Почему я вибрав спеціальність Інформаційні системи в металлургии

Чому я вибрав спеціальність «Інформаційні системи в металургії»? Я сам ставив собі це запитання, і нею зачіпає багато причини мого выбора.

Урал завжди славився своєї металургійної промисловістю, це одне з пріоритетних і найперспективніших напрямів місцевого виробництва. Ця галузь за останній час одержала «нове життя» й успішно розвивається. А там де йде розвиток, то й починають запроваджуватися нові технології, тому що процвітання залежить передовсім від вдосконалення технології производства.

У основних напрямах економічного та розвитку стає завдання в розвитку виробництва електронних пристроїв регулювання і телемеханіки, виконавчих механізмів, приладів та датчиків систем комплексної автоматизації складних технологічних процесів, агрегатів, машин і устаткування. Досвід, накопичений під час створення автоматизованих і автоматичних системам управління, показує, що управління різними процесами полягає в ряді правив і законів, частина у тому числі виявляється спільної технічних пристроїв, живих організмів і громадських організацій явлений.

ЕОМ міцно входить у нашу виробничу діяльність і справжнє час немає потреби доводити й доцільність використання обчислювальної техніки в системах управління технологічними процесами, проектування, наукових досліджень про, адміністративного управління, в процесі, банківських розрахунках, охороні здоров’я, сфери обслуговування тощо. Комп’ютери з’явилися дуже довго у світі, але у останнє час їхнього почали так посилено використовувати на багатьох галузях людської життя. Ще десяток років тому було рідкістю побачити який-небудь персонального комп’ютера — вони були, але дуже дорогі, і навіть кожна фірма могла мати в себе у офісі комп’ютер. Нині ж? Тепер у кожному третьому домі є комп’ютер, які вже глибоко увійшов у життя самих мешканців дома.

Як було винайдено компьютер.

Слово «комп'ютер» означає «обчислювач», тобто. пристрій для обчислень. Потреба автоматизації обробки даних, зокрема обчислень, виникла дуже довго. Багато тисячі років тому я для рахунки використовувалися лічильні палички, камінчики тощо. Більше 1500 років тому (а може бути набагато раніше) для полегшення обчислень стали використовуватися рахунки. У 1642 р. Блез Паскаль винайшов пристрій, механічно яке виконує складання чисел, а 1673 р. Готфрід Вільгельм Ляйбніц сконструював арифмометр, дозволяє механічно виконувати чотири арифметичних дії. Починаючи з ХІХ ст. арифмометри отримали дуже широке застосування. Там виконували чи навіть дуже складні розрахунки, наприклад, розрахунки балістичних таблиць для артилерійських стрільб. Існувала й спеціальна професія — лічильник — людина, яка з арифмометром, швидко і соблюдающий певну послідовність інструкцій (таку послідовність інструкцій згодом ставали називати програмою). Але хто розрахунки проводилися надто повільно навіть десятки лічильників мали працювати за кількома тижнів і місяців. Причина проста — при таких розрахунках вибір виконуваних діянь П. Лазаренка та запис результатів проводилися людиною, а його роботи дуже обмежене. У першій половині в XIX ст. англійський математик Чарльз Бэббидж спробував побудувати універсальне обчислювальне пристрій — Аналітичну машину, яка мала виконувати обчислення й без участі людини. І тому вона мала вміти виконувати програми, запроваджувані з допомогою перфокарт (карт з щільною папери з туристичною інформацією, наносимой з допомогою отворів, вони у то час вже широко вживалися в ткацьких верстатах), плюс «склад» для запам’ятовування даних, і проміжних результатів (у сучасній термінології — пам’ять). Бэббидж не зміг довести остаточно працювати над створенням Аналітичної машини — вона була дуже складним для техніки на той час. Але він розробив все основні ідеї, й у 1943 р. американець Говард Эйкен з допомогою робіт Бэббиджа з урахуванням техніки XX в. — електромеханічних реле — зміг побудувати одному з підприємств фірми IBM таку машину під назвою «Марк-1». Ще раніше ідеї Бэббиджа були переоткрыты німецьким інженером Конрадом Цузе, що у 1941 р. побудував аналогічну машину.

На той час потреба у автоматизації обчислень (зокрема для військових потреб — балістики, криптографії тощо.) стала настільки велика, над створенням машин типу побудованих Эйкеном і Цузе одночасно працювало кілька груп дослідників. Починаючи з 1943 р. група фахівців під керівництвом Джона Мочли і Преспера Экерта США початку конструювати таку машину вже в основі електронних ламп, а чи не реле. Їх машина, названа ENIAC, працював у тисячу разів швидше, ніж Марк- 1, проте до завдання її програми доводилося протягом кількох годин і навіть днів під'єднувати за потрібне чином дроти. Щоб спростити процес завдання програм, Мочли і Экерт стали конструювати нову машину, яка б зберігати програму своєї пам’яті. У 1945 р. на роботу був притягнутий знаменитий математик Джон фон Нейман, який підготував доповідь про цю машині, Доповідь було розіслано багатьом вченим та отримав поширення, оскільки там фон Нейман зрозуміло і просто сформулював загальні принципи функціонування універсальних обчислювальних пристроїв, тобто. комп’ютерів. Перший комп’ютер, у якому було втілено принципи фон Неймана, було побудовано 1949 р. англійським дослідником Моррисом Уилксом. Відтоді комп’ютери почали набагато більш потужними, але переважна більшість їх зроблено на відповідність до тими принципами, які викладав у доповіді в 1945 р. Джон фон Нейман. Розповімо тому про ці принципи. Як працює комп’ютер, чи принципи фон Неймана. У своїй доповіді Джон фон Нейман описав, як має бути влаштований комп’ютер у тому, щоб було універсальним і ефективнішим пристроєм в обробці информации.

Принципи роботи компьютера.

У найзагальніших рисах його роботу комп’ютера можна описати так. Спочатку з допомогою будь-якого зовнішнього влаштування у пам’ять комп’ютера вводиться програма. Пристрій управління зчитує вміст осередки пам’яті, де знаходиться перша інструкція (команда) програми, організовує його виконання. Ця команда може ставити виконання арифметичних чи логічних операцій, читання з пам’яті даних до виконання арифметичних чи логічних операцій чи запис їх успіхів у пам’ять, введення даних із зовнішнього влаштування у пам’ять або виведення даних із пам’яті на зовнішнє устройство.

Зазвичай, після виконання однієї команди пристрій управління починає виконувати команду з осередки Пам’яті, що є безпосередньо за хіба що виконаною командою. Однак це порядок можна змінити з допомогою команд передачі управління (переходу). Ці команди вказують влаштуванню управління, що він слід продовжити виконання програми, починаючи з команди, котра міститься у певній інший осередку пам’яті. Такий «стрибок», чи перехід, у програмі може виконуватися який завжди, лише і під час деяких умов, наприклад, якщо деякі числа рівні, тоді як результаті попередньої арифметичній операції вийшов куль тощо. Це дозволяє вживати одні й самі послідовності команд у програмі багаторазово (тобто. організовувати цикли), виконувати різні послідовності команд залежно від виконання зазначених умов тощо., тобто. створювати складні програми. Отже, котра управляє пристрій виконує інструкції програми автоматично, тобто. до втручання державних людини. Це може обмінюватися інформацією з оперативної пам’яттю зовнішніми пристроями комп’ютера. Оскільки зовнішні устрою, зазвичай, працюють значно повільніше, ніж в інших частинах комп’ютера, котра управляє пристрій може припиняти виконано програми до завершення операції вводу-виводу з зовнішнім пристроєм. Усі результати виконаною програми мали бути зацікавленими нею виведені на зовнішні устрою комп’ютера, після чого комп’ютер переходить до очікуванню будь-яких сигналів зовнішніх устройств.

Особливості сучасних компьютеров.

Слід зазначити, що схема устрою сучасних комп’ютерів трохи відрізняється від наведеної вище. Зокрема, арифметичне — логічне будова та пристрій управління, зазвичай, об'єднують у єдиний пристрій — центральний процесор. З іншого боку, процес виконання програм може перериватися до виконання невідкладних дій що з які надійшли сигналами від зовнішніх пристроїв комп’ютера — переривань. Багато швидкодіючі комп’ютери здійснюють паралельну обробку даних на кількох процесорах. Проте, більшість сучасних комп’ютерів в основних рисах відповідають принципам, викладеним фон Нейманом.

Програми для компьютеров.

Програми для перших комп’ютерів доводилося писати на машинному мові, тобто. в кодах, безпосередньо які сприймаються комп’ютером. Це було досить важкої, малопроизводительной і кропіткої роботою, у якої можна був дуже легко помилитися. Для полегшення процесу програмування в початку 1950;х років розробили системи, дозволяють писати програми не на машинному мові, і з використанням мнемонічних позначень машинних команд, імен точок програми розвитку й т.д. Таку мову для написання про грам називається автокодом, чи мовою ассемблера. Програми на ассемблері дуже просто перетворюються на машинні команди, це з допомогою спеціальної програми, що також називається ассемблером. Асемблер і він часто використовується при програмуванні у випадках, коли потрібно досягти максимального швидкодії і мінімальної відстані програм або найбільш повно врахувати у програмі особливості комп’ютера. Проте написання програм мовою ассемблера все-таки дуже занадто багато роботи. І тому програміст повинен дуже добре знати систему команд відповідного комп’ютера, а ході роботи мусить боротися стільки зі труднощами розв’язуваної завдання, як із перекладом необхідних в завданню дій в машинні команди. Тому немає й після появи ассемблеров багато дослідників продовжували спроби полегшити процес програмування, «навчивши» комп’ютери розуміти кращі в людини мови складання програм. Такі мови стали називати мовами програмування високого рівня, а мови ассемблера і інші машинно-ориентированные «мови — мовами низького рівня. Програми мовами високого рівня або перетворюються на програми, які з машинних команд (це з допомогою спеціальних програм, званих, трансляторами чи компиляторами), або інтерпретуються з допомогою програминтерпретаторов.

Поява IBM PC.

Поширення персональних комп’ютерів до кінця 1970;х років призвело до деякого зниження попиту великі ЕОМ і мини-ЭВМ. Це було предметом серйозного занепокоєння фірми IBM (International Business Machines Corporation) — провідною компанії із виробництва великих ЕОМ, й у 1979 р. фірма IBM вирішила спробувати сили над ринком персональних комп’ютерів. Проте керівництво фірми недооцінило майбутню важливість цієї. ринку України і розглядало створення комп’ютера лише як дрібний експеримент— щось на кшталт одній з десятків що проводилися фірмі робіт зі створення нового устаткування. Щоб не на цей експеримент занадто багато грошей, керівництво фірми надав підрозділу, що відповідає за даний проект, небачену у фірмі свободу. Зокрема, і було дозволено не конструювати персонального комп’ютера «від початку», а використовувати блоки, виготовлені іншими фірмами. І це підрозділ сповна використало наданий шанс. Насамперед, як основне мікропроцесора комп’ютера був обраний новітній тоді 16-разрядный мікропроцесор Intel- 8088. Його використання дозволило приймати значно більшу потенційні можливості комп’ютера, тому що новий мікропроцесор дозволяв працювати із першого Мбайтом пам’яті, проте які були тоді комп’ютери були обмежені 64 Кбайтами. У комп’ютері було використано та інші комплектуючі різних фірм, яке програмне забезпечення доручили розробити невеличкий фірмі Microsoft. Торішнього серпня 1981 р. новий комп’ютер під назвою IBM PC був офіційно представлений публіці й невдовзі після цього він придбав велику популярність у користувачів. Через рік-два комп’ютер IBM PC зайняв чільне місце над ринком, витіснивши моделі 8-битовых комп’ютерів. Фактично IBM PC став стандартом самого персонального комп’ютера. Зараз такі комп’ютери («сумісні з IBM PC») становлять близько 90 відсотків% усіх у світі персональних компьютеров.

Саму ідею створення штучного інтелекту з’явилася давним-давно, але у 20 столітті її почали здійснювати. Спочатку з’явилися величезні комп’ютери, хто був дочиста розміром із величезний будинок. Використання таких махин, як самі розумієте, було зручне. Але що робити? Проте третій світ не стояв одному місці еволюційного розвитку — змінювалися люди, змінювалася їх середовище проживання, разом із ній змінювалися і держава сама технології, дедалі більше удосконалюючись. І комп’ютери ставали дедалі менше і від за своїми розмірами, доки досягли сьогоднішніх размеров.

Але людині також треба як-небудь спілкуватися із машиною адже кому потрібна некерована машина? Спочатку люди вели своє спілкування з комп’ютером у вигляді перфокарт. Перфокарти — це невеликі картки, куди завдані ряди цифр. У комп’ютера був дисковод", куди вставлялися самі карта народження і його з допомогою маленьких иголочек ставив дірочки на цифрах. Таке спілкування небагатьом приносило задоволення — не зручне тягати з собою купи перфокарт, котрі після одного використання доводилося викидати. Але, як та інші технології, процес спілкування людини з штучним інтелектом зазнав деякі зміни. Тепер людина проводить свою розмову з комп’ютером з допомогою клавіатури і мишки. Це дуже зручне і іноді навіть подобається людині. Сучасні обчислювальні машини представляють одне з значних досягнень людській думці, вплив якого в розвитку науковотехнічного прогресу важко переоцінити. Області застосування ЕОМ безупинно розширюються. Цьому значною мірою сприяє поширення персональних ЕОМ, і особливо микроЭВМ.

Протягом часу, що минув від 1950;х років, цифрова ЕОМ перетворилася з «чарівного», та заодно дорогого, унікального і перегрітого нагромадження електронних ламп, дротів і магнітних сердечників в невелику за величиною машину — персонального комп’ютера — що з мільйонів крихітних напівпровідникових приладів, які упаковані у невеличкі пластмасові коробочки. Внаслідок цього перетворення комп’ютери стали застосовуватися всюди. Вони управляють роботою касових апаратів, опікуються роботою автомобільних систем запалювання, ведуть облік сімейного бюджету, чи навіть використовують як розважального комплексу… Але це мала частина можливостей сучасних комп’ютерів. Понад те, бурхливий прогрес напівпровідникової мікроелектроніки, що є базу обчислювальної техніки, свідчить у тому, що таке сьогоднішній рівень як самих комп’ютерів, і областей їх застосування є лише слабким подобою те, що настане в будущем.

Комп’ютери починають торкатися життя людини. Якщо вже ви захворієте, і якщо спрямують до лікарні, то ставши першою, ви опинитеся в світі, коли в комп’ютерів залежить життя людей (у частині сучасних лікарень ви навіть зустрінете комп’ютерів більше, ніж власне пацієнтів, і це співвідношення згодом зростати, переважуючи кількість хворих). Поступово вивчення комп’ютерна техніка намагаються вводити у випуску програми шкільного навчання як обов’язковий предмет, щоб дитина зміг вже з досить раннього віку знати будову та можливості комп’ютерів. На самих школах (здебільшого заході й у Америці) вже багато років комп’ютери застосовувалися для ведення навчальної документації, тепер їх використовують щодо багатьох навчальних дисциплін, які мають безпосередньо до обчислювальної техніці. Навіть у початковій школі комп’ютери впроваджуються з вивчення курсів елементарної математики физики.

Самі мікропроцесори отримали щонайменше стала вельми поширеною ніж комп’ютери — вони вбудовуються в кухонні плити приготування їжі, посудомийні машини та навіть у часы.

Дуже широкого розповсюдження набули гри, побудовані з урахуванням мікропроцесорів. Сьогодні ігрова індустрія займає дуже високий частина ринку, поступово витісняючи від нього інші розваги дітей. Для дитячого організму дуже шкідливо сидіти годинами за монітором і дуже натискати на клавіші, тому що в дитини може розвинутися своєрідна хвороба — коли в нього лише одна замислили — комп’ютер, і більше нічого. Діти з такою хворобою зазвичай стають агресивними, якщо їх починають обмежувати у доступі до ігор. Таких дітей відразу пропадає якесь бажання робити щось, що не належить до комп’ютера що їм нецікаво — то вони починають закидати свою навчання, що веде до невідь що хорошим последствиям.

Вже сьогодні комп’ютери можуть чітко вимовляти різні фрази, словосполучення, програвати музику і на т.д. Людина тепер може сам записати якісь слова, пропозиції з навіть музичні композиції на своєму комп’ютері у тому, щоб потім комп’ютер міг їх відтворювати у будь-яку довільну призначений час. Комп’ютери здатні також сприймати усне мовлення в ролі сигналів, проте доводиться виконувати велику роботу з розшифровці почутого, якщо форма спілкування жорстко не встановлено. Адже те ж команду і той ж то вона може вимовити кількома способами, і час ця команда звучатиме по-різному; а цілому світі — мільярди покупців, безліч кожен вимовляє те ж команду кількома у різний спосіб. Тож у тепер дуже складно створити комп’ютер, який управлятися з допомогою голоси людини. Багато фірми намагаються розв’язати проблеми. Деякі фірми роблять невеликі кроки шляху до даної мети, але все одно ці кроки поки ще майже незаметные.

Усне спілкування з комп’ютерами дозволить спростити його програмування, проте залишається нерешённая проблема, якому саме мові варто з ним спілкуватися. Багато пропонують цих цілей англійська мова, але має влучністю і однозначністю, необхідними з погляду комп’ютера і виконуваних у ньому програм. У цій сфері вже багато зробили, але ще багато необхідно зробити. Ми нерідко скаржимося, що інші не розуміють нас; але ще і держава сама персональні комп’ютери неспроможні остаточно зрозуміти нас, чи зрозуміти, що хочемо сказати із півслова. І протягом якогось періоду часу нам доведеться задовольнятися такими машинами, які просто йдуть нашим вказівкам, виконуючи їх «з точністю до миллиметра».

Для спілкування з комп’ютерами, ще у період перфокарт, тодішні програмісти використовували мову програмування, дуже схожий на сучасний Асемблер. Такий собі мову, де всі команди, вступники до комп’ютера пишуться докладно з допомогою спеціальних слів і значків{?}. У час посилено використовуються мови програмування вищого рівня, працювати із якими набагато легше ніж із Ассемблером, позаяк у них один голос може заміняти відразу кількох команд. І при тому більшість мов програмування високого рівня назвах команд, використовуваних спілкування з комп’ютером, використовують еквівалентами, названі англійською мові, що, природно, полегшує програмування. Однак у нього є один мінус проти мовами, подібними Ассемблеру — в Ассемблері все команди, які з програми чітко розподіляються у пам’яті комп’ютера, займаючи вільні місця, цим значно виграючи швидкістю; а мови високого рівня не в вміють цього, відповідно втрачаючи у швидкості виконання програми. На нашому сьогоднішній світ всім відомо, що: «Час — деньги».

Робототехніка також є перспективну область застосування комп’ютерів. На промислових підприємствах використовується зараз безліч робототехнічних пристроїв; читачем найнесподіваніші та дивовижні види роботів починають заповнювати і науково-дослідні лабораторії. Існують безліч хірургічних і точних виробничих операцій, що і робитиметься роботами, керованими комп’ютерами (так як у часто роботи виходить із цими діями краще ніж люди). Можливість і доцільність застосування роботів як слуг, офіціантів, квиткових касирів та інших ролях вже знайшли своє свій відбиток у продукції кіно України й телебачення, у книжках. Але, на жаль, поки — це все мрії, які люди поступово намагаються у реальность.

При разгрузочно-загрузочных і транспортних операціях робот заміняє пару людських рук. У його обов’язки не входять особливо складні процедури. Він лише багаторазово повторює один, і тугіше операцію в відповідність до закладених у ньому (роботі) програмою. Розглянемо типові застосування роботов.

1) Загрузочно-разгрузочные роботи.

У багатьох галузях машинобудівної промисловості використовуються установки для лиття, різання і кування. Найчастіше послідовність виконуваних ними операцій дуже проста. Спочатку заготівлі завантажують в виробничу установку, які потім опрацьовує суворо належним чином, і, нарешті, готові деталі беруть із неї. Завантаження і розвантаження, зазвичай, виконують робочі чи тому випадку, коли застосовні кошти жорсткої автоматизації, спеціалізовані механізми, розраховані операції лише одну виду. Роботи можуть тут виявитися корисними, якщо характер таких загрузочнорозвантажувальних операцій раз у раз змінюється .

Наприклад, в ливарному виробництві роботи використовують як для дозованої розливання розплавленого алюмінію, так вилучення з прес-форми затверділих виливків і охолодження їх. Такий їхній підхід має двома перевагами. передусім роботи гарантують суворіше дотримання вимог технологічного процесу: дію і відповідності з заданої програмою, вони вводять у установку точно дозоване кількість металу. Потім у суворо визначені моменти часу вони беруть із неї отформованные деталі. Завдяки точному дотриманню технологічного процесу суворо дотримуються і характеристики виробів .

Друге перевагу такого підходу у тому, що значно полегшується робота оператора. Вилучення розпеченого шматка металу з прес-форми одне з мало привабливих робіт, і, щоб їх виконував робот. Отже роль людини зводиться контролю за протіканням процесу управлінню діями робота з допомогою компьютера.

2) Перенесення виробів з одного виробничої установки в іншу.

У багатьох галузях машинобудівної промисловості погрузочнорозвантажувальні механізми призначені для переміщення виробів з однієї виробничого ділянки в інший. І за виконання таких переміщень роботи грають важливу роль .

На заводі фірми IBM в Пикипси (прим. Нью-Йорк), що випускає комп’ютери, роботи завантажує магнітні диски до системи, де на кількох них записується необхідна інформація. Програма, управляюча роботом, містить інструкції про те, у яку з чотирьох установок для записи слід завантажувати той чи інший «порожній» диск. З іншого боку, програма задає конкретний набір команд, який відповідна установка повинна занести на диск. Той-таки робот здійснює і двоє інших етапу цього технологічного процесу. Він дістає диск з записувальною встановлення і поміщає їх у пристрій, яке струменем стиснутого повітря притискає до поверхні диска самоклеющеюся мітку. Потім робот виймає диск з допомогою загарбного пристосування, і упаковує його конверт .

Такий робот розроблено і впроваджено англійською автомобілебудівному заводі. Він пересувається на гусеницях між п’ятою виробничими ділянками заводу. Робот дістає пластмасову деталь автомобіля з установки для инжекторного пресування і послідовно переносить деталь на доводочные ділянки, де з неї знімаються облои і заусенцы. Далі робот поміщає деталь на спеціалізований верстат, який полірує її. І, насамкінець деталь переміщається з полірувального верстата на конвейер.

3) Упаковка.

Практично всі побутові і промислові товари необхідно упаковувати, й у роботів технічно нескладне складності піднімати готові вироби і поміщати у будь-яку тару. На заводах одній з кондитерських фірм Англії спеціалізовані роботи займаються укладанням цукерок в коробки. Ці машини дуже складні, і досконалі. По-перше вони з продукцією дуже акуратно стиснувши шоколадне виріб, можуть змінити його форму чи розчавити його. По-друге, робот дотримується високу точність при укладанні цукерок в коробки, поміщаючи в певні осередки коробки.

Крім упаковки мініатюрних виробів, і навіть промислових і побутових товарів роботи іноді виконують і навантаження важких предметів. По суті вони тут заміняють підйомно-транспортні машини, керовані оператором-человеком.

Чималу роль виробництві грають правильно організовані комунікації. Відповідно до досліджень керівник від 50 до 90% всього часу витрачає на комунікації. Це видається неймовірним, але стає зрозумілим, з урахуванням, що керівник робить це, аби реалізовувати ролі в міжособистісні стосунки, інформаційному обміні і процесах прийняття рішень, що вже казати про управлінських функціях планування, організації, мотивації і функцію контролю. Саме оскільки обміну інформацією вмонтований в усі основні види управлінської діяльності, ми називаємо комунікації сполучною процессом.

Бо достойник виконує три ролі та здійснює чотири основні функції, аби сформулювати мети організації та досягти їх, якість обміну інформацією між може прямо проводити ступінь реалізації цілей. Це означає, що з успіху індивідів і закупівельних організацій необхідні ефективні комунікації. Хоча загальновизнано, що комунікації справляють величезний значення для успіху організацій, опитування показали, що 73% американських, 63% англійських і 85% японських керівників вважають комунікації головним перешкодою по дорозі досягнення ефективності їх організаціями. Відповідно до одному опитування приблизно 250 тис. працівників 2000 найрізноманітніших компаній, обміну інформацією представляє однією з найбільш складних негараздів у організаціях. Ці опитування свідчать, що неефективні комунікації - одна з головних сфер виникнення проблем. Глибоко осмислюючи комунікації на рівні особи і організації, ми маємо вчитися знижувати частоту випадків неефективних комунікацій і ставати найкращими, ефективнішими менеджерами. Ефективно працюючі керівники це, хто ефективні в комунікаціях. Вони уявляють суть комунікаційного процесу, мають добре розвиненим умінням усного й письмового спілкування, і розуміють, як середовище впливає обміну інформацією. Розмірковуючи про обмін інформацією у створенні, зазвичай дбають про людях, що кажуть у процесі особистого спілкування чи групах зборах, розмовляють телефоном чи читають i становлять записки, листи і звіти. Хоча для цієї випадки доводиться переважна більшість комунікацій у створенні, комунікації є всепроникаючий і складний процесс.

Вважаю що ні схибив у виборі спеціальності, і наш майбутня завдання полягатиме у цьому щоб полегшити роботу у виробництві металів з допомогою інформаційних технологій, і наблизити фантастичні мрії про майбутніх технологіях до реальности.

Список використовуваної литературы:

1."Информационные системи в металургії." Підручник для вузів під ред. Спирина Н.А.

2."IBM PC для користувача." Фигурнов В.Э.

3."Аппаратные кошти IBM PC."Гук М.

4."Локальные обчислювальні мережі." Довідник. Під ред. Назарова.

С.В.

5."Компьютерные системи під управлінням." Колесник А.П.