Виготовлення механізму «Вороток розсувний»

Тема: Виготовлення механізму " Вороток розсувний"

ЗМІСТ

Вступ

1. Кваліфікаційна характеристика верстатника широкого профілю

1.1 Кваліфікація — 2 розряд

1.2 Кваліфікація — 3 розряд

1.3 Кваліфікація — 4 розряд

2. Технологічний процес та його елементи

2.1 Етапи технологічного процесу

3. Технологічний розділ

3.1 Призначення механізму

3.2 Технологічна характеристика деталей

3.3 Вибір заготовки

3.4 Вибір обладнання

3.4.1 Вибір верстатів для обробки деталей

3.4.2 Технічні характеристики верстатів

3.5 Вибір пристосувань для обробки деталей

3.6 Вибір різального інструменту

3.7 Вимірювальний інструмент

4. Організація робочого місця верстатника

4.1 Розташування обладнання

4.2 Виробнича естетика

4.3 Організація робочого місця токаря

4.4 Організація робочого місця фрезерувальника

5. Охорона праці

5.1 Охорона праці на токарних верстатах

5.2 Охорона праці на фрезерних верстатах

5.3 Пожежна безпека Висновок Перелік посиланьВступ

Завдання: Виготовити «Вороток розсувний», описати технологію обробки деталі «Вороток розсувний», виконати деталювання, обрати заготовки, обладнання, ріжучий та вимірювальний інструмент, дати характеристику деталям.

Мета: Показати вміння:

— складати технологічні процеси токарної та фрезерної обробки;

— обирати різальний та вимірювальний інструмент відповідно до матеріалу, що обробляється;

— проводити розрахунок раціональних режимів різання.

Машинобудування - це комплекс галузей промисловості, які виготовляють знаряддя виробництва, транспортні засоби, а також предмети споживання та іншу промислову продукцію. Машинобудування відображає технічний прогрес країни і має велике значення для розвитку її продуктивних сил, підвищення економічної могутності держави та добробуту народу. Машинобудування справедливо називають серцевиною індустрії.

Кожна машина має своє чітке призначення, тому її будують з такого матеріалу і так, щоб вона добре і довго працювала, була надійною та безпечною в роботі. Все це обумовлює кваліфікацію робітника, який бере безпосередню участь не тільки у її виготовленні, а й у виборі матеріалів, що найкраще відповідають поставленим до машин вимогам.

Верстатник широкого профілю - цінний працівник машинобудівного виробництва, тому що він може виконувати операцію на будь — якому верстаті й будь — якої складності. Робітник — верстатник повинен знати конструкції та принципи роботи верстатів, методи їх налагодження, правила експлуатації, різноманітне універсальне та спеціальне технологічне обладнання, технологію обробки деталей. У сучасних умовах робітник не тільки повинен опанувати навичками і прийомами роботи на верстаті, але й у разі потреби сам мусить вміти розробити нескладний технологічний процес, грамотно вибрати вимірювальний і різальний інструмент, призначити режим обробки. Учні профтехучилищ дістають початкову теоретичну підготовку, а також набувають практичних навичок роботи на верстатах.

1. Кваліфікаційна характеристика верстатника широкого профілю

1.1 Кваліфікація - 2 розряд

1. Обробляє деталі на налагоджених свердлильних, токарних та фрезерних верстатах за 12−14 квалітетами (4−7 класами точності) та на шліфувальних верстатах із застосуванням ЗОР за 11 квалітетами (4 класом точності) із застосуванням нормального інструмента та універсальних пристроїв з додержанням послідовності оброблення та режимів різання відповідно до технологічної карти або вказівки майстра.

2. Свердлить, розсвердлює, зенкує крізні та глухі отвори в деталях, розташованих в 1 площині, по конструкторах, шаблонах, упорах та за розміткою на свердлильних верстатах.

3. Установлює та вивіряє деталі на столі верстата та в пристрої.

4. Раціонально та ефективно організовує працю на робочому місці.

5. Додержує норми технологічного процесу.

6. Виконує вимоги нормативних актів про охорону праці і навколишнього середовища, правила безпечного поводження з устаткуванням, машинами, механізмами, користується засобами колективного та індивідуального захисту.

7. Виконує виробничі (експлуатаційні) інструкції з охорони праці, пожежної безпеки та правила внутрішнього трудового розпорядку.

8. Нарізає різьби з діаметром понад 2 мм і до 24 мм на прохід та в упор на свердлильних верстатах.

9. Нарізає зовнішню, внутрішню метричну та дюймову різьбу мітчиком або плашкою на токарних верстатах.

10. Фрезерує плоскі поверхні, пази, прорізи, циліндричні поверхні фрезами.

Повинен знати:

1. Принцип дії однотипних свердлильних, токарних, фрезерних, та шліфувальних верстатів.

2. Призначення та умови застосування найбільш розповсюджених пристроїв, простого контрольно-вимірювального інструменту, нормального і спеціального різального інструменту.

3. Маркування та основні механічні властивості матеріалів, які обробляє.

4. Правила застосування та установлення різців та свердел.

5. Види фрез, різців та їх основні кути.

6. Основи знань про шліфувальні круги, та сегменти.

7. Способи правки шліфувальних кругів та умови їх застосування.

8. Норми методи і прийоми безпечного ведення робіт.

9. Виробничі (експлуатаційні) інструкції, вимоги нормативних актів про охорону праці і навколишнього середовища.

Приклади робіт:

1. Автонормалі кріпильні - без центрове шліфування.

2. Болти, гайки, пробки, штуцери, крани — фрезерування граней під ключ.

3. Вали довжиною до 1500 мм — обдирання.

4. Втулки для кондукторів — токарне оброблювання з припуском під шліфування.

5. Кільця в складанні з валом — свердління отворів під різьбу.

6. Ключі торцеві зовнішні та внутрішні - токарне обладнання.

7. Мітчики ручні та машинні - фрезерування стружкових канавок.

8. Осі, оправки — безцентрове шліфування.

9. Ковзуни бокові візків рухомого складу — фрезування.

10. Прокладки — фрезерування торців і скосів.

10. Ролики підшипників всіх типів і розмірів — попереднє шліфування торців.

1.2 Кваліфікація - 3 розряд

Виконує та має знати всі обов’язки та роботи верстатника 2 розряду та обробляє деталі на свердлильних, токарних, фрезерних верстатах за 8 — 11 квалітетами. Нарізає різьби з діаметром до 12 мм на прохід та в упор. Керує підіймально — транспортним устаткуванням, страхує та ув’язує вантажі для підіймання, переміщення, установлення та складування. Підвищення кваліфікації може бути при умові стажу роботи за професією 2 розряду не менше 1 року.

Приклади робіт:

1. Вкладиші - шліфування кругле зовнішнє на оправці.

2. Башмаки гальмові, балочки, підвіски електродвигунів, букси — фрезування.

3. Вали, осі - свердління косих змащувальних отворів.

4. Втулки перехідні з конусом Морзе — токарне оброблення.

5. Зенкера і фрези — токарне оброблення.

6. Зенківки конусні - шліфування різальної частини.

7. Зірочки, рейки зубчасті - фрезерування під шліфування.

8. Калібри плоскі - фрезерування робочої частини.

9. Кільця поршневі - розрізання та фрезерування замка.

10. Корпуси фільтрів — свердління отворів на фланці.

11. Ножі для гільйотинних ножиців — шліфування плоских поверхонь.

1.3 Кваліфікація - 4 розряд

верстат вороток токар фрезерувальник Виконує та має знати всі обов’язки 3-го розряду та обробляє деталі на налагоджених свердлувальних фрезерних та токарних верстатах за 7 — 10 квалітетами (2−3 класами точності), на свердлувальних верстатах за 6 — 9 квалітетами (1−3 класами точності) та на шліфувальних верстатах із застосуванням ЗОР за 7 — 8 квалітетами (2-м класом точності) із застосуванням нормального різального інструменту та універсальних пристроїв з додержанням послідовності оброблення та режимів різання відповідно до технологічної карти або вказівки майстра.

1. Керує приймально-транспортним устаткуванням з підлоги.

2. Страхує та ув’язує вантажі для підіймання, переміщення, установлення та складування.

2. Технологічний процес та його елементи

Виробничий процес - це сукупність усіх дій, спрямованих на перетворення вихідної сировини у готовий виріб.

Технологічний процес - це послідовність виконання різноманітних видів обробки, спрямованих на перетворення заготовки в готову деталь або на складання виробу (предмета виробництва)

Технологічний процес є основою організації виробництва, оскільки від його змісту залежить кількість необхідного обладнання та робочої сили для виконання програми випуску деталей. Технологічний процес має забезпечувати найбільш економне виготовлення деталей відповідно до креслень і технічних вимог.

Для одиничного виробництва характерне повне оброблення заготовки за одну операцію, а за умов серійного й масового виробництва технологічний процес поділяють на кілька операцій, які виконуються послідовно, або на різних верстатах.

Елементами технологічного процесу є: операція, установ, перехід, прохід.

Операція — закінчена частин технологічного процесу, яка виконується на одному робочому місці, одним робітником

Установ — частина технологічної операції, яка виконується при постійному закріпленні поверхні оброблюваної заготовки.

Перехід — закінчена частина технологічної операції, яка характеризується постійністю використованого інструменту або поверхні.

Робочий хід — закінчена частина технологічного переходу, яка складається з одноразового переміщення інструменту відносно заготовки.

2.1 Етапи технологічного процесу

Для розробки технологічного процесу необхідно мати такі вихідні дані:

— креслення деталі

— вид виробництва

— обладнання

— ріжучий інструменти

— вимірювальні

— допоміжні

На першому етапі вивчаємо креслення і складаємо технологічну характеристику деталі, визначаючи її технологічність. На другом етапі обираємо заготовку, в залежності від виду виробництва. Далі складаємо технологічний маршрут обробки деталі та визначаємо її послідовність.

Обираємо та розраховуємо режими різання. Заключним етапом є складання і оформлення технологічної документації .

Технологічний процес документально оформляється у вигляді заповнення стандартних бланків, форми яких регламентовано відповідними стандартами Єдиної системи технологічної документації (ЄСТД). Відповідно до ГОСТ 3.1102−81 для опису технологічного процесу.

Застосовують таки види документів:

— карта ескізів (КЕ)

— маршрутна карта (МК)

— операційна карта (ОК)

— карта налагодження (КН) (для верстатів з ЧПК)

— карта кодування інформації (ККІ)

Уніфіковані єдині форми зазначених документів дають змогу заповнити їх як у ручному, так і в автоматизованому режимі з застосуванням ЄОМ та роздруком за допомогою принтера.

3. Технологічний розділ

3.1 Призначення механізму

Вороток розсувний — пристосування, що служить для обертання вручну мітчиків, розгорток та інших інструментів, що мають хвостовики з квадратним кінцем. Інструмент затискається між нерухомою (3) і рухомого (2) призмами за допомогою затискної рукоятки (4), яка, переміщуючись, захоплює за собою призму (2). Призма (2) і рукоятка затискна (4) з'єднані між собою нерухомо.

Рис. 2.1- Вороток розсувний Рухлива призма не обертається, тому що вона сама має прямокутну форму і знаходиться в отворі прямокутної форми. Сітчасте рифлення виконано для зручності і проти ковзання руки по рукоятці.

3.2 Технологічна характеристика деталей

Деталь " Рухома призма" зроблено методом фрезерування з обох боків до 15 мм товщиною, максимальна довжина 25 мм, максимальний діаметр 27 мм, деталь з одного боку має отвір Ш 9 мм, глибиною 15 мм, з іншого боку зточуеться наружний кут з пасом 90?.

Рис. 2.2 — Рухома призма Деталь " Нерухома призма" зроблено методом фрезерування з обох боків до 15 мм товщиною, максимальна довжина 25 мм, максимальний діаметр 27 мм, з верху деталі нарізується різьба M6 глибиною 5 мм, з одного боку фрезерується внутрішній кут 90?.

Рис. 2.3 — Нерухома призма Деталь " Корпус" має наружні циліндричні поверхні з обох боків Ш22 мм довжиною 27 мм та Ш 44 мм довжиною 70 мм між ними, з одного боку розточується внутрішній Ш 15 мм довжиною 5 мм продовженням отвору є внутрішня різьба М 12 довжиною 22 мм, з іншого боку розточується внутрішній Ш 15 мм довжиною 15 мм продовженням отвору є внутрішня різьба М 12

Деталь рівномірно фрезеруються з обох боків до діаметру 15 мм у центрі фрезерується пас для призм довжиною 60 мм шириною 27 мм.

Рис. 2.4 — Корпус

Таблиця 1. Вибір сталі

Таблиця 2. Хімічний склад (%)

С — вуглець

S — Сіра

Mn — марганець

Cr — хром

3.3 Вибір заготовки

Заготовка - це вихідний шматок металу, з якого згодом отримуємо деталь. Вибір заготовки залежить від засобу виробництва. Заготовки бувають наступного вигляду.

1. Прокат:

а) круглий

б) багатогранний

в) листовий

2. Лиття:

а) металічні форми (кокіль)

б) піщані форми

в) за виливаними моделями

г) відцентроване

д) лиття під тиском

е) лиття в оболонкові форми

3. Штамповка

4. Поковка

Таблиця 3

3.4 Вибір обладнання

Вибір обладнання включає вибір верстату, вибір пристосувань та допоміжних інструментів в разі необхідності.

3.4.1 Вибір верстатів для обробки деталей

Верстати обираються в залежності від оброблюваних деталей, їх габаритів та наявності верстатів на підприємстві. (цех, майстерня, ділянка).

Для обробки деталей, що входять до складу Вороток розсувний обираємо верстати:

Токарно — гвинторізний верстат 1К 62

вертикально — свердлильний верстат 2Н 118

вертикально — фрезерний 6Р 80Г

3.4.2 Технічні характеристики верстатів

Токарно-гвинторізний верстат 1К 62

Рис. 2.5 Загальний вигляд верстату 1К 62

1- верстат токарної групи К — модернізація базової моделі верстата

6 — підгрупа верстата, токарно — гвинторізний верстат

200 мм — відстань від станини до осі верстату, максимальний? заготовки, який можна встановити на цьому типі верстата 2×200=400мм

nmin — 12,5 об/ хв

nmax — 2000 об/ хв число ступенів — 24

N = 10 Квт потужність двигуна

Smin = 0,07 мм/об

Smax = 4,16 мм/ об

Вертикально - сердлильний верстат 2Н 118

2 — група свердлильних верстатів

Н — модернізація верстату

1- підгрупа, вертикально — свердлильний верстат

18 — найбільший діаметр свердла, який можна встановити в шпиндель

Рис. 2.6 — Свердлильний верстат

Горизонтально - фрезерний верстат 6Р 80Г

nmin — 50 об/ хв

nmax — 2240 об/ хв число ступенів-12

N= 3,5 Квт стіл — 200×800

хвилинна подача столу:

повздовжня 25 — 1120 мм/ хв.

поперечна 25 — 1120 мм/ хв вертикальна 12,5- 500 мм/хв.

Рис. 2.7 — Горизонтально — фрезерний верстат 6Р 80Г

3.5 Вибір пристосувань для обробки деталей

Пристосування - це допоміжні механізми, які слугують для розширення технологічних можливостей верстатів. Вони поділяються на універсальні та допоміжні. За призначенням вони діляться на пристосування:

1) установчі - для закріплення заготовок та інструменту

2) вимірювальні - для контролю

Для закріплення деталей на токарному верстаті використовуємо пристосування: трикулачковий самоцентрувальний патрон.

Рис. 2.8 — Трикулачковий самоцентрувальний патрон

3.6 Вибір різального інструменту

Процес різання - це обробка металів способом зняття зайвого шару металу. Знімають його різальними інструментами. Основними елементами будь — якого різального інструмента є ріжучий клин, який під час руху відносно заготовки зрізує з неї шар металу у вигляді стружки. При цьому твердість матеріалу різального інструменту має бути більшою, ніж металу оброблюваної заготовки.

Для обробки деталі Вороток розсувний використовуємо слідуючи різальні інструменти:

1. Різець канавочний ГОСТ 1877–73;

2. Різець упорний ГОСТ 1877– — 73;

3. Центрувальне свердло ГОСТ 14 952– — 75;

4. Різець прохідний ГОСТ 1877– — 77;

5. Плашка М 12 ГОСТ 9740– — 71;

6. Фреза кінцева ГОСТ 3755– — 78;

7. Мітчик М 12 ГОСТ 3266;

8. Свердло спіральне ГОСТ 10 902–77

9. Різець розточувальний упорний ГОСТ 18 879–73

Різець канавочний

Канавочний різець використаємо для прорізування канавки та відрізання заготовок.

Рис. 2.9 — Різець канавочний

Різець упорний

Рис. 2.10 — Різець упорний Різець обираємо із матеріалу Т 15К 6 — це твердий сплав, який містить:

15% карбідів титану; 6% кобальту; 79% карбідів вольфраму.

Різець прохідний

Різець прохідний використаємо для підрізання торців, обточування фасок.

Рис. 2.11 — Різець прохідний

Плашка

Плашка — це універсальний різальний інструмент (рис. 2.7). Для нарізання різьби на деталі обираємо плашку М 12, вона має крупний крок Р = 1,75 мм. Матеріал плашки 9ХС — це легована інструментальна сталь, яка містить — 0,9% вуглецю, біля 1% хрому, біля 1% кремнію.

Рис. 2.12 — Плашка

Фреза

Фреза дискова трьохстороння — для фрезерування призм і корпусу деталі, матеріал фрези Р 6 М 5, це швидкорізальна інструментальна сталь, яка містить 6% вольфраму, 5% молібдену.

Рис. 2.13 — Фреза кінцева

Мітчик

Мітчик — призначений для нарізання внутрішньої різьби в глухих та наскрізних отворах. Для нарізання різьби на деталі обираємо мітчик М 12 з стандартним роком 1,75 мм. Матеріал мітчика ВК 8

Рис 2.14 — Мітчик

Свердло спіральне

Для свердління отворів? 15 мм і? 10,2. Спіральне свердло

? 10,2 мм використовуємо для свердління отвору під різьбу в Корпусі М 12. Цей діаметр обираємо за формулою:

dсв. = dр. — Р, мм = 12 — 1,75 = 10,25 мм де dсв. — діаметр свердла, мм

dр. — зовнішній діаметр різьби, мм Р — крок різьби, мм Рис. 2.15 — Свердло спіральне

Різець розточувальний упорний

Різець розточувальний упорний - Використовуємо для розточування отвору в корпус Ш15 мм Рис. 2.16 - Різець розточувальний упорний

3.7 Вимірювальний інструмент

Вимірювальний інструмент обирається в залежності від розмірів та точності обробки. Для контролю та вимірювання деталей ми використаємо такі вимірюючи інструменти:

1. Штангенциркуль ШЦ -1

2. Різьбомір М 60?

3. Різьбова калібр-пробка М 12

4. Шаблони для контролю фасок

5. Штангенциркуль ШЦI?

6. Микрометр МК 70−75

Штангенциркуль

Штангенциркуль використаємо для вимірювання всіх діаметрів та довжин.

Рис. 2.17 — Штангенциркуль ШЦ-І

Різьбомір М 60?

Різьбомір М 60? використовуємо для контролю кроку різьби та кута профілю.

Рис. 2.18 Різьбомір М 60?

Різьбовий калібр-пробка М 12

Різьбовий калібр-пробка - Використовують для комплексного контролю параметрів зовнішньої різьби, їх в комплекті два: ПР — прохідне кільце, НЕ — не прохідне. Різьбові калібри — пробки використовують для комплексного контролю параметрів внутрішньої різьби, вони мають дві контрольні сторони — прохідну і непрохідну.

Рис. 2.19 — Різьбовимірювальні калібри: а— калібр — кільце; б - калібр — пробка

Штангенциркуль ШЦ- I?

Штангенциркуль ШЦI? — Використовують для вимірювання деталей в діапазоне від 0 до 300 мм. Точність вимірювання 0,05 мм.

Рис. 2.20 — Штангенциркуль ШЦ — I?

Мікрометр

Мікрометри використовують для вимірюванняи зовнішніх размірів з точністю вимірювання 0,01 мм.

Рис. 2.21 — Микрометр МК 70−75

4. Організація робочого місця верстатника

Робоче місце — частина виробничої площі цеху, на який розміщується один або кілька верстатників і обслуговувана ними одиниця технологічного устаткування (верстат), а також оснастка і предмети виробництва.

4.1 Розташування обладнання

При розташування обладнання необхідно дотримуватись встановлених мінімальних розривів між верстатами та окремими елементами приміщення (ширина проходів і проїздів). Ширина проходів має бути не менше 1 м. Відстань між верстатами при поперечному розташуванні (в затилок) 0,9 м, а при попарному розташуванні (обличчя до обличчя) — 1,6 м. Для провезення вантажів автомашинами ширина проїзду — 3,5 м. Проходи і проїзди мають бути в порядку, чисті, границі їх відмічають білою фарбою або металевими світлими кнопками. Ширина робочої зони становить 0,8 м.

4.2 Виробнича естетика

Мета виробничої естетики — досягнення естетичного удосконалення трудової обстановки, яка забезпечує безпечні умови праці, високу продуктивність і гарний настрій робітників. Ці питання вирішує наука «Ергономіка» .

Основні питання ергономіки:

1. Зовнішні поверхні верстата повинні мати суцільний плавний контур, не мати гострих кутів, впадин, виступів.

2. Рухомі частини мають бути закритими.

3. Колір верстатів має бути світлий, спокійний, оскільки правильно обраний колір зменшує втомлюваність та підвищує продуктивність.

Панелі стін вистою 2,5 — 3 м від підлоги рекомендовано фарбувати в світло-зелений, світло-жовтий або бежевий колір.

Металоріжучі верстати фарбують у світло-зелений або світло-сірий колір, рухомі частини — світло-жовтий, органи керування виділяють іншими спеціально підібраними відтінками.

Допоміжне обладнання та оснащення також виділяють у відповідні кольори. Трубопроводи фарбують в залежності від матеріалу, який в них переміщується:

пар — рожевий колір;

вода — зелений;

стиснене повітря — блакитний;

масло — коричневий.

4.3 Організація робочого місця токаря

Робочим місцем називається частина виробничої площі цеху, на якій розміщується один або кілька операторів-верстатників і обслуговувана ними одиниця технологічного устаткування (верстат), а також оснащення і предмети виробництва.

Планування робочого місця токаря залежить від габаритних розмірів і призначення верстата, розмірів і маси оброблюваних заготовок, а також типу виробництва. В умовах одиничного та серійного виробництва, коли оброблюються різноманітні заготовки, на робочому місці встановлюють інструментальну шафу і стелаж. Заготовки і деталі укладають на стелажі (причому великі на його нижній полиці). Якщо в обробці деталі, які закріплюють у патроні правою рукою, стелаж установлюють праворуч від токаря.

Рис. 3.1 — Робоче місце токаря: 1- під ноги; 2 — інструментальна шафа; 3 — місце для креслення; 4- станина; 5 — задня бабка; 6 — стелаж для заготовок

На підлогу перед верстатом кладуть дерев’яну решітку. Робоче місце слід тримати в чистоті, оскільки бруд і безладдя призводять до втрати робочого часу, браку, нещасних випадків, простою та передчасного зношення верстата.

Робітник на своєму робочому місці не повинен зазнавати шкідливого впливу з боку суміжних робочих місць.

4.4 Організація робочого місця фрезерувальника

Робоче місце фрезерувальника складається з фрезерного верстата з необхідним оснащенням і елементами, що забезпечують охорону праці та санітарно-гігієнічні умови.

Громіздке оснащення фрезерного верстата (машинні лещата, ділильні головки, різні пристрої, поворотні столи, кутники тощо) зберігають централізовано в шафах або на спеціальних стелажах.

Рис. 3.2 — Робоче місце фрезерувальника: 1 — візок; 2 — тара для заготовок; 3 — тара для деталей; 4 — система місцевого освітлення; 5 — інструментальна шафа; 6 — підставка під ноги

На робочому місці фрезерувальника необхідно дотримуватись певного порядку, згідно правил безпечної роботи: підтримувати чистоту, не захаращувати робоче місце зайвими предметами, проходи навколо верстата мають бути вільними, а підлога не повинна мати масляних плям.

5. Охорона праці

Охорона праці, навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів є дуже важливими соціально-економічними проблемами. Вони вимагають впровадження широкої системи правових, технічних, санітарно — гігієнічних й економічних заходів, спрямованих на створення безпечних умов праці. Охорона праці, техніка безпеки, пожежна безпека, сприятливі умови навколишнього середовища залишаються предметом постійної турботи й перебувають у центрі уваги держави.

Поняття «Охорона праці» визначено статтею 1Закону України «Про охорону праці». В нашій країні встановлені правила і норми із безпеки праці та промислової санітарії, регламентації розпорядку робочого часу і відпочинку працівників.

Загальне керівництво і контроль за дотриманням правил безпеки на підприємстві здійснює головний інженер. Інструктажі з охорони праці на підприємстві проводяться для всіх щойно прибулих і складаються із вступного інструктажу на робочому місті та повторних інструктажів, які неодноразово проводяться на протязі роботи на підприємстві.

В маршрутних картах технологічного процесу має бути окрема графа, де є посилання на відповідні інструкції з охорони праці. Інструкція з охорони праці містить загальні вимоги щодо безпеки перед початком роботи, під час виконання роботи та після її закінчення. У неї також має бути сказано про відповідальність працівника за невиконання вимог інструкцій.

В основних положеннях законодавства з охорони праці окремо передбачено умови праці жінок, підлітків та пільги за віком і за професіями.

5.1 Охорона праці на токарних верстатах

Охорона праці на токарних верстатах поділяється на такі етапи:

а) перед початком роботи:

1. Привести в порядок одяг, підібрати волосся під головний убір і застебнути рукава і спецодяг

2. Оглянути робоче місце і прибрати зайві предмети

3. Перевірити заземлення

4. Перевірити верстат на холостому ході

Рисунок 4.1 — Спецодяг робітника — верстатника

б) під час роботи:

1. Не можна працювати без захисних екранів або окулярів

2. Стружку видаляти тільки спеціальними гачками або щітками

3. Кріпити заготовки надійно

4. Заготовка в патроні не повинна виступати із корпуса патрона більш ніж на 1/3 довжини

5. Довгі тонкі заготовки обробляти в люнетах

6. Не залишати ключі у патроні

7. Вимірювання проводити тільки після зупинки шпинделя.

8. Не переключати частоту обертання на ходу

9. Дотримуватись технологічної дисципліни

10. У разі поломки верстату вивісити табличку з написом " НЕ ВМИКАТИ"

в) після закінчення роботи необхідно:

1. Вимкнути верстат.

2. Прибрати стружку, витерти і змастити верстат.

3. Прибрати робоче місце.

4. Повідомити майстра про працездатність верстата.

Рисунок 4.2 — Індивідуальні засоби захисту очей: а- захисні окуляри; б- захисний щиток (забрало)

5.2 Охорона праці на фрезерних верстатах

Охорона праці на фрезерних верстатах поділяється на етапи:

а) перед початком роботи:

1. Застібнути на ґудзики робочий одяг і обшлаги рукавів.

2. Заправити одяг, щоб не розвалилися його кінці.

3. Заправити волосся під головний убір.

4. Оглянути робоче місце і прибрати всі речі, що заважають працювати.

5. Перевірити справність підніжної дерев’яної решітки.

6. Підготувати до роботи інструмент і заготовки.

7. Перевірити заземлення і справність освітлювальної проводки на робочому місці.

8. Перевірити справність робочих органів верстата на холостим ходу.

б) під час роботи:

1. Працювати лише з захищеною фрезою.

2. Встановлювати і знімати деталі при включеному верстаті.

3. Дотримуватись технологічної дисципліни.

4. Не класти деталі, інструмент та інші предмети на стіл і станіну верстата.

5. При роботі на великогабаритних верстатах користуватися пересувними площадками з захисними засобами і дерев’яними настилами, а також підйомними механізмами та пристроями.

6. Не дозволяється залишати працюючий верстат навіть на короткий час.

7. Знімати і натягати паси на шківи лише після зупинки верстата.

в) після закінчення роботи:

1. Зупинити верстат і вимкнути електродвигуни.

2. Прибрати стружку, витерти і змастити верстат.

3. Упорядкувати робоче місце.

4. Повідомити майстра про працездатність верстата.

5.3 Пожежна безпека

Кожен робітник повинен знати і виконувати установлені правила пожежної безпеки. Не допускати дій, які можуть привести до пожежі. Територія підприємства повинна постійно зберігатись у чистоті. До всіх джерел водопостачання і до пожежного інвентарю повинен бути вільний доступ. На випадок виникнення пожежі повинна бути можливість провести евакуацію людей.

У виробничих та адміністративних будівлях підприємства забороняється:

— прибирати приміщення із застосуванням бензину, гасу та інших рідин, які легко займаються;

— залишати після закінчення роботи увімкнути в електромережу нагрівальні прилади;

— проводити роботи із використанням вогню;

— палити на підприємстві можна тільки у спеціально відведених для цього місцях;

На дверцятах шафи пожежного крану повинен бути буквений індекс «ПК» із вказаним номером пожежного крану. У цехах, майстернях мають бути пожежні щити, на яких розміщенні засоби пожежогасіння: відра, лопати, кирки, ломи, а також обов’язкова наявність ящика із піском. Пожежні щити повинні бути пофарбовані у червоні кольори.

У випадку виникнення пожежі працівник повинен негайно викликати пожежну команду за телефоном 101 і ужити міри із ліквідації осередку.

Висновок

Кожна машина має своє чітке призначення, тому її будують з такого матеріалу і так, щоб вона добре і довго працювала, була надійною та безпечною в роботі. Все це обумовлює кваліфікацію робітника, який бере безпосередню участь не тільки у її виготовленні, а й у виборі матеріалів, що найкраще відповідають поставленим до машин вимогам.

Машинобудування це комплекс галузей промисловості, які виготовляють знаряддя виробництва, транспортні засоби, а також предмети споживання та іншу промислову продукцію. Машинобудування відображає технічний прогрес країни і має велике значення для розвитку її продуктивних сил, підвищення економічної могутності держави та добробуту народу. Машинобудування справедливо називають серцевиною індустрії.

Верстатник широкого профілю — цінний працівник машинобудівного виробництва, тому що він може виконувати операцію на будь — якому верстаті й будь — якої складності. Робітник — верстатник повинен знати конструкції та принципи роботи верстатів, методи їх налагодження, правила експлуатації, різноманітне універсальне та спеціальне технологічне обладнання, технологію обробки деталей. У сучасних умовах робітник не тільки повинен опанувати навичками і прийомами роботи на верстаті, але й у разі потреби сам мусить вміти розробити нескладний технологічний процес, грамотно вибрати вимірювальний і різальний інструмент, призначити режим обробки. Учні профтехучилищ дістають початкову теоретичну підготовку, а також набувають практичних навичок роботи на верстатах.

Перелік посилань

1. Ю. А. Анисимов М.В. Креслення.-К., Вища школа, 2008.-239 с.

2. Бергер И. И. Справочникмолодокого токаря. — Мінськ, Вышедшая школа, 1972.-319с.

3. Берков В. Н. Техническоеизмерение,-М.Высшая школа, 2010.-289с.

4. Бергер І.І. Токарноедело.-Минск, Высшая школа, 1980.-320 с.

5. Васильчук М. В., Вінокурова Л.Є. Основи охорони праці.-К, Просвіта, 1977.-208 с.

6. А. Н. Журавльов, Допуски и техническиеизмерения — М, высшая школа, 1981;256с.

7. Захаров В. А. Станочник.-М. Машиностроение, 1989.-272 с.

8. Зайцев Б. Г. Справочник молодого токаря.-М:высшая школа, 2009;336с.

9. Стискін Г. М. Технологія токарної обробки. — К. Либідь, 2008.-176с.

10. Сидоренко В. К. Технічне креслення.-Львів: Оряна-Нова, 2009.-497с.

11. Фещенко В. М. Токарная обработка.- М. Высшая школа-1990.-303с.

12. В. Л. Косовський «Довідник молодого фрезерувальника «М.Высшая школа, 1985

13. П. А. Усачев «Справочникфрезеровщика «, Киев, Техника, 2008.