Бернардэн де Сен П'єр

Бернардэн де Сен Пьер.

А. Шабад.

Бернардэн де Сен П'єр (Jacques-Henri-Bernardin de Saint Pierre, 19/I 1737−21/I 1814) — французький письменник. Походив з середнього чиновництва (син поштмейстера, претендував на аристократичне походження). За освітою — інженер.

Вся життя письменника сповнена утопічних викрутасів перебудови людського суспільства, разбившихся у зіткненні з дійсністю: у пошуках своїх ідеалів Б. їздив у Росію (1762−1766) і на гостра. Иль-де-Франс в Індійському океані. «Voyage à l’Ile-de-France» (Подорож на Иль-де-Франс, 1773) було літературним дебютом Б. Популярність він набув у 80-х рр. після виходу друком «Études de la Nature» (Етюди природи, 1784), і особливо двох «додатків» до них: роману «Paul et Virginie» (1787) і філософського роману «La Chaumière Indienne» (Індійська хатина, 1790); величезної популярністю користувалася також прозаїчна пастораль «Arcadie» (1781).

С 1795 входив до Академії. Основою світогляду Б. є перебільшене звеличання людини (антропоцентризм). Саме в цьому: телеологічний підхід до самій природі, «створеної потреб людини» (який доходить до анекдотичних висловів, на зразок, що диня поділяється на дольки, щоб їх можна було легко ділити по сніданок тощо. п.); культ саму природу; вимоги «повернення людини до природи», себто відмовитися від досягнень міської культури і цивілізації, є причиною збочення справжньої натури людини, і прагнення до життя на лоні природи, до праці хлібороба. Б. повстає і боротьбу проти власності на грішну землю.

Его релігія — проповідь емоційності (примат безпосередньої віри над розумом на кшталт Руссо); повстаючи проти офіційної церковності, Б. прагне релігії універсальної для людства, храмом якої є ж природа, а обрядами — допомогу людей ближнього свого (особливо яскраво виявляється думку в філософському оповіданні «Le Café de Surate» (Суратская кав’ярня, 1791, рос. перекл. Л. М. Толстого).

Именно як послідовник деїзму Руссо Б. здобув собі величезну популярність у середовищі буржуазної інтелігенції, боролася за доби революції проти католицизму і церкви. Не надаючи значення політичним формам у справі своїх мрій, Б. був лишень політично індиферентний; він «прийняв» революцію, та був Бонапарта, як «приймав» і абсолютизм. Подібно Руссо, Б. з’явився фактично ідеологом дрібної буржуазії. Розвиток мануфактури і розкладання малого й натурального господарства, посилення значення міста, сорому, які відчувала «третє стан» при абсолютної монархії в XVIII в., — усе це найбільш болісно відбивалося на дрібної буржуазії; й, звісно ця соціальна угруповання, що склала основний кадр бійців 1789, і було особливо сприйнятлива до вченню, який кличе тому до примітивного укладу і малого господарству (проте Б. кличе «тому» й у іншому сенсі: він вихваляє героїчне минуле Франції середньовіччя і Відродження).

В творчості Б. зливаються воєдино «художній» і «внехудожественный» плани; все без винятку твори його просякнуті декламационным пафосом, а дидактична традиція прози XVIII в. позначається на суто художні твори Б. Основні риси його стилю випливають із того ж антропоцентризму і культу природи. Він вніс у французьку прозу яскраву декоративність і мальовничість (pittoresque); Б. — великий майстер пейзажів і описів бурі, грози тощо. п. Характерно йому скупчення предметів та його епітетів (риса, запозичена у Б. Шатобрианом, батьком романтизму); екзотика, як і в Шатобріана, — основний стрижень декоративності Б.; у його «Voyage en Russie» (Подорож з Росією), попри вкрай фантастичні дані в області етнографії, Б. дав прекрасні картини природи й пейзажів Росії. Велике майстерність виявив Б. у сфері колірних ефектів, запровадивши багато нових нюансів до своєї декорації, і натомість що їх дає мотиви самотності, меланхолії, потягу таємничого, міцно ввійшли до репертуар преромантизма, натхненник якого — Руссо, а перший великий художник — Б.

Культ відчуття провини та любові створює декламационный пафос Б. Композиція його кращої речі — «Paul et Virginie» — нескладна. Це — простий розповідь, влагаемый у вуста чутливого (sensible — улюблене слово Б. як письменника, родинного сентиментализму) спостерігача, про кохання двох молоді, виросли разом у обстановці тропічної природи Иль-де-Франса (відбиток мрій Б. повернення до природи). Щастя їх порушується втручанням їх минулого — цивілізації, від якої, здавалося, позбулися ці й яка, від імені родичів героїні, вторгається у життя люблячих і, зруйнувавши щастя, веде їх до трагічної загибелі. Прийоми пасторального жанру, розгорнуті Б. в «Arcadie», стають помітними й тут; трагедія героїв хіба що відбиває катастрофа утопічних ідеалів самого Б. Значення Б. у французькій літературі величезна: велике його вплив та на російську, яке філософія, поруч із Руссо, знайшла відгук в філософських творах Л. Толстого.

Список литературы

I. На рос. з. перши. Paul et Virginie, M., 1801, M., 1890, M., 1913.

La Chaumière Indienne, M., 1805, 1913.

Le Café de Surate, перекл. Л. М. Толстого, М., 1891.

II. Розанов М. М., Ж.-Ж Руссо й літературний рух кінця XVII й конкуренції початку ХІХ ст. (Нариси з історії руссоизма Заході і у Росії), т. I, М., 1910.

Barine Arvède, B., P., 1891.

Maury F., Étude sur la vie et les oeuvres de B., P., 1892.

Sainte-Beuve, Ch., Causeries du Lundi, т. VI, 1894.

на рос. з. перши. Lanson G., Histoire de la littérature française, де Б. присвячена велика глава.

Его ж, Un manuscrit de «Paul et Virginie», «Revue du mois», avril, 1908.

Aimé-Martin, Повне Зібр. сочин. з коментарями, 2 томи, 1836 (II т., посмертні твори) про варіантах і рукописах: Souriau M., B. d’après ses manuscrits, P., 1905. Mornet D., Le sentiment de la nature en France de J. J. Rousseau á St. P. I. H. B., 1907.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.