Внешнеэкономическая діяльність у Украине

1.Внешнеэкономическая діяльність — етап у розвитку Украины.

1.1. Поняття і суть зовнішньоекономічної деятельности.

Поняття зовнішньоекономічної діяльності з’явилося 1987 р. із переходом нової судової системи управління та початком здійснення зовнішньоекономічних реформ. Суть їх полягала в децентралізації зовнішньої торгівлі, і переходу від міжурядових зовнішньоекономічних зв’язків до зовнішньоекономічної діяльності лише на рівні підприємств. У результаті процесі зовнішньоекономічних реформ склалися два поняття: зовнішньоекономічні зв’язку й зовнішньоекономічна діяльність, останній із яких змінило існуюче раніше значення і характеру зовнішньоекономічних связей.

Зовнішньоекономічна діяльність у на відміну від зовнішньоекономічних зв’язків складає рівні виробничих структур (фірм, організацій, підприємств тощо.) з повним самостійністю у виборі іноземного партнера, номенклатури товару для експортно-імпортної угоди, у визначенні ціни, і вартості контракту, обсягу і термінів постачання російської та є частиною їхнього виробничо-комерційної діяльності і з внутрішніми, і із зарубіжними партнерами. Отже, зовнішньоекономічна діяльність є сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних і численних комерційних функцій. Обов’язковими супутніми умовами зовнішньоекономічної діяльності є виконання визначених операцій із забезпечення просування товару від продавця до покупця; зі своєчасного надання різноманітних зовнішньоторговельних послуг — транспортних, страхових, експедиторських, банківських; у здійсненні платежно-расчетных операцій, і навіть наявність комерційних і валютнофінансової інформації про кон’юнктурі зовнішніх товарних і надходження рынков.

Відповідно до конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу, міжнародної (чи зовнішньоторговельної) вважається угода, заключаемая між контрагентами, тобто торговими партнерами, комерційних підприємств яких у різних країнах, чи, інакше кажучи, в юридичну адресу яких зазначено різні государства.

Вихідним принципом зовнішньоекономічної підприємств служить комерційні розрахунки з урахуванням принципів господарської та фінансову самостійність і самоокупності з урахуванням власних валютно-фінансових і матеріально-технічних возможностей.

Відповідальність за результати зовнішньоекономічної діяльності лежить саме підприємство у частини експортних поставок, а й імпортних закупівель у розвиток експортного і импортозамещающего виробництва, технічної реконструкции.

Зовнішньоекономічну діяльність й зовнішньоекономічні зв’язку годі було розглядати, як дві роздільних сфери функціонування та державного регулювання. Основні завдання зовнішньоекономічної діяльності держави, такі як: митного контролю товарів, переміщуваних через державний кордон; нетарифне регулювання експорту й імпорту окремих товарів загальнодержавного значення (ліцензування та квотування); заходи оперативного регулювання зовнішніх економічних зв’язків, включаючи тарифне регулювання (податки, мита збори). істотно впливають визначення стратегії зовнішньоекономічної діяльності галузевих міністерств, відомств, окремих підприємств і объединений.

1.2.Виды зовнішньоекономічної деятельности.

Види зовнішньоекономічної діяльності, здійснювані на.

Україні, визначено Законом «Про зовнішньоекономічної діяльності». До них належать: експорт нафти й імпорт товарів (продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності, капіталів, робочої сили в); надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарську діяльність, зокрема виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, аудиторських, юридичних та інших не заборонених законів України; надання вищевказаних послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України; наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна й інша кооперація з іншими суб'єктами господарської діяльності, навчання й підготовка фахівців на комерційній основі; фінансові операції, і операції із цінними паперами у разі, передбачених законів України; кредитні і розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної роботи і іноземними суб'єктами господарську діяльність, створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних і страхових установ поза межами України; спільна підприємницька діяльність між суб'єктами господарської діяльності, куди входять створення спільних підприємств різних видів тварин і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном території України і її межами; підприємницька діяльність території України, що з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарську діяльність, аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності у межами України; організація та здійснення діяльність у галузі проведення виставок, симпозіумів, аукціонів, торгів, конференцій, семінарів та інших подібних заходів з участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнационной і роздрібної торгівлі території України за іноземної валюти; товарообмінні (бартерні) операції, і інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі; орендні, зокрема лізингові операції; операції з придбання, у продажу і обміну валюти на валютних аукціонах, біржах і міжбанківському валютному ринку; роботи з контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарську діяльність; решта видів зовнішньоекономічної діяльності не заборонені законами Украины.

Наведений до закону «Про зовнішньоекономічної діяльності» перелік видів тварин і форм зовнішньоекономічної діяльності є дуже повний та охоплює майже всі відомі у у світовій практиці виды.

Проте треба сказати, що провідної ролі у тому числі грає таку форму зовнішньоекономічних зв’язків як міжнародної торгівлі, з допомогою якої, країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів, збільшувати загальний обсяги виробництва, і навіть забезпечувати задоволення потреб у його продуктах, виробництво яких у країні вкрай неефективне чи неможливе вообще.

2.Украина та СНД — «навiки разом».

2.1. Український импорт.

У на найближчі 10−15 років ключове значення для.

України мати економічні відносини з державами СНД, які в.

1993 року підписали угоду створенні Економічного союзу (Україна є його асоційованим членом). Головною метою Економічного союзу є: формування умов сталого розвитку економік країн-учасниць; поетапне створення спільного (спільного) економічного простору з урахуванням ринкових відносин; забезпечення однакових можливостей всім суб'єктів господарювання; реалізація спільних економічних проектів. Домовленості країн рамках Економічного союзу СНД ориентированны на поетапне забезпечення руху товарів, послуг, капіталів робочої сили. Проте треба сказати, що особливу увагу у зовнішньоекономічній політики України щодо стран.

СНД займає Россия.

Митна статистика фіксує пре неприятнейшую тенденцію — у перших шість місяців 1997 року, імпорт українських товарів до Росію становив $ 1,761 млрд., що у 40,3% менше, ніж у аналогічний период.

1996 года.

Експорт російських товарів у Україну у протягом перших шість місяців 1997 року становить $ 4,251 млрд., що у 8,5% нижче ніж у 1996 року. Негативне сальдо балансу торгівлі товарами упродовж такого періоду виросло на $ 795 млн. І становило $ 2,489 млрд. Завдяки високій частці послуг у сумарному експорті загальне сальдо зовнішньоторговельного обороту виявилося набагато менше — $ 1,037 млрд. Проте проти першими шістьма місяцями 1996 року зростання негативного сальдо виявився майже шестиразовим — тоді їх кількість становила $ 176,6 млн.

[pic].

Різке падіння імпорту українських товарів до Росію почалося із серпня 1996 року, коли горезвісний Указ президента.

Російської Федерації № 1216 «Про оподаткуванні податком на додану вартість товарів, які з території України та ввезених на митну територію Російської Федерації». Цим документом було запроваджено із 1996 року стягування ПДВ із імпортованих з Росією просування українських товарів. Згодом термін було перенесено на 1 жовтня. Відтоді український товарний експорт до Росії впав майже у півтора раза.

[pic].

Якщо з кінця січня до вересня 1996 року середньомісячний обсяг експорту товарів з України Росію становив $ 495,9 млн., те з жовтня до грудня їх кількість впала до $ 306,5 млн. У першому півріччі 1997 року середньомісячний обсяг експорту просування українських товарів знизився до $ 271,5 млн. І навряд цю цифру вважатимуться нової майданчиком стабілізації - на українсько-російському торговому фронті назрівають нові зіткнення интересов.

Середньомісячні обсяги експорту з України Росію, млн. USD. |місяць |1995 р. |1996 р. |1997 р. |Падіння 1997;го порівняно| | | | | |з 1996 ,% | |січень |215,5 |398,9 |299,5 |24,9 | |Лютий |336,1 |447,8 |248,4 |44,5 | |Березень |390 |489,4 |301,1 |38,5 | |Квітень |379,5 |561,5 |266,1 |52,6 | |Травень |356,7 |517,5 |227,7 |56 | |Червень |471,2 |536,9 |286,2 |46,7 | |Липень |580,4 |530,1 | | | |Август |551,9 |505,3 | | | |вересень |552,8 |475,5 | | | |жовтень |619,7 |295,6 | | | |листопад |574 |331,1 | | | |грудень |441,5 |358,5 | | |.

Слід зазначити, що російський імпорт до України знизився значно меншою мірою, що зрозуміло відмінностями у структурі товарних потоків. Як відомо, близько 90 відсотків% товарів, увезених із Росії до України посідає енергоносії, сировину й напівфабрикати. А в структурі експорту товарів та послуг з України Росію власне послуги й досвід роботи становлять близько 47%, причому основна їх припадає на транзит нафти і є. Щоправда, при цьому як і раніше «спасибі» географії і «лично.

Леоніду Іллічу", колись дала добро для будівництва цілого пучка експортних газопроводов.

Структура експорту українських товарів до Росію така: 15%.

— металургійна продукція; 14,3% - машинобудівна; 13% - продовольство; 5,5% - хімічні товари, що досить не плохо.

Питома вага товарів у російському імпорті до України становить відповідно 4,2%; 9%; 0,3% і 4,5%. Перед російських енергоносіїв доводиться 73,8% импорта.

Ввівши ПДВ на імпортовані із «України товари (загальноприйнятий торгівлі з країнами «далекого зарубіжжя»), Росія початку возврат.

ПДВ експорту товарів у Україну. Отже Україна піддається жорстокою та авторитарною безпрецедентної дискриминации.

Описані диспропорції у структурі експорту й імпорту призвели до того, що така у Росії система стягування ПДВ за товарообігу с.

Україною найбільшої шкоди завдала останньої. Як відомо, практика стягування ПДВ із імпортованих товарів усталена, тоді як і повернення ПДВ експорту є суто СНГэшным винаходом, від якої Київ давно відмовився. Тому, не наполягаючи на отмене.

«імпортного» ПДВ, вже Україна рік бореться за скасування Росією НДС.

«експортного». Щоправда вважати, що скасування стягування ПДВ із російських енергоносіїв викликає здешевлення останніх. Швидше, справа закінчиться підвищенням прибутків газоі нафтоекспортерів, оскільки ціна продажу обох випадках орієнтується на відповідні світові цены.

Під час візиту до України у травні 1997 року Президент Российской.

Федерації Борис Єльцин був «здивований» дискримінацією українських братів й пообіцяв дати раду що відбувається. Усі ще й йшло: водночас з візитом Б.Єльцина за другим засідання змішаної українсько-російської комісії зі співробітництва було підписано протокол, у якому відповідним відомствам обох сторін доручили до 1 вересня 1997 року завершити розгляд проблем уніфікації оподаткування товарів, які з України до Росії, соціальній та зворотному направлении.

У протоколі був зазначено конкретних термінів вирішення проблеми — можливо, що відповідні надходження у размере.

$ 1,4 млрд. від сплати ПДВ російського експорту російський Мінфін врахував в дохідних статтях федерального бюджету. Очевидно саме з на цій причині протокольне доручення залишилося на папері - отмена.

«експортного» ПДВ за вивезенні російських товарів у Україну до 1 января.

1998 року невозможна.

Ударний ефект від введення Росією «імпортного» ПДВ на українські товари було посилено та обставина, що собівартість просування українських товарів сягнула вже цього рівня, що додавання ще 20% (10% - для продовольства) зробила їх неконкурентоспроможними. Іноді винні й самі українські продавці, задирающие ціни «до небес». З іншого боку зіграв своєї ролі і психологічний чинник: рідкісний продавець ризикне укладати навіть короткостроковий контракт, знаючи, що зміняться правила игры.

Для відчайдушною сміливості треба мати з двох: чи потужне владне прикриття, чи цінової зазор неабияких розмірів. Але про нього вже три роки три продавцям залишається тільки мечтать.

Найбільш жорсткий удар був нанесений за групою товарів традиційного українського експорту: зерну і зернопродуктам, цукру, олії, харчового спирту, горілці, пневматичним шинам, ферросплавам, прокату, авиадвигателям, электротрансформаторам деяким інших видів машинобудівної продукции.

Щоправда, виробництво низки «постраждалих» товарів у Україні першому півріччі 1997 року зменшилося, отже зниження їх експорту в.

Росію можна вважати і з цього приводу загального спаду. Але якщо і, що у Україні хоч якийсь дихають саме галузі зорієнтовані експорт, те причини і судового слідства вишикуються у правильній последовательности.

Втім, крім переможених, є держава й переможці експортного змагання. До них належать: м’ясні консерви і ковбаси (з $ 18,8 млн. до $ 46,2 млн.); на продукцію (з $ 14,9 млн. до $ 17,4 млн.); литі чавунні труби (з $ 220,1 млн. до $ 273,7 млн.); вироби з паперу (з $ 27,7 млн. до $ 31,9 млн.). І це засвідчує лише тому, деякі ніші російському ринку українських товарів «імпортний» ПДВ закрити навряд чи зумів. І можливість експортувати свої товари в.

Росію, хоча б потенційна, ще є. На жаль, українські підприємства мають інвестиційні ресурси, отже, що неспроможні прогнозувати зниження виробничих витрат. Тим більше що знос основних фондів українських підприємств триває, отже, поточні витрати зростатимуть, а якість — падати. Власної програми підтримки експорту до Україні немає, а прогнозувати приплив інвестицій у галузі зорієнтовані експорт, не сировинного характеру, необачно — навряд чи знайдеться охочих вирощувати конкурентов.

Обсяг товарів, протягом першого півріччя, експорт що у Росію знизився найбільше в млн. USD. |Товар |1996 р. |1997 р. |Зниження % | |зерно |92 |22,2 |75,9 | |олію подсолн. |39,4 |8,0 |79,7 | |олію сливочн. |31,3 |7 |77,6 | |цукор |305,3 |140,5 |53,9 | |спирт |48,5 |3,6 |92,6 | |горілка |25,5 |0 |100 | |шини пневмат. |99,9 |51,2 |48,7 | |феросплави |98,9 |66,6 |32,7 | |прокат |218,5 |116,9 |46,5 | |двигуни |34,3 |13,5 |60,6 | |автобуси |63,2 |25,6 |59,5 | |трактори |7 |2,1 |70 | |локомотиви |44,9 |9,0 |80 |.

Отже, за всіма ознаками, між Україною та Росією палає торгова війна. Ескалація напруженості доки досягла позначки, бодай справу до цього йдеться навальними кроками. Практично закрита дорога для імпорту українських спирту і горілки. Всупереч угоді щодо білоруського режиму вільної торгівлі введена мито українською цукор площею 25%. Щоправда, на міжурядовому рівні є домовленість про поставки Росію 600 тис. тонн українського цукру на пільгових умов (без без сплати ПДВ), але він зависла в воздухе.

На підході продукція чорної металургії, і навіть горезвісні електролампочки, проти яких Росія вже робила торік розслідування, на щастя, невдале. У самій Москві всерйоз ведуться розмови про майбутнє запровадження захисних заходів щодо імпорту електронних контрольно-касових апаратів. Причому всі перелічене робиться, зазвичай, з порушенням як міжнародних зобов’язань Росії, на і його внутрішнього законодательства.

У 1998 року російські експерти прогнозують стабілізацію і почав економічного зростання своїй країні, тож допомога міжнародних організацій Москві потребуватимуть в усі меншою мірою. Отже, єдина реальна стримуюча сила, усмирявшая Росію, не буде при справах. Вступ Росії у Світову організацію (WTO) може урезонити сусідів, але це станеться, вистачатиме дров наломано.

Захисні акції української сторони до цієї пори виглядали надзвичайно делікатно. Єдиною гучної мірою виявилося заборону імпорту автомобілів, позбавлених каталітичних нейтралізаторів вихлопу, невдовзі скасоване. У Росії той-таки облога ведеться за з усіма правилами: лише у останній декаді серпня, коли у Москві зондувався грунт щодо домовленості про ввезенні українського цукру, у російських газетах пройшла серія публікацій, торпедирующих ідею досягнення. Вони надмірну поступливість Києву було піддано істеричної критиці віце-прем'єр-міністр російського правительства.

Валерій Сєров, який курирує питання із СНД і досі пір в забутті російських інтересів помічений ні. Його жорстка позиція стосовно України відома по крайнього заходу третій рік поспіль, але зараз і цього замало. Тим більше що Валерій Сєров схоже знає у тому, що торгові війни до кінця не ведутся.

Практично торгові конфлікти завершуються досягненням деякого компромісу, зазвичай, котрий фіксує збереження якогось вже досягнутого рівноваги. А перемога завжди позбавляє переможця інструментів впливу переможеного. У кінцевому підсумку ліквідація присутності торгового партнера у цьому чи іншому секторі «успішно» захищеного ринку призводить до ослаблення важелів впливу що перебувало експортера — тому просто більш нічого втрачати. Причому що така важелі діють не лише у економічній області. До речі, й у економічній сфері у разі також всі можливі аргументи вичерпані: поки українська присутність російському товарному ринку сохраняется,.

Москва може побоюватися надмірно різкого тону Києва переговори щодо умов газу Европу.

Виштовхуючи українські товари з його ринку, Росія жорстко стимулює українських експортерів для пошуку нових сфер докладання власних інтересів, а це й диверсифікації української зовнішньої торговли.

Щоправда, така примусова диверсифікація коштує Україні дорого.

Очевидно, нові ринки збуту неможливо українським експортерам досягти колишньої рентабельності (інакше було б вже освоены).

Проте українські товари, настільки не ласкаво прийняті в.

Росії, дедалі активніше просуваються у деяких напрямах. Частка російського напрями у українському експорті товарів знизилася з 41,6% у перших шість місяців 1996 року по 27,5% в аналогічний період 1997 року. На жаль, і навіть така різка переорієнтування товарних потоків окремо не змогла компенсувати втрачені російському ринку позиції: приріст експорту до далекому зарубіжжі ($ 619,8 млн.) майже вдвічі більше відстає від зниження експорту товарів у Росію ($ 1191 млн.).

Деяке збільшення експорту товарів відзначений ним і торгувати із країнами раніше які входили у СРСР: із Білоруссю — на $ 136,1 млн. (позитивне сальдо в $ 248,6 млн.); з Молдовою — на $ 24,4 млн. ($ 96,8 млн.); с.

Таджикистаном — на $ 36,6 млн. ($ 44,6 млн.); з Узбекистаном — на $ 8,1 млн. ($ 41,5 млн.). Аналіз свідчить, у цілому негативне сальдо зовнішньоторговельного обороту України першому півріччі 1997 року навіть зменшилося. Проте радіти рано — тенденція падіння експорту українських товарів до Росію досі не преодолена.

Занадто бурхливий ріст українського експорту до інших країн може викликати у майбутньому дуже приємні наслідки — антидемпінгових розслідувань, які можуть як і бурхливо цей експорт обрушити. Отже, гарячково перегруппировывая свої товарні потоки, Україна відкриває нові осередки торгових конфликтов.