Генезис (розвиток) теорії правової держави давніх часу і по наші дни

1.

Введение

.

2. Ідеї правової держави в древности.

3. Ідеї правової держави за доби феодализма.

4. Ідеї правової держави під час ранніх буржуазних революций.

5. Розвиток концепцій правової держави в дореволюційної России.

6. Погляди сучасних дослідників держави й права на цю проблему правового государства.

7. Основи й захопити основні ознаки правового государства.

8. Практика становлення правової держави в России.

9.

Заключение

.

10. Список використовуваної литературы.

1.

Введение

.

У перебігу довгих десятиріч складують у нашій країні діяла однопартійна система, яка унеможливлювали створення і функціонування легальних опозиційних партій. Офіційної, державної ідеологією був марксизм-ленінізм. Сучасне демократичне правової держави передбачає розвинене громадянське суспільство, у якому взаємодіють різні суспільні організації, політичні партії, у якому ніяка ідеологія неспроможна встановлюватися в ролі офіційної державної ідеології. Політичне життя в правову державу будується з урахуванням ідеологічного, політичного різноманіття (плюралізму), многопартийности.

Необхідною чинником, визначальним багато в чому успіх багатьох змін у державної влади і політичного життя нашого суспільства, є рівень політичної і правової культури у суспільстві. Необхідно позбуватися того правового нігілізму, що особливо чітко виявився у останнім часом у громадян, а й в представників державного аппарата.

У зв’язку з всім вищесказаним, мій погляд, конче необхідно розвивати ідею правової держави й метою даної роботи є підставою дослідження історії зародження та розвитку концепції правового государства.

2. Ідеї правової держави в древности.

Правове держава як певна теоретична концепцію й відповідна практика має тривалу та повчальну історію. Сам термін «правової держави «(Rechtsetaat) міцно утвердився у німецькій літературі у першій третині ХIХ століття (в працях К. Т. Вельнера, Р. фон Моля та інших.), кому надалі набув широкого поширення, зокрема й у Росії, де серед відомих прибічників теорії правової держави були Б.М. Чічерін, Б. Ф. Кистяковский, П.І. Новгородців і др.

Насамперед слід помітити, що різні теоретичні концепції, висловлювали ідею і поняття правової державності, сформувалися дуже давно.

Вже давнини починаються пошуки принципів, форм і конструкцій для встановлення належних взаємозв'язків, взаємозалежностей і узгодженого взаємодії правничий та влади. У процесі углублявшихся поглядів на право і державі досить рано сформувалася ідея про розумності і справедливості таке політичної форми життя людей.

Символічним вираженням подібних спектаклів став образ Богині Правосудия (с пов’язкою очах, з мечем і вагами правосуддя), яка уособлювала єднання сили та права: охоронюваний богинею лад у рівної мері обов’язковий всім. За уявленнями древніх цей спосіб правосудия (остающийся, до речі, і сьогодні підхожим символом для правової держави) висловлює зміст і ідею як справедливого суду як спеціального органу, а й ідею справедливою державності вообще (справедливой організації роботи влади у людському обществе).

Багато положень, значимих для наступних поглядів на правову державу, розробили вже античними авторами. У тому числі положення про влади закону як поєднанні сили та права (Аристотель та інші); про розрізненні правильних і схиблених форм правління, про змішаному правлінні і ролі права в типології державних форм (Сократ, Платон, Аристотель, Полібій, Цицерон); про співвідношенні природного і волеустановленного права (Демокрит, софісти та інших.); про рівність людей по природному праву (некоторые софісти, римські юристи); на право як мірилі справедливості і регулюючої норми політичного спілкування (Аристотель); про країну (республіці), як «справі народу », як правовому спілкуванні і «загальному правопорядку «(Цицерон); про сферах приватного й публічного права; про вільному індивіді як юридичну особу, суб'єкт права (римские юристы).

3. Ідеї правової держави за доби феодализма.

У період переходу від феодалізму до капіталізму вирішальне значення набувають проблеми політичному влади та її формально рівної всім правової організації у вигляді упорядкованим системи розділених державної влади, відповідної новому відношенню соціальнокласових і розширення політичних сил. Юридична світогляд нового вранішнього класу вимагало затвердження нового бачення про свободу людини у вигляді режиму панування правничий та у приватних, верб публично-политических отношениях.

У період розпочатого розкладання феодалізму ідеї правової державності з позиції історизму виклали прогресивні мислителі на той час М. Макіавеллі і Ж. Боден. У своїй теорії Макіавеллі з урахуванням багатовікового досвіду існування держав минулого та нинішнього спробував пояснити принцип політики, осмислити рушійні розвитку політичного життя про те, щоб зобразити контури ідеального держави, найкраще відповідального потребам його часу. Мета держави вона бачила щодо можливості вільного користування майном і забезпечення безпеки кожному за. Зблизька питання про державних формах перевагу віддавалася республіці, оскільки саме республіка в більшою мірою відповідає вимогам рівності і свободы.

Боден ж визначає держава як правове управління багатьма сімействами і тих, що належить. Завдання держави, на його думку, у тому, щоб забезпечити правничий та свободы.

4. Ідеї правової держави під час ранніх буржуазних революций.

У період ранніх буржуазних революцій у розробку концепції правової держави значний внесок внесли философы-мыслители і просвітителі, такі як Р. Гроций, Б. Спіноза, т. Гоббс, Ш. Монтеск'є, Д. Дідро, П. Гольбах, Т. Джефферсон і ще. З положень цих навчань я виділив найважливіші положення у правовому государстве.

Гроций був охарактеризований першим видатним теоретиком школи природного права. Правові інститути феодалізму Гроций вважав суперечать природі людини, й тому він висунув вимоги нового права, «відповідального законам розуму ». Метою держави він вважав охорону приватної власності, у вигляді таких правоустановлений, які б кожному людині вільне користування своїм надбанням з дозволу всіх. Джерелом будь-який форми держави за вченню Гроція є громадський договір, тому під час створення держави народ може обрати будь-яку форму правління, але, обравши її, народ зобов’язаний коритися правителям.

Як і в Гроція, у Дідро державна влада виник як продукт громадського договору, який надає суспільству організовану політичну форму. Люди лише частково передають державі свою природну незалежність, з метою забезпечення інтересів та його об'єднання волі і потрібна сили всіх. Державна влада, отже, полягає в волі народу, що є сувереном: «Лише нація є істинний суверен; істинним законодавцем може лише народ, лише воля народу є джерелом політичної влади. «.

Головна мета держави, по Дідро, є забезпечення невід'ємних прав громадян та їх щастя. Ідеї Дідро продовжив та обґрунтував Кант у своїй теорії правового государства.

Серед перших, хто дав теоретичне обгрунтування демократичного держави, був Спіноза. Будучи пов’язано законами, держава забезпечує справжні правничий та свободи людини. Він стверджував, що держава наймогутніше тільки тоді ми, як його гарантує кожному громадянинові як збереження життя, а й задоволення її інтересів, і застерігав правителів від зазіхань на власність, безпеку, честь, волю і інші блага подданных.

Т. Гоббс був захисником абсолютної монархії в Англії, але з тих не менш він розробив ряд прогресивних положень за пануванням права в життя, котрі були розвинені революційними буржуазними мислителями. До до їх числа належить обгрунтування формального рівності перед законом, непорушність договорів. Свободу людини Гоббс розглядав як право робити всі те що заборонено законом, і тих самим закінчив теоретичні основи найефективнішого принципу правовим регулюванням громадських отношений.

У російському трактуванні Д. Локка, який, за словами До. Маркса, був «класичним виразником правових уявлень буржуазного суспільства на протилежність феодального ». Ідея панування права втілюється в державі, де верховенствует закон, відповідний природному права й визнає невідчужувані природні правничий та свободи індивіда, і здійснено поділ влади. Така держава з пануванням права він протиставляє деспотизму. «Свобода людей, які перебувають під владою уряду, — зазначав він, — у тому, щоб мати постійне правило життю, загальне кожному за у цьому суспільстві встановлене законодавчою владою, створеної ньому; це — свобода слідувати моєму власним бажанням завжди, коли це не захищає закон, і залежати від постійної, невизначеною, невідомої, самовладної волі іншу людину. «Обгрунтований тут Локком правової принцип, як і в Гоббса, індивідуальної свободи лише словесно виникає певна розбіжність з наступної, що стала актуальною завжди і нам, формулою: «дозволено усе, що не заборонено законом » .

Нові ставлення до поділ влади отримали систематичну розробку у творчості Монтеск'є. Розрізняючи у кожному державі три роду влади — законодавчу, виконавчу, судову, він зазначає, що з запобігання зловживань владою необхідний такий порядок речей, при якому різні влади міг би взаємно стримувати одне одного. Поділ і взаємна стримування влади є беззмістовним, відповідно до Монтеск'є, головною умовою задля забезпечення політичної волі у її відносинах до державного устройству.

Необхідність розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову, як основний принцип правової держави, Монтеск'є обгрунтовує так: «Якщо влада законодавча і виконавча буде з'єднано ніби одна особа чи установі, то свободи не буде, тому що побоюватися, що це монарх чи сенат стане створювати тиранічні закони у тому, щоб також тиранически застосовувати их.

Не буде волі народів і у разі, якщо судова влада відділена влади законодавчої і виконавчої. Якщо вона з'єднана з законодавчою владою, то життя й свобода громадянина виявляться при владі сваволі, бо суддя буде законодавцем. Якщо судова влада з'єднана з виконавчої, то суддя має можливість стати гнобителем. «(Монтеск'є Ш. Обрані твори, с.290).

Ідеї Локка і Монтеск'є надали помітне вплив як на наступні теоретичні ставлення до правової державності, а й у раннебуржуазное конституційне законодавство ще й державну практику. Це вплив чітко проявилося, наприклад, у Конституції США 1787 року. Вона практично втілює ідею правової держави на американському континенті. Автор «Декларації Незалежності США «Джефферсон критикує монархічну форму правління позиції теорії громадського договори та природних невідчужуваних правами людини, і відстоює принцип народного суверенітету. Декларація Незалежності проголошує, що є невідчужувані прав людини, для забезпечення яких створюється держава. Шляхом включення до Декларацію природних правами людини, котрі перетворилися на суб'єктивні права окремих індивідів стосовно державі целом.

З філософським обгрунтуванням теорії правової держави виступив І. Кант. Центральне місце у ній посідає людина, особистість. Найважливішим принципом публічного права філософ вважав прерогативу народу вимагати своєї участі у встановленні правопорядку шляхом прийняття конституції, котра виражає його волю. Верховенство народу зумовлює свободу, рівність і всіх у державі, що є як «об'єднання широкого людського загалу, підлеглих правовим законам ». Там, де держава діє основі конституційного права, відповідає загальної волі народу, там держава правове, там може бути обмеження прав громадян, у області особистої свободи, совісті, думки, господарської діяльності. У правову державу громадянин повинен мати тієї ж можливістю примусу панівне до точному виконання закону, який має пануючий стосовно нього до громадянинові. Правову організацію Кант, як і і Ш. Монтеск'є, пов’язує з поділом влади законодавчу, приналежну парламенту, виконавчу — уряду, і судову, здійснювану судом присяжних, обраних народом. Філософська концепція Канта мала значний вплив надалі розвиток політико-правової думки і практику державно-правового будівництва цивілізованого общества.

Держава, відповідно до Гегеля, це теж право, саме конкретне право, бо вона включає у собі визнання «решти прав особистості, сім'ї та суспільства «Споруджуючи держава робить у абсолют, стоїть над особистістю та постсовєтським суспільством, Гегель доводить, такі держави передують розвитку громадянського суспільства. У цьому вся затвердженні Маркс бачив головний порок гегелівській концепції держави, що у реальному житті суспільство виникає раніше держави, а останнє є його продуктом і результатом розвитку суспільства. «Держава, по Гегеля, це найбільш досконала організація життя, у якій все будується на правовій основі, що становить царство реальному житті. «.

Цінність гегелівські поглядів на держава у тому, що примусова, насильницька функція у ньому відіграє менш значної ролі. У цілому вся гегелівська концепція правової держави і однозначно спрямована від свавілля, безправ’я і взагалі всіх неправових форм застосування сили із боку приватних осіб, політичних об'єд-нань і державної власти.

Маркс і Енгельс підтримали і матеріалістичній основі розвинули далі ідею Гегеля про розмежування громадянського й держави (у філософів 17−18 століть громадянське суспільство і державу нерідко виступали як єдине). Маркс і Енгельс показали, що став саме громадянське суспільство становить першооснову будинку людського суспільства, а життєдіяльність громадянського суспільства є головна рушійна сила історичного прогресу, чи дослівно «істинний осередок і арена всієї історії «.

Маркс розглядав держава й право з відкритої чи класової теорії у суспільному розвиткові. Відповідно до даної теорії держава право зникнуть разом із зникненням класів внаслідок встановлення диктатури пролетаріату у процесі початку суспільству без класів. Показовим є затвердження Маркса, коли він висловив ідею правової держави «Свобода полягає, щоб перетворити держава, що стоїть над суспільством, направляти до органу, повністю цього суспільства підлеглий. «.

Прогресивна політико-правова думку Західної Європи на особі Исринга, Павнда, Спекира та інших вигострювали елементи теорії правового держав з позиції свого часу й досвіду минулого. більшість авторів сходилися на думці, що правовим можна лише таке держава, де законодавець як і подзаконен, як і громадянин. У концепції Еллинека держава окреслюється представник загальних інтересів над народом, задовольняє індивідуальним і загальнолюдським солідарним інтересам у бік прогресивного розвитку общества.

5. Розвиток концепцій правової держави в дореволюційної России.

Ідеї правової держави було відбито й у працях російських мислителів, як-от Писарєв, Герцен, Чернишевський, Радищев, Муравйов і ін., де їх критикували беззаконня феодалізму. Правознавці і філософи предоктябрьского періоду: Котляровский, Новгородців, Чічерін, Бердяєв та інших. у творах теоретично завершили російську концепцію правового государства.

Розглянемо основні ідеї, й принципи правової держави з місця зору Г. Ф. Шершевича. Він зазначає такі шляху формування та основні параметри правового государства:

1) Для усунення сваволі необхідно встановлення норм об'єктивного права, які визначають межі свободи кожного і обмежують одні інтереси та інші, зокрема й Управлінням державної організації, -звідси ідея панування права в управлении.

2) Якщо особиста ініціатива вимагає простору, то державі досить обмежитися охороною суб'єктивних прав.

3) Щоб нового стану не порушувався самими органами влади, необхідно суворо визначити повноваження останніх, відмежувавши від виконавчої законодавчу, затвердити самостійність судової влади, і допустивши до співучасті у законодавстві виборні громадські элементы.

Реальні гарантії правової державності Шершевич бачить у тому, що у часи висувалися різні гарантії правового порядку від свавілля " …а) невід'ємне обмеження влади; б) принцип поділу влади; в) правове самообмеження влади; р) підпорядкованість держави що стоїть з нього праву. Насправді такий гарантією є лише стримуюча сила суспільної думки. «.

У післяжовтневий період у Росії ідеї правової держави були налагоджені вимогами революційного правосвідомості, та був повністю усунуто від реальному житті. Радянська державно-правова наука в період тоталітаризму не сприймала ідею правової держави, вважаючи її буржуазної, діаметрально протилежної класової концепції государства.

6. Погляди сучасних дослідників держави й права на цю проблему правового государства.

Останніми роками у руслі реформаторських процесів сталися серйозні зміни у наукових поглядах на держава й право.

Концептуальні стану та шляху формування правової держави викладаються в працях сьогоднішніх дослідників правничий та держави: С.С. Алексєєва, В. М. Хропанюка, В. М. Кудрявцева і др.

По В. М. Хропанюку правової держави — «це такий форма організації й зовнішньоекономічної діяльності структурі державної влади, побудована на взаєминах із індивідами і різними об'єднаннями з урахуванням норм права. «.

Тепер на основні характеристики правової держави. В. М. Хропанюк розрізняє економічну, соціальну і моральну основу правової держави. «Економічною підвалиною правової держави є виробничі відносини, що базуються на багатоукладності, на різні форми собственности (государственной, колективної, орендної, приватної, акціонерної, кооперативної та інших.) як рівноправних й у однаковій мірі захищених юридично. «У правову державу власником може бути виробник і споживач матеріальних благ. Правове початок ж державності реалізується лише за наявності волі народів і самостійності власності, які забезпечує право.

" Соціальну основу правової держави становить саморегулирующееся громадянське суспільство, що об'єднує вільних громадян… У центрі уваги… є людина, його права, волі народів і інтереси. Правове держава те й соціальну державу. «(Проте необов’язково, мій погляд, і всегда).

Моральна основа правової держави залежить від загальнолюдських принципах гуманізму, справедливості, рівності і свободи особистості, її честі й гідності. Правове держава відрізняється від неправового якістю законів: повинно бути гуманними, закріплювати невід'ємні права кожної людини, справедливими. «Правове держава — це суверенну державу, яке концентрує у собі суверенітет народу, націй і народностей, які населяють її територію. «.

" Політична природа держави найчіткіше проявляється у його суверенітет. «Суверенність держави виявляється у тому, що він належить право офіційно подавати всі суспільство загалом, видавати закони та інші нормативні акти, обов’язкові до виконання усіма членами цього товариства, і, нарешті, здійснювати правосудие.

7. Основи й захопити основні ознаки правового государства.

Розглянемо тепер це основна прикмета правового государства:

1. Верховенство закону в усіх галузях громадської жизни.

Вищої формою вислови й захисту права і свободи людей системі правових цінностей є закон. Якщо подивитися в словосполучення «правової держави », можна зрозуміти, що в першому місці у тому державі - право. Це означає верховенство права у суспільстві, переважають у всіх його сферах.

Непорушність його закріплюється в Конституции (основном законі) країни й поширюється інші закони та нормативні акти. На варті неухильного дотримання конституційних розпоряджень стоїть Конституційний суд і весь система судів правової держави. тому правової держави те й конституційне государство.

Верховенство права (закона) у суспільстві як головний принцип правового держави визначає й інші його принципи, зокрема підпорядкування закону і держави, та її органів, і посадових лиц.

2. Реальність прав особистості, забезпечення її вільного развития.

У соціально-політичного життя свобода людини постає як його право. У Права Людини виражаються можливостей його дій у різних сферах життєдіяльності: економічної, політичної, соціальнокультурної, особистої. Що ширшим ці права, що більше вони гарантовані, тим вільніше особистість. Якщо ж природні прав людини ущемлені, він почувається невпевнено, принижено, втрачає здатність творити, обмежуючи в такий спосіб власне розвиток виробництва і людський розвиток. Наприклад, як у США поширили практика підслуховування урядовими агентами телефонних розмов, унаслідок чого порушувалися права громадянина. Чимало американців, знаючи підслуховуванні, стали замкнутими, дратівливими, постійно відчували страх. «А жити з очима, повними страху, — слушно зауважив колишній міністр юстиції, у адміністрації Президента Джонсона, — означає жити в нещасливою країні. «.

Правове держава проголошує і конституційно закріплює свободу покупців, безліч їх рівність прав як природжені якості кожного человека.

3. Взаємна відповідальність держави й личности.

Самообмеження держави правом, що закріплює свободу особистості, перестав бути односторонньої привілеєм особистості. Остання, своєю чергою теж погоджується не певні обмеження і зобов’язується підпорядковуватися спільним принципам держави. Правовий характер взаємну відповідальність держави і особи — це важливе складова частина об'єктивно складывающегося у суспільстві права, а чи не продукт волевиявлення держави. Отже, в правову державу встановлюється принцип взаємної відповідальності держави й личности.

4. Принцип поділу властей.

Основним принципом організації і діяльності правової держави є поділ влади. Це принцип розподілу влади між законодавчими, виконавчими і судовими органами держави. Цей принцип означає, що одного з державні органи не належить вся державна владу у обсязі. Усі вони здійснює тільки своє, властиву йому функцію і немає права підміняти діяльність іншого органу. Таке розмежування спрямоване те що, щоб утримати владу від зловживань і допустити виникнення тоталітарного управління держави, не пов’язаного правом — водночас, якщо одне з трьох ветвей (отраслей структурі державної влади) вийде перше місце, то державний механізм буде вражений постійної боротьбою з-поміж них за фактичне верховенство і перетвориться з не руху, і розвитку, а гальмування. Тому верховне становище займає законодавча влада, оскільки вона висловлює до закону основних напрямів внутрішньої і до зовнішньої політики, забезпечує верховенство закону, у суспільстві. Виконавча владу у особі своїх органів займається безпосередньої реалізацією правових норм, прийнятих законодавцем. Судова ж ця влада покликана охороняти право, правові підвалини державної влади і життя від будь-яких порушень, хто їх не робив. Правосуддя в правову державу відбувається лише судовими органами.

Такі основні характеристики правової держави. Вони концентруються загальнолюдські цінності, сформовані у процесі тривалого розвитку государственно-организованного суспільства. природний прогрес людського життя вносить і вноситиме нові елементи в теорію і практику будівництва правового государства.

8. Практика становлення правової держави в России.

" Зараз завершується важливий етап перетворення Росії у демократичну державу. За підсумками Конституції формується демократична систему влади «- Б. Н. Ельцин.

Реальні демократичні перетворення на праві почалися з іншою половини 80-х у роки перебудови, особливо — по поразки серпневого (1991 р.) путчу. Отримав загальне визнання принцип «правового держави », було заборонено репресивні, інші реакційні інститути та становища, почали розвиватися демократичне законодавство, система правосуддя (створено Конституційний Суд Російської Федерації, Вищий арбітражного суду Російської Федерації). У 1991 р. Верховною Радою Російської Федерації схвалено концепція реформи, яка спрямовано твердження судової влади у державному механізмі як самостійної впливової сили, незалежної своєї діяльності від влади законодавчій і исполнительной.

Прийнята Верховною Радою Російської Федерації 1991 р. Декларація права і свободи людини і громадянина, розмірковує так, держава визнає пріоритет права і свободи людини, що повне дотримання і захист правий і свобод, честі і гідності людини — головна обов’язок державної власти.

Процес формування правової держави передбачає створення системи політичних, юридичних та інших гарантій, які б реальність цих конституційних положень, рівність всіх перед законом і судом, взаємну відповідальність держави й личности.

Як одну з найважливіших завдань, що з формуванням правової держави, слід розглядати розвиток і удосконалювання законодавства, формування нової сутнісно правової системи. У час, мій погляд, прийнято достатньо законодавчих актів, створюють підстави її подальшого розвитку нашого держави як демократичного, правового. Це насамперед Конституція Російської Федерації, Декларація про державний суверенітет Російської Федерації, Закон про громадянство, Закон про власність, Договір про суспільну злагоду, Цивільний Кодекс, Податковий Кодекс (що його, нарешті, приймуть !) — перераховувати можна тривалий час, але не цьому річ. Головне, мій погляд, — це створення умов та дійових механізмів для нормально функціонувати прийнятих законов.

9.

Заключение

.

Сувора закономірність, і може бути трагічна неминучість у цьому, що людське Природа і соціальна життя усе ще від досконалості. Реалістичнішими не мріяти про повну викоріненні зла, а йти до його обмеження. До того ж і з допомогою створення правового суспільства. Понад те, можливо це досконалість? Природно немає, бо така природа человека.

На цей час немає альтернативи правової держави, коли ми приймаємо загальнолюдський систему цінностей, основу своєї християнську. Втім, щодо загальнолюдської - явне перебільшення, годі було забувати про мусульманських державах, де існує релігійна система права. Тому, мій погляд, нині нашої держави не існує альтернативи правової держави, коли ми приймаємо систему цінностей західної цивилизации.

10. Список використовуваної литературы:

1. В.І. Хропанюк «Теорія держави й права », М.1993.

2. С.С. Алексєєв «Теорія держави й права «.

3. В. М. Кудрявцев «Правове держава », вид. «Питання філософії «.

4. В. С. Нерсиянец «громадянське суспільство і правової держави » ., журнал «Держава право «.

5. До. Маркс, Ф. Енгельс. Твори, т. 17.

6. Ш. Монтеск'є. Обрані произведения.

7. Сучасне держава й право. Питання теорії та історії 1992 р. Владивосток: В. П. Федоров, В. И. Дымченко, Т. А. Гуменюк.

8. Коваленка А.І. Правове держава: концепції, й реальність, Москва 1993 г.

9. Конституція Російської Федерации.

10. Послання Президента Федеральному Собранию Російської Федерації «Про зміцнення Російської держави (основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики України), від 24.02.94 г.