Поради молодим викладачам

Поради молодим викладачам

Реферат на тему:

Поради молодим викладачам.

План.

Основні моменти, які необхідно враховувати викладачам для удосконалення методичної майстерності.

Основні вимоги до лекції.

Основні вимоги до семінарських занять.

Основні вимоги до лабораторного практикуму.

Методичні підходи до складання фонду тестових завдань.

Основні вимоги до складання робочої програми.

Структура та методичні вимоги до складання програми практики.

ПОРАДИ МОЛОДИМ ВИКЛАДАЧАМ.

Для придбання методичної майстерності необхідно врахувати такі моменти:

1. Хто може допомагати у розробці курсу.

Провідний викладач курсу.

Керівник вузу Однокурсники, що.

викладають у вузі.

Викладачі навчального Колеги — особливо ті,.

закладу, де я маю що мають досвід.

викладати викладання.

Який метод буде покладено в основу викладання.

Є три основних методи:

— лекція.

— практичне заняття.

— семінар

Лекція є найкращим засобом для викладення інформації певній кількості людей (особливо великим групам). Цей метод гнучкий і може включати поєднання кількох методів — бесіду чи промову, наочні посібники, опитування чи обговорювання. Цей спосіб викладання добре відповідає ситуаціям, коли треба дати певну інформацію для підготовки підґрунтя для подальшої роботи.

Практичне заняття використовується при опануванні навиків, включаючи ментальні навички (підрахунок податку з обороту), фізичні навички (робота з машиною) або соціальні навички (робота з людьми).

Цей метод може використовувати такі самі засоби, як і лекція, та застосовуватися для більшості видів діяльності з чіткими правилами та добре відлагодженими процесами.

Обговорювання використовується тоді, коли ви намагаєтесь організувати обмін думками чи вирішування проблем, а не просто викладання фактів. Воно не дає добрих результатів у дуже великих групах. Слухачі мають мати вже деякі знання щодо даного предмета і скласти свою думку з цього приводу.

Вам треба з" ясувати, який з цих методів найбільш відповідний з точки зору:

— цілі заходу,.

— кількості слухачів,.

— відведеного часу,.

— змісту курсу (лекції),.

— приміщення та технічних засобів,.

— ваших власних умінь — чи можете ви використовувати один метод краще, ніж інший.

На цій стадії знову треба звернутися до ваших завдань і обдумати ціль цього заходу. Що це:

— викладення інформації,.

— навчання практичним навичкам,.

— обмін думками, обговорювання чи «продаж» ідеї,.

або поєднання цих цілей?

3. Підготовка структури виступу.

Після того, як ви вирішили, що ви збираєтесь викладати та який метод використовувати, вам треба привести матеріал до системи. Будь-яке повідомлення може бути поділено на три частини:

— вступ,.

— головна частина,.

— висновки.

Вступ. Правильний початок дуже важливий для вас та ваших слухачів. Аудиторії буде легше, якщо з перших кроків вони будуть знати:

— хто ви (це визначить, чому саме ви проводите лекцію),.

— про що ви збираєтесь доповідати, ваші цілі та завдання,.

— чому цей предмет є суттєвим для них,.

яким буде план заняття, включаючи:

основні теми,.

час для запитань слухачів,.

чи будуть роздані додаткові посібники (щоб можна було вирішити, чи треба вести записи),.

чи будуть використовуватися які-небудь наочні посібники,.

— скільки часу відведено для вашої промови,.

— чи будете ви проводити індивідуальні консультації після лекції.

Головна частина. Головна частина лекції дає детальні довідки про.

предмет вивчення вашим слухачам. Вона також допомагає їм зрозуміти та запам" ятати інформацію так само, як і використовувати чи звертатись до неї коли потрібно.

— підбийте підсумки після кожного пункту плану,.

— залучіть та поставте запитання, коли дозволяє ситуація,.

— використовуйте наочні посібники, щоб пояснити, внести.

різноманітність,.

— наведіть суттєві та відповідні приклади. Висновки. Метою цієї частини є:

— дати аудиторії можливість поставити питання, щоб прояснити якісь.

незрозумілі положення чи розвинути «їх, — зробити підсумки, щоб допомогти слухачам запам» ятати головні.

пункти вашого виступу, — висунути на перший план найбільш суттєві повідомлення відносно ваших слухачів.

Стисле письмове викладення.

Наступним кроком буде письмове викладення матеріалу таким.

чином, щоб ви могли користуватися ним лід час вашого викладання. Існує чотири основних способи, як це зробити:

Напишіть дослівно як одну довгу промову.

2. Напишіть на аркуші паперу «заголовки», тобто назви тем чи.

параграфів.

3. Напишіть основні питання як підказки на окремих картках.

4. Зробіть схематичні записи, які ви можете розвинути чи змінити під час викладання.

Кожен з цих способів має свої переваги та недоліки щодо типу конкретного викладання. Важлива також ваша індивідуальна схильність.

Переваги.

Істотний, якщо промова буде досконалою щодо мови.

Недоліки.

Відокремлює лектора, який втрачає візуальний контакт з аудиторією.

Запис заголовків.

Цей метод полягає в тому, що ви записуєте тільки назву кожного пункту викладання, без подальшого записування.

Переваги.

Допомагає запам" ятати головні пункти сприяє натуральній промові.

Недоліки.

Потребує дуже ретельної підготовки може випустити деякі необхідні вам деталі.

Запис на картках.

Тут ви записуєте заголовки та декілька опорних слів чи фраз, що допоможуть вам згадати всі основні питання.

Переваги.

Більше інформації для активізації пам" яті не кидаються в очі слухачам.

Недоліки.

Може випустити деякі необхідні вам деталі.

Схематичний запис.

Переваги.

Сприяє натуральній промові.

Недоліки.

Можливо, включає дуже багато інформації, за якою нелегко простежити.

Підсумки. Гарне викладання починається з планування.

Пам" ятайте: Відбирайте та упорядковуйте — поділіть інформацію на «необхідне», «бажане», «можливе» та викресліть решту.

Метод — вирішіть, який з методів найбільше підходить до цього викладання: лекція, практичне заняття чи семінар.

Структура — сплануйте структуру викладання, розподіліть матеріал на:

— вступ,.

— головну частину,.

висновки.

Письмове викладення — запишіть вашу доповідь у вигляді повного.

тексту, заголовків, упорядкованих карток чи схематичних нотаток. Хронометраж — організуйте час і відповідно пристосуйте викладення.

Правильний вибір зовнішнього вигляду.

Ви не можете недооцінювати того впливу, який має ваш власний.

вигляд. Коли ви заходите в аудиторію, навіть ще до того, як ви заговорите, про вас вже склалася певна думка. Ця думка може базуватися тільки на тому, як ви виглядаєте. Тільки 7% першого враження грунтується на тому, що ви кажете, 38%-на тому, як ви говорите, 55%-на тому, як ви виглядаєте. Це не тільки, як ви вдягнені, але як ви ходите, несете себе, які у вас манери як ви в цілому подаєте себе.

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ЛЕКЦІЇ.

1. Наявність і зміст лекції.

2. Підготовленість викладача до лекції.

3. Зміст лекції: мета та спрямованість лекції, її виховна роль, науковий рівень лекції, наявність узагальнень, які надають лекції наукову переконливість і сувору доведеність, уміння викладача викликати у слухачів потяг до творчої оцінки наукових проблем, що розглядаються, повнота і точність визначень, що формулюються, відповідність використовуваної термінології і позначень вимогам ГОСТів, зв" язок лекції з підручником або навчальними посібниками з курсу, відповідність змісту лекції програмі і тематичному плану.

4.Структура лекції: Наявність в лекції вступу, який містить чітке формування теми лекції і постановку завдання, логічна послідовність, розподіл і взаемозв" язок окремих частин лекції, що полегшують розуміння лекції, наявність у лекції висновків, що дають змогу осмислити лекцію в цілому, виділити її основну ідею, конкретність завдання на самостійну роботу.

5. Стиль лекції: Уміння лектора чітко і ясно викладати свої думки, багатство мови лектора, уміння лектора викладати вільно навчальний матеріал без надмірної залежності від конспекту лекцій: темп викладання лекції, контакт лектора з аудиторією, вміння активізувати увагу слухачів, забезпечення можливості конспектування основного змісту лекції.

6. Забезпеченість лекції наочними посібниками і технічними засобами навчання: Наявність і якість наочних посібників, методичні прийоми їх використання, вміння аналізувати результати демонстрацій, використання технічних засобів навчання.

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ.

1. Відповідність змісту семінарських ї практичних занять до типової і робочої навчальних програм, відображення у них розділів дисципліни.

2. Підготовленість викладача до проведення семінарських і практичних занять.

3. Зміст: Мета та спрямованість семінарського заняття, його місце в темі курсу, професійна спрямованість семінарських і практичних занять, яка забезпечує відображення особливостей відповідній спеціальності, використання наукових методів пізнання суті явищ, що вивчаються, і положень науки, розкриття на конкретних прикладах органічної єдності теорії і практики, наявність понятійного апарату, висновків з кожного питання та зв" язку з матеріалом, що вивчається.

4. Структура: Раціональне використання дидактичних доцільних форм і методів навчання, спрямованих на найбільш ефективне здійснення навчальної мети семінарських і практичних занять і забезпечуючих логічну послідовність їх побудови, використання проблемного та інших методів навчання, які формують у студентів самостійний творчий підхід.

5. Стиль: Вміння точно і обгрунтовано висловлювати свої думки мовою конкретної науки.

Розвиток продуктивного мислення студентів у перебігу обговорення проблем, що розглядаються, залучення їх у колективну пізнавальну діяльність. Створення безпосереднього контакту викладача зі студентами, вміння залучити студентів до дискусії.

6. Забезпеченість семінарських і практичних занять методичними розробками, пакетами візуального супроводження, використання технічних засобів навчання.

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ЛАБОРАТОРНОГО ПРАКТИКУМУ.

1. Відповідність змісту лабораторного практикуму типовій і навчальним програмам.

2. Підготовленість викладача до проведення лабораторних занять.

3. Зміст: Відображення у лабораторному практикумі особливостей спеціальності. Забезпечення послідовності лабораторних занять з іншими видами навчальної роботи. Ознайомлення студентів з сучасним обладнанням і методами проведення наукових досліджень у відповідній.

галузі.

4.Страктура: Запровадження в лабораторний практикум елементів наукових досліджень, використання сучасних методів планування, проведення і обробка результатів експериментів з використанням ЕОМ, виконання в рамках лабораторного практикуму завдань дослідницького характеру. Відповідність методики проведення лабораторних занять вимогам, які ставляться до прийомів і методів експериментальних дослідів.

5.Стиль: Вміння викладача створити умови для розвитку творчих здібностей студентів на основі використання принципів проблемного навчання, індивідуалізації лабораторних занять з врахуванням їх схильностей і можливостей.

6. Забезпеченість лабораторного практикуму: Наявність документів (типової і робочої програми дисципліни, розкладу занять, технологічної карти дисципліни та ін.), які визначають узгодженість проведення лабораторних робіт з лекціями і іншими видами навчальних занять, їх правильну послідовність, а також які вміщують перелік тем практикуму, назви робіт, які виконуються кожним студентом з усіх його тем.

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО СКЛАДАННЯ ФОНДУ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ.

Для визначення рівня сформованості знань та умінь з розглядуваної дисципліни, необхідно спроектувати фонд тестових завдань.

Тестові завдання слугують базою для формування критеріально орієнтовних тестів досягнень, які належать до психо-діагностичних методик, спрямованих на оцінку досягнутого рівня розвитку здібностей, знань та умінь.

Основними канонічними формами тестових завдань, які рекомендовані розроблювачами, вважаються такі:

1) завдання (задачі) закритої форми (формату) із запропонованими відповідями.

2) завдання (задачі) відкритої форми (формату) із вільно конструйованими відповідями.

Тестові завдання (задачі) закритої форми мають складатися з трьох компонентів:

а) інструкція до їх виконання,.

б) запитальної (змістовної) частини,.

в) відповіді(ей).

Тестові завдання закритої форми.

Тестові завдання закритої форми розрізняються за принципом побудови відповіді.

1.1. Альтернативні тестові завдання, які передбачають наявність двох варіантів організації відповіді тестового завдання (типів «так» — «ні», «вірно» — «невірно») тощо.

Як правило, їх використовують для грубої перевірки правильності вибору або прийняття рішення у згорненій формі.

1.2. Тестові завдання з множинним вибором. Вони передбачають принаймні три можливі відповіді (але не більше п" яти).

Цей тип тестових завдань використовується у тих випадках, коли із запропонованих декількох відповідей лише одна є правильною.

Тестові запитання відкритого типу.

Тестові запитання відкритого типу передбачають вільні відповіді тих, хто тестується, по суті завдання без запропонованих варіантів відповідей. Той, хто тестується, має виконувати завдання згідно з власним баченням, яке має являти собою твердження з невідомою змінною.

ПАМ" ЯТКА МОЛОДОМУ ВИКЛАДАЧЕВІ.

для підготовки і створення візуального супроводження.

навчального процесу.

Для належного впливу на аудиторію вам необхідно окрім вашої викладацької особистості, ретельної підготовки і деяких акторських здібностей ще й користуватися сучасним візуальним супроводженням. Це потребує екрана, плівки, захисних обгорток для неї і проекторів.

Отже, ЗАПАМ" ЯТАЙТЕ:

Будьте послідовні - обирайте однаковий формат і колір.

2. Ваша ідея запам" ятається краще, якщо буде візуально викладена.

окремо.

3. Інформацію подавайте просто: якщо у Вас шість речень, то у кожному з них має бути не більше за шість слів.

4. Інформація має бути візуально зрозумілою.

5. Використовуйте великий широкий шрифт, однаковий для усієї.

інформації.

6. Використовуйте прописні літери.

7. Графіки, фотографії, ілюстрації підвищують візуальний інтерес.

8. Не використовуйте більш як шість кольорів.

9. Текст має читатися з будь-якого місця в аудиторії.

10. Текст має бути у захисній обгортці.

Не жалкуйте, будь-ласка, часу для корисної справи!