Указатель x-y координат (історію створення мышки)

Ч то робить комп’ютер по-справжньому персональним? Простота освоєння і використання. Сьогодні навіть дитина, вперше усаджений за термінал, в лічені години, а то й хвилини, здатний виконувати найпростіші команди у існуючих операційних систем.

Простота використання сьогоднішнього комп’ютера залежить від граничною наочності вироблених дій, що у першу чергу забезпечується загальноприйнятим «мишачою» интерфейсом.

Миша винайшов в 1964 року Дуглас Энгельберт, який працював тоді в Стенфордському дослідницькому інституті (SRI — Stanford Research Institute). Він у міру справжньому випередив час. Офіційним її називанням і було — «Покажчик XY-координат для дисплея». Взагалі Энгельберт з групою друзів так само ентузіастів як він довгий час безуспішно знайти джерела фінансування під свою програму. Зрештою, учених приютило NASА. У межах програми підготовки астронавтів при Стендфордському университете.

Тоді вже поширено маніпулятори, подібні найпростішим джойстикам і світловим пір'я. Лабораторія провела дуже багато тестів, у межах існуючої програми випробувачі взаємодіяли з дисплеями і об'єктами на дисплеях (це ще були комп’ютери!) Природно, об'єкти переміщалися повільно й незграбно. Необхідний був новий маніпулятор. Їм стала дерев’яна коробочка, виготовлена співробітником лабораторії - Біллом Инглишем. Інтелектуальним поштовхом до винаходи принципу маніпулятора послужила… таблиця Менделєєва, у якій властивості елементів залежить від розташування серед і колонках. Екран дисплея був умовно розкреслений сіткою від перетинання горизонтальних і вертикальних ліній. Відповідно, у дерев’яному корпусі маніпулятора з’явилося двоє колёсика одне для горизонталей, інше для вертикалей. Сумарна взаємодія колесиків точному відповідність до векторної алгеброю перемещало (і переміщає) курсоры і об'єкти у потрібну точку екрана. Тоді ж маніпулятор отримав ім'я (за згладжені форми і хвіст з'єднувального дроти), — Энгельберт назвав пристрій мышью.

У NASA миша не прижилася через повної несумісність із невесомостью.

Миша була винайдено і… забута на дев’ять лет.

У 1973 року фірма Xerox застосувала миша у своєму новому комп’ютері Alto. На жаль, тоді такі були експериментальними і використовувала лише у дослідницьких цілях. У 1979 року кілька інженерів фірми Apple, включаючи Стіва Джобса, запросили подивитися комп’ютер Alto та її програмне забезпечення. Побачене, особливо використання миші як устрою вказівки для графічного інтерфейсу, справило на Джобса велике враження. Фірма Apple відразу вирішила запровадити це пристосування на свій комп’ютер Lisa запросила себе працювати декількох працівників фірми Xerox. Сама фірма Xerox в 1981 року випустила комп’ютер Star 8010, у якому використовувалася миша, але видався надміру дорогим не мав успіху, можливо, оскільки випередив свій час. Apple випустила Lisa 1983 року, та його теж погано розкуповували — коштував він близько 20 000 доларів. Стів Джобс працював над дешевшим наступником Lisa — комп’ютером Macintosh, який з’явився 1984 году. Хоча від початку цей комп’ютер не викликав сенсації, тим щонайменше, відтоді популярність Macintosh стала зростати. Багато хто вважає, що й поширення миші - це заслуга Macintosh, але очевидно, що саме уваги ідея і технологія їх позичили у SPI і Xerox. Хоча, звісно, Macintosh, а потім Windows і OS/2 чимало сприяли просуванню цій технології в світ IBMсумісних компьютеров.

Найбільша заслуга просуванні миші наша сьогоднішнє життя належить Windows 3.0. Миша не схожа миша від Apple, по крайнього заходу такий результат давнього судового розгляду — у маніпулятора від Microsoft дві кнопки замість однієї, що у своє чергу підтверджено патентом. Потім починається справжній «мишачий» бум. Розробники програм спішно починають впроваджувати мишачий інтерфейс в усі випущені продукти. Чергова версія NC підтримує миша. РС стає доступними цінами й до роботи й у розваги. Невдала фінансова і стратегічна політика IBM (громіздка OS/2…) відсуває компанію до лав промислових аутсайдерів. Тим щонайменше до гри вступили сотні незалежних промисловців і розробників ПО. Найдовше пручається Unix та її клони. Операційна система призначена тільки до професіоналів, довгий час була пристосована під мышь.

Але перелом стався тоді коли першим у світі броузер Mosaic, виконаний у середовищі X Windows. І з’ясовується, що з переміщення в віртуальним простором Світовий Мережі устрою зручніше, ніж миша нет.

Але перші миші були такими, які ми звикли бачити в себе під рукою у сенсі цього терміну. Чимало їх ми були такої форми, що рука просто затікала чи сильно втомлювалася після кількох годин роботи, тобто. ніякої эргономичности, якою володіють сучасні моделі, бо й в спомині. Також вони мали менша чутливість, і курсор на екрані рухався, м’яко висловлюючись, зовсім на плавно, що сучасного користувача просто перетворило в неврастеника…

«Рогулька» яку ви бачите малюнку є теж маніпулятор лише колінний. За словами випробувачів було дуже зручний, а чільне місце на столі не обіймав, і винайшов його старий знайомий Д. Энгельберт. Подальша доля «колінного устрою» невідома, а жаль.

Миші випускаються різними виготовлювачами, найрізноманітніших конструкцій і середніх розмірів. Серед фірм-виробників найбільшими є Gennius і Logitech. Попри зовнішнє розмаїтість «мишей», все вони працюють однаково. Основними компонентами устрою являются:

V корпус, що ви тримайте в руці і передвигаете по столу;

V кулька — датчик переміщення мыши;

V кілька кнопок (зазвичай дві) на шляху подання команд (выбора);

V кабель для сполуки миші з компьютером;

V Разъём для підключення до компьютеру.

Корпус робиться з пластмаси, у ньому у тому рухомих частин. У верхню частину корпусу, під пальцями, розташовуються кнопки. Кількість кнопок не завжди однаковий, але найчастіше використовується двухкнопочная миша. У на самому початку миша була трёхкнопочной, а тепер в неї є додаткове коліщатко прокручування у верхній чи бічний частини депутатського корпусу і сервісних кнопки. Робота додаткових кнопок необхідні спеціальні програми. Але й було випущено 40-ка (!) кнопкова миша але поширення вона отримала, проте додаткові клавіші використовувалися спеціалізованої графічної програмою. Знизу з корпусу виступає невеличкий обрезиненный металевий кулька, який котиться на столі при переміщеннях миші. Обертання кульки перетворюється на електричні сигнали, передаються в компьютер.

Довжина кабелю зазвичай 2 метри. Тип з'єднувального разъёма залежить від використовуваного інтерфейсу. Найпоширеніші три інтерфейсу, але може бути четвертий (комбінований) вариант.

Взаємодія миші з комп’ютером здійснюється з допомогою спеціальної программы-драйвера, що або завантажується окремо, або є частиною системного програмного забезпечення. Наприклад, до роботи з Windows окремий драйвер для миші непотрібен, але більшість DOS-приложений він необхідний. У кожному разі драйвер (вмонтований чи окремий) перетворює отримані від миші сигнали в інформацію про стан покажчика і стан кнопок.

Влаштована миша досить просто. Кулька двох валиків, одне із яких обертається на своєму шляху вздовж осі X чи вздовж осі Y. На одні осі з валиками зазвичай насажаны диски з прорізами («прерыватели»), якими проходять (або проходять) потоки інфрачервоних променів від відповідних джерел (інфрачервоних випромінюючих діодів). При обертанні дисків потоки випромінювання періодично перериваються, що реєструється відповідними фотодатчиками (зазвичай фототранзисторы). Кожен імпульс минулого випромінювання розцінюють як переміщення однією крок у одній з координат.

Такі оптико-механічні датчики переміщення набули найбільшого поширення. Але це єдиний спосіб реєстрації переміщення миші. Дедалі більше поширюються «оптичні» миші. Не мають обертових частин, як-от кулька і осі з «прерывателями». І таким чином мають таку перевагу, а саме, що вони вимагають килимка і забруднюються. Отже, не вимагають регулярних чисток. Натомість у кілька разів дорожче від їх механічних собратьев.

Підключення миші може статися трьома способами:

. Через послідовний чи COM-порт. Це найбільш поширений і з найстаріших способів. У цьому миша використовує ресурси цього порту і може конфліктувати коїться з іншими устройствами.

(зовнішній модем, принтер).

. Через спеціалізований порт PS/2. Цей порт вперше з’явився в.

1987 року у комп’ютерах PS/2, тому й пішло за його назву. Згодом порт набув широкого поширення завдяки відсутності проблем, властивих мишам на COM портах (миша підключається до контролеру клавіатури і використовує ресурси інших портов).

. Через USB шину. Ця шина з’явилася 3 роки тому, а мишки під неї тільки торік, коли встановився єдиний стандарт шини, а комп’ютери стали комплектуватися USB портами. USB шина славиться швидкістю передачі і простотою підключення. Вона спочатку створювалася для «гарячих» включень, без вимикання комп’ютера. Але новизна шини поки що є і її недостатком.

Порти USB мають порівняно нові комп’ютери. Та й самі миші поки дорожче своїх «стандартних» подружек.

Інженерна думку не на місці, і світ з’являються нові винаходи. Зокрема дуже багато родичів миші: trackball, touch-screen, touch-pad, track-point, останні виду, як правило, використовують у ноутбуках та інші портативних пристроях. Не кажучи вже про джойстиках і дигитайзерах.

Варто розповісти детальніше про touch-pad і track-point. Touch-pad є пластину з тонкого пластика, настільки тонкого, що у торкання до нього відразу реагує чутливий шар, під ним. Для управління курсором з допомогою цього устрою, від вас потрібно лише водити пальцем у цій пластині. Для подвійного щиглика і її двічі легенько стукнути по пластині. Технологія touch-pad використовують у комп’ютерах laptop чи як його прийнято ноутбуках.

Track-point — це невеличке гумовий брусок між клавішами G, H і У. Натискаючи на брусок більшим чи вказівним пальцем, можна переміщати покажчик на екрані. Здійснюється переміщення рахунок які перебувають під гумової накладкою датчиків тиску. Тобто що сильніше натискання на брусок, то швидше переміщається на екрані покажчик. Напрямок руху покажчика можна змінити, змінюючи напрям натискання. Кнопки вибору перебувають під клавіш прогалини на клавіатурі. Ця технологія також використовують у ноутбуках.

Зовсім окремим поруч стоять графічні планшети чи дигитайзеры. З допомогою дигитайзера можна вводити в комп’ютер зображення, рухаючи пером по спеціальному планшету, що інформацію про рух в комп’ютер. Хоча це й мишка, цей прилад введення має дві кнопки, розташовані на пере, що дозволяє вживати дигитайзер замість миші. Втім, основне призначення графічного планшети — малювання, адже враховуючи як рух пера, але силу натискання. Це дигитайзер прекрасним подарунком для художників, використовують комп’ютер у своїй творчості, і навіть для дітей, що потенційно можуть вчитися малювати і освоювати комп’ютер одночасно. Професійні планшети великих розмірів (А4, А3) коштують дуже недешево, але у продажу є непогані моделі формату А5 — А6 вартістю менш $ 100. Іноді до комплекту з планшетом і звичайна оптична мышь.

На завершення хотілося сказати, що роль миші у роботі комп’ютера стає більш і більше значної. І може настане день, коли мишка не буде схожій себе сьогоднішню, але з перестане бути мышью.

Список використаної литературы:

1. Велика енциклопедія «Кирила і Мефодія». «Кирило та Мефодій». М.

1998 р. 2. Великий Енциклопедичний словник «Радянська енциклопедія» М. 1993 р. 3. Комп’ютерна енциклопедія «Кирила і Мефодія». М. 1998 р. 4. «Підводний човен» № 5 2000 «Фантазія» М. 2000 р. 5. «Підводний човен» № 1 2001 «Фантазія» М. 2000 р. 6. Скотт Мюллер «Модернізація і ремонт персональних комп’ютерів». — Пер. з анг. — М.: Східна Книжкова Компанія, 1996 г.

———————————- [pic].

[pic].

[pic].

[pic].