Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Межгосударственное регулювання економічних відносин. 
Роль наднаціональних институтов

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Європейська комісія є виконавчим органом й має відповідальність за дотримання виконання Договору. Її повноваження полягають у от законодавчій ініціативі, постійному контролі й імплементації. Вона єдиний органом, які мають правом законодавчої ініціативи у межах Співтовариства, і може впливом геть процес, застережно прийняття нового «європейського закону» кожному його етапі. Вона контролює… Читати ще >

Межгосударственное регулювання економічних відносин. Роль наднаціональних институтов (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Для кожної країни роль зовнішньої торгівлі важко переоцінити. По визначенню Дж. Сакса, «економічний успіх кожної країни світу грунтується на зовнішній торгівлі. Ще країні зірвалася створити здорову економіку, изолировавшись у вир світової економічної системы».

Загальносвітова практика показує, що передусім необхідно зняття бар'єрів по дорозі товарів, капіталів робочої сили між внутрішніми і світовими ринками. Сьогодні повне скасування зовнішньоекономічних обмежень не здійснює практика жодної держави. Усі країни зберігають певні форми тарифного і нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі, валютного регулювання, обмежень по дорозі міграції робочої сили в. Під упливом об'єктивних процесів інтернаціоналізації господарському житті в повоєнні роки промислово розвинених країн Заходу що його важливі кроки щодо зняттю зовнішньоекономічних бар'єрів, особливо у області торгівлі, і руху капіталу. Це стосується насамперед до Західної Європи, де інтеграційні процеси зайшли досить далеко, і навіть США і Банк Японії, в яких ступінь відкритості економіки останні роки також істотно возросла.

Як показує світовий досвід, застосування цього кошти не можуть іти досить розвинених країн, здатні пожертвувати деякими виробництвами в розрахунку розширення експортних секторів економіки. Навіть країни з ринкової структурою господарства, куди входить промислово розвинених країн Заходу, охопив досить період. Лише з мері підвищення їх конкурентоздатності своєї економіки вони нарешті почали знижувати мита, скасовувати кількісні обмеження і ліцензування зовнішньої торгівлі, переходити до конвертованості своєї валюты.

Кредитні вливання у країни дають її можливість вирішувати короткострокові завдання поповнення бюджету та взагалі насичення споживчого рынка.

критичний стан багатьох галузей, насамперед легкої і харчової промисловості, машинобудування, сільського господарства, вже давно вимагають захисних заходів, зокрема обмеження ввезення конкуруючих товарів, що у Заході є прийнятою практикой.

Розуміння політики, як складного й багатогранного явища передбачає його аналіз як у громадському і особистісному рівнях, а й у рівні міжнародному. Пояснюється це тим, що саме природа політики характеризується взаємодією і протиборством різних інтересів і сил, і в середині тій чи іншій країни, і на міжнародній арені. Тому важливими складовими предмета політології виступає міжнародна політика, її природа, закономірності функціонування развития.

Дослідження політики міжнародною рівні має свої особливості. Ці особливості пов’язані з характером міжнародних відносин, специфікою зовнішньої політики України. Якщо у країні держава має монополію на політичну влада, протягом усього політику даному суспільстві, то, на міжнародної арені єдиного центру світової політики немає, там діють у принципі рівноправні держави, відносини між якими будуються различно.

1. Механізм міждержавного регулювання економічних отношений.

Дві системи регулювання економічних відносин правова — міжнародна, і державна — тісно пов’язані між собою. Міжнародна, з одного боку, впливає законодавство, з іншого — враховує норми національно — правових систем. Міжнародне регулювання створює норми правий і обов’язків щодо його суб'єктів тобто держав. Щоб якось забезпечити фактичну реалізацію міжнародних зобов’язань на рівні, здійснюються заходи для включенню международно-правовых норм на національні закони та правила чи з інкорпорації цих норм на національні правові системи. Суб'єкти міжнародного права й не можуть посилатися на своє законодавство для виправдання недотримання міжнародних обязательств.

У багатьох держав ратифіковані міжнародні договори автоматично стають частиною національного законодавства. У законах багатьох держав встановлено, у разі розбіжностей між положеннями законом і міжнародних зобов’язань переважну силу мають міжнародні обязательства.

Об'єктивна потреба у міжнародно-правовому регулюванні світогосподарських зв’язків зумовлена такими обязательствами:

— глобалізацією світової економіки: посиленням взаємозв'язок харчування та взаємозалежності економік й у слідстві цього розвиток економічних відносин між юридичних осіб, належить до різним государствам;

— зростанням инвистиционных потоків і транснационализацией виробничої деятельности;

— зростанням міжнародних потоків товарів та послуг. Поштовхом до інтернаціоналізації світогосподарських зв’язків з’явилися досягнення науково — технічного виробництва, транспорту, енергетики, зв’язку. У разі глоболизации світової економіки міждержавні кордону стосовно економічним відносинам придбали зовсім інша значення, що потребував нової виборчої системи регулювання світогосподарських зв’язків, заснованої за принципами лібералізації торгівлі, усунення торгових бар'єрів, забезпечення руху капіталів; така лібералізація можна було досягнуто лише рахунок збалансованої координації національних правових режимів у сфері торгівлі, і инвестиций;

— неузгодженість національних законодавств різних країн неминуче породжувала, різноманітні серйозні, проблеми освіти й суперечки між економічними суб'єктами світогосподарських зв’язків та між державами. З’явилася потреба у створенні одностайної універсального механізму регулювання міжнародних економічних відносин, які включають у собі різноманітні засоби і нові методи: тарифи, ціни, податки, кредити, регулювання фінансових і товарних ринків, підприємницької деятельности;

— досягнення валютно-финансовой стабільності, здатної забезпечити конвертованість національних валют, які полегшують взаємні розрахунки учасників світогосподарських зв’язків, можливе лише з урахуванням вироблення спільної валютно-финансовой політики на багатосторонній основі, і її здійснення шляхом спільних действий;

— правова основа та художні засоби вироблення й терміни прийняття управлінські рішення лише на рівні державного і приватного секторів вимагали їх уніфікації з погляду способів вироблення рішень, методів контролю, санкцій у запобігання численних міжнародних суперечок; вимагали уніфікації і юридичні принципи, використовувані при врегулюванні споров;

— внутрішньодержавні методи втручання та регулювання економіки, отличавшейся більшою розмаїтістю країнами, об'єктивно вимагали вироблення єдиних підходів й у розробки стратегій розвитку, в особливості у що розвиваються, що викликало розвитку регіональної економічної интеграции;

— що розвитку міжгалузеве економічне сотруднечество на багатосторонній основі вимагало координації із боку спеціалізованих организаций;

— величезна різниця у социально-экономических умов життя людей різних країнах об'єктивно ставила питання про надання допомогу й сприяння зі боку розвинутих країн країнам у тому числі найменш розвиненим і бідним країнам; таких зусиль вимагали координації діянь П. Лазаренка та розробки єдину стратегію социольно-экономического розвитку та розвитку країн, розробки засобів і інструментів, надання їм економічної, фінансової та технічної помощи.

Міжнародне право виконує на міжнародних відносинах координуючу функцію. З допомогою норм міжнародного права держава встановлюють общеприемлемые стандарти поведінки у різних галузях їх взаємовідносин. Регулююча функція міжнародних відносин проявилася у прийнятті державою твердо встановлених правил, без яких немає можливо їхня спільна існування й взаємодія. Міжнародні відносини містять норми, які спонукають держави слідувати певним правил поведінки в. Склалися механізми, які захищають законні правничий та інтереси держав. Міжнародне публічне, міжнародне право право відділу міжнародних організацій є підсистемами глобальної міжнародної системи права. Усі три міжнародно — правові системи, регулюючі різноманітні міжнародні відносини, тісно пов’язані Шекспір і взаємодіють із національними правовими системами.

Міжурядові організації впливають в розвитку міжнародно — правових систем шляхом участі у розробці правових і контролю над їх застосуванням. Участь розробці правових норм здійснюється: при виробленні проектів міжнародних конвенцій; укладанні міжнародних договорів; прийняття рішень які визначають певні правові норми; виробленні рекомендацій учасники міжнародних отношений.

Реально існує низка протиріч, які ускладнюють міждержавні отношения.

1. З одного боку, існує загальновизнане в документах формальне рівність держав, з іншого — реальне їх нерівність. І цей нерівність існує лише у величині, мощі, економічному просторі і військовому потенціалі держав, а й у правовому плані. Одні країни є постійними членами Ради безпеки ООН, інші - немає. Одні країні мають право мати ядерну зброю, інші поширюється заборону її создавать.

Міжнародні організації перебувають під впливом великих держав й почасти у фінансовому залежність від них.

2. Міждержавні відносини у значною мірою носять фрагментарний характер, тобто не склалася широка і повномасштабна система, яка регулювала весь коло відносин. У значною мірою відносини між державами грунтуються на договорах з-поміж них, проте договори регулюють лише деякі з реальних отношений.

3. Сама система відносин між державами багато в чому неоднорідна. Нерідко політика залежить від взаємовідносин перших осіб держав, їхніх політичних симпатій і антипатій. Проте підписані ними договори потребують ратифікації парламентами, що вносить складнощі у договірний процесс.

4. Нестабільність договорів є також реальної проблемою міждержавних відносин. Держави можуть денонсувати діючі договори, змінити сформовану систему отношений.

5. Слабкість міжнародного правничий та міжнародних организаций.

Міжнародне право, тобто система і регламентацій відносин між державами значною мірою носить договірний характер, що впливає з його застосовності. Уже 1928 року приймалися спільні рішення про заборону всіх війн, пізніше приймалися рішення про заборону збройного насильства але й после.

1945 роки та продолжались.

6. Усі вышесказанные проблеми, у значною мірою зумовлюють недовіру держав друг до другу.

Не скажеш, міжнародні відносини складаються виключно із проблем; держави над останні десятиліття дуже просунулися в справі інтеграції, налагодженні зв’язків, з’явилося багато спільного, але, тим не менш, проблеми остаются.

Основи вирішення питань міжнародного економічного та високого соціального співробітництва було закладено в Статуті ООН. У статті 55 Статуту говорится:

«З метою створення умов стабільності й благополуччя, необхідні мирних і в дружніх відносин між націями, заснованих на виключно повазі принципу рівноправності і самовизначення народів, Організація Об'єднаних Націй содействует:

а) підвищення рівня життя, повної зайнятість населення та технічним умовам економічного та високого соціального прогресу і развития;

б) розширенню міжнародних негараздів у області економічної, соціальної, здоров’я та такі проблеми; міжнародному співробітництва у галузі культури та образования;

в) загальному повазі й дотриманню правами людини і основні свободи для всіх, незалежно від раси, статі, мови та религии. 4, с.30−32].

Пріоритетні міжнародні економічні взаємозв'язок харчування та взаємодії країн грунтуються і регулюються такими принципами:

— суверенне рівність у розвитку країн, забезпеченні справедливості у зовнішньоекономічних зв’язках, і отношениях;

— взаємозалежність і взаємозумовленість інтересів промислово розвинених країн і стран;

— сумлінне виконання міжнародних зобов’язань, досягнення взаємних і дійсних результатів поміж усіма странами;

— реалізація міждержавної економічної та соціальній справедливості у міжнародних отношениях.

До основних цілей міжнародного економічного сотруднечества относятся:

— розвиток економічного і «соціального прогресу, забезпечення високого рівень життя всіх країн і народов;

— визначення та використання найпрогресивніших міжнародних економічних відносин, заснованих на виключно справедливості, спільних інтересах, взаємне співробітництво поміж усіма государствами;

— розвиток міжнародних зв’язків і співробітництва на вирішення міждержавних і соціальних проблем;

— досягнення співробітництва у науково — технічних, промислово — виробничих та соціальних областях з урахуванням рівних переваг, вдосконалення взаємних інтересів й можливі вигоди всім государств;

— забезпечення прискорений розвиток та зростання країн, особливо развивающихся;

— досягнення більш прогресивних, раціональних і справедливих зовнішньоекономічних відносин, сприяння вдосконаленню структури світової экономики;

— створення необхідних умов інтенсивного економічного співпраці між усіма націями і народностями.

— розвиток виробництва і заохочення міжнародного співробітництва Києва й міждержавних економічних зв’язків, сприяння колективної безпеки з урахуванням дотримання суверенної економічного, соціального і політичного рівності государств.

Удосконалюючи принципи реалізувати основні ідеї, створені задля розвиток міжнародних економічних відносин, слід виділити найважливіші аспекти, у тому числі актуальність набуває дослідження проблем взаємозв'язку між глобалізації економіки на регулювання світових фінансових процессов.

Важливою функціональної сферою діяльності є розробка перспективних форм і методів партнерства між промислово розвиненими і розвиваються з урахуванням ступеня їх економічного развития.

Пріоритетний значення має тут формування плідної та продаж найпродуктивнішої міжнародної економічної середовища, що сприяє досягненню прогресу в процвітанні і загальну стабільність розвитку країн світу, ефективної інтеграції країн до системи міжнародної торговли.

Особливого значення зараз набуває функціональний аспект, пов’язані з забезпеченням подальшої інтеграції країн сферах розвитку аналітичної і нормативної діяльності розробки перспективної економічної і соціальної полі-тики в мире.

У процесі здійснення функціональної діяльності, спрямованої на дослідження проблем впливу глобалізації економіки на регулювання світових фінансових відносин, ООН сприяє досягненню стабільного фінансового розвитку сфер економік різних країн, вдосконаленню міжнародних економічних зв’язків з урахуванням взаємної вигоди, рівних переваг та обсягів надання режиму сприяння. ООН сприяє неухильному розвитку світової економіки шляхом розробки пріоритетних підходів та дійових заходів, відповідальних вимогам промислово розвинених країнах і країн, що він відповідає глобальним світовим економічним позиціям і условиям.

Чимало важливим зараз є аспект, пов’язані з розробкою перспективних форм і методів партнерства між країнами. У цьому особливе значення має тут розробка положень та процедур міжнародних угод щодо надання фінансово — економічних преференцій країнам, лібералізації зовнішньоекономічних зв’язків та його розширенню. І тому країни повинні зміцнювати й удосконалювати програми недискримінаційних тарифних преференцій для країн, уникати заходів, надають негативний вплив в розвитку їх економік, використовуючи необхідні диференційовані підходи до кожної із країн, щоб доцільно задовольняти їхні потреби у міжнародній економічній сфере.

Вагоме його місце займає функціональний спектр, що сприяє розширенню науково — технічної діяльності промислово розвинених країнах і країн. Формується системна основа задля досягнення результатів розвитку науку й техніки державою, націлена за проведення міжнародного науково — технічного співпраці у сфері створення і поширення прогресивної технології з належним урахуванням всіх міждержавних інтересів, включаючи правничий та обов’язки розробників, постачальників і користувачів приобретённой технології. Це розкриття доступу країн досягненням сучасної науку й техніки, створенню, зміцненню й розвитку науково — технічної інфраструктури, і навіть своєї діяльності в передових науково — дослідницьких мереж і технико — технологічних областях. 4, з. 429−432].

До важливого інституту світового господарства слід віднести ВЕЗ, особлива форма міжнародної економічної інтеграції. Зазвичай це частина національної території зі спеціальними пільговими зовнішньоторговельним, митним і, інвестиційним, валютно — фінансовим і податковим режимами, поощряющими господарську діяльність іноземних учасників, залучення зовнішніх інвестицій і передових зарубіжних технологий.

Економічна мета переслідує активізацію, розширення зовнішньоторговельної і загалом зовнішньоекономічної діяльності; залучення іноземного і вітчизняного капіталу; зростання надходжень до бюджету і мети подальшого развития.

У межах соціальної мети вирішуються завдання: створення нових робочих місць, зростання зайнятість населення; підвищення кваліфікаційного рівня працівника з урахуванням використання світового досвіду; формування сучасних менеджерських кадрів; підвищення добробуту і рівня життя населення; прискорення розвитку соціальної і побутової инфраструктуры.

Виробнича і науково — технічна мети включають: концентрацію науково — технічних кадрів, зокрема зарубіжних, і навіть матеріально — фінансових ресурсів на пріоритетні напрямки; повнішого використання наявних потужностей, зокрема, конверсійних, розвиток производственно — моральної инфраструктуры.

ВЕЗ постає як реальним і досить ефективний інструмент включення економік на світовий господарство. Вони на активну зовнішньоекономічну діяльність, велику сприйнятливість до сучасній техніці і технологіям, створення цільових поизводств, відповідної інфраструктури. Разом про те ВЕЗ постає як практичний важіль адаптації всієї національної економіки до світової господарству, прискорюючи цей процесс.

Можна говорити кількох основні типи ВЕЗ, разграничиваемых по певним признакам:

— за рівнем і колу розширюваних завдань: складські, транспортні зони, вільні порти; промислові й експортні; науково — технологічні зони, технополіси і технопарки, інноваційні центри; комплексні багатопрофільні СЭЗ;

— за величиною території: точкові (фірма, склад, термінал); територіально — масштабні (промислово — експортні зони, технопарки); особливо великі (регионы);

— за напрямами і сферам господарської спеціалізації: підприємства галузеві (переважно галузевого профілю), секторальної (видобуток, обробка, услуги), функционального (банківська, комерційна деятельность);

— по бере участь сторонам і особливостям розташування: міжнародні, приграничные.

Всі ці різновиду об'єднують у поняття ВЕЗ. Вони сприяти прискоренню економічного зростання, ефективному встраиванию національної економіки світового господарства. [13, з. 30−33].

Основними формами міжнародних економічний зв’язків є: міжнародної торгівлі товарами і послугами; міжнародні коопераційні зв’язку у сфері виробництва; рух капіталів також іноземних інвестицій; міжнародна міграція робочої сили в; обмін у сфері науку й техніки; валютно — фінансові та кредитні отношения.

Провідною формою міжнародних економічних відносин продовжує залишатися міжнародна зовнішня торгівля, каналами якої опосередковується основний обсяг операцій, який проходить рамках інших форм зовнішньоекономічних зв’язків. Відповідно цьому на сучасному світовому господарстві функціонують, тісно взаємодію друг з одним, світові рынки:

— товарів хороших і услуг;

— капиталов;

— робочої силы.

Разом вони утворюють єдиний світовий ринок, охоплюючий відносини купівлі - продажу, складаються між національними економіками у межах світового господарства. Тим самим було міжнародної торгівлі остаточно перетворюється на комплекс методів, форм і коштів за обміну товарами і послугами між странами. 14, з. 749].

Розвиток регулювання світового фінансового ринку (эенргетика).

Сучасний рівень економічної взаємозалежності країн і глобалізації світового господарства вимагають регулювання світової торгівлі, вкладених у встановлення рівноправних умов отримання усіма учасниками справедливих вигод від сталого розвитку зовнішніх економічних зв’язків. Разом про те це виключає можливості особливого підходи до ряду відділу міжнародних організацій з питань що стосуються світового фінансового ринку чи окремих його елементів. Це стосується як до організаціям, а й до тих, де її участь повинна відбутися на найближчому майбутньому, і навіть до секторам, де поки відсутні інституційно оформлені міжнародні организации.

Ситуація на світовому ринку нафти на кінці 2001року чинності викликає думка про тому, що з країн — спостерігачів у ОПЕК є спільні інтереси для налагодження взаємного співробітництва, зокрема у відносинах ОПЕК. Про це свідчить візит мексиканського міністра енергетики до Москви 2001році. Мета візиту — координація політики на ринку в критичного моменту, домовилися про активізацію двосторонніх науково — технічних контактів, і про діяльність з використання попутного газу. Усе це вважатимуться першими конкретними кроками в правильному направлении.

Разом про те було виправдано домагатися включення до повістку Конференції міністрів країн — членів СОТ розробки спеціального міжнародного Угоди по урану. Угоду міг би регулювати його куплю — продаж до відповідність до загальними правилами світової торгівлі, і з урахуванням специфіки цього товара.

Єдиною багатосторонній міжурядової організацією енергетичного профілю, у якій повноправно бере участь Росія, є МАГАТЕ. Зв’язки з потребами національної програмою будівництва і експлуатації великої кількості нових АЕС у найближчому майбутньому необхідна активізація цього участі, наприклад, як пропонують деякі відомі російські фахівці, у сфері здійснення великомасштабного міжнародного проекту розробки оптимального варіанта ядерної технологии. 10, з. 35−36].

Вплив багатосторонніх організацій поставляють на світовий енергетичний рынок.

Першою, і поки єдиною багатосторонній міжурядової організацією, що займається питаннями регулювання світового енергетичного ринку загалом є Міжнародне енергетичне агентство. Програма дій МЕА, що передбачає підвищення ефективності використання, зміні структури її споживання користь альтернативних джерел, розширення співробітництва з країнами — членами і міжнародними організаціями задля об'єднаного вирішення актуальних питань розвитку енергетики, вдосконалення інформації стану війни і перспективи розвитку світового енергетичного ринку сприяння стабільності у постачанні энергией.

Метод протидії зниження світових нафтових цін шляхом скорочення її видобутку має недоліки для ініціаторів такої політики. Хоча у короткостроковій перспективі скорочення може зменшити зниження цін і навіть підвищити їх, в довгострокової - така політика веде зменшення частки що у скорочення видобутку постачальників на світовому ринку нафти, що послаблює її й обмежує можливості й надалі проводити стан рынка.

Імпортують нафту країни різними шляхами прагнуть зменшити залежність національної економіки від іноземних неї, а найбільші у світі нафтові монополії здійснюють злиття і поглинання, які дозволяють з позиції сили домагатися поступок від країн — експортерів нафти. Періодично різкі коливання нафтових цін відбивають вразливість чинного механізму. 12 32- 33].

2. Наднаціональні інститути та їхні роль світової экономики.

За сучасних умов склалися три типу міжнародних організацій за співвідношенням обсягу компетенцій, перераспределяемых між державою та «міжнародної організацією: міжурядові організації, здійснюють координаційні функції; міжнародні організації, виконують окремі наднаціональні функції; повністю наднаціональні организации.

У міжурядових організаціях, здійснюють координаційні функції, перераспределённая компетенція залишається спільної державі і закупівельних організацій. Зазвичай організація наділяється правом зобов’язувати своїх членів і їх злагоди і проти їхньої згоди шляхом прийняття обов’язкових рішень більшістю голосов.

У міжнародні організації, виконують окремі наднаціональні функції, конкретні запитання передаються тільки у ведення міжнародної організації. До них належать глобальні проблеми сучасності, потребують особливих механізмів регулювання. У міжнародних організаціях обмеженого наднаціонального типу в установчих документах встановлено гранично широка і об'ємна компетенція, яка зачіпає основні компоненти державної влади що обмежує функції держави стосовно їх компонентами. До організаціям, виконуючим наднаціональні функції, належить група від Світового банку, і навіть МВФ. Їх наднациональность визначається широкі й жорсткі компетенціями в області валютно — фінансових питань, закріплених у тому статутах. Статут МВФ затверджений у 1945 году, жорстоко обмежувалася компетенція держав — членів у сфері валютно — фінансової політики, в частности:

— держава — член позбавлялося права самостійно вводити валютні обмеження, змінювати пріоритет валют, проводити девальвацію і ревальвацію (грошову реформу) валюти. Останнє ставало можливо лише з згоди Фонду (ст. 4, сек.1 Статуту МВФ).

— держава — член зобов’язувалося надавати Фонду на його вимогу звіт про своє бюджетно — фінансове становище; у разі невиконання цих вимог до держави — члену застосовувалися санкції, які включають призупинення користуванням правами члена Фонду терміном рік і виняток його з п’яти членів (ст. 4, сек.6). У той самий час Фонд отримує право пропорційно змінювати курс валют держав — членів, повідомивши їх про цьому за 72 години (ст. 4, сек.7).

Аналогічні статті містилися й в Статуті МБРР. У перші десятиліття діяльності МФВ і МБРР суворо контролювали дотримання даних повноважень. Згодом відбулися зміни, знайдені свій відбиток у їхніх статутах. Держави — члени отримали право змінювати курсу своєї валюти без згоди МВФ і МБРР. Санкції порушення умов користувача спеціальними кредитними повноваженнями, передбачені, зокрема, статутом МВФ (ст. 29 сек.2), що виражаються в призупинення права голосу і права отримання допомоги, є часткове обмеження участі держав в діяльності МВФ. У Статуті МБРР встановлено, що під час призупинення членства держава може користуватися правами, що випливають із членства…, включно з правом виходу, але залишається суб'єктом всіх обов’язків перед організацією (ст. 6, сек.2). Аналогічні статті зберігають у статутах МФК (ст. 5, сек.2) і МАР (ст. 7, сік 2) [1,с. 34−35].

Міжнародний фонд.

МВФ було створено липні 1944 року. Статут МВФ було підписано 29 країнами й набрав чинності у грудні 1945 года, і з березня 1947 года, МВФ став функціонувати. Місцезнаходження — Вашингтон.

З початку МВФ став найважливішої організацією, покликаної забезпечити нормальне функціонування повоєнної міжнародної валютної системи. По з розвитком міжнародної валютної системи статут МВФ тричі змінювався: першим переглядом статуту МВФ (1968 -1969год) була викликана запровадженням СДР (спеціалізовані правовзаимствования); другий перегляд (1976 — 1978 год) був пов’язаний зі становленням Ямайської міжнародної системи; третій перегляд (початок 90-х) стався з за призупинення прав боржників, мають серйозну заборгованість, оплатити що вони над состоянии.

Капітал МФВ створюється з допомогою внесків держав — членів в відповідність до встановленої кожного з них квотою. Величина квоти визначається найвищим рівнем економічного розвитку (обсягом ВНП) і її роллю у господарстві і держави-лідери міжнародної торгівлі. Розмір квот переглядається щоп’ять років, залежно потреби МВФ і економічного становища країни. Нині США належить 17,7% голосів на керівних органах МВФ, а разом із західними союзниками, переважна більшість голосов.

Вищим керівним органом МВФ є Рада управляючих, у якому всі країни — члени представлені своїми міністерствами фінансів чи керівниками центральних банков.

Згодом у міжнародної валютної системі відбулися зміни, які позначилися в, завдання й функціях, напрямах діяльності МВФ. МВФ — найбільший кредитор світу. І це зобов’язання змушує все більшість держав розпочинати члени МВФ. Нині до його складу складаються з близько 200 країн, тобто всі країни світового сообщества.

Кредити МВФ видають у іноземній валюті вирівнювання платежів балансів держав — членів. Для одержання кредиту країна повинна дотриматися певні умови зі зміни своєї економічно і політично, що висуваються її МВФ. «Програма стабілізації економіки» терміном від одного до трьох років, які розробляє країна за сприяння МВФ, служать доказом платоспроможності цієї країни. Якщо — член Фонду порушать деякі взяті він зобов’язання, то МВФ переглядає умови надання кредиту (його обсягу, строки одержання й дуже далее).

Інакше країни виконати умови, запропоновані їй МВФ, вона втрачає право до світового ринку капіталів. Держави, які вступили до МВФ, зобов’язані систематично інформувати Фонд про стан своєї економіки: розмірах її золотого запасу і валютних резервів; платёжном балансі; грошовому зверненні; рівні іноземних інвестицій, а країни з перехідною економікою, ще, про перебіг приватизації, розвитку приватного сектору та прочее.

МВФ виконує такі функции:

— здійснює нагляд за міжнародної валютної системой;

— сприяє стабілізації курсів валют та впорядкування валютних відносин між членами фонда;

— надає допомогу усім своїм членам, як промислово розвиненим, і країнам, котрі мають проблеми з платежами і балансами даючи і їм короткострокові і довгострокові кредиты;

— поповнити запаси валюти країн — членів шляхом випуску і розподілу СДР;

— створює свої фінансові ресурси переважно рахунок квот — внесків стан — участниц.

Нині перед МВФ встає ряд проблем, які прагнуть більш оперативного рішення. Нині Міжнародний фонд — це найбільш авторитетна міжнародна організація у сфері валютно — фінансових отношений.

Світового банку. Як і МВФ, СБ належить до установ, народженим Бреттон — Вудской валютної системой.

Світового банку складається з кількох установ: Світового банку реконструкції й розвитку (МБРР), створеного 1945 году, і трьох філій МБРР: Міжнародною фінансовою корпорації (МФК) що утворилася 1956 году, Міжнародна асоціація розвитку (МАР), створеної 1960 году, Міжнародного інвестиційно — гарантійного агентства (МИТІ), створеного 1988 году, і навіть континентальних філій МБРР і в Америці, Азії, Африці і Европе.

Головним закладом структурі від Світового банку є Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР). Членами МБРР може бути лише держави — члени Міжнародного валютного фонду. Вищі керівні органи МБРР — Рада управляючих і Директорат (виконавчий орган). Разів у рік проходять сесії Ради управляючих у складі міністрів фінансів чи управляючих центральні банки країн — членів МБРР, причому сесії Ради МБРР проводяться що з МВФ. МБР отримує кошти від внесків країн — учасниць, а й від облігацій. Які можуть купувати приватні компанії, різні установи, громадські й урядові организации.

Міжнародний банк реконструкції й розвитку (як і, як і МВФ) має статус спеціалізованого установи ООН. Але водночас МБРР — це самостійне установа, має свої власні специфічні цілі й задачи.

Головне у діяльності МБРР — надання довгострокових кредитів урядам, а як і приватним компаніям країн — членів Банку (під обов’язкові державні гарантії). Більшість кредитів іде в розвитку інфраструктури: енергетики, зв’язку, транспорту. МБРР збільшив частку коштів, які направляються сільському господарстві (до 20%), промисловість (до 15%), і навіть освіту і здоров’я. Кредити надаються тільки під обгрунтовані конкретні нові проекти та програми, які б структурну перебудову економіки країн — заемщиков.

З початку МБР орієнтувався для подання допомоги у відновленні економіки країн Західної Європи, зруйнованої Другої світової війною. Із середини 50х років його на все більшою мірою зв’язана з розвиваються Африки, Азії, Латинська Америка. До останнього час МБРР (крім названих проблем) займається питаннями врегулювання зовнішнього боргу, оздоровлення платіжного балансу країн і надає їм цієї мети позики. Нині МБР перетворився на центр вироблення стратегій та розвитку стран.

Специфіка діяльності трьох філій МБРР — Міжнародною фінансовою корпорації, Міжнародної асоціації розвитку, Міжнародного гарантийно — інвестиційного агенства ось у чому: МФК стимулює експорт приватного капіталу що розвиваються і фінансує переважно приватний сектор економіки країн (переважно високорентабельні приватні підприємства); МАР надає пільгові, нерідко безвідсоткові, кредити найменш розвинених країн із метою сприяння їх економічного розвитку та підвищення рівень життя. Кредити надаються терміном до 50 років, зі сплатою до 0,75% річних; МИТІ займається наданням гарантій іноземних інвесторів, що вкладають капітали у економіку менш розвинутих країн. Кормі того, надаються послуги інвестиційного консультирования.

Діяльність МВФ і МБРР як найтісніше пов’язана. Для успішної захисту національних інтересів країн у відносинах з цими організаціями необхідно передусім зробити ці відносини стійкими, що вони грунтувалися на пріоритеті довгострокових цілей і завдань. Кредити МВФМБРР здатні активно сприяти рішенню фінансових, структурних та інших проблем затяжного перехідного періоду економіки страны.

[2, ст 226−230].

За задумом творців МБРР і МВФ, фонд мав забезпечувати розробку короткостроковій стабілізаційної політики й контролю над ній, тоді як банк — здійснювати середні - і довгострокові структурні реформи, у економіці держав — членів. Насправді їхню взаємодію призвело до досить простий принципі: МБРР відмовлявся давати позики на реконструкцію галузі тих країн, які мають стабілізаційної програми, схваленої фондом.

Аналіз практики МБ — МВФ останніх свідчить у тому, що елементи наднациональности у тих організаціях виявляється у більш «м'якої» формі, і аж ніяк зникли. Швидше ці елементи отримали «нове розвиток. На особливість системи МБ — МВФ вказують багато західні дослідники, характеризуючи її як головний чинник, що знижує активність діяльності системы.

У установчих документах інституційно — правової механізм був змальований у найзагальніших рисах і включав: систему органів управління — вищий, виконавчий, адміністративний; систему голосування основі принципу зваженого голосування; право прийняття обов’язкових для держав — членів решений.

Структура. Виконавчими органами МБРР і МВФ є директораты, які з двадцяти директорів — представників держав — членів. Ряд держав призначають свого постійного директора. Це дається лише держав, які мають найбільшу квоту голосів. Слід зазначити, що призначення свого директора то, можливо надано будь-якій державі, має особливі відносини з МВФ (наприклад, що його валюта найчастіше використовується державами — членами фонда).

У практиці МБРР — МВФ стала вельми поширеною здобув досвід створення різних внеуставных комітетів. Ці організації бувають два види: об'єднання структури кількох організацій (наприклад, Об'їдений комітет в розвитку МВФ І МБРР) чи комітети группирующие держави — члени зі подібними интересами.

У проекті рішення готуватися у одному з цих комітетів, потім передається у Світовий комітет чи безпосередньо — до Ради управляючих чи директорат, де приймається у вигляді рішення організації, зазвичай без яких — або серйозних изменений.

Комітети підготували пропозиції з надали їх Тимчасовому комітету, прийняв як проект рішення Ради управляючих рекомендації комитета.

Рішення. Принцип взешенного голосування на МБРР — МВФ залишається основою прийняття рішень. Держава — член в МВФ і МБР має «250 базисних голосів», яких додається за одним голосу за кожні 100 тисяч СПЗ його квоти. «Базисні голоси» на досить специфічну форму служать цілями реалізації принципами суверенної рівності держав. Кількість голосів, набирающихся понад «базисних», визначає становище держави у міжнародної валютно-финансовой системі. З іншого боку, прагнення держав — членів надавати своє національне валюти з метою кредитування. Позиції країн — кредиторів посилюються з допомогою «поправок» до кількості їх голосів. При «поправках» додається за одним голосу за кожні 400 тисяч СПЗ чистих продажів національної валюты.

Видача кредитів дозволяє державі - члену мати додаткове кількість голосів. У разі, якщо держава — член бере кредити — у іноземній валюті понад встановлених йому квоти, воно втрачає по одному голосу за кожні 400 тисяч СПЗ чистого одержання кредиту в іноземній валюті. [4, 192−196].

Так само цікаві рекомендації, створені задля структурну перебудову національної економіки держави — члена. Зазвичай, комплекс заходів структурної адоптации формується співробітниками (експертами) МБРР з урахуванням специфіки економіки цієї країни, але із застосуванням заходів, що працюють у ринкових умов: лібералізація ціноутворення, фінансової системи та внутрішньогосподарського обміну, приватизація власності держави, раціоналізація держсектора, залучення іноземних інвестицій, конверсія військового сектори й таке інше. Такий документ складається експертами фонду з допомогою експертів банку і фахівців країни — члена. У частині Основних напрямів підраховуються все фінансові надходження, які очікує отримати гроші з найрізноманітніших джерел. У другій частині перераховуються всі ті зміни у економічну політику, що має (погоджується) провести дане правительство.

Становище МБ — МВФ зазвичай будуються з урахуванням чотирьох принципів: 1. Раціональна макрополитика — уряд повинен зменшити державні витрати, забезпечити необхідний рівень надходжень до бюджету, суворо контролювати позики держави й рівень емісії грошей, підтримувати конкурентний обмінний курс своєї національної валюти. 2. Раціональна мікроекономічна політика — уряд повинен звільнити ціни, відмовитися від регулювання ринку, запровадити свободу експорту — імпорту продукції, створити розвинену правову систему, які захищають права власності. 3. Вільна торгівля — уряд повинен послабити заходи захисту своєї промисловості, створити умови для вільної конкуренції товарів. 4. Соціальні гарантії - уряд повинен забезпечити ефективну діяльність головних соціальних інститутів: освіти, охорони здоров’я, захисту окремих груп населения.

Дотримання цих принципів гарантує, що може прогнозувати фінансування його витрат з структурну перебудову економіки з резервів МВФ — МБРР.

МБ — МВФ серйозно обговорюють внесення в статути положень про повноваженнях міжурядових організацій на висновок кредитних угод із приватними инвесторами.

Отже, Світовий банк і міжнародний валютний фонд створювалися як міжурядові організації, що визначають принципи і правил функціонування міжнародної фінансової систем. Ця функція залишається визначальною у тому роботи і сьогодні. У той самий час компетенція банку і фонду значно розширилася: НАТО і ЄС еволюціонували від рішення вузькоспеціальних валютно-финансовых запитань до макроекономічному прогнозуванню стосовно як до держав — членам, і до світової ринку загалом. МБ — МВФ перетворитися на своєрідний інтелектуальний економічний центр світового масштабу. У цьому функції власне фінансового характеру (кредитування, надання позик) перестали бути визначальною для діяльності цих организаций.

МБРР — МВФ у сфері правовим регулюванням незмінно дозволяють схильність до гнучким і динамічним методам, що дозволяє їм вводити нові юридичні інститути. У цьому інституційно — правової механізм МБ — МВФ і сьогодні містить елементи, зумовлені в международно-правовой доктрині як наднаціональні. До цих елементів належить: а) широка компетенція організацій із формування макроекономічної політики у міжнародному масштабі; б) створення обов’язкових і рекомендаційних правил поведінки держав — членів при жорсткому контролі їх виконання за допомогою спеціальних механізмів (нагляд — санкція); в) розширення повноваження міжнародних службовців у процесі вироблення правил поведінки держав і контролю над дотриманням; р) поширення практики обязывания юридичних країн — членів фінансувати стабілізаційні програми МБ — МВФ. [7,с. 198−201].

Особливостями наднаціональної організації является:

— право міжнародної організації втручання у питання, які стосуються внутрішньої компетенції держави відповідно до його конституции;

— повноваження організації створення з метою регулювання цих питань: (а) правил, обов’язкових на розподіл державам — членів; (б) механізмів контролю та примусу виконання цих правил;

— покладання широких повноважень із створенню правив і контролю право їх дотриманням на непредставительные органи, тобто міжнародних служащих;

— право організації своїми рішеннями зобов’язувати і управомочивать фізичних юридичних осіб держав — членов.

Міжнародної організацією наднаціонального типу є Європейський союз (ЄС), що у особі про свої головні органів — Європейської ради, Європарламенту, Ради Європейського Союзу Європейської комісії уповноважений створювати правила — регламенти і директиви, обов’язкові для країн — членів. Крім того склад ЄС входить такий орган. Як Європейський суд, який контролює дотримання регламентів і директив й володіє повноваженнями на примус держав — членів до исполнению.

Прикладом взаємодії міжнародної організації та урядів держав — членів може бути Світову організацію торгівлі - ВТО.

СОТ — є багатосторонній торговий договір, визначальний правничий та обов’язки урядів у сфері міжнародну торгівлю товарами і послугами. Становище угод. Їхнім Виокремленням правову базу СОТ, фактично кодифікує світову комерційну практику, обперту на складна система багатосторонніх відносин, конвенцій, рішень, вироблених з урахуванням національних законодавств найбільших країн світу. СОТ — це своєрідний синтез національних правових систем у сфері регулювання міжнародних торгово — економічних відносин. Країни, які перебувають поза системою усталеними міжнародними правилами, визначених СОТ, що неспроможні брати участь у повних правах у розвитку світової торгової системи та, зокрема, у нових багатосторонніх переговори з розвитку. [1,с.37].

Наднаціональні органы.

Необхідність уніфікації правил, зокрема антидемпінгового оподаткування, веде до укладанні двосторонніх і багатосторонніх угод. Прикладом першого підходу може бути Угоду про партнерство. З багатосторонніх — це передусім комплект угод, ув’язнених на уругвайському раунді переговорів ГАТТ. Положення цих домовленостей передбачають створення спеціальних органів. Створення таких органів обумовлена тим, що за відсутності контролем із боку наднаціонального інституціонального механізму прийняті односторонні заходи можуть поставити під загрозу стабільність поступок щодо доступу на рынки.

Органи, створені відповідно до угодою про заснування СОТ і несподівано Антидемпінговим кодексом.

СОТ — це законодавча інституціональна основа міжнародної торгової системи. СОТ є форумом на переговори між учасниками по питанням багатосторонніх торговельних відносин за. СОТ виконує також адміністративні функції Домовленості щодо правил і процедурах, регулюючих можливість розв’язання спорів. Відповідно до Угодою СОТ були образованы:

— Конференція міністрів, що складається з представників усіх членів СОТ, виконує функції СОТ, і навіть назначающая Генерального директора, який у часи чергу призначає співробітників Секретариата;

— Генеральний рада, виконує функції Конференції міністрів в перервах між його заседаниями.

З іншого боку, були засновані різні поради й комітети до виконання функцій, запропонованих їм відповідними угодами. Ці органи інформують Генеральний рада про його деятельности.

Комітет із антидемпінгової практиці, курируемый Радою з торгівлі товарами, створений відповідності зі статтею 16.1 Антидемпінгового кодекса.

До складу названого комітету входять представники від транспортування кожної країни — учасниці Антидемпінгового кодексу, причому кількість радників і помічників представника не ограниченно.

Країни — учасниці доповідають (разів у півроку) Комітету з антидемпінгової практиці про всіх прийнятих тимчасових чи остаточних антидемпінгових заходи. Такі доповіді видають у розпорядження Секретаріату з вивчення іншими — учасницями. З іншого боку, кожна — учасниця повідомляє Комітет із антидемпінгової практиці про компетентних органах, які уповноважені порушувати і проводити розслідування і інформують представників країн про національному порядку ініціювання і проведення антидемпінгових расследований.

[3, з. 93−96].

Світову організацію торгівлі є об'єднання держав, які у розвиток Генеральної угоди за тарифами і торгівлі. Основним документом, оформляющим СОТ, є Угоду про установі організації, додаткове пакетом з понад 50 відсотків багатосторонніх торговельні відносини соглашений.

Країна, вступаюча у СОТ, має бути готовою до постійному діалогу з організацією, оскільки угоди не статичні і розуміють можливості для різного розуміння тих чи інших їх положень. Угоди є інструментом одних учасників, які домагаються переваг над іншими чи за сёт других.

Прийняття цих зобов’язань та подальші кроки регулюючих органів по їх здійсненню здатні на заваді значний вплив на національні товарні ринки і вільні ринки услуг.

Іноземні компанії, чи це виробники товарів, емітенти цінних паперів чи постачальники послуг, отримавши доступ на внутрішній ринок кожної країни, вступатимуть з громадянами і юридичних осіб в правовідносини пов’язані з своєї фахової деятельностью.

Однією з документів, які входять у пакет за міжнародні договори, до яким ніби беручи СОТ приєднується країна — учасниця, є Генеральну угоду про надання послуг, предметом якого є послуги, оказываемые:

— із території одного учасника завезеними на територію другого;

— біля учасника споживачам, які є біля іншого державами — участников;

— постачальником послуг однієї з учасників посредствам комерційного представництва біля будь-якого другого;

— постачальником послуг однієї з учасників посредствам напрями своїм співробітникам — громадян цієї країни — учасниці завезеними на територію іншого участника.

Отже, у кожному з поданих випадків міжнародні приватно — правові питання мають знайти своє дозвіл посредствам прийняття системи спеціальних потребує матеріальних та коллизионных норм, які враховують інтереси держави й специфіку відповідного сегмента громадянського оборота.

Генеральну угоду про надання послуг встановлює, що кожен учасник торгової організації у відношенні послуг і закордонних компаній, що надають послуги, зобов’язаний забезпечити таких компаній і відповідатиме послуг режим щонайменше сприятливий, ніж який діє у будь-який іншій країні - учасниці Генеральне соглашения.

Під терміном «постачальник фінансових послуг» розуміється будь-яке юридичне обличчя або громадянин держави — учасника ВТО.

СОТ немає права встановлювати обмеження щодо конкуренції іноземних постачальників відповідних товарів та послуг з монополістом як над ринком, і у разі використання монополістом свого положення у частковості надання тих чи інших послуг безпосередньо чи посредствам афілійованих із Юлією ним компаній. [9,с. 59−61].

Важливе значення для СОТ на справі розширення співробітництва з Бреттон — Вудскими інститутами має можливість використання інформаційних джерел цих організацій, і навіть координація роботи щоб уникнути невиправданого дублювання їх дій. Зокрема велику цінність для СОТ має використання макроекономічної інформації поддготавливаемой МВФ, особливо в складанні регулярних оглядів торгової політики країн — членів СОТ. Він також доступом до важливим інформаційним джерелам, які має МБРР, до частковості. До даним про світової заборгованості. Показниками світового розвитку взагалі. І економічного становища країн загалом і з окремим континентам.

З спільної мети кращого використання спільних ресурсів для користі всіх країн, останніми роками СОТ зосередив свої зусилля на підтримки найменш розвинених стан із єдиною метою найефективнішою інтеграції до світової економіки, розширення участі України в міжнародній торговле.

Останніми роками активізувалися зв’язку СОТ з неурядовими організаціями. Взаємини із ними регулюються Марракешским протоколом і наступними рішеннями Генерального Ради СОТ. Ці організації мають на міністерських конференціях з урахуванням «процедури попередньої реєстрації», і навіть беруть участь у різних симпозіумах, організованих по певної тематике.

Великі надії у зв’язку покладаються на нараду міністрів торгівлі країн СОТ на Катарі (намічалося на листопад 2000 р.), у якому передбачається ухвалити рішення про проведенні нового раунду багатосторонніх торгових переговорів рамках СОТ. Проте, на думку Генерального директора СОТ Майкла Мура, для успішного проведення наради в Катарі вже необхідно домовиться про повістці для створення нового раунду переговоров.

На березень 2001 р. членами СОТ стало 140 країн. І них припадає понад 90% світової торговли.

Кормі того, близько тридцяти країн ведуть перемовини про вступ у СОТ, перебуваючи в різних стадіях переговорного процесу з кожної країни, що має намір ввійти до СОТ, створюється робоча группа. 10, с. 4−5].

Генеральну угоду за тарифами й торгівлю (ГАТТ).

Основу міжнародної торгівлі становили двосторонні торгові договору. Їх недолік у тому, що вони охоплювали лише вузький список двосторонньої торгівлі. Результати укладання обопільних умов виявлялися несподіваними: від нього вигравали виробники третіх країн, які надавали ніяких поступок зі своїми стороны. 5, з. 63].

ГАТТ — багатостороннє угоду, містять принципи, правові норми, правила ведення і державної регулювання взаємної торгівлі країн — учасниць. ГАТТ було однієї з найбільших міжнародних економічних організацій, розмах якої охоплювала 94% світової торгівлі. Правовий механізм ГАТТ грунтувався ряд принципів, і норм:

— недискримінація торгувати, забезпечувана взаємним наданням, з одного боку, режиму сприяння щодо експортних, імпортних і транзитних операцій що з ними митних мит і зборів, з другого боку, національного режиму, яка урівнює в правах товари імпортного і вітчизняних стосовно внутрішнім загальнодержавних податках і зборів, і навіть правилам, регулюючих внутрішню торговлю;

— режим найбільшого сприяння, який означав надання договірними сторонами одна одній тих прав, переваг й відповідних пільг, якими має в них будь-яке третє держава. Цей принцип може поширяться з їхньої ввезення і вивіз товарів, мита, промисловість, мореплавання, правове становище юридичних і фізичних лиц;

— використання переважно тарифних засобів захисту національного ринку, усунення імпортних квот та інших нетарифних ограничений;

— прогресивне зниження митних тарифів шляхом проведення багатосторонніх переговоров;

— надання преференційного режиму на торгівлі з що розвиваються странами;

— дозвіл виникаючих торговельних суперечок шляхом переговоров;

— взаємність у наданні торгово — політичних уступок. 7, с.93−94].

Важливим принципом ГАТТ є неприйнятність односторонніх дій. Торгові бар'єри ліквідовувалися динамічно. На перших сесіях переговори зазвичай велися між основними виробниками покупцями окремих товарів хороших і згодом до досягнутим угодам приєднувалися інші государства.

Угоди підготовлялися з урахуванням спеціальних джерел таким чином, сума недоотриманих від ліквідації мит коштів який — або країни опинялася рівної сумі зменшення платежів з мита, зниженням на товари, експортовані даним государством.

Ставлення країн — учасниць до непрямим субсидіях полягала у наступному. Виробництво найчастіше субсидировалось й не так з єдиною метою розширення експорту як із метою підтримки зайнятості в економічно відсталих районах. Розробники кодексу за сталою практикою субсидування ми змогли знайти прийнятне узагальнену визначення поняття «непрямі субсидії». Кодекс допускає запровадження компенсаційних мит в тому разі, якщо імпорт субсидованих товарів призводить до значним матеріальних втрат у Раді національної промышленности.

Країни — учасниць беруть зобов’язання не застосовувати особливі стандарти по іноземних товарам, орієнтувати наскільки можна результати які у країнах випробувань на міжнародні стандартів, і про можливі нововведення, від предшествующих.

Оцінюючи діяльність ГАТТ, можна визначити її як втілення в життя програми з перебування компромісу між прихильниками ідеального і реального підходів до проблеми регулювання міжнародних економічних відносин. Міжнародна торгівля розвивається вищими темпами по порівнянню зі зростанням світового производства.

Цей успіх супроводжувався появою низки нових проблем, що пов’язані з зростанням кількості членів ГАТТ, розширенням регульованих питань. Збільшення членства ГАТТ утрудняло втілення у життя принципу взаємних поступок, оскільки ставало все важче забезпечувати рівність одержуваних пільг понад 90 учасників. Малі країни, зокрема багато що розвиваються, не раз обвинувачували ГАТТ в орієнтації задоволення інтересів найбільших держав, соціальній та тому, що він забезпечує рішення найважливіших їм проблем експорту мінерального сировини й сільськогосподарської продукции.

Труднощі у діяльності ГАТТ виникли у зв’язку з розширенням кола з аналізованих запитань і передусім включенням до сферу регулювання нетарифних барьеров.

Підхід до нетарифному регулювання полягає у принципі «прозорості», тобто у заміні, наскільки можна, найчастіше «заморожуванням» тарифних ставок. Рішення ГАТТ з питань регулювання нетарифних бар'єрів практично орієнтують й не так з їхньої ліквідацію, скільки на координацію використання окремими державами цих барьеров. 5, с. 66−71].

На регіональному рівнях можна виділити такі міжнародні організації :

Європейський Союз (ЕС)зиждется у трьох основаниях:

— Європейські співтовариства, що доповнюються стратегіями і формами співробітництва, передбаченими Договором.

— Загальна венешняя політика та політика у сфері безопасности.

— Співробітництво у сфері юстиції і розвитку внутрішніх дел.

Цілі ЕС:

— Освіта тісного союзу народів Европы.

— Сприяння збалансованого і стійкого економічного та соціального прогресу, особливо шляхом створення простору без внутрішніх кордонів, посилення економічного і «соціального взаємодії, створення економічного і валютний союз та введення у перспективі єдиної валюты.

— Твердження Європейського Союзу на міжнародній арені, особливо шляхом проведення спільної зовнішньої та політики у сфері безпеки, включаючи перехід у перспективі до спільної боці политике.

— Розвиток співробітництва у сфері юстиції і розвитку внутрішніх дел.

— Збереження і збільшення загального достояния.

Принципи ЕС:

— Повага національних достоїнств держав — членів, системи правління яких засновані на демократичних принципах.

— Повага правами людини відповідно до Європейської конвенцією про захисту чоловіки й конституційним традиціям, загальним на розподіл державам — членов.

Органи ЕС:

1 Європейська рада, його членами є глави держави чи урядів держав — членів і голова Європейської комісії, їх заступники — міністрів закордонних справ і з членів Комісії. Європейська рада проводить щонайменше двох сесій на рік за головуванням глави держави ви чи уряду, головуючого тепер в Совете.

2 Європейський парламент, Рада ЄС, Європейська комісія, і Європейський суд здійснюють своїх повноважень відповідно до буквою і духом про освіті Європейських товариств, наступних договорів і актів, які у їх доповнення чи зміну, і згідно з іншими положеннями Договору про ЄС. 626 депутатів Європейського зборів обираються під час загальних виборів у 5- ти літній термін. Кількість депутатів, обраних від транспортування кожної стани залежить в основному від кількості її населення. Депутати об'єднують у групи в відповідність до їх політичними переконаннями, а чи не з потребами національної принадлежностью.

3 Рада Європейського Союзу складається з міністрів урядів держав — членів. З одного боку, він забезпечує рамки участі урядів держав — членів. З іншого — несе відповідальність за прийняття рішень Співтовариства виходячи з положень, висунутих Європейської комісією. Постійні представники підтримують контакти між країнами — членами і Співтовариством, готують порядок денний для Ради міністрів та координують роботу з підготування проектів рішень Співтовариства. Вони з допомогою генерального секретаріату і створення робочих групп.

4 Європейська комісія є виконавчим органом й має відповідальність за дотримання виконання Договору. Її повноваження полягають у от законодавчій ініціативі, постійному контролі й імплементації. Вона єдиний органом, які мають правом законодавчої ініціативи у межах Співтовариства, і може впливом геть процес, застережно прийняття нового «європейського закону» кожному його етапі. Вона контролює правильність застосування застосування положень Договору і рішень інститутів ЄС, може порушити питання порушенні яким — або державою — членом Договору рішень ЄС у разі необхідності передати справу до Європейського суд. Комісія може встановлювати правила імплементації окремих статей Договору й управляти ними розподілом бюджетних коштів, виділених на оперативну діяльність Співтовариства. Кожен із членів комісії має конкретні обов’язки, він спирається на невелику групу політичних радників і консультантів, і адміністративного аппарата.

5 Європейський Суд в Люксенбурге, що з 15 суддів і 9-те генеральних прокурорів, «має забезпечити, щоб за інтерпретації і застосування Договору дотримувалися закон». Обидві групи призначаються на шестирічний термін по загальному згоди держав — членів. Юрисдикція Судна поширюється між державами — членами, між інститутами, між інституціями та индивиддуумами. Він уповноважений давати висновок щодо інтерпретації Договору, законності і інтерпретації рішень інститутів ЄС і Європейського центрального банку, і навіть інтерпретації статутів органів, створених по рішенню Ради (також із запиту національних судів і участі трибуналов). 6, с. 201- 205].

Європейський інвестиційний банк (ЕИБ).

Цілі ЕИБ:

— Сприяння збалансованого і стійкого розвитку спільного ринку в інтересах Сообщества.

— Надання позик і гарантій на некомерційних засадах з метою поліпшення фінансування переважають у всіх секторах економіки: а) проектів розвитку менш розвинених регіонів; б) проектовмодернизации і конверсії підприємств підтримки нових видів діяльності, викликаних прогресом у розвитку спільного ринку; в) проектів, представляють загального інтересу для кількох держав — членів, які може бути повністю профінансовані з допомогою різних коштів, наявних проблем держави — члена.

Структура ЕИБ:

1 Рада управляючих складається з 15 міністрів, зазвичай міністрів фінансів, призначуваних державами — членами. Він визначає основні напрями кредитної політики, стверджує річні баланси і щорічні звіти, приймає рішення про збільшення статутного капіталу, призначає членів Ради директоратов і Аудиторського комитета.

2 Аудиторський комітет, що з трьох членів, проводить щорічні перевірки, аби пересвідчитися, що бухгалтерська книжки досліджують відповідність до нормативами.

3 Рада директорів складається з 26 членів (25 — призначуваних державами — членами і тільки — Європейським співтовариством) і 13 заступників (п'ять років, можливо повторне призначення). Його очолює голова правління чи, без нього, заступник голова правління. Рада директорів відповідає за управління банком відповідно до положеннями Договору Європейському Союзі, статутом банку і директивами Ради управляючих. Рада директорів має повноваженнями приймати рішення про надання позик і гарантій, про притягнення позикових средств.

4 Правління складається з голови та шість їхніх заступників, призначуваних на років. Воно відповідає за поточну діяльність банку під керівництвом голови й під контролем Ради директорів. Правління готує рішення Ради директорів, особливо рішення про залучення коштів і надання позик і гарантий.

Джерелами финансирования.

Оплачена частина статутного капіталу та нагромаджений резерви, і навіть заёмные кошти становлять фінансові ресурси банку. Його фінансові операції здійснюються за рахунок власні кошти банку, і при отриманні відповідних повноважень рахунок бюджетних коштів Співтовариства чи держав — членов.

Расчётная одиниця — ЕВРО.

ЄІБ надання кредитів як державною, і приватним заёмщикам в секторах комунікації, екологічної та енергетичної інфраструктури, промисловості, послуг і сільського хозяйства.

Позики ЄІБ можуть реалізовуватися разом із безоплатної допомогою Співтовариства чи держав — членів. Великомасштабні проекти фінансуються рахунок окремих позик, домовленості про яких полягають безпосередньо з організаторами проекту чи через фінансових посредников.

ЄІБ надає довгострокові позики, термін яких залежить від типу проектів. Звичайно коштує від 7 до 12 років на промислових проектів і до 20 років і більше для проектів із розвитку инфраструктуры.

Позики зазвичай виплачуються за паритетом або у валюті, лиобо в кількох різних валютах (валюти держав — членів, ЄВРО, деякі вільно конвертовані валюти). а) Співробітники ЄІБ проводять аналіз політики та дають оцінку технічною відсталістю та фінансової життєздатності, економічної користі аналізованого проекту, його відповідності основних принципів і напрямів діяльності Співтовариства, і навіть вимогам захисту довкілля. б) За підсумками становища, що був Правлінням, Рада директорів приймає решение.

Після ухвалення рішень виділення позик Радою управляючих ЄІБ фінансує проекти поза Європейського сообщества:

— у державах АКТ, який підписав Ломейскую конвенцію, соціальній та ЗВТ (заморських країн і территориях);

— у країнах, котрі підписали угоди про співробітництво чи асоціації з Сообществом;

— у країнах — членах Європейської асоціації вільної торговли.

Кредити выдаются:

а фінансування певних типів проектів, мають особливе значення для Європейського співтовариства, наприклад, у області комунікацій і енергопостачання; б) як граничні суми кредиту на разі фінансування проектів, у країні чи групі країн відповідно до угод, конвенціям і неграмотних рішень про фінансовому сотрудничестве.

Європейський инвистиционный фонд (ЕИФ) надає довгострокові гарантії на фінансування транс'європейських транспортних і телекомунікаційних мереж, і навіть енергомереж у розвиток малих та середніх підприємств. [6,с.220−223].

Заключение

.

Формування якісно нової підстави взаємодії економік різних країн із світової істотно підвищили роль ефективної зовнішньоекономічної політики країни у економічному розвитку країни. Зовнішньоекономічна політика — це цілеспрямовані дії держави та її органів по визначенню режиму регулювання зовнішньоекономічних зв’язків і сучасних напрямів її участі в міжнародний поділ праці. Основними складовими є зовнішньоторговельна політика, політика у сфері іноземних інвестицій, валютна політика, міграційний режим.

Завдання держави у сучасних умовах — вироблення зовнішньоекономічної політики, адекватної ринковим принципам функціонування економіки. Це перетворюючої діяльності держави, спрямоване в розвитку деяких галузей і регіонів із єдиною метою активізації зовнішньоекономічної діяльності; зміна зовнішньоекономічної діяльності фірм у бік від переважно разових зовнішньоекономічних операцій та постійної діяльності зовнішньому ринках; чіткого поділу функцій здійснення ВЭП гілки влади, відомствами, і навіть федерацією і її субъектами.

Світовий досвід використання ВЕС задля подолання відстоювання від країни — лідерів дає дві основні напрями розвитку ВЭП. Перше передбачає переважну орієнтацію експорту, друге — на заміщення імпорту. Як показує світовий досвід, основний ефект ЗЕД і запорукою економічної безпеки країни у умовах руху економіки є розвиток експортного потенціалу всемірне сприяння національним экспортёрам.

Будь-який сценарій світового розвитку на ХХI столітті передбачає розширення й поглиблення міжнаціональних зв’язків, інтенсифікацію міжнародної політики. А це підвищення значимості для людства політичної науки. Якщо уже багато віків і навіть тисячоліть світового процес складався стихійно і теоретичні розробки мало впливали на реальну політику, то наші дні вплив науки на міжнародні відносини неухильно растет.

Список використаної литературы.

1 І.Н. Чернікова Міжнародні економічних відносин — М.: АО.

Консальт банкір 2001 — з. 34 — 37.

2 О. К. Шукалина, М. С. Цыпина Світова економіка запровадження в зовнішньоекономічну діяльність — М.: Логос 2000 — з. 198 — 230.

3 А. М. Козырин, Р. А. Шипенко Конкуренція на світових ринках антидемпінгове регулювання — М.: Спарк 1999 — с. 93 — 97.

4 Регулювання світове міжнародної організації - М.: 1995.

В. Б. Булай, М. М. Ливенцев Міжнародні економічних відносин — М.:

Фінанси і статистика 1997 — с. 63 — 71.

6 Х. А. Шрепнер Міжнародний економічний довідник — М.: Юрист 2001.

— с.

7 Механізм міжнародного регулювання — М.: 1997.

8 Е. Ф. Авдокушин міжнародні економічних відносин — М.: Юрист 2001.

— с.

9 Денис Соловйов Приєднання Росії до СОТ: правові проблеми ринку цінних паперів // Журнал Ринок цінних паперів № 3 (210) 2002 — з. 59 — 60.

10 Г. М. Зотов Співробітництво СОТ коїться з іншими міжнародними організаціями // Зовнішньоекономічний бюлетень № 7 (липень) 2001 — з. 3 -.

11 Галина Балашова Якою буде тема наступного российско — американського симпозіуму? // Ринок цінних паперів № 3 (210) 2002 — з. 63.

12 С. А. Цеханов Світова енергетична ринок: проблеми регулювання //.

Зовнішньоекономічний бюлетень № 2 (лютий) 2002 — с. 30 — 36.

13 Міжнародні економічних відносин 3 видання — М.: 1999.

14 А. В. Сидорович Курс Економічною теорії - М.: Річ навіть і Сервіс 2001 — с. 749.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою