Життя і творчий шлях романа івановича іваничука

ЖИТТЯ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ РОМАНА ІВАНОВИЧА ІВАНИЧУКА.

Відомий український письменник Роман Іванович Іваничук народився 27 травня 1929 року у селі Трач, тепер Косівського району івано-Франківської області.

Хай не вирішальне, а все ж — дуже суттєве значення у формуванні саме художнього розуміння Р.Іваничука мала «географічна прив язка «його дитинства». Коломийщина, й сама Коломия в 30-их роках була особливо жадібною й довірливою до художнього слова. Це все формувалося під впливом того ж Франка, Стефаника, Кобилянської. Батько Романа, Іван Іваничук, був людиною сільською, та із своїх дітей він хотів зробити досвідчених і мудрих інтелегентів. Він хотів бачити свого молодшого сина справжньою високоосвідченою особистістю, яка тверезо оцінює події і справді розуміє життя. Можна сказати, що він таки добився свого. Але він не був вийнятком. Бачити і свого сина, Д. Павличка, чесною і тямущою людиною хотів і простий сільський вчительз Стопчатова В.Павличко. Тож не випадково звела коломийська гімназія двох гуцульських хлопчаків: Романа і Дмитра.

Адже й справді невідомо, як би склалися їх долі, коли б не зійшлися ці два майбутні художники слова у гімназійному класі, коли б ще в юності не «підсвітили» один одного спрагою самопізнання та самоствердження.

Невідомо, чи мала б наша література сьогодні і поета Павличка і прозаїка Іваничука, якби їхні долі не пересіклися ще в дитинстві, якби вони не мали один одного за близький, відчутний, реальний взірець, шануючи одинв одному і людські чесноти, і творчі успіхи, і невдачі, і навіть те, що категорично їх різнить.

Після навчання вони розійшлись. Іваничук подався до армії. Після трирічної служби в рядах Російської Армії він, під впливом свого давнього і вірного друга, уже знатного на той час у Львові Дмитра Павличка вступає до Львівського Університету на факультет української філології. У 1957 році Іваничук закінчує цей заклад, учителює, з 1963 по 1990 рік працює у редакції журналу «Жовтень», який з 1990 року переіменовано на «Дзвін», завідує відділом прози.

Маюуть хочеться зазирнути в літературні першовитоки романа Іваничука:

щоразу показував себе по-різному, не повторюючись у в кожній наступній новелі.

Іваничук є автором багатьох новел: «Прут несе кригу» (1958), «Не рубайте ясенів» (1961), «Під склепінням Храму» (1961), «Тополина заметіль» (1965), «Дім на горі» (1969), «Сиві ночі» (1975) .

Його найвідоміша трилогія «Край битого шляху» (19 640.

Повісті: «Місто» (1977) і «Сьоме небо» (1985), в яких показано боротьбу україеського народу за визволення західно-українських земель від чужоземного панування.

Два його просто прекрасні твори «Журавлиний крик» (1968 опубліковано 1988) і «Шрами на скалі» (1987) дуже відомі. В останньому романі постає образ Івана Франка. Автор був удостоєний Шевчен-ківської премії за два твори «Вода з каменю» (1982) і «Четвертий вимір» (1984). Нагородження відбу-лося у 1985 році.

Коли Іваничук надбав певного творчого досвіду, а це було у 60-их роках, Він, несподівано для читача звертається до історичної прози. Він заглиблює свій письменницький в часи давноминулі, як пристрасний сучасник, мислитель і патріот свого народу. Така проза швидко приносить автору заслужене визнання.

Найвидатнішим романом Іваничука є роман «Мальви» (1968) — розповідь про трагічеі сторінки минувшини українського народу. В творі письменнник глибоко розробив тему яничарства, зречення рідного народу, батьківської землі. Роман перегукується з романом Ч. Ацтанатова «І понад вік триває день» або «Дуранний полустанок», де зображаються такі ж явища зради і її викриття.

За цей роман автора дуже довго переслідували. Події роману розгортаються на тлі відродження української державності під проводом Б. Хмельницького, а також містять неперестійний матеріал з тогочасної історії Криму і Туреччини.

Історичній прозі письменника притаманні гостросюжетність, оригінальність стильових прийомів, поєднання елегантної художньої фантастики, коріння якої у фольклорних джерелах, з правдою факту, науковою достовірністю.

Ряд творів автора перекладено на білоруську, російську, литовську, грузинську, польську та інші мови.