Історична поява вікна та склопакети у сучасному будівництві

Міністерство культури і туризму України Відокремлений підрозділ

" Київського національного університету культури і мистецтв"

Факультет мистецтв Кафедра дизайну

(дизайн середовища)

Історична поява вікна та склопакети у сучасному будівництві

Миколаїв

Зміст Вступ Розділ І. Історична поява вікна Розділ ІІ. Пластикові вікна

2.1 Історія виникнення вікон з ПВХ

2.2 Конструкція вікна

2.3 Ламіновані вікна Розділ ІІІ. Застосування склопакетів у будівництві

Висновок

ВСТУП Вікна — один з важливих елементів будинку, який сприяє створенню комфортних умов помешкання. Вони дають необхідне освітлення, дозволяють насолоджуватися чудовим виглядом навколишнього середовища. При цьому розміри вікон мають вирішальне значення для створення комфортного відчуття.

Сучасне вікно — це складна інженерна конструкція, до якої пред’являються дуже високі вимоги і від якої багато в чому залежить комфорт і дизайн житла або виробничого приміщення. Архітекторам потрібні вікна, які служили б окрасою будівлі, пропускали б багато світла і відповідали б будівельним вимогам. Теплотехніки цінують вікна з гарною теплоізоляцією, щільним приляганням стулок, які, в той же час, можна легко відкрити для провітрювання. Мешканці мріють про недорогі, зберігаючі тепло вікна, що легко миються, які оберігають від шуму і захищають від злому.

По виду матеріалів вікна діляться на пластмасові, дерев’яні, алюмінієві, а також дерев’яно-алюмінієві. Причому кожен з вищевказаних типів вікон має свою сферу застосування, властиві їм переваги і недоліки.

Пластмасові вікна — ідеально підходять для скління офісів, вітрин магазинів, виробничих і інших нежилих приміщень. Мають низьку собівартість і практично не потребують догляду. З недоліків можна відзначити невідповідність застосовуваних конструкцій кліматичним умовам регіону, низьку екологічну чистоту і естетику.

Алюмінієві вікна — основна сфера застосування — виробничі приміщення, оформлення фасадів суспільних і інших нежитлових будівель, а також торгових павільйонів. З достоїнств можна відзначити практично необмежену довговічність таких конструкцій, можливість скління значних площ і так далі, але такі вікна в житлових приміщеннях, як правило, не застосовуються.

Дерев’яні вікна — одержали найбільше поширення в житловому будівництві. Переваги дерев’яних вікон: гарні теплоізолюючі властивості, екологічна чистота і прекрасний зовнішній вигляд (тут йде мова про вікна сучасної конструкції: потрійне засклення, якісні матеріали і високі технології виготовлення). Недоліком дерев’яних вікон є їх схильність до негативної дії атмосфери, що особливо актуально в містах, і як наслідок, необхідність досить часто проводити їх ремонт і фарбування. Проте, з появою сучасних лакофарбових матеріалів, це перестає бути проблемою — вікна протягом усього терміну експлуатації зберігають початковий зовнішній вигляд і міцність.

вікно склопакет пластиковий

РОЗДІЛ І. ІСТОРИЧНА ПОЯВА ВІКНА Вікна — спеціально створювані прорізи в зовнішніх стінах будинків, що призначаються для освітлення, інсоляції та провітрювання приміщення. Вікна є головним (до 50%) джерелом тепловтрат в будівлях. Вони забезпечують надходження в приміщення світла і повітря, зв’язують внутрішній простір будівлі з навколишнім світом.

Перш ніж прийняти сучасний вигляд вікно пройшло довгу історію: від того моменту, коли воно було просто отвором у стіні до складної сучасної конструкції, здатної підтримати будь-яке архітектурне рішення.

Історія вікон налічує багато століть. Перші «вікна» з’явилися ще в епоху неоліту. Це були невеликі отвори в глиняних будинках, основне призначення яких — забезпечувати вихід диму, який в той же час забезпечував деяку освітленість приміщення і надходження свіжого повітря.

Знайдено пергамент, де розповідається про перші дерев’яні вікна. Датується він 800 р. до н.е. В цих згортках вперше говориться про школу теслів і демонструються виконані від руки креслення інструментів, якими оброблялися перші віконні рами. І лише з розвитком інших матеріалів, наприклад, металів і перш за все скла, виникло вікно в його сучасному розумінні. Так, наприклад, в середньовічних церквах і будинках намісників були популярними, як ознаки багатства, дерев’яні вікна з вітражами зі свинцевими з'єднаннями.

Споконвічне прагнення людини відгородитися від небезпек зовнішнього світу (злих духів, птахів — вісниць біди і нещасть) послужило причиною повної відсутності прорізів у зовнішніх стінах в найдавніших спорудах цивілізацій Середземномор’я — Єгипту, Греції, Римської імперії. Світло проникало лише через внутрішній дворик. Східні цивілізації замість вікон довгий час вважали за краще використовувати бійниці, слухові або вентиляційні отвори, розташовуючи їх на рівні вище першого поверху. У грецьких будівлях вікно було рідкістю, і мало воно вид вузької щілини. У залі для бенкетів, призначеному тільки для чоловіків, у стіні з південної сторони прорізали одне або кілька таких вікон-щілин. А на жіночій половині денного освітлення не передбачувалося. Пізніше в Росії в дерев’яних селянських будівлях і навіть міських будинках стали застосовувати слюдяні віконниці. Через великі морози використовували спеціальну засувну дошку, що «затуляла» віконний отвір. Народилося так зване волокове вікно.

Корінні зміни в технології склоробства сталися на рубежі нашої ери, були вирішені дві найважливіші проблеми: виготовлення прозорого безбарвного скла і формування виробів видуванням, що дозволило до 11 століття скластися технології архітектурного вітражу.

З історії відомо, що перша засклена будівля — це приміщення лазні в Помпеях з вікнами розміром 0,9×1, 2 м. Це були вікна, закриті бронзовими палітурками зі скляними пластинами в них. Проте навряд чи це скло було таким же прозорим, як сучасне.

Перші засклені вікна з’явилися в Романський період (XI-XIIст). І тоді архітектори відразу відчули їх величезні можливості: забезпечувати освітленість приміщення, регулювати надходження свіжого повітря, прикрашати фасад будівлі і, що особливо важливо, забезпечувати гарний вигляд з вікна — безумовний додатковий комфорт приміщення.

На Русі в XI — XIII столітті склодуви освоїли техніку виготовлення товстостінних круглих вікон діаметром 20−30 см, для чого розплав скла відливався на металеву плиту. Також використовувалися слюдяні вікна, складені з оброблених шматочків слюди. Такі вікна пропускали більше світла, чим вікна з каламутного товстого скла.

Нова технологія виготовлення плоского скла була розроблена у Франції в XVII ст. Виробництво скла великої прозорості та розмірів істотно розширило сферу їх застосування — в якості дзеркал, наприклад, в Залі дзеркал Версальського палацу, для вікон великих розмірів, що одержали назву «французький балкон».

Лише індустріалізація кінця 18-го і початку 19-го століття, а також інтенсивне формування комунального будівництва, вплинули на розвиток системи вікон, які, між іншим, зустрічаються і сьогодні. Це вікна з роздільними стулками і простим заскленням.

З 1800 року вдалося налагодити виробництво великих стекол. Стиль арт-деко характерний чудовими прикладами використання декорування скла. Також прикладами можуть служити особняки Європейського та Російського модерну початку 20 сторіччя.

У Росії великі віконні прорізи почали робити при Петрі I. У споруджуваному Петербурзі з’явилися й реальні зразки, за якими мали слідувати архітектори за указом царя, — Літній і Зимовий палаци, палац князя А. Меншикова. З початку ХХ століття до його середини «радянська Росія» забудовувалася типовими будинками, з такими ж типовими дерев’яними віконцями, що встановлювались у них. У результаті, як і у всього масового і дешевого, відбувається втрата якості.

Сьогодні вікно — це один з найважливіших атрибутів будь-якого приміщення, це прикраса будинку. Але крім естетичних вимог до нього пред’являється і ще цілий ряд: вікно повинно бути теплим і пропускати багато світла, легко відкриватися, надійно захищати приміщення від несприятливих метеоумов і несанкціонованого втручання.

РОЗДІЛ ІІ. ПЛАСТИКОВІ ВІКНА

2.1 Історія виникнення вікон з ПВХ Пластикові вікна виготовляються з полівінілхлориду (ПВХ). Цей штучний матеріал з’явився одним з перших, в 1835 році він був створений французьким гірським інженером та хіміком Анрі Віктором Реньо, який випадково виявив білий порошкоподібний осад у розчині вінілхлориду. Проте майже століття цьому матеріалу не було знайдено гідного практичного застосування. З 1912 року намагалися запустити виготовлення ПВХ у виробництво, але тільки в 1931 році концерн BASF випустив перші тонни цього матеріалу. Перший німецький патент на віконні рами з ПВХ був отриманий в 1952 році. На початку рами виглядали, як м’який або напівм'який ПВХ, нанесений на металеву основу. Потім почали робити профілі із твердого полівінілхлориду та посилювали його вкладишами з дерева або металу.

З використанням нової фурнітури, де сумісні поворот та відкид, винайденої в 1935 році Вільгельмом Франком, та склопакетів — ПВХ вікна придбали майже сучасного вигляду.

Вперше пластикові та металопластикові вікна з’явились в середині двадцятого століття в Америці. Однак в той час вони не набули популярності, причиною цього стало їх невдала конструкція, в результаті чого вікна швидко псувалися і були незручними у використанні.

Друге народження пластикових вікон відбулось в Німеччині. Конструктор Паше врахував всі помилки своїх попередників та подарував світу вдосконалену та комфортабельну модель вікон. Однак німці, відомі своїм консервативним відношенням до світу, сприйняли його винахід холодно, і популярності воно не набуло.

Перші вікна з твердого полівінілхлориду з’явилися в квартирах у 1959 році. І вже через кілька років рами з ПВХ профілів стали широко використовуватися. Швидкий розвиток застосування вікон з ПВХ супроводжувалося безперервним удосконаленням сировини і екструдерів (машин). Необхідно було досягти терміну служби дерев’яних вікон, а краще, перевищити його.

У той час як в Європі та Америці пластикові вікна ставали все більш популярними, в Радянському Союзі навіть не підозрювали про їхнє існування. «Залізна» завіса, яка надійно приховувала інформацію про події на Заході, призвела до того, що тільки в кінці дев’яностих років у Росії з’явилися пластикові вікна. Незважаючи на те, що сьогодні пластикові і металопластикові вікна стали такими ж поширеними явищами як, наприклад, цегла або кутовий диван, багато людей відмовляються від їх встановлення, справедливо вважаючи, що у них є ряд недоліків.

До головного недоліку пластикових вікон відноситься те, що в разі їх поломки після закінчення терміну гарантії, лагодження їх обійдеться в досить круглу суму. Незважаючи на уявну простоту, пластикові вікна є досить складною конструкцією, і тому виправити несправності в них може тільки досвідчений фахівець. Однак, якщо дбайливо ставитися до пластикових вікон і дотримуватися всіх правил їх експлуатації, швидше за все, необхідність налагодження так і не настане. Звичайно, дерев’яне вікно не настільки тендітне, в порівнянні з пластиковими конструкціями, і не вимагає такого дбайливого відношення, тому тільки ви можете вирішити, яка модель підходить вам оптимальним чином.

Іншим недоліком пластикових вікон, на який часто скаржаться покупці, це висока повітронепроникність. Подібні вікна майже не пропускають повітря, від чого в квартирі з повністю закритими вікнами і кватирками буде дуже жарко. Усунути дану проблему допоможе кондиціонер або система провітрювання, наявна у всіх сучасних моделях вікон. Така система дає можливість залишати інтервал між кватиркою і рамою величиною не більше декількох міліметрів, залишаючи кватирку практично закритою.

Найважливішим етапом в завоюванні пластиковими вікнами світового ринку стали наукові дослідження, які були покликані довести екологічність цього матеріалу. Результат — удосконалення виробництва, з якого поступово зникли важкі метали, що використалися як каталізатори, а також свинець, який додавали в пластик для додавання йому бездоганної білизни. Сьогодні більшість виробників для цих цілей застосовують безпечні для здоров? я цинк і кальцій.

Основні переваги світлопрозорих конструкцій із стеклопластикових профілів наступні: довговічність значно перевищує термін служби вікон з дерева, вікна з склопластика не гниють, не змінюють колір, не іржавіють, на них не утворюються раковини, і вони не стають крихкими на морозі, унікальна міцність склопластиків у поєднанні з їх теплофізичними параметрами дозволяє забезпечити якнайкращі значення коефіцієнта енергетичної ефективності скління, склопластик, виготовлений в основному з скла, має таке ж термічне розширення і стиснення, тому він не викликає напруги в ущільненнях скління і по периметру конструкції, не викликає деформацій рамних, вітражних і дверних конструкцій.

Вікна з ПВХ довговічніше і дешевше дерев’яних, термін служби профілів від деяких виробників сертифікований на 50 років експлуатації та всі вікна ПВХ працюють в температурному діапазоні від -50 до +40 ° С.

2.2 Конструкція вікна Рами віконних систем виготовляються з полівінілхлориду (ПВХ) — високомолекулярного твердого вуглеводню. Він вирізняється хімічною стійкістю, стійкістю до вогню. Завдяки гарним технічним характеристикам і доступній для масового споживача вартості виготовлення вікон із ПВХ одержало широке поширення в Європі, зокрема, в Німеччині, де на частку засклення прилягає 50% віконних систем із пластику. До речі, саме німецькі компанії лідирують на українському ринку з виготовлення вікон із пластикового профілю.

В розрізі пластиковий профіль являє собою декілька ізольованих одна від одної камер (відсіків), заповнених повітрям. Чим більше камер, тим вище теплоізоляційні властивості профілю. В даний час найпоширенішим є виготовлення вікон із трьох-, чотирьохі п’ятикамерних пластикових профілів. Для додання вікну необхідної твердості найбільша камера армується сталевим вкладишем. Товщина віконних коробок становить від 48 до 150 мм.

Велику роль у теплоізоляції й шумоізоляції пластикових вікон відіграють ущільнювачі. Це тонкі рифлені гумки, які ставлять зовні віконної рами. При виготовленні вікон із ПВХ використовують два ущільнювачі - ззовні й зсередини.

Технологічність ПВХ матеріалу дає можливості виготовлення вікон не тільки прямокутної, але й аркової, стрілчастої, круглої форми. Конструкція віконних блоків повинна передбачати можливість заміни скла, склопакетів, фурнітури, ущільнювальних прокладок без порушення цілісності деталей виробів.

Сам процес виготовлення пластикових вікон складається з безлічі різних операцій. Вихідні дані технологічного процесу закладені в ескізі виробу, виходячи з результатів зробленого виміру. Потім виконується комп’ютерна обробка даних. З наданого конструктором ескізу виробу технологи беруть наступну інформацію: габаритні розміри виробу, конфігурація, тип профілю, колір виробу, тип засклення, додаткові матеріали.

Ці дані вводять у комп’ютер. Спеціальна програма обробляє дані й видає на принтер креслення, за якими на виробництві фахівці роблять розкрій ПВХ-профілю, установку відповідної фурнітури, виготовляють пластикові вікна.

У підсумку виходить конструкція металопластикового вікна, що має наступні складники: склопакет, котрий забезпечує підвищену звукоі теплоізоляцію, подвійне накладне ущільнення усередині й ззовні, що захищає від вологи й протягів, штапики й ущільнювальна перемичка, зовнішні камери з відмінними ізоляційними й статистичними характеристиками, основна камера з металевим профілем, високоякісний пластик.

Металопластикове вікно в розрізі

Ущільнювач. Проходить по всьому периметру рам та стулок. Забезпечують надійну повітряну та водонепроникність. В основному бувають чорного чи сірого кольорів.

1. Штапік. Прижимна планка склопакета, що знімається. Надійно замикається в спеціальний паз. Буває різної конфігурації, в залежності від товщини склопакета.

2. Профіль стулки. Елемент вікна що відкривається. Буває білим та ламінованим під дерево або в колір. Має три або більше повітряних камер. Середня камера призначена для армуючого профілю.

3. Армуючий сталевий профіль. Вставляється у внутрішню камеру профілів (стулки, рами, імпоста). Надає конструкції вікна жорсткість.

4. Профіль рами. Фактично утворює периметр вікна чи двері (коробку). Буває білим та ламінованим під дерево або в колір. Має три або більше повітряних камер. Середня камера призначена для армуючого профілю. У залежності від кількості камер має різну ширину.

5. Спеціальні пази на профілі рами для додаткових профілів (з'єднувачів, розширювачів) а також для монтажу відливу та підвіконного профілю.

6. Склопакет. Герметичне з'єднання двох або трьох стекол з повітряними або газонаповненими прошарками між ними (камерами). Склопакети з двох стекол — однокамерні, з трьох стекол — двокамерні.

7. Фальц підкладки та вирівнюючи містки склопакета. Служать для надійної посадки склопакета у вікні та для його розклинювання.

8. Паз для встановлення фурнітури (запірні механізми). Відповідні частини кріпляться на профілі рами.

9. Похилий фальц рами. Служить для відтоку вологи з внутрішньої полиці коробки вікна.

10. Шлях відводу вологи назовні або вниз (на зовнішній металевий відлив).

2.3 Ламіновані вікна Традиційно колір наших вікон білий. Але в залежності від побажань замовника або вимог до архітектурного фасаду будівлі, виробники можуть запропонувати металопластикові вікна практично будь-якого кольору. Кольорові вікна називаються ламінованим. Ламінування — процес покриття профілів, з яких виготовляються вікна, плівкою що імітує текстуру дерева різних порід, як природних відтінків, так і інших кольорів.

Ламінування ПВХ профілю виготовляється на сучасному спеціалізованому обладнанні, за температурою 125−130 градусів двокомпонентний поліуретановий клей здійснює з'єднання плівки з профілем на молекулярному рівні. В міру його охолодження утворюється полімерна сітка, значно поліпшує властивості клейового з'єднання та забезпечує - високий ступінь адгезії ламінату до поверхні профілю, надійну вологота термостійкість. Спеціальне акрилове покриття плівок має стійкість до ультрафіолетових променів та інших впливів навколишнього середовища, що забезпечує стійкість кольору та блиск плівок протягом довгого терміну служби.

Плівка не чутлива по відношенню до таких речовин, як: аміачна вода, аліфатичні бензини, слабкі водні розчини алкоголю, чистячі засоби (не труться), вода та будівельні матеріали, такі як, наприклад, цемент та гіпс. Плівка не стійка по відношенню до органічних розчинників, сумішей органічних розчинників та речовин, що містять розчинники (наприклад, розчинників для лаків, політури, що клеїть, засобам та інше)

Рекомендується відповідний догляд із застосуванням загальноприйнятих чистячих засобів, за винятком абразивних засобів. В інших видах догляду необхідність відсутня.

Ламінація профілів може проводитися як з одного, так і з двох боків. Є три базових кольори ламінованого профілю, які поставляються виробником профілю: дуб рустикаль, макогоні, дуб золотий.

РОЗДІЛ ІІІ. ЗАСТОСУВАННЯ СКЛОПАКЕТІВ У БУДІВНИЦТВІ

Найбільша кількість скла (понад 50%) у світі виробляється у вигляді листового скла. Незважаючи на те, що скло як штучний матеріал використовується людиною понад 6 тисяч років, машинний спосіб вертикального витягування листового скла був винайдений бельгійським інженером Е. Фурко лише в 1902 році, а в 1913 році цей спосіб був реалізований в промисловості.

Скло займає значне місце серед будівельних матеріалів і на сьогоднішній день в архітектурі є будівлі, в яких 80 відсотків і більше площі фасаду складається зі скла.

Скломатеріали широко застосовуються для скління різних отворів, в конструкціях, що обгороджують, обробці і декорування будівель і споруд.

Конструкції з склопластика виготовляються за канадською технологією і призначені для скління житлових і адміністративних будівель, лоджій, балконів, веранд в індустріальному і індивідуальному будівництві в будь-яких кліматичних зонах.

Склопакети можуть виконувати роль опалювальних панелей, якщо на поверхню внутрішнього скла додати струмопровідну плівку і нагрівати її електричним струмом.

Архітектурно-будівельне скло включає широкий асортимент виробів, різноманітних за видом і призначенням:

* конструктивно-будівельні елементи зі скла та металів (профільне скло, панелі, склопакети та блоки);

* облицювальне скло (кольорові килимово-мозаїчні плитки, монолітні призми тощо);

* теплота звукоізоляційні матеріали (піноскло, скловолокнисті матеріали, скловата);

* скляна і освітлювальна апаратура.

Склопакети в сучасному будівництві одержали дуже широке поширення. Вони являють собою вироби із з'єднаних між собою по периметру двох або більше листів плоского скла з герметично закритою порожниною. Така форма скління економить матеріали для виготовлення рам замість двох рам при звичайному склінні потрібна тільки одна. Внутрішні поверхні скла не замерзають і не пітніють навіть при зовнішній температурі від +4О°С до -47°С, світлопропускання склопакетів — 80−82%. Застосовуються для засклення промислових, житлових будівель. Склопакети можуть виконувати роль опалювальних панелей, якщо на поверхню внутрішнього скла додати струмопровідну плівку і нагрівати її електричним струмом.

Склопакети — застосовуються для засклення промислових, житлових, цивільних будинків.

Скляні блоки отримують, зварюючи два полублоки. За формою блоки бувають квадратні, прямокутні, кутові і радіальні. За світлотехнічними показниками розрізняють декоративні, світлорозсіючі, нерозсіючі, світлокеруючі і теплопоглинальні блоки. Найбільше застосування отримали однокамерні квадратні світлорозсіючі блоки різних розмірів. Застосовуються у вертикальних огорожах стінах, перегородках, інше.

Скляні пресовані лінзи являють собою масивний склянку (чашу) циліндричної або прямокутної форми, зовнішня лицьова поверхня яких гладка або візерунчаста, а на внутрішній поверхні (на дні) впресований призматичний рельєф для кращого розсіювання світла. Скляні монолітні пресовані призми застосовуються для пристроїв стеклозалізобетонних перекриттів склепінчастого і плоского типів, скляних підлог, світлових люків над підвалами. Вони мають найбільшу здатністю повного внутрішнього відбиття світлового потоку.

Облицювальні вироби зі скла: килимово-мозаїчні плитки; марбл, стемаліт, облицювальні плитки (емальовані, прокатні, пресовані). Розмір плиток — 21*21 мм, товщина 4,5 мм. Комплект, що складається з щільного паперу з наклеєними на нього мозаїчними плитками, називається килимом. Призначаються для облицювання стінових панелей цегляних стін житлових, громадських та промислових будівель.

Скляні труби представляють собою порожнисті прозорі вироби, призначені для спорудження напірних, безнапірних та вакуумних трубопроводів для транспортування агресивних рідин та газів (за винятком плавикової кислоти), харчових продуктів, води та інших матеріалів при температурах від -50°С до 120 °C. Випускають скляні труби діаметром умовного проходу 40−200 мм, зовнішнім діаметром 45−221 мм і довжиною 1500−3000 мм з інтервалом, кратним 250 мм. Для зчленування труб, зміни напрямку та розгалуження в комплекті з трубами поставляють і фасонні частини до них: відведення під кутом 90°, 75°, 60°, 45°, 30° і 15°, відведення подвійні: відступи, трійники, рівнопрохідні; трійники перехідні, хрестовини, переходи. Скляні труби повинні мати високу хімічну стійкість, бути термостійкими, механічно міцними: витримувати навантаження на вигин, розтягування і стиснення.

Шлакоситали є склокрісталічні матеріали, одержувані з розплавів шлакової скломаси шляхом спрямованої гетерогенної кристалізації. Відрізняються підвищеними механічними, термічними та хімічними властивостями в порівнянні з іншими скломатеріалами. Міцність шлакоситала на вигин вища, ніж скла, порцеляни і наближається до міцності чавуну. Міцність на стиск більша, ніж кам’яного лиття, кераміки, природних каменів і може конкурувати з чавуном, алюмінієм і сталлю. Мають морозоі хімічну стійкість. Перспективне застосування шлакоситала в будівництві для зовнішнього облицювання цоколів будівель, стінових панелей житлових будинків; для внутрішнього захисно-декоративного облицювання стін, промислових будівель та споруд, для протидії впливу на них агресивних середовищ тощо.

Листовим склом називаються вироби зі скла, що виробляються у вигляді плоских листів, товщина яких мала по відношенню до довжини і ширині. У відповідності з різними способами вироблення листове скло буває тягнуте, прокатне та поліроване. Асортимент листового скла, різноманітний, служить для скління віконних і дверних прорізів, ліхтарів верхнього світла і вітрин, а також є вихідним матеріалом для склопакетів, стевіта і стемаліта.

Віконне скло — безбарвне прозоре тягнене листове скло з гладкою поверхнею. Основними вимогами до шибки, є висока прозорість в залежності від товщини від 84 до 87%, достатня механічна міцність, висока хімічна стійкість, мінімум нерівності на поверхні, мінімум змісту бульбашок та інше. Відповідно до ГОСТ 111–90 віконне скло постачається листами шириною 400−1600 мм, довжиною 400−2200 мм і товщиною 2−6 мм.

Вітринне скло, як і віконне, безбарвне і прозоре і відрізняється від віконного великими розмірами. Поліроване вітринне скло застосовують для засклення вітрин і великих світлових прорізів у торговельних і громадських будівлях. Його виробляють неполірованим відповідно до ГОСТ 7380–77 і полірованим (ГОСТ 13 454−77). Поліроване скло піддається зміцненню загартуванням або виготовляється у вигляді багатошарового скла (триплекс).

Меблеве скло — переважно прозоре листове не поліроване або поліроване скло. Товщина листів скла — 3−9 мм, довжина — 300−1800 мм, ширина — 800−600 мм. Воно може бути також кольоровим або візерунчастим.

Дзеркальне скло — прозоре листове скло товщиною 4−7,6 мм, високоякісне, тягнуте, поліроване або отримане флоат-способом на поверхні розплавленого олова. Воно призначене для виготовлення дзеркал, головним чином меблевих.

Безпечні і зміцнені листові скла. Безпечними називають такі скла, які при розбиванні від удару не дають гострих осколків. До безпечних відносять армоване, загартоване і безосколкове багатошарове скло.

Армоване скло — це листове скло, усередині якого паралельно площині поверхні прокладена металева сітка. Армоване скло відноситься до групи безпечного скла, оскільки його руйнування не дає падаючих осколків. Це дозволяє застосовувати його для влаштування ліхтарів промислових будівель та скління приміщень з підвищеними вимогами до безпеки і вогнестійкості скління. Металева сітка для армованого скла виконується з дроту зі світлою поверхнею з маловуглецевої сталі ГОСТ 7481–78. Армоване скло виготовляється також і візерунчастим.

Гартоване скло є скло, піддане спеціальній термічній обробці - загартування, внаслідок чого рівномірно розподілені внутрішні напруги, підвищується механічна міцність. При випробуванні на удар при товщині скла 5 мм воно витримує удар сталевою кулею масою 800 г з висоти понад 1200 мм. Особливістю загартованого скла є «безпечний» характер його руйнування — з утворенням дрібних осколків з тупими нережучімі краями. Оптичні властивості, теплофізичні і морозостійкість — після гартування практично не змінюються. Загартоване листове скло отримують двох видів — плоске і гнуте — і широко застосовують для скління швидкісного транспорту. У будівництві застосовують великогабаритні панелі розміром 1200−2500 мм: двері, перегородки, огорожі, підлоги, стелі. При цьому такі панелі можуть бути прозорими або непрозорими, матовими, візерунчастими й інше. Загартовані великогабаритні пофарбовані стеклопанелі отримали назву стемаліт.

Безпечне скло застосовується в будівлях та спорудах. Це: скла фасадів, скла для світлопрозорих перекриттів, вікна, покрівельні та скляні двері, скління балконів, теплиці та оранжереї, дверні та проміжні стіни, скляні дверцята і полки для меблів, душові кабіни і стінки, скла для телефонних будок, кіосків, панорамні ліфти і скла для ліфтів, скління спортивних приміщень, скління підводних споруд.

Листове скло із спеціальними властивостями. Завдяки унікальним можливостям скла змінювати свої властивості вченими та працівниками скляної промисловості отримано у виробництві широкий асортимент скла зі спеціальними властивостями. Такі скла дозволяють ультрафіолетовій радіації проникнути в приміщення, знизити перегрів приміщень променистим випромінюванням, усунути дискомфортні явища, що виникають у безпосередній близькості від скління в холодну пору року і знизити втрати тепла через світлопрозорі огорожі. Для отримання стекол із спеціальними властивостями змінюють хімічний склад або застосовують способи нанесення на поверхню скла різних плівкових та інших покриттів, у тому числі плівок металів та їх оксидів. Ряд таких стекол наведено нижче.

Увіолеві скла з підвищеною прозорістю в ультрафіолетовій (УФ) області спектра з довжиною хвиль 280−320 нм. Ці скла пропускають УФ промені на відміну від звичайного скла, яке їх поглинає. Тому ці промені називають біологічними, або променями життя, тому що благотворно діють на розвиток та життєдіяльність людини, тварин і рослин. Застосовуються в будівництві для скління лікувальних установ, дитячих садків, інкубаторів, парників.

Скла, які поглинають ультрафіолетові промені, служать для поглинання УФ променів при освітленні приміщень, в яких зберігаються архівні матеріали, книги, картини та інші матеріали, які піддаються руйнуванню УФ променями. Їх можна розділити на три основні групи:

* безбарвні, що поглинають УФ;

* слабо-жовті, що поглинають усі УФ промені;

* жовті, що поглинають УФ і фіолетові промені.

Скла, що поглинають інфрачервоні промені (теплозахисні) призначені для ослаблення перегріву приміщень на сонячній стороні будівель в літній час. Для цього застосовують спеціальне теплозахисне скло, що поглинає або відображає частину інфрачервоних (ІЧ) променів. Теплозахисні скла широко застосовуються в будівництві, а також для скління автомобілів. Скла діляться на теплопоглинальні і тепловідображуючі. Теплопоглинальні поглинають теплове випромінювання у всій масі скла. Тепловідображуючі відбивають теплові промені завдяки тонким металевим плівкам нанесеним на поверхню. Існують два види: силікатні і фосфатні. Силікатне скло пропускає 20−40% ІЧ променів. Фосфатні теплопоглинальні скла в порівнянні з силікатними мають перевагу в тому, що вони безбарвні або слабко пофарбовані в жовтуваті або сіруваті тони, і пропускають ІЧ променів 80−85%.

Скла з металевими покриттями. Для одержання стекол з тонкими плівками металів використовують золото, срібло, нікель, хром, та інше. Тонкі плівки металів характеризуються порівняно високим світлопропусканням тому вони є відбиваючими теплозахисними і сонцезахисними склами. Товщина металевих плівок не перевищує 0,1−0,2 мкм. При тривалому вживанні плівки стираються. Для їх збереження наносять захисні прозорі шари органічних матеріалів або при використанні, під час скління, монтують в склопакети металевими шарами всередину. Металеві шари на склі, як і при виробництві дзеркал, завдають випаровуванням відповідного металу у вакуумі.

Скло з оксидно-металевими плівками мають велику міцність і хімічну стійкість. Оксидні плівки міцно закріплюються на поверхні скла, збільшуючи його міцність на 20−30%. По областях застосування з такими плівками розрізняють наступні види скла:

— поглинають ультрафіолетове випромінювання;

— поглинають ту чи іншу частину видимої області спектра (кольорові, тоновані);

— затримують теплову радіацію сонця (теплозахисні);

— відображають довгохвильову ІК радіацію (тепловідображаючі);

— струмопровідні.

Тепловідображуючі прозорі безбарвні скла одержують із застосуванням плівок з оксидів олова. Ці скла відбивають від 60 до 90%, зберігаючи прозорість в межах 70−80%. Вони використовуються як теплові екрани на підприємствах з інтенсивним виділенням тепла. У будівництві використовуються як теплоізоляційне скління в районах Крайньої Півночі.

Сонцезахисні, або теплозахисні, скла одержують шляхом нанесення на поверхню скла плівок оксиду олова з домішкою оксиду сурми. Це скло може мати світлопропускання від 75 до 45% незалежно від його товщини. Воно має колір від сіро-блакитного до синьо-фіолетового. Пропущення теплової радіації сонячного спектра не залежить від щільності забарвлення і складає 40−50%.

Струмопровідні скла отримують на основі оксидів олова, індію, цинку, та інше. Найчастіше використовують плівки оксиду олова, модифікованого домішками сурми, фосфору, цинку, фтору та інше. Ці плівки прозорі, безбарвні, їх питомий поверхневий опір може бути від 100 м/см² і вище, товщина плівки не перевищує 1 мкм.

Безбарвні напівпрозорі дзеркала одержують із скла з плівкою оксиду титану. Ці скла відбивають до 40% видимого світла і використовуються як декоративні для архітектурного оздоблення будівель.

Кольорове листове декоративне скло застосовується в будівництві для виготовлення вітражів, декоративного скління громадських будинків, дитячих установ, декорування меблів та інших цілей.

Накладне скло, що отримується шляхом витягування одночасно безбарвної і кольорової скломаси у вигляді однієї двошаровою стрічки, використовується в будівництві. Накладні скла з накладним товстим шаром використовують переважно для облицювання, а з тонким — в світлових отворах, у тому числі для вітражного скла.

Марбл — непрозоре потовщене забарвлене в масі або глушене скло, що виробляється способом прокату. Марбл служить для облицювання внутрішніх стін, перегородок житлових і громадських будинків, магазинів, а також для оздоблення меблів. Марбл зазвичай виробляють двох видів — товщиною 5−10 мм; його зовнішня лицьова сторона може бути полірованою, візерунчатою, а зворотна сторона має дрібну подовжню нарізку або рифлення для закріплення листа при облицювання. Марбліти виготовляють самих різних кольорів і переважно глушеними: жовті, молочні, кремові, зелені, рожеві, а також мармуроподібні та інше.

Стемаліт — листове скло товщиною 5−12 мм різної фактури, покрите з одного боку силікатної фарбою і піддане термообробці для зміцнення скла та закріплення фарби на його поверхні. Стемаліт різанню не піддається. Його виготовляють з віконного скла різних кольорів: чорного, білого, синього та інше, використовуючи, емалеві фарби. Стемаліт застосовується для зовнішнього і внутрішнього облицювання будівель, виготовлення багатошарових навісних панелей. Розмір панелей стемаліта 3,2*1,2 м і більше, площа — 3,8−7 м².

Візерунчасте скло — це листове прокатне безбарвне або кольорове скло, що має по всій поверхні на одній або обох сторонах рельєфний закономірно повторюваний візерунок. Поєднуючи в собі властивості кольоророзсіювача і багаті декоративні якості, візерункове скло дозволяє створювати виразні інтер'єри. Застосовують для засклення дверей, меблів та інших об'єктів, де не допускається наскрізна видимість і потрібно розсіяне освітлення. Скло випускається товщиною 4, 5 і 6 мм розміром 1200*2500 мм.

Скло «мороз» виготовляють з листового віконного або вторинного неполірованого скла шляхом спеціальної обробки, в результаті якої на поверхні утворюється візерунок. Його випускають у вигляді листів товщиною 4 і 5 мм розміром 1000*1800 мм. Застосовують для скління внутрішніх і зовнішніх світлових отворів.

Скло «метелиця» отримують методом формування стрічки на розплаві металу-олова. Воно може бути безбарвним, кольоровим. Одна поверхня скла термічно полірована, інша має неповторний візерунок у вигляді виступаючих над поверхнею листа хвилястих ділянок, характер і регулярність яких можуть бути задані при виробництві. Візерунок з ліній може бути пофарбований або на поверхню може бути напилений металевий дзеркальний шар. Розмір виготовляємих листів «метелиця» 1900*800 мм і 1500*800 мм при товщині 6,5 мм. Використовується для скління дверей, перегородок, а також для декоративного оздоблення інтер'єрів.

ВИСНОВОК Перш ніж прийняти сучасний вигляд вікно пройшло довгу історію: від того моменту, коли воно було просто отвором у стіні в епоху неоліту до складної сучасної конструкції, здатної підтримати будь-яке архітектурне рішення.

Зараз пластикові вікна завоювали прихильність багатьох людей завдяки своїй довговічності, практичності, легкості догляду, теплозбереженню приміщення.

Склопакети в сучасному будівництві одержали дуже широке поширення. Вони являють собою вироби із з'єднаних між собою по периметру двох або більше листів плоского скла з герметично закритою порожниною. Застосовуються для засклення промислових, житлових, цивільних будинків.

Склопакети можуть навіть виконувати роль опалювальних панелей, якщо на поверхню внутрішнього скла додати струмопровідну плівку і нагрівати її електричним струмом.