Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки та її внутрішня й зовнішня політика

Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки та її внутрішня й зовнішня політика

18 жовтня 1918 р. у Львові виникла Українська Націонольна Рада із депутатів австрійського парламенту, крайових сеймів Галичини та Буковини. Вона ухвалила резолюцію про утворення в майбутньому на українських землях, що перебували в складі Австро-Угорщини, Української держави. 28 жовтня у Кракові виникла польська Ліквідаційна комісія, котра заявила про намір перебрати уладові у всій Галичині у свої руки. 1 листопаду Головний польський штаб доручивши військовим частинам, котрі складались із поляків, присягнути на вірність Польщі.

Саме тому, в ніч на 1 листопаду 1918 р. уЛьвові відбулося повстання українських частин, якими керував сотник українських січових стрільців Дмитро Вітовський. Польські військові сили були захоплені зненацька. Алі незабаром смердоті оговтались й уже в другій половині дні, у південно-західній частині міста почались бої. У ході військових сутичок із ворогом, галичани розпочали творення своєї держави. 9 листопаду сформовоно уряд — Державний Секретаріат на чолі із Костем Левицьким, до якого увійшло ще 11 секретарів. 13 листопаду Українська Націонольна Рада затвердила «Тимчасовий основний закон», який давши назву новоствореній державі — Західно-Українська Народна Республіка.

20 листопаду із Перемишля до Львова прибуло 6 польських військових ешелонів. Вранці 21 листопаду польські війська перейшли у наступ фронтом у Львові. Українське командування прийняло рішення облишити Львів. Уряд ЗУНР переїхав до Тернополя, а пізніше — до Станіслава. 22−26 листопода відбулись вибори до Української Народної Заради. Президентом ЗУНР ставши Євген Петрушевич.

У важких умовах за годину опинились українці Буковини, котрі 3 листопаду на всенародному віче у Чернівцях заявили про возз «єднання із Україною• Проте уже 6 листопода в Буковину вступили румунські війська•.

У січні 1919 р• перша сесія Української національної заради у Станіславі проголосила про «єднання ЗУНР із УНР в єдину державу. До Галичиии прибула місія Антанти, щоб припинити польсько-українську війну. За умовами перемир «я до Польщі малі відійти Львів та Бориславський нафтовий район. Алі військові дії продовжувалися. У березні 1919 р• Українська Галицька Армія, реорганізована на зразок регулярних армій (3 корпуси, по 4 бригади в кожному), втратило ініціативу. Нові умови перемир «я — не змогли задовольнити Польщу, котра бажала повної окупації Галичини.

У травні в наступ проти УГА перейшли польські дивізії армії, котрі прибули із Франції. Під тиском переважаючих сил УГА відступила в трикутник: Збруч, Дністер, залізниця із Гусятина через Чортків на Заліщики. У цей годину президенту ЗУНР було б надано диктаторські повноваження, командуючим УГА, призначено колишнього царського генерала Олександра Грекова. 7 червня УҐА перейшла в наступ. У ході т.з. Чортківської офензиви був визволена значна територія Галичини. Проте сили були нерівними: 40−45 тисячам вояків УГА протистояла 100-тисячна польська армія. Наступ було б зупинено, ворог перейшов в контрнаступ. 16 июля війська УГА разом із урядом відступили на східний берег р.3бруч — на територію УНР.

Обставини та значення про «єднання УНР й ЗУНР у1919р.

1 листопадо 1918 р. перемогло національне повстання у Львові. Лідери повстання відразу зіткнулися із проблемою відсічі польській агресії, якої підтримали держави Антанти. На початку листопаду галицьке керівництво вислало до Київа повноважного представника (0сипа Назарука) для укладання догоди із гетьманом Скоропадським. Тієї схвально віднісся до галичан, й на прохання про допомогу запропонував направити «для маневрів «поблизу Збруча полк січових стрільців, котрі того годину перебували у Білій Церкві. Січовики малі «самостійно «перейти кордон й влитися у склад галицької армії. Це винне було б робитися у тому, щоб уникнути міжнародних ускладнень. Алі січові сгрільці відмовилися піти на допомогу Галичині, оскільки за годину готувалося антигетьманське повстання, в якому їм мала належати головна роль.

9 листопаду Українська Національна Рада (УНРада), як найвищий орган влади в Галичині, в наказі Держовному секретаріату дала заподіяння «поробити потрібні заходь для із «єднання всіх українських в одну державу «» .

1 грудня 1918 р. у Фастові представники ЗУНР та УНР уклали «Передвступний договір… між Українською Народною Республікою й Західноукраїнською Народною Республікою про маючу наступити злуку обох українських держав до однієї державну одиницю ». Статті цого договору містили основи майбугньої злуки обох держов. Західноукраїнські землі повинні були отримати територіальну автономію у складі про «єднаної держави.

Вже на першому засіданні УНРади в Станіславі 3 января 1919 р• було б ухвалено «Передвступний договір «та доручено урядові завершити процес про «єднання. На цьому засіданні Євген Петрушевич заявивши: «Від сьогоднішнього дня існує лише одна Українська Народна Республіка «• УНРада сформувала делегацію для поїздки в Київ.

22 января 1919 р. в Києві на Софіївському майдані було б проголошено возз «єднання УНР та ЗУНР в єдину соборну державу («акст злуки»)• Наступного дня було б оголошено відповідні постанови Трудового Конгресу. 3 цого години ЗУНР дістає назву — Західна Область УНР (ЗОУНР)• Алі через воєнний годину практичне про «єднання обох державних організмів відкладалося на майбутнє. Це запитання остаточно малі вирішити Всеукраїнські Установчі Збори.

Наприкінці января 1919 р. Директорія отримала нові повноваження від Трудового Конгресу та нового, шостого члена, яким ставши президент ЗУНР Євген Петрушевич.

Спроба возз «єднання двох українських держав залишилася декларацією. Польські війська методично витісняли армію ЗУНР із територї Галичини. Існування УНР також ставало дедалі более проблематичним із огляду на вторгнення радянських військ.

Фактично керівництво як УНР то й ЗУНР надалі продовжували діяти на власний розсуд. Лише на міжнародній арені були випадки плідної співпрацю (спільні делегації, спільні звернення до міжнародної громадськості. Між лідерами обох держав існували протиріччя та взаємні підозри.