Проект реконструкції парку відпочинку

Вступ

Садово-паркове будівництво — важлива складова частина в загальному комплексі містобудування та міського господарства і включає різні за ступенем складності питання проектування, будівництва та експлуатації, а також догляду за насадженнями.

Парки — це важливі елементи планування структури міста, вони формують зелену зону міста. В житті міста вони мають різне значення: містобудівне, санітарно-гігієнічне та естетичне. Зелені насадження, покращуючи навколишнє середовище, створюють найкращі умови для життя людини, облагороджують ландшафт та території спеціалізованих установ. Вони покращують мікроклімат місцевості, очищуючи повітря від пилу та шкідливих випарів, сприяють створенню більш здорових умов для життя, роботи та відпочинку людей.

Саме тому з’являється необхідність розробки нових підходів до здійснення озеленювальних робіт, влаштування скверів, парків та інших об'єктів рекреації, підвищення стійкості довговічності, якості та фітомеліоративної ролі зелених насаджень.

На даний момент ставляться відповідні вимоги до створення і побудови зовнішнього вигляду парків. Відповідно складається підхід і до вибору рослин для озеленення запроектованої території. Для оформлення зони відпочинку, ігрових площадок, декорування будівель зараз використовують самі різноманітні поєднання декоративних дерев, чагарників, трав і квіткових рослин.

Основні завдання парку розваг та відпочинку: забезпечення масового, періодичного та індивідуального епізодичного відпочинку населення при вільному режимі використання паркової території та елементарній організації обслуговування відвідувачів; поліпшення мікроклімату та покращення санітарно — гігієнічних умов міста; використання лісових багатств для покращення декоративно — естетичних якостей місцевості.

Основними завданнями курсового проекту є:

Ш Навчитись вирішувати питання, пов’язані з формуванням навколишнього середовища з використанням сучасних наукових методів, спираючись на знання як базових так, і суміжних дисциплін;

Ш Вільно орієнтуватись при виборі рішення у різноманітних містобудівних та ландшафтних умовах;

Ш Оволодіти навиками доцільного використання історичного досвіду в умовах нового садово-паркового будівництва;

Ш Розвинути вміння раціонально й доцільно використовувати при проектуванні об'єктів існуючі природні умови, додержуватись оптимального співвідношення між природними й антропогенними компонентами, вирішуючи завдання на різних містобудівних рівнях.

Ш Навчитися приймати правильні, науково обґрунтовані рішення в процесі розв’язання організаційних і проектних питань;

Ш Кваліфіковано виконувати інженерні розрахунки;

Ш Вміло користуватись необхідною довідковою літературою і нормативними матеріалами .

Мета курсового проекту — формування ландшафту, що передбачає створення різноманітних пейзажних картин - лісів, полів, водойм, садів, наявність яскравих квітів, декоративних дерев та чагарників.

Парки — це впорядковані території з різноманітним дендрологічним складом. В парках споруджують водойми, фонтани, розміщують скульптуру та малі архітектурні форми.

Прогулянкові парки створюються на територіях парків, або на спеціально виділених ділянках. Головним ядром на парку є зона відпочинку та прогулянкова зона. В плануванні парків велике значення має правильний баланс території та кількість дерев та кущів на одиницю площі.

Специфічними рисами парку є: по периметру парку розміщуються щільні смуги дерев та чагарників (захисту від пилу, вітру та шуму) уникають пересічення парку дорогами, кількість входів до парку роблять мінімальним. Вони призначаються для прогулянок і відпочинку, як дорослих і дітей, так і людей похилого віку.

садовий парковий міський будівництво

1. Характеристика природно-кліматичних умов об'єкту досліджень

1.1 Місце розташування об'єкту проектування

Реконструюємий парк є об'єктом загального користування. На містобудівельному рівні — це парк планувальних районів міста. За демографічною ознакою парк призначений для всіх вікових категорій. За видами діяльності наш парк відіграє роль прогулянкового і тихого відпочинку.

Місцезнаходження (область, район) Київська, Києво-Святошинський район.

Загальна площа: 3,22 га Адреса: с. Хотів, вул. Пушкіна Відстань до залізничної станції «Боярка» 18 км.

До районного центру 20 км.

Ділянка парку розташована в Київський області, в Києво-Святошинському районі в с Хотів. Хотів — це селище районного підпорядкування — розташоване в центральній частині України за 8 км в південно-західному напрямку від м. Києва на захід, південь, схід, має зручне транспортне сполучення зі столицею.

В цьому с по вулиці Пушкіна і знаходиться даний об'єкт — парк. Площа якого становить — 32 244,00 м². також межує з південному-заході з плодовим садом, з півдня — дорога, що веде на с. Чабани, з сходу — також садові ділянки. Нині на території пуста ділянка без насаджень, рельєф горбистий.

Щоб реконструюємий прогулянковий парк повноцінно виконував рекреаційну та декоративну функцію, потрібно:

1) Захистити ділянку від надмірного шуму, загазованості, задимленості;

2) Запроектувати міцне покриття доріжок і майданчиків;

3) Підібрати найоптимальніший асортимент рослин, особливо для газонного покриття, стійкий до техногенних забруднень;

4) Встановити достатню кількість садових меблів та малих архітектурних форм;

5) Розташувати атракціони та розважальні заклади;

6) Влаштувати сучасне інженерне обладнання, особливо продумати освітлювальну мережу та систему поливу.

Проаналізувавши ситуаційний план та вихідні дані для проектування, можна зробити висновок про придатність даної території для влаштування прогулянкового парку та доцільність його створення.

1.2 Кліматичні та мікрокліматичні умови району досліджень

Київська область розташована на Півночі держави, в басейні середньої течії Дніпра, головним чином, на Правобережжі. На Сході межує з Чернігівською і Полтавською, на Південному Сході і Півдні - з Черкаською, на Південному Заході - з Вінницькою, на Заході - з Житомирською, на Півночі - з Республікою Білорусь. Площа області складає 28,1 тис. км². В області - 25 районів, 26 міст, у т.ч.12 — обласного підпорядкування, 30 селищ. Транспортно-географічне положення Київської області визначається тим, що до Києва сходяться залізниці, автомагістралі, авіалінії, річкові та інші комунікації, зв’язуючих її з усіма областями України і європейськими державами. Область лежить у межах зон мішаних лісів і лісостепу. Її ґрунтові та агрокліматичні умови сприятливі для розвитку сільського господарства.

Клімат Київської області помірно континентальний, м’який, з достатньою вологістю. Зима тривала, порівняно тепла; літо — достатньо тепле й вологе. Пересічна температура січня на Півночі - 6,5°, в центральній частині - 5,8°, на Півдні - 6,1°, липня — відповідно +19,2, +19,5, +20,1°. Тривалість безморозного періоду 160−165 днів. Період з температурою понад +10° становить від 155 днів на Поліссі до 160−165 днів на Півдні і Сході області, сума активних температур від 2480° на Півночі і до 2700° на Півдні. Опадів 500 — 600 мм на рік, на крайньому Півдні - 400−500 мм. Максимальна кількість їх (близько 40%) випадає влітку. Сталий сніговий покрив (пересічна висота 25−30 см, крайньому Півдні - 15−20см) встановлюється в середині грудня, сходить у кінці березня. Серед несприятливих кліматичних явищ — інтенсивні зливові дощі з грозами, град, бездощові періоди, суховії (до 5−10 днів), пилові бурі влітку, льодова кірка, ожеледь тощо. Північна частина Київської області лежить у вологій помірно теплій, південна — у недостатньо вологій, теплій агрокліматичній зонах.

Абсолютний мінімум температури повітря (-32,9 °С), абсолютний максимум (+39,4 °С). Протягом останніх 100−120 років температура повітря підвищується. Найбільше підвищення температури повітря спостерігається в грудні - березні.

Тривалість вегетаційного періоду 198—204 дні, початок вегетації 9 квітня, кінець 25 жовтня.

Час останніх весняних заморозків — 5 — 21 квітня, перших осінніх — 1−18 жовтня.

Висота снігового покриву становить 20 — 30 см, утворюється приблизно 15 листопада, сходить в другій половині березня. Глибина промерзання грунту становить до 85 см. Сніговий покрив є одним із головних факторів, що забезпечує поповнення запасів вологи в ґрунті.

Рельєф області - переважно рівнина. У південній частині її територію перетинають яри та балки.

Київщина має густу річкову мережу (177 річок завдовжки понад 10 км). Найважливіша водна артерія — Дніпро (довжина його в межах області — 246 км), його головні притоки — Прип’ять, Тетерів, Ірпінь, Рось (праві); Десна і Трубіж (ліві). На території області — Київське водосховище і частина Канівського водосховища (створені на Дніпрі). Усього в області — 13 водосховищ і понад 2000 озер.

На півночі поширені дерново-підзолисті, в долинах рік — дерново-глеєві, лучні й болотні ґрунти. У центральній частині на лесах — опідзолені чорноземи, темно-сірі і світло-сірі лісові ґрунти; у південних районах — глибокі малогумусні чорноземи. На лівобережжі зустрічаються лучно-чорноземні, лучні солонцюваті, солончакові і болотні солончакові ґрунти.

На даній ділянці поширені сірі - лісові та дерново — підзолисті грунти. Сірілісові грунти утворилися внаслідок зміни хвойних і листяних порід на широколистяні. Найпоширенішими ґрунтотворними породами є лесовидні суглинки та леси. Характеризуються високою пористістю (50%), карбонатністю (10−15%), що зумовлює високу родючість ґрунтів та гумусний склад. Лесовидні суглинки відрізняються крихкістю, шаруватістю та неоднорідним гранулометричним складом. Основними хімічними показниками сірих — лісових грунтів є рН сольової витяжки 5,2 — 6,2 РН; ступінь насичення основами — 79 — 96%, вміст гумусу 4,0 — 6,0%. Сірі лісові ґрунти мають знижену родючість, оскільки в них малий вміст азоту і погана структура.

Дерново — підзолисті грунти формуються під трав’янистою рослинністю, верхній гумусовий горизонт темний, змінюється перехідним світлішим. Характеризуються низьким вмістом гумусу (0,4−2,5%), який знаходиться переважно в гумусо-елювіальному горизонті. У складі гумусу вміст фульвокислот переважає над вмістом гумінових кислот. Запаси поживних речовин у дерново — підзолистих грунтах дуже низька: азоту — 0,05−0,08%, фосфору — 0,04−0,09% та калію — 1,0 — 1,5% від сухої маси грунту.

Вони мають переважно кислу реакцію (pH від 3, 1 до 5,8). У механічному складі переважають глинисто-піщані фракції.

Глобальні зміни клімату, що спостерігаються на земній кулі, не могли обминути і Київську область. Більше того, на кліматичні умови істотно впливає саме місто — розсіювання тепла з теплотрас, будинків, ТЕЦ і т. ін. У зв’язку з цим температура повітря у місті вища, ніж на його околицях.

Природні та кліматичні умови є досить сприятливим для успішного вирощування рослин, тому доцільно створювати парк на даній ділянці. Ділянка розташована дуже зручно для транспортування садивного матеріалу та будівельних матеріалів. Поблизу парку знаходиться садовий центр «Артвіль», а також він є дуже зручним у плані розташування тому що знаходиться біля головної дороги та самого міста.

2. Принципи підбору асортименту рослин

2.1 Функціональне зонування садово-паркового об'єкту

Даний парк буде розташований в зручному місці, де будуть витрачати вільний час люди різного віку. Більше часу похилого віку, менше часу молодь, та підлітки. Щоб дістатись до парку місцевому населенню необхідно витратити від 5 до 15 хвилин часу.

Планувальна структура і розміщення різних функціональних зон у парку повинні узгоджуватись із природним середовищем. Архітектурно-планувальне рішення повинно забезпечувати відповідне трасування і орієнтацію алей та доріжок парку серед зелених насаджень, провітрювання, створення відкритих і закритих просторів, розміри і планувальні характеристики яких залежать від місцевих кліматичних факторів та умов функціонування парку.

На території парку облаштовують розважальні заклади і заклади громадського харчування, адміністративно-господарські будівлі, пов’язані з утриманням парку, підземні туалети, малі архітектурні форми, дорожньо-стежкову мережу.

При функціональному зонуванні виділяються зони: вхідна, активного відпочинку, прогулянкова, адміністративно-господарська. Планувальне рішення та просторова організація грунтуються на всебічному урахуванні та використанні природних факторів (особливостей рельєфу, розміщення та декоративних якостей насаджень, відкритих просторів, водойм) та з врахуванням прогнозів відвідування населенням.

Вхідна зона буде оформлена ліхтарями, що оздоблені декоративною ліпниною. Увійшовши в парк, відвідувач потрапляє на майданчик з гарним мощенням із ФЕМів, декоративною підсвіткою. Навколо майданчика запроектовано висадити стрижені дерева та кущі у формі куль і т.д.

Прогулянкова зона тісно переплітатиметься з зоною активного відпочинку. Її особливість полягає у системі побудови дорожно-стежкової мережі та влаштуванні куточків відпочинку тут розміщується дитяче кафе, дитячий майданчик, альтанки, безліч лав та ліхтарів, безліч рослинних груп та масивів із даба звичайного, липи серцелистої, де відвідувачі можуть захоплюватися краєвидами, та з цікавістю прогулюватися. Пройшовши дещо нижче спостерігається прогулянкова зона, що виконана з хвилястих доріг, декоративних груп та майданчиків. Також розміщуються альтанки для відпочинку. Прогулянкові доріжки проходять біля мальовничих місць парку, навколо озера.

Зона тихого відпочинку — це північно — східна частина парку, там можна посидіти у природній тиші. Представлена у вигляді покручених доріг. На території тихого відпочинку також знаходиться кам’яний сад.

Господарська зона буде розташована у східній частині парку і включатиме приміщення для інвентарю побутового і будівельного характеру, майданчик для техніки та різноманітного обладнання.

Варто зазначити, що даний парк призначений для надання тихого відпочинку та прогулянок.

Парк містить дуже багато різноманітних куточків для насолоди пейзажами.

2.2 Підбір та обґрунтування асортименту рослин для різних видів насаджень

Формування паркових просторів - головна функція структурних насаджень. Вони будуються з паркоутворюючих та супутніх порід, які підбираються за типологічними або фітоценотичними принципам. Структурні насадження - це основна тема композиції парку, які створюють фон для декоративних угрупувань. До декоративних насаджень відносяться групи, букетні насадження, солітери, алеї. Тимчасові насадження послуговують для формування паркових просторів в стислі строки. Для цього використовують дерева, що швидко ростуть та мальовничо квітучі чагарники. При підборі асортименту насаджень враховуються їх морозота вологостійкість, період вегетації, декоративні якості (тектоніку). Тектоніка - це художні вираження закономірностей побудови, притаманних визначеній породі чи види дерев.

Декоративні якості дерев визначаються висотою рослин; формою та щільністю крони; формою, розмірами, фактурою, розташуванням та забарвленням листя, часом та тривалістю квітування, формою стовбуру, фактурою та кольором кори тощо.

Основним структурним елементом, що поділяє територію на різні за функціональним призначенням та художніми якостями ділянки - є масиви. Це великі (більш 0.5 га) ділянки паркової території, засаджені дерев’яними та чагарниковими насадженнями. Масиви сформовані з дерев однієї породи називаються гаями.

Деревною групою називаються насадження, які займають ділянку, діаметр якої не перевищує максимальну висоту дерев. Групи з чагарників компонуються з масивами і є перехідною ланкою поміж масивом та відкритою горизонтальною поверхнею газону.

Дерево або чагарник, що стоять окремо називаються солітером. Солітер, звичайно, підкреслює характерні риси пейзажу, збагачує силует оригінальною формою крони, або сприяє створенню визначеного настрою (плакуча верба на березі ставка). Їх часто висаджують біля малих архітектурних форм. Чагарники у вигляді одиничних насаджень використовують для створення невеличких пейзажів вздовж дороги або на майданчиках відпочинку.

Алеї - один з найбільш розповсюджених прийомів паркобудівництва. При довжині алеї до 200 метрів на рівній поверхні двосторонні насадження дерев. Якщо довжина головної алеї досягає 300 - 500 метрів і її перетинають другорядні алеї потрібно вводити акценти, котрі послаблюють монотонність рядових насаджень. З цією метою на поворотах садять дерева, які відрізняються від алеї розмірами, формою крони, кольором листя. Вздовж дуже довгих алей дерева висаджують групами з рівним інтервалом поміж ними. В парковому будівництві широко, також, використовується живі огорожі з ялини, туї, інші. Живі огорожі бувають низькі (до 1 метру); середні (до 1.5 метра); та високі (більш 2.5 метрів). Живі огорожі висотою до 0.5 метрів називаються бордюрами, а більш 2.5 метрів - стінами. Для вертикального озеленення використовують в’юнкі рослини - ліани, якими декорують стіни, альтанки, веранди, перголи, стовбури дерев тощо.

Виділяють чотири основних принципи підбору асортименту деревних рослин для створення зелених насаджень: екологічний, фітоценотичний, художньо-декоративний, систематичний.

Під час створення зелених насаджень, необхідно правильно оцінити міські екологічні фактори з точки зору їх впливу на ріст рослин та підбирати такі породи, які в даних умовах будуть максимально використовувати позитивні фактори навколишнього середовища, характеризуватись хорошим ростом, стійкістю, довговічністю і своїм середовищеутворюючим впливом покращувати та посилювати позитивний вплив середовища на живі організми. При підборі асортименту рослин та розміщенні їх на території об'єкту зеленого будівництва, повинні бути враховані умови місцезростання, які мають відповідати біоекологічним особливостям розвитку рослин. При наявності такої відповідності рослини добре розвиваються і створюють композиції, що утворюють гармонію з природним ландшафтом. Вище наведені фактори лежать в основі екологічного принципу підбору деревних рослин для створення композицій.

Фітоценоз, або рослинне угрупування - це сукупність рослин, яка характеризується певним складом та взаємовпливом. Взаємовплив дерев та кущів, що входять до складу композиції, може або сприяти її розвитку, або руйнувати її. Вірогідніше, що позитивний взаємовплив між рослинами виникне у тих випадках, якщо у композиції створити природні поєднання рослин. У викладених вище положеннях і полягає фітоценотичний (типологічний) принцип підбору деревних рослин для створення композицій.

Систематичний принцип полягає у використанні в одній композиції деревних рослин різних видів, які належать до одного роду, та їхніх форм, з метою підкреслення загальних декоративних якостей рослин та створення художнього поєднання, яке примусить сприймати глибше красу даної композиції.

В основі художньо-декоративного (фізіономічного) принципу підбору деревних рослин покладені спільні ознаки будови рослин (форми, текстури, кольору тощо). Цей принцип має на меті показати найхарактерніші риси будови дерев та кущів, а також підкреслити індивідуальну красу кожної рослини.

Асортимент рослин включає такі види:

Береза повисла - Betula pendula

Дерево заввишки до 25 м з ажурною, неправильно яйцеподібною кроною, повислими гілками. Кора біла, у молодих дерев гладенька, а з віком у нижній частині розтріскується, стає майже чорною. Листки трикутно-ромбічні, яйцеподібні, по краю двічігострозубчасті, завдовжки 3−7см. Квітки зібрані в сережки, з’являються в травні. Плоди дозрівають у липні-серпні, після чого розсипаються. Зимоі посухостійка, належить до світлолюбних рослин, невибаглива до ґрунтових умов. Не дуже стійка проти забруднення повітря димом і газами.

Верба біла - Salix alba L.

Дерево заввишки 20−25м, стовбур діаметром до 3 м, з широкою шатроподібною кроною. Кора у старих дерев глибоко тріщинувата, молоді пагони сріблясто-опушені. Сережки з’являються одночасно з розпусканням листя у квітні-травні. До ґрунтових умов та вологи відносно невибаглива, але краще рості і розвивається на глибоких пухких річкових наносах. Зимостійка, світлолюбна, витримує незначне засолення, газоі зимостійка.

Магнолія Суланжа - Magnolia soulangeana Soul.

Гібрид, отриманий схрещуванням магнолії голої та магнолії лілово кольорової. Невелике дерево або великий кущ з обернено яйцеподібними, видовженими листками завдовжки 16(20)см, знизу з рідкими волосками. Квітки круглі, з різними відтінками, часто ароматні, з’являються до розпускання листя. Холодоі посухостійка.

Липа серцелиста - Tilia cordata Mill.

Дерево заввишки до 30 м з широкоокруглою, компактною, правильною кроною. Кора стовбура товста, темно-сіра, глибокотріщинувата. Листя серцеподібне, на верхівці загострене, по краях дрібнодвічіпилчасте, зверху зеленее, знизу сизо-зелене, з бурими волосками у кутах жилок. Квітки жовтувато-білі, зібрані у суцвіття. Цвітуть у червні. Зимота відносно посухостійка, достатньо газота димостійка, середньовибаглива до родючості грунту, витримує тимчасовий надлишок вологи.

Катальпа прекрасна - Catalpa speciosa Warder.

Дерево заввишки до 30(40)м з густою широко пірамідальною кроною і відносно струнким стовбуром. Листки завдовжки 15−30см на довгих черешках, яйцеподібно-видовжені, гладенькі. Квітки зібрані у великі, до 30 см завдовжки, широкі волоті, по краю хвилясті, кремово-білі, з приємним ароматом. Цвіте в червні. Плоди - стрічкоподібні коробочки, на дереві тримаються до весни. Досить зимота відносно посухостійка, потребує достатнього зволоження грунту. На відкритих місцях ушкоджується вітром. В міських умовах стійка проти забруднення повітря димом, пилом, газами.

2.3 Агротехніка створення та утримання різних видів насаджень

Посадку листяних та хвойних дерев і кущів здійснюють навесні та восени. Проте сучасна агротехніка дає змогу проводити посадки також взимку і влітку. Порушення технології посадки у багатьох випадках є причиною недовговічності, низької декоративності, захворювань, загибелі рослин. Тому важливо чітко виконувати рекомендації щодо здійснення посадок.

Перед посадкою у зазначених проектом місцях викопують ями, котловани, траншеї. Ями готують таких розмірів, щоб у них вільно розміщувалася коренева система. Середня глибина ями для дерев становить 70−120 см, для кущів - 30−70 см. Якщо необхідно (залежить від виду), на дні ями влаштовують дренаж та насипають родючий субстрат із добривами.

Саджанець з розправленим корінням опускають у яму, поступово засипають коріння грунтом так, щоб заповнювались пустоти між ним. Поступово ущільнюють насипаний грунт ногою. Коренева шийка після посадки дерева (куща) має бути на 2−3 см вище рівня ями, оскільки після поливу грунт осідає разом з рослиною. Навколо ями формують лунку. Полив здійснюють до того моменту, поки не припиниться вбирання води грунтом. Посаджені дерева підв'язують до кілків.

Догляд за грунтом полягає передусім у підтримці оптимальної морфологічної структури шляхом його спушування у пристовбурних ділянках. До основних робіт з догляду за рослинами у перший період після посадки належать: рихлення і притінення лунки з метою запобігання пересихання коріння, полив, обрізка гілок з метою формування крони, усунення пошкоджених частин рослин, підв'язка дерев, удобрення, систематичне обкопування дерев та кущів. Інтенсивність догляду залежить від типу об'єкту, росту і видового складу дерев, кущів і ліан.

Необхідно слідкувати за режимом поливу. У літній період, коли відсутні дощі та спекотно, потрібно здійснювати додатковий полив дерев та кущів. Також важливо проводити у такі періоди освіжувальні поливи крон з метою змиття пилу з листя та запобігання його перегріву. Це проводять 4−5 разів для листяних та 8−10 разів для хвойних рослин за сезон у ранкові чи вечірні години.

Потрібно вчасно здійснювати лікування ран, особливо, на деревах, оскільки механічні пошкодження загрожують ураженням рослини цвілевими грибами і бактеріями, що спричиняють утворення дупел. Механічні пошкодження кори і деревини стовбура або гілок дерев необхідно зачистити ножем до здорового місця та змастити садовою замазкою.