Стан співробітництва України з Міжнародним валютним фондом

Стан співробітництва України з Міжнародним валютним фондом План.

1 Загальні принципи та основні напрямки роботи МВФ.

2. Досвід співробітництва України з МВФ.

3 Особливості Програми EFF.

4 Перспективи співробітництва України з МВФ.

Загальні принципи та основні напрямки роботи МВФ

Ідея створення МВФ виникла після Великої Депресії 1930;х років, коли впродовж чотирьох років обсяги міжнародної торгівлі скоротилися на 63% через торговельні війни та протекціонізм країн, що сподівалися вийти з кризи за рахунок торговельних партнерів. Реалізована ідея МВФ була у 1945 році, і нині П членами є 183 країни. Головне завдання МВФ — налагодження міжнародної співпраці у валютно-фінансовій сфері та сприяння розвитку міжнародної торгівлі.

З точки зору фінансової організації МВФ ., працює як кредитна спілка: країни роблять внески і з цього кооперативного «пулу» (конвертовані валюти на суму 195 млрд. доларів США) надаються кошти тим країнам, які звернулися за ними і забезпечуватимуть такі зміни, що не тільки поліпшать ситуацію з дефіцитом платіжного балансу, але й забезпечать повернення кредитів до фонду (як чинить кожний банк чи кредитна спілка). Внески до фонду роблять залежно від квоти країни і доступ до фінансових ресурсів також залежить, як правило, від квоти. Квота обраховується на підставі складних формул, куди входять показники ВВП, обсяги зовнішньої торгівлі та валютних резервів країни, а також варіабельність зовнішньої торгівлі (країни, торговельно-платіжний баланс яких не сталий, можуть претендувати на розширений доступ до ресурсів МВФ).

За статутом, штаб-квартира МВФ розміщується в країні із найбільшою квотою. Зараз це США (18,25% від сукупності всіх квот, Україна, для порівняння, має квоту в розмірі 0,68% від сукупності всіх квот).

Україна посідає у МВФ 21 місце за розміром своєї квоти, яка складах близько 1,4 млрд. доларів США.

1 СПЗ — Спеціальні права запозичення, міжнародна рахункова одиниця, вартість якої розраховується на основі вартості п’яти основних валют: долару США, німецької марю). Японської ієни, французького франку та фунту стерлінгів. Станом на 22 грудня 1998 року курс СПЗ до долару дорівнював: 1 СПЗ=1,406 дол. США млн. СПЗ в рамках Дев’ятого загального перегляду квот у 1992 році). На сьогодні відбувається Одинадцятий загальний перегляд квот країн-членів МВФ, згідно з яким квоту України буде збільшено (близько 1,9 млрд. доларів США).

МВФ не лише надає фінансові ресурси. Серед статутних завдань фонду:

— здійснення досліджень, аналізу та прогнозування розвитку світової економіки та міжнародних фінансових ринків;

— спостереження за макроекономічною політикою членів фонду: щорічне відвідання кожної країни-члена фонду місією МВФ та підготовка щорічної доповіді для Ради Директорів із оцінками економічної політики, результати конфіденційного обговорення та оцінки МВФ надсилаються до відповідальних керівних державних службовців зацікавленої країни, а загальні підсумки обговорення та висновки експертів фонду оприлюднюються (за згодою відповідної країни);

— розроблення, широке обговорення та затвердження міжнародних стандартів щодо валютообмінних операцій, грошової та фіскальної політики, статистики платіжного балансу:

— надання та координація технічної допомоги з питань монетарної політики. валютного та банківського регулювання, фіскальної політики;

— кредитування тих країн-членів фонду, які, відчуваючи валютну кризу або кризу платіжного балансу, згодні вживати погоджені з експертами фонду заходи для покращання ситуації, чим забезпечувати також і повернення наданих кредитів до МВФ.

МВФ є так званим кредитором «першої руки», тобто ресурси фонду (як і Світовому банку) треба повертати в першу чергу. МВФ також відіграє вирішальну роль у Паризькому клубі офіційних кредиторів та все більш вагому роль — у Лондонському клубі комерційних кредиторів. МВФ разом із Світовим банком також координують в разі наявності програми фінансової співпраці з країною-членом також і двостронню фінансову грантову допомогу, двосторонні кредитні програми, та кредитні програми інших міжнародних організацій для такої країни. Засобом згаданої координації є проведення засідань спеціальних консультативних груп донорів та кредиторів.

Фінансові програми чи, як їх часто називають, кредитні програми, МВФ за станом на кінець 1998 року здійснював із 60 країнами, які винні фондові 91 млрд. дол. Ще близько 60 млрд. дол. асигнувань затверджено Радою Директорів МВФ, але ще не виплачено.

Фінансові ресурси фонду надаються за такими механізмами:

Програма «стендбай» — SBA — триває від 12 до 18 місяців, повертати кошти треба починати після трьох з половиною років після одержання і повністю повернути через 5 років.

Програма фонду спеціальних трансформацій — STF — спеціальна початкова програма для перехідних економік (нею скористалися всі без винятку країни з перехідною економікою), повертати треба починаючи через чотири з половиною роки і повністю повернути за 10 років.

Також пільговою з точки зору повернення коштів є програма фонду розширеного кредитування — ЕРР — кошти надаються на 10 років.

Для найбідніших країн аналогом EFF є програма ESAF, де процентні ставки є субсидовані. Проте останнім часом коштів для субсидування не вистачає, тому деякі із бідних країн вимушені користуватися змішаними програмами, де лише частина є субсидованою (EPP-ESAP blend).

Програма компенсації втрати експортних надходжень або додаткових витрат на імпорт зерна — CCFP — компенсує важко передбачувані обставини (неврожай, криза ринків, падіння експортних цін, тощо), але доступ по такій програмі обмежений 60% від квоти у порівнянні із 100−300% від квоти по інших програмах.

Програма додаткових резервів — SRF — на випадок валютно-фінансової кризи — можна запросити дуже значні фінансові ресурси — понад 300% від квоти. Але такі кошти треба повернути протягом 12−18 місяців, або сплачувати практично ринкові відсоткові ставки за користування ресурсами протягом довшого періоду (саме такі кошти виділялися, зокрема, враженим кризою азійським країнам, Pofft, Бразилії).

Спільні програми з МВФ здійснюють десять країн колишнього СРСР, більшість країн Східної та Центральної Європи. Взагалі ж різними країнами сапу нині здійснюється понад 60 програм, спільних з МВФ. З них: 12 програм Stend-by, в тому числі в Естонії, Латвії, Болгарії, 15 програм «Механізм розширеного фінансування», в тому числі в Україні, Азербайджані та Молдові. Додатково здійснюється 31 програма посиленої структурної перебудови, аналогічна механізму розширеного фінансування, але для країн з нижчими рівнями середньодушових доходів (з перехідних економік — Грузія, Киргизія, Вірменія, Македонія, Монголія).

Ресурси, отримані від МВФ, спрямовуються на збільшення валютних резервів з метою зменшення дефіциту платіжного балансу і досягнення стабілізації грошово-кредитної системи. Розпорядником ресурсів, наданих МВФ Україні, виступає Національний банк України.

Досвід співробітництва України з МВФ

За період з 1994 по 1998 роки Україна реалізувала чотири кредитні угоди з МВФ, фактично отримавши:

— за позикою STF (1994 р.) — (близько 720 млн. доларів США за річною ставкою 5,75% на строк 10 років з відстрочкою сплати основної суми боргу на 4,5 роки). Кошти було використано Національним банком для здійснення валютних інтервенцій на УМВБ;

— за позиками Stend-dy: 1995 року — (близько 780 млн. доларів США), 1996 року — (близько 860 млн. доларів США), 1997 року — (близько 247 млн. доларів США). Позики Stend-by надавалися за річною ставкою 6,29% на строк 5 років з відстрочкою сплати основної суми боргу на 3,25 роки.

Станом на 1 січня 1999 року залишок заборгованості України складав:

— Перед МВФ — 2,8 млрд. доларів США- '.

— Перед Світовим банком — 1,58 млрд. доларів США Надходження коштів в рамках кредитних угод України з Міжнародним Валютним Фондом (за даними Мінфіну).

(млн. дол. США).

Заходи, які підтримувались позиками Stand-by, були спрямовані на стабілізацію грошово-кредитної та бюджетної сфери, прискорену приватизацію (в тому числі грошову), дерегулящйну реформу та поглиблення структурних реформ в енергетичному секторі (електроенергетика, газовий сектор, вугільна галузь) та сільському господарстві.

Здійснення Урядом цих заходів вже у 1996 році' почало давати суттєвий позитивний ефект.

Вдалося взяти під контроль інфляцію. В цілому індекс інфляції у 1996 році становив 139,7% і був значно нижчій ніж в 1995 році (281,7%) та у 1994 році (502%). Середньомісячний темп приросту цін (тарифів) у 1996 році склав 2,8%, що нижче у 3 рази за відповідний показник у 1995 році. Номінальна заробітна плата робітників і службовців за 1996 р. у цілому по галузях економіки зросла на 21,8%. Фінансова стабілізація призвела до стабілізації і навіть зростання у 1996 році курсу національної валюти, що дозволило успішно здійснити грошову реформу. Прогрес був досягнутий і в проведенні структурних реформ, в галузі приватизації, лібералізації цін та лібералізації торгівлі.

Програма розширеного фінансування (ЕFF): параметри і цілі

Досягнутий в рамках реалізації програм Stend-by прогрес надав змоги Уряду розпочати обговорення можливості започаткування нової середньострокової програми, спрямованої на економічне зростання реального сектору економіки. 11 серпня 1998 року Уряд України і Національний банк України направили до МВФ спільний лист-звернення про надання Україні позики в рамках Програми розширеного фінансування (далі - Програма).

Хочу наголосити на тому, що програма розширеного фінансування має свою специфіку, яка полягає у тому, що вона підтримується позикою, яка видається не на звичайну підтримку платіжного балансу, як Stend-by. Позика в рамках програми ЕFF надається державам які здійснюють кардинальні структурні реформи свого народного господарства. Адже, є аксіомою, що під час докорінної реформи господарського комплексу держави, при оновленні системи управління, а в Україні - ще й під час становлення самостійної держави, має місце зниження обсягів ВВП і виробництва. Так було і в нас. і в Росії, і в Польщі, Чехії, зрештою в Німеччині повоєнних років. Підтримати країни на етапі такого переходу, забезпечити їх фінансову і макроекономічну стабільність — ось мета Програми розширеного фінансування.

Перевагою кредитування в рамках Програми є те, що кошти надаються на більш тривалий строк (термін погашення — 10 років з відстрочкою сплати основної суми боргу на 5 років), у більшому обсязі (загальний обсяг позики складає 2,226 млрд. доларів США) та під невеликі відсотки (до 7% річних).

Не менш важливим аспектом є те, що здійснення Програми робить можливим отримання фінансової допомоги інших міжнародних фінансових організацій, зокрема Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку, а також сприяє реструктуризації зобов’язань України перед зовнішніми приватними інвесторами. Наприклад, лише завдяки схваленню Радою Директорів МВФ Програми розширеного фінансування у вересні 1998 року, Україна отримала на фінансування дефіциту бюджету 340 млн. доларів США по схвалених раніше програмах Світового банку, які були «заморожені» до моменту відновлення Україною успішного співробітництва з МВФ.

Рішеннями Ради Директорів МВФ визначено, що запит на отримання коштів в рамках програми розглядається МВФ лише за умови надання Фонду детального Меморандуму економічної політики з конкретними засобами досягнення цілей програми. Відповідно, такий проект Меморандуму був підготовлений урядом. Він ліг в основу проекту. Джерелом основних положень Меморандуму є не ультимативні вимоги МВФ, а реалії нашого економічного життя, які знайшли своє відображення в останніх Законах, прийнятих Верховною Радою, виступах і Указах Президента, Програмі дій Кабінету Міністрів 1996 року, затвердженій Верховною Радою.

Всі основні положення, включені в Меморандум, неодноразово і публічно виголошувались керівниками Уряду. І тому не можна прийняти критику про те, що Урядом підготовлено якісь таємні документи на догоду МВФ.

Меморандум складається з 5 розділів. Розділ 1 Макроекономічні ціпі та політика Ми хочемо:

1.1 Досягти зростання обсягів виробництва на 3−5 відсотків щорічно- 1.2 Утримати інфляцію на рівні 8−10 відсотків;

1.3 Скоротити дефіцит бюджету до 2 відсотків ВВП Розділ 2 Податково-бюджетна політика та система соціального захисту Передбачено:

2.1 Погашення прострочених заборгованостей з виплат заробітної плати, пенсій, інших соціальних виплатреструктуризація та погашення всіх інших видів бюджетних прострочених заборгованостей;

2.2 Реформування системи пенсійного забезпечення з метою досягнення її фінансової стабільності, в тому числі запровадження персональних накопичувальних рахунків у рамках загальнообов’язкової пенсійної системи;

2.3 Реформа системи соціального захисту, поліпшення системи адресної допомоги незахищеним верствам населення;

Так, Уряд ставить питання про підвищення тарифів, на комунальні послуги.

Тому що система є неправильною, коли держава дотує комунальні послуги для всього населення країни. Газ, вода, електроенергія повинні коштувати стільки, скільки вони коштують. Тільки так можемо запобігти банкрутству підприємств, які обслуговують населення. При цьому Уряд зобов’язується через уже створену і перевірену систему адресної підтримки допомогти найбіднішім верствам населення.

Другий розділ Меморандуму.

2.4 Реформування бюджетної сфери з метою підвищення ефективності відповідних видатків та якості послуг, які надаються населенню:

2.5 Забезпечення прозорості податково-бюджетної системи (консолідація всіх позабюджетних фондів у бюджеті, за винятком Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування);

2.6 Розширення бази оподаткування, скасування звільнень від оподаткування, зниження реальної ставки оподаткування фонду заробітної плати до 38 відсотків:

2.7 Зниження, за рахунок зростання обсягу ВВП, частки податкових надходжень до бюджетів.

2.8 Вдосконалення роботи Державної податкової адміністрації та Державної митної служби, подальший розвиток системи Державного казначейства. вдосконалення відносин державного та місцевих бюджетів:

Розділ 3 Монетарна політика, політика щодо валютного курсу та реформа банківської системи У цьому розділі, зокрема, передбачається:

3.1 Підтримання стабільного обмінного курсу гривні завдяки жорсткій монетарній політиці,.

3.2 Реформа банківського сектора (скорочення обсягів кредитування бюджету з боку НБУ, зростання кредитування економіки банківською системою, посилення системи банківського нагляду з боку НБУ, запровадження страхування депозитів населення у банківський системі тощо);

Розділ 4 Інші напрями структурної реформи Передбачає проведення структурних реформ, у тому числі, по наступних основних напрямках:

4.1 Дерегуляція та адміністративна реформа (скорочення видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, спрощення процедури реєстрації суб'єктів підприємницької' діяльності та процедур перевірок їх діяльності тощо;

реформування системи виконавчої влади, включаючи консолідацію урядових установ, усунення дублювання функцій, поліпшення координації їх діяльності, реформування системи державної служби);

4.2 Приватизація та демонополізація (завершення процесу приватизації, заохочення іноземних інвесторів до участі в приватизації, розвиток фондового ринку, вдосконалення процедур банкрутства, реструктуризація природних монополій та окремих підприємств з метою підвищення ефективності їх діяльності);

4.3 Реформа сільськогосподарського та паливно-енергетичного секторів прискорення земельної реформи, приватизація та реструктуризація підприємств по постачанню ресурсів сільськогосподарському комплексу, маркетингу та збуту сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки;

здійснення заходів щодо фінансового оздоровлення енергетичного сектору, в тому числі подальша приватизація енергопостачання, реструктуризація підприємств та поліпшення платіжної дисципліни споживачів;

лібералізація системи газопостачання, запровадження аукціонів з продажу газу, отриманого як плата за транзит, передача газопровідної системи на тендерній основі в управляння консорціуму українських та іноземних компаній;

реформування вугільного сектору, спрямування бюджетних асигнувань на реструктуризацію вугільних шахт, поступове скасування бюджетних асигнувань) Розділ 5 Платіжний баланс та зовнішнє фінансування.

5.1 Зростання зовнішньоторговельного обороту приблизно на 5−8 відсотків, лібералізація торговельного режиму:

5.2 Дотримання зваженої стратегії зовнішніх запозичень, зменшення їх вартості та частки короткострокових боргових зобов’язань, поліпшення системи управління державним боргомзабезпечення відповідності зовнішніх запозичень органів місцевої влади державній політиці зовнішніх запозичень та встановлення дієвого контролю за ними;

5.3 Збільшення валютних резервів НБУ з еквіваленту 4 тижнів імпорту до еквіваленту 8 тижнів імпорту Тепер відповідь на питання, як Меморандум погоджувався з МВФ. Проект підготовленій у форматі, якого вимагає кредитор. Відверто кажучи, така форма документу є більш зрозумілою і конкретною, ніж програми з їхніми «посилити…», «покращити…», «підняти…» і т.п. Далі експерти Фонду вносять свої зауваження і пропозиції. З ними ведуть дискусії українські спеціалісти. В ході цих дискусій і готується остаточний текст Меморандуму.

Отже, ідеї, заявлені у Меморандумі, не виходять за межі стратегії розвитку держави, закріпленої у Конституції та законах України, враховують вимоги Президента України до дій уряду, відображають загальновідому позицію Кабінету Міністрів, яка неодноразово і по всіх питаннях, викладених у Меморандумі, публічно виголошувалась керівниками Уряду.

Позика в рамках Програми EFF це — перш за все позика, яка є частиною Програми державного зовнішнього запозичення. Бюджет на 1999 рік, як закон вже прийнятий, та 'Програма державного зовнішнього запозичення" як проект закону, який вже передано до Верховної Ради, передбачають залучення:

Кредити МВФ і Світового банку є: а) Найдешевшими (ставка LIBOR+0.5%- LIBOR+1%) — б) Найдовшими (3−20 років).

Перспективи співробітництва України з МВФ

У випадку успішної' реалізації Програми розширеного фінансування, Україна починаючи вже з 2001 року могла би обмежитись консультативною підтримкою фахівців МВФ. До такої практики відносин з МВФ перейшли Польща, Чехія, Угорщина після завершення фінансових програм, направлених на підтримку переходу національних економік до ринкових відносин.

Це, звичайно, не означає виходу цих держав, а в подальшому — і України з ринків зовнішніх запозичень. Основними кредиторами України, очевидно, залишаться. Світовий банк, ЕБРР та приватні інвестори. Однак, на той час основними позичальниками з української сторони мали би стати окремі суб'єкти підприємницької діяльності.

Якими можуть бути можливі наслідки розірвання Україною програм співробітництва з МВФ та виходу зі складу членів Фонду? Програма розширеного фінансування не є самодостатньою, а продовження співробітництва з Фондом — не самоціль для нас. Успішна реалізація програм Фонду є умовою не тільки подальшої співпраці з майже усіма міжнародними фінансовими організаціями, але і найважливішим сигналом, своєрідним «зеленим світлом» для приватних інвесторів.

Процедурами діяльності МВФ передбачене дострокове погашення країною-членом всіх отриманих від Фонду кредитів. Це відбувається у разі, коли Фонд дійде висновку, що рішення про надання кредитів було прийнято на основі інформації про виконання умов (у тому числі юридичних), яку було спростовано даними, що надійшли пізніше.

Чого ж можна очікувати у разі прийняття Верховною Радою рішення про відклик Меморандуму економічної політики та денонсацію договору про вступ України до МВФ? Можливі наслідки можна розділити на дві групи: політичні та соціально-економічні. Політичні наслідки: Перш за все, внаслідок такого безпрецедентного випадку, Україна не тільки надовго опиниться серед аутсайдерів світового економічного співтовариства, але буде завдано значної шкоди і політичному іміджу нашої молодої держави.

Вихід зі складу учасників МВФ стане для всього світу чітким сигналом про те, що Україна обрала курс на політичну самоізоляцію. Це «клеймо» на довгі роки залишить Україну «за бортом» європейської інтеграції. Слід також очікувати зниження авторитету України в таких впливових організаціях, як ООН.

Економічні наслідки: Прийняття рішень щодо розірвання відносин з МВФ матиме як коротко — так і довгострокові наслідки. Це дуже швидко призведе до оголошення суверенного дефолту, пред’явлення до негайної сплати всіх зовнішніх боргових зобов’язань (а це — близько 11 мільярдів доларів) та накладання арешту на іноземні активи не тільки України як держави, але й на майно суб'єктів підприємницької діяльності.

В цих умовах на довгі роки нам можна буде забути не тільки про комерційні запозичення, але й про прямі іноземні інвестиції в «реальну економіку», що унеможливить її структурну перебудову та технологічне переозброєння.

Крім того, слід зауважити, що навіть одностороннє розірвання Україною договору про вступ до Фонду не означатиме миттєвого виходу з нього. Фонд прекрасно розуміє, що Україна на протязі декількох років не зможе погасити заборгованість перед ним у розмірі 2,8 млрд. доларів. А до врегулювання проблеми заборгованості перед МВФ. розробки графіку її погашення ніхто нас «не відпустить» .

Процедури Фонду передбачають офіціальний розгляд питання про вихід зі складу членів Виконавчою Радою, здійснення Директором-розпорядником консультацій з керівництвом Фонду та окремих міжнародних фінансових організацій, публікацію заяви про втрату державою-членом права на використання ресурсів Фонду, прийняття рішення про призупинення права голосу держави-члена. І лише останньою мірою цього процесу є примусове виведення держави зі складу членів Фонду.

Тобто, не ми «гордо» вийдемо із Фонду, посилаючись на ідеологічні розбіжності. Нас просто визнають неплатоспроможними і виставлять за двері після довгої та принизливої внутрішньої процедури, яка буде спостерігатися та широко коментуватися у всьому світі.

Таким чином, процес виходу триватиме щонайменше до осені, а відразу після президентських виборів слід очікувати повномасштабного фінансового краху.