Державне регулювання обслуговування та споживання населення

Державне регулювання обслуговування та споживання населення.

.

.

План.

1.Державний захист і регулювання доходів та споживання населення.

2.Державне регулювавння розвитку сфери обслуговування населення.

Особливістю соціальної політики України у перехідний до ринку період є пріоритет проблем соціального захисту населення, підвищення ролі особистого трудового доходу, формування нового механізму фінансування та регулюваня розвитку соціальної сфери.

З урахуванням кризового стану економіки України метою державного регулювання доходів та споживання населення є захист населення від зростання цін для гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму громадян. Таке регулювання здійснюється реалізацією таких заходів:

Визначення мінімальних споживчих бюджетів, прожиткового мінімуму, мінімальної зарплати;

Створення пенсійних фондів і фондів соціальної допомоги;

Зміна умов оплати праці, розробка нової системи пенсій, допомог, стипендій, ставок і окладів у бюджетних організаціях;

Запровадження системи індексації зростання цін, доходів і збере;

ження населення;

Запровадження компенсаційного механізму для громадян у зв"язку з підвищенням цін на товари та послуги.

Суспільні фонди споживання — це матеріальні блага або послуги, які надаються населенню державою безплатно або на пільгових умовах, а також грошові виплати, які не є оплатою за працю.

В основу прогнозно-планових розрахунків суспільних фондів споживання покладено групування елементів за їх призначенням: утримання і виховання підростаючого покоління, підготовка кадрів, охорона здоров"я та відпочинок населення, утримання старих і непрацездатних членів суспільства, культурно-побутове обслуговування населення.

Головним комплексом у прогнозі показників народного добробуту і основою державного регулювання стають показники соціальних гарантій населенню: мінімальний споживчий бюджет, межа бідності, мінімальні рівні оплати праці, пенсій, стипендій, допомог.

Мінімальний споживчий бюджет — це набір продовольчих і непродовольчих товарів і послуг у натуральному і вартісному виразі, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини.

Рівень життєвих потреб, що виходить із задоволення необхідного фізіологічного і соціального мінімуму, обчисляється за методом «споживчого кошика», а рівень можливостей особи (сім"ї) — сумою усіх видів кінцевих особистих доходів. Якщо перша частина перевищує другу, то вважається, що людина (сім"я) живе за межею бідності.

Мінімальна зарплата не обов"язково співпадає з прожитковим мінімумом. Вона може бути вищою, якщо фінансові можливості держави і господарських суб"єктів поліпшуються, а може бути і нижчою, як це характерно для сучасного кризового стану економіки України.

Ще одним критерієм визначення межі бідності є структура споживання сім"ї(закон Енгеля) — його суть, що із зростанням доходів сім"ї частка витрат на харчування зменшується, на одяг, житло і комунальні послуги залишається незмінною, а частка витрат на соціально-культурні потреби зростає.

Сьогодні загальновизнано: по частці витрат сім"ї на харчування можна судити про рівень добробуту (і межу бідності) різних груп населення однієї країни і порівнювати добробут громадян різних країн.(У США-10%, Японії-15%, Швеції-16%, Греції-30%). В Україні цей показник піднявся до 60%, такий же рівень витрат на харчування в Західній Європі, США спостерігався 100 років тому. Виходить, що Україна повернулась за законом Енгеля на 30−40років назад.

Отже, якщо в структурі сімейного бюджету витрати на харчування перевищують певну межу (у США це 30%), то така сім"я вважається бідною і потребує соціальної допомоги.

До системи державного регулювання життя входить індексація грошових доходів населення, дотації та компенсації.Спільним для них є те, що вони використовуються як форма державного захисту населення від соціально болючих наслідків інфляції.

В економічно розвинених ринкових країнах система соціального забезпечення втілюється у дві форми: Соціальне страхування — передбачає регулярні внески до страхових фондів з боку працедавців та самих найманих осіб, виплати фактично є заробленими і не мають відбитку державної благодійності:пенсії(у США 65років, 26років стаж) виплати по втраті утриманця, виплати по втраті працездатності, виплати по безробіттю (приблизно половина номінального рівня зарплати).В економічно розвинутих країнах крім державної існує приватна система соціального страхування-укладаються колективні договори між профспілками та підприємцями, який передбачає певні соціальні виплати та гарантії(медичні страховки, приватні пенсії, оплачувані відпуски, виплати на випадок безробіття).

Трансфертні виплати -здійснюються у вигляді допомоги особі з боку держави незалежно від її трудового (грошового) внеску до загального доходу нації, які не мають принаймі мінімального доходу або взагалі не здатні до праці(ці виплати є вкрай низькими, у 4 рази меньші державних пенсій і охоплюють не більше 40%людей, що потребують їх).

2.

Особливістю розвитку сфери обслуговування у період формування ринкової економіки є збільшення питомої ваги послуг, які надаються населенню за плату, розвиток комерційного сектору у цій сфері діяльності.До платних послуг населення належать побутові послуги, житлово-комунальні, пасажирського транспорту, зв"язку, культури, санаторно-курортні.

Механізм державного регулювання розвитку сфери обслуговування включає регулювання суб"єктів ринку, що надають платні послуги населенню і державну підтримку розвитку некомерційного сектору сфери обслуговування. Особливістю сучасного регулюваннясфери послуг є те, що тут поєднується два види планування: індикативне платних послуг населення і директивне планування галузей послуг некомерційної орієнтації(освіта, охорона здоров"я, спорту, культури) Метою державного регулювання і підтримки некомерційного сектору сфери обслуговування є захист населення від такого явища, як зникнення з ринку соціально-необхідних послуг (бібліотеки, театри).

Основна література:

А.Ф.Мельник «Державне регулювання економіки"К: 1994р ст 220−248.

Т.Г Морозова А. В. Пикулькин «Государственное регулированиеэкономики и социальный комплекс» М: 1997 .

.

.

_.

.