Розроблення бібліотеки класів для подання інформації про тарифікацію викладачів коледжа

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Васильківський коледж Національного авіаційного університету Спеціальність 5.5 010 301

база даний розклад коледж викладач Пояснювальна записка до дипломного проекту Тема Розроблення бібліотеки класів для подання інформації про тарифікацію викладачів коледжу Студента Сутка Андрія Юрійовича Група 641 напрям підготовки 6.50 103

Керівник проекту О.О. Постніков Васильків — 2012

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ Перелік питань, які підлягають опрацюванню в пояснювальній записці:

Вступ

1. Загальна частина

1.1 Постановка задачі

1.2 Теоретичні відомості

2. Спеціальна частина

2.1 Специфікація

2.2 Опис програми

2.3 Керівництво

2.4 Опис мови

3. Економічна частина

3.1 Характеристика та призначення роботи

3.2 Витрати на створення програмного продукту

3.3 Висновки економічної доцільності проекту

4. Охорона праці

4.1 Вимоги безпеки під час експлуатації ЕОМ

4.2 Заходи з протипожежної безпеки

4.3 Санітарно-гігієнічні вимоги Висновки Список літератури КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН-ГРАФІК

Дата видачі завдання: 19 березня 2012 р.

Керівник кваліфікаційної роботи: О.О. Постніков Завдання прийняв до виконання: А. Ю. Сутко Розглянуто і схвалено цикловою комісією

«Розробка програмного забезпечення»

Протокол 7 від 03.02.2012 р.

Голова циклової комісії Т. В. Яременко РЕФЕРАТ Пояснювальна записка до кваліфікаційної роботи: розроблення бібліотеки класів для ведення об'єктно-орієнтованої бази даних навчальних приміщень коледжу.

Об'єкт дослідження — використання фонду навчальних приміщень коледжу у навчальному процесі.

Мета роботи — розроблення бібліотеки класів, яка б забезпечувала подання інформації про тарифікацію викладачів коледжу, з урахуванням потреби її збереження та використання у вигляді об'єктно-орієнтованої бази даних у складі ІДС «Розклад занять коледжу».

Метод розробки — розроблення бібліотеки класів за допомогою засобів ООП.

Технічні та програмні засоби — персональний комп’ютер з операційною системою Windows XP, 7 або Vista; середовище об'єктно-орієнтованого програмування MS Visual Basic 2008 Express Edition та інструменти уніфікованої мови програмування IBM Rational Rose.

Встановлено, що розроблена бібліотека класів дозволяє підвищити ефективність процесу формування розкладу занять коледжу; досліджено її роботу при створенні реальної ООБД навчальних приміщень коледжу; надано пропозиції щодо її використання.

Результати проекту рекомендується використовувати у вищих навчальних закладах І та II рівня акредитації.

Прогнозні припущення щодо розвитку об'єкта розроблення — розроблена бібліотека класів може розширюватися у напрямку забезпечення більш повного моніторингу використання навчальних приміщень закладів освіти у навчальному процесі і набути самостійного значення.

ЗМІСТ Перелік умовних позначень Вступ

1. Аналіз предметної області

1.1 Побудова словника ключових понять та ідентифікація основних класів та об'єктів

2. Проектування та втілення класів

2.1 Проектування класів

2.2 Опис втілення класів

2.2.1 Клас Особа

2.2.2 Клас Тарифікація

2.2.3 Клас Викладач

2.2.4 Клас КарткаВикладача

2.2.5 Загальна схема бібліотеки класів «Система тарифікації викладачів»

3. Економічна частина

3.1 Характеристика та призначення роботи

3.2 Витрати на створення програмного продукту

3.3 Висновки економічної доцільності проекту

4. Охорона праці

4.1 Загальні положення

4.2 Вимоги протипожежної безпеки

4.3 Санітарно-гігієнічні вимоги Висновки Джерела то посилання Бібліографічна довідка ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ООБД — Об'єктно-орієнтована база даних

ІЗ — Інформаційне забезпечення

ІБ — Інформаційна база

ІДС — інформаційно-довідкова система ВСТУП Бурхливий розвиток інформаційних комп’ютерних технологій, їх всебічне впровадження практично в усі сфери життєдіяльності людини не полишив осторонь і освітянську галузь. Сучасний стан її розвитку характеризується інтенсивним різноплановим застосуванням інформаційних комп’ютерних технологій, яке охоплює не лише власне процес навчання, але й діяльність працівників освітянських установ щодо організації навчального процесу. Зокрема, широкого поширення у навчальних закладах набули інформаційно-довідкові системи (ІДС) різноманітного призначення. Сфера застосування цих систем охоплює не лише власне процес навчання студентів, але й діяльність працівників навчального закладу щодо організації навчального процесу, зокрема викладачів.

Дану дипломну роботу було виконано як частину розроблюваної у Васильківському коледжі Національного авіаційного університету ІДС «Розклад занять коледжу». Зазначена розробка є ініціативним проектом, що має на меті автоматизувати процеси створення розкладу занять коледжу і на цій основі забезпечити відповідну якісну інформаційну підтримку студентів та викладацького складу коледжу щодо перебігу навчального процесу.

Одна з проблем складання ефективного розкладу занять коледжу полягає в тім, аби запобігти виникненню ситуацій, коли одному й тому ж викладачеві призначається проведення певної пари у двох різних навчальних приміщеннях. Задля розв’язання цієї проблеми алгоритм побудови розкладу занять має враховувати інформацію про те, як розподілено дисципліни, що їх вивчають у коледжі, між викладачами коледжу. Подібний розподіл дістав назву «тарифікація». Інформація про тарифікацію викладачів, що її організовано у вигляді об'єктно-орієнтованої бази даних (ООБД), є важливим компонентом ІДС «Розклад занять коледжу».

Одним з основних принципів організації ООБД є подання логічно-пов'язаних груп даних у вигляді об'єктів, коли разом з власне даними зберігається інформація про операції, що їх можна виконувати над даними. Головною перевагою об'єктно-орієнтованих баз даних є високий рівень гнучкості щодо роботи з такими базами. Доступ до даних бази забезпечується системою класів, примірники яких зберігаються у базі. Виходячи з наведеного, мету даної дипломної роботи було визначено наступним чином:

Метою дипломної роботи є розроблення бібліотеки класів, яка б забезпечувала подання інформації про тарифікацію викладачів коледжу, з урахуванням потреби її збереження та використання у вигляді об'єктно-орієнтованої бази даних у складі ІДС «Розклад занять коледжу».

Спрямованість дипломної роботи на досягнення практичних результатів у контексті розроблення реальної ІДС обумовлює її актуальність. Розроблена у ході дипломного проектування бібліотека створює передумови для комп’ютеризації кадрово-методичних аспектів діяльності коледжу, а також може знайти застосування у інших аналогічних розробках як безпосередньо у вигляді DLL, так і у вигляді повторно використовуваного вхідного коду.

Досягнення поставленої мети передбачає виконання наступних завдань:

1. проаналізувати предметну область, побудувати словник ключових понять та ідентифікувати основні класи та об'єкти бібліотеки;

2. спроектувати ідентифіковані класи та об'єкти;

3. написати та налагодити вхідні тексти бібліотеки класів.

1. АНАЛІЗ ПРЕДМЕТНОЇ ОБЛАСТІ

1.1 Побудова словника ключових понять та ідентифікація основних класів та об'єктів Центральними поняттями розглядуваної предметної області є поняття «тарифікація», «викладач» та «дисиципліна». З процедурної точки зору термін «тарифікація» означає процес встановлення певних зв’язків між примірниками понять «викладач» та «дисципліна». З інформаційно-структурної точки зору «тарифікація» асоціюється з певною структурою, що зберігає інформацію про встановлені між викладачами та дисциплінами зв’язки. У якості моделі цієї структури може слугувати відношення Т:

Т х Викладачі х Дисципліни = {(в, д): в х Викладачі, д х Дисципліни},

де Викладачі - множина викладачів коледжу, Дисципліни — множина дисциплін, що їх викладають у коледжі. Відношення Т є відношенням типу N: M. Дійсно, деякому викладачу в з множини Викладачі може бути доручено викладати декілька дисциплін. Водночас, дисципліна д х Дисципліни може читатися декількома викладачами.

Позначимо {Т_і} множину, що складається з пустої множини Т₀ = {} і усіх підмножин Т_j, декартового добутку Викладачі х Дисципліни, Т_j х Викладачі х Дисципліни, j > 0. Називатимемо множину {Т_і} змістом поняття «тарифікація», а її елементи Т_і — примірниками (значеннями) цього поняття. Оскільки множини Викладачі та Дисципліни є скінченими, то множина {Т_і} є скінченою, тобто число примірників «тарифікація» є скінченим. Розглянемо змістовну інтерпретацію можливих значень поняття «тарифікація»:

· Т₀ — «пусте значення» «тарифікація» — жодного викладача з множини Викладачі та жодної дисципліни з множини Дисципліни не тарифіковано;

· нехай Т_j — деяке непусте значення «тарифікація». Якщо для в Викладачі у Т_j немає жодної пари (в, д), д Дисципліни, то будемо казати, що викладача в не тарифіковано. Навпаки, якщо Т_j містить хоча б одну пару (в, д), д Дисципліни, будемо говорити, що викладача в тарифіковано, а число відповідних пар називатимемо «рівнем тарифікації викладача». Ця характеристика означає число дисциплін, читання яких покладено на викладача;

· нехай знову Т_j — деяке непусте значення «тарифікація». Якщо для д Дисципліни у Т_j немає жодної пари (в, д), в Викладачі, то будемо казати, що дисципліну д не тарифіковано. Якщо ж Т_j містить k > 0 відповідних пар, то дисципліну д називатимемо тарифікованою, а число k — «рівнем тарифікації дисципліни». Остання характеристика фактично означає число викладачів, яких задіяно для викладання даної дисципліни;

Спираючись на викладене, можна сформувати список основних властивостей поняття «тарифікація». До них, зокрема, належать:

· «пусте значення» — перевіряє чи є значення «тарифікація» пустою множиною;

· «викладача тарифіковано» — перевіряє, чи тарифіковано заданого викладача;

· «дисципліну тарифіковано» — перевіряє, чи тарифіковано задану дисципліну;

· «рівень тарифікації викладача» — надає число дисциплін, що їх закріплено за даним викладачем;

· «рівень тарифікації дисципліни» — надає число викладачів, що вони викладають задану дисципліну;

· «дисципліни викладача» — надає список усіх дисциплін, що їх розподілено для заданого викладача;

· «список дисциплін» — надає список усіх внесених у тарифікацію дисциплін без повторень;

· «викладачі дисципліни» — надає список усіх викладачів, що вони читають задану дисципліну;

· «список викладачів» — надає список усіх внесених у тарифікацію викладачів без повторень;

· «елемент тарифікації» — властивість, що надає доступ до заданої пари (в, д), що є cкладовою примірника «тарифікація».

До числа основних дій, які дозволяють оперувати значеннями «тарифікація», належать:

· «тарифікувати (Т_і, в, д)» — модифікує значення Т_і, створюючи нову пару та долучаючи її у Т_і;

· «звільнити (Т_і, в)» — модифікує значення Т_і, вилучаючи з нього усі пари, що містять в;

· «звільнити (Т_і, д)» — модифікує значення Т_і, вилучаючи з нього усі пари, що містять д;

· «очистити (Т_і)» — модифікує значення Т_і, вилучаючи з нього усі пари і, у такий спосіб, перетворюючи його на Т₀;

· «зберегти (Т_і, ф) «- записує стан примірника Т_і у файл ф;

· «завантажити (Т_і, ф) «- завантажує з файла стан примірника Т_і.

Посеред ключових понять розглядуваної предметної області знаходиться й поняття, що має своїми значеннями пари (в, д), тобто поняття, що абстрагує складові примірників «тарифікація». Назвемо це поняття «елемент тарифікації». До основних властивостей «елемента тарифікації» відносяться:

· «викладач» — надає доступ до значення компонента в пари (в, д);

· «дисципліна» — надає доступ до значення компонента д пари (в, д);

· можливість перевірити рівність двох заданих пар.

Зауважимо, що потреба у останній властивості виникає через характер використання примірників «елемент тарифікації» у складі примірників «тарифікація». На противагу цьому, потреби у перевірці рівності примірників «тарифікація» не виникає, оскільки у системі у кожний момент часу існує лише один такий примірник.

Одне з ключових понять аналізованої предметної області є поняття «дисципліна», значення якого задіяні для формування складу «тарифікації». Загалом, детальне з’ясування змісту цього поняття лежить поза межами даної роботи. Воно визначається у іншій підсистемі ІДС «Розклад занять коледжу». Натомість, ми розглянемо поняття «посилання на дисципліну». Як випливає з назви цього поняття, воно абстрагує місцезнаходження примірників поняття «дисципліна» у системі і виконує роль представника дисципліни. Кожному примірнику «дисципліна» має відповідати один і тільки один примірник «посилання на дисципліну». Лише у цьому випадку можна гарантувати, що з рівності примірників «посилання на дисципліну» випливатиме рівність відповідних примірників «дисципліна». Природно, що за формування значення «посилання на дисципліну» має відповідати саме той примірник «дисципліна», на який бажають послатися. Цю вимогу формалізуємо шляхом запровадження у розгляд інтерфейсу І Дисципліна Тарифікації, у якому має бути визначена потрібна нам додаткова властивість «посилання» поняття «дисципліна». Отже, кожна пара (в, д), д Дисципліни, буде замінюватися парою (в, пд), де пд Посилання На Дисципліну, тобто є об'єктом, що насправді задає місцезнаходження дисципліни, не власне дисципліну.

Розглянемо тепер зміст, що його матиме поняття «викладач» з точки зору потреб тарифікації. Головне призначення цього поняття полягає в тім, щоб абстрагувати декілька різнорідних груп даних про викладача. До першої групи відносяться дані, що описують викладача як особу (Рис. 1).

Абстрагуватимемо цю групу даних поняттям «особа». Основні властивості цього поняття такі: «прізвище», «ім'я», «по-батькові», «стать», «дата народження», «адреса», «контакт», «фото». Окрім цих властивостей доцільно ввести й похідні, як то: «вік на дату», «прізвище та ініціали», «ПІБ». Має існувати можливість перевіряти примірники цього поняття на рівність та зберігати і завантажувати їх стан.

Інша група даних про викладача характеризує його освіту, тому її природно назвати «дані про освіту». Основна особливість цього поняття полягає в тім, що його змістом є сукупності записів про закінчені навчальні заклади. Ці записи називатимемо «запис про освіту». Характеристичними атрибутами цього поняття є: «назва (навчального) закладу», «рік закінчення (закладу)», «спеціальність», «кваліфікація».

Рис. 1. Структура базової інформації про особу Ще одна група подає дані, що характеризують поточний стан обліку викладача у коледжі. До цієї групи належить інформація про поточну категорію викладача, стан процесу викладання, стан санітарної книжки тощо. Важливим аспектом цього обліку є питання про те, у який спосіб забезпечити унікальну ідентифікацію конкретного викладача посеред інших викладачів коледжу. Одна з можливих відповідей на це питання полягає у тім, щоб кожному викладачеві коледжу привласнювати під час його реєстрації унікальний номер, за яким викладач ідентифікуватиметься у всіх інших об'єктах системи. Вочевидь, що подібне привласнення задля підвищення надійності має відбуватися без участі людини, автоматично.

В основі процедури реєстрації лежать два поняття: «картка викладача» та «картотека викладачів». Завданням картотеки викладачів є надання кожній картці викладача унікального номера (ідентифікатора), зберігання усіх ідентифікованих карток та забезпечення доступу до картки за її номером. Зауважимо, що в межах системи має існувати лише один об'єкт «картотека викладачів» і кожному викладачеві коледжу має відповідати одна і лише одна картка викладача.

Поняття «картка викладача» абстрагує всю визначену інформацію про викладача, асоціюючи її з наданим ідентифікатором. На рис. 2 показано структуру цієї інформації. Детальний аналіз понять «хід викладання» та «санітарна книжка» є несуттєвим з точки зору тарифікації і лежить поза межами даної роботи.

З огляду на зміст поняття «картка викладача» можемо тепер конкретизувати і зміст поняття «викладач». Примірники цього поняття повинні мати три основних характеристичних властивості, а саме:

· «номер» — за цією властивістю отримується номер картки викладача, за яким кожний викладач відрізнятиметься один від одного;

· «картка» — за цією властивістю отримується доступ до інформації про викладача, тобто доступ до примірника «картка викладача» з колекції «картотека викладачів»;

· можливість перевіряти рівність примірників «викладач».

Рис. 2. Структура інформації у картці викладача Як бачимо, примірники «викладач» фактично відіграють роль посилань на відповідні елементи-картки об'єкта «картотека викладачів», причому кожному примірнику «викладач» відповідає один і лише один примірник «картка викладача» з колекції «картотека викладачів».

Завершуючи аналіз предметної області, наведемо зведену таблицю, що подає словник ідентифікованих ключових понять та відповідних їм класів.

Таблиця 1

2. ПРОЕКТУВАННЯ ТА ВТІЛЕННЯ КЛАСІВ

2.1 Проектування класів У попередніх розділах було встановлено, що у розроблюваній ІДС «Розклад занять коледжу» може існувати лише по одному примірнику об'єктів класів КартотекаВикладача та Тарифікація. Цей факт вимагає застосувати для їх втілення шаблон проектування класу-одинака (singleton). Клас, побудований за цим шаблоном забезпечує глобальну точку доступу до єдиного примірника класу. Цей доступ здійснюється за допомогою спільного (shared) метода класу, що його зазвичай називають «примірник». Існування єдиного примірника означає також, що конструктор класу виконується лише один раз, а саме з метою створення цього єдиного примірника.

На рис. 3 показано спроектовану діаграму класів, що зв’язує класи ЕлементТарифікації та Тарифікація відношенням наповнення.

Рис. 3. Відношення між класуми КарткаВикладача та Картотека Викладачів також є відношенням наповнення Взаємозв'язок цих класів показано на рис. 4. Зауважимо, що для класу Тарифікація у якості базового використано клас родовий клас List (Of TItem), який є складовою середовища програмування і подає строго типізований список. Класи КлючованаКолекція та КлючованийЕлемент — це класи, що їх було розроблено у рамках ІДС «Розклад занять коледжу». Вони забезпечують ведення колекцій з елементами, що мають змінювані ключі.

На обох рисунках показано також класи, що подають складові класів ЕлементТарифікації та КарткаВикладача.

Рис. 4

2.2 Опис втілення класів Далі наводиться опис втілених класів. Описуються складові класів, які доступні для використання ззовні. Загалом опис кожного класу містить проголошення та використання (якщо клас не є абстрактним), опис доступних конструкторів, властивостей, методів та подій, якщо такі визначено у класі. Поряд з власними властивостями та методами у опис класу включено й опис успадкованих властивостей та методів.

2.2.1 Клас Особа

2.2.1.1 Призначення Клас Особа призначено для подання інформації, яка має особістісний характер і властива викладачу як людині. У класі визначено перелік Стать, що має значення Чол та Жін.

2.2.1.2. Синтаксис Проголошення:

Public Class Особа Використання:

Dim примірник As Особа

2.2.1.3 Конструктори

2.2.1.3 Властивості

2.2.1.3 Методи

2.2.2 Клас Тарифікація

2.2.2.1 Призначення Клас Тарифікація подає список примірників класу ЕлементТарифікації. Забезпечує глобальну точку доступу до єдиного примірника цього класу.

2.2.2.2 Синтаксис Проголошення:

Public Class Тарифікація

Inherits List (Of ЕлементТарифікації)

Використання:

Звертання до властивостей та методів єдиного примірника здійснюється за допомогою виклику Тарифікація.Примірник.

Dim прим As Тарифікація прим = Тарифікація.Примірник

2.2.2.2 Властивості

2.2.3 Клас Викладач

2.2.3.1 Призначення Абстрактний клас Викладач є основою для породження класів КарткаВикладача та КартотекаВикладачів. У класі визначаються спільні для усіх видів контролю властивості та методи. Клас не призначено для безпосереднього створення його примірників

2.2.3.2 Синтаксис Проголошення:

Public Class Викладач

2.2.3.3 Конструктори

2.2.3.4 Властивості

2.2.3.5 Методи

2.2.4 Клас КарткаВикладача

2.2.4.1 Призначення Абстрактний клас КарткаВикладача є класом, що наслідує. У класі визначаються спільні для усіх видів контролю властивості та методи. Клас не призначено для безпосереднього створення його примірників

2.2.4.2 Синтаксис Проголошення:

Public Class КарткаВикладача

2.2.4.3 Конструктори

2.2.4.4 Властивості

2.2.4.5 Методи

Загальна схема бібліотеки класів «Система тарифікації викладачів»

Рис. ()

На рис. подано ієрархію за складом бібліотеки класів, що властиві предметній області «Система тарифікації викладачів».

3. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

3.1 Характеристика та призначення роботи В дипломному проекті реалізовано програмну систему, яка моделює нечітку продукційну систему на основі мережі Ванга-Менделя.

Програмна система призначена для моделювання поведінки систем, прогнозування процесів і може застосовуватись для розв’язання широкого класу задач.

3.2 Витрати на створення програмного продукту

3.2.1 Розрахунок вартості витрат на матеріали виконуємо виходячи з витрат на допоміжні матеріали, перелік яких приведений в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Допоміжні матеріали

Загальна вартість допоміжних матеріалів складає З_вм = 131,84 грн.

3.2.2 Розрахунок витрат на оплату праці програміста виконуємо за формулою (3.1):

(3.1)

Де t — трудоємність створення програмного продукту, год.;

Т_ЗПГОД — середня оплата програміста за годину праці, грн./год.;

Дані про трудоємність операцій, виконуваних в процесі створення програмного продукту, приведені в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Трудоємність операцій

Середню оплату програміста за годину праці приймаємо рівною Т_ЗПГОД = 28,00 грн./год. Виходячи з цього витрати на оплату праці програміста згідно з (3.1) дорівнюватимуть:

= 118 * 28,00 = 3304,00 грн.

3.2.3 Виконуємо обчислення відрахувань від заробітної плати:

— відрахування у пенсійний фонд (2%):

3304,00 * 0,02 = 66,08 грн.;

— фонд зайнятості (0,5%):

3304,00 * 0,005 = 16,52 грн.;

— відрахування на соціальне страхування (1%):

3304,00 * 0,01 = = 33,04 грн.;

— профспілковий внесок (1%):

3304,00 * 0,01 = 33,04 грн.;

— відрахування на випадок травматизму (1%):

3304,00 * 0,01 = = 33,04 грн.

Таким чином, загальна сума відрахованих податків — Відр_ЗАГ — складає:

Відр_ЗАГ = 66,08+16,52+33,04+33,04+33,04 = 181,72 грн.

Прибутковий податок (15%):

(3304,00 — 181,72) * 0,15 = = 468,34 грн.

3.2.4 Визначимо річний фонд часу роботи ПЕОМ за формулою (3.2):

Т_ЕОМ = Т_ГОД * (Т_ДН — Т_ВИХ) — Т_ТИЖ * Т_ПРОФ ,(3.2)

Де T_ГОД — кількість робочих годин, год./добу;

T_ГОД = 8 год./добу;

Т_ДН — загальна кількість днів у році, діб;

Т_ДН = 365 діб;

Т_ВИХ — кількість святкових і вихідних днів, діб;

Т_ВИХ = 114 діб;

Т_ТИЖ — число робочих тижнів у році, тижнів;

Т_ТИЖ = 35;

Т_ПРОФ — час профілактики по кожному тижню, год./тиждень.

Т_ПРОФ = 1 год./тиждень.

Таким чином, річний фонд часу роботи ПЕОМ складає:

Т_ЕОМ = 8 * (365 — 114) — 35 * 1 = 1973 год.

3.2.5 Балансову вартість ПЕОМ обчислимо за формулою (3.3):

С_БАЛ = С_РИН * З_УСТ, (3.3)

Де С_РИН — ринкова вартість ПЕОМ, грн.;

З_УСТ — витрати на доставку й встановлення ПЕОМ, грн.

Витрати на доставку й встановлення ПЕОМ складають 10% від ринкової вартості ПЕОМ. Покладаємо ринкову вартість ПЕОМ рівною С_РИН = 2800,00 грн і отримуємо балансову вартість ПЕОМ:

С_БАЛ = 2800,00 + 2800,00 * 0,1 = 2800,00 + 280,00 = 3080,00 грн.

3.2.6 Річні амортизаційні відрахування обчислимо за формулою (3.4):

З_АМ = С_БАЛ * Н_АМ, (3.4)

Де С_БАЛ — балансова вартість ПЕОМ, грн.;

Н_АМ — норма амортизації, %, Н_АМ = 20%.

Таким чином річні амортизаційні відрахування складають:

З_АМ = 3080,00 * 0,2 = 616,00 грн.

3.2.7 Вартість електроенергії, споживаної за рік, визначаємо за формулою (3.5):

З_ЕЛ = P_ПЕОМ * Т_ПЕОМ * С_ЕЛ * А,(3.5)

Де P_ПЕОМ — сумарна потужність ПЕОМ, кВт;

Т_ПЕОМ — річний час роботи ПЕОМ, год.;

С_ЕЛ — вартість 1 кВт * год. електроенергії, грн.;

С_ЕЛ = 0,244 грн.;

А — коефіцієнт інтенсивного використання потужності ПЕОМ.

Сумарна потужність ПЕОМ P_ПЕОМ = 0,30 кВт. Приймаємо коефіцієнт інтенсивного використання потужності ПЕОМ рівним, А = 0,9 і обчислюємо вартість електроенергії, споживаної за рік:

З_ЕЛ = 0,30 * 1973 * 0,244 * 0,9 = 129,98 грн.

3.2.8 Інші витрати на експлуатацію ПЕОМ (в тому числі й витрати на поточний та профілактичний ремонт) складають 10% від балансової вартості ПЕОМ і дорівнюють:

З_ПР = 3080,00 * 0,1 = 308,00 грн.

3.2.9 Повні витрати на експлуатацію ПЕОМ визначаємо за формулою (3.6):

З_ПЕОМ = З_ЗП + З_АМ + З_ЕЛ + З_ПР, (3.6)

Де З_ЗП — річні витрати на заробітну плату, грн./рік;

З_АМ — річні амортизаційні відрахування, грн./рік;

З_ЕЛ — річні витрати на електроенергію, грн./рік;

З_ПР — інші витрати на експлуатацію ПЕОМ, грн./рік.

Річні витрати на заробітну плату обчислюємо як добуток середньої оплати програміста за годину праці та річного фонду часу роботи ПЕОМ, тобто:

З_ЗП = Т_ЗПГОД * Т_ПЕОМ = 28,00 * 1973 = 55 244,00 грн.,

тоді:

З_ПЕОМ = 55 244,00 + 616,00 + 129,98 + 308,00 = 56 297,98 грн.

3.2.10 Вартість машинної години визначаємо за формулою (3.7):

С_ГОД = З_ПЕОМ / Т_ПЕОМ, (3.7)

Де З_ПЕОМ — повні витрати на експлуатацію ПЕОМ, грн.;

Т_ПЕОМ — річний час роботи ПЕОМ, год.

С_ГОД = 56 297,98 / 1973 = 28,53 грн./год.

3.2.11 Витрати на оплату машинного часу при відлагодженні програми визначаємо за формулою (3.8):

= С_ГОД * Т_В, (3.8)

Де С_ГОД — вартість машинної години, грн./год.;

Т_В — фактичний час відлагодження програмного продукту на ПЕОМ, год.

З таблиці 3.2 видно, що Т_В = 20 год., тоді:

= 28,53 * 20 = 570,68 грн.

3.2.12 Витрати на освітлення, опалення та комунальні послуги визначаємо за формулою (3.9):

З_ЗАГ = / 3, (3.9)

де — витрати на оплату праці програміста, грн.

З_ЗАГ = 3080,00 / 3 = 1026,66 грн.

3.2.13 Обчислення собівартості програмного продукту за статтями витрат наводяться в таблиці (3.3).

Таблиця 3.3

Собівартість програмного продукту за статтями витрат

3.3 Висновки економічної доцільності проекту В результаті впровадження програмний продукт забезпечить можливість застосування ефективних методів і засобів нечіткого моделювання складних систем і процесів в умовах недостатньої кількості або невизначеності наявних знань. Це дозволить більш глибоко вивчати предмет дослідження та адекватно обробляти невизначену інформацію про нього.

база даний розклад коледж викладач

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Загальні положення

1.1 Дія інструкції поширюється на всі підрозділи навчальних закладів.

1.2 Інструкція розроблена на основі ДНАОП 0.00−4.15−98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», ДНАОП 0.00−4.12−99 «Типове положення про навчання з питань охорони праці», ДНАОП 0.00−1.31−99 «Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальної техніки».

1.3 За даною інструкцією оператор (користувач) ПК інструктується перед початком роботи (первинний інструктаж), а потім через кожні 6 місяців (повторний інструктаж).

Результати інструктажу заносяться в «Журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці», в журналі після проходження інструктажу повинен бути підпис особи, яка інструктує, та оператора (користувача).

1.4 За невиконання даної інструкції оператор несе відповідальність згідно чинного законодавства.

1.5 До роботи на ПК допускаються після вивчення даної інструкції особи, які пройшли попередній медичний огляд, встановлений курс навчання за даною професією, а при необхідності стажування протягом 2−15 змін під керівництвом досвідчених працівників, пройшли вступний та первинний (на робочому місці) інструктажі з питань охорони праці, пожежної безпеки, інструктаж і перевірку знань з електробезпеки і отримали ІІ кваліфікаційну групу.

1.6 Оператор (користувач) повинен:

1.6.1 Виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку.

1.6.2 Не допускати в робочу зону сторонніх осіб.

1.6.3 Не виконувати вказівок, які суперечать правилам охорони праці.

1.6.4 Пам’ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці та безпеку товаришів по роботі.

1.6.5 Вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим від нещасних випадків.

1.6.6 Вміти користуватись первинними засобами пожежегасіння.

1.6.7 Виконувати правила особистої гігієни.

1.7 Основні небезпечні і шкідливі виробничі фактори, що можуть впливати на оператора (користувача):

а) фізичні:

— підвищений рівень електромагнітного випромінювання;

— підвищений рівень рентгенівського випромінювання;

— підвищений рівень ультрафіолетового випромінювання;

— підвищений рівень інфрачервоного випромінювання;

— підвищений рівень статичної електрики;

— підвищений рівень запиленості повітря робочої зони;

— знижена чи підвищена вологість повітря робочої зони;

— знижена чи підвищена рухомість повітря робочої зони;

— підвищений рівень шуму на робочому місці (від вентиляторів, процесорів, аудіоплат, принтерів);

— підвищений чи знижений рівень освітленості;

— підвищений рівень засліпленості;

— нерівномірність розподілу яскравості в поле зору;

— підвищена яскравість світлового зображення;

— підвищений рівень пульсації світлового потоку;

— ураження електричним струмом;

б) хімічні:

— підвищений вміст у повітрі робочої зони двоокису вуглецю, озону, аміаку, фенолу, формальдегіду;

в) психофізіологічні:

— напруга зору;

— напруга уваги;

— інтелектуальні навантаження;

— емоційні навантаження;

— тривалі статичні навантаження;

— монотонність праці;

— великий обсяг інформації, оброблюваної в одиницю часу;

— нераціональна організація робочого місця;

г) біологічні:

— підвищений вміст у повітрі робочої зони мікроорганізмів.

1.8 Не допускається розташування робочих місць ПК в підвальних приміщеннях і цокольних поверхах.

1.9 Робочі місця з ПК під час виконання роботи, яка потребує значної розумової напруги чи великої концентрації уваги, слід ізолювати одне від одного перегородкою висотою 1,5−2,0 м.

1.10 Неприпустимим є розташування приміщень категорій, А і Б, а також виробництв з мокрими технологічними процесами поряд з приміщеннями, де розташовуються ПК, виконується їх обслуговування, налагодження і ремонт, а також над такими приміщеннями або під ними.

1.11 Робочі місця з ПК рекомендується розміщувати в окремих приміщеннях. В разі розміщення робочих місць з ПК в залах або приміщеннях з джерелами небезпечних і шкідливих факторів вони повинні розташовуватись у повністю ізольованих кабінетах з природним освітленням та організованим повітрообміном.

1.12 Площа, на якій розташовується одне робоче місце з ПК, повинна становити не менше як 6,0 м², об'єм приміщення — не менше як 20 м³.

1.12 Поверхня підлоги має бути рівною, без вибоїн, неслизькою, зручною для очищення та вологого прибирання, мати антистатичні властивості.

1.13 При розміщенні робочих місць необхідно виключити можливість прямого засвічування екрана джерелом природного освітлення.

1.14 Штучне освітлення у приміщеннях з ПК треба здійснювати у вигляді комбінованої системи освітлення з використанням люмінесцентних джерел світла у світильниках загального освітлення, які слід розташовувати над робочими поверхнями у рівномірно-прямокутному порядку.

1.15 Для запобігання засвітлювання екранів ПК прямими світловими потоками, лінії світильників повинні бути розташовані з достатнім бічним зміщенням відносно рядів робочих місць або зон, а також паралельно до світлових отворів. Бажане розміщення вікон з одного боку робочих приміщень.

1.16 Штучне освітлення повинно забезпечити на робочих місцях ПК освітленість 300−500 лк. У разі неможливості забезпечити даний рівень освітленості системою загального освітлення допускається застосування світильників місцевого освітлення, але при цьому не повинно бути відблисків на поверхні екрану та збільшення освітленості екрану більше ніж 300 лк.

1.17 У разі природного освітлення слід передбачити наявність сонцезахисних засобів, з цією метою можна використовувати плівки з металізованим покриттям або жалюзі.

1.18 Розташовувати робоче місце обладнане ПК, необхідно таким чином, щоб в поле зору оператора не потрапляли вікна або освітлювальні прилади; вони не повинні знаходитися й безпосередньо за його спиною.

1.19 На робочому місці має бути забезпечена рівномірна освітленість за допомогою переважно відбитого або розсіяного розподілу світла.

1.20 Світлових відблисків з клавіатури, екрана та від інших частин ПК у напрямку очей оператора не повинно бути.

Для їх виключення необхідно застосовувати спеціальні екранні фільтри, захисні козирки або розташовувати джерела світла паралельно напрямку погляду на екран ПК з обох сторін.

1.21 Для запобігання засліплення, світильники місцевого освітлення повинні мати відбивачі з непрозорого матеріалу чи скло молочного кольору. Захисний кут відбивача повинен бути не менше 40 °.

1.22 Не бажано, щоб одяг оператора був світлим і особливо блискучим.

1.23 Для оздоблення приміщень з ПК повинні використовуватися дифузно-відбиваючі матеріали з коефіцієнтами відбиття: стелі - 0,7−0,8; стін — 0,4−0,5; підлоги — 0,2−0,3.

1.24 Забороняється застосовувати для оздоблення інтер'єру полімерні матеріали, що виділяють у повітря шкідливі хімічні речовини.

1.25 Робочі місця з ПК повинні розташовуватись на відстані не менше як 1,5 м від стіни з віконними прорізами, від інших стін — на відстані 1 м; між собою на відстані не менше як 1,5 м.

1.26 Основним обладнанням робочого місця оператора ПК є монітор, клавіатура, робочий стіл, стілець (крісло); допоміжним — пюпітр, підставка для ніг, шафи, полиці та інше.

1.28 Взаємне розташування елементів робочого місця не повинно заважати виконанню всіх необхідних рухів та переміщень для експлуатації ПК; сприяти оптимальному режиму праці і відпочинку, зниженню втоми оператора (користувача).

1.29 При використанні допоміжних пристосувань під ПК, повинна бути передбачена можливість переміщення останнього відносно вертикальної осі в межах ±30° (вправо-вліво).

Для забезпечення точного і швидкого зчитування інформації поверхню екрана ПК слід розташовувати в оптимальній зоні інформаційного поля в площині, перпендикулярній нормальній лінії погляду оператора (користувача), який знаходиться в робочій позі. Допускається відхилення від цієї площини — не більше 45°; допускається кут відхилення лінії погляду від нормального — не більше 30°.

1.30 Розташовувати ПК на робочому місці необхідно так, щоб поверхня екрана знаходилась на відстані 500−600 мм від очей оператора (користувача), в залежності від розміру екрана.

1.31 Необхідно розташовувати клавіатуру на робочому столі, не допускаючи її хитання, або на окремому столі на відстані 100−300 мм від краю ближче до працюючого.

Положення клавіатури та кут її нахилу повинен відповідати побажанням оператора (користувача) — кут нахилу в межах 5° _ 15°.

1.32 Принтер треба розташовувати так, щоб доступ до нього оператора (користувача) та його колег був зручним; щоб максимальна відстань до клавіш управління принтером не перевищувало довжину витягнутої руки (по висоті 900−1300 мм, по глибині 400−500 мм).

1.33 Конструкція робочого столу повинна забезпечувати можливість оптимального розміщення на робочій поверхні обладнання, що використовується, з урахуванням його кількості, розмірів, конструктивних особливостей (клавіатури, принтера, ПК та інше) та характеру його роботи.

1.34 Висота робочої поверхні столу повинна регулюватися у межах 680−800 мм; у середньому вона повинна становити 725 мм.

1.35 Ширина і глибина робочої поверхні повинні забезпечувати можливість виконання трудових операцій в межах моторного поля, межа якого визначається зоною в межах видимості приладів і досяжності органів керування.

Перевагу слід віддавати модульним розмірам столу, на основі яких розраховуються конструктивні розміри; ширину слід вважати: 600, 800, 1000, 1200, 1400; глибину — 800, 1000 мм, при нерегульованій його висоті - 725 мм.

1.36 Поверхня столу має бути матовою з малим відбиттям та теплоізолюючою.

1.37 Робочий стіл повинен мати простір для ніг висотою не менше як 600 мм, шириною не менше як 500 мм, глибиною на рівні колін не менше, як 450 мм та на рівні витягнутої ноги — не менше як 650 мм.

1.38 Крісло повинно забезпечувати підтримування раціональної робочої пози під час виконання основних виробничих операцій, створювати умови для зміни пози.

З метою попередження втоми крісло повинно забезпечувати зниження статичного напруження м’язів шийно-плечової ділянки та спини.

1.39 Тип робочого крісла повинен обиратися залежно від характеру та тривалості роботи.

Воно має бути підйомно-поворотним і регулюватися по висоті та кутах нахилу сидіння і спинки, а також відстані спинки від переднього краю сидіння.

Регулювання кожного параметра має бути незалежним і мати надійну фіксацію.

Всі важелі та ручки пристосування (для регулювання) мають бути зручними в управлінні.

1.40 Висота поверхні сидіння повинна регулюватись у межах 400−550 мм.

Ширина та глибина його поверхні має бути не менше як 400 мм.

Поверхня сидіння має бути плоскою, передні краї - закругленими.

1.41 Сидіння та спинка крісла мають бути напівм'яким, такими, що не електризуються та з повітронепроникним покриттям, матеріал якого забезпечує можливість легкого очищення від забруднення.

1.42 Зміна кута нахилу поверхні сидіння повинна бути в межах від 15° уперед та 5° назад.

1.43 Опорна поверхня спинки крісла повинна мати висоту 280−300 мм, ширину — не менше як 380 мм та радіус кривизни горизонтальної площини — 400 мм.

Кут нахилу спинки у вертикальній площині повинен регулюватися у межах (-30°) -(+30°) від вертикального положення.

Відстань спинки від переднього краю сидіння повинна регулюватися у межах 260−400 мм.

1.44 Крісла повинні мати стаціонарні або знімні підлокітники довжиною не менше як 250 мм, шириною у межах 50−70 мм, що можуть регулюватися по висоті над сидінням у межах 200−260 мм та регулюватися по параметру внутрішньої відстані між підлокітниками у межах 350−500 мм.

1.45 Робоче місце має бути обладнане стійкою підставкою для ніг, параметри якої просто регулюються.

1.46 Підставка повинна мати ширину не менше як 300 мм, глибину не менше як 400 мм, з регулюванням, по висоті до 150 мм та по куту нахилу опорної поверхні підставки до 20°.

Поверхня підставки має бути рифленою, а по передньому краю мати бортик висотою 10 мм.

1.47 Робоче місце оператора (користувача) має бути обладнане легко переміщуваною підставкою для розташування на ній документів, розміщеним на одному рівні з екраном та віддалений від очей оператора (користувача) приблизно на таку ж відстань (припустима розбіжність цих відстаней не більше як 100 мм).

1.48 Підставка не повинен вібрувати, бути стійкою.

1.49 Значення площини підставки має бути не меншою за розміри найбільшою з джерел інформації, що застосовується оператором (користувачем).

1.50 Раціональна поза оператора (користувача): розташування тіла при якому ступні працівника розташовані на площині підлоги або на підставці для ніг, стегна зорієнтовані у горизонтальній площині, верхні частини рук — вертикальні, кут ліктьового суглоба коливається у межах 70−90°, зап’ястя зігнуті під кутом не більше ніж 20°, нахил голови — у межах 15−20°, а також виключені часті її повороти.

1.51 Для забезпечення оптимальної робочої пози оператора (користувача) необхідно:

1.51.1 Засоби праці, з якими оператор (користувач) має тривалий або найбільш частий зоровий контакт, повинні розташовуватися у центрі зони зорового спостереження та моторного поля.

1.51.2 Забезпечити відстань між найважливішими засобами праці, з якими оператор (користувач) працює найбільш часто близько до 500 мм.

1.51.3 Виробничі завдання операторів (користувачів) розробляти з урахуванням мінімізації перепадів яскравості між найбільш важливими об'єктами зорового спостереження.

1.52 Під час розташування екрана ПК на технологічному обладнанні, необхідно передбачити зручність зорового нагляду в вертикальній площині під кутом ±30° від нормальної лінії погляду оператора (користувача) ПК, відстань від екрана до ока працівника повинна складати 500−900 мм в залежності від розміру екрана.

1.53 Для нейтралізації зарядів статичної електрики в приміщенні, де виконуються роботи на ПК, рекомендується збільшувати вологість повітря за допомогою кімнатних зволожувачів.

1.54 Крім даної інструкції оператор (користувач) повинен виконувати інструкцію з безпечної експлуатації ПК заводу-виробника.

4.2 Вимоги протипожежної безпеки Пожежі в приміщеннях з оргтехнікою становлять особливу небезпеку, бо поєднані з великими матеріальними збитками. Пожежа може виникнути при взаємодії горючих речовин і джерел запалювання. Горючими речовинами є будівельні та опоряджувальні матеріали, пластмасові корпуси техніки, шнури тощо. Джерелами запалювання можуть бути електронні схеми комп’ютерів, принтерів, пристроїв електроживлення, де внаслідок різних порушень виникає перегрівання елементів, утворюються електричні іскри та дуги, здатні спричинити займання горючих матеріалів.

При обслуговуванні, ремонтних та профілактичних роботах використовуються різні легкозаймисті рідини, прокладаються тимчасові електропровідники, здійснюється паяння. Виникає додаткова пожежна небезпека, яка потребує відповідних заходів пожежного захисту. До засобів гасіння пожежі, призначених для локалізації невеликих займань, належать вогнегасники, сухий пісок, азбестові ковдри. Приміщення, в який встановлено комп’ютери і де немає необхідності влаштування систем автоматичного пожежогасіння, необхідно оснащувати переносними вуглекислотними з розрахунку 2 шт. на кожні 20 м² в приміщеннях. Звуковбирне облицювання стін, стель приміщень треба виконувати з незгорючих та важкогорючих матеріалів.

З метою виявлення початкової стадії займання необхідно використовувати пристрої систем автоматичного пожежогасіння там, де цього вимагають Правила пожежної безпеки.

4.3 Санітарно-гігієнічні норми Робоче місце — це обладнаний технічними засобами (засобами відображення інформації, органами управління, допоміжним обладнанням) простір, де здійснюється діяльність виконавця (або групи виконавців). Вимоги до освітлення для візуального сприймання користувачами інформації з двох різних носіїв (з екрана ПК та паперового носія) різні. Надто низький рівень освітленості погіршує сприймання інформації при читанні документів, а надто високий призводить до зменшення контрасту зображення знаків на екрані. При 10% зменшенні освітленості працездатність знижується на 1%. Освітленість можна варіювати від 300 до 700 лк. Оптимальною освітленістю робочих приміщень для роботи з відеотерміналом є освітленість від 300 до 500 лк.

Освітлення робочого місця повинно бути змішаним (природним та штучним). Доцільно, щоб орієнтація світлових отворів для приміщення з ПК була на північ. Природне освітлення повинно здійснюватись у вигляді бічного освітлення та відповідати нормальним рівням за СНиП 11−4-79 «Естественное и искуственное освещение. Нормы проектирования».

Слід передбачити наявність сонцезахисних засобів, що знижують перепади яскравостей між природним світлом та свіченням екрана ПК. Необхідно використовувати плівки з металізованим покриттям або жалюзі з вертикальними ламелями, що регулюються. Світлорозсіюючі штори повинні мати коефіцієнт відбивання 0,5−0,7.

Робоче місце оператора ПК повинно бути розташоване так, щоб в поле зору не потрапляли вікна або освітлювальні прилади. Коли штучне освітлення змішується з природним, рекомендується використовувати лампи за спектральним складом, які є найбільш близькі до сонячного світла.