Цены у зовнішньоторговельної діяльності предприятия

МОСКОВСКИЙ.

ЭКОНОМИКО — ЛИНГВИСТИЧЕСКИЙ.

ИНСТИТУТ.

Факультет економіки та менеджмента.

Курсова робота з зовнішньоекономічної діяльності

На тему: ''Цены у зовнішньоторговельної діяльності предприятия''.

Студент (ка).

Группа 501.

Преподаватель — консультант Шкваря Людмила Васильевна.

Москва 1999.

1. Запровадження. 3.

2. Стратегія й особливо ціноутворення зовнішньоекономічної діяльності. 4.

3. Методичні рекомендації за розрахунками зовнішньоторговельних цін. 18.

4. Укладання 23.

5. Список використовуваної літератури. 24.

1.

Введение

..

Как відомо саме ціни визначають структуру виробництва, впливають на розподіл товарної маси, добробут населення. Всім виробників товару запитання про ціну — це питання життю або смерті. Але як небагато менеджерів і фахівців впевнено орієнтуються у питаннях ціноутворення. Ціноутворення є найменш зрозумілим, а й найбільше істотним аспектом у взаєминах ринку нафтопродуктів та фірм. Якщо методика встановлення цін правильна, цінова тактика розумна тобто. цінова стратегію обрано вірно це забезпечить успішну діяльність будь-якого комерційне підприємство за умов ринкових отношений.

Важность перелічених чинників дуже зростає якщо йдеться про зовнішньоекономічних зв’язках. Тут доводиться поводитися з досвідченими, висококваліфікованими партнерами і конкурентами, з потужним і ефективнішим комерційним апаратом, використовує розвинену рекламну мережу і налагоджену систему комерційної информации..

Как показує практика зовнішній ринок не прощає помилок, тут дуже важко завоювати хороше ім'я і авторитет, зате дуже просто втратити все. Обличчя будь-якої компанії (особливо якщо нова фірма) над ринком, визначає правильне встановлення цін у зовнішньоторговельних операціях, якість її товару, платоспроможність і надійність і під час обязательств..

Найістотнішими аспектами ціноутворення є такі питання: чи варто фірмі призначити ціну нового товар вище, нижче чи лише на рівні конкурентів? Можливо є інша альтернатива? Як порівняти вироблений товар фірми з товаром конкурентів? Які з товарів прибуткові, а які збиткові? тощо.

Так що «цінова грамотність» має дуже велике значення як внутрішньої торгівлі, так світової сфери. Зараз розвиток «цінової грамотності» стала однією з найважливіших завдань нашого общества.

2. Стратегія й особливо ціноутворення зовнішньоекономічної діяльності.

Цены експортних і імпортних контрактів встановлюються з урахуванням світових цін, що цілком природно відрізняє методику ціноутворення у зовнішньоекономічній діяльності від, тієї якої керуються щодо цін внутрішнього ринку. Виконання даного вимоги — одна з головних умов праці на зовнішньому ринку. Чимало підприємств, які беруть участь у зовнішньоекономічних зв’язках немає фахівців, які мають як теоретичними і практичними навичками цінової роботи з зовнішньому ринку. Через війну некомпетентності співробітників і методичним помилок експортна діяльність інколи веде до зниження виручки і до недобросовісної цінової конкуренції між російськими фірмами. Відбувається заниження експортної чи завищення імпортної ціни. Все це відбувається оскільки є ряд зовнішніх чинників, надають постійне впливом геть процес формування цін незалежно від бажання підприємців. Особливості формування ціни світових товарних ринках визначається дією механізму ціноутворення, яких можна розділити все на дві групи: чинники, які підпорядковане закону вартості і психологічні чинники, що впливають ціни на сфері звернення товара.

Величина вартості перебуває у прямої залежності від продовження робочого дня, суспільно який буде необхідний виготовлення товару: більше часу витрачається виробництво товару, тим вищі її вартість будівництва і відповідно ціна. На ціну крім вартості впливають також чинників пов’язані з умовами реалізації товару.

Любое підприємство встановлює вихідну ціну, та був коригує її з урахуванням різних чинників. Але де вони просто призначають той чи інший ціну. Відбувається створення цілої системи ціноутворення, що охоплює різні товари та вироби, і навіть котра враховує кількість витрат, географічне поширення товару, умови попиту їх товар тощо. З іншого боку підприємство чи діє у умовах постійної конкуренції, та відповідає на цінові зміни конкурентів. Стратегічний підхід підприємства до проблеми ціноутворення частково залежить від життєвого циклу товару. Велике значення також має період виведення товару як у внутрішній і зовнішній ринок. З усієї цього можна було зрозуміти що цін заняття непросте, оскільки різні товари взаємопов'язані друг з одним з погляду від попиту й витрат і стикаються з різною мірою конкурентним противодействием.

Возьмём приклад, якщо підприємство випускає ринку захищену патентом новинку то, при встановлення ціни існуватиме кілька можливих варіантів: або стратегія «зняття вершків», або стратегія міцного впровадження на рынок.

Стратегия «зняття вершків» включає у собі встановлення на запатентований товар високої ціни, щоб лише зняти перші «вершки» (велику виручку) з ринку. Цією практикою мають основному лише на відомих фірм, які за винахід нових товарів встановлюють найвищі ціни. Коли перша хвиля збуту починає сповільнюється, фірми знижують ціни (але з набагато), щоб залучити наступний потік клієнтів, яких влаштовує нова ціна. Діючи таким чином є можливість зняти максимальну фінансовий прибуток. Використання методики «зняття вершків» можна буде при таких умовах: 1) якщо є високий рівень попиту із боку достатнього значної частини покупців, 2) якщо витрати мелкосерийного виробництва так високі, аби нанівець фінансові вигоди компаній, 3) якщо висока початкова ціна нічого очікувати залучати нових конкурентів, 4) якщо висока ціна підтримує образ високої якості товара.

Стратегия міцного впровадження ринку включає у собі встановлення на новинку порівняно низьку ціну надії залучення більшої кількості покупців і завоювання великий частка ринку. Цю стратегію частенько використовують корпорації, які ладу великі заводи, після чого встановлюють мінімально можливі ціни на всі товар, ніж завоёвывают велику частку ринку, скорочують витрати виробництва. Встановленню такий ціни сприяють такі моменти: 1) якщо ринок дуже чутливий цін, і низька ціна сприяє його розширенню, 2) якщо зі зростанням обсягів виробництва та його витрати, і навіть витрати з розподілу товару скорочуються, 3) якщо низька ціна неприваблива для існують і потенційних конкурентов.

Для здобуття права розрахувати вихідну ціну товару підприємства, як ми вже казали користуються різними підходами до проблеми ціноутворення. Одне з таких підходів — встановлення ціни за принципом, коли фірма вирішує, як саме розраховувати ціну для віддалених споживачів. Оскільки доставка товарів далеко розташованому клієнтам обходяться фірмі дорожче, ніж доставка товарів клієнту розташованому поблизу.

И тоді фірма вибирає або метод встановлення ціни ФОБ на місці на походження товару — встановлення ціни за принципом, коли товар передається перевізникові за умов франко-вагон, а замовник оплачує всі витрати з транспортуванні від місця перебування підприємства до місця призначення. Прибічники встановлення ціни ФОБ в місці на походження товару вважають це метод найсправедливішим прийомом оцінки транспортних витрат, оскільки з замовник платить саму себе, або метод встановлення єдиної ціни з увімкненими у ній видатками з доставки — це повна протилежність першого методу. У той разі фірма збиратиме єдину з включеними у неї постійної сумою транспортних витрат незалежно від віддаленості клієнта. Ще одна вигода цього способу — це відносна простота застосування й можливості для фірми рекламувати єдину ціну загальнонаціональному масштабі, або метод встановлення зональних цін — що це то середнє між методом встановленням ціни ФОБ на місці на походження товару і методом встановлення єдиної ціни з увімкненими у ній видатками по доставці. Тобто фірма робить два чи кілька цінових зон і замовники що у зоні платять один, і тугіше ціну за товар, але ціна зростає по мері віддаленості зон, або метод встановлення цін стосовно базисному пункту — дозволяє продавцям товару вибрати той чи інший місто як базисного і стягувати від усіх замовників транспортні видатки на суму вартості доставки від цього пункту, незалежно від цього де у дійсності проводився товар. Перевага цього у тому, що з підвищенням ціни для замовників, що є неподалік від підприємства-виготовлювача товару, для віддалених замовників ця ціна знижується. Якщо всі продавці як базисного пункту виберуть і той саме місто, то ціна з увімкненими у неї видатками з доставки виявиться однаковою всім клієнтів, а цінова конкуренція буде усунуто. Багато відросли користувалися в такий спосіб (будівельна, автомобільна, цукрова тощо.), а тепер він почав втрачати своєї актуальності. Досягнення більшої гнучкості ряд підприємств вибирає сьогодні у ролі базисного кілька пунктів, або метод встановлення цін з прийняттям він витрат за доставці - відбувається коли продавець зацікавлений у підтримці ділових відносин із конкретним покупцем чи з географічним районом. При методі встановлення цін з прийняттям він витрат за доставці продавець частково чи цілком приймає він фактичні витрати з доставки товару. Цим метод користується переважно в просуванні на нові ринки, і навіть для свого становища на ринках з загостреною конкуренцией.

Второй підхід — встановлення цін зі знижками і заліками. Знижки — це винагороду виробників за певні дії, такі, як рання оплата рахунків, закупівлі великого об'єму товару чи внесезонные закупівлі у своїй багато фірм готові покращити своє початкову ціну. Є кілька основних видів знижок: фірма надає знижки за платёж готівкою, знижки за кількість закуповуваного товару, функціональні і сезонні знижки і робить зачеты.

Третий підхід — встановлення цін для стимулювання збуту, коли фірма вирішує вдатися або до використанню «збиткових лідерів», або до цінами для особливих випадків чи пропонує знижки готівкою.

Четвертый підхід — встановлення дискримінаційних цін, коли фірма призначає різні ціни до різних клієнтів, на різноманітні варіанти товарів, до різних місць й різного времени.

Пятый підхід — встановлення ціни новий товар, коли фірма пропонує захищену патентом новинку або у рамках стратегії «зняття вершків», або у рамках стратегії міцного впровадження ринку.

Шестой підхід — ціноутворення у межах товарної номенклатури, коли фірма встановлює цінові орієнтири для низки виробів на рамках товарного асортименту, встановлює ціни на всі що доповнюють вироби, обов’язкові належності і побічні продукти производства.

Из всіх категорій цін до світових ставляться лише ті ціни ринку, які, по-перше, є цінами на товари або ж послуги провідних у виробників і постачальників тобто. мають істотну частку у загальному обсязі такої техніки, реалізованої на відповідному ринку, по-друге, прописані у вільно конвертованій валюті, по-третє, для товарів сировинної групи беруться ціни регіонів світу, в яких зосереджено виробництво чи торгівля.

Также великій ролі у формуванні ціни рівні сфери звернення грає держава. Дія держави може мати ставлення цін як прямо, і побічно. Прикладом прямого впливу ціноутворення служить антидемпінгове законодавство. Іншим інструментом прямого впливу держави щодо ціну служить податкове регулювання. Непряме вплив держави щодо формування цін здійснюється з допомогою заходів для регулювання експорту й імпорту, вкладених у стимулювання вивезення продукції до інших держав і допомогу національним виробникам у тому конкурентної боротьби як у зовнішньому, і на внутрішньому рынках.

Особое місце у механізмі ціноутворення займає валютний чинник. Зміна курсів валют (тих грошових масштабів, якими вимірюються ціни) — тягне у себе коливання цін, не що з зміною вартості. Сьогодні існує п’ять основних валют: долар, фунт, франк, марка, йєна. Динаміка курсу валюти ціни значно впливає ціну товарів однорідної номенклатури. Тому ціни на всі сировинні товари тісно пов’язані з динамікою курсів валют, що використовуються на ринках. На ринках продукції машинобудування валютний чинник виконує також значної ролі у формуванні динаміки цен.

Итак, щоб вирішити, за яку ціну слід продавати, або купувати зовнішньому ринках, треба визначити світову ціну аналогічну товар. Ціна аналога і безпомилково визначить у разі шуканий рівень світових конкурентних цін. Коли ринку знайдеться товар у якого, все характеристики і комерційні умови поставки цілком збігаються з нашим товаром, то існуючий рівень цін конкурентного товару є питанням без жодних поправок і уточнень. Але такі аналоги трапляються дуже рідко і тільки обмеженому числі ринків. На кожному світовому товарному ринку регулярно полягає тисячі контрактів, ціни яких може істотно відрізнятися, це засвідчує лише множинності ціни ринку. Причина цього, у тому, що ціни відбивають розбіжності у ролі, упаковці, комплектації, комерційних умовах поставки. І тут пошук аналогічних товарів хороших і світових конкурентних цін не може, вимагає чіткий аналіз даних.

Для технічно складних товарів зі збільшенням числа відмінностей економічних характеристик, комерційних умов зростає ціни на ринку. При визначенні контрактних ціни машини та устаткування, зазвичай виникає багато проблем, ніж у відношенні ціни інші товари. Тому їм приділяється досить багато уваги.

Экспортные і імпортні контрактні ціни завжди даються із зазначенням базисних умов поставки (наприклад ціни FOB, FSA, CFR, CIF, DAS, DAF тощо.), це свідчить величину включених у ціну додаткових витрат (поставку, страховку, відвантаження), починаючи з витрат для зберігання складі експортера і далі транспортування у порт, перебування товару в порту, доставку у порт імпортера, зберігання і, нарешті, доставку товару імпортеру. У цьому враховуються також попутні Витрати страхування, погрузку-разгрузку, митну очищення. Залежно від базисних умов поставки окреслені витрати розподіляють між продавцем і покупцем, і лише та частина їх, яку він продавець, входить у ціну. Тому, що менше додаткові видатки продавця, тим нижче буде ціна товару. У зовнішньоторговельних контрактах також обов’язково вказується вид використовуваних цін, який, своєю чергою, залежить від способу визначення. Існує п’ять основних видів контрактних цен:

1. Тверда фіксована ціна — встановлюється на дати підписання угоди і залишається незмінною до її виконання. Такі ціни використовуються при незначні термінах виконання контрактів і тоді як цей період не очікується істотних стрибків цін. Для продавців ці ціни вигідні у разі, коли тенденція ціни ринку спрямована убік понижения.

2. Тверда фіксована ціна із можливістю наступної коригування — як і, як й у першому випадку, ціна фіксується в контракті, але обумовлено її коригування, наприклад, якщо над ринком під час виконання контракту підвищаться чи понизяться понад 5%.

3. Ціна із наступною фіксацією — в контракті встановлюється принцип визначення цін, і навіть використовувані джерела цінової інформації та дата, яку ціни фіксуються. Ці ціни застосовують у разі, тоді як період виконання контракту над ринком передбачається сильне підвищення, яку важко оцінити заздалегідь з прийнятною точністю. Цей спосіб визначення контрактних цін зручний також для довгострокових контрактів, які передбачають періодичні постачання протягом протягом ряду років. У торгівлі кольоровими металами, наприклад, ціни на цьому випадку можуть визначатися з урахуванням біржових котирувань, відповідних дати поставки чергову партію товара.

4. Ковзна ціна — ціна, який розраховують за прийнятою в контракті формулі, складається з двох частин. Перша частина формули — це базова ціна, аналогічна за змістом твердої фіксованій ціні. Друга, переважна більшість, має структуру ресурсної моделі, що відбиває співвідношення часткою основних витрат виробництва товару. У цьому є важливим врахувати у формулі саме ті витрати, з яких період виконання контракту можливі серйозних змін. Використання що ковзають цін притаманно контрактів про поставки складних та унікальних товарів, мають тривалий цикл виготовлення, наприклад комплектного устаткування. Цей вид цін також широко використовується під час здійснення підрядних будівельних работ.

Формула що ковзають цін зазвичай має такий вигляд: Pi = РQ (А+В+С), де Pi — розрахункова ціна товару, PQ — базисна ціна, А — частка у ціні витрат за матеріали, У — частка у ціні витрат за оплату праці, З — неизменяемая частина ціни (сума А, У і З має дорівнювати 1).

При використанні що ковзають цін особливу увагу приділяють наступним вопросам:.

а) під час розгляду структури витрат, що характеризується зі - ставленням величин А, У і З, у сфері імпортера збільшить, останню постійну частина, а експортера — навпаки, зменшити постійну частина З, виходячи зі спільної тенденції підвищення ціни матеріали й плату праці, переважної на світових товарних ринках. У окремих випадках виділені ставки оплату праці неактуальні. Тоді, у формулі залишиться лише Проте й З. Це зустрічається, наприклад, торгувати аккумуляторными батареями, єдиною складовою издержи яких, підвладна сильним коливань, видатки кольорові метали, такі як свинець і цинк, нікель і кадмій залежно від типу батарей, б) вибір періодів ковзання враховує ті тимчасові інтервали, у яких виконавець контракту несе основну частину відповідних витрат. Наприклад, для виробничого циклу для будівництва морського судна характерна підготовка на початковому етапі знають, коли інтенсивно закуповуються матеріали, а працівників зайнято ще небагато. Тому початок періоду ковзання для ціни матеріали може бути встановлене набагато раніше, ніж для ставок оплати праці,.

в) задля досягнення меншою ковзної ціни імпортер зацікавлений у тому, щоб базисна ціна товару PQ була нижчою від, а базисна ціна матеріалів і базисна ставка оплати праці — навпаки, выше, г) велике значення доведеться вибору періодичних статистичних довідників, що вказуються в контракті як джерел базисних цін, і ставок оплати праці. Пріоритет мають дані офіційною статистикою,.

5. Змішана ціна — друга ціни є твердої, фіксованою, інша — скользящей.

Практическое використання наведених видів контрактних цін вимагає знання цінових показників, притаманних різних світових товарних ринків, і навіть тих джерел інформації, з яких вони можна отримати. Спільно цінові показники та його джерела становлять інформаційне забезпечення ціноутворення. Створення інформаційного забезпечення шляхом збирання і систематизованого зберігання даних ціни, якості й комерційних умовах поставки є найважливішим підготовчим етапом розрахунків цін. Систематичне кваліфіковане виконання це завдання служить вирішальним умовою вірного визначення рівня світових цін, але в базі — цін майбутніх зовнішньоторговельних угод. Через це будь-які дані про цінах, узяті з представницьких джерел, ставляться до інформаційних продуктів підвищеного попиту. Якість інформаційного забезпечення — вирішальне умова хороших результатів кон’юнктурно-цінової роботи. Через прогалин в інформації, відсутності нових даних, неможливості їх прямого зіставлення та інших недоліків інформаційного забезпечення найчастіше доводиться ускладнювати методику розрахунку цін запровадженням додаткових прийомів, поправок і оговорок.

Материалы і документація, містять інформацію про цінах світових товарних ринків, що використовуються інформаційного забезпечення розрахунків зовнішньоторговельних цін, ставляться до одної з дві групи: оперативна цінова інформація чи продукція виробників інформаційних послуг.

Оперативная цінова інформація є наслідком практичної роботи з зовнішньому ринку, її створюють під час оперативної роботи. Це документація, обмін якої супроводжує експортні і імпортні операції. Саме таке інформація лежить в основі для розрахунків цін, служить особливим інформаційним фондом, визначальним рівень поінформованості експортерів і імпортерів, ступінь їхній готовності на роботу осіб на зовнішньому рынке.

Преимущество які у оперативної інформації даних ціни у тому, що є первинної, т. е. одержуваної із перших рук, інформацією. І тут цінова інформація, минаючи посередників, якомога швидше сягає користувача і від відповідає поточному стану ринку, що також її оперативний характер. Оперативна інформація за цінами входять такі види матеріалів і документації:

Щойно запитані й оприлюднювати отримані раніше пропозиції іноземних фірм на ідентичні чи найближчі по техніко-економічним параметрами вироби, роботи й послуги. Важливо пам’ятати, що ціна пропозицій містить завищення, закладываемое експортером для те що ході переговорів імпортер домагатиметься отримання знижки. Визначення розмірів майбутніх знижок, які закладаються в пропозицію, і є частиною цінової газової політики експортера, що враховує стан кон’юнктури, особливості взаємин у запровадження порядку. Особливість у тому, що в разі ціна пропозиції, стає прийнятною після підписання угоди. Тому ціни на торгах не перебувають у собі завищення на гадані товари. При зборі оперативної цінової документації особливу увагу привертають до себе визначення фірм, яким необхідно дослати запити про надання пропозицій з імпорту. Комерційний запит — це оперативний документ, адресований потенційному постачальнику, у якому письмовій формах сформульовані вимоги до якості, і навіть бажаний обсяг, комерційні умови і продовжити терміни поставки шуканого товару. Значну увагу надається списку розсилки запитів. У його формуванні враховується популярність фірм над ринком відповідного товару, попередній досвід роботи із нею з виконання комерційних зобов’язань та за якістю товару, поставленого за раніше укладених контрактах. Представництво цих пропозицій вже ув’язнених контрактів визначається за майновим становищем фірм-постачальників над ринком. Перевагу віддається фірмам, у яких максимальну частку поставок продукції для галузі. Інакше кажучи, це мають бути високоспеціалізовані фірми. Наприклад, під час збирання конкурентних матеріалів по фірмам, виробляють насоси для нафтохімічної промисловості, менш представницькими виявляються конкурентні матеріали фірм, які й мають підходящими за технічними параметрами насосами, але основним ринком збуту своєї продукції мають галузі, далекі від нафтохімії. Виробництво устаткування дрібними партіями обходиться таким фірмам дорожче, тому змушені встановлювати більш високі ціни. З іншого боку, нерідко трапляється, як у цілях розширення своїх ринків збуту фірми беруться у виконанні замовлення обладнання, ще маючи грунтовної практики його виробництва. У результаті підприємство покупця ризикує стати полігоном для налагодження поки лише освоюваної продукції. Найкращим свідченням досвіду постачальника є перелік попередніх продажів відповідного устаткування (анг. List references, installation list), котрий за запиту покупця то, можливо прикладений до пропозиції.

Получение якісних і найповніших за змістом сложений фірм залежить від того, наскільки конкретно і повно складено запити. Вони би мало бути викладено всіх необхідних вимог для пропозицій фірм в такий спосіб, щоб у результаті, якщо, наприклад, йдеться про машинах і устаткуванні, було отримано такі дані:

— повні техніко-економічні дані виробів чи комплектного об'єкта в целом,.

— технічні вимоги до вихідній сировині, використовуваному виготовлення продукции,.

— схема технологічного процесса,.

— специфікація устаткування, технічна характеристика і ваги кожної його единицы,.

— позиційні ціни устаткування чи ціни по основним його групам з урахуванням базисних умов поставки,.

— витрати на страхуванню, упаковці, транспортировке,.

— вартість ноу-хау,.

— терміни постачання російської та умови платежа,.

— терміни гарантій роботи устаткування й досягнення проектних показників і др.

Дата конкурентного матеріалу визначення поточних світових цін має бути як можна ближчі один до дати складання розрахунку цін. На практиці до розрахунку ціни машини та устаткування потрібно використовувати конкурентні матеріали лише трирічної давности.

При закупівлі машин і устаткування слід, зазвичай, проробляти питання цін зі своїми безпосередніми виготовлювачами. Залучення фірм-посередників допускається по окремому обгрунтуванню, доказывающему необхідність додаткових витрат за оплату посередницьких послуг. При запланованій закупівлі комплектного устаткування слід спрямовувати запити як фірмам — потенційним генеральним постачальникам, а й безпосередньо виробникам окремих груп устаткування технологічних ліній які входять у комплект.

Большое значення має тут постійний систематизований збір даних про характер, розмірах і втрачає умовах надання знижок продавцями. На ринках є свої специфічні назви наданих знижок (анг. discount — дисконт). Наприклад, над ринком інформаційних послуг знижку кількості називають discount for bulk usage, а знижку у разі попередньої оплати інформаційного обслуговування — discount money paid upfront.

Регулярное здобуття влади та відновлення оперативної інформації ціни — пропозицій і контрактів — нерідко пов’язане з серйозними труднощами. Приміром, фірма, виступає над ринком як продавець, навряд чи зможе безпосередньо отримати пропозицію про поставки аналогічного товару від інший фірми, свого конкурента. Інші недоліки оперативної інформації полягають у різнорідності даних, які стосуються конкретним товарам і зовнішньоторговельним операціям, неможливості їх прямого порівняння, необхідність виконання численних процедур із приведення їх до сопоставимому виду.

Но від зазначених недоліків багато в чому вільні матеріали з приводу цінами продукції, що входять у групу продукції виробників інформаційних послуг. Сотні різних організацій інших країнах зайняті збиранням вихідної цінової інформації, її аналітичної обробкою, зберіганням зброї та поширенням на комерційній основі. У тому числі органи державної статистики, консультаційні і дослідницькі фірми, торгові видавництва і палати, асоціації у виробників і т. буд. Їх зусиллями інформація цілком різного виду наводиться до сопоставимому виду, вибудовується в часові ряди цінових показників, що дозволяють без особливих зусиль визначити загальні тенденції динаміки ціни ринку й мало замінні розробки прогнозів цен.

В на відміну від оперативної інформації, збір якої обмежений колом практичних завдань, розв’язуваних комерційної організацією на зовнішньому ринку, цінова продукція зазначених вище інформаційних послуг доступна найширшому колу користувачів. Тому одержані від них матеріали про світових цін служать важливим доповненням оперативних джерел інформаційного забезпечення кон’юнктурно-цінової роботи. У ціноутворенні у зовнішньоекономічної діяльності застосовуються кілька періодичних матеріалів за світовими ценам:

Публикации за цінами біржових товарів, тобто. біржовим котируванням. Дані ціни є цінами угод, скоєних на товарних біржах. Як відомо, міжнародна практика біржовий торгівлі має місце обмеженій ряді світових ринків сировинних товарів, як-от зерно, цукор, кави, бавовну, джут, натуральний каучук і шовк, кольорові метали й інших. Біржові котирування встановлюються з регулярністю роботи товарної біржі, наприклад, на Лондонській біржі кольорових металів — двічі на день, на ранкової і вечірньої сесії. За правилами роботи товарних бірж використовуються типові контракти. У цьому вся разі комерційні умови, стандарти якості продаваного товару, фізичний обсяг однієї яка поставляється партії, як і та інші умови угод, здатних спричинити ціну..

Далеко не кожна торгова компанія має достатніми можливостями для інформаційного власної роботи самотужки. Позначається і те, що під час економічної реформи підприємства нерідко змушені переорієнтуватися на випуск нова продукція і намагатися вести збут на слабко вивчених рынках.

Поэтому чимало користувачів цінової інформації вдається до послуг спеціалізованих фірм і закупівельних організацій, зайнятих інформаційним обслуговуванням підприємницької діяльності, а й у цьому випадку у тому, щоб чітко, кваліфіковано сформулювати запит в консультаційну організацію, кому надалі зуміти розібратися й, отже, ефективно застосувати отримані дані, необхідні знання закономірностей формування світових цін, і особливостей що відбивають їхня цілющість цінових показателей.

Для полегшення пошуку цінової інформації, необхідної розрахунку цін експортних і імпортних операцій, впродовж останніх років значної частини оперативної цінової інформації було підготовлено до багаторазового використання їх у рамках реалізації проекту створення Єдиної системи зовнішньоекономічної інформації (ЕСВИ). Розробку і поетапне впровадження ЕСВИ здійснюють Головне управління координації й регулювання зовнішньоекономічних операцій (ГУВО) МЗЕЗ РФ і госпрозрахункове об'єднання інформаційного забезпечення і автоматизованої обробки даних (информВЭС) МЗЕЗ РФ.

Важной складовою ЕСВИ є організований у структурі МЗЕЗ РФ банк цінової інформації, який учасниками зовнішньоекономічних зв’язків, направляють до нього даних про контрактних цінах на експортовані і імпортовані товари та. Банк цінової інформації ведеться об'єднанням информВЭС МЗЕЗ РФ, які з запитам комерційні умовах надає цінову інформацію як позиційних контрактних цін, і прейскурантів цін експорту. Дані про контрактних цінах зберігаються у банку цінової інформації на конфіденційних принципах і повідомляються пользователям.

Пользователи банку цінової інформації можуть звертатися до нього було як каналами різних зв’язку, і через регіональних уповноважених МЗЕЗ РФ. Учасники зовнішньоекономічних зв’язків, котрі представляють у цей банк даних інформацію про цінах своїх контрактів і від пропозицій, мають пільговим режимом цінового інформаційного забезпечення.

Другими важливими джерелами інформації ціни є періодичних видань Всеросійського науково-дослідного кон’юнктурного інституту (ВНИКИ), насамперед «Бюлетень іноземної комерційної інформації» (БИКИ). За інших періодичних виданнях ВНИКИ містяться інформацію про поточних цінах сільськогосподарських товарів і продукції їхньої переробки, енергоносіїв, хімічних товарів, добрив, медикаментів, руд і металів, вторинної сировини і окремих товарів широкого споживання, і навіть біржові ціни світових товарних та ціни фактичних угод.

Для розрахунків цін необхідна інформацію про вартості перевезення і страховки товарів, яку можна отримати в спеціалізованих організаціях. Ставки фрахту отримують з транспортного відділу організації, або за іншими організаціях, наприклад ВАО «Союзвнештранс».

Расходы зі страхування визначаються відсотках від експортної ціни з урахуванням вартості фрахту за даними страхової компанії «Інгосстрах» чи інших визнаних над ринком страхових послуг компаній, і агентств. При перевезенні по транзитна територія враховуються також усі витрати на транзиту.

3. Методичні рекомендації за розрахунками зовнішньоторговельних цін.

Расчет зовнішньоторговельної ціни здійснюється за ухваленій у кожної зовнішньоекономічної фірмі методиці як розрахунку, обгрунтування цін чи конкурентного аркуша по встановленої формі. У зовнішньоекономічних фірмах зазвичай встановлюється суворий порядок упорядкування та затвердження розрахунків, який наказує недопущення випадків ведення комерційних переговорів із цінами та укладання контрактів до затвердження Основних напрямів керівництвом фірми з кожної конкретної угоді. Розрахункова ціна визначає гранично припустимий рівень ціни, що може бути зафіксований у контракті. Якщо під час комерційних переговорів вдасться дійти згоди у межах розрахункових значень, угода може відбутися. Після підписання контракту виконавець проставляє у документі (розрахунку зовнішньоторговельної ціни) номер і дату контракту, і навіть ціну зовнішньоторговельної угоди.

Итак, розрахунок складається на початок комерційних переговорів і є основний документ з визначення рівня ціни по угоді. Розрахунок повинні підписати безпосередній керівник того оперативного працівника, який зробив розрахунок, і навіть узгоджений із відділом кон’юнктури, і цін (чи маркетингових досліджень цін). Розрахунок стверджується директором фірми чи однією з їхніх заступників відповідно до регламентом, певним статутом чи становищем, виходячи з якої діє дана фирма.

При оформленні розрахунку слід зазначити місцезнаходження використаної цінової документації. У цьому то, можливо зазначений, наприклад, номер пропозиції щодо реєстрації відділу кон’юнктури, і цін або інший реєстраційний номер джерела. За наявності великої кількості розрахункового матеріалу до конкурентного аркушу додаються расчеты-таблицы, пояснювальну записку і т.д.

При розрахунку цін повинні максимально використовуватися усі наявні матеріали. Для найбільш правильного і сповненого зіставлення порівнюваного товару розрахунки проводяться з допомогою, зазвичай, щонайменше двох конкурентних предложений.

В розрахунок мусять бути внесені за всі привлекаемым для аналізу пропозицій і колишнім контрактами основні технічні показники, необхідних характеристики устаткування, включаючи належності і запчастини, праці та решта видів послуг, і навіть умови і продовжити терміни гарантій, платежу, Витрати транспортування й упаковки, терміни поставки.

По великим агрегатам і комплектным поставкам техніко-економічні характеристики і складових частин 17-ї та устаткування видаються роздільно (попозиционно). Для підприємств належності і запчастини мають бути зазначені також сдельно від основного оборудования.

Цены вказуються у валюті платежу майбутнього контракту або перетворюються на рублі за курсом ЦБ РФ на дату складання розрахунку. Ціни пропозицій фірм-конкурентів чи ціни контрактів на аналогічне устаткування з термінами поставки, значно відмінними від термінів поставки фірми що має передбачається закупівля оборудования:

а) у разі валюти, (ре)девальвированной у визначений проміжок часу, — за курсом на дату поставки устаткування за контрактом чи дату закінчення терміну чинності пропозиції, б) у разі девальвированной або мінливих валюти — за курсом на день складання конкурентного материала.

Для визначення зміни у часі з дати постачання за контракту чи дати закінчення терміну чинності пропозиції на ймовірний дату поставки, закуповуваного чи поставленого устаткування розробляються прогнози. Причому у ролі прогнозованих показників зазвичай використовуються індекси внутрішніх оптових чи експортних цін. При розрахунку цін слід провести детальна оцінка всіх конструктивних, технологічних та інших показників, порівняння устаткування основі наявних пропозицій, одержану замовника і техниконико-экономическими параметрами.

При зіставленні цін з конкурентними пропозиціями за базу порівняння під час першого чергу приймається конкурентна ціна, у якій відсутні суттєві поправки по техніко-економічним показниками. З розрахунку цін має бути проаналізоване, зазвичай, щонайменше 70% вартості чи закуповуваного устаткування й щонайменше 50% запасними частинами чи однорідних комплектуючих вироби оборудование.

При розрахунку ціни устаткування, комплектуючі матеріали і запчастини не можуть вироблятися такі поправки: на умови платежу, на приведення ціни конкурента до єдиного базису поставки (франко-завод, СИФ, СФР, ФОБ чи франко-кордон країни походження конкурентного матеріалу), кількості (обсяг поставки), на відрядження спеціалістів монтажу й налагодження устаткування, і навіть навчання персоналу замовника, на якість і техніко-економічні показники, зміну цін у часі з метою визначення ціни устаткування дату постачання за проекту контракту (з урахуванням індексів експортних цін, і курсів валют відповідних країн), на комісійне винагороду, виплачуване агентської фірмі, на комплектацію, на тропічну виконання, інші умови..

В практиці розрахунків ціни машини та устаткування у частині, що стосується приведення цін по техніко-економічним параметрами, застосовуються дві основні методу: метод параметрического ціноутворення — грунтується на існуванні стійкою залежності між основними технічно-економічними параметрами порівнюваних машин (потужність, продуктивність, вантажопідйомність тощо.) та ціни. Викриття перших тягне зростання, а окремих випадках — зниження других. Коефіцієнт гальмування то, можливо визначено з допомогою цінової інформації, у якій є ціни на всі дві чудові за параметрами машини. Важливо, щоб усе решту умов, що впливають ціну, були рівні. Цьому вимозі, зазвичай, відповідає пропозицію фірми, у тому числі кілька моделей устаткування.

Для розрахунку вибирають техніко-економічні параметри, які мають кількісно відбивати основні характеристики устаткування й, що особливо важливо, бути незалежними друг від друга.

Важно пам’ятати, що й устаткування складається з кількох частин, кожна з яких характеризується поруч параметрів, то поправки вводяться роздільно підвищення до відповідним часток ціни.

Недостатком методу параметрического ціноутворення і те, що покупець часом може у ситуації, що він оплачує техніко-економічні параметри, які з якихось причин під час експлуатації устаткування використовуються в повному обсязі, і метод визначення цін, враховує Витрати експлуатацію й економічні результати використання (так звана ціна споживання). Метод визначення цін залежність від економічних результатів використання застосовується у тому, щоб або компенсувати покупцю зайве високі витрати на експлуатації продаваного вироби, або отримати від нього доплату за економію цих витратах, який забезпечується завдяки поліпшеним експлуатаційним характеристикам. У основі методу лежить поняття ціни споживання, що є суму продажною ціни, і усіх витрат, які доводиться нести покупцю задля забезпечення належної роботи обладнання споживачів протягом терміну експлуатації. Що останні, тим актуальніша використання цього методу розрахунку цін. На ринках продукції, застосовуючи яку пов’язані з великими видатками, складається конкурентоспроможний рівень цін споживання, який орієнтуються покупатели.

Со свого боку постачальники можуть збільшення ціни лише у розмірі економії на експлуатаційних витратах, достигаемых рахунок підвищення техніко-економічних параметрів.

В практиці цінової роботи трапляються випадки, як у розрахунку необхідні приведення конкурентних матеріалів іноземних фірм, пропонують устаткування, яку здійснює те ж корисну роботу у різний спосіб, тобто. за однакової функціональному призначений має принципові відмінностей у своєї конструкції. Через це у порівнюваного устаткування відсутні технічні параметри, які можна зіставляти між собою. Тому, за розрахунку ціни це устаткування вдаються до визначення і зіставленню кількісних оцінок його надійності при експлуатації. І тому від іноземних фірм-постачальників запитують списки запасними частинами визначений гарантійний і післягарантійний період із таким умовою, у разі додаткової потреби у запасних частинах протягом періодів часу, як по кількості, і за номенклатурою фірма зобов’язується поставити ці запчастини безплатно цього разу місце эксплуатации.

Стоимость запасними частинами до устаткуванню, власне, служить показником його надійності. Її ставлення до вартості обладнання є показник, який кількісно характеризує рівень надійності виробів кожної з фірм-постачальників і може використовуватися до розрахунку відповідної поправки до цене..

В окремих випадках, коли йдеться про стандартної продукції машинобудування, за базу до розрахунку експортних цін можна прийняти внутрішні ціни реалізації у кожному з цікавлять експортера країн. Якщо в експортера немає достовірних конкурентних матеріалів про рівень експортних цін у країні, можна, використовуючи інформацію про роздрібні ціни на стандартну продукцію та про витрати під час імпорту, більш-менш точно розрахувати зовнішньоторговельну ціну. Отже, щоб визначити експортну ціну, товару російського виробника, необхідно роздрібну брутто (тобто. масу товару разом із упаковкою) цьому ринку розділити на 2,409.

4. Укладання

Выход зовнішній ринок жадає від підприємства, фірми, компанії значних додаткових зусиль. У цьому ризик у роботі збільшується, і помилкове уявлення про виробничих та комерційних витратах також істотно изменяется..

Цена — це найважливіший показник для компанії, оскільки її основна функція полягає у забезпеченні виручки від продажу товарів. До того ж, ціна є чинником, які представляють велике значення споживачам товару, тому вона дуже важлива встановлення відносин між і товарним ринком. Вирішуючи питання про зміну цін, компанія має старанно вивчити ймовірні реакції споживачів і конкурентів. Підприємство, котрі планують ініціативне зміна цін, має також передбачити найімовірніші реакції постачальників, дистриб’юторів і державних установ. Що стосується зміна цін, проведеного кимось із конкурентів, він повинен також спробувати зрозуміти його наміри України і ймовірну діяльність дій нововведення. Якщо підприємство хоче швидкого реагування на що відбуваються зміни, йому слід заздалегідь планувати свої відповідні заходи на можливі цінові маневри конкурентов.

Лицо будь-якої компанії, фірми, підприємства на зовнішньоекономічному ринку, визначає правильне встановлення цін у зовнішньоторгові операції, якість товарів компанії, надійність, платежеспособность..

Методика ціноутворення встановлення цін зовнішньоекономічної діяльності (з урахуванням світових ціни експорту й імпорту) істотно відрізняється від тієї методики, якої керуються при визначення ціни внутрішніх ринках. Визначення експортної ціни є завданням т.к. формування ціни пов’язані з безліччю змінних складових, різних окремих ринків. Підприємствам, які беруть участь у зовнішньоекономічних зв’язках необхідні фахівці, які відмінно розуміються на питаннях зовнішнього ринку нафтопродуктів та лише тоді фірма зможе пережити різноманітні кризи, одержання прибутку і займе високе положення осіб на зовнішньому рынке..

5.Список використовуваної літератури.

1. Пунина Є.І., Ричкова С. Б. «Ціноутворення і ринок», Москва 1992.

2. Котлер Ф., «Основи маркетингу», Москва 1996.

3. Боргів С.І., Кретова І.І. «Підприємство на зовнішніх ринках: Зовнішньоторговельне справа», Москва 1997.

4. Герчикова І.Н. «Маркетинг і міжнародний комерційне справа», Москва 1990.

5. Фішер, Дорнбуш, Шмалензи «Економіка», Москва 1993.