Акрополь

Акрополь

Акрополь (грецьк. «високий місто»), в Афінах, велика складена вапняком скеля, возвышающаяся над оточуючим містом на 70−80 м, з майже пласкою майданчиком нагорі (максимальні розміри 270´, 155 м) і крутими схилами зусебіч, крім західної. З давніх часів це були природне притулок околишніх жителів у разі ворожих набігів. Акрополь став населеним з пізнього кам’яного віку, мабуть прибл. 4000 е. (називають і більше ранню дату — 7000 е.), проте від перших трьох тисячоліть збереглася лише кілька керамічних фрагментів і належали першим мешканцям інструментів. Наприкінці бронзової доби, прибл. 1250−1200 е, коли Афінам погрожували вторгнення із півночі, пагорб був оточений масивною стіною циклопической кладки, схожій стіни Тиринфа і Микен. Спорудження цієї стіни належать до часів афінського міфічного героя Тесея, що переміг критське чудовисько, человекобыка Мінотавра, і як царя Афін об'єднав під владою всю Аттика. У школах давньої фортеці були укріплені ворота ніяких звань і потаємними вихід з північно-східній боку. Воду багато давав прихований в скелі джерело, якого спускалися по хитромудро влаштованої драбині.

Многократно перестраивавшаяся значна фортечна стіна була настільки висока, що закривала огляд звідусіль, крім однієї точки в південно-західному розі. Коли 480 до н.е. Акрополь взяли в облогу перси, вони змогли взяти його штурмом, хоча захищали його переважно старі (практично й усе населення Афін пішла з міста). Оволоділи вони їм лише по тому, як дещо людина змогли піднятися по вважали неприступним північному схилу (мабуть, виявивши ще одне малопомітну сходи) і викликали серед залогу паніку. Перси вивезли з фортеці все цінності, пограбували і спалили храми, перетворивши все тут у купу руїн, а недобудований перший Парфенон знищили запалом палаючих будівельних лісів. Сотні випущених персами стріл знайшли на північному схилі Акрополя. Коли після перемоги, здобутої греками над перським флотом при Саламине, жителі повернулися на Афіни, вони поспішно звели стіну і із півночі, використавши при цьому як незавершені, призначені храмів барабани колон, і уламки будинків.

На протязі наступних 30 років значних робіт на Акрополі не велося, проте починаючи з середини 5 в. е. був споруджено низку інших будинків із пентелийского (гора Пентеликон в $ 20 км на схід Афін) мармуру. Чотири будинку, описувані нижче, поруч із менш знаменитими пам’ятниками й статуями, були створено між 450 і 400 е., і тоді період фортеця придбала того вигляду, що й зберігала остаточно класичної епохи.

Пропилеи. Головний вхід на Акрополь перебуває в заході, і пролягає через монументальні мармурові ворота Пропілеї. Існуюче будова, споруджене поверх залишків початкових воріт, проектував архітектор Мнесикл. Якщо колишні ворота мали переважно фортифікаційна значення, то Пропілеї покликані вирішувати суто архітектурні, художні завдання. Роботи були розпочаті 437 е. і поза п’ять років майже зовсім закінчено. Самі ворота мають п’ять отворів для проходу, причому середній, призначався для для проїзду вершників і прогону жертовних тварин, набагато ширше інших, майже 4,3 м. Зовнішній і внутрішній фасади представляють собою шестиколонные доричні портики. Зовнішній фасад багато глибше і складніше композиційно, його колони поставлені верхній майданчику четырехступенной драбини, а широкий середній прохід має замість щаблів пандус, з обох боків якого розміщено шість внутрішніх іонічних колон удвічі низки. З півночі і півдня зовнішнього, західному фасаду прилягають два крила, невеликі трехколонные доричні портики яких звернені до головною осі Пропилей. Північне крило (Пінакотека) використовувалося як картинної галереї. Висловлювалися припущення, що проект Мнесикла передбачав значно більше будинок, ніж зведена реальності, у зв’язку з наростала опозицією політиці Перікла і загрозою Пелопоннесской війни, вибуху в 431 е., і це залишилася незавершеною архітектурним шедевром. Проте навряд це так: Мнесикл робив свій проект саме з урахуванням реальну ситуацію, сусідства храмів Афіни Ніки і Артеміди Бравронии. У давнину Пропілеї вважалися самим прославленим спорудою Акрополя, про неї згадували частіше, ніж про Парфеноні.

На високому бастіоні, виступає на захід від Пропилей, стоїть маленька храм Афіни Ніки, більш відомого як храм Ніки Аптерос. Вона має з обох торців чотири іонічні колони, на колонах спочиває архітрав, а фриз з нього прикрашений рельєфом зі сценами міфологічних і історичних боїв. Храм проектував архітектор Калликрат прибл. середини 5 в. е., а час його відновлювали з допомогою частин початкового будинку, яке турки зруйнували в 1686. Під мармуровим храмом виявлено залишки раннього значно меншого храму й архаїчного вівтаря, що доводить сиву давнину культу Афіни Паллады. З трьох сторін бастіон оточував скульптурний мармуровий парапет, і усім збережених плитах із чудовими рельєфами бачимо крилату Перемогу.

Парфенон. Увійшовши на Акрополь через внутрішній фасад Пропилей, бачимо собі північно-західний кут Парфенона. Головний храм Акрополя, Парфенон, вибудували у 447−438 е., користуючись вказівками Перікла, архітектори Иктин і Калликрат (див. також ПАРФЕНОН).

Эрехтейон. До півночі від Парфенона зберігся фундамент іншого раннього храму, також присвяченого Афіну, а останнім і північної стіною Акрополя стоїть Эрехтейон. Ця перлина архітектури, створена іонічному стилі, було завершено після смерті Перікла, але Эрехтейон безсумнівно був органічною частиною його плану реконструкції Акрополя. Эрехтейон — храм, у якому відправляли культ кількох божеств, головною з яких була Афіна, розділила своє святилище з Посейдоном і Эрехтеем, древнім царем Афін. Усередині Эрехтейона перебував криницю Посейдона з солоною водою, який, відповідно до міфу, виникла після того, як владика морів вдарив тризубцем в скелю Акрополя. Оскільки будинок мало служити одразу кільком цілям, він був спроектовано як складне спорудження із головними входами, північним і східним, кожен із яких портик, що лежав на іонічних колонах. Дверної отвір північного портика зроблений розетками та інші різьбленими деталями і кращий зразком наличника, збереглися з часів Перікла. До західному кінцю південної стіни будинку примикає невеличкий портик Кор, архітрав у якому підтримують мармурові каріатиди, шість жіночих постатей трохи більше людського зростання (2,1 м). З західної боку впритул до Эрехтейону розташовувалося святилище німфи Пандросы, де він всередині відкритого дворика показували священну оливу, яку Афіна, за легендою, подарувала жителі міста.

Менее значні пам’ятники. Колись Акрополь прикрашали інші, меншовартісні святилища і пам’ятники. На південний схід від Пропилей зберігся фундамент святилища Артеміди Бравронии, а перед східним входом в Парфенон видніються руїни круглого храму Римської доби, присвяченого культу Роми і Августа. Самій вражаючою з багатьох статуй була Афіна Промахос, колосальна виконана Фідієм бронзова постать зі зброєю і щитом, яка стояла на Акрополі за Пропилеями. Блискучий шолом богини-воительницы, возвышавшийся над стінами Акрополя, було видно морякам, приближавшимся до гавані Пірея, ще від мису Сунион, з певної відстані прибл. 50 км.

Склоны Акрополя. Весь пагорб Акрополя, зокрема та її схили поза стін, вважався священної землею, і тому тут розташовувалися багато шановані святилища, і навіть меншовартісні культові об'єкти. Східна частина південного схилу призначалася шануванню Діоніса. На присвяченому йому ділянці землі поруч із двома храмами цього божества існував також театр Діоніса під музей просто неба, де ставилися безсмертні шедеври Есхіла, Софокла, Еврипіда і Арістофана, а на схід було споруджено критий музичний зал (одейон, чи одеон), зведений Периклом і який носив його ім'я. До заходу від театру знаходяться рештки святилища бога лікування Асклепія та її дочки Гигиеи. Далі на захід збереглися руїни критого театру Римської доби, зведеного у 2 в. н.е. Іродом Аттиком, багатим покровителем мистецтв, і присвяченого пам’яті його дружини Региллы.

В печерах, освічених нависаючим уступом скелі по північному схилу пагорба, більш порізаному і стрімчастому, ніж південний, тулилися ще кілька святилищ. На північному заході над джерелом Клепсидрою (що означає «Таємні води») розташувалися три культові печери, присвячені Аполлону, Зевсу і Пану. Приблизно посеред схилу, в ущелині скелі перебувала печера Аглавры, сестри Пандросы. Звідси, за легендою, кинулися донизу й розбилися дочки Кекропа Аглавра і його сестра Герса — вони зазирнули в заборонений скринька, де був в формі змії їх брат Эрехтей. Третя сестра, Пандроса, послухалася веління богині Афіни й відмовилася від зазирати в скринька.

Далее Схід під музей просто неба перебувало святилище Афродіти «у дитсадках», присвячене цієї богині родючості, яке свідчить про східні риси. Почесті відплачувалися тут Афродиті разом із її сином Еросом. Проведені дома розкопки виявили також немало невеликих вівтарів, у яких відбувалися примітивні жертвопринесення.

Эти святилища, як і ще, розташовувалися між стіною Акрополя та давньою дорогий, опоясывавшей пагорб. Територія, обмежена залізницею, разом із ділянкою у її стінах утворює священну землю, що призначалася лише заради релігійних цілей.

Список литературы

Соколов Г.І. Акрополь в Афінах. М., 1968.

Брунов Н.І. Пам’ятки Афинского Акрополя. Парфенон і Эрехтейон. М., 1973.

Акрополь. Варшава, 1983.