Своєрiднiсть визначення i розв «язання проблеми батькiв та дiтей у сiльськiй родинi (за повiстю Iвана Нечуя-Левицького» Кайдашева сiм «я»)

Своєрiднiсть визначення i розв «язання проблеми батькiв та дiтей у сiльськiй родинi (за повiстю Iвана Нечуя-Левицького «Кайдашева сiм «я »).

Глибоке знання народного життя, вмiння пропустити його крiзь свою художню уяву та душу, артистичне володiння народною мовою допомогло Iвану Семеновичу Нечую-Левицькому створити справжнiй шедевр української нацiональної культури — повiсть «Кайдашева сiм «я ». Письменник з великою майстернiстю показав життя українського села пiсля реформи 1861 року, викривши причини непорозумiнь i сварок на прикладi сiм «ї Кайдашiв.

Проблема батькiв та дiтей є провiдною темою багатьох творiв як у свiтовiй, так, зокрема, i в українськiй лiтературi. Проблема ця вiчна, i висвiтлюється та розв «язується вона кожного разу дуже цiкаво. Головне для розв «язання цього конфлiкту, на мою думку, є усвiдомлення його причини. Основною ж причиною конфлiкту мiж старшими та молодшими Кайдашами є нескiнченна суперечка за «моє «i «твоє «, дрiбновласницькi iнстинкти Кайдашiв. Внаслiдок сутичок i боротьби за приватну власнiсть люди стають жорстокими, жалюгiдними, руйнують родиннi зв «язки, плямують власну гiднiсть та близьких їм людей.

стичнi порядки. Важко до них пристосовується родина Кайдашiв, що складається з двох поколiнь. Думаю, крiм двох названих причин конфлiкту («моє «- «твоє «та «старiсть — молодiсть »), автор висвiтлює ще одну: протирiччя мiж старим i новим ладом. Саме соцiально-побутове середовище спотворює характери героїв повiстi, що стикаються у конфлiктi «батьки та дiти » .

Нечуй-Левицький розв «язує цю проблему з досконалою майстернi стю: вiн створює на сторiнках повiстi родину, де у кожного її члена свiй, несхожий на iншi, майже протилежний характер. Але всi вони об «єднанi однiєю iдеєю: мати побiльше «свого ». Старий Омелько Кайдаш — працелюбний стельмах, але знiвечений духовно i фiзично панщиною. Пияцтво поглиблювало його бездуховнiсть та егоїзм (у сценi його вiдмови полагодити дорогу). У жорстоких родинних сварках та колотнечах розкривається власницька сваволя Кайдашихи, хоч у глибинi душi вона добра i турботлива. Представниками молодого поколiння виступають сини Карпо i Лаврiн та їхнi жiнки Мотря i Мелашка. Характери у них протилежнi: черствий та рiшучий Карпо контрастує з поетичним Лаврiном, який «собi на умi ». Наприкiнцi повiстi ми вже бачимо братiв, що мало чим вiдрiзняються один вiд одного: безперервнi родиннi сутички за «моє «i «твоє «зробили їх егоїстичними та впертими. В атмосферi грубостi мiняється i нiжний характер Мелашки, уподобившись сварливому характеру Мотрi.

Конфлiкт тимчасово згасає, коли всохла груша: сiм «ї помирилися. Та тiльки менi чомусь здається, що iз висиханням грушi «всохли «.

i родиннi взаємини. Так, сварок, може, вже й не буде. Та чи буде родинна єднiсть? Тiльки мир i взаємодопомога можуть принести щастя i впевненiсть у майбутньому, а це, на жаль, менi вбачається уже втраченим безповоротно.