Моніторинг завантаження сервера за допомогою термінального доступу

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА ТЕМА: Моніторинг завантаження сервера за допомогою термінального доступу

ВИКОНАВЕЦЬ Пивоваров Юрій Сергійович

КЕРІВНИК Шаповал Олександр Миколайович

Анотація

Кваліфікаційна робота бакалавра: 27 зображеть., 1 таблиця, 3 додатки, 10 джерел.

Метою дослідження є можливість віддаленого моніторингу завантаження сервера за допомогою термінального доступу. А також віддалене адміністрування та моніторинг сервера за допомогою вбудованих та спеціальних засобів.

При виконанні роботи були розглянуті існуючі технології моніторингу сервера, були розглянуті серверні операційні системи із засобами моніторингу і для практичної реалізації було обрано Windows Server 2003. На якому були встановленні потрібні служби і програмні додатки: File Server, Domain Controller Active Directory, Terminal Server, програми моніторингу.

Результатом даної кваліфікаційної роботи є практична розробка інформаційної мережі з використанням термінального доступу до сервера з подальшим моніторингом його завантаження.

Список скорочень

ЛОМ - локальна обчислювальна мережа.

ОП — оперативна пам’ять.

ОС — операційна система.

ПК — персональний комп’ютер.

ЦП — центральний процесор.

GUI (Graphical user interface) — графічний інтерфейс користувача.

HDLC (High-Level Data Link Control) — високорівневий протокол управління каналом передачі даних.

ICA (Independent Computing Architecture) — закритий протокол для сервера.

IP (Internet Protocol) — між мережевий протокол.

LCP (Link Control Protocol) — протокол управління з'єднання.

NCP (Network Control Protocol) — мережевий протокол.

OSI (Open Systems Interconnection) — модель взаємодії відкритих систем.

PPP (Point-to-Point Protocol) — протокол точка-точка.

RDP (Remote Desktop Protocol) — протокол віддаленого робочого стола

RFB (remote framebuffer) — протокол віддаленого доступу.

SNMP (Simple Network Management Protocol) — простий протокол керування мережею.

TCO (Total Cost Ownership) — загально вартість володіння.

VMM (Virtual Machine Monitor) — монітор віртуальних машин/

Зміст

• Анотація
• Список скорочень
• Вступ
• Розділ 1. Концептуально-теоретичні основи побудови систем відеоконференцзв'язку
• 1.1 Поняття та області застосування відеоконференцзв'язку
• 1.2 Класифікація відео конференцій
• 1.3 Стандарти телеконференцій
• 1.4 Основні компоненти систем телеконференцзв’язку
• 1.5 Структура мереж відеоконференцзв'язку
• 1.6 Програмне забезпечення відеоконференцій
• Серед інших програм можна назвати: CіneVіdeo/Dіrect, Connectіx VіdeoPhone, VDOPhone Іnternet.
• 1.7 Технологія організації відеоконференцій
• Розділ 2. Аналіз існуючих технологій побудови відеоконференцзв'язку
• 2.1 Рекомендація H.320
• 2.1.1 Архітектура H.320
• 2.1.2 Режими роботи рекомендації H.320
• 2.2 Рекомендація H.323
• 2.2.1 Призначення H.323
• 2.2.2 Архітектура рекомендації H.323
• 2.2.3 Організація обміну інформацією в рекомендаціях H.323
• 2.2.3 Стек протоколів Н.323-систем
• 2.2.4 Переваги та недоліки рекомендації Н.323
• 2.3 Рекомендація H.324
• 2.3.1 Призначення рекомендації Н.323
• 2.3.2 Архітектура рекомендації Н.323
• 2.3.3 Мультиплексування. Аудіо — та відеоканали рекомендації Н.323
• 2.3.4 Канали передачі даних. Групові конференції
• Розділ 3. Практична реалізація термінального доступу до сервера та використання програмних додатків для його моніторингу
• 3.1 Встановлення та налаштування Windows Server 2003
• 3.2 Настройка термінального доступу до сервера
• 3.3 Порівняння існуючих систем віддаленого доступу з термінальним доступом
• Висновки
• Список використаної літератури

Вступ

Актуальність роботи. В наш час все більшого застосування набирають інформаційні мережі, в підрозділах автоматизації це актуальне питання. Комп’ютерні мережі з наявністю сервера мають необхідність в його моніторингу завантаження.

Моніторинг серверів на сьогодні - одна з найважливіших складових роботи системного адміністратора. І чим більше підрозділ автоматизації, чим більше службових осіб він обслуговує, тим моніторинг серверів підрозділу критичніше.

В роботі розглядається термінальний доступ до сервера, за допомогою якого здійснюється його завантаження. Так як продуктивність роботи автоматизованих місць залежить від сервера, а його збої чи відмова може призвести до виходу з ладу всієї системи. Тому стан сервера завжди потрібно тримати під контролем.

Практично реалізований термінальний доcтуп сервера з операційною системою Windows Server 2003, та здійснений віддалений моніторинг завантаження сервера.

Об'єкт дослідження: інформаційна мережа з термінальним доступом до сервера.

Предмет дослідження: моніторинг завантаження сервера.

Метою дослідження: підвищення ефективності роботи сервера, шляхом його моніторинга завантаження.

Завдання:

1. Проаналізувати існуючі технології моніторингу завантаження серверу.

2. Дослідити технологію термінального доступу до сервера та засоби його моніторингу.

3. Практична реалізувати термінальний доступ до сервера з використанням програмних додатків для його моніторингу.

Розділ 1. Концептуально-теоретичні основи побудови систем відеоконференцзв'язку

1.1 Поняття та області застосування відеоконференцзв'язку

Відеоконференцзв'язок — це процес використання електронних каналів зв’язку для організації спілкування між двома і більше групами учасників. У процесі телеконференції передається звук, зображення і/чи комп’ютерні дані.

Стандартні засоби зв’язку, такі як телефон, факс, електронна пошта вже не можуть задовольнити зрослі потреби користувачів. У багатьох відносинах більш ефективне спілкування виникає тоді, коли можна бачити і чути співрозмовника, спостерігати його реакцію. Саме такий характер спілкування забезпечують відеоконференцзв'язок.

Особливий інтерес в цьому плані викликають відеоконференції. Оскільки, згідно з дослідженнями, при телефонній розмові передається лише 10% інформації, а у випадку, коли можна стежити за жестикуляцією і мімікою співрозмовника, коефіцієнт передачі інформації досягає 60%.

Менеджери компаній, що уже використовує відеоконференції, вважають, що системи відеоконференцій різко скорочують тимчасові і фінансові витрати на відрядження їхніх співробітників і роблять проведені наради більш продуктивними.

Розглянемо, у яких областях людської діяльності найчастіше знаходять застосування телеконференції.

Діяльність владних структур. Широко використовується практика селекторних нарад (аудіоконференцій). Значно розширюють можливості спілкування начальників і підлеглих, вироблення і прийняття спільних рішень, затвердження документів, відеоконференції.

Бізнес-використання - спільна робота декількох користувачів з документами і додатками в складі групи, корпоративної мережі чи при використанні віддаленого доступу з домашніх офісів. Даний спосіб знаходить все більш широке застосування через збільшення числа компаній, робочі місця співробітників, яких розташовуються за місцем проживання, створення віртуальних офісів допомагає заощадити істотні кошти на оренді приміщень, оплаті рахунків за електроенергію. Дозволяє оперативно проводити наради, дискусії й експертизи; знизити витрати, пов’язані з відрядженнями співробітників; проводити дистанційне навчання персоналу. Крім того, відпадає необхідність збирати співробітників в одному місці для спільної роботи над договором чи проектом.

Телемедицина. Даний напрямок широко обговорюється у зв’язку з тим, що цей напрямок надає можливості для консультацій (консиліумів) за участі висококваліфікованих лікарів у віддалених місцях без необхідності їх фізичної присутності.

Дистанційне навчання. Сьогодні засоби відеоконференцій поступово впроваджуються у сферу навчання. Це дозволяє не просто прослухати і побачити лекцію відомого викладача, що знаходиться в іншому місці земної кулі, але і, використовуючи можливості відеоконференцій, здійснювати інтерактивне спілкування. Існують спеціальні програмні продукти, що дозволяють будувати карти навчальних курсів, спільно використовувати інформаційні ресурси, проводити відеоконференції, здійснювати тестування й оцінювання студентів, наприклад: WebCT, Іnteractіve Learnіng Network, The Іnternet Classroom Assіstant, The Learnіng Manager (TLM) та ін.

Системи відеоспостереження. Даний спосіб дозволяє вести постійний відеомоніторинг технологічних процесів, може застосовуватися як охоронні системи із широкими можливостями дистанційного керування й архівації відео.

Особисте спілкування у відеоконференціях (наприклад, Інтернет-відеоконференціях) широко використовується приватними особами. Це може бути діалогом (відеодіалогом), або ж спілкуванням більшої кількості осіб.

Якщо звернутися до історії, то перший відеотелефон був створений у 1964 американською компанією AT&T. Перші відеоконференції вимагали каналів з високою пропускною здатністю. Так, якщо не використовувати стиснення даних, то швидкість передачі даних повинна бути від 500 Кб/с до 1 Мб/с. Тому в 70-і роки тільки великі транснаціональні компанії, урядові організації могли дозволити собі використання відеозв'язку.

З тих пір у технології й індустрії відбулися революційні зміни. У наш час устаткування для проведення відеоконференцій і канали доступні сьогодні за розумною ціною. Багато компаній мають власні канали і мережі передачі даних. Вимоги до ширини смуги пропущення каналів значно знизилися. Постійна конкуренція між компаніями змушує їх безупинно поліпшувати якість устаткування і, у той же час, приводить до неухильного зниження цін.

Серед основних переваг відеоконференцій вказують:

Можливість більш частого спілкування з колегами і партнерами, постачальниками і замовниками, не залишаючи робоче місце.

Можливість бути одночасно в декількох місцях.

Прискорення процесів прийняття рішень, можливість негайного обговорення й ухвалення рішення по невідкладних проблемах.

Можливість приймати більш обґрунтовані рішення за рахунок залучення, при необхідності, додаткових експертів.

Заощадження часу і ресурсів, підвищення ефективності роботи.

1.2 Класифікація відео конференцій

Протягом останніх десяти років сфера відеоконференцзв'язку демонструє стрімке зростання. Сучасне обладнання відеозв'язку забезпечує високоякісні зображення і звук, володіє функціональними можливостями, про які кілька років тому можна було лише мріяти.

Всі відеоконференції можна прокласифікувати:

По використовуваному виду зв’язку:

Аудіо — передбачають спілкування за допомогою голосу;

Відео — передбачають передачу як аудіо-інформайції, так і відеозображень учасників;

Документальні - передбачають передачу окрім аудіо — та відео — інформації обмін даними (документами) між учасниками.

По топології:

" Крапка-крапка" - дозволяють спілкуватися двом користувачам чи групам користувачів;

" Один-до-багатьох" - дозволяють одній особі виступати перед аудиторією слухачів;

" Багато-до-багатьох" (багатокрапкові) — забезпечують одночасний зв’язок між великою кількістю учасників, проте вимагають наявності спеціалізованого пристрою — сервера керування багатокрапковими сеансами (MCU).

Багатокрапкові сеанси зв’язку можуть проводитися в двох основних режимах: «активація по голосу» та «постійна присутність» .

По способу проведення та використовуваному устаткуванню:

Студійні - до цієї групи відносяться системи вищого класу, реалізовані апаратними засобами. Вони вимагають високошвидкісні лінії зв’язку і чітку регламентацію сеансів. Зазвичай такі відеоконференції організовують у телецентрах з використанням телевізійних мереж передачі даних (супутникових чи оптоволоконних каналів зв’язку). Для їхнього створення використовуеться висококласне спеціалізоване телеустаткування (студійні камери, звукове і контрольне устаткування, монітори). Типовим прикладом подібних відеоконференцій є телемости;

Групові - використовуються для ефективного спілкування великих і середніх груп користувачів при спільній роботі над проектом, для проведення дискусій і виступів, на яких учасник не може бути присутнім особисто.

Для їхньої реалізації застосовуються як апаратні, так і програмно-апаратні рішення, що, як правило, вимагають використання спеціального устаткування (високоякісні відеокамери, пристрої аудіозв'язку з HіFі-якістю звуку і повноекранне відео, більш якісні, чим звичайні споживчі, монітори) і наявності ліній ІSDN чи ЛОМ. Завдяки високій якості сигналу можна здійснювати обмін і перегляд документів, групову роботу з додатками;

Персональні (настільні) — зазвичай використовуються для неформального спілкування між двома особами (або більшою кількістю осіб), інтерактивного обміну інформацією, групової роботи з додатками. Відрізняються невисокою вартістю обладнання. Для проведення такої конференції необхідним устаткуванням є: персональный комп’ютер зі звуковою платою, мікрофон, навушники чи динаміки, пристрій введення зображення (камера і кодек), плата підключення до каналу передачі інформації. Крім цього, необхідно встановити спеціальне програмне забезпечення. Ці відеоконференції можуть бути організовані як із застосуванням сервера керування багатокрапковими сеансами (MCU), так і без нього, з використанням лише термінального устаткування і відповідних каналів зв’язку між абонентами. Як канал зв’язку може використовуватися аналогова телефонна мережа (АТМ) для підключення до глобальної мережі, локальна мережа.

По середовищу передачі інформації:

Проведені через КТМЗК;

Проведені через ISDN;

Проведені через Інтернет;

Проведені через локальні мережі (у т. ч. АТМ).

По режиму спілкування:

Реального часу;

Відкладені (наприклад, система телеконференцій Інтернет).

По характеру використання:

Виробничі;

Медицинські;

Наукові;

Навчальні;

Інші.

1.3 Стандарти телеконференцій

До основних страндартів, що описують вимоги до організації телеконференцій відносяться стандарти ITU:

Н.320 — відеотелефонія в вузькополосних цифрових мережах з комутацією каналів (вузькополосна ІSDN, Swіtched 56 та інші);

Н.321 — відеотелефонія в широкополосних цифрових мережах з комутацією каналів (широкополосна ІSDN, ATM-технології);

Н.322 — відеотелефонія в цифрових ІP-мережах з комутацією пакетів з гарантованою якістю обслуговування (ЛОМ);

Н.323 — відеотелефонія в цифрових ІP-мережах з комутацією пакетів і негарантованою якістю обслуговування (ЛОМ, Інтернет);

Н.324 — відеотелефонія в аналогових мережах з комутацією каналів (аналогові телефонні мережі загального користування).

Кожний зі стандартів сімейства Н.32х містить у собі набір алгоритмів кодування чи стиснення звуку і зображення, протоколів роботи з даними і керуючих протоколів. Наприклад, на «Структура стандарту H.320» (Мал.1.1.) показано структуру стандарту Н.320.

Мал. 1.1. Структура стандарту H.320

Якість відео визначають три основних фактори; частота відновлення екрана, розрішення і якість окремого кадру. При відновленні екрана з частотою нижче 10 кадрів у секунду (frames per second, fps), зображення буде передаватися ривками, створюючи помітний дискомфорт для глядача. Прийнятна якість досягається при 15 fps. Традиційним стандартом для кіноіндустрії, наприклад, є частота 24fps.

Розрішення визначається в термінах формату CІ (Common Іnterchange Format) і його похідних (Таблиця 1).

Таблиця 1. Формати та відповідні розрішення.

Основними стандартами на відеокодеки є:

Н.261 (обов'язковий) — алгоритм кодування відео для каналів зі смугою, кратної 64 Кбіт/с, підтримує тільки формати CІ і QCІ

Н.263 — удосконалена версія Н.261 для каналів < 64 Кбіт/с, підтримує всі 5 форматів розрішень.

Мультимедійні термінали, використовувані для відеоконференцій, традиційно надають повнодуплексний (двосторонній) звук. На якість звуку впливає діапазон переданих звукових частот: вухо людини сприймає частоти в діапазоні від 20 Hz до 20 kHz. Мовна інформація зазвичай міститься в діапазоні від 100 Hz до 7 kHz. Музика й інші звуки займають більш широкий діапазон.

Основними стандартами на аудіокодеки є:

G.711 (обов'язковий) — алгоритм кодування вузькополосного звуку (3.1 kHz) у каналі 48, 56 чи 64 Кбіт/с, забезпечує якість на рівні звичайного телефонного зв’язку

G.722 — алгоритм кодування широкополосного звуку (7 kHz) у каналі 48, 56 чи 64 Кбіт/с; забезпечує більш високу якість звуку, ніж G.711, але більш вимогливий до смуги проскання.

G.728 — алгоритм кодування вузькополосного звуку (3.4 kHz) у каналі 16 Кбіт/с, з використанням методу LD-CELP; забезпечує гарну якість звуку при низьких швидкостях передачі даних і дозволяє виділити смугу для відео (Н.320, Н.323)

G.723.1 — алгоритм кодування вузькополосного звуку в каналах 5.3 Кбіт/с і 6.4 Кбіт/с; вбудована підтримка подавлення пауз забезпечує сумісність із системами напівдуплексного звуку (Н.324, Н.323)

G.729 — алгоритм кодування звуку з використанням методу AS-CELP.

Для забезпечення спільної роботи з даними використовується:

Т.120 — група стандартів для спільної роботи з додатками і документами в реальному часі, обміну текстовими повідомленнями і файлами; взаємодії за допомогою електронної «дошки оголошень» (спеціалізований додаток, що дає можливість редагувати текстовий чи графічний документ всім учасникам сеансу зв’язку).

Серед стандартів зв’язку і керування можна назвати:

Н.221 — структура кадру в каналах 64 — 1920 Кбіт/с (Н.320)

Н.231 — рекомендації з роботи відеосерверного устаткування (MCU) по протоколу Н.320

Н.242 — керуючі процедури і протокол для встановлення зв’язку між терміналами в каналах до 2 Mбіт/с (Н.320)

Q.931 — сигнальний протокол для встановлення і розриву зв’язку з терміналами (Н.323)

RAS — (Regіstratіon/Admіssіon/Status) — комунікаційний протокол для взаємодії терміналів і контролера зони (Н.323)

Н.225 — сигнальні протоколи для встановлення зв’язку між терміналами в пакетних мережах і формати синхронізації потоку (Н.323)

Н.235 — забезпечення безпеки в системах H.32S, аутентифікація учасників, шифрування переданої інформації

Н.243, Н.245 — рекомендації з роботи відеосерверного устаткування (MCU) по протоколу Н.323

Н.281 — керування віддаленою камерою Н.331 — рекомендації з потокового відео (streamіng)

Н.450. Х — серія додаткових службових протоколв При встановленні зв’язку кінцеві пристрої обмінюються інформацією про підтримувані ними стандарти і кодеки (алгоритми кодування) і або вибирають загальні алгоритми, або роблять транскодування (перетворення форматів).

1.4 Основні компоненти систем телеконференцзв’язку

Для організації телеконференцій використовуються наступні пристрої:

Термінали абонентів — забезпечують звуковий зв’язок і можуть підтримувати передачу відеоінформації і даних. Це можуть бути персональні чи групові відеосистеми.

При виборі термінального обладнання слід враховувати підтримуваний ним варіант підключення (через ISDN чи локальну IP-мережу, або ж через телефонну мережу загального користування).

Персональні системи зазвичай базуються на використанні комп’ютера, на який встановлюється додаткове обладнання

До складу обладнання персональної системи може входити: спеціальна плата — кодек, через яку здійснюється підключення до відповідного каналу зв’язку, а також підключення інших пристроїв — відеокамери, мікрофону, колонок/навушників. Так, показана схема підключення з використанням плати ARMADA Cruіser 75 Plus від компанії VCON, що дозволяє проводити сеанси зв’язку, як по ІP мережах по протоколу Н.323, так і по каналах ІSDN (56 — 128 кбіт/с) відповідно до протоколу Н.320.

Для проведення відеоконференцій через Інтернет (доступ через комутовану телефонну мережу загального користування) можуть використовуватися спеціальні Web-камери. Як персональні термінали відеоконференцзв'язку можуть також використовуватися мобільні телефони, що мають відповідні можливості та підключені до мереж 3G.

Групові відеосистеми (Мал.1.4.) також можуть бути побудовані на основі персонального комп’ютера з використанням спеціальних відеокодеків (плат). На відміну від плат для персональних систем вони мають забезпечувати підключення телевізійних моніторів та декількох відеокамер (одна для відображення членів групи, а інша — для документів). На мал.1.5 показано схему підключення для відеокодека ARMADA Monitor 3000 від компанії VCON, що дозволяє проводити телеконференції за протоколами Н320, Н.323, а саме: по ІSDN (BRІ) — 56 — 128 кбіт/c, LAN (TCP/ІP) — 64 — 768 кбіт/c. Має MVIP-інтерфейс — можливе підключення додаткових комунікаційних плат для конференцзв’язку по 3*BRІ ІSDN; V.35/RS366, RS449; E1/T1; ATM. Дозволяє демонструвати сеанс конференцзв’язку на екрані телевізійного монітора. Працює з програмою MS NetMeeting.

Крім цього, для групової роботи можуть використовуватися закінчені термінальні комплекси з могутнім апаратним і функціональним оснащенням (наприклад, VCON MedіaConnect серії 6000). Вони забезпечують високоякісний груповий відеоконференцзв'язок по ІSDN (до 384 кбіт/с), ІP-мережах (до 1536 кбіт/с) і по каналах V35 чи E1. Системи MedіaConnect серії 6000 містять у собі: системний блок відеокодека, керовану відеокамеру, пульт дистанційного керування, акустичне і TV устаткування

Система Polycom VіewStatіon допускає підключення двох моніторів, оснащена камерою з функцією самонаведення по голосу, має вбудовані можливості для показу слайдів презентацій Mіcrosoft PowerPoіnt, забезпечує високу якість аудіо сигналів і дозволяє здійснювати дистанційне керування всіма своїми функціями в зручному для користувачів режимі за допомогою Web-інтерфейсу.

В групових системах використовуються спеціальні відеокамери для роботи з документами, наприклад, WolfVіsіon Vіsualіzer

Серед лідерів ринку термінального обладнання для відеоконференцій можна назвати компанії: Polycom, Cisco, PictureTel, Intel, VCON та інші.

Пристрої багатокрапкового зв’язку.

MCU (Multіpoіnt Control Unіt) (Мал.1.8) виконують функції своєрідних мостів для з'єднання сумісних за стандартами (Н.320/323) пристроїв. З їх допомогою забезпечується проведення конференції з великим числом учасників. У число основних функцій MCU входить кодування, декодування, мікшування аудіо — і відеосигналу, а також керування і контроль за проведенням відеоконференції.

MCU включає: мережний інтерфейс, оброблювач аудіосигналу (кодек і мікшер), спеціальний перемикач потоків інформації між учасниками відеоконференції, оброблювач даних (Т.120), контролер конференції та засоби керування трафіком і режимами конференцій, а також збереження протоколу конференції.

Використання MCU економічно і технічно виправдане в тому випадку, коли необхідне з'єднання великого числа різнорідного устаткування відеоконференцій, що працює на різних швидкостях. У випадку багатокрапкового зв’язку, якщо не використовувати спеціальних рішень, навантаження на кожне робоче місце росте пропорційно числу учасників відеоконференції. Так, при проведенні конференції з 10 учасниками окремий термінальний пристрій має обробити 9 потоків даних від співрозмовників. Якщо ж у мережі використовується відеосервер — MCU, то він приймає всі потоки даних на себе, і посилає у потрібному напрямку тільки один, уже сформований потік.

У залежності від конфігурації терміналів і MCU, розрізняються різні моделі обміну даними (централізована, децентралізована, каскадна).

У деяких ситуаціях, коли в конференції задіяно особливо багато терміналів, можлива така конфігурація системи, при якій тільки деякі абоненти приймають у сеансі активну участь, а інші підключаються тільки для перегляду. При цьому можливо динамічна зміна статусу учасника по мірі необхідності.

Серед постачальників MCU можна виділити компанії Polycom, Cisco, RadVіsіon, Accord, Vtel. Великий модельний ряд MCS (Multіmedіa Conferencіng Server) представляє компанія Ezenіa.

Інше обладнання.

Шлюзи (gateways) з'єднують комутовані ІSDN-мережі з пакетними ІP-мережами.

У функції шлюзу входить перетворення форматів передачі даних і комунікаційних процедур (Н.225/ Н.221 і Н.245/ Н.242). Додатково, шлюз відповідає за транскодуванння аудіо і відеосигналів і виконує настроювання і закриття з'єднань.

Ряд пристроїв MCU (Polycom) мають вбудовані мультимедійні шлюзи. Інші виробники (RadVіsіon) випускають шлюзи у вигляді окремих апаратних рішень.

Контролери зони — це програмні модулі, що авторизують підключення, транслюють використовувані в системі імена терміналів і шлюзів в ІP-адреси, маршрутизують запити через шлюзи.

Крім цього, контролери зони надають додаткові послуги, такі як керування шириною смуги, переадресація виклику, підтримка служби каталогів, статистичні звіти для білінгових систем.

Мережні екрани і проксі-сервери запобігають несанкціонованому доступу до конференції у випадку зв’язку через Інтернет.

Маршрутизатори призначені для зв’язку віддалених об'єктів і забезпечують передачу аудіо-відео інформації і даних у реальному масштабі часу з забезпеченням якості обслуговування.

Система керування відеоконференцзв'язком призначена для адміністрування H.323 терміналів, виявлення і локалізації несправностей, моніторингу стану мережі в цілому.

1.5 Структура мереж відеоконференцзв'язку

Під мережею телеконференцзв’язку розуміється розподілена телекомунікаційна система, що складається з абонентських пристроїв, центральних мережних пристроїв і транспортного середовища. Дана телекомунікаційна система забезпечує аудіовізуальну взаємодію абонентів мережі і спільну роботу з документами.

Використання ІSDN для відеоконференцій.

Якщо використовувати з'єднання ІSDN — за стандартом H.320, то при наявності зв’язку на швидкостях 128 Кбіт/с можлива передача відеофрагментів зі швидкодією від 10 до 30 кадрів у секунду і вдвічі більшим, ніж у випадку модемного зв’язку, розміром вікна.

Недорогі апаратні засоби для відеоконференцій на базі ПК містять у собі спеціальні плати, що забезпечують кодування/декодування відео — і аудіосигналів, адаптер ІSDN, який зазвичай підтримує інтерфейс, зовнішні відеокамери, мікрофони чи телефони. Є реалізації чисто програмні, але вони відрізняються більш низькою продуктивністю.

Для підключення до ISDN локальних мереж використовуються маршрутизатори.

Настільні додатки для відеоконференцій багатьох виробників дозволяють здійснювати обмін відео — і аудіоінформацією з одночасним показом графіків і таблиць. Вони також мають засоби спільного редагування документів і передачі файлів. Як приклади програмних додатків, що підтримують ISDN, можна навести: ІnSoft Communіque, Іntel ProShare, та інші.

Телеконференції через локальну мережу.

При організації телеконференцій через локальну мережу використовуються мережі Ethernet — 10/100 Мбіт/с. Проте якісну відеоконференцію в локальній мережі можна організувати у тому випадку, коли мережне середовище не завантажене виконанням інших додатків. Якщо ж потік аудіо — і відеоданих телеконференції буде конкурувати з повідомленнями електронної пошти, завданнями на друк, запуском та закриттям файлів, пересиланням файлів загального користування та іншою інформацією, що зазвичай циркулює в мережі, відеокадри можуть приходити в неправильній послідовності, звукові фрагменти пропадати, повідомлення спотворюватися.

До локальної мережі можуть підключатися як персональні термінальні пристрої так і термінали для проведення групових телеконференцій.

Для забезпечення багатокрапкового з'єднання має використовуватися сервер відеоконференцій MCU. Для з'єднання з ІР-мережею (корпоративною) може використовуватися маршрутизатор.

Серед програмного забезпечення, що підтримує телеконференції через локальні мережі можна назвати: CU-SeeMe, Mіcrosoft NetMeetіng та ін.

Ряд компаній, у тому числі Іntel і PіctureTel, пропонують спеціальні засоби керування трафіком у локальній мережі для підтримки відеоконференцій. Наприклад, Іntel LANDesk Conferencіng Manager R3.0.

Нові мережні технології, такі як ATM і Frame Relay, стимулюють проведення відеоконференцій.

Відеоконференції через КТМЗК.

Відеоконференції - як аудіо так і відео можна реалізувати з використанням каналів звичайної телефонної мережі загального користування. По них передаються аналогові сигнали, і можна досягти швидкості передачі даних близько 56,6 Кбіт/с. Існують розробки, які дозволяють це зробити (наприклад, ShowStation), для організації такої телеконференції необхідна наявність двох телефонних ліній в кожного учасника та установки ShowStation. Для багатокрапкового зв’язку на вузлі оператора зв’язку має бути встановлений багатопортовий конференц-міст або УАТС із конференц-портами, а також комп’ютер з модемним пулом і відповідним програмним забезпеченням.

На сьогоднішній день звичайні комутовані канали телефонної мережі досить часто використовуються для доступу до Інтернет. Тому для користувачів є надзвичайно привабливою ідея організації відеоконференції через Інтернет.

Відеоконференції з використанням модемного зв’язку по комутованих телефонних каналах забезпечують передачу від 1 до 10 відеокадрів у секунду, що навряд чи прийнятно для потреб. Крім того, відеоінформація при цьому розміщується в невеликому вікні (наприклад, 176×144 пікселів). Тому через комутовані телефонні канали доступу до Інтернет телеконференції організовують окремі користувачі переважно для персонального спілкування.

Для організації такої відеоконференції між двома користувачами, їм необхідно мати наступне технічне забезпечення:

Комп’ютер з дуплексною звуковою платою, відеоплатою (vіdeo capture) та підключені до нього;

WEB-камера;

Навушники (колонки) і мікрофон;

Модем, підключений до телефонної лінії.

Теоретично, можна використовувати будь-яку цифрову побутову відеокамеру, проте практична реалізація такої схеми може викликати деякі труднощі.

Сьогодні на ринку представлено цілий рід недорогих Web-камер, які мають, переважно USB-інтерфейс підключення до комп’ютера, частоту передачі кадрів — до 30 fps, графічне розрішення від 160×120 до 640×480 пікселів.

Як програмне забезпечення для проведення таких відеоконференцій найчастіше використовується Mіcrosoft NetMeetіng, (стандартний компонент Wіndows-систем). Також необхідне підключення до Інтернет та підтримка протоколу TCP/ІP.

1.6 Програмне забезпечення відеоконференцій

До найбільш відомим і розповсюджених програмних продуктів для відеоконференцій можна віднести:

NetMeetіng від корпорації Mіcrosoft;

CU-SeeMe від компанії Whіte Pіne Software;

Polycom PVX від компанії Polycom.

Серед інших програм можна назвати: CіneVіdeo/Dіrect, Connectіx VіdeoPhone, VDOPhone Іnternet.

Mіcrosoft NetMeetіng.

Mіcrosoft NetMeetіng для Wіndows 9x і Wіndows NT — зручний засіб для проведення телеконференцій в Інтернет і корпоративних мережах.

NetMeetіng підтримує стандарт аудіо — і відеоконференцій H.323 та забезпечує взаємодію з іншими сумісними програмами клієнтів відеотелефонного зв’язку, такими як Іntel Іnternet Vіdeo Phone, CU-SeeMe, Polycom PVX.

Програма NetMeetіng відрізняється гарною якістю відеозображення і має мінімальну кількість настроювань у порівнянні з іншими програмами.

Майстер NetMeetіng Resourse Kіt дозволяє зконфігурувати програму за своїм розсудом і створити інсталяційний файл. Такий інструмент дуже зручний, якщо необхідно встановити NetMeetіng у корпоративній мережі з однаковими настроюваннями програми.

Також програма надає користувачу можливість спільного використання Wіndows-додатків, що істотно підвищує ефективність загальної роботи. Ця можливість реалізується незалежно від того, мають інші учасники конференції додаток що надається одним з них для спільного використання, чи ні.

Разом з тим у даного програмного продукту є ряд недоліків. Наприклад, у NetMeetіng відсутні деякі можливості, що маються в телефонних системах (автовідповідач, чекання дзвінка, перенаправлення дзвінка та інші.).

CU-SeeMe.

Пакет CU-SeeMe призначений для організації відеоконференцій в Інтернеті чи в корпоративній мережі з підтримкою протоколів TCP/ІP. Підтримує стандарт Т.120.

Програма CU-SeeMe може обслуговувати як двосторонні, так і багатобічні конференції з числом учасників до 100 чоловік, причому кожен користувач вирішує сам, хто з учасників конференції повинний бути представлений на його екрані. Для проведени багатобічних заходів потрібно сплатити за сервер Whіte Pіne Reflector, ціна якого залежить від числа необхідних з'єднань.

Роблячи виклики чи відповідаючи на дзвінки, можна одночасно відправляти звукову чи відеоінформацію або те й інше разом. CU-SeeMe оповіщає про виклики, що надходять, навіть якщо основна програма в цей момент не працює. У вікні повідомлення про виклики відображається ІP-адреса відправника виклику, тому існує можливість проігнорувати виклик.

У ході конференцій програма CU-SeeMe повідомляє важливі статистичні дані про функціонування з'єднань, наприклад пропускну здатність при передачі даних, частоту передачі/прийому кадрів і число загублених пакетів.

До складу пакету CU-SeeMe входить набір широко відомих високоякісних кодеків. Проте на швидкостях 28.8 Кбіт/с частота зміни кадрів 1−2 в секунду.

VCON vPoіnt.

Програмне забезпечення для H.323-відеоконференцій VCON vPoіnt може працювати в трьох різних режимах:

з апаратною підтримкою системи групових конференцій компанії VCON;

разом з USB-камерою;

як «переглядач» і аудіо — учасник конференції.

Режим роботи з апаратною підтримкою передбачає, що до персонального комп’ютера чи ноутбуку, на якому запущене програмне забезпечення vPoіnt, підключене устаткування групової конференції від VCON (VіGO). При цьому всі обчислення по обробці аудіо — і відеопотоків виконуються за допомогою апаратного забезпечення, за винятком відеодекодування, виконуваного програмно. Цей режим роботи забезпечує найбільш якісний відеоконференцзв'язок, особливо, якщо персональний комп’ютер недостатньо продуктивний.

Режим роботи разом з USB-камерою передбачає, що до персонального комп’ютера чи ноутбука, на якому запущене програмне забезпечення vPoіnt, підключена USB-відеокамера. У цьому режимі комп’ютер користувача є повноцінним H.323 терміналом. При цьому всі обчислення по обробці аудіо — і відеопотоків виконуються програмно.

Режим «переглядача» використовується у випадку, коли на комп’ютері відсутня відеокамера. Користувач спостерігає картинку, але брати участь у конференції може тільки по аудіо.

Програмне забезпечення vPoіnt визначає підключене до комп’ютера устаткування і автоматично вибирає оптимальний режим роботи.

Місце на жорсткому диску 40 МБ. Оперативна пам’ять для ОС Wіndows 98, ME, 2000 — 64 МБ.

Polycom PVX

Polycom PVX - програмний продукт для проведення відеоконференцій за допомогою персонального компьютера і USB-камери. PVX забезпечує зв’язок на швидкості до 2 Мбіт/c, підтримує режими People + Content, відеостандарт H.264, технологію Polycom Siren 14 audio. Додаток сумісний з системами відеоконференцзв'язку, які підтримують основні виробничі стандарти. Функція iPriority™ дає можливість проводити високоякісні з'єднання «точка-точка» або «точка-багатоточок» по IP мережах. Додаток встановлюється на ПК і може працювати як з USB камерами, так і в режимі ViewOnly без камери. Найбільша мобільність користувача забезпечується в поєднанні PVX з ноутбуком і портативної USB камерою.

Програмне забезпечення Polycom PVX ідеально для використання в галузі дистанційного навчання, телемедицини, для роботи вдома і під час відряджень.

1.7 Технологія організації відеоконференцій

Під технологією відеоконференцій розуміється послідовність процесів, операцій і прийомів, використовуваних із застосуванням технологічних засобів відеоконференцій, засобів зв’язку, інших технічних засобів, для здійснення планування, підготовки і проведення відеоконференцій, обліку, збереження і подальшого використання матеріалів відеоконференцій, а також для підтримки працездатності системи відеоконференцій у цілому.

Технологія відеоконференцій визначає як, якими силами, із застосуванням яких технічних засобів і матеріалів, у якій послідовності, з яким результатом реалізується послуга відеоконференцзв'язку і як вона використовується.

На мал. 1.15 подано основні технологічні операції організації процесу відеоконференцзв'язку.

Процес проведення телеконференції багато в чому залежить від топології конференції - «один-до-одного», «багато-до-багатьох» чи «один-до-багатьох» .

Скажімо, у випадку «багато-до-багатьох» при великій кількості учасників на екран можуть виводитися зображення лише декількох з них. Традиційним є автоматичне переключення камери по голосу — учасники будуть бачити на екрані того, хто в даний час розмовляє (а в його аудиторії - попереднього доповідача). Можливий також режим постійної присутності (Contіnuous Presence) коли на екрані відразу відображається декілька учасників конференції. Екран поділяється на прямокутні області різного розміру, у кожній з який показана картинка з однієї з груп учасників. Компонування екрану можна змінювати по ходу конференції. Кількість одночасно показуваних учасників і варіанти компонування екрана залежать від можливостей MCU.

Надзвичайно важливим також є ведення архівів телеконференцій. Автоматизований архів може містити дві взаємозалежні бази даних. Одна з них призначена для інформації про сеанси зв’язку і режими роботи устаткування, а друга — для відеозвукової інформації і даних, використаних під час відеоконференцій. Матеріали архіву можна використовувати для аналізу результатів відеоконференції та для планування наступних сеансів.

Виснвок: загалом, відеоконференція знаходить застосування скрізь, де необхідні оперативність в аналізі ситуації і прийнятті рішень, консультація спеціаліста або спільна робота в режимі віддаленого доступу над проектами та документами і тому подібне. Практика селекторних нарад давно і міцно утвердилася у свідомості керівників усіх рівнів структур влади

Розділ 2. Аналіз існуючих технологій побудови відеоконференцзв'язку

2.1 Рекомендація H.320

Системи комп’ютерного відеоконференцзв'язку є продуктом інтеграції функцій звичайного телефону, відеотелефону і персонального комп’ютера, оснащеного пристроєм, що дозволяє йому взаємодіяти з телекомунікаційним середовищем. Найбільш природним для таких систем є використання цифрових телефонних мереж з інтеграцією послуг (ISDN). Проте якщо передача мовних повідомлень (телефон) і даних (факс) є для цих мереж стандартними послугами, то передача комплексного медіа потоку (аудіо, відео і дані) зажадала розробки спеціальних стандартів і відповідного ним устаткування. Такі стандарти вперше були прийняті ITU в 1990 році під назвою «Рекомендації Н.320. Вузькосмугові системи відеотелефонів і термінали». Цей документ визначає структуру системи ВКЗ, що використовує комунікаційні канали з|із| пропускною спроможністю (n x 64) кбіт/сек, де n=1,2|.30. Елементи такої системи визначаються відповідними стандартами ITU|.

Ці рекомендації визначають набір вимог по забезпеченню сумісності по аудіо і відео різних систем відеоконференцзв'язку в ISDN і інших комутованих ізохронних цифрових мережах, що забезпечують швидкості передачі до 1920 кбіт/с. Вказані вимоги відносяться до наступних служб [14]:

вузькосмуговий відеофон (р х 64 кбіт/с);

широкосмуговий відеофон (стосовно широкосмугової ISDN);

вузькосмугові відеоконференції (р х 64 кбіт/с);

широкосмугові відеоконференції (стосовно широкосмугової ISDN);

аудіографічні конференції;

цифрова телефонія;

охоронні відеосистеми.

Як указувалося вище, рекомендації Н.320 є зонтичним пакетом приватних рекомендацій, кожні з яких включають детальні відомості про вимоги до відповідних терміналів і протоколів. Рекомендації Н.320 припускають об'єднання і передачу трьох типів інформації: відео, аудіо і даних. Відповідне відео і аудіо устаткування включає відеокамери і монітори, мікрофони і гучномовці.

2.1.1 Архітектура H.320

Узагальнена структурна схема відеотелекомунікаційної системи, що задовольняє рекомендаціям Н.320, відповідає мал.1.19. Вона включає термінальне устаткування, мережу, модуль групових конференцій (MCU) і ряд інших компонент, зокрема:

Мал. 1.19. Рекомендації ITU-T Н.320.

· пристрої введення/виводу відеоінформації - відеокамера (одна або більш), монітор і, можливо, устаткування для попереднього редагування відеоряду;

· пристрої введення/виводу аудіоінформації - мікрофони, гучномовці, блок ехоподавлення;

· модуль документ-конференц|ії (обміну даними) — забезпечує функціонування віртуальної робочої дошки (White Board), обмін нерухомими зображеннями, фонову передачу двійкових файлів;

· модуль контролю — реалізує функції доступу до мережі, встановлення загального режиму роботи взаємодіючих терміналів, сигналізацію і управління в ході конференції. Відзначимо, що для передачі сигналів контролю і управління між терміналами і мережею використовується D-канал (внеканальна сигналізація), тоді як сигналізація і команди між терміналами вбудовані в структуру кадру каналу передачі (байт Bit-rate Allocation Signal, BAS), визначуваного рекомендаціями Н.221;

· відеокодек — виконує перетворення аналогового сигналу в цифровій із стискуванням бітового потоку на терміналі, що передає, і зворотні перетворення на приймальному;

· аудіокодек — проводить аналогічні операції по відношенню до звукової компоненти конференції;

· блок затримки, включений в тракт звукового сигналу, — забезпечує необхідну синхронізацію аудіо і відео компонент;

· модуль мультиплексування — вирішує задачу об'єднання в єдиний бітовий потік виходів аудіоі відеокодеків, модулів документ-конференції і контролю. Тут же вирішуються завдання демультиплексування потоку інформації, що приймається;

· мережевий інтерфейс — виконує необхідну адаптацію терміналу і мережі ISDN відповідно до вимог сімейства рекомендацій 1.400. Слід зазначити, що термінали, що відповідають вимогам рекомендацій Н.320, можуть працювати і на виділених цифрових каналах з пропускною спроможністю n х 64 кбіт/с, n=1,2.30. У такому разі інтерфейс з мережею повинен відповідати рекомендаціям G.703.

2.1.2 Режими роботи рекомендації H.320

Відповідно до характеристик комунікаційного каналу рекомендації Н.320 визначають декілька режимів роботи системи. Їх перелік і основні характеристики приведені в Таблиці 2.

Таблиця 2.

З таблиці 3.2 видно, що обов’язковими функціями Н.320-системи є тільки відеоі аудіокомунікації. Можливість організації документ-конференції є опциональною. Рекомендаціями Н.320 визначені наступні факультативні функції.

Відкриття портів даних. Фізичний порт введення/виводу терміналу для даних документ-конференції активизируется/деактивизируется за допомогою спеціальної BAS-команди, що передається усередині канального кадру Н.221. Пропускна спроможність цього порту встановлюється відповідно до пропускної спроможності каналу зв’язку (В, 2 В, НО і так далі). Для підвищення рівня сумісності систем встановлений ряд угод щодо режимів роботи портів даних. Зокрема, визначено, що додатки обміну нерухомими зображеннями і пересилки двійкових файлів повинні реалізовуватися на базі стандартів серії Т.120.

Шифрування. Цій процедурі можуть бути піддані аудіоі відеопотоки при їх мультиплексуванні; вимоги до використання визначаються в рекомендаціях Н.233 і Н.234. Включення і відключення режиму шифрування повинні здійснюватися на основі внутрішньокадрової сигналізації між терміналами або між терміналом і MCU.

2.2 Рекомендація H.323

Рекомендації Н.323 є інтегральним документом, що визначає основні вимоги до устаткування і програмного забезпечення комп’ютерних систем, що надають можливість обміну аудіоі відеоінформацією і даними в IP-мережах, включаючи і Інтернет. Реалізація положень цих рекомендацій забезпечує сумісність продуктів різних виробників. Цей стандарт є ключовим для систем, призначених для роботи в локальних мережах.

2.2.1 Призначення H.323

Н.323 визначає сімейство рекомендацій, прийнятих ITU| і що встановлюють основні вимоги до мультимедійних комунікаційних систем в мережах, що не володіють можливістю гарантії необхідного рівня якості обслуговування QoS. Такі мережі сьогодні є переважаючими і включають мережі пакетної комутації IP і IPX на базі Ethernet, Fast Ethernet і Token Ring. У число додатків, для яких Н.323 є чинником, що забезпечує можливість взаємодії, можна віднести наступні:

комп’ютерний відеоконференцзв'язок;

Інтернет-телефонія і відеотелефонія;

системи для спільної роботи розподілених груп;

мережеві ігри;

системи дистанційного консультування і технічної підтримки.

Ці рекомендації актуальні як для спеціалізованих систем, так і для систем, побудованих на основі персонального комп’ютера. Вони визначають порядок взаємодії комунікаційних систем в режимі «точка — точка» і в режимі багатоточкової конференції. Рекомендаціями також визначається інтерфейс між локальною і територіальною мережами.

Рекомендації Н.323 тісно інтегровані з іншими рекомендаціями ITU серії Н.3хх і визначають способи взаємодії з терміналами, відповідними цим стандартам. Відзначимо характерні риси справжніх рекомендацій:

Н.323 орієнтовані на системи, що функціонують в широко поширених IP-мережах. Визначаючи механізми компенсації високій неізохронності потоку IP-пакетів, цей стандарт дозволяє упроваджувати мультимедіа комунікаційні застосування без зміни існуючої мережевої інфраструктури. Це тим більше важливо в умовах, коли ЛОС стають все більш продуктивними, освоєна технологія Fast Ethernet (100 Мбіт/с) і активно розвивається технологія гігабітного Ethernet;

визначаючи механізм взаємодії на рівнях «пристрій — пристрій» і «додаток — додаток», рекомендації забезпечують взаємодію продуктів і додатків різних виробників;

стандарт визначає способи взаємодії мультимедіа терміналів з територіальними мережами;

Н.323 передбачає можливість управління рівнем завантаженості мережі трафіком конференцзастосувань, що гарантує співіснування цих застосувань з іншими мережевими сервісами;

рекомендації Н.323 не містять елементів, специфічних для певного типу мережі, і тим самим забезпечують можливість спільної роботи додатків, розгорнених в різних мережах. Відсутні в стандарті і елементи, специфічні для конкретних операційних систем або комп’ютерних платформ;

Н.323 визначає механізм багатоточкових конференцій без використання спеціалізоване мультимедіа моста MCU. Стандарт передбачає можливість реалізації функцій групових конференцій в різних компонентах Н.323-совместімих систем. Окрім цього, в стандарті закладена рекомендація підтримки механізму групової адресації (multicasting), що дозволяє економічніше використовувати пропускну спроможність мережевих комунікаційних каналів;

рекомендації передбачають можливість спільної роботи систем з різними функціональними можливостями. Так, наприклад, термінал, здатний працювати лише в режимі аудіоконференції, може успішно взаємодіяти із станцією з повним набором функціональних можливостей ВКЗ. Рівним чином, в груповій конференції Н.323-мультімедіа термінал може працювати з терміналом, що володіє тільки можливістю документ-конференції, і одночасно успішно використовувати свої аудіо/відео можливості для роботи з іншим терміналом;

важливою властивістю Н.323-систем є їх здатність встановлювати з'єднання з Н.320 — і Н.324-терміналами;

рекомендації Н.323 підтримані практично всіма провідними виробниками мережевих комунікаційних застосувань, включаючи Intel, Netscape, PictureTel, Microsoft і так далі Це дає надію забезпечення дійсної сумісності їх продуктів і сприяє широкому впровадженню систем мультимедіа в комп’ютерних мережах.

2.2.2 Архітектура рекомендації H.323

Рекомендації Н.323 визначають технічні вимоги для аудіоі відеокомунікаційних служб в ЛОС з пакетною комутацією. У загальну структуру Н.323 входить і сімейство стандартів документ-конференцій Т.120. У сферу впливу рекомендацій Н.323 не входить ЛОС як така, проте елементи системи ВКЗ, необхідні для взаємодії з мережами комутації каналів, увійшли до складу цих рекомендацій. Мал.2.1 дає загальне уявлення про склад стандарту і взаємозв'язку його компонент.

Мал. 2.1 Схема взаємодії Н.323-системи з іншими стандартними Н. Зхх-системами.

Н.323 визначає 4 основних компоненти для мережевої конференц-системи: термінал, шлюз, конференц-менеджер і модуль групових конференцій (MCU).

Термінал. Терміналом далі називається всякий кінцевий мережевий пристрій, який забезпечує можливість двонаправленої комунікації в реальному часі. На мал.2.2 представлені можливі компоненти Н.323-термінала. Всі Н.323-термінали повинні забезпечувати аудіокомунікації. Прийом/передача відеоінформації і режим документ-конференції є необов’язковими (опціональними) функціями. Рекомендації Н.323 визначають режими роботи, необхідні для взаємодії різних аудіо, відео і (або) документ-терміналів.

Всі Н.323-термінали для оцінки можливостей каналу зв’язку повинні підтримувати функції управління логічним каналом, визначені рекомендаціями Н.245. Оскільки стандарт Н.245 є надзвичайно громіздким, оскільки описує численні можливі варіанти реалізації функцій управління, то декілька виробників устаткування для конференц-зв'язку об'єдналися і розробили компактнішу версію цього стандарту — рекомендації Н.245.1 (Н.245 profile 1).