Інвестиційний проект будівництва нового сірчанокислотного цеху по енергозберігаючій технології

РОЗДІЛ 1

ФОРМИ ПРОЯВУ ВПЛИВУ ФАКТОРУ ЧАСУ ПРИ УПРАВЛІННІ ПРОЕКТАМИ ТА МЕТОДИ ЙОГО ВРАХУВАННЯ

1.1 Цінність грошей у часі та форми її прояву Однією з базових концепцій економіки комерційного підприємства та теорії інвестиційного аналізу є те, що вартість визначеної суми грошей — це функція від часу виникнення доходів чи витрат.

Цінність грошей у часі залежить від інфляції, ризику та схильності до ліквідності. 5]

Інфляція — це процес знецінення грошей у результаті перевищення кількості грошових знаків, що перебувають в обігу над сумою цін товарів та послуг, тобто недотримання вимог закону грошового обігу. Коли зростають ціни, зменшується вартість грошової одиниці. З огляду на те, що в майбутньому ціни зростатимуть, вартість грошової одиниці наступними періодами зменшуватиметься. Таким чином, нинішня купівельна спроможність грошової одиниці вища за ту, що буде через певний час.

У залежності від характеру інфляції і темпів наростання інфляційних процесів розрізняють три види інфляції:

— помірна інфляція характеризується повільним зростанням цін (до 10% на рік);

— галопуюча інфляція від 10% до 200% на рік;

— гіперінфляція до 1000% на рік і більше.

Аналіз впливу інфляції може бути зроблений для двох варіантів:

— темп інфляції різний по окремих складових ресурсів (вхідних і вихідних);

— темп інфляції однаковий для різних складових витрат і витрат.

У рамках першого підходу, що більшою мірою відповідає реальній ситуації, особливо в країнах з нестабільною економікою, метод чистого сучасного значення використовується у стандартній формі, але всі складових витрат і доходів, а також показники дисконту коректуються відповідно до очікуваного темпу інфляції по роках. Важливо відзначити, що зробити прогноз різних темпів інфляції для різних типів ресурсів представляється надзвичайно важкою й практично нездійсненним завданням.

В рамках другого підходу вплив інфляції носить своєрідний характер: інфляція впливає на числа (проміжні значення), одержувані в розрахунках, але не впливає на кінцевий результат і висновок щодо долі проекту.

Ризик — це нестабільність, непевність у майбутньому. Через невпевненість у майбутньому ризик із часом зростає. Більшість інвесторів прагне уникнути ризику, тому вище цінує гроші, наявні сьогодні, ніж ті, що мають бути в майбутньому. Ті суб'єкти інвестування, які погоджуються віддати свої наявні сьогодні гроші в обмін на більшу кількість їх у далекому майбутньому, жадають вищої компенсації у вигляді певної винагороди за цей ризик.

Існують два типи ризику:

— Динамічний ризик — це ризик непередбачуваних змін вартості основного капіталу як наслідок прийняття управлінських рішень або несподіваних ринкових чи політичних обставин. Такі зміни можуть призвести або до збитків, або до додаткових доходів.

— Статичний ризик, як ризик втрат реальних активів від завдання шкоди власності і зменшення доходу через недієспроможність організації, призводить лише до збитків.

Схильність до ліквідності - це перевага віддана наявним грошам перед іншими цінностями та ризикованими вкладаннями, а не очікуваним у майбутньому, тобто високій ліквідності. Найвищу ліквідність мають наявні гроші. Якщо інвестор вкладає ці гроші, сподіваючись на доходи в майбутньому, тобто міняє гарантовані наявні гроші на ризикованіші доходи в майбутньому, цей обмін можливий за умови, що майбутні доходи обіцяють бути доволі високими. Це може виправдати ризик, на який погоджується інвестор, сподіваючись на високу винагороду як компенсацію за ризик і втрату ліквідності. Тому базовим у теорії часової вартості грошей є твердження, що гроші сьогодні мають вищу вартість, ніж за певний період.

Прояви фактору часу:

— динамічність техніко-економічних показників підприємства. Особливо важливо враховувати зміни в часі обсягів і структури виготовленої продукції, норм витрати сировини, чисельності персоналу, тривалості виробничого циклу, норм запасів і т.п. у період освоєння потужностей, що вводять, а також у проектах, що передбачають послідовне технічне переозброєння виробництва в період реалізації проекту або розробку сировинних родовищ. Динамічність показників ураховується при формуванні вихідної інформації із кроків розрахункового періоду;

— сезонність виробництва або реалізації продукції, що проявляється в сезонних коливаннях обсягів поставки сировини, виробництва продукції або попиту на неї, а також запасів і дебіторської заборгованості. Сезонні коливання особливо істотні в початковий період функціонування уведених виробництв. Їх доцільно враховувати насамперед шляхом належної розбивки розрахункового періоду на кроки. При істотних сезонних коливаннях показники проекту залежать від того, у якому саме місяці року почнеться виробництво продукції. Початок розрахункового періоду доцільно встановити у вигляді конкретної календарної дати;

— фізичне зношування основних коштів, що обумовлює загальні тенденції до зниження їхньої продуктивності й росту витрат на їхній зміст, експлуатацію й ремонт протягом розрахункового періоду. Фізичне зношування повинен ураховуватися у вихідній інформації при формуванні виробничої програми, операційних витрат (у тому числі витрат на періодично проведений капітальний ремонт) і встановленні строків заміни основного технологічного устаткування. Раціональні терміни служби основних коштів можуть визначатися на основі розрахунків ефективності відповідних варіантів проекту й у загальному випадку не обов’язково будуть збігатися з амортизаційними строками;

— зміна в часі цін на вироблену продукцію й споживані ресурси. Враховується безпосередньо при формуванні вихідної інформації для розрахунків ефективності;

— зміна в часі параметрів зовнішнього середовища (цін, ставок, податків, мит, акцизів, розмірів мінімальної місячної оплати праці, податкового й іншого законодавства й т.п.). Ураховується безпосередньо при формуванні вихідної інформації для розрахунків ефективності;

— розриви за часом (лаги) між виробництвом і реалізацією продукції й між оплатою й споживанням ресурсів;

— різночасність витрат, результатів й ефектів, тобто здійснення їх протягом усього періоду реалізації проекту, а не в якийсь один фіксований момент часу.

Усвідомлення того, що фінансові інвестиції із часом можуть втрачати вартість, спонукає інвесторів зіставляти витрати й доходи в часі, визначати рівень майбутніх доходів, теперішню вартість їх і визначатися стосовно доцільності інвестування взагалі.

Широке коло завдань щодо визначення зміни вартості грошей у часі можна згрупувати так:

1. Компаундування — визначення майбутньої вартості грошей:

1.1) вкладених водночас на певний термін під певний відсоток (просте компаундування);

1.2) вкладених рівними частками через рівні проміжки часу під певний відсоток — визначення майбутньої вартості ануїтетів або ренти:

1.2.1) компаундування звичайної (відстроченої) ренти — визначення майбутньої вартості ренти, вклади за якою здійснюють наприкінці кожного періоду;

1.2.2) компаундування вексельної ренти — визначення майбутньої вартості ренти, вклади за якою здійснюють на початку кожного періоду.

2. Дисконтування — визначення поточної (теперішньої) вартості грошей:

2.1) отримуваних у майбутньому водночас (просте дисконтування);

2.2) отримуваних у майбутньому через рівні проміжки часу:

2.2.1) наприкінці кожного періоду — визначення теперішньої вартості звичайних ануїтетів, або теперішньої вартості звичайної (відстроченої) ренти;

2.2.2) на початку кожного періоду — визначення теперішньої вексельної ренти. 6]

Процедуру дисконтування відображено в таблиці 1.1[4].

Таблиця 1.1

Напрямок зміни майбутньої вартості грошових потоків у результаті їх дисконтування

Розрізняють шість визначень вартості грошей у часі:

— Теперішня вартість (PV) — це вартість майбутніх надходжень (доходів) з поправкою на ставку дисконту (капіталізації). Дисконтна ставка — це відсоткова ставка, що коригує майбутні доходи з метою врахування ризику і непевності через чинник часу. За умов високого ризику інвестування на триваліший відрізок часу (довгий часовий горизонт) застосовують вищу ставку дисконту, за малого ризику (на малому часовому горизонті) — нижчу дисконтну ставку.

(1.1)

де PV — теперішня вартість вкладу (грошових коштів);

FV — майбутня вартість вкладу (грошових коштів) при його нарощенні за складними відсотками;

і - відсоткова ставка, виражена десятковим дробом; n — кількість інтервалів, по яких здійснюється кожний відсотковий платіж, в загальному обумовленому періоді часу.

— Майбутня вартість (FV) — фінансові кошти до одержання в майбутньому або майбутній величині сьогоднішніх фінансових коштів. Обчислюється на підставі складних відсотків (методом капіталізації відсотків або компаундуванням). Процес переходу від майбутньої вартості (FV) до теперішньої називають дисконтуванням. Саме показник теперішньої вартості є важливим критерієм оцінки для порівняння дохідності різних інвестицій за певний період.

У загальному вигляді майбутню (FV) розраховують за формулою 1.2:

FV = PV х (1 + i) n, (1.2)

де FV — майбутня вартість вкладу (грошових коштів) при його нарощенні за складними відсотками;

PVпочаткова сума вкладу (грошових коштів);

і - відсоткова ставка, виражена десятковим дробом;

n — кількість інтервалів, по яких здійснюється кожний відсотковий платіж, в загальному обумовленому періоді часу.

Зв’язок між вартістю грошей у теперішній і майбутній час можна зобразити схематично — таблиця 1.2.

Таблиця 1.2

Структурно-логічна схема зв’язку між вартістю грошей у теперішній і майбутній час

— Виплати (PMT) — сума до одержання на кінець кожного тимчасового періоду.

— Процентна ставка (i) — іноді ставка дисконту, % ставка, використовувана для вирахування поточної й майбутньої вартості. Часто мається на увазі як мнимі витрати (упущена вигода) використання фінансових коштів.

— Часовий період (n) — кількість періодів для розрахунку поточної й майбутньої вартості фінансових коштів. Звичайно береться один рік, але може бути скорочений до одного місяця. Річна % ставка (i) повинна бути відкоректована у відповідності тривалості тимчасового періоду. Наприклад, місячна % ставка повинна бути використана, якщо часовий період узятий за місяць.

— Ануїтет — термін, використовуваний для опису серії рівних періодичних виплат (PMT). Такі виплати можуть бути як надходженнями, так і виплатами.

Таким чином, цінність грошей у часі залежить від інфляції, ризику та ліквідності проекту. Важливо врахувати ці чинники при організаціїї проекту та його аналізі. Незамінними при цьому є процес дисконтування та компаундування.

1.2 Методи врахування впливу часу при інвестиційному аналізі

Міжнародна практика оцінки ефективності інвестицій істотно базується на концепції тимчасової вартості грошей і заснована на наступних принципах:

1. Оцінка ефективності використання інвестиційного капіталу провадиться шляхом зіставлення грошового потоку (cash flow), що формується в процесі реалізації інвестиційного проекту й вихідної інвестиції. Проект є ефективним, якщо забезпечується повернення вихідної суми інвестицій і необхідна прибутковість для інвесторів, що надали капітал.

2. Інвестиційний капітал так само як і грошовому потоці приводиться до теперішнього часу або до певного розрахункового року (який як правило передує початку реалізації проекту).

3. Процес дисконтування капітальних вкладень і грошових потоків провадиться по різних ставках дисконту, які визначаються залежно від особливостей інвестиційних проектів. При визначенні ставки дисконту враховуються структура інвестицій і вартість окремих складових капіталу.

Суть всіх методів оцінки базується на наступній простій схемі:

Вихідні інвестиції при реалізації якого-небудь проекту генерують грошовий потік CF₁, CF₂,…, CF_n. Інвестиції зізнаються ефективними, якщо цей потік достатній для

— повернення вихідної суми капітальних вкладень й

— забезпечення необхідної віддачі на вкладений капітал.

Найпоширеніші наступні показники ефективності капітальних вкладень:

— дисконтований строк окупності (DPB);

— чиста теперішня вартість інвестиційного проекту (NPV);

— внутрішня норма прибутковості (рентабельності) (IRR). 3]

Дані показники так само як і відповідні їм методи, використаються у двох варіантах:

— для визначення ефективності незалежних інвестиційних проектів (так називана абсолютна ефективність), коли робиться висновок про тім прийняти проект або відхилити,

— для визначення ефективності взаємовиключних один одного проектів (порівняльна ефективність), коли робиться висновок про те, який проект прийняти з декількох альтернативних.

Змінюючи поняття окупності, можна одержати два додаткових інструменти аналізу інвестицій. Так, показник окупність у термінах поточної вартості (Тс-окупності (present value payback, PV-payback, Discounted Payback Period, DPP)), також використовуваний при визначенні кількості тимчасових періодів, необхідних для відшкодування інвестиційних витрат, візьме до уваги тимчасову вартість грошей. Чим він коротше, тим краще інвестиційний проект. У той час як при обчисленні окупності просто підсумуються щорічні грошові надходження для визначення того року, у якому вони перевершать первісні витрати коштів, при обчисленні Тс-окупності підсумуються дисконтовані грошові надходження.

Залежно від поставленої мети можливе обчислення строку окупності інвестицій з різною точністю. На практиці часто зустрічається ситуація, коли в перші періоди відбувається відтік коштів і тоді в праву частину формули замість Io ставиться сума дисконтованих грошових відтоків.

При оцінці ефективності довгострокових капітальних вкладень за часом амортизації або строку окупності розраховується час повернення суми інвестицій за рахунок зниження експлуатаційних витрат, забезпечуваного реалізацією проекту. Для знову створених виробництв час окупності являє собою число років, що буде потрібно для того, щоб відновити (повернути) витрачені на інвестиції кошти за рахунок додатково отриманого доходу або прибутку:

Ток = (Сума капіталовкладень) / (Сума повернення капіталу) (1.3)

Величина цього прибутку, іменованого сумою повернення капіталу, або чистими вільними коштами, отриманими в результаті інвестицій, визначається як прибуток від додаткових капітальних вкладень після сплати податків плюс амортизаційні відрахування на знову уведені основні кошти.

Загальна формула для розрахунку окупності в термінах поточної вартості:

(1.4)

де ТокТС — строк окупності інвестицій при поточній вартості;

n — число періодів;

CFt — приплив коштів у період t;

r — бар'єрна ставка (коефіцієнт дисконтування);

Io — величина вихідних інвестицій у нульовий період.

Дисконтований період окупності дозволяє дати грубу оцінку ліквідності проекту й приблизно оцінити ризик. Тс-індекс є більше надійним, ніж внутрішній коефіцієнт окупності (IRR), показником у випадках, коли необхідний порівняльний аналіз доцільності інвестицій. Однак для використання цього показника потрібна деяка практика.

Організація сама визначає прийнятний для себе строк окупності капіталовкладень, і якщо розрахунковий період окупності укладається в цей час, проект може бути прийнятий. При наявності альтернативи в межах нормативного строку окупності перевага віддається варіанту з меншим часом повернення витрачених коштів.

У країнах з нестабільною політичною, податковою, законодавчою системами показник Тс-окупності має одне з головних значень із погляду зниження фінансових ризиків. Крім цього важливість даного показника визначається стабільністю попиту на результат інвестицій (наприклад, приріст розвіданих запасів нафти з кожним роком зменшується, вартість видобутку збільшується, а споживання нафти росте, ясно що в середньострокової, а тим більше в довгостроковій перспективі ціна буде тільки рости й проблем зі збутом не буде; іншу справу інформаційні технології: швидкий прогрес апаратного й програмного забезпечення, висока конкуренція вимагає високої швидкості окупності тому що через певний період інформаційні продукти перестають користуватися попитом, застарівають).

Істотним недоліком методу дисконтованого періоду окупності є те, що він враховує тільки початкові грошові потоки, саме ті потоки, які укладаються в період окупності. Всі наступні грошові потоки не приймаються в увагу в розрахунковій схемі.

Чиста поточна вартість (чистий наведений ефект, чистий дисконтований доход, Net Present Value, NPV) — сума поточних вартостей всіх спрогнозованих, з урахуванням ставки дисконтування, грошових потоків.

(1.5)

де CF_i — чистий грошовий потік,

r — вартість капіталу, притягнутого для інвестиційного проекту.

Термін «чисте» має наступний сенс: кожна сума грошей визначається як алгебраїчна сума вхідних (позитивних) і вихідних (негативних) потоків.

Відповідно до сутності методу сучасне значення всіх вхідних грошових потоків рівняється із сучасним значенням вихідних потоків, обумовлених капітальними вкладеннями для реалізації проекту. Різниця між першим і другим є чисте сучасне значення, величина якого визначає правило ухвалення рішення.

Процедура методу:

Крок 1. Визначається сучасне значення кожного грошового потоку, вхідного й вихідного.

Крок 2. Підсумуються всі дисконтовані значення елементів грошових потоків і визначається критерій NPV.

Крок 3. Провадиться ухвалення рішення:

— для окремого проекту: якщо NPV більше або дорівнює нулю, то проект приймається;

— для декількох альтернативних проектів: приймається той проект, що має більше значення NPV, якщо тільки воно позитивне.

Загальний висновок такий: при збільшенні норми прибутковості інвестицій (вартості капіталу інвестиційного проекту) значення критерію NPV зменшується.

Для повноти подання інформації, необхідної для розрахунку NPV, приведемо типові грошові потоки.

Типові вхідні грошові потоки:

— додатковий обсяг продажів і збільшення ціни товару;

— зменшення валових витрат (зниження собівартості товарів);

— залишкове значення вартості встаткування наприкінці останнього року інвестиційного проекту (тому що встаткування може бути продане або використано для іншого проекту);

— вивільнення оборотних коштів наприкінці останнього року інвестиційного проекту (закриття рахунків дебіторів, продаж залишків товарно-матеріальних запасів, продаж акцій й облігацій інших підприємств).

Типові вихідні потоки:

— початкові інвестиції в перший рік (ы) інвестиційного проекту;

— збільшення потреб в оборотних коштах у перший рік (ы) інвестиційного проекту (збільшення рахунків дебіторів для залучення нових клієнтів, придбання сировини й комплектуючих для початку виробництва);

— ремонт і технічне обслуговування встаткування;

— додаткові невиробничі витрати (соціальні, екологічні й т.п.).

NPV показує чисті доходи або чисті збитки інвестора від вкладення грошей у проект у порівнянні зі зберіганням грошей у банку. Якщо NPV > 0, то можна вважати, що інвестиція примножить багатство підприємства й інвестицію варто здійснювати. При NPV < 0, то значить доходи від запропонованої інвестиції недостатньо високі, щоб компенсувати ризик, властивому даному проекту (або з погляду ціни капіталу не вистачить грошей на виплату дивідендів і відсотків по кредитах) і інвестиційна пропозиція повинне бути відхилене.

Чиста поточна вартість (NPV) це один з основних показників використовуваних при інвестиційному аналізі, але він має кілька недоліків і не може бути єдиними засобом оцінки інвестиції. NPV визначає абсолютну величину віддачі від інвестиції, і, швидше за все, чим більше інвестиція, тим більше чиста поточна вартість. Звідси, порівняння декількох інвестицій різного розміру за допомогою цього показника неможливо. Крім цього, NPV не визначає період, через який інвестиція окупиться.

Якщо капітальні вкладення, пов’язані з майбутньою реалізацією проекту, здійснюють у кілька етапів (інтервалів), то розрахунок показника NPV провадять по наступній формулі:

(1.7)

CFt — приплив коштів у період t;

It — сума інвестицій (витрати) в t-ом періоді;

r — бар'єрна ставка (ставка дисконтування);

n — сумарне число періодів (інтервалів, кроків) t = 1, 2,…, n (або час дії інвестиції).

Звичайне для CFt значення t лежить в межах від 1 до n; у випадку коли CFо > 0 відносять до витратних інвестицій (приклад: кошти виділені на екологічну програму).

Для більше точного визначення чистої поточної вартості грошових потоків застосовують показник «модифікована чиста поточна вартість (MNPV)», що розраховується за формулою:

(1.8)

CFt — приплив коштів у періоді t = 1, 2,…n;

It — відтік коштів у періоді t = 0, 1, 2,… n (по абсолютній величині);

r — бар'єрна ставка (ставка дисконтування), частки одиниці;

d — рівень реінвестицій, частки одиниці (процентна ставка, заснована на можливих доходах від реінвестиції отриманих позитивних грошових потоків або норма рентабельності реінвестицій);

n — число періодів.

Внутрішня норма прибутковості (рентабельності) (IRR) — це таке значення показника дисконту, при якому теперішнє значення інвестиції дорівнює теперішньому значенню потоків коштів за рахунок інвестицій, або значення показника дисконту, при якому забезпечується нульове значення чистого дійсного значення інвестиційних вкладень.

Це та норма прибутку (бар'єрна ставка, ставка дисконтування), при якій чиста поточна вартість інвестиції дорівнює нулю, або це та ставка дисконту, при якій дисконтовані доходи від проекту дорівнюють інвестиційним витратам. Внутрішня норма прибутковості визначає максимально прийнятну ставку дисконту, при якій можна інвестувати коштів без яких-небудь втрат для власника.

IRR = r, при якому

NPV = f® = 0, (1.9)

Її значення знаходять із наступного рівняння:

(1.10)

CFt — приплив коштів у період t;

It — сума інвестицій (витрати) в t-ом періоді;

n — сумарне число періодів (інтервалів, кроків) t = 0, 1, 2,…, n.

Економічний зміст внутрішньої норми прибутковості полягає в тому, що це така норма прибутковості інвестицій, при якій підприємству однаково ефективно інвестувати свій капітал під IRR відсотків у які-небудь фінансові інструменти або зробити реальні інвестиції, які генерують грошовий потік, кожен елемент якого у свою чергу інвестується по IRR відсотків.

IRR повинен бути вище середньозваженої ціни інвестиційних ресурсів:

IRR > CC (1.11)

Якщо ця умова дотримується, інвестор може прийняти проект, у противному випадку він повинен бути відхилений.

Математичне визначення внутрішньої норми прибутковості припускає рішення наступного рівняння:

(1.12)

де: CF_j — вхідний грошовий потік в j-ий період,

INV — значення інвестиції.

Вирішуючи це рівняння, знаходимо значення IRR. Схема ухвалення рішення на основі методу внутрішньої норми прибутковості має вигляд:

— якщо значення IRR вище або дорівнює вартості капіталу, то проект приймається;

— якщо значення IRR менше вартості капіталу, то проект відхиляється.

Таким чином, IRR є «бар'єрним показником»: якщо вартість капіталу вище значення IRR, те «потужності» проекту недостатньо, щоб забезпечити необхідне повернення й віддачу грошей, і отже проект варто відхилити.

У загальному випадку рівняння для визначення IRR не може бути вирішене в кінцевому виді, хоча існують ряд окремих випадків, коли це можливо. Розглянемо приклад, що пояснює сутність рішення.

Існують більше точні методи визначення IRR, які припускають використання спеціального фінансового калькулятора або електронного процесора EXCEL.

Достоїнства показника внутрішня норма прибутковості (IRR) полягають у тому, що крім визначення рівня рентабельності інвестиції, їсти можливість зрівняти проекти різного масштабу й різної тривалості.

Показник ефективності інвестицій внутрішня норма прибутковості (IRR) має три основних недоліки:

— за замовчуванням передбачається, що позитивні грошові потоки реінвестуються за ставкою, рівною внутрішній нормі прибутковості. У випадку, якщо IRR близько до рівня реінвестицій фірми, те цієї проблеми не виникає; коли IRR, особливо привабливого інвестиційного проекту дорівнює, наприклад 80%, те мається на увазі, що всі грошові надходження повинні реінвестуватися при ставці 80%. Однак малоймовірно, що підприємство має щорічні інвестиційні можливості, які забезпечують рентабельність в 80%. У даній ситуації показник внутрішньої норми прибутковості (IRR) завищує ефект від інвестицій (у показнику MIRR модифікована внутрішня норма прибутковості дана проблема усунута).

— немає можливості визначити, скільки принесе грошей інвестиція в абсолютних значеннях (гривнях, доларах).

— у ситуації зі знакозмінними грошовими потоками може розраховуватися кілька значень IRR або можливе визначення неправильного значення.

Аналізуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що аналіз впливу часу на інвестиційний проект вимагає комплексного раціонального підходу і на практиці застосування лише вищезазначених методів є неефективним. Методи NPV і IRR можуть конфліктувати між собою, а тому для отримання справедливих висновків щодо доцільності інвестування треба використовувати й інші методи, наприклад рентабельність інвестицій, теперішня вартість ануїтету та інше.

1.3 Недоліки існуючих методів інвестиційного аналізу та способи їх вирішення

Діючий метод порівняння різночасових витрат і результатів інвестиційних проектів, в основу якого покладений апарат дисконтування, що реалізує теорію знецінювання грошей у часі почав використовуватися в 60-ті роки ХХ століття. При оцінці ефективності інвестицій можливе використання двох методів обліку фактору часу: приведення коштів інвестиційного проекту до поточної вартості в початковий період інвестування (дисконтування) і визначення майбутньої вартості коштів, як правило, у момент завершення життєвого циклу проекту (компаундування). При прийнятті оптимальних фінансових рішень використають обидва методи; при оцінці ефективності проекту домінує метод дисконтування. Саме він використовується як робочий інструмент у методичних рекомендаціях з оцінки ефективності інвестиційних проектів у всіх країнах, у наукових працях і підручниках провідних спеціалістів по даній проблемі

При використанні методу дисконтування коефіцієнти дисконту зменшують фактичні річні капітальні витрати, і вони для подальшого вирахування із грошових надходжень інвестиційного проекту й визначення ЧДД знаходять величину. Тут можна відзначити суперечним реаліям момент. Кошторисні витрати в реалізацію інвестиційного проекту з урахуванням неодержаного доходу через змушену бездіяльність коштів збільшуються. При дисконтуванні відбувається не тільки не збільшення, але й зменшення фактичних витрат, що невірно, оскільки не відповідає реальному процесу реалізації проекту.

Якщо у фазі експлуатації при використанні методу дисконтування виявляються грошові надходження, то у перший рік експлуатації об'єкта вони враховуються в подальших розрахунках з дисконтним коефіцієнтом і зменшуються його. Коли банківський вклад у році t приводять до t₀, з нього віднімають суму реального приросту доходу. При дисконтуванні грошових надходжень інвестиційного проекту з них віднімають ще неіснуючий приріст доходу. Відносно грошових надходжень першого року експлуатації це значне зменшення величини можна розглядати як штрафну санкцію за те, що вони потрапили на конвеєр дисконтування не в момент t₀, а лише в t₃. Подібна доля, але із ще більшим і не заслуженим здрібнюванням очікує грошові надходження наступного років.

У цілому ж інтерпретація економічної сутності й кількісних визначеностей, одержуваних по методу дисконтування, як підсумку розрахунків ЧДД, так і його складових, утруднені, оскільки реальні процеси й цифри заміщаються умовними. На кожному кроці розрахунку з економічних потоків інвестиційного проекту за допомогою коефіцієнтів дисконтування провадиться щорічне відторгнення коштів у розмірі банківського проценту з моменту t₀. При цьому факт реальної появи вільних коштів інвестиційного проекту в момент t, а не t₀ ігнорується.

При аналізі результату обґрунтування ефективності проекту, але з використанням методу приведення результатів і витрат до майбутньої вартості, основний інтерес представляє доказ рівності й у цьому випадку чистого дисконтованого доходу нулю, що означає фіксацію рівнозначності витрат і результатів обома методами обліку фактору часу, а також інтерпретація економічної сутності підсумків розрахунку.

Нагромадження майбутнього періоду, утворені сумою рівних до завершення кожного року грошових надходжень інвестиційного проекту з урахуванням підвищувальних коефіцієнтів приведення, у теорії знецінювання грошей у часі називають майбутньою вартістю ануїтету. Розрахунок його значення можна виконати за загальною схемою, що застосовується при нерівних грошових надходженнях по роках або за допомогою завчасно розрахованих спеціальних таблиць, у яких сумарні значення коефіцієнтів приведення вже визначені.

При компаундуванні грошові надходження протягом кожного року накопичуються й потім за допомогою відповідних коефіцієнтів приводяться до закінчення розрахункового періоду. Величина результату, отримана цим методом, не викликає сумнівів. Його складовими є сума чистого прибутку й амортизації за всі роки експлуатації об'єкта (технологічної лінії), а також дивіденди від використання цих тимчасово вільних коштів на депозиті банку, у цінних паперах і т.д.

Недоліки дисконтування та компаундування:

1) загальноприйняті процедури приведення коштів у проект по обох методах, розуміються як вирахування його ЧДД, насправді являють собою розрахунки порівняльної ефективності матеріальних інвестицій й альтернативного вкладення інвестицій на фінансовому ринку. Одержуваний у ході цих розрахунків показник (різниця результатів матеріальних і фінансових інвестицій) являє собою не ЧДД (чистий прибуток інвестиційного проекту), а ефект інвестування реального виробництва;

2) критерієм рівновигідності матеріальних і фінансових інвестицій помилково прийнята рівність результатів, а не чистого прибутку (доходу). Очевидно, що при рівності результатів, але різниці у витратах, що, мають місце на практиці, рівновигідність порівнюваних варіантів порушиться. Отже, рівновигідність проекту й фінансових інвестицій, а з нею й здатність його відшкодувати й оплатити кредит за рахунок власних нагромаджень забезпечуються тільки рівністю їхнього чистого прибутку, що по обох методах обліку фактору часу не досягається.

Показник внутрішньої норми доходності (ВНД), призначений для визначення розміру внутрішньої норми прибутковості (Е_вн) інвестиційного проекту, зіставлення якої із середньою ринковою ціною капіталу (ставкою дисконту) Е дозволяє робити висновок про ефективність проекту. Вважається що, якщо Е_вн>Е, інвестиційний проект ефективний. Проблема оцінки ефективності цим показником зводиться, до одержання доказу, що розглянутий проект гарантує інвесторові не тільки повернення капіталу, але й одержання ринкових відсотків на нього.

На даному етапі аналізу можна довести, що ЧДД і ВНД не є показниками ефективності інвестицій. Їхня структура не відповідає класичному розумінню категорії ефективності як відносини результату інвестиційного проекту до його витрат (інвестиціям). До того ж, вони визначають лише відповідність проекту вимогам фінансового ринку й залишають поза полем зору головне — відповідність вимогам реального виробництва. Ці вимоги набагато вище вже хоча б тому, що ефективність реалізованих інвестиційних проектів повинна забезпечувати не тільки повноцінні розрахунки з інвестором за кредит, чому служить, причому невдало, вся група дисконтованих показників, але й одержання залишку прибутку. Даний залишок забезпечує покриття звичайних напрямків господарської діяльності: оплата дивідендів акціонерам, поповнення оборотних коштів, розвиток виробництва й стимулювання праці, задоволення соціальних потреб.

Група дисконтованих показників у відповідності зі своєю економічною сутністю покликана обслуговувати тільки інтереси інвесторів. Однак при великій складності розрахункових процедур, їхня логічность й теоретична значимість інструментаріїв дисконтування не має точності вимірів й оцінок.

Нова концепція обліку фактору часу в процесі встановлення ефективності інвестиційних проектів базується на теоретичній посилці, протилежної діючої. Сьогоднішня гривня доходу, безумовно, цінніше майбутніх гривень, оскільки при раціональному використанні у кожному наступному році буде приносити вторинний доход на фінансовому ринку. І чим ближче ця гривня до початку експлуатації об'єкта (і далі від моменту вичерпання строку корисного використання), тим більший доход вона може принести. Однак враховувати нерівноцінність грошей треба не штучним зниженням достоїнства грошей майбутнього періоду в порівнянні з їхнім розміром базовому періоді, а встановленням й обліком реальних доходів від використання коштів попереднього періоду шляхом вкладення в банк, покупки облігацій і т.д. Необхідно зберігати номінальну величину економічних показників у будь-якому році розрахункового періоду, розрізняючи їх лише по наростанню вторинного доходу (збитку) на момент оцінки.

Теоретична посилка в концентрованій формі виражається ствердженням: гроші (капітал) на теперішній момент у майбутньому періоді не знецінюються, а при розумному використанні збільшуються; час не подрібнює доход по інвестиційному проекті, а множить. В основі нового методу обліку фактору часу при оцінці ефективності проекту лежать наступні принципові положення:

— Господарюючі суб'єкти повинні в підсумку обґрунтувань ефективності інвестицій знати не тільки, який варіант краще або неприйнятний взагалі, але і який приріст чистого прибутку в реальних грошах при розумних діях вони зможуть одержати, реалізуючи проект. Показники проекту (прибуток, рентабельність й ін.) у будь-якому році його циклу повинні погоджувати з реальними показниками господарської діяльності.

— На результати інвестиційного проекту дуже впливають темпи інфляції, ризики й ін. Методичні прийоми їхнього обліку при обґрунтуваннях ефективності інвестицій розроблені й не ревізуються. Для спрощення розуміння суті нового методу обліку фактору часу прийняте допущення про відсутність інфляції й ризиків.

— Інвестиційний проект розглядається як самостійна й самодостатня система, що функціонує в реальному економічному середовищі. Вигоди, що враховують при оцінках, і втрати в цій системі повинні бути максимально наближені до майбутнім фактичного й підтверджувані згодом прийнятими методами обліку й формами звітності. Виходячи із цього, фінансовий ринок є не насильно заснованою альтернативою з кабальним вирахуванням з доходів проекту на її користь дисконтних відрахувань, а як загальнодоступний інструмент збільшення нагромаджень. Вільні грошові надходження інвестиційного проекту реально будуть використовуватися на фінансовому ринку з метою одержання додаткового доходу. Очевидно, що потенційна здатність щорічних грошових надходжень генерувати вторинний (непрофільний) доход буде різної, збитковою до моменту завершення терміну служби об'єкта. Це й визначає розходження в оцінках різночасних результатів і витрат, тобто створює базу для обліку фактору часу по новій концепції.

Сутність нової концепції обліку фактору часу при обґрунтуванні ефективності інвестицій укладається у визнанні того, що результат реалізації інвестиційних проектів визначається двома складовими: доходами самого проекту, обумовленими його рентабельністю (ROA), і доходами використання генеруїмих проектом вільних коштів на фінансовому ринку, що залежать від відсотків на капітал і строків інвестування цих коштів. У цьому випадку порівняння різночасних витрат і результатів інвестиційного проекту досягається з урахуванням наслідків їхнього використання на фінансовому ринку з метою одержання вторинного доходу. Оцінка ефективності інвестиційного проекту повинна здійснюватися з обліком не тільки величини одноразових витрат і результатів, але й зміни їхнього фінансового потенціалу по роках розрахункового періоду.

Якщо виходити із цільової настанови — «що дає проект», інтегральні грошові надходження плюс вторинний доход значно перевищують інвестиції (рівність цих різнознакових потоків виключена), у ряді випадків міняються пріоритети ефективності проектів, полегшується обґрунтування капіталомістких інноваційних проектів. Розходження в методах обліку фактору часу (діючого й що рекомендує) і одержуваних результатів показані на рис. 1.2

Рис. 1.2. Формування витрат та результатів інвестиційного проекту з врахуванням фактору часу

Фундаментальне розходження діючих і нового підходів до обліку фактору часу — в заміні базової ідеї механізму цього обліку.

У результаті заміни віртуальних ідей і механізму обліку фактору часу на реальні вдається перебороти численні кількісні і якісні недоліки методів дисконтування й компаундування:

— прирівняння ЧДД до чистого прибутку інвестиційного проекту, у той час як у дійсності він є порівняльним показником (ефектом): різницею результатів матеріальних і фінансових інвестицій;

— нездатність інвестиційного проекту при ЧДД=0 відшкодувати за рахунок чистого прибутку відсотки за користування кредитом;

— відсутність у теорії обґрунтування ефективності інвестицій показника чистого доходу з урахуванням фактору часу інвестиційного проекту реального виробництва й методу його розрахунку;

— прийняття єдиного моменту оцінки різночасних витрат і результатів, що ігнорує факт трансформації інвестицій у момент введення об'єкта в експлуатацію із грошової в матеріальну форму (основні фонди), що виключає використання їхньої вартості як джерела одержання відсотків до кінця розрахункового періоду при використанні методу майбутньої вартості; як наслідок — невідповідність реаліям установлення розрахункової величини капіталовкладень через помилковий облік фактору часу;

— уточнення бази коефіцієнтів приведення: у фазі інвестицій — на початок року, у фазі експлуатації - до його завершення.

Для кількісної перевірки працездатності всіх аналізованих методів обліку фактору часу проведені випробування на моделі повернення й обслуговування банківського кредиту (табл.2), що підтвердили коректність пропонованого методу.

Відмінними рисами методу визначення, що рекомендує, чистого доходу інвестиційних проектів з урахуванням фактору часу в порівнянні з нині прийнятим є:

— не зменшення номінальних доходів інвестиційного проекту у всьому розрахунковому періоді, а їхнє збільшення за рахунок використання на фінансовому ринку.

— заміна коефіцієнтів дисконтування коефіцієнтами приросту доходу (на банківському депозиті або при використанні інших альтернатив на фінансовому ринку). Час використання грошових надходжень із метою одержання відсотків по них обмежено моментом завершення строку експлуатації підприємства; найбільший потенціал приросту доходу мають ДП першого року експлуатації підприємств, нульовий — останнього року. У фазі експлуатації об'єкта його економічний потенціал щорічно знижується, але одночасно із цим загальна сума доходу безупинно зростає, досягаючи максимуму в момент вичерпання терміну служби. Кошти, заморожені у фазі інвестицій, приносять їхньому власникові збитки, тим більші, чим далі момент вкладення від початку експлуатації підприємства (момент приведення капіталовкладень).

— чітке розмежування й відновлення функцій показників і нормативів обґрунтування ефективності інвестиційного проекту: ROA — рентабельність активів проекту, %; ROAн — норматив рентабельності інвестицій, %; в — відсоток річного доходу на фінансовому ринку для тимчасово вільних коштів інвестиційного проекту (норма дисконту скасована).

Комплекс нововведень, що рекомендують, забезпечує практичну реалізацію нового методу порівняння різночасних витрат і результатів у процесі оцінки ефективності інвестиційних проектів.

Підсумовуючи даний підрозділ можна зазначити, що вирішення цілого ряду проблем, пов`язаних з недосконалістю існуючих методів оцінки впливу часу, потребує нових наукових розробок з цієї теми. На даний момент актуальним є створення альтернативної концепції, що буде ґрунтуватися на моделюванні реального руху грошових потоків інвестиційного проекту в часі, з огляду на зміни їхньої величини під його впливом.

РОЗДІЛ 2

БІЗНЕС-ПЛАН Резюме Бізнес-план ВАТ «Сумихімпром» — це план основних аспектів діяльності і розвитку підприємства, розроблений на основі маркетингових досліджень та з урахуванням раціонального і ефективного використання матеріальних, трудових ресурсів, виробничого потенціалу. Основна мета документу — надати потенційним інвесторам, кредиторам, діловим партнерам в повному обсязі інформацію про виробничу, інвестиційну, інноваційну діяльність підприємства.

Планується, що вміле використання ринкових та адміністративних механізмів управління розвитком підприємства в умовах швидко змінюваного зовнішнього та внутрішнього середовищ, дозволить виконати заплановані техніко-економічні показники (табл. 1).

Техніко-економічні показники Таблиця 1

Темп росту обсягів виробництва до минулого року складе 126,1%. Витрати на 1 грн. товарної продукції плануються на рівні 90,5 коп.

Перед комерційною службою підприємства стоять важливі завдання по забезпеченню виробництва мінеральних добрив якісною сировиною й необхідними технічними засобами (це придбання й монтаж транспортерів, шестерень, роликових опор і т.д.). Для задоволення споживачів продукцією відповідної якості, готова продукція повинна проходити обов’язковий контроль по якості.

В сірчанокислотному виробництві планується виконати якісно капітальний ремонт і реалізувати затверджені технічні заходи, не знижуючи при цьому обсягів виробництва. Планується освоїти капітальних вкладень у сумі 4,5 млн $, строк окупності 3,2 роки.

Цього року велику увагу планується приділити вдосконалюванню ремонтної бази підприємства. Планується поліпшити їхню матеріально-технічну базу, шляхом придбання нового обладнання, засобів малої механізації, слюсарного інструмента. Але, при цьому адекватно повинні підвищитися якість і строки виконуваємих робіт. Перед допоміжними цехами (ремонтно-механічним, залізнодорожним, автотранспортним, зв’язку) сьогодні стоїть задача, щоб роботи виконувались не тільки усередині підприємства, а й на стороні, окупаючи при цьому частину витрат на своє утримання.

Подальший, інтенсивний розвиток підприємства стримується великою ступінню зношеності основних виробничих фондів 46%, що вимагає вкладення додаткових коштів для оновлення виробництва, його технічного переозброєння та підтримки діючого виробництва у працездатному стані. З цією метою на ВАТ «Сумихімпром» розроблена інвестиційна програма розвитку основних виробництв на 2007;2013 роки, яка включає впровадження цілого комплексу заходів по енергозбереженню, екології, автоматизації системи управління, модернізації парку спеціальної техніки. В 2008 році планується спрямувати коштів на виконання запланованих заходів у сумі 103,9 млн.грн.

Для зменшення викидів у повітря та поліпшення екологічної ситуації, як на підприємстві, так і у місті в 2008 році планується вирішити цілий ряд задач по екології. На вирішення екологічних питань планується використати коштів у сумі 8,1 млн.грн.

В програмі технічного розвитку передбачено будівництво нового сірчанокислотного цеху по енергозберігаючій технології. Вже в 2008 році підприємство має дефіціт власної сірчаної кислоти в обсязі 102,5 тис.тн. Сьогодні проводяться переговори з проектними інститутами, вітчизняними банками, щодо розробки бізнес-плану будівництва нового цеху та вивчаються можливі шляхи залучення кредитних коштів, щодо його фінансування. Реалізація цього проекту буде мати дуже важливі наслідки, як для ВАТ «Сумихімпром», так і для економіки міста Суми та області в цілому. Виробництво буде екологічно чистим і безпечним для довкілля.

В 2008 році від реалізації продукції планується отримати наступні показники ефективності (табл. 2).

Показники ефективності

Таблиця 2

Після виконання платежів у бюджет, сума прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства становить 91 млн.грн.

Успішне виконання виробничої програми 2008 року суттєво залежить від впливу зовнішніх, внутрішніх і фінансових ризиків. І, як наслідок, обрана мета, заради досягнення якої приймалися рішення, може бути не досягнута.

Основним завданням, що стоїть в 2008 році перед фінансовою службою підприємства, є скорочення заборгованості по кредитах банків. Багато в чому завдяки позиковим засобам, підприємство мало можливість у минулі роки проводити реконструкцію й відновлення основних фондів. Однак, розвиватися за рахунок тільки кредитних ресурсів підприємство вже не має можливості, тому що позикові кошти мають чітко певну ціну — банківський відсоток. Тому, зменшення процентних платежів — один з найважливіших заходів на шляху до підвищення ефективності.

Для вирішення поставлених завдань, а також впровадження новітніх технологій і модернізації сучасного устаткування, підприємству потрібні кваліфіковані й професійні, творчо мислячі кадри, які готові втілити в життя всі набуті знання у вищих навчальних закладах. З метою залучення інтелектуальних кадрів на підприємство, підвищення соціального захисту працюючих на підприємстві, в 2008 році розроблені об'ємні соціальні програми, які закріплені в новому колективному договорі.

На 2008 рік планом соціально-економічного розвитку передбачене подальше підвищення з/плати. Планується в 2008 році пройти три етапи підвищення тарифів і окладів (з 1 січняна 9%, з 1квітняна 3% і з 1 жовтня-на 6,1%). Всі три переходи будуть здійснені з розрахунку тарифу робітника 1 розряду з нормальними умовами праці, величина якого на 4% вище, чим визначене галузевою угодою. З 1 січня 2008 року перший етап підвищення відбувся, середня з/плата очікується на рівні 2000 грн., фонд оплати праці січня- 14 млн.грн.(з податками).

Слід зазначити, що такий ріст з/плати можливий тільки за умови виконання прийнятих зобов’язань по обсягах виробництва товарної продукції у діючих цінах.

2.1 Характеристика підприємства Повне найменування Товариства: Відкрите акціонерне товариство «Сумихімпром».

Скорочене найменування Товариства: ВАТ «Сумихімпром».

Місцезнаходження: 40 012, Україна, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12.

Номер державної реєстрації: 163 212 000 000 020 64.

Дата державної реєстрації: 30.01.1995.

Ідентифікаційний код: 5 766 356.

Правовий статус: юридична особа.

Організаційно — правова форма: Відкрите акціонерне товариство.

Засновником Товариства є держава в особі Міністерства промисловості України, правонаступником якого є Міністерство промислової політики України.

Власником акцій Товариства є держава в особі Фонду державного майна України (100%).

Статутний капітал Товариства становить 434 686 966, 50 грн., поділений на 1 738 747 866 простих іменних акцій номінальною вартістю 0, 25 грн. кожна.

ВАТ «Сумихімпром» засноване відповідно до наказу Міністерства промисловості України від 20.01.1995 року № 9 шляхом перетворення державного підприємства «Сумське виробниче об'єднання «Хімпром» у відкрите акціонерне товариство в порядку передбаченому Указом Президента України «Про корпоратизацію державних підприємств» від 15.06.1993 року № 210.

Діюча на підприємстві організаційна структура є лінейною з вертикальною системою підпорядкування. Вона спирається на розподіл повноважень та функцій управління для прийняття рішень по вертикалі, дозволяє організувати управління за лінейною схемою. Через підпорядковані функціональні служби здійснюється формування, впровадження та реалізація управлінських завдань.

Виконавчим органом товариства є правління, до складу якого входить 7 осіб. Правління очолює та організує його роботу голова правління, призначений Фондом державного майна України згідно наказу № 1893 від 04.12.2007 року, з яким укладено контракт № 657 від 01.12.2007 р.

До складу правління, окрім голови правління, входять:

— перший заступник голови правління — директор з виробництва;

— заступник голови правління — директор з економіки, фінансів та соціальних питань;

— комерційний директор;

— головний бухгалтер;

— директор з охорони праці та цивільної оборони;

— директор по роботі з персоналом.

У відповідності до діючої організаційної структури управління затверджено наступне підпорядкування структурних підрозділів:

Керівництво Товариства проводить роботу щодо аналізу відповідності організаційної структури управління обраній стратегії розвитку підприємства, на підставі якого буде проводитись вдосконалення діючої організаційної структури управління.

Відповідно до Статуту ВАТ «Сумихімпром» займається виробництвом та реалізацією хімічних речовин, лаків та фарб, особливо небезпечних речовин, іншої промислової продукції, товарів народного споживання; зовнішньоекономічною діяльністю, комерційною та посередницькою діяльністю, торгівельною діяльністю в сфері продовольчих і непродовольчих товарів; виробництва агрохімікатів; оптовою та роздрібною торгівлею агрохімікатами.

Спеціалізація виробничої діяльності підприємства — виробництво мінеральних добрив, пігментів та іншої продукції неорганічної хімії.

Виробничу діяльність забезпечують 12 основних та 14 допоміжних цехів акціонерного товариства До основної продукції, яка виробляється відкритим акціонерним товариством «Сумихімпром» відносяться:

1. Мінеральні добрива: суперфосфат амонізований гранульований, амофос, NPK (з різноманітним вмістом поживних речовин), NP, NPS.

2. Кислоти: сірчана кислота технічна, олеум, екстракційна фосфорна кислота, реактивна сірчана кислота.

3. Мінеральні пігменти: двоокис титану, жовті та червоні залізоокисні пігменти.

4. Коагулянти для очищення води: сірчанокислий алюміній, залізний купорос, сульфазалізомісткий коагулянт.