Економічні показники діяльності дільниці

Вступ

обладнання цеховий собівартість економічний Виробництво є найважливішим компонентом будь — якої країни. Саме виробництво визначає рівень життя. Для успішної конкуренції на внутрішньому і світовому ринках виробники повинні мати передові технології, що відповідають організаційні структури.

Машинобудування є найважливішою галуззю промисловості, що визначає розвиток усього суспільного виробництва. Ця галузь робить машини, устаткування прилади для всіх галузей народного господарства.

Основними напрямками розвитку промисловості передбачено її подальше технічне переозброєння і перехід на інтенсивний шлях розвитку. Головна увага приділяється питанням скорочення термінів підготовки виробництва і підвищення якості машинобудівної продукції.

У процесі підготовки студента до майбутньої професійної діяльності важливе місце відводиться формуванню економічного мислення шляхом знайомства з різними аспектами економічної теорії, розвитку умінь та навичок рішення окремих задач та проблем.

Мета курсової роботи — розвиток економічного мислення у процесі самостійної творчої роботи на базі навчального проектування.

Виконання курсової роботи допомагає вирішувати такі задачі:

— закріпити та поглибити економічні знання;

— отримати навички моделювання економічних явищ і процесів реального виробництва;

— розвивати уміння використання в економічній роботі законодавчих актів, нормативних матеріалів, стандартів та науково — практичної інформації;

— використовувати свої творчі потенційні можливості для розв’язання окремих проблем реальної економіки;

— логічно і аргументовано висловлювати свої думки, пропозиції та робити висновок.

1. Організація виробничої дільниці та розрахунок нормативів

1.1 Розрахунок річної програми запуску деталей

Річну програму запуску деталі, оброблюваної на дільниці N_зап, шт., визначаємо за формулою

(1)

де: N_вип — річна програма випуску, N_вип = 50 000 шт.;

— технологічні витрати, = 0,5−1,0%

1.2 Розрахунок такту запуску запроектованої деталі

Такт запуску деталі на поточній лінії,, хв./шт., визначаємо за формулою

(2)

Дійсний річний робочий фонд часу роботи устаткування F_д.о, год, визначаємо за формулою

(3)

де F_д.о. — дійсний річний фонд часу роботи устаткування (робочих місць),

Д_к — дні календарні,

Д_в — дні вихідні,

Д_св — дні святкові,

Д_псв — дні передсвяткові,

Т_зм — тривалість зміни в годинах, К_зм — кількість змін,

k_рем — втрати часу на ремонт у відсотках (4% - 6%)

1.3 Визначення типу виробництва

Тип виробництва визначають за коефіцієнтом закріплення операцій, котрий вказує на кількість операцій, які виконуються на одному верстаті на протязі року, визначаємо за формулою

(4)

Середній штучний час за основними операціями обробки t_шт.сер, хв., визначаємо за формулою

(5)

де t_шт.кі — норма штучного часу на і-й операції, хв.;

n — кількість операцій, n = 6

Кожному типу виробництва відповідає свій коефіцієнт закріплення операцій

— масове — К_зо < 1;

— крупносерійне — 1< К_зо < 10;

— серійне — 10 < К_зо < 20;

— дрібносерійне — 20 < К_зо < 40;

— одиничне — К_зо > 40.

Вибираю тип виробництва — крупносерійний, тому що К_зо = 1,56.

1.4 Розрахунок кількості деталей в партії

Кількість деталей в партії n, шт., визначаємо за формулою

(6)

де t — число днів, на які треба мати запас деталей для безперервної роботи складального цеху.

F_р.д. — число робочих днів у році, F_р.д. = 250 днів.

Для розрахунків беремо таки дані:

— для крупних деталей t=5−7;

— для середніх деталей t=10−12;

— для дрібних деталей t =12−15.

Добовий випуск деталей N_доб, шт., визначаємо за формулою

(7)

Період запуску деталей у виробництві R_зап, шт., визначаємо за формулою

(8)

Кількість запусків партій деталей на рік S_п.роз., шт., визначаємо за формулою

(9)

Відкоригуємо розмір партії та розрахункову кількість запусків партій деталей S_п.роз, в порівнянні з нормативним значенням S_п.роз= 48 шт.

2. Визначення потрібної кількості обладнання та виробничої площі

2.1 Розрахунок трудомісткості виготовлення деталей згідно заданої програми по операціях технологічного процесу

Таблиця 1 — Розрахунок трудомісткості виготовлення деталі

Трудомісткість виготовлення заданої деталі по операціях технологічного процесу, Тр_і, нормо — год., визначаємо за формулою

(10)

де N_зап — програма запуску деталі, шт.;

t_шт.к — норма штучно-калькуляційного часу і-й операції технологічного процесу, хв.

2.2 Визначення потреби в технологічному обладнанні та його завантаження

Таблиця 2 — Розрахунок кількості основного технологічного обладнання та коефіцієнт його завантаження на дільниці

Кількість потрібного основного технологічного обладнання В_і.роз, шт., визначаємо за формулою

(11)

де В_іроз — розрахункова кількість верстатів по і-й операції,

F_д.о. — дійсний річний фонд роботи обладнання.

Середній коефіцієнт завантаження обладнання на дільниці Кз_.сер визначаємо за формулою

(12)

де, — загальна кількість верстатів, відповідно — розрахункове та прийняте по дільниці, шт.

Середні значення нормативного коефіцієнта завантаження устаткування по ділянці цеху при двозмінній роботі варто приймаємо для масового і крупносерійного — 0,65…0,75.

Прагнемо до того, щоб величина середнього відсотка завантаження верстатів на ділянці була для крупносерійного виробництва не нижче 65%. В нашому випадку середнє завантаження верстатів виявилось нижче 65%, тому ми повинні зробити довантаження обладнання.

Довантаження обладнання здійснюється двома способами:

а) підбором технологічно подібних деталей із заданою трудомісткістю і річною програмою випуску;

б) відбираємо деталі для довантаження тільки певних типів верстатів в якості кооперування чи послуг іншим ділянкам і цехам. У цьому випадку визначаємо кількість верстатів для довантаження кожного типу обладнання, так, щоб К_з був не нижче 65%

Довантаження проводимо другим способом. Розрахунки виконуються у формі таблиці.

Довантаження визначаємо за формулою

(13)

2.3 Розрахунок потреби у допоміжному обладнанні

Потреби у допоміжному обладнанні у заточувальному відділенні цеху встановлюють, виходячи з того, що в середньому їх кількість складає 3−4% від кількості обслуговуючого обладнання.

2.4 Вибір транспортних засобів

При проектуванні дільниці механічного цеху необхідно вибрати транспортні засоби для доставки заготовок, їх завантаження та розвантаження, передачі деталей від верстату до верстату, транспортування виготовлених деталей на зборку чи на склад.

Як міжцеховий транспорт для ввозу заготовок та вивозу виготовлених деталей використовуємо електрокари (ЕК), автокари (АК), електричні вантажівки (ЕВ), авто вантажівки (АВ) згідно ГОСТ 20 805–75.

Як між операційний транспорт використовують конвеєри підвісні вантажонесучі цепні (ПК) згідно ГОСТ 5946–76, підвісні штовхачі (ПШК), роликові (рольганги) ГОСТ 8324–71, ГОСТ 15 516–76; дискові ГОСТ 12 846–77; шарикові, стрічкові ГОСТ 2103–78, скати, склизи, монорейки, крани електричні мостові ГОСТ 2103–78; мостові одно балочні ГОСТ 19 494–74 та ін. (7).

На основі розрахунку потреби у обладнанні та транспортних засобів складають специфікацію цього обладнання (табл. 3). Характеристика обладнання приведена у додатку 1. Ціни на обладнання на транспортні засоби приймають за даними базового підприємства.

Таблиця 3 — Специфікація обладнання

Затрати на транспортування нараховуються у розмірі 15% вартості основного обладнання. Витрати на монтаж приймаємо для технологічного обладнання 10%, підйомно-транспортного 20% вартості придбання.

2.5 Вартість дорогоцінного та довгострокового інструменту

Вартість дорогоцінного та довгострокового інструменту складає від 1% до 5% вартості технологічного обладнання.

(14)

2.6 Обґрунтування плану дільниці

Металорізальні верстати дільниць розташовуються в цеху в порядку технологічного процесу або по групам верстатів. Перший засіб характерне для цехів та дільниць з серійним та масовим типом виробництва, другий — при дрібносерійному або одиничному виробництві.

На проектувальній дільниці обладнання розташовується послідовно, у відповідності з технологічним процесом. При розташуванні верстатів необхідно передбачити практичні шляхи руху деталі в процесі обробки, не допускаючи зворотних кільцевих рухів, які утворюють зустрічні потоки та утруднюють транспортування деталей.

При встановленні обладнання необхідно керуватися діючими нормами та правилам: додержуватися кількості проходів та проїздів, витримувати відстань до стін і колон, відстань між верстатами. Ці розміри повинні гарантувати зручність виконання робіт на верстатах, безпеку робітників та вільне пересування робочих та транспортних засобів.

План дільниці повинен задовольняти наступним вимогам:

— зручне розташування робітника під час роботи;

— вільний огляд робочого місця;

— заплановані місця під складання деталей та заготовок;

— ощадність виробничих площин;

— суворе дотримання правил безпеки та вимог виробничої санітарії.

Площа дільниці S_діл, м², визначаємо за формулою

(15)

де S_i — площа одного верстата у плані за габаритним розміром, м²;

j - коефіцієнт, який обчислює допоміжну площу на прохід та проїзд;

В_пр — прийнята кількість верстатів даного виду.

Таблиця 4 — Залежність площі одного верстату від габаритних розмірів обладнання

Таблиця 5 — Розрахункова площа дільниці

Прийнята площа повинна бути кратна сітці колон, яку приймаємо рівною та. Вартість одного квадратного метру виробничої площі складає 1000 грн.

Вартість дільниці В_діл., грн., визначаємо за формулою

(16)

3. Визначення чисельності працівників на дільниці

3.1 Розрахунок основних виробничих робітників

Щоб провести розрахунок робочих на дільниці, необхідно визначити річний фонд робочого часу.

Визначаємо номінальний річний фонд робочого часу одного робітника Ф_ном, год., за формулою

₍₁₇₎

де Д_к — дні календарні,

Д_в — дні вихідні,

Д_св — дні святкові,

Д_псв — дні передсвяткові,

t_зм — тривалість зміни, год.,

t_пс — час, на який скорочено день перед святом, год. (1 год.).

_{Розраховуємо ефективний фонд робочого часу одного робітника Феф, год., за формулою}

(18)

_{де Дчв — дні чергової відпустки (Дчв = 24 дн.), дн.;}

Д_дв — дні додаткової відпустки (Д_дв = 3 дн.), дн.;

Д_лік — дні неявок через хворобу (Д_лік = 5 дн.), дн.,

Д_псв — дні неявок через виконання державних обов’язків (Д_псв =1 дн.), дн.

_{Розраховуємо штатну чисельність робітників Чосн. роб, чол., за формулою}

(19)

де Т_р — Трудомісткість виробничої програми відповідного виду робіт, год.,

Ф_еф — ефективний (дійсний) річний фонд робочого часу, год, К_вн — плановий коефіцієнт виконання норм виробітку (1,0−1,3).

Розрахунки зводимо у таблицю 6

Таблиця 6 — Чисельність основних робітників на дільниці

3.2 Розрахунок чисельності допоміжних робочих

Допоміжні робітники — наладчики верстатів, слюсарі-ремонтники, електрики, заточувальники, контролери та ін. розраховуються укрупненим способом (20% від основних).

Чисельність допоміжних робітників Ч_{доп.роб}, розраховуємо за формулою

(20)

Приймаємо чисельність допоміжних робітників, округлюючи до цілого числа Ч_{доп.роб.} = 3 чол.

3.3 Розрахунок чисельності інженерно — технічних робітників (ІТР)

Кількість ІТР визначається штатним розкладом. Проте для невеликої виробничої дільниці їх кількість можна визначити укрупненим способом, у процентному відношенні від загальної кількості всіх робітників (основних та допоміжних) у розмірі 10%.

(21)

Приймаємо чисельність інженерно-технічних робітників Ч_ІТР, округлюючи до цілого числа 1

З упровадженням верстатів з програмним керуванням додатково приймаємо ІТР — 0,25 чоловіка на один верстат з ЧПК. У це додаткове число ІТР увійдуть програмісти, математики. Приймаємо 1 чоловіка.

3.4 Штатний розклад промислово-виробничого персоналу

На основі зроблених розрахунків складають зведену відомість працюючих на дільниці, вказуючи тарифні розряди, годинні ставки, оклади та кількість обслуговуючих верстатів, використовуючи дані. Відомість складають у табл. 7

Таблиця 7 — Штатний розклад промислово-виробничого персоналу дільниці механічного цеху

4. Розрахунок цехової собівартості виробу

Собівартість продукції - це грошовий вираз затрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції.

Цехова собівартість виробу включає витрати на його виробництво в цеху і включає такі статті витрат:

4.1 матеріали, покупні вироби та напівфабрикати власного виробництва;

4.2 розрахунок річного фонду оплати праці на дільниці:

4.2.1 розрахунок річного фонду зарплати основних робітників;

4.2.2 розрахунок річного фонду зарплати допоміжних робітників;

4.2.3 розрахунок річного фонду зарплати цехового персоналу;

4.3 розрахунок кошторису витрат на утримання та експлуатацію обладнання:

4.3.1 амортизація обладнання та транспортних засобів;

4.3.2 експлуатація обладнання (зарплата допоміжних робітників);

4.3.3 поточний ремонт обладнання;

4.3.4 внутрішні та міжцехові переміщення;

4.3.5 знос малоцінного інструменту;

4.3.6 інші витрати;

4.4 Розрахунок кошторису адміністративних витрат:

4.4.1 амортизація будівель та споруд;

4.4.2 річний фонд оплати ІТР;

4.4.3 ЄСВ (єдиний соціальний внесок) ІТР;

4.4.4 інші витрати (електроенергія на освітлення).

Розрахунок витрат здійснюємо в такій послідовності:

4.1 Матеріали, покупні вироби та напівфабрикати

Таблиця 8 — Розрахунок вартості основних матеріалів

Транспортно-заготівельні витрати беремо в відсотках від вартості матеріалів. Відсоток цих витрат беремо на базовому заводі (15%) ТЗВ = 9,48 грн.

₍₂₂₎

₍₂₃₎

(24)

(25)

Вартість основних матеріалів на річний випуск виробів B_м.річ, грн., визначаємо за формулою

(26)

4.2 Розрахунок річного фонду оплати праці на дільниці

_{Таблиця 9 — Розрахунок річного фонду зарплати основних робітників}

На дільниці для оплати основних робітників застосовується відрядно — преміальна система оплати праці. Прямий фонд заробітної плати при прямій системі, грн., визначаємо за формулою ЗП_пр.роз = Р_відN_зап, (27)

де Р_від — розцінка за виконання однієї операції

Р_від =, (28)

де t_щт.к — норма часу на одну операцію;

Т_ст — годинна тарифна ставка.

До прямого фонду зарплати додається сума зарплати за продукцію довантаження обладнання. Розрахунок суми зарплати по довантаженню ЗП_{пр. дов,} грн., визначаємо за формулою:

ЗП_пр.дов = Т_ст.сер Т_р.дов, (29)

ЗП_пр.дов = 11,38 3698=42 083,2 грн

де Т_р.дов — трудомісткість по довантаженню, розрахована у таблиці 2

Т_ст.сер — середньо — годинна тарифна ставка:

(30)

де Т_год.б — годинна ставка більшого розряду, Т_год.б = 12,41;

Т_год.м — годинна тарифна ставка меншого розряду, Т_год.м.= 10,95;

Р_{розр.сер} — різниця між меншим та середнім розрядом.

Середній розряд Р_{розр.сер} визначаємо за формулою

(31)

Отриману суму зарплати по довантаженню підсумовують з сумою прямої зарплати;

Доплати до прямої зарплати Д_опл, грн., беремо в відсотках від тарифної зарплати 25%

Д_опл = ЗП_пр, (32)

Основну заробітну плату ЗП_осн, грн., визначаємо за формулою:

₍₃₃₎

_{де ЗПпр. - пряма заробітна плата, грн.;}

Д_опл — доплати, грн.,

Додаткову заробітну плату ЗПдод, грн., беремо в відсотках від основної зарплати — 10%:

_{, (34)}

_{де ЗПосн — основна заробітна плата основних робітників, грн}

= 257 508,8 = 25 750,8

_{Річний фонд заробітної плати ЗПріч, грн., визначаємо за формулою:}

(35)

де ЗП_осн — основна заробітна плата;

ЗП_дод — додаткова заробітна плата.

8 Єдиний соціальний внесок ЄСВ беремо в відсотках від річного фонду зарплати 38%

₍₃₆₎

Середньомісячну зарплату одного працівника ЗП_с.м, грн., визначаємо за формулою

₍₃₇₎

Таблиця 10 — Розрахунок зарплати допоміжних робітників

Загальну кількість часу допоміжних робітників Ф_заг, год., визначаємо за формулою

(38)

де К_ч — чисельність робітників;

Ф_еф — річний ефективний фонд часу.

Пряму заробітну плату ЗП_пр., грн., визначаємо за формулою

(39)

де Ф_заг — загальна кількість часу, год.;

Т_ст — годинна тарифна ставка Доплати визначаємо Д_опл., грн., визначаємо за формулою

(40)

Основна заробітна плата допоміжних робітників ЗП_осн, грн., визначаємо за формулою

(41)

де ЗП_пр. — фонд прямої зарплати, грн.;

Д_опл — доплати, грн.

Додаткову заробітну плату ЗП_дод, грн., беремо в відсотках від основної 10%.

(42)

Річний фонд заробітної плати допоміжних робітників ЗП_річ, грн., визначаємо за формулою

(43)

де ЗП_осн — основна заробітна плата допоміжних робочих, грн.;

ЗП_дод — додаткова заробітна плата, грн.

Єдиний соціальний внесок беремо в відсотках від річного фонду зарплати 38%

Зарплата допоміжних робітників з обслуговування обладнання разом з ЄСВ ЗП_{доп.раб ЄСВ}, грн., визначаємо за формулою

(44)

де ЗП_{річ.доп} — річний фонд заробітної плати допоміжних робітників, грн.;

ЄСВ — єдиний соціальний внесок 38%;

Таблиця 11 — Розрахунок заробітної плати цехового персоналу

Посадові оклади в місяць беремо за даними аналогічної дільниці базового заводу: О_К;

Пряму заробітну плату ЗП_пр., грн., визначаємо за формулою

(45)

Доплати Д_опл, грн., беремо в відсотках від прямої зарплати. Розмір відсотку беремо за даними базового заводу 25%;

(46)

Заробітну плату основну ЗП_осн, грн., визначаємо за формулою

(47)

де ЗП_пр — заробітна плата пряма, грн.;

Д_опл — доплати, грн.,

Додаткову заробітну плату ЗП_дод, грн., беремо в відсотках від основної зарплати 10%.

(48)

Заробітну плату річну ЗП_{річ.ІТР}, грн., визначаємо за формулою

(49)

де ЗП_осн — заробітна плата основна, грн.;

ЗП_дод — додаткова заробітна плата, грн.

Єдиний соціальний внесок ЄСВ, грн., визначаємо за формулою

(50)

Всі розрахунки визначені вище зводимо до таблиці 12

Таблиця 12 — Зведена таблиця річного фонду зарплати персоналу дільниці

4.3 Розрахунок кошторису витрат на утримання та експлуатацію обладнання

Кошторис витрат на утримання та експлуатацію обладнання складається з наступних статей по витратам:

амортизація обладнання та транспортних засобів;

експлуатація обладнання (вартість допоміжних матеріалів, зарплата допоміжних робітників, вартість силової електроенергії);

поточний ремонт обладнання;

внутрішні та міжцехові переміщення;

знос малоцінного інструменту;

інші витрати.

Амортизація обладнання та транспортних засобів Таблиця 13 — Амортизація основних фондів на дільниці

Експлуатація обладнання (витрати на експлуатацію обладнання = вартість допоміжних матеріалів + зарплата допоміжних робітників, які обслуговують обладнання + вартість силової електроенергії)

Таблиця 14 — Вартість допоміжних матеріалів (за встановленими нормами)

Річний фонд оплати праці допоміжних працівників ЗП_{доп.роб.обсл.обл.}, грн., беремо разом з ЄСВ з таблиці 10

Вартість силової електроенергії В_сил.ен., грн., визначаємо за формулою

(51)

де П_вст — загальна встановлена потужність верстатів (кВт/год.) — див. табл. 3;

F_д.о. — річний дійсний фонд часу роботи обладнання — в 2 зміни 3815 годин;

Ц_е — ціна одиниці електроенергії - 1,24 грн./год.;

Кз — коефіцієнт завантаження обладнання;

К_п — коефіцієнт потреби, який враховує недовантаження по потужності.

Згідно статті 4.3.2, витрати на експлуатацію обладнання В_{експл.обл.}, грн., визначаємо за формулою

(52)

Поточний ремонт обладнання (витрати на поточний ремонт та міжремонтне обслуговування, річні витрати на поточний ремонт дорогоцінного інструменту) Таблиця 15 — Витрати на поточний ремонт обладнання

Поточний ремонт обладнання В_поточ, грн., визначаємо за формулою

(53)

— витрати відсутні

= 1715,3 грн Внутрішні та міжцехові переміщення В_вн, грн., визначаємо за формулою

(54)

де ЗП_тр — річний ФОП транспортних робітників, грн. — табл. 10;

ЄСВ_тр — єдиний соціальний внесок від ФОП транспортних робітників 38%.

Знос малоцінного інструменту Вартість малоцінного інструменту:

В _{мал.інстр} = В_і к, (55)

де В_і — витрати на один верстат (800 грн.);

к — кількість верстатів, шт.

Всього витрат згідно статті 4.3.5:

В _інстр = В _{мал.інстр} + ЗП _заточ.+ ЄСВ_заточ (56)

де ЗП_заточ — річний ФОП заточувальників, комірників, грн.

ЄСВ — від ФОП заточувальників, комірників, 38%. Витрати відсутні.

Інші витрати Всього витрат згідно статті 4.3.6: витрати відсутні.

На основі проведених розрахунків складаємо кошторис непрямих витрат на дільниці (таблиці 16,17,18)

Таблиця 16 — Кошторис витрат на утримання та експлуатацію обладнання

Відсоток витрат на утримання та експлуатацію обладнання П_{утр.обл.}, %, визначаємо за формулою

(57)

де ЗП_пр.тар — пряма тарифна заробітна плата основних робітників, грн.

4.4 Розрахунок кошторису адміністративних (цехових) витрат

Розрахунок кошторису адміністративних витрат складається з наступних статей витрат:

амортизація будівель та споруд;

річний фонд оплати ІТР;

ЄСВ (єдиний соціальний внесок) ІТР;

інші витрати (вартість електроенергії для освітлення).

Амортизація будівель та споруд Дані беремо з таблиці 13 8415,5

Річний фонд оплати ІТР Дані розраховані у таблиці 11, 12 ЗП_{річ.ІТР} =56 100 грн.

ЄСВ (єдиний соціальний внесок) ІТР

Дані розраховані у таблиці 11, 12 21 318 грн.

Інші витрати (вартість електроенергії для освітлення).

Вартість електроенергії для освітлення В_{ел.ен.осв}, грн., визначаємо за формулою

(58)

де F_д.о. — річний дійсний фонд роботи підприємства (годин);

S — кількість змін;

К_о — коефіцієнт одночасного горіння (0,95);

Ц_е — вартість електроенергії (1,24 грн. за 1 кв/год.);

W — потужність точки (Вт), 100 Вт П_в — відсоток витрат енергії у мережі (4−5%)

n — кількість освітлювальних точок (шт.) — 20 Вт на 1 м²=20 шт.

Таблиця 17 — Кошторис цехових (адміністративних) витрат

Відсоток адміністративних витрат П_адм, %, визначаємо за формулою

(59)

де В_адм — витрати по кошторису цехових витрат, грн.;

ЗП_осн — пряма тарифна заробітна плата основних робітників, грн. (табл. 9).

Таблиця 18 — Кошторис непрямих витрат по дільниці (всього)

Відсоток непрямих витрат П_непр, %, визначаємо за формулою

(60)

де В_адм — витрати по кошторису непрямих витрат, грн.;

ЗП_осн — пряма тарифна заробітна плата основних робітників, грн. (табл. 9).

4.5 Розрахунок собівартості та умовної ціни виробу на дільниці

Розрахунок цехової собівартості виробу С_цех, грн., визначаємо за формулою

(61)

де М — витрати на основні матеріали за відрахуванням відходів, грн.

ЗП_тар — пряма тарифна заробітна плата основних виробничих робітників, грн.

(62)

де — норма штучно-калькуляційного часу на обробку деталей, хв.

(63)

де 3П_доп — доплати та додаткова оплата праці основних виробничих робітників на одну деталь, грн.

Р_доп — відсоток доплат та додаткової оплати (25% та 10%);

де В_ЄСВ — єдиний соціальний внесок 38%

(64)

де Н_витр — витрати по утриманню та експлуатації обладнання та цехові витрати.

(65)

де П_непр. — відсоток непрямих витрат (ф. 51)

Результати розрахунків зводимо у таблицю 19

Таблиця 19 — Калькуляція собівартості виробу

Ціну виробу Ц, грн., визначаємо за формулою Ц= С_цех + П, (66)

де С_цех — собівартість спроектованого виробу, грн.;

П — прибуток, грн., приймаємо — 20%:

(67)

5. Техніко економічні показники запроектовані на дільниці

Таблиця 20 — Техніко-економічні показники роботи дільниці по виробництву деталі

обладнання цеховий собівартість економічний

Джерела інформації

1 Бойчик І.М., Харів П. С. Хопчан М.І, «Економіка підприємства», м. Львів, 2010 — 298с

2 Економіка підприємства: Навч. посіб. /За ред. А. В. Шегди — К., «Знання» 2009.

3 Покропивний С. Ф. Економіка підприємства: Підручник.-К.: КНЕУ, 2011.

4 Плоткін Я.Д. «Організація та планування виробництва»

5 Економіка підприємства. Збірник практичних задач і конкретних ситуацій: Навч. посіб. /За ред. С. Ф. Покропивого. — К., 2012.

6 Шегда А. В. «Економіка підприємства», навчальний посібник, м. Київ Знання 2011 р.

7 «Економіка України» (періодичне видання)

8 Економічний словник-довідник. За ред. С. В. Мочерного, Київ, 2009

9 Матеріали базового підприємства