Українська символіка

ПЛАН.

1.Вступ.

2.Українська державна символіка .

3.Висновок.

[pic].

ВСТУП.

Історія національно-визвольних рухів свідчить, що в моменти їхнього піднесення суспільна увага зосереджується на проблемі джерел історії та симантики національної символіки. Це цілком природно, бо національні символи — не випадкові значки й барви. Вони постають внаслідок історичного та культурного розвитку народу й тісно пов`язані із його духовністю, із його прагненням до єднання, готовністю до здійснення своїх національних завдань та забезпечення національних інтересів .

[pic].

Українська державна символіка.

Українська державна символіка,-як у скіфських царів, у старокняжій Київській державі та в УНР, — відображує традиційну українську символіку, що формувалася протягом тисячоліть й належить до найбагатших та найзмістовніших символічних систем людства. Ключем до її розуміння є чільний їїсимвіл, нині відомий под назвою «Тризуб» .

Перша літописна згадка про тризуб як про вели-кокнязівський знак стосується ХХст. Його зображення відоме з печатки Святослава Ігоревича.Згодом цей знак карбується на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича де із одного боці портрет володаря, а із іншоготризуб.

Тризуб символізує туж саму трійцю життєтворчих енергій, що і хрест та шестикутна зірка, тобто Мудрість, Знання й Любов (або Вогонь, Воду і Життя).Тож тризуб можна зустріти на цеглі Десятинної церкви, на плитах Успенської церкви у ВолодимиріВолинському, його зображення знайдено на варязькому мечі, в гербі французької королеви Анні, на надробку св. Еріка у Швеції та ін.

Тризуб одну годину прийняття Руссю-Україною христи-янства був настільки популярним, що хрест дове-лось об`єднати із ним саме в один знак , — для сприйман;

ня широкими верствами народу .Поєднання хреста і тризуба й сьогодні височить над Києвом на маківці реставрованих Золотих воріт, на маківках Володи-мирського собору (де тризуб вже ледь помітний).

Кожен символ ставити акценти на різних аспек-тах світобудови, графіка шкірного знаку лаконічна чітка й промовиста. Якщо хрест концентрує увагу назначимості для світобудови третьої сили, то тризуб, відображаючи як триєдність світобудови, то й троїстість полум`я-енергії, принцип вогню й поступу .

У прямих предків сучасних українців-слов`янського племені полян, званих також «русь» й «сколоти», як й у їхніх попередників, паувала триком-понентна структура суспільства й був поширена легенда про походження полянської(Київської) дер-жави від трьох братів, що «сіли» на трьох київських горах. Зверхники полян-русів, київські князі, так саме, як й царі скіфів, карбували на своїх монетах знак ТрійціТризуб .

Поряд із офіційною функцією державного й релі-гійного символів Тризуб має на Україні й широку естетичну функцію та функцію оберега. Тризуб зображався як в орнаментах тканин, килимів, карбу-вання, то в рукописних текстах книжок, на монетах й печатках, на ювілірних виробах, державних відзнаках, підвісках й навіть на посуді.

Культ тризуба в орнаментуванні українських рукописів зникає, на шкода, у XVIIст. разом з заміною рукописів друкованими книжками. Однак у народному побуті найменш денаціоналізованих, гірських районів України він живе і досі.Так у Карпатах, под Різдво чи Йордань, селяни деяких сіл донедавна малювали на своїх хатах споконвічні магічні знаки тризуба .

[pic].

Крім містичного знака-тризуба українська дер-жавна символіка включає жовто-блакитні барви.

На відміну від однозначного слова «колір», сло-во «барва» багатозначне. У старовину воно та озна-чало не лише певний колір, але й і уніфікований одяг, тобто належність людям .Один із діалектних варіантів слова"барва" набув значення матеріального барвника, це слово «фарба», інший «варна» — зберіг лише його одному значення: певної групи людей.

У давніх аріїв було б три барви (варни): біла — старшина, жреці - правителі, які звали рахмани (брахмани); червоно — малинова — воїни (шатри, кшаттії) ;чорна — сіячі та скотарі (вайш`ї й шудри).

Запорожці, як люди, що повністю присвятили собі священній війні за Україну, дотримувались звичаїв й символіки барви воїнів — зодягались у червоно-малиновий одяг й малі, мрім мирного жов-то-блакитного, бойовий, червоно-малиновий прапор; гетьман мав срібно-білого прапора, військово-магнатськи формування — червоно-білого, а військовонароднічервоно-чорного .Ос-кільки гетьман у певних ситуаціях мав виступити то від старшини, то від козацтва, то від селян, бо і від всіх зразу — він мав бунчуки білого, червоного, та чор-ного кольорів.Біло-червоночорна символіка кольорів збереглася й досі на Східній Україні в традиції вишивати червоно-чорним по бі-лому, що символізує єдність всіх груп (барв, варн) у одному народі .

Можна наводити чимало пикладів популярності біло-червоно-чорної барви на Україні, але й жоден зцих традиційних кольорів не ставши державною бар-вою з двох причин. Перша полягає до того, що ця барва є спільною для десятків націй й на-родностей, котрі розвинулися із єдиної давньоарійської спільності, а друга — до того, що за цими дольорами протягом тисячоліть, міцно установилася соціальна функція. У українців національною бар-вою стала інтегруюча релігійна блакитно — жовта .

Після батиївського погрому на Київських землях завмерла усяка національна й державна діяльність. Колі ж нація почала оживати , — відродилась й цимволіка .Національна барва з`являється по всій Ккраїні й, насамперед, у розписах церков та у цер-ковних промовахризах, фарбованій різьбі іконостасів. Ця барва оживає також у творах мистецтва — мініатюрах й прикрасах, у масовому виготовленні жовто — блакитних тканин, у гербах українських земель. Так герб роду Богунів мав голубий щит з золотолтою підковою й золотим кавалерським хрес-том .

Звертає у собі увагу органічна близькість українців різних земель з національною блакитножовтою барвою, Яка виразно виявилася за середньовіччя, коли почалась повсюдна фіксація та форма-лізація національної символіки. як відомо, Київщина на цей період встановила золотого тризуба на блакитному полі, Галичина — золотого леви на голу-бому полі.Так на землях України узаконилась однакова національна барва. Збіг досить промовистий, якщо зважити, що ці землі того годину не були об`єд нані в єдиній Український державі .

Жовто-блакитна барва був наствльки усвідом-леною як національна українська, що узаконення Центральною Радою жовто — блакитного прапора як.

державного символу, яку сталося 22 березня 1918р., не викликало ані в Україні, ані в Росії жодного сумніву, що до правомврності цого акту.

[pic].

Висновок.

Сьогодні наш прапор майорить у верхах Гімалаїв, Ельбрусу й Кіліманджаро, а жовто — блакитна барва, як Українська національна символіка, утвердилася на всіх материках планети.