Ситник розлогий, скополія карніолійська, смородина чорна

Ситник розлогий, скополія карніолійська, смородина чорна.

.

.

СИТНИК РОЗЛОГИЙ.

Juncus effusus.

Багаторічна трав’яниста рослина родини ситникових. Має густодернисте повзуче кореневище. Стебло циліндричне, міцне, гладеньке, зелене, до 120 см заввишки, при основі обгорнуті ясно-бурими безлистими піхвами. Квітки правильні, одиничні, на видовжених квітконосах, зібрані в розлогу волоть. Цвіте у червнілипні. Плід — оберненояйцеподібна, бурувата з полиском коробочка.

Ситний розлогий росте на болотах, болотистих лісах і луках, на берегах річок і водойм.

Для виготовлення галенових препаратів використовують кореневище рослини, яке збирають восени й використовують свіжим.

У кореневищі ситника містяться дубильні і мінеральні речовини, розчинні силікати.

У народній медицині ситник розлогий додають до чаїв, що рекомендуються при нирковокам’яній хворобі, запальних процесах сечового міхура, розладах травлення.

Внутрішньо — відвар коріння ситника (15 г сировини на 200 мл окропу) пити по 2 ст ложки відвару тричі на день.

СКОПОЛІЯ КАРНІОЛІЙСЬКА.

(білун, вербишник, вовчi ягоди, галаска, галасове зiлля,.

громовий корінь, німиця, форкошбодьов).

Scopolia carniolica.

.

Багаторiчна трав’яниста рослина родини пасльонових. Має повзуче кореневище. Стебло прямостояче, до 50 см заввишки, вгорi вилчасто розгалужене. Листки черговi, цілокраї або вищербленi, голi, темно-зеленi, до 20 см завдовжки i шириною до 10 см. Квiтки правильнi, двостатевi, до 3 см завдовжки, одиничнi, повислi на нiжках, що виходять з листкових пазух; вiночок зрослопелюстковий, трубчасто-дзвоникоподібний, з п’ятьма короткими круглястими лопатями, зовнi бурий, лакований, у серединi — оливково-зелений. Цвiте у травнi — червнi. Плід — куляста, двогнiзда коробочка.

Скополiя карнiолiйська росте в широколистяних лiсах Карпат, серед чагарникiв, на галявинах.

Для виготовлення галенових форм кореневище i траву. Кореневище заготовляють пiсля плодоношення рослини. Їх викопують, миють від землі й сушать на відкритому повітрі. Траву скополії збирають в перiод цвiтiння рослини і сушать. Збираючи сировину скополії слід дотримуватись обережності, щоб не отруїтися. Усi частини рослини отруйнi!

Рослина мiстить алкалоїди тропанової будови (гіосциамін, скополамiн, тропiн, кускгiгрин, псевдоатропiн), бетаїн, холiн, кумарини (скополiн, скополетин).

Галеновi препарати скополiї мають загальнi фармакологiчнi властивостi атропiноподiбних сполук, основна дiя яких полягає у блокування М-холiнореактивних систем органiзму (спазмолітична i болетамувальна, розширює зiницю ока, викликає паралiч акомодацiї, зменшує секрецiю залоз), пригнiчує активнiсть центральної нервової системи і призначають при гострому психічному збудженні, а також входить до складу таблеток «аерон», які застосовують при вестибулярній блювоті (морській та повітряній хворобі).

Застосовують галенові препарати скополії карніолійської при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органiв (шлунково-кишковий тракт, печінка, селезінка, кишечник, нирки, сечовий міхур) i бронхiв, судомах, хворобi Паркінсона, треморі лікарського походження, вестибулярному блюванні (перед поїздкою на автомобільному або повітряному транспорті, а також при психічних збудженнях.

Внутрiшньо — вiдвар кореневища скополії карніолійської на винi (25 г подрiбненої сировини варити 10 хв у 500 мл бiлого сухого вина, процiдити) приймати по 1 ст ложцi тричі на день; настiй трави (5 г висушеної трави на 200 мл окропу) приймати по 1 ст ложцi тричі на день.

Симптоми отруєння: сухiсть шкiри i слизових оболонок рота та очей, висипання на шкiрi, дисфагiя, осиплiсть голосу, гіперимія слизових оболонок, спрага, нудота, затримка сечовидiлення, атонiя мускулатури шлунково-кишкового тракту, паралiч акомодацiї, мiдрiаз, тахiкардiя, можливе пiдвищення артерiального тиску, пригнiчення дихання i центральної нервової системи.

Лiкування: в якостi антидота при отруєнні препаратами скополії карніолійської застосовують розчин прозерину 0,05% - 1 мл пiд шкiру, промивання шлунку розчином калiю перманганату 0,1% - 500 мл, або великою кількістю води, активоване вугiлля з розчином натрiю гiдрокарбонату 2% - 200 мл всередину, з послідуючим призначенням сольових послаблюючих та сечогiнних засобів, вдихання кисню.

СМОРОДИНА ЧОРНА.

(грибізлі, рибізлі).

Ribes nigrum.

.

Кущова рослина родини ломикаменевих з характерним запахом. Листки черешковi, черговi, 3 — 5 лопатевi, по краю зарубчасто-зубчастi, зверху голi, зiсподу — з жовтими залозками. Квiтки двостатевi, правильнi, дзвоникоподібнi, лілуватоабо рожево-сiрi, у пониклих 5 — 10-квiткових китицях. Цвiте у травнi — червнi. Плід — чорна ягода, достигає у липнi.

Росте у дикому видi в Карпатах.

З лiкувальною метою заготовляють листя та ягоди чорної смородини. Листя — у червнi — липнi; ягоди — пiд час повної стиглостi.

Листя смородини чорної мiстить дубильнi речовини, ефiрнi олiї (цимол, сабінен), флавоноїди (кверцетин, кемпферол, рутин), фітостерол, пентозани, органiчнi кислоти, вiтамiни (особливо багато аскорбінової кислоти), мінеральні речовини, мікрота макроелементи (значна кількість кремнієвих сполук, заліза, міді, цинку).

Усi частини рослини мають сечогiннi, потогiннi, тонізуючі, в’яжучi властивостi.

Галенов препарати смородини чорної використовують при ревматизмi, подагрi, артритах, гастритах, атеросклерозi, проносах, мiгренi, простудах, ангiнi, тонзилiтi, коклюшi. Свiжi плоди при гiпохромнiй анемiї, парадонтозi, гломерулонефритi, аритмії, кардiоневрозi, геморагiчному васкулiтi.

Внутрiшньо — настiй листя чорної смородини (50 г на 1 л окропу), приймати по 2 ст ложки 4 рази на день. Настiй (20 г свiжих листкiв на 1 л бiлого сухого вина, настоювати 15 днiв) пити по 100 мл до їди при анацидному та гiпоацидному гастритi. Свiжий сік чорної смородини пити по 50 мл тричі на день до їди при атеросклерозi та гіпертонічній хворобі.

.

.

_.

.