Ринок олійних продуктів в Україні

Ринок олійних продуктів в Україні.

.

.

Високі темпи експортного відвантаження продуктів переробки соняшника і навіть деяке «перенапруження» ринку експортними зобов’язаннями стали ще однією причиною зростання внутрішніх цін на соняшникову олію і шріт останнім часом. Експортні ціни, незважаючи на відносну стабільність цін світового ринку, також дещо збільшилися, оскільки пропозиція української соняшникової олії і шроту на зовнішній ринок почала відставати від рівня попиту.

Внутрішні ціни на соняшник продовжували мляво зростати услід за скороченням внутрішньої пропозиції і зростанням цін на продукти переробки. Незважаючи на відсутність явного інтересу з боку основних покупців до нових закупівель насіння, було зафіксовано загальне скорочення обсягів пропозиції, що, безумовно, сприятиме подальшому зростанню внутрішніх цін. Експортні ціни на соняшник залишалися практично стабільними, при цьому інтерес до нових закупівель з боку експортерів динамічно падав. Внутрішні ціни на соняшник продовжували зростати, навіть на фоні скорочення попиту з боку експортерів і стабільно млявого попиту (млявого відносно масованих закупівель у першій половині сезону) з боку внутрішніх переробників. Основна причина зростання цін — сезонне скорочення внутрішньої пропозиції насіння. Крім того, в ціноутворенні товаровиробники багато в чому орієнтуються на динаміку цін на продукти переробки соняшника, яка зараз також позитивна.

Скорочення кількості пропозицій соняшника, що спостерігається з боку товаровиробників характеризує не тільки падіння його внутрішніх запасів (а ряд аналітиків вважають, що запаси насіння на внутрішньому ринку зараз близькі кінця), а й прагнення товаровиробників притримати наявне насіння в надії на подальше зростання внутрішніх цін. У них буде ще майже цілий липень, щоб продати запаси соняшника ще до того, як виробники олії почнуть зупинятися на профілактику, і пара тижнів, щоб підготуватися до посівної. До того часу внутрішні ціни на соняшник, безумовно, зростуть ще більше.

Однак, не факт, що збільшений літній попит на соняшникову олію приведе до зростання закупівель соняшника переробниками, найбільші з яких мають достатні обсяги насіння для роботи до кінця сезону, оскільки олія, зроблена з такого насіння, буде неконкурентоспроможною порівняно з олією, що продається зараз і зроблена з соняшника, закупленого ще на початку сезону по низьких цінах. Деякі переробники вирішать зовсім утриматися від переробки нових обсягів насіння, поки восени воно знову не подешевшає.

Прогнози досить високого урожаю соняшника в Україні в 2003 р., з одного боку, і невизначена ситуація з експортним митом, з іншого, примушують заводи зайняти вичікувальну позицію щодо питання поповнення запасів насіння і початку форвардної контрактації або сезонних закупівель соняшника нового урожаю.

Швидше за все, більшість переробників переконані в хороших перспективах урожаю-2003 і у відсутності гострої потреби починати гонку за насінням вже в момент збору урожаю, до падіння внутрішніх цін. Питання з експортним митом на соняшник найближчим часом вирішено не буде, тобто мито залишиться на рівні 17%, ставлячи олійні заводи в більш вигідне становище порівняно з експортерами. Ймовірно, це найбільш правдоподібний сценарій, і він говорить про те, що до надходження на ринок соняшника нового урожаю попит залишиться стабільним, зростання цін також буде стабільним, услід за скороченням внутрішньої пропозиції, але сповільниться до кінця сезону, і різких стрибків цінової динаміки очікувати не варто.

Зараз же внутрішні ціни попиту підтяглися до позначки 1350 грн./т EXW, а підприємства і експортери підвищили закупівельні ціни до 1400−1440 грн./т СРТ. Ціни попиту переробників і експортерів були приблизно рівні. Однак у зв’язку із зростанням рівня внутрішніх цін на фоні відносно стабільних цін світового ринку і перспектив сезонного падіння світових цін на соняшник експортна контрактація насіння значно впала. Спостерігаючи за її динамікою, можна передбачити, що з середини літа зовнішній попит на український соняшник при нинішньому рівні внутрішніх цін буде мінімальним. Експортні ціни в портах (при невеликих обсягах закупівель експортерами і відвантаження) показували рівень $ 253−260/т FOB.

Більш активно розвивався ринок соняшникової олії. Рекордні темпи і обсяги експорту олії в поточному сезоні, що вже перевищили 600 тис. т, і рекордні обсяги експортної контрактації, що дають змогу прогнозувати перевищення експорту олії з України за сезон позначки 850 тис. т, викликали деяке напруження на внутрішньому ринку. Воно виражалося в обмеженому внутрішньому продажу олії великими підприємствами, в збільшенні внутрішніх цін пропозиції з їх боку і в зростанні внутрішніх цін на соняшникову олію загалом.

З одного боку, заводи самі прагнули продати на зовнішні ринки якомога великі обсяги олії, поки на неї високий експортний попит, оскільки відшкодування ПДВ і можливість приховати за кордоном частину прибутків від оподаткування роблять експорт олії більш вигідним, ніж внутрішній продаж, приводячи до штучного обмеження останнього (олія на складах є, але з оплатою в гривнях вона не продається). З іншого боку, цілковита законтрактованість обсягів на експорт наперед аж до серпня примушує заводи більш відповідально ставитися до відпуску олії за іншими (новими) контрактами, що знову ж приводить до обмеження внутрішнього продажу і зростання внутрішніх цін.

При цьому мова йде про великі підприємства, ринкова поведінка яких є ключовою в ціноутворенні.

Таким чином, недостатні обсяги пропозиції олії на внутрішній ринок (за рекордних темпів її виробництва на підприємствах в цьому сезоні) стимулювали зростання внутрішніх цін на соняшникову олію. Середні відпускні ціни великих виробників досягли позначки 3500−3550 грн./т EXW і, очевидно, зростатимуть й надалі.

Незважаючи на відносну стабільність цін світового ринку (а аргентинських — навіть негативну динаміку останнім часом), українські експортні ціни також зросли паралельно з внутрішніми. На відміну від попередніх місяців, коли основною причиною тієї або іншої динаміки експортних цін на олію були зміни цінових індикаторів світового ринку, зараз на експортний ринок значно впливає високий експортний попит і висока законтрактованість української олії, коли купити вільний обсяг з негайним відвантаженням практично нереально.

Середні експортні ціни попиту досягли рівня $ 568−575/т СРТ порт Чорного моря, але, ймовірно, подальшого різкого зростання цін не буде (а буде уповільнення темпів зростання або навіть ціни відкотяться назад), оскільки на світовий ринок значно посилився тиск з боку південноамериканських олійних, і соєвої олії в тому числі, а в серпні Європа збере власний урожай соняшника.

Внутрішні ціни на шріт досягли позначки 600 грн./т EXW. Основними причинами тут також є обмежений внутрішній продаж шроту його виробниками і посилена конкуренція між внутрішніми покупцями в умовах дефіциту зернових кормових компонентів. Навіть з урахуванням того, що коло споживачів соняшникового шроту всередині України обмежено, конкуренція між ними за шріт позначилася на ринку. Вирішальним чинником підвищення цін, за словами самих переробників, стали побоювання можливого невиконання укладених експортних форвардних контрактів, внаслідок чого основні вироблювані обсяги шроту спрямовуються на зовнішні ринки, створюючи певний дефіцит внутрішньої пропозиції.

Експортні ціни на шріт у зв’язку з високим зовнішнім попитом також зростали, проте, більш повільними темпами, досягши рівня $ 120−125/т DAF Україна (різниця в цінах попиту на польському і білоруському кордонах становить приблизно $ 5−6/т на користь Польщі).

.

.

_.

.