Платіжний баланс, його роль в економіці держави

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Факультет мененджменту

Курсова робота

з дисципліни «Основи зовнішньоекономічної діяльності»

на тему: «Платіжний баланс, його роль в економіці держави»

Підготував Студент — 4 курсу Групи -41

Київ-2013

Зміст Вступ

1. Поняття та суть платіжного балансу

2. Класифікація та структурні компоненти платіжного балансу

3. Динаміка платіжного балансу

4. Роль платіжного балансу в економіці держави Висновки Список використаної літератури

Вступ Політична та соціальна ситуація в будь-якій країні значною мірою залежать від економічного розвитку і немає життєво важливої сфери для успіху держави, ніж її макроекономічний розвиток. Макроекономічні явища відбивають успіхи або невдачі країни, значною мірою впливають на стан її внутрішнього і міжнародного положення. Проблеми, що традиційно відносяться до мікроекономічних, — це питання зайнятості; велична виробленого національного доходу; динаміка ділового циклу; природа інфляції; світове господарство; економічне зростання. Метою кожної держави у сфері виробництва є високі темпи економічного зростання; у сфері зайнятості - високий рівень зайнятості та невелике вимушене безробіття; у сфері цін — стабільні ціни на вільних ринках; у сфері зовнішньоекономічних відносин — рівновага експорту та імпорту і стабілізація валютного курсу.

Безумовно, будь-яка національна економіка і її ефективність в першу чергу залежить від результатів внутрішньої діяльності. В той же час місце в цьому займає і участь держави в міжнародних економічних відносинах (МЕВ).

Метою даної курсової роботи є:

— розкриття сутності поняття платіжний баланс;

— дати характеристику класифікації та структурним компонентам платіжного балансу;

— розглянути динаміку платіжного балансу;

— розкрити роль платіжного балансу в економіці держави.

Дана курсова робота складається з вступу, чотирьох пунктів плану, висновку та списку літератури.

1. Поняття та суть платіжного балансу Для повної характеристики платіжного балансу потрібно визначити додаткові категорії і, перш за все, дати загальне поняття балансу.

Баланс — кількісне вираження відносин між сторонами будь-якої діяльності, які повинні врівноважувати одна одну.

Усі міжнародні господарські зв’язки країни відображаються в різних балансах міжнародних розрахунків.

Баланс міжнародних розрахунків — це статистична звітність, що відображає співвідношення грошових вимог і зобов’язань, надходжень і платежів однієї країни у відношенні до інших.

На практиці розрізняють два види балансів міжнародних розрахунків:

1) розрахунковий баланс;

2) платіжний баланс.

Розрахунковий баланс враховує експорт і імпорт товарів та послуг, надання і отримання позик та інвестицій за певний термін часу або на певну дату.

В цьому балансі відображається звітність про співвідношення вимог і зобов’язань однієї країни у відношенні до інших незалежно від термінів надходження платежів. До його складу входять як погашені, так і непогашені платежі; сальдо розрахункового балансу відображає міжнародний розрахунковий стан країни. Його активне сальдо свідчить про те, що країна може очікувати подальших валютних надходжень. Від'ємне сальдо характеризує країну, як боржника і в майбутньому їй потрібно буде здійснювати валютні платежі.

Платіжний баланс — це співвідношення суми платежів, здійснених даною країною за кордоном, та надходжень, отриманих нею з-за кордону за певний період.

Платіжний баланс включає:

— розрахований (сплачений) експорт і імпорт товарів та послуг;

— фактично проведені надходження і платежі;

— фактично отримані або видані кредити та інвестиції.

Платіжний баланс являє собою статистичну таблицю основних показників за певний термін часу.

У цій таблиці відображається:

1. Операції з товарами, послугами і доходами між даною країною і іншими країнами-партнерами (разом).

2. Зміну власності й інші зміни, що належать даній країні, в монетарному золоті, спеціальних правах запозичення, а також у фінансових вимогах і зобов’язаннях відносно інших країн.

3. Однобічні перекази і компенсуючі записи, котрі необхідно провести для збалансування операцій і змін, які взаємно не компенсуються.

Загальними вимогами до складання балансу є:

1. Агрегування усіх операцій.

2. Зібрання і аналіз даних за певний період часу.

3. Облік чистого сальдо міжнародних вимог і зобов’язань.

При складанні платіжного балансу повинні враховуватися певні методологічні основи. В сучасних умовах країни, що взаємодіють з МВФ, керуються його п’ятою постановою, що була прийнята ще в 1993 році. Для відображення нових явищ в світових відносинах і в світовій статистиці потрібно було переглянути структуру і класифікацію платіжного балансу. Складений за сучасною методологією платіжний баланс більше поєднаний з системою національних розрахунків.

Для складання платіжного балансу використовується широке коло інформаційних джерел та експертних оцінок на базі застосування сучасної електронної обчислювальної техніки і нових інформаційних технологій за такими основними напрямками:

— розробка інтегрованої інформаційної системи статистичної інформації з платіжного балансу;

— застосування системи контролю за вірогідністю даних стосовно зовнішньоекономічної діяльності держав, а також коректного відображення у звітності курсових співвідношень основних валют у розрахунках;

— визначення методичних питань щодо належного відображення зовнішнього боргу, удосконалення інформаційних потоків про міжнародні кредитні угоди;

— методичне обґрунтування й відповідне використання експертних оцінок і розрахунків, даних спеціальних обстежень для характеристики окремих позицій платіжного балансу;

— методологічне опрацювання питань проведення систематичного аналізу і прогнозування платіжного балансу відповідно до стандартів міжнародного валютного фонду, адаптація вихідних даних та запровадження аналітичних розробок.

В основу складання платіжного балансу покладені два методологічні принципи.

Перший принцип відображає всі зовнішньоекономічні операції за певний період часу (місяць, квартал, рік). Це показує, що в платіжному балансі відображаються всі економічні операції, що здійснюються за певний термін часу між резидентами даної країни і нерезидентами.

Другий принцип — метод подвійного запису, коли кожна зовнішньоекономічна операція, що належить до платіжного балансу, записується до нього двічі. Один запис показує, які зміни в активах і пасивах країни викликає ця операція. Другий запис зрівноважує першу і показує, якими засобами регулюються взаємні вимоги і зобов’язання між країнами, що виникають внаслідок зовнішньоекономічної операції.

Платіжний баланс активний, якщо валютні надходження перевищують платежі, і пасивний, якщо платежі перевищують надходження.

Згідно з прийнятими у міжнародній практиці принципами подвійної бухгалтерії будь-яке збільшення активів або зменшення зобов’язань відображається у дебеті, а зменшення активів або збільшення пасивів — у кредиті балансу. Дебетова частина платіжного балансу відповідає поняттям «платежі», «витрати», і тому цифри, що зараховують на неї, супроводжуються знаком «мінус». Кредитова частина відповідає поняттям «надходження», «доходи», цифри, шо зараховують на неї, або мають знак «плюс», або не мають ніякого знака. Загальна сума кредиту повинна дорівнювати загальній сумі дебету платіжного балансу.

2. Класифікація та структурні компоненти платіжного балансу

Статистика платіжного балансу повинна мати певну узгоджену структуру, якомога більше пристосовану для реалізації цілей макроекономічної політики (в тому числі і формування напрямів її розвитку). За своїм призначенням та методологією складання платіжний баланс має збалансовувати обсяги зовнішньоторговельної діяльності країни за видами з обсягами розрахунків.

Платіжний баланс складається з:

— поточного рахунку, в якому відображаються потоки товарів,

— послуг, прибутків і поточних трансфертів;

— рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій, в якому відображаються капітальні трансферти і придбання/розміщеня нематеріальних, нефінансових активів, а також фінансових активів і пасивів.

У загальному вигляді структуру платіжного балансу можна представити таким чином:

І. Поточний рахунок:

— товари;

— послуги;

— доходи;

— поточні трансферти.

ІІ. Рахунок операцій із капіталом та фінансових операцій:

А. Рахунок операцій із капіталом:

— капітальні трансферти Б. Рахунок фінансових операцій:

— прямі інвестиції;

— портфельні інвестиції;

— інші інвестиції;

— резервні активи;

— монетарне золото;

— соціальні права запозичення;

— резервна позиція в МВФ;

— інші зарубіжні активи.

І. Поточний рахунок. На цьому рахунку відображається рух реальних цінностей через державний кордон. Від'ємне сальдо на поточному рахунку є ознакою того, що імпорт реальних цінностей перевищує їх експорт, тобто країна потребує зовнішнього фінансування та є споживачем іноземного капіталу.

Питання, в якій формі надходить цей капітал — у формі зростання міждержавної заборгованості, обсягів іноземного кредитування чи притоку іноземних інвестицій, вирішується на основі аналізу стану рахунку операцій із капіталом та фінансових операцій. Сальдо на рахунку показує чистий приріст чи зменшення національного доходу внаслідок зовнішньоекономічних відносин даної країни з іншими державами. Сальдо поточного рахунку та сальдо рахунку операцій із капіталом та фінансових операцій, власне, і складають сальдо платіжного балансу.

Розглянемо окремі статті поточного рахунку платіжного балансу.

Стаття «Товари» охоплює більшість операцій поточного рахунку, що відображають перехід права власності на товари (експорт і імпорт) від нерезидента до резидента і в зворотному напрямі. Наголосимо, що під час обліку операцій за цією статтею поточного рахунку необхідно мати на увазі такі її особливості:

Енергоносії— виділяються окремим кодом.

Товари для перероблення — це товари, які перетинають кордон із метою їх перероблення, після чого повертаються до країни — власника товару. Категорія товарів для перероблення не передбачає переходу права власності. Ці товари враховуються на валовій основі (повна вартість товарів до та після перероблення). Якщо ж мають місце платежі саме за перероблення товарів, вони враховуються за категорією інших ділових послуг.

Ремонт товарів — вартість ремонту пересувного обладнання, який виконується нерезидентом або для нерезидента. До цієї статті не належать інші види ремонту: ремонт будівель та споруд (будівельні послуги), ремонт комп’ютерної техніки (комп'ютерні та інформаційні послуги) та технічне обслуговування транспортного обладнання в морських та повітряних портах (інші послуги на тран спорті).

Товари, придбані у портах транспортними організаціями — пальне, продовольство, матеріальні запаси, допоміжні матеріали. Надання супутніх послуг (технічне обслуговування транспортних засобів, лоцманські послуги тощо) не належать до цієї статті.

Немонетарне золото — золото як засіб накопичення та золото промислового призначення, яке не включається в резервні активи органів грошово-кредитного регулювання.

Стаття «Послуги» відображає рух коштів, пов’язаних з наданням як традиційних послуг, наприклад організація поїздок і перевезень, так і нових— комунікаційні, фінансові і комп’ютерні послуги, забезпечення авторських і ліцензійних прав, різного роду ділові послуги тощо. Роль нових послуг у міжнародній торгівлі зростає. Мандрівник (споживач послуг) потребує товарів і послуг країни, що приймає (постачальника послуг).

Основні видами послуг є транспортні, комунікаційні, будівельні, страхові, фінансові, комп’ютерні, інформаційні, роялті, ліцензійні та урядові послуги.

Транспортні послуги — вантажні та пасажирські перевезення всіма видами транспорту та супутні послуги. За пунктом «інше» відображаються допоміжні послуги, у тому числі оренда транспортних засобів разом з екіпажами, а також складування, навантажування, розвантажування, технічне обслуговування транспортних засобів, лоцманські послуги, комісійні виплати, агентські послуги, пов’язані з пасажирськими та вантажними перевезеннями. Використання терміну «інший транспорт» потребує конкретного уточнення виду транспорту.

Послуги за статтею «Подорожі» відображають вартість усіх видів товарів та послуг, придбаних приїжджими. За цією категорією послуг враховуються платежі за туристичні путівки, за проживання в готелі, придбання товарів особистого користування, а також приватні перекази з-за кордону на користь нерезидентів (у тому числі іноземних студентів), готівкова валюта, продана на відрядження, тощо.

Комунікаційні послуги — послуги зв’язку, в тому числі телекомунікаційні, забезпечення телефонного, телексного, телеграфного зв’язку, радіомовлення, електронної пошти, супутникового, факсимільного та телевізійного зв’язку, поштові послуги.

Будівельні послуги — будівництво об'єктів, монтаж обладнання, ремонт будівель та споруд за межами економічної території.

Страхові послуги — охоплюють різні види страхування, що здійснюються страховими компаніями-резидентами для нерезидентів, і навпаки (наприклад, страхування зовнішньоторговельних вантажів).

Фінансові послуги — це послуги фінансових посередників (наприклад, у зв’язку з відкриттям кредитних ліній), виплата чи стягнення комісійних за операції з акредитивами, банківськими акцептами, фінансовим лізингом. Як фінансові послуги кваліфікуються також виплата чи стягнення комісійних за проведення операцій з цінними паперами, за управління активами, за обслуговування кореспондентських рахунків та ін.

Комп 'ютерні та інформаційні послуги — оброблення баз даних, упровадження програмного забезпечення, включаючи розроблення і програмування конкретних систем замовника, управління обчислювальними комплексами, консультації у сфері обчислювальної техніки, експлуатація та ремонт обчислювальної техніки, послуги інформаційних агентств, пряма (індивідуальна) передплата на періодичні видання.

Роялті та ліцензійні послуги — офіційно дозволене використання нематеріальних активів (патенти, ліцензії, авторські права, торговельні знаки, технології). Проте придбання та продаж таких активів належать до операцій із капіталом (капітальні трансферти).

Послуги приватним особам та послуги у сфері культури і відпочинку — створення художніх фільмів, радіоі телевізійних програм, проведення спортивних, культурних та оздоровлювальних програм, послуги, пов’язані з навчанням чи лікуванням за кордоном.

Урядові послуги — зовнішньоторговельні операції посольств, консульств, військових представництв, які вони проводять із резидентами тієї країни, де розташовані.

Інші ділові послуги — різноманітні види ділових, професійних, технічних та пов’язаних із науково-дослідною діяльністю послуг, які не увійшли до наведених вище категорій послуг. Це, зокрема:

— перероблення давальницької сировини;

— операційний лізинг — оренда обладнання без персоналу, здавання в оренду (чартер) морських і повітряних суден та іншого транспортного обладнання без команди та екіпажу;

— послуги з підготовки документів, консалтинг у сфері бухгалтерського обліку, аудиту й податкового законодавства, надання оперативної допомоги фірмам;

— послуги в галузі реклами та маркетингу, проведення виставок та торговельних ярмарків;

— наукові дослідження та дослідно-конструкторські розроблення, виконані резидентами для нерезидентів, і навпаки;

— архітектурні, інженерні та інші технічні послуги, геологічна розвідка, перевірка та сертифікація якості продукції, технічний контроль;

— послуги в галузі сільського господарства, видобування корисних

— копалин, перероблення на місцях тієї продукції, яка надійшла за імпортом і не підлягає реекспорту, і навпаки (наприклад, перероблення ядерних відходів);

— послуги з добору кадрів (наприклад, екіпажів суден), письмового та усного перекладу, оплата будівельних матеріалів компаніями-не-резидентами, що ведуть будівельні роботи на території даної країни;

— агентські послуги — оплата компаніями послуг їхніх закордонних агентів, у тому числі представництв.

До статті «Доходи» поточного рахунку входять компенсації працівникам, доходи від інвестицій (доходи від прямих інвестицій та інші дивіденди і проценти). Ця стаття відображає взаємозв'язок між доходами і капітальним рахунком, а також між платіжним балансом і балансом зарубіжних інвестицій.

Основні види доходів, що відображаються на поточному рахунку:

Оплата праці — заробітна плата та інші виплати, отримані робітниками та службовцями за межами країни, резидентами якої вони є.

Доходи від прямих інвестицій:

— дохід від пайової участі в капіталі компаній — дивіденди, розподілений та нерозподілений прибуток закордонних відділень, реінвестований прибуток;

— проценти за борговими зобов’язаннями — це проценти, які сплачує прямому інвестору підприємство прямого інвестування, і навпаки.

Дохід від портфельних інвестицій являє собою рух коштів між резидентами і нерезидентами, що виникає внаслідок володіння акціями, облігаціями, довгостроковими цінними паперами, інструментами грошового ринку. До нього належать:

— дохід від пайової участі в капіталі компаній (дивіденди);

— дохід за борговими зобов’язаннями (проценти).

Дохід від інших інвестицій:

— проценти за довгостроковими кредитами (гарантованими або негарантованими);

— інший дохід від інших інвестицій — проценти за іншими фінансовими вимогами/зобов'язаннями (міжбанківськими кредитами, позиками, депозитами, за користування залишками коштів на кор рахунку та ін.).

Стаття «Поточні трансферти» відображає операції, проведені на безоплатних засадах. Ця група операцій збільшує доходи та споживання країни-одержувача за рахунок доходів та споживання краї-ни-постачальника. Поточні трансферти включають грошові трансферти урядам для фінансування видатків, гуманітарної допомоги, щорічних або регулярних внесків у міжнародні організації, оплати урядом або міжнародними організаціями витрат (у тому числі і заробітної плати співробітникам) на надання технічної допомоги.

Сектор державного управління — гуманітарна допомога, внески державних органів до фондів міжнародних організацій, податки і штрафи, сплачені нерезидентами державним органам України.

Інші сектори:

— грошові перекази осіб, які працюють за кордоном, — безоплатні грошові перекази сім'ям;

— інші трансферти — дарування, спадок; аліменти та інші виплати на утримання дітей; пенсії та інші виплати в межах програм соціального забезпечення, що виплачуються недержавними органі заціями; приватні перекази, що надходять резидентам від нерезиде нтів, або навпаки; періодичні відрахування (включаючи членські внески) в благодійні, релігійні, наукові і культурні організації; спла та мита і штрафів, якщо вона проводиться резидентами України на користь державних органів інших країн.

II. Рахунок операцій із капіталом та фінансових операцій.

Цей рахунок поділяється на рахунок операцій із капіталом та рахунок фінансових операцій.

У рахунку операцій із капіталом відображаються всі виплати за капітальними трансфертами і за придбання/розміщення нематеріальних, нефінансових активів. Капітальні трансферти можуть бути в грошовій і матеріальній формах. Грошові капітальні трансферти призначені для придбання/розміщення основних фондів. Капітальні трансферти в матеріальній формі є відображенням зміни права власності на основні фонди, списання дебіторської заборгованості.

У рахунку фінансових операцій показуються всі операції, пов’язані зі зміною права власності на іноземні фінансові активи або пасиви країни. Насамперед це операції, що полягають у пред’явленні та погашенні фінансових вимог однієї країни до інших країн, і навпаки.

Основним компонентом рахунків операцій з капіталами та фінансових операцій є капітальні трансферти. Трансферт вважається капітальним, коли має місце передача права власності на основний капітал або анулювання боргу кредитором, коли одна із сторін не отримує вартісного еквівалента.

Капітальні трансферти сектора державного управління — це «державні трансферти на інвестиційні цілі, тобто капітальні трансферти державних органів на користь організацій-нерезидентів. Вони призначені для повного або часткового покриття видатків на придбання основного капіталу (наприклад на фінансування великомасштабних будівельних проектів). Формою капітальних трансфертів сектора державного управління є також податок на спадок.

Капітальні трансферти інших секторів — це інвестиційні субсидії, передача права власності на основний капітал, спадок на користь некомерційних організацій-нерезидентів з метою фінансування валового накопичення основного капіталу (наприклад, на будівництво приміщення бібліотеки); грошові перекази мігрантів (перекази у зв’язку з виїздом на постійне місце проживання); податки на спадок у формі капітальних трансфертів інших секторів.

Придбання/реалізація нефінансових активів — придбання/реалізація землі та її надр, а також активів нематеріального характеру (патентів, авторських прав, ліцензій, торгових знаків).

До статті «Прямі інвестиції» належать операції з придбання інвестором контрольного пакета акцій, з тим щоб мати вирішальний голос в управлінні підприємством, розташованим за межами країни-інвестора. Зауважимо, однак, що інвестор може бути й одноосібним власником підприємства.

Капітал у формі прямих інвестицій — це: 1) капітал, вкладений прямим інвестором у зарубіжне підприємство прямого інвестування; 2) капітал, отриманий прямим інвестором від такого підприємства.

Облік прямих інвестицій провадиться за принципом їх спрямованості (інвестиції резидентів за кордон та інвестиції нерезидентів у внутрішню економіку).

Прямі інвестиції можуть набувати таких форм. Акціонерний капітал — капітал відділень, акції дочірніх та асоційованих підприємств, крім «неголосуючих» привілейованих акцій, а також інші капіталовкладення (capital contributions) прямого інвестора, що збільшують статутний фонд підприємства прямого інвестування.

Реінвестований прибуток являє собою ту частину прибутку підприємств прямого інвестування, що належить прямому інвестору і не підлягає розподілу. Цей прибуток збільшує розмір іноземних активів держави, резидентом якої є прямий інвестор.

Інший капітал у формі прямих інвестицій («міжфірмовий борг») охоплює всі операції із залучення коштів і кредитних ресурсів, що мають місце між прямим інвестором і підприємствами прямого інвестування. За цією позицією також враховуються «неголосуючі» привілейовані акції дочірніх і асоційованих підприємств, що не дають права на участь у додаткових прибутках. Вкладення коштів у нерухоме майно приватними особами (наприклад, у будівництво дачних та інших будівель для власного використання та здавання в оренду) теж належить до цієї категорії.

У статтю «Портфельні інвестиції» входять операції з тими акціями та іншими борговими цінними паперами, що не належать до прямих інвестицій і перетинають кордон країни.

Стаття портфельні інвестиції рахунку фінансових операцій включає операції з акціями, іншими цінними паперами та похідними фінансовими інструментами, за винятком тих випадків, коли ці операції належать до прямих інвестицій чи резервних активів. Характерною рисою цих інструментів є те, що вони можуть вільно обертатися на фінансовому ринку.

Операції з портфельними інвестиціями можна розділити на дві групи: операції з фінансовими активами (зарубіжні цінні папери) та з фінансовими зобов’язаннями (вітчизняні цінні папери).

За видом фінансового інструмента розрізняють такі операції з портфельними інвестиціями:

1) операції з цінними паперами, які дають право на участь у капіталі, тобто операції з акціями різних типів, сертифікатами участі, які замінюють акції, всіма видами капіталовкладень у довірчі това риства та інвестиційні фонди.

2) операції з борговими цінними паперами:

— з облігаціями та іншими довгостроковими або безстроковими борговими зобов’язаннями;

— з інструментами грошового ринку (борговими цінними паперами, термін погашення яких з моменту їх випуску становить рік або менше року — казначейські зобов’язання, векселі, банківські акцепти, короткострокові депозитні сертифікати); 3) з похідними фінансовими інструментами (опціони, варранти).

Стаття «Інші інвестиції» охоплює операції, що стосуються різних видів інвестицій, таких як торговельний кредит, інші види зовнішніх позик, валюта й депозити, використання кредиту МВФ тощо.

«Інші інвестиції» — це категорія фінансових операцій, які не ввійшли до статей «Прямі інвестиції», «Портфельні інвестиції» та «Резервні активи».

Як і портфельні інвестиції, інші інвестиції розподіляються на «інші інвестиції — активи» та «інші інвестиції — пасиви» відповідно до їхньої належності до фінансових активів чи фінансових зобов’язань країни.

За видом фінансового інструмента операції з іншими інвестиціями класифікуються так.

Торговельні (комерційні) кредити — це вимоги та зобов’язання, що виникають внаслідок того, що продавець надає кредит безпосередньо покупцю товарів, або покупець здійснює попередню оплату (банківські позики на фінансування зовнішньоторговельних операцій до цієї категорії не належать, вони враховуються разом з позиками).

Позики — це пряме надання кредитором боржнику певної суми коштів; крім того, до категорії позик входять платежі за угодами РЕПО (Repurchase agreement), виплата основної суми боргу за фінансовим лізингом. Залежно від початкового терміну погашення позики поділяються на довгострокові та короткострокові.

Довгострокові позики — це кредити МВФ та інших міжнародних організацій, гарантовані або негарантовані державні кредити, довгострокові кредити, що надходять за прямими кредитними лініями, інші позики, початковий термін погашення яких становить понад рік.

Короткострокові позики — банківські кредити, в тому числі на фінансування зовнішньоторговельних операцій, платежі за угодами РЕПО, інші види позик та авансів (включаючи іпотечні кредити), що передбачають початковий термін погашення менший за один рік або виплачуються за першою вимогою.

Депозити — ліквідні депозити (депозити до запитання) та інші види депозитів, кошти за трастовими угодами, депозити в кредитних спілках, будівельних товариствах тощо.

Інші активи (пасиви) — інші інвестиції, що не ввійшли до трьох зазначених вище категорій.

Резервні активи — це іноземні фінансові активи, які фактично належать органам грошово-кредитного регулювання, перебувають у розпорядженні цих органів та можуть бути реально використані, якщо в цьому з’явиться потреба. Ці фінансові активи контролюються монетарною владою і призначені для фінансування і регулювання дефіциту платіжного балансу та для інших чітко обумовлених цілей. Основні складові резервних активів: монетарне золото, спеціальні права запозичення (SDR), резервна позиція в МВФ, іноземна валюта, інші фінансові вимоги. Зміна стану резервних активів означає, що проводяться фінансування дефіциту платіжного балансу, офіційна інтервенція на валютному ринку, метою якої є вплив на курс національної валюти та інші операції.

У платіжному балансі відбиваються зміни міжнародних резервів протягом певного періоду. Зміни мають місце, якщо провідні грошово-кредитні інститути продають або купують іноземні ліквідні активи чи певні ліквідні зобов’язання.

3. Динаміка платіжного балансу У II кварталі 2011 року сальдо зведеного платіжного балансу залишалося додатним — 682 млн. дол. США. Але його розмір був значно меншим порівняно з відповідним кварталом попереднього року. Це було зумовлено як формуванням дефіциту поточного рахунку на достатньо високому рівні, так і скороченням припливу капіталу за фінансовим рахунком. Для кращого розуміння ситуації, зобразимо за допомогою діаграми поточний і фінансовий рахунки платіжного балансу та інтеграції НБУ, млрд. США, (див. рисунок 3.1).

Рисунок 3.1. «Поточний і фінансовий рахунки платіжного балансу та інтеграції НБУ, млрд. США».

Погіршення стану поточного рахунку відбулося внаслідок:

1) продовження імпорту природного газу в значних обсягах за очікувань суттєвого його подорожчання в наступні квартали,

2) зростання внутрішнього попиту на товари інвестиційного призначення, 3) високих виплат дивідендів за прямими інвестиціями. У результаті кумулятивний дефіцит за останні 12 місяців досяг 6.4 млрд. дол. США (4.3% від ВВП1).

Додатне сальдо рахунку операцій з капіталом і фінансових операцій (2.3 млрд. дол. США) було сформоване насамперед за рахунок значного припливу прямих іноземних інвестицій та боргового капіталу в державний та квазідержавний сектори. Водночас зовнішні залучення боргового капіталу приватним сектором залишалися нижчими, ніж виплати за зовнішніми зобов’язаннями, та зберігалися значними обсяги приросту готівкової валюти в інших секторах економіки.

Перейдемо до характеристики рахунку поточних операцій. Зобразимо на за допомогою діаграми рахунки поточних операцій, млрд.дол.США (див.рисунок 3.2.), рахунки поточних операцій, млрд.дол.США з урахуванням сезонності" (див.рисунок 3.3.), та сальдо рахунку поточний операцій (кумулятивно за останні 12 місяців), (див.рисунок 3.4.).

Рисунок 3.2. «Рахунки поточних операцій, млрд.дол.США»

Рисунок 3.3 «Рахунки поточних операцій, млрд.дол.США з урахуванням сезонності»

Рисунок 3.4. «Сальдо рахунку поточний операцій (кумулятивно за останні 12 місяців)»

У II кварталі 2011 року дефіцит поточного рахунку становив 1.6 млрд. дол. США, тоді як у відповідному кварталі минулого року спостерігався профіцит на рівні 512 млн. дол. США. З урахуванням сезонності дефіцит поточного рахунку за квартал був найвищим з 2009 року, збільшившись порівняно з попереднім кварталом на 1.8 млрд. дол. США — до 2.6 млрд. дол. США. Унаслідок цього кумулятивний дефіцит за останні 12 місяців продовжив зростати і на кінець ІІ кварталу досяг 6.4 млрд. дол. США (4.3% від ВВП).

Таке погіршення стану поточного рахунку було зумовлене зростаючим внутрішнім попитом на товари інвестиційного призначення, продовженням імпорту енергоносіїв у значних обсягах та високими виплатами дивідендів за прямими інвестиціями. Незважаючи на певне уповільнення зовнішнього попиту в країнах — основних торгових партнерах, кон' юнктура на зовнішніх ринках залишалася сприятливою для України, особливо щодо динаміки цінна сталь. Як наслідок, профіцит зовнішньої торгівлі без енергоносіїв залишався на достатньо високому рівні (2.9 млрд. дол. США). Додатковим чинником формування такого профіциту було триваюче послаблення РЕОК гривні (на 4.8% порівняно з ІІ кварталом 2010 року).

Зрештою варто перейти до характеристики експорту, після перейдемо до характеристики імпорту. Проілюструємо за допомогою діаграми експорт товарів за категоріями та зміну його в порівнянні з відповідним періодом попереднього року, % (див.рисунок 3.6.). Далі на наступній за допомогою наступної діаграми зобразимо експорт чорних металів (див.рисунок 3.7.)

Рисунок 3.6. «Експорт товарів за категоріями, зміна порівняно з відповідним періодом попереднього року, %

Рисунок 3.7. «Експорт чорних металів»

Зростання експорту поступово уповільнилося (до 37.5% у річному вимірі порівняно з 49.5% у І кварталі) на фоні триваючого погіршення перспектив розвитку світової економіки. Насамперед це уповільнення відбулося через скорочення темпів зростання цін експорту — до 26.8%2 (порівняно з 35.6% у І кварталі). Зростання фізичних обсягів поставок є більш стабільним, хоча й на нижчому рівні: зміни порівняно з відповідним періодом попереднього року становили 10.1% і 8.2% у І і ІІ кварталах відповідно.

За широкими економічними категоріями товари проміжного споживання продовжили забезпечувати найбільший внесок у зростання експорту — 79%. Експорт цих товарів зріс на 38% порівняно з відповідним кварталом попереднього року (у І кварталі - на 51%). Суттєво уповільнилося зростання експорту засобів виробництва — до 41% (у І кварталі - 66%). Темпи зростання експорту споживчих товарів залишаються найнижчими — 32%.

За товарними групами найбільший внесок у зростання експорту забезпечили чорні метали та вироби з них (23.6% приросту експорту), мінеральні продукти (23.4%) та продукція АПК (19.0%). Зростання експорту продукції чорної металургії (на 24.3% порівняно з ІІ кварталом 2010 року) зумовлено майже виключно ціновим фактором, тоді як фізичні обсяги експорту чорних металів були нижчими, ніж рік тому. Високі темпи зростання експорту мінеральних продуктів (78.4%) були забезпечені насамперед за рахунок нафтопродуктів (експорт яких збільшився на 91.5% унаслідок значних обсягів переробки давальницької сировини з Росії) та руд (59.9%). Зростання експорту продукції АПК (на 43.8%) було забезпечено завдяки зерновим, вартісні обсяги яких збільшилися в 2.1 раза внаслідок відміни квотування експорту. Високими залишилися темпи зростання експорту продукції хімічної галузі та машинобудування (53.7% і 29.6% відповідно).

Проілюструємо за допомогою ряду наступних діаграм імпорт товарів та неенергетичний імпорт, млрд.дол.США (рисунок 3.8.), імпорт товарів за категоріями з відповідним періодом попереднього року, % (див.рисунок 3.9.) та імпорт окремих видів енергоносіїв, млрд.дол.США (див.рисунок 3. 10).

Рисунок 3.8 «Імпорт товарів та неенергетичний імпорт, млрд.дол.США»

Рисунок 3.9. «Імпорт товарів за категоріями з відповідним періодом попереднього року, %»

У ІІ кварталі 2011 року в Україну було імпортовано товарів на загальну суму 20.1 млрд. дол. США, що на 47.5% більше, ніж у відповідному кварталі 2010 року. На відміну від експорту, розподіл приросту імпорту за рахунок цін і фізичних обсягів майже рівний (зростання на 23.2% і 17.2% відповідно).

За широкими економічними категоріями найвищі темпи зростання притаманні імпорту засобів виробництва — 86%, хоча питома вага цих товарів у структурі імпорту залишається найнижчою — 13%. Високими залишаються темпи зростання товарів проміжного споживання — 45%. Споживчий імпорт зростав відносно повільно — на 23%.

Рисунок 3.10. «Імпорт окремих видів енергоносіїв, млрд.дод.США»

За товарними групами найбільш вагомий внесок у зростання імпорту (38.4% приросту) продовжують забезпечувати енергоносії, вартісні обсяги імпорту яких порівняно з ІІ кварталом 2010 року зросли на 57.6%. З одного боку, фізичні обсяги імпорту газу в ІІ кварталі все ще були набагато вищими, ніж рік тому. Це значною мірою пов’язано з накопиченням запасів через очікування зростання цін у наступні квартали. З іншого боку, майже у два рази збільшився імпорт нафтопродуктів, що було зумовлено переорієнтацію на зовнішні ринки вітчизняних виробників.

Імпорт машинобудівної продукції продовжував зростати високими темпами (70.1%), зокрема за широкою номенклатурою товарів унаслідок значного інвестиційного попиту. Ця група забезпечила 29.1% приросту загального імпорту товарів.

Послуги. У ІІ кварталі 2011 року додатне сальдо торгівлі послугами становило 1.0 млрд. дол. США, залишившись майже на рівні минулорічного показника. Проте темпи зростання імпорту послуг досить суттєво перевищували аналогічний показник для експорту (26.3% і 17.5% відповідно).

Доходи. Від'ємне сальдо доходів у ІІ кварталі 2011 року суттєво збільшилося — до 1.2 млрд. дол. США (порівняно з 0.6 млрд. дол. США у 2010 році). Це зумовлено збільшенням виплат дивідендів за прямими іноземними інвестиціями, що, за нашими оцінками, пов’язано з покращенням фінансового стану українських компаній.

Поточні трансферти. Додатне сальдо за статтею «поточні трансферти» у ІІ кварталі 2011 року зросло до 866 млн. дол. США (порівняно з 728 млн. дол. США в аналогічному кварталі 2010 року), відображаючи насамперед відповідне збільшення грошових переказів із-за кордону.

Після характеристики стану експорту та імпорту перейдемо до ілюстрації за допомогою діаграми рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій (див.рисунок 3.11).

Рисунок 3.11. «Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій, млрд.дол.США»

Профіцит фінансового рахунку в ІІ кварталі 2011 року (2.3 млрд. дол. США) залишився на рівні попереднього кварталу. Такий профіцит сформувався за рахунок значного припливу прямих іноземних інвестицій та боргового капіталу в державний та квазідержавний сектори. У той самий час зовнішні залучення боргового капіталу приватним сектором залишалися нижчими, ніж виплати за зовнішніми зобов’язаннями, та зберігалися значними обсяги приросту готівкової валюти в інших секторах економіки. Формування фінасових потоків у ІІ кварталі вібувалося під впливом двох різноспрямованих факторів: з одного боку, знижувалась активніть інвесторів через проблеми державних фінансів у США та країнах ЄС, з іншого — державні та гарантовані державою довгострокові цінні папери в таких умовах залишалися достатньо привабливими для інституційних інвесторів.

За ІІ квартал 2011 року обсяги чистого припливу прямих іноземних інвестицій (див.рисунок 3.12), в Україну становили 2.3 млрд. дол. США, що є найвищим показником за посткризовий період, та в 1.9 раза більше ніж у ІІ кварталі 2010 року. Значну частину становили надходження коштів для приватизації (0.6 млрд. дол. США). Також зросли обсяги припиву прямих іноземних інвестицій у банківський сектор (у 1.8 раза порівняно з ІІ кварталом 2010 року), що в основному були спрямовані на цілі рекапіталізації.

Рисунок 3.11. «Прямі іноземні інвестиції (сальдо) млрд.дол.США»

У результаті цього сальдо широкого базового балансу в ІІ кварталі повернулося до додатних значень -656 млн. дол. США, а за останні 12 місяців становило 413 млн. дол. США (див.рисунок.3.13).

Рисунок 3.12. «Широкий базовий баланс (РПО та ПН) млрд.дол.США»

Чистий приплив фінансових ресурсів за кредитами та облігаціями в ІІ кварталі 2011 року відбувся за рахунок розміщення єврооблігацій урядом (на 1.25 млрд. дол. США) та державною компанією під реалізацію інфраструктурних проектів Євро-2012 (690 млн. дол. США), (див. рисунок 3.13).

Рисунок 3.13. «Кредити та облігації за секторами»

Також скорочувалися обсяги запасів ОВД11 у нерезидентів (на 93 млн. дол. США), що може бути пояснено загальносвітовими тенденціями до зниження схильності до ризиків. У результаті цього чисті залучення сектору загальнодержавного управління за ІІ квартал становили 1.1 млрд. дол. США.

Завдяки розміщенню гарантованих державою єврооблігацій чисті залучення реального сектору за квартал становили 769 млн. дол. США, а рівень покриття за рахунок залучень виплат за зовнішніми зобов’язаннями (rollover) — 123%3.

У той самий час банківський сектор продовжував скорочувати свою зовнішню заборгованість і рефінансував власні виплати лише на 43%4: чисте погашення зовнішніх боргів становило 1.5 млрд. дол. США.

Рефінансування виплат за раніше залученими кредитами та облігаціями приватного сектору за рахунок нових позик 2010;2011 роках зобразимо на рисунку 3.14.

Рисунок 3.14. «Рефінансування виплат за раніше залученими кредитами та облігаціями приватного сектору за рахунок нових позик 2010;2011 роках»

Сальдо за статтею «Торгові кредити» у ІІ кварталі було від'ємним і становило 366 млн. дол. США (у І кварталі було додатне сальдо — 2.6 млрд. дол. США).

Приріст готівкової валюти поза банківською системою залишався високим — 2.1 млрд. дол. США (у відповідному періоді 2010 року обсяги готівкової валюти скоротилися на 694 млн. дол. США). Частково збереження таких високих обсягів накопичень було пов’язане з погіршенням очікувань щодо курсової стабільності через негативні тенденції в економіках США та Єврозони.

Міжнародні резерви проілюструємо за допомогою діаграми, що зображена на рисунку 3.15.

Рисунок 3.15. «Міжнародні резерви НБУ (на кінець періоду)»

4. Роль платіжного балансу в економіці країни Платіжний баланс — це один з головних документів будь-якої країни, оскільки в ньому знаходять своє узагальнююче вираження економічні зв’язки даної країни з іншими державами; на основі платіжного балансу проводиться аналіз зовнішньоекономічної діяльності, дається оцінка валютно-фінансовому стану окремо взятої країни.

Складання, вивчення й аналіз платіжного балансу — необхідні дії уряду будь-якої країни, тому що саме за даними платіжного балансу можна наочно визначити, в якому стані знаходиться той чи інший пункт дуже важливих для кожної країни зовнішньоекономічних відносин.

Варто відмітити, що перші спроби підведення підсумків зовнішньоекономічної діяльності держави починалися ще в середні віки, а сам термін «платіжний баланс» увів в обіг у XVIII ст. англійський економіст Дж. Стюарт, що вбачав джерело багатства країни в її активному торговому балансі.

У сучасному світі не існує цілком закритих економік. Кожна країна тисячами ниток економічних відносин зв’язана з іншими країнами світового співтовариства, хоча ступінь інтеграції окремих країн у світове господарство неоднаковий. Уся сукупність міжнародних економічних відносин даної країни зі світовим співтовариством знаходить висвітлення в її платіжному балансі. Платіжний баланс являє собою статистичний запис підсумку операцій між резидентами даної країни й іншого світу за певний період (зазвичай квартал або рік). Він дає кількісну й якісну характеристику зовнішньоекономічній діяльності країни, її участі в світовому господарстві. Платіжний баланс виступає джерелом інформації, що розкриває особливості участі країни в міжнародному обміні товарами, послугами та капіталом. Не випадково проблеми платіжного балансу, активного чи пасивного сальдо торгового балансу викликають активний суспільний інтерес і позначаються на прийнятті політичних рішень.

У платіжному балансі держави наводиться систематизований перелік усіх операцій з коштами, що опосередковують зовнішньоекономічні зв’язки. В ньому відображаються підсумки зовнішньоекономічної діяльності країни. На його основі можна проводити аналіз цієї діяльності, давати оцінку валютно-фінансовому становищу країни, визначати, чи ефективно господарює та чи інша країна з погляду її зовнішньоекономічних зв’язків.

Говорячи про роль платіжного балансу в країни варто визначити як саме може впливати платіжний баланс на стан валюти. Поряд з кон’юнктурними чинниками, вплив яких важко передбачити, на попит та пропозицію валюти, тобто на динаміку її курсу, впливають і структурні чинники. Серед цих чинників виділяють і стан платіжного балансу.

Активний сприяє підвищенню курсу національної валюти, бо при цьому збільшується попит па неї з боку зовнішніх боржників. Пасивний породжує тенденцію до зниження курсу національної валюти, тому що боржники продають її за іноземну валюту для погашення своїх зовнішніх зобов’язань.

У країнах, що розвиваються, ринок цінних паперів може гальмувати зростання курсу іноземної валюти, відволікаючи вільну грошову готівку від обміну на ВКВ.

Тим самим разом і іншими структурними чинниками можливий такий вплив на валюту. Різкі коливання валютного курсу посилюють нестабільність міжнародних економічних, зокрема валютно-кредитних та фінансових, відносин, викликають негативні соціально-економічні наслідки, втрати одних та виграші інших країн.

При зниженні курсу національної валюти, якщо не протидіють інші чинники, експортери або отримують експортну премію при обміні вирученої іноземної валюти, яка подорожчала, на національну валюту, яка подешевшала, або мають можливість продавати товари за цінами, нижчими від середньосвітових. Але одночасно зниження курсу національної валюти впливає на подорожчання імпорту, що стимулює зростання цін у країні, скорочення ввезення товарів та споживання або розвиток національного виробництва товарів замість Імпортних. Зниження валютного курсу скорочує реальну заборгованість у національній валюті та збільшує тягар зовнішніх боргів, виражених в іноземній валюті. Невигідним став вивезення прибутків, процентів, дивідендів, які одержують іноземні інвестори у валюті країн перебування. Ці прибутки реінвестуються або використовуються для закупівлі товарів за внутрішніми пінами і наступного їх експорту.

При підвищенні курсу національної валюти внутрішні ціни стають менш конкурентоспроможними, ефективність експорту знижується. Імпорт, навпаки, розширюється. Може виникнути подвійний дефіциті - дефіциті бюджету і зовнішньоторговельний дефіцит.

Розходження динаміки курсу та купівельної спроможності валюти впливає на розвиток міжнародних економічних відносин.

Більше падіння курсу національної валюти, ніж зменшення її купівельної спроможності всередині країни приводить до валютного демпінгу.

Для валютного демпінгу характерне:

експортер, купуючи товари на внутрішньому ринку за національну валюту, куплену за поточним курсом, продає їх на зовнішньому ринку за іноземну валюту за пінами, нижчими за середньосвітові;

джерелом зниження експортних ціп є курсова різниця, яка виникає при обміні вирученої іноземної валюти на національну за курсом, який за цей час зросте;

вивіз товарів у масовому масштабі забезпечує надприбутки експортерів. Демпінгова ціна може бути найти, нижчою за ціну виробництва або собівартості.

платіжний баланс валюта

Висновки В процесі написання курсової роботи ми дослідили поняття, сутність, структуру та роль платіжного балансу в країні.

Отже, платіжний баланс — співвідношення між валютними надходженнями в країну і платежами держави за кордон протягом певного часу; статистичний звіт про результати зовнішньоекономічної діяльності країни за певний період, зазвичай за рік. Він має свою структуру, складається з трьох великих розділів. Це рахунок або баланс поточних операцій, рахунок або баланс поточних операцій з капіталом і розділ, який відбиває розрахунки по офіційних міжнародних резервах. У свою чергу, дані розділи містять підрозділи й окремі статті.

Має значну роль в економіці держави, адже саме на основі нього, можна визначити економічний потенціал країни, оскільки в ньому знаходять своє узагальнююче вираження економічні зв’язки даної країни з іншими державами, а також на основі платіжного балансу проводиться аналіз зовнішньоекономічної діяльності, дається оцінка валютно-фінансовому стану країни.

Список використаної літератури

1. Агапова Т. А., Середина С. Ф. Микроекономика. М. 2012.

2. Базидевич В. Д., Баластрик Л. О. Макроекономіка. Навчальний посібник. — К., 2012.

3.Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи, 2009.

4.Гроші та кредит. / За ред.Б. С. Івасіва.- Тернопіль: Карт-бланш, 2010.-510с.

5.Єпіфанов А. О., Міщенко В. І., Гребник Н. І. Грошово-кредитна політика в Україні; тенденції та перспективи. // Фінанси України, -2011. № 9.

6.Косолапов А. Г. Грошово-кредитна політика — гарант стабілізації економіки України // Фінанси України. — 2012. — № 7.

7.Мельничук О. М. Законодавчі основи та найважливіші параметри грошово-кредитної політики.// Фінанси України, 2011, -№ 7.

8. Радіонова І. Макроекономіка та економічна політика. К. 2012.

9.Смігліц Джозеф Е. Економіка державного сектору (переклад з англ.). К. 2012.

10.Экономическая теория (политэкономия). Учебник (Под редакцией акад. Журавлевой Г. П.). М. 2003.

11.bank.gov.ua

12.uk.wikipedia.org