Класифікація форм управлінської діяльності

Класифікація форм управлінської діяльності

У уже спом «янутій з статтею Д. М. Бахраха форми управлінської діяльності називаються зовнішніми проявами цієї діяльності, її актами і у залежності від юридичного» результату діляться на такі групи:

1) правові акти:

а) нормативні акти;

б) ненормативні акти спільного значення;

в) акти застосування права;

р) адміністративні домов.

буд) інші юридично значимі дії;

2) неправові акти:

а) організаційно-масові заходь;

б) матеріально-технічні операції.

1) видання правових актів;

2) скоєння інших юридично значимих дій;

3) організаційно-масові заходь;

4) матеріально — технічні дії .

як бачимо, пропонуються відразу два варіанти вирішення запитання про класифікацію форм управлінської діяльності, називаних зовнішніми проявами цієї діяльності - актами. Називати ту чи іншу, у тому числі і управлінську, діяльність актами можна через те значення, що мають у російській мові терміни: «акт» й «діяльність». Актами називають дії, а всяка діяльність є робота, праця, заняття, що укладаються із окремих дій, але й автор не про діяльність, а лише про її форми. У тієї ж годину зрозуміло, що мова йде усє ж про дії, оскільки говоритися й про форми, іменованих іншими юридично значимими діями, не правові акти називаються заходами і операціями, тобто діями, а українській мові серед значень слова «акт» немає іншого (який можна було б б про «єднати усі перераховані в першому й іншому варіантах) крім як дія. Таким чином, не робиться розходжень між проявами діяльності й діями. Серед значень слова «дія» є й прояв діяльності. Діяльність виявляється в діях. Алі чи варто ототожнювати самому діяльність з її зовнішніми проявами? Підхід до класифікації форм управлінської діяльності, при якому усі смердоті зводяться до «діям, узагалі виключає можливість визначити акт-документ через форму діяльності. Особливо це ясно очевидно із іншого варіанта, де в якості одного із зовнішніх проявів управлінської діяльності фігурують не правові акти (як у першому варіанті), а лише видання правових актів. Інші юридично значимі дії в першому варіанті ставляться до правових актів, а іншому — скоєння інших юридично значимих дій й видання правових актів розглядаються як самостійні прояви управлінської діяльності.

Іноді навіть в одній роботі про форму управлінської діяльності говорять у двох аспектах. А. У. Ушаков, наприклад, розглядав її як «внутрішню структуру утримання явища» й як «спосіб вираження, прояви цого утримання». При цьому в першому випадку припускався демократичний централізм, а іншому — установлення норм права, застосування їхнього, безпосередні організаційні дії й матеріально-технічні дії. як бі двохаспектний підхід зустрічається і у вирішенні запитання про класифікацію форм управлінської діяльності. І. Д. Тиновицкая, підкреслюючи особливе місце документування в механізмі здійснення функцій управління, уважає виправданої додаткову класифікацію форм управлінської діяльності в залежності від зовнішнього способу її вираження й говорити про діяльність, що «може бути виражена в інших формах: у формі усних й матеріально-технічних дій й у формі документування». Такий підхід до класифікації форм управлінської діяльності в цілому рекомендується правомірним. Алі треба матір на увазі, що до усних й матеріально-технічних дій не можуть бути віднесені документи, а до форми документування — волевиявлення (дії). Усе це ще разом не на користь спільного визначення поняття актів управління через форму управлінської діяльності. Нарешті, треба зауважити, що визначення поняття актів управління через форму управлінської діяльності майже не дають відповіді на запитання про властивості обумовлених явищ. Широка ж практика характеристики актів управління як правової форми управлінської діяльності заговорили українською у «язана із безпосередньою приналежністю цих актів до правової діяльності, що у тому чи іншому виді завжди виділяється при класифікації форм діяльності державних органів («нормотворча діяльність», «установлення норм права» й «застосування норм права»). Визначену роль грає й порівняльна легкість самого прийому, за допомогою якого дається таке визначення актів. Акти називаються формою діяльності (у даному випадку управлінської чи виконавчої й розпорядливої) й з їхнього правового характеру, з метою відграничення актів від організаційних дій й матеріально-технічних операцій, добавляється епітет «правова» чи «юридична». Визначення актів як правової форми діяльності іноді використовується й як супутнє іншим.