилають органам Державної статистики України. Суб`єкти ЗЕД в галузі обліку й звітності, а також комерційної таємниці керуються Господарським Кодексом України. Для бухгалтерського обліку зовнішньоекономічних операцій суб`єкти ЗЕД керуються планом рахунків та інструкцією про його використання, що діють на території України, та відповідними змінами й доповненнями, що відображають специфіку ЗЕД. Суб`єкти ЗЕД самостійно визначають порядок аналітичного обліку ЗЕД, запроваджуючи відповідні субрахунки.

Основними об`єктами обліку ЗЕД є валютні засоби й валютні операції, товари та їх рух на основі експортно-імпортних операцій, розрахункові й кредитні операції між суб`єктами ЗЕД, а також між суб`єктами й обслуговуючими їх банками, кінцеві фінансові результати господарської діяльності.

Мета обліку фінансових результатів зовнішньоекономічної діяльності:

— контроль за зберіганням товарно-матеріальних цінностей і валютних засобів;

— своєчасне надання адміністрації, податковій і статистичній службі інформації про рух товарів, ефективність його використання, про доходи, витрати, фінансові результати, обов`язкові платежі й відрахування;

— забезпечення своєчасних і правильних розрахунків по зовнішньоторгових операціях.

Для досягнення цих цілей необхідно вирішити цілий комплекс завдань.

По-перше, це завдання методологічного характеру, що пов`язані з використанням плану бухгалтерських рахунків і правильним відображенням на них операцій по ЗЕД, а також питання визначення цінових компонентів при визначенні вартості продукції, вибір методів оцінки господарських засобів і джерел їх утворення, спеціальних фондів, вкладання активів, затрат на виробництво й обіг, визначення й розподіл доходів.

Другим важливим завданням обліку ЗЕД є його організація, що пов`язана з чітким розподілом функціональних обов`язків серед робітників бухгалтерії (організація матеріальної відповідальності за забезпеченням збереженості товарно-матеріальних цінностей і грошових засобів, визначення періодичності складання поточної звітності тощо).

Третім комплексом завдань обліку ЗЕД є технічне забезпечення, тобто адміністрація суб`єкта ЗЕД повинна забезпечити раціональне ведення обліку за допомогою комп`ютеризації, автоматичної обробки даних первинних документів, облікових регістрів і форм звітності.

Організація обліку зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві визначається, передусім, тими цілями й завданнями, які вона покликана вирішувати.

На великих підприємствах, що постійно здійснюють зовнішньоекономічні операції, у складі бухгалтерської служби виділяють окремі посади бухгалтерів, кількість яких залежить від обсягів здійснення тих чи інших операцій. До функцій цих бухгалтерів входить:

— облік розрахунків з іноземними постачальниками та покупцями (при попередній та наступній оплаті);

— облік розрахунків зі сторонніми організаціями, що сприяють здійсненню експортно-імпортних операцій (транспортні, страхові організації, декларанти, митниця);

— контроль за додержанням строків розрахунків, встановлених чинним законодавством та укладеними договорами;

— облік розрахунків з банками (по акредитивах, інкасо, переказах, з купівлі-продажу іноземної валюти);

— оформлення та облік розрахунків по закордонних відрядженнях;

— складання облікових регістрів по операціях у іноземній валюті;

— подання узагальнених даних щодо зовнішньоекономічної діяльності для складання фінансової звітності;

— складання податкової та статистичної звітності щодо зовнішньоекономічної діяльності.

Облік фінансових результатів від зовнішньоекономічної діяльності ведеться на підставі первинних документів, частина яких складається на підприємстві, а інші - надходять від інших підприємств, у тому числі закордонних.

Їх правильне й кваліфіковане оформлення відіграє важливу роль для успіху її здійснення на всіх етапах. Такі документи отримали назву зовнішньоторговельних, вони підтверджують виконання угоди купівлі-продажу з іноземним контрагентом. Головним документом є зовнішньоторговельний контракт, який є результатом домовленості експортера та імпортера, що визначає обов`язки сторін на всіх етапах руху товару від продавця до покупця.

Формування чистого прибутку подано на рисунку 1.3.

Рис. 1.3. Схема формування фінансових результатів підприємства-суб'єкта ЗЕД Величина фінансового результату господарської діяльності (чистий прибуток (збиток) відіграє важливу роль у системі економічного розвитку діяльності підприємства, оскільки вона є базою (основою) для здійснення розподілу позитивного фінансового результату (фаза розподілу), який відображає головні напрямки використання даного показника для задоволення інтересів держави, власників, персоналу та контрагентів підприємства-суб'єкта ЗЕД (рис. 1.4).

Ефективне використання реінвестованої частини позитивного фінансового результату господарської діяльності підприємства-суб'єкта ЗЕД, передбачає такі основні напрями забезпечення: 1) підвищення результативності господарського процесу; 2) тенденції стабільного зростання прибутковості діяльності суб'єкта господарювання; 3) стійкого економічного розвитку підприємства в довгостроковій перспективі.

Рис. 1.4. Порядок розподілу фінансового результату підприємства-суб'єкта ЗЕД

Величина капіталізованого фінансового результату призводить до зростання накопиченої суми нерозподіленого фінансового результату (нерозподіленого прибутку (непокритого збитку)) попередніх звітних періодів, яка відображена у рядку 350 форми № 1 «Баланс» [1, с. 12].

Фаза використання позитивного фінансового результату виконує важливу подвійну роль, оскільки: 1) відображає ефективність використання фінансового результату за напрямами його розподілу (фаза розподілу); 2) забезпечує формування основних передумов, що впливають на рівень результативності, прибутковості господарської діяльності та оптимальність процесу формування (фаза формування) показника фінансового результату підприємства в наступному звітному році.

Ступінь ефективності використання фінансового результату є важливою умовою подальшого забезпечення прибуткової господарської діяльності, оптимального формування нового показника фінансового результату (фаза формування), економічного розвитку підприємства. Про ефективне використання позитивного фінансового результату може свідчити зростання результативності, прибутковості господарської діяльності, стабільний економічний розвиток, орієнтований на досягнення стратегічних цілей суб'єкта господарювання, підвищення конкурентоспроможності та ринкової вартості підприємства.

Виходячи із представленого визначення «управління фінансовим результатом», випливає важливість такої складової процесу управління фінансовим результатом підприємства-суб'єкта ЗЕД, як аналіз. Також доведено, що це кореспондує з особливістю управління фінансовим результатом, якою є опосередкованість управління, через визначені складові (структурні елементи доходів, витрат, власного капіталу).

Це дозволяє формалізувати завдання виявлення та аналізу непередбачених розривів у системі управління фінансовим результатом підприємства-суб'єкта ЗЕД, проявом чого можуть бути, перш за все, негативні зміни в обсягах отриманого прибутку.

Фінансові результати підприємства можуть бути оцінені з різним ступенем деталізації залежно від цілей аналізу, існуючої інформації, програмного, технічного та кадрового забезпечення. Найбільш доцільним є виділення процедур експрес-аналізу та поглибленого аналізу фінансових результатів, де розрізняють ряд показників:

— загальні показники характерні для всіх галузей економіки, специфічні - для окремих галузей;

— первинні показники формуються за даними обліку планової інформації, похідні - розраховуються на базі первинних даних;

— синтетичні (інтегральні) показники узагальнюють складні економічні явища та процеси;

— результативний показник — це показник, що є об'єктом дослідження.

Важливою складовою управління зовнішньоекономічної діяльності є оцінка ефективності фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання на міжнародних ринках, а також пошук та обґрунтування резервів її підвищення з урахуванням сучасних тенденцій розвитку зовнішньоекономічних зв’язків.

Основними завданнями аналізу фінансових результатів зовнішньоекономічної діяльності є:

— комплексна оцінка рівня і якості виконання підприємством зобов’язань за контрактами з іноземними партнерами.

— створення повноцінного і достовірного інформаційного забезпечення процесу здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

— характеристика сучасного стану зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

— оцінка ефективності зовнішньоекономічних операцій підприємства.

— дослідження впливу різних видів внутрішніх і зовнішніх чинників та факторів, які сприяли розвитку чи обмежували можливості здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Очевидно, що особливу увагу необхідно приділяти внутрішнім факторам, на які підприємство має змогу безпосередньо впливати, хоч зовнішні фактори також належать досконалому вивченню (їх вивчення допомагає детальніше визначити ступінь дії внутрішніх причин та виявити внутрішні резерви росту ефективності експорту).

Групування на зовнішні та внутрішні фактори дозволяє оцінити місце та роль кожного фактору у формуванні кінцевого рівня ефективності економічної діяльності.

Джерелами інформації для аналізу зовнішньоекономічної діяльності є дані бухгалтерського обліку, нормативні та планові матеріали, нормативно-планові документи, статистична звітність, 5 форм звітності по ЗЕД.

У методиці визначення впливу факторів на результативність діяльності підприємства важливим кроком є обрання методу аналізу досліджуваних чинників. Метод аналізу — це системне комплексне взаємопов'язане вивчення зовнішньоекономічної діяльності підприємства з метою її об'єктивної оцінки, забезпечення необхідною інформацією прийняття оптимальних управлінських рішень і своєчасного контролю за ними. До основних методів аналізу фінансових результатів зовнішньоекономічної діяльності слід віднести балансовий, нормативний, розрахунково-аналітичний, пофакторний, економіко-математичного моделювання, прогнозування.

У таблиці 1.2 систематизовано переваги та недоліки основних методів з позиції використання їх в аналізі фінансових результатів зовнішньоекономічної діяльності.

Поряд з цим слід виділити пофакторний метод, за яким значення показників визначаються на основі впливу найважливіших чинників. При цьому методично правильне визначення впливу чинників на показники ефективності зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання повинно відповідати таким вимогам: вплив окремих чинників у сумі повинен дорівнювати абсолютній величині змінного показника; при визначенні впливу окремих чинників на той чи інший показник необхідно чітко враховувати вплив кожного чинника окремо і вплив чинників один на одного.

Таблиця 1.2

Основні переваги та недоліки існуючих методів аналізу фінансових результатів зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Водночас виникає і основна складність використання даного методу, адже вибір методу визначається багатьма чинниками, до яких слід віднести: тривалість періоду, вихідну інформаційну базу, цілі та задачі аналізу фінансових результатів зовнішньоекономічної діяльності, кваліфікацію персоналу, наявність програмних продуктів і технічних засобів управління, а також особливості здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємства. При цьому дані чинники можуть як обмежувати використання певних методів аналізу фінансових результатів експортної діяльності, так і сприяти вибору того чи іншого методу.

1.3 Критерії оцінювання та показники ефективності управління фінансовими результатами підприємства-суб'єкта ЗЕД

Розглянемо в першу чергу фактори, які впливатимуть на фінансові результати підприємства при здійсненні ЗЕД підприємства, що відображатимуть безпосередньо у фінансових результатах від операційної діяльності.

Найбільш повно фактори впливу представлені на рисунку 1.5.

Рис. 1.5. Фактори впливу на фінансові результати підприємства-суб'єкта ЗЕД

До них належатимуть:

— чисті доходи від реалізації продукції (слід наголосити, що при експортуванні продукції ПДВ підприємству повертається і відповідно загальна сума ПДВ корегуватиметься);

— собівартість реалізованої продукції;

— адміністративні витрати, пов’язані з виробництвом та реалізацією експортної / імпортної продукції;

— витрати на збут експортної / імпортної продукції (в тому числі транспортні витрати, які часто можуть сягати 30−40% собівартості);

інші операційні доходи і витрати, які відображають курсові різниці при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, фінансові результати суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності при експорті / імпорті безпосередньо залежать від двох основних показників: обсягу реалізації продукції (на який в свою чергу впливає кількість продукції і ціна) та її повної собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Оцінка результативності управління фінансовими результатами підприємства-суб'єкта ЗЕД має охоплювати всі основні аспекти цього управління. Для оцінки результативності управління формуванням фінансових результатів пропонується використовувати показники як рентабельності, так і якості прибутку.

Якість прибутку характеризується системою показників, що визначають зміни пропорцій його формування за окремими джерелами під впливом відповідних факторів.

Під час аналізу фінансових результатів підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі. Їх кількість та широта застосування залежить від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному окремому випадку.

Важливим при оцінюванні ефективності управління фінансовими результатами підприємства-суб'єкта ЗЕД є визначення ефекту та результативності. Крім того, результати розрахунку ефективності дозволяють краще оцінити ефективність результатів від зовнішньоекономічної діяльності та порівняти їх в динаміці чи з іншими підприємствами. Самі показники прибутку (збитку) не зможуть дати нам таких висновків.

При визначенні ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств застосовується системний підхід, який дозволяє здійснити комплексний аналіз будь-якого виду зовнішньоекономічної операцій. Для здійснення економічного аналізу потрійно обрати критерій ефективності. Критерій — головна ознака, яка відрізняє його від інших класифікаційних одиниць. На основі такої ознаки здійснюється кількісна оцінка ефективності виробничо-торговельної діяльності. Згідно з цим визначенням, обраний критерій має відповідати принципам побудови показників ефективності, а також всебічно відтворювати її економічну сутність.

Однак, перш ніж приступати до формування набору коефіцієнтів для комплексного аналізу ефективності зовнішньоекономічної діяльності на першому етапі слід сформувати систему пріоритетів показників, що досліджуються. Розвиток такої факторної системи буде досягатися за рахунок деталізації комплексних факторів. Елементні показники (такі як інфляція, об'єм кредитованої та попередньо сплаченої поставки, строк перебування коштів на поточному рахунку) не розкладаються на співмножники, оскільки по своїй природі вони однорідні. В процесі формування системи, фактори поступово деталізуються, поступово наближаючись по своїй аналітичній природі до одноелементних (простих). Для цього пропонується їх ранжування в залежності від ступеня залежності та впливу на кінцеву ефективність зовнішньоекономічної діяльності. При сформованій системі пріоритетів першочергово відбираються найбільш важливі показники, далі формується система пріоритетів другого рівня, показники якого знаходяться у факторній залежності від показників пріоритетів першого рівня. Так само формується система показників пріоритетів третього рівня.

Визначення ефективності зовнішньоторговельної діяльності здійснюється для обґрунтування не лише окремих пропозицій щодо закупівлі чи продажу певної продукції чи товарів. Ці дані повинні використовуватись при розробці планів експорту та імпорту, при оцінці структури та напрямів зовнішньоторговельного обігу. Розрахунки можна виконувати в національній та іноземній валюті.

Під час аналізу показників фінансових результатів в цілому виділяють наступні етапи дослідження. На першому етапі дають оцінку виконання плану з прибутку в цілому по підприємству та в розрізі окремих видів діяльності. Зокрема виділяють прибутковість окремих структурних підрозділів, інвестиційних проектів, договорів, а також прибутковість окремих видів продукції (послуг), що експортуються або імпортуються.

На другому етапі проводять порівняльний аналіз прибутку цього підприємства з середньогалузевими значеннями та показниками прибутковості підприємств конкурентів.

На третьому етапі виконують факторний аналіз прибутку за видами діяльності (важливе значення має факторний аналіз різних видів фінансового результату за допомогою адитивних моделей), дають оцінку внутрішніх і зовнішніх резервів.

На четвертому етапі проводять аналіз розподілу і використання чистого прибутку.

При аналізі фінансових результатів використовують сукупність прийомів, які складають його спеціальний науковий апарат. У вітчизняній практиці аналізу фінансових результатів існують такі прийоми аналізу показників, які визначаються за інформацією фінансової звітності:

— горизонтальний (часовий) аналіз — визначає абсолютні і відносні відхилення величин окремих видів фінансових результатів за звітний період, а також у динаміці за ряд років і дозволяє дати якісну характеристику виявлених змін;

— вертикальний (структурний) аналіз — передбачає вивчення показників структури фінансових результатів, тобто питомої ваги окремих видів доходів і витрат в загальному підсумку, а також оцінку змін, які відбуваються в структурі;

— трендовий аналіз — визначення тренду за інформацією декількох періодів, тобто основної тенденції у динаміці показників фінансових результатів;

— аналіз відносних показників (коефіцієнтів) — розрахунок відношень між окремими позиціями однієї або різних форм звітності, визначення взаємозв'язків між показниками [10, c. 65, 15 с. 33].

Фінансові результати від реалізації продукції на зовнішніх ринках в цілому по підприємству залежить від чотирьох факторів: обсягів реалізації продукції на зовнішніх ринках (Qреал.і); її структури (Чi); витрат на виробництво і реалізацію продукції на зовнішніх ринках (Зi) і рівня середніх цін реалізації експортної або імпортної продукції (Цi).

У здійсненні зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання бере участь велика кількість взаємопов'язаних організаційних, трудових, матеріальних і факторів виробництва. Мета будь-якого господарюючого суб'єкта — якомога ефективніше використати всі наявні фактори та отримати максимальний кінцевий результат. Окрім вартісного виміру результатів фінансово-господарської діяльності для користувачів інформації важливе значення мають відносні показники фінансових результатів — значення рентабельності, які характеризують відносний (у відсотках) ступінь прибутковості вкладеного капіталу в цілому і за його структурою, здійснених витрат чи отриманого доходу [3, c. 105]. Відносні показники на відміну від абсолютних величин дають змогу оцінити рівень отриманого прибутку (збитку) в розрахунку на одиницю затрачених ресурсів і дозволять порівнювати ефективність функціонування підприємств з різними обсягами виробництва (розмірами).

Обсяги продажу продукції на зовнішніх ринках можуть впливати позитивно і негативно на величину прибутку. Збільшення обсягів продажу на зовнішніх ринках рентабельної продукції призводить до пропорційного збільшення позитивного фінансового результату. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягів продажу відбувається зменшення суми фінансового результату, а також може вийти, що фінансовий результат буде від'ємним. Товарна структура продукції також може впливати на рівень прибутку як позитивно, так і негативно.

Розрахунок впливу цих факторів на суму фінансові результати від звичайної діяльності підприємства-суб'єкта ЗЕД можна виконати способом ланцюгових підстановок, послідовно заміняючи планову величину кожного фактора фактичною:

(1.1)

де ЧДреал — чистий дохід від реалізації продукції;

Среал — собівартість реалізованої продукції;

АВ — адміністративні витрати;

ВЗб — витрати на збут продукції;

ІОВ — інші операційні витрати;

ІОД — інші операційні доходи;

ФД — фінансові доходи (інші доходи);

ФВ — фінансові витрати (інші витрати);

ППр — податок на прибуток.

Якщо фінансові результати, отримані від інвестиційної та фінансової діяльності суттєво не впливає на фінансові результати від звичайної діяльності, в подальшому при проведенні факторного аналізу можна обмежитись факторами, що впливають на фінансові результати від операційної діяльності.

Показниками, що визначають прибутковість зовнішньоекономічної діяльності підприємства є показники (рис. 1.6):

1. показники отриманого прибутку;

2. показники прибутку на одиницю продукції

3. рентабельності продукції.

У перших двох групах доцільно розглядати прибуток у розрізі окремих видів продукції, а також у розрізі окремих контрагентів (або країн).

Рентабельність це прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих її видів; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективної діяльності підприємства. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну.

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (доходу) підприємства. З цієї причини вони є важливими обов’язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики й ціноутворення.

Основні показники рентабельності можна об'єднати в такі групи:

1) показники рентабельності продукції;

2) показники рентабельності капіталу (активів);

3) показники, розраховані на основі потоків наявних коштів.

Рис. 1.6. Система показників для оцінки прибутковості ЗЕД підприємства Отже, для аналізу прибутковості зовнішньоекономічної діяльності доцільно використовувати комплекс показників. Перш за все, це показник прибутку від ЗЕД в динаміці, який визначається як різниця між обсягами надходжень від зовнішньоекономічної діяльності та загальними витратами на виробництво і реалізацію продукції, що експортується або імпортується.

Крім абсолютного показника — прибутку від експорту — для характеристики підприємства використовується також комплекс відносних показників. Ці показники представлені в таблиці 1.3. [11,c.98]

Таблиця 1.3

Показники рентабельності зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Визначення прибутковості зовнішньоекономічної діяльності проводиться для обґрунтування не лише окремих пропозицій що до закупівлі та продажу певних товарів. Ці дані можуть бути використані при розробці планів експорту й імпорту в масштабах країни, при оцінці структури та напрямків зовнішньоторговельного обігу. Подібні розрахунки виконуються як у національній, так і в іноземній валюті.

Для оцінки діяльності фірми розраховується показник ефективності її діяльності, що характеризує ступінь вигідності для фірми зовнішньоекономічних операцій.

На основі похідних даних можна вирахувати проміжні та узагальнений показники, побудувати факторну модель, розробити формули впливу факторів на узагальнений показник, вирахувати можливі відхилення при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, обчислити резерви та обґрунтувати проблеми, що вимагають негайного рішення на управлінському рівні.

Економічне обґрунтування оптимізації діяльності підприємства, у тому числі зовнішньоекономічної здійснюється на підставі аналізу показників ефективності.

Економічну доцільність експорту або імпорту для підприємства можна визначити за допомогою:

показників ефекту, що визначаються як абсолютні значення і відтворюються в грошових одиницях як різниця між результатами діяльності та витратами на її здійснення;

показників ефективності, що визначаються як співвідношення прибутку від діяльності підприємства до витрат на її здійснення і відтворюються відносними величинами: відсотками, частками одиниці.

Розрахунок показників ефективності вимагає дотримання наступних принципових методологічних положень:

1) принципу всебічного врахування складових елементів витрат та результатів, який передбачає якісну класифікацію і відтворення відповідних показників у документах оперативного, статистичного і бухгалтерського обліку;

2) принципу приведення витрат і результатів для порівняння, який передбачає, що показники, які порівнюються, повинні відтворюватися однаковими кількісними одиницями.

3) принципу приведення різнотермінових витрат і результатів до одного моменту часу за допомогою дисконтування;

4) принципу співставлення з базовим варіантом, що відтворює сутність застосування показників ефективності експорту та імпорту для здійснення економічного аналізу зовнішньоекономічної діяльності, який проводять не тільки з метою опису поточного стану суб'єкта господарювання, а й з метою опрацювання пропозицій щодо удосконалення ЗЕД протягом досліджуваного періоду.

Виявлення резервів — надзвичайно важливий етап для розробки організаційно-технічних заходів з метою підвищення ефективного функціонування підприємства. Обізнаність щодо резервів, а саме їх величин і місця виникнення, дає змогу класифікувати їх за ступенем важливості, рівнем управління, часом дії.

Складність і різноманітність методик виявлення резервів підвищення фінансових результатів залежить від рівня управління: чим нижчий за ієрархією рівень управління, тим більш спрощені проблеми та методика аналізу, і навпаки, чим вищий рівень управління, тим складніші виникають проблеми, які, відповідно, потребують застосування більш досконалої методики аналізу.

Вирішення останнього протиріччя знаходять у розробці факторної моделі, яка являє собою органічно узгоджену систему узагальнених, проміжних та похідних показників, що характеризують функціональну сферу аналізу і взаємозв'язок між ними.

Основою започаткування факторної моделі можна вважати розробку формул розрахунку впливу факторів на узагальнюючий показник. Інструментарієм такого процесу є метод ланцюгових підстановок, сутність якого полягає в тому, що вплив різних факторів на узагальнений показник визначається шляхом послідовної заміни базових значень проміжних показників на ті, що аналізуються. За таких умов у першу чергу заміна здійснюється за кількісними показниками, а потім — за якісними. Якщо у формулі є декілька кількісних та якісних показників, то послідовність підстановок визначається економічною логікою процесу.

Для належного управління фінансовими результатами суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності доцільно, з нашої точки зору використовувати відносний показник — рентабельність. Методичні підходи до оцінювання впливу окремих факторів на рентабельність окремо експортної та імпортної діяльності підприємства представлено нижче Удосконалено на основі.

1 Вплив зміни ціни одиниці експортованої продукції в гривнях, в тому числі за рахунок

(1.2)

1.1. Вплив зміни ціни одиниці експортованої продукції в іноземній валюті

(1.3)

1.2. Вплив зміни курсу іноземної валюти по відношенні до гривні, встановленого Національним банком

(1.4)

2 Вплив зміни повної собівартості

(1.5)

Де, ціна одиниці експортної продукції відповідно у звітному та базисному році, грн.

СПе1,0 — собівартість одиниці експортної продукції відповідно у звітному та базисному році, грн;

k1,0 — курс іноземної валюти по відношенні до гривні, встановленого Національним банком відповідно у звітному та базисному році;

ІОД1,0 — інші операційні доходи, пов’язані з експортом одиниці продукції відповідно у звітному та базисному році, грн.;

ІОВ1,0 — інші операційні витрати, пов’язані з експортом одиниці продукції відповідно у звітному та базисному році, грн.

З нашої точки зору важливо дослідити також вплив складових повної собівартості експортної продукції, а не лише загальні зміни. Так, оскільки повна собівартість експортної продукції складається з собівартості реалізованої продукції, управлінських витрат на одиницю продукції та комерційних витрат на одиницю продукції, то формули для визначення впливу цих витрат на рентабельність експортної продукції матимуть наступний вигляд:

2.1. Вплив зміни собівартості реалізованої одиниці експортної продукції:

(1.6)

2.2. Вплив зміни управлінських витрат на одиницю експортованої продукції: