Опорядження підлоги синтетичними плитками. 
вимоги до поверхонь, опоряджених пластикатними синтетичними матеріалами. 
дефекти покриття підлог із штучних пластикатних матеріалів

Реферат.

на тему:

Опорядження підлоги синтетичними плитками. вимоги до поверхонь, опоряджених пластикатними синтетичними матеріалами. дефекти покриття підлог із штучних пластикатних матеріалів.

ОПОРЯДЖЕННЯ ПІДЛОГИ СИНТЕТИЧНИМИ ПЛИТКАМИ ВИМОГИ ДО ПОВЕРХОНЬ, ОПОРЯДЖЕНИХ ПЛАСТИКАТНИМИ СИНТЕТИЧНИМИ МАТЕРІАЛАМИ ДЕФЕКТИ ПОКРИТТЯ ПІДЛОГ ІЗ ШТУЧНИХ ПЛАСТИКАТНИХ МАТЕРІАЛІВ ОПОРЯДЖЕННЯ ПІДЛОГИ СИНТЕТИЧНИМИ ПЛИТКАМИ Для влаштування підлоги із синтетичних плиток, необхідно виконати такі технологічні операції:

очищення і вирівнювання поверхні основи; сортування плиток за розміром і відтінками; ґрунтування підготовленої основи; розмічання і визначення вісей площини підлоги;

розкладування плиток насухо за заданим рисунком з підгонкою пристінної смуги і визначенням її ширини;

нанесення мастики на основу перед укладанням плиток і розрівнювання її зубчастим шпателем;

підігрів плиток;

укладання плиток на мастику з осадженням їх гумовим молотком;

встановлення плінтусів;

очищення підлоги від забруднень мастикою ганчіркою, змоченою в розчиннику.

Рис. 167. Види опоряджень підлог синтетичними плитками:

а — прямими (паралельними) рядами; б — прямими рядами з фризом; в — діагональними рядами з фризом Синтетичні плитки (полівінілхлоридні, кумаронові, фенолітові тощо) за своїми властивостями схожі з відповідними видами безосновного лінолеуму. Тому вимоги до основ і їх підготовка під опорядження плитками такі самі, як під лінолеумні покриття (див. § 71).

До початку роботи плитки сортують за кольорами і, якщо потрібно, за розмірами. В одній партії плиток одного кольору завжди зустрічаються плитки різної світлоти (відтінку). Якщо плитки не сортувати, то опоряджена підлога буде плямистою. Під час сортування кожну пачку плиток розв «язують, а плитки розкладають в окремі купи за відтінком. Окремо відкладають пошкоджені плитки. В подальшому їх використовують для опорядження пристінного ряду, який здебільшого буває вужчим за ширину плитки і тому його опоряджують нарізаними кусками плиток.

Залежно від розміщення плиток і положення швів відносно стін плитки укладають прямими (паралельними) або діагональними рядами (рис. 167). При опорядженні діагональними рядами по периметру приміщення уздовж стін слід зробити фриз (рис. 167, в) або просто укласти паралельними рядами декілька рядів пристінної смуги. Застосування різнокольорових плиток дає змогу опоряджувати підлогу різними візерунками: під шахи, мозаїкою, доріжками, у шашку тощо, що сприяє поліпшенню художньо-декоративного оформлення інтер «єра.

За добу до опорядження підготовлену основу ґрунтують розрідженою мастикою, на якій будуть приклеювати плитки. Після висихання шару грунтовки поверхню розмічають. Якщо підлогу опоряджують з фризом, то укладати плитки починають із середини приміщення, при інших видах опорядження — від вхідних дверей. Для розмічання користуються двома шнурами, які натягують від протилежних стін так, щоб вони перетинали один одного під кутом 90°. Правильність кута перевіряють за допомогою дерев «яного кутника, який прикладають до шнурів у місці їх перехрещення.

Рис. 168. Схема опорядження підлоги паралельними рядами з фризом: 1 — несортовані плитки у пачках; 2 — штир; 3 — шнур; 4 — маячний ряд плиток; 5 — шар мастики; 6 — фриз; 7 — опоряджена ділянка підлоги; 8 — відсортовані плитки Рис. 169. Схема опорядження підлоги паралельними рядами без фриза:

1 —несортовані плитки у пачках; 2 — опоряджена ділянка підлоги; 3 — шар мастики; 4 — маячний ряд плиток; 5 — шнур; 6 — штир; 7 — відсортовані плитки Для опорядження підлоги паралельними рядами з фризом (рис. 168) спочатку вимірюють довжину коротших стін, визначають їхні середини і в цих місцях в основу забивають штирі. Між штирями міцно натягують перший поздовжній шнур З (вісь майбутнього покриття). Визначивши середину поздовжньої осі, прикладають до неї кутник і натягують другий шнур під кутом 90° до першого. Після цього вздовж натягнутих шнурів, починаючи від середини, розкладають насухо плитки і визначають кількість цілих рядів. При непарній кількості рядів поздовжній шнур пересувають вправо або вліво на відстань, що дорівнює половині розміру плитки, а при парній кількості — залишають на тому ж місці. Якщо біля стіни залишаються проміжки, менші за розмір плитки, їх вимірюють і за цим розміром заготовлюють потрібну кількість кусків плиток.

Роботу виконують у такій послідовності. Спочатку опоряджують ділянку підлоги, що знаходиться далі від дверей рухом від себе (показано стрілками). Після цього опорядження ведуть рухом на себе (до дверей), а плитку вкладають так, як показано стрілками, спочатку ліворуч від маячного ряду, а потім праворуч (або навпаки).

Для опорядження підлоги паралельними рядами без фриза (рис. 169) основу розмічають так само, але другий шнур натягують не посередині першого, а біля стіни, в якій є двері. Він допоможе правильно укласти перший ряд плиток. А далі опорядження всього приміщення виконують рухом від себе (показано стрілками).

Рис. 170. Схема опорядження підлоги діагональними рядами з фризом:

1 — несортовані плитки у пачках; 2 — штир; 3 — шнур; 4 — фризова смуга; 5 — опоряджена ділянка підлоги; 6 — шар мастики; 7 — маячний ряд; 8 — відсортовані плитки Рис. 171. Укладання плиток способом «на себе»:

а — розрівнювання шару мастики; б — укладання плитки; в — осадження плитки молотком; 1 — опоряджена ділянка підлоги; 2 — розрівняний шар мастики; 3 — зубчастий шпатель; 4 — розлитий шар мастики на основі; 5 — гумовий молоток Опоряджуючи підлогу діагональними рядами з фризом (рис. 170), основу розмічають у такій послідовності. Спочатку визначають середини стін і за допомогою натертого об крейду шнура на основі відбивають дві взаємно перпендикулярні лінії. Вздовж цих ліній насухо розкладають плитки так, щоб біля стін залишилось місце для фриза (або пристінної смуги). Ширина фриза біля всіх стін повинна бути однаковою. Після цього біля кожної стіни, по обидва боки від намічених ліній, забивають штирі 2 і натягують між ними шнури 3. Відстань між штирями повинна дорівнювати ширині приміщення. Положення натягнутих шнурів перевіряють кутником. Вони повинні перехрещуватися під кутом 90°.

Опорядження підлоги починають із влаштування маячних рядів 7, які виконують із одного або двох рядів плиток. Плитки розміщують уздовж натягнутих шнурів на мастиці, яку наносять і розрівнюють зубчастим шпателем. Укладання плиток у маячних рядах починають від середини приміщення. Коли маячні ряди зроблені, починають опоряджувати всю підлогу. Опорядженння ділянки підлоги діагональними рядами ведуть до попередньо визначеної лінії фриза, заповнюючи на стику проміжки між цілими плитками трикутними половинками. Після опорядження всієї ділянки підлоги діагональними рядами укладають фриз і пристінну смугу.

Полівінілхлоридні й інші плитки, виготовлені з синтетичних смол, приклеюють на гумово-бітумній мастиці або на мастиках марки КН-2 чи КН-3. В разі застосування швидкосохнучої мастики роботу виконують невеликими ділянками площею 2—3 м2 методом «на себе». Ця робота виконується так. На потрібну ділянку основи з відра наливають мастику і швидко розрівнюють її зубчастим шпателем (рис. 171, а). Коли мастика трохи підсохне, через 15—20 хв (це залежить від виду мастики) починають укладати плитки. Працюючи за цим методом, весь час знаходяться на непокритій мастикою основі і по мірі виконання роботи поступово відходять назад. Заготовлені плитки періодично подають на місце облицювання і розкладають їх купами на неопорядженій ділянці підлоги Беруть плитку за край (рис 171, б), кладуть на шар мастики, підганяють де сусідньої плитки і притискують її рукою. Поклавши декілька плиток, осаджуюті їх легкими ударами гумового молотка (рис. 171, в).

Рис. 172. Електрична піч:

1 —плитка; 2 — отвір для заливання масла; 3 — термометр; 4 — реле; 5 — вимикач; 6— масляна ванна При застосуванні довгосохнучої мастики (наприклад холодної бітумної) роботу виконують методом «від себе». Працюючи за цим методом робітник знаходиться на облицьованій ділянці підлоги і пересувається вперед по мірі виконання роботи. При цьому мастику наносять на ділянку основи, що забезпечує роботу ланки протягом 2—3 год. До укладання плиток приступають лише після того, як максимальна кількість розчинника випарувалась із шару мастики. Проте поверхня повинна давати «відлип». У цьому випадку плитки укладають підігріті до температури 40—45 °С. Заготовлені плитки подають до місця укладання і розкладають їх купами на опорядженій ділянці підлоги.

Укладаючи підігріту плитку, її спочатку одним краєм спирають на поверхню, а потім поступово опускають на мастику так, щоб під плиткою не залишались пухирі повітря. Якщо між плитками витискується мастика, її обережно видаляють ганчіркою, змоченою у розчиннику або гасі. Щойно укладений ряд плиток прикатують валиком або притискують тягарем. Ходити по підлозі, опорядженій плитками, можна не раніше ніж через 2 доби після їх укладання.

У зимових умовах синтетичні плитки підігрівають до температури 40—60 °С. Це роблять і тоді, коли застосовують жорсткі плитки, виготовлені з малопластифікованої пластмаси. Для підігрівання плиток застосовують спеціальні електричні печі (рис. 172) або водяні підігрівачі, на верхню площину яких укладаються плитки.

При укладанні плиток на мастиках потрібно додержуватись правил протипожежної безпеки: не палити на робочому місці, підігрівати плитки лише в окремому суміжному приміщенні; на робочому місці повинні бути вогнегасник та ящик з піском.

ВИМОГИ ДО ПОВЕРХОНЬ, ОПОРЯДЖЕНИХ ПЛАСТИКАТНИМИ СИНТЕТИЧНИМИ МАТЕРІАЛАМИ Кожна підлога здебільшого складається з декількох шарів: основи, звукоі теплоізоляційного, а також опоряджувального. Прийманню підлягають закінчені роботи по влаштуванню кожного елемента підлоги до влаштування вищерозміщеного шару, про що складається відповідний акт.

Підлога, опоряджена пластикатними матеріалами, повинна відповідати таким вимогам:

бути рівною настільки, щоб проміжок між нею і прикладеним у різних напрямках двометровим правилом був не більше 2 мм;

відхилення підлоги від горизонтальної площини або від заданого ухилу допускається не більше 0,2% від розміру приміщення; при ширині і довжині приміщення 25 м і більше ці відхилення мають бути не більше 50 мм;

уступи між кромками суміжних елементів покриття не допускаються;

опоряджувальний шар покриття з плиток міцно зчеплений з основою або теплоізоляційним шаром, що перевіряється простукуванням;

щілини, вибоїни і відкриті шви, а також щілини між плінтусами і покриттям підлоги або стіни не допускаються;

відхилення швів між рядами плиток від прямого напрямку — не більше 10 мм на 10 м довжини ряду;

шви між полотнищами лінолеуму повинні бути прямолінійними;

товщина шару мастики під безосновним лінолеумом і плитками — не більше 1 мм.

ДЕФЕКТИ ПОКРИТТЯ ПІДЛОГ ІЗ ШТУЧНИХ ПЛАСТИКАТНИХ МАТЕРІАЛІВ Дефекти лінолеумного покриття. Опоряджена лінолеумом підлога повинна бути без дефектів. Розглянемо причини основних дефектів, що виникають після настилання лінолеуму, та способи їх усунення.

Здуття лінолеуму і пухирі спостерігаються після приклеювання лінолеуму на вологу основу або товстий чи тонкий шар мастики (більше 2 або менше 0,5 мм). Вони можуть бути також на ділянках, не вкритих мастикою. Якщо причиною дефекту є волога основа, то на ділянках суцільного здуття лінолеум знімають і нижню поверхню його очищають від мастики. Основу сушать, якщо потрібно — вирівнюють шаром шпаклівки і знову приклеюють лінолеум.

При тонкому шарі мастики або у разі відсутності її на основі лінолеум відривають і очищають від мастики. На основу наносять шар мастики, розрівнюють її зубчастим шпателем, після чого знову приклеюють лінолеум.

Пухирі і невеликі здутини проколюють шилом, щоб з них вийшло повітря, і на ці місця накладають вантаж або розрівнюють їх гарячим пресом. Якщо це не допомагає, то у середину здутини за допомогою спеціального шприца нагнітають мастику і на це місце накладають вантаж.

Хвилястість підлоги виникає при застосуванні лінолеуму, який довго зберігався на складі у горизонтальному положенні. Під час підготовки такого лінолеуму, коли полотнища відлежуються у розгорнутому стані, на заломлені місця (на «хвилю») накладають тягар. Коли вантаж знімають, ці місця позначають крейдою і після приклеювання лінолеуму на них знову накладають тягар.

Відставання кромок буває тоді, коли під час їх обрізування на основу потрапляє пил, вода або розчинник. Це може бути при поганому намащенні основи і кромок мастикою. Щоб усунути цей дефект, кромку відгортають, а основу чистять і висушують. Після цього на основу і зворотний бік кромки наносять мастику і знов приклеюють кромку, притискуючи її тягарем.

Щілини у місцях стиків полотнищ виникають при обрізуванні кромок до усадки лінолеуму. Тому відрізувати кромки слід не раніше ніж через 2—3 доби після приклеювання лінолеуму (це залежить від його виду). Якщо щілини виникли, їх підмазують олійною шпаклівкою, колір якої підбирають до кольору лінолеуму.

Дефекти плиткового покриття. Розглянемо причини основних дефектів, що виникають після влаштування підлоги синтетичними плитками, та способи їх усунення.

Відставання плиток від поверхні буває після їх приклеювання на брудну (пилову) або вологу основу, а також на тонкий шар мастики. Для усунення дефекту плитки, що відстають, знімають, а основу чистять і сушать. На підготовлені ділянки основи малим зубчастим шпателем наносять шар мастики потрібної товщини і приклеюють плитки. На виправлені місця накладають вантаж.

Щілини між плитками виникають при роботі з дуже гарячими плитками (температура понад 60 °С) або якщо підігріті плитки укладають поруч з плитками, які не встигли охолонути.

Щоб не було щілин, для опорядження беруть плитки, нагріті і охолоджені до температури 40 °C, а в літній період їх зовсім не нагрівають. Опоряджуючи підлогу, нагріті плитки кладуть не поруч одна до одної, а східцями, тобто кожну нову плитку прикладають до плитки, яка трохи охолола. На рис. 173 цифрами зазначено послідовність опорядження ділянки підлоги підігрітими плитками.

Шорстка фактура підлоги з вкрапленнями твердих частинок під плитками або поглиблень утворюється при опорядженні погано підготовленої основи, невідшліфованої поверхні або при застосуванні погано перетертої мастики. Щоб усунути цей дефект, у пошкоджених місцях плитки зривають і виправляють дефекти основи. На підготовлену основу наносять шар якісної мастики і знову приклеюють плитки.

Рис. 173. Послідовність укладання нагрітих полівінілхлоридних плиток При неохайній роботі підлога забруднюється мастикою або мастика може виступати у швах між плитками, якщо її нанесли на основу товстим шаром. Забруднену підлогу очищають від мастики за допомогою ганчірки, змоченої у бензині або гасі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Алексеев В. В. Штукатур.— М.: Стройиздат, 1987.— 48 с.

Кокин А. Д., Вершинина О. С, Каптельцева Т. М. и др. Отделочные работы в строительстве.— М.: Стройиздат, 1987.— 656 с.

Ливанский А. М. Организация поточного производства отделочных работ.— К.: Будівельник, 1988.— 118 с.

Максимова О. М., Стесин М. С, Тищенко И. И. Машины для отделочных работ.— М.: Стройиздат, 1984.— 224 с.