Міжпредметна координація в підготовці національних інженерних кадрів на уроках української мови

Міжпредметна координація в підготовці національних інженерних кадрів на уроках української мови.

.

.

Останнім часом усе більше вчених до зон екологічного лиха відносять не тільки Донбас, а й нещодавно курортні міста Західної України. Спираючись на реальні факти, засоби масової інформації прогнозують подальше неуклінне зростання техногенних катастроф. І цілком справедливо наші колеги з Кембриджського університету і Києво-Могилянської академії в роботі приділяють певну увагу так званому «профілактичному компонентові»: краще попереджати помилки в підготовці майбутніх спеціалістів, ніж потім їх виправляти. Цікавлячись досвідом розвинутих країн світу, звернімо увагу на головне: там бути освіченим і досвідченим не тільки престижно, а й економічно вигідно.

На жаль, сьогодні ВНЗ в умовах складних економічних відносин конкретному вихованню етичної поведінки спеціаліста відводять другорядну роль. Як свідчить практика, наслідки можуть бути трагічними. Згадаймо: десять років з відома і дозволу керівників різних рівнів ЧАЕС працювала в ядернонебезпечному режимі, і всього шість помилок персоналу призвело до всесвітньої за своїми наслідками аварії (це детально описав Ю. Щербак у до-кументальній повісті «Чорнобиль»). Констатуємо як негативний факт, що саме наприкінці ХХ сторіччя знецінилося слово спеціаліста (порівняймо, напри-клад, слово офіцера, купецьке слово у ХІХ сторіччі і слово інженера чи бізнес-мена в нашій країні сьогодні). Отже, чи варто обмежуватись, економлячи кошти, у національних технічних університетах тільки викладанням курсів «Українська наукова мова» і «Українська ділова мова»? Настав час чесно констатувати, що ми втрачаємо ціле покоління. Немає високої літератури, на якій би воно виховувалось. Телепрограми, за рідким виключенням, знайомлять нас далеко не з високоморальними особистостями. Як можуть судити студенти про старші покоління, коли спостерігають по телевізору за бійкою депутатів або читають про начальника зміни АЕС, який попросив інженера заглянути (!) в жерло реактора, а потім доповісти про розміри аварії ?

Недаремно сучасне суспільство до критеріїв ділової оцінки випускників технічних університетів відносить не тільки професійну компетентність, дис-циплінованість, творче ставлення до роботи, психологічну суміщеність із чле-нами колективу, а й уміння прогнозувати події та їх можливий вплив на ре-зультати роботи підприємства, економіку країни і добробут самого працівника. Тут не обійтися без синтезу зусиль викладачів технічних і гуманітарних дисциплін. Отже, їх спільною метою буде формування у кожного студента, починаючи уже з першого курсу, чітко усвідомленого прагнення оволодіти певним набором відповідних умінь і навичок, які допоможуть випускнику: брати на себе активну роль у визначенні політики в галузі виробництва, бізнесу і соціальної політики на місцях і в країні; демонструвати високі технічні досягнення; бути більш наполегливим у захисті своєї позиції; в разі потреби організовувати й об «єднувати навколо себе команду однодумців, що неможли-во без відповідних мовленнєвих, психологічних, професійних і культурних навичок.

Навчити не тільки мові, а й психології поведінки в суспільстві нашого типу з його безліччю проблем може тільки рекомендована спеціалістами література, яку, між іншим, і студенти повинні навчитися правильно вибирати і правильно читати.

Культура поведінки, культура стосунків і культура мовлення у взаємозв «язку — це той мінімум, який повинен опанувати студент уже на 1−2 курсах. Далі буде пізно, тому що конфлікти, на жаль, є невід «ємною частиною будь-якого суспільства. Спеціалісти в галузі педагогіки радять вчити студентів не тільки по можливості запобігати конфліктів, а й професійно розв «язувати їх (до речі, в київських ВНЗ 4-ого рівня акредитації уже читають курс «Конфлік-тологія», а в Донецькій державній академії управління — курс «Майстерність публічного виступу»). Ситуації етичної і професійно грамотної поведінки спе-ціалістів високого рівня і непрофесійних дій різного роду дилетантів, у яких убогість мови і мислення у складних виробничих умовах породжує убо-гість дій, давно описані в художній літературі. Щоб молода людина була гото-ва в будь-який час взяти на себе відповідальність за справи в конкретному колективі, вона повинна психологічно підготуватися до цього заздалегідь у так званих лабораторних умовах. Відповідний спецкурс, побудований на матеріалі спеціально підібраних художніх текстів, за часом зайняв би усього семестр. Багаторічний досвід роботи кафедри української та російської мов з іноземними та українськими студентами свідчить, що навіть байдужі до навчання сту-денти, опановуючи тематичні цикли «Людина. Портрет. Характер. Вчинок. Дія» і «Яким повинен бути спеціаліст», починають читати художню літературу високого гатунку, тому що вважають це заняття корисним для себе особисто. А головне, кожний студент щоуроку має змогу включатися в різні ситуації й усвідомлено брати на себе певні соціальні ролі, ставити себе на місце іншого спеціаліста, детально розбиратися в його характері, мотивах і причинах вчинків, прогнозувати подальші події і приймати відповідні рішення.

Отже, на нашу думку, слід повернутися до цієї практики (за прикладом передових ВНЗ, які теж мають цікаві нароби). Подібний тренінг сприяв би формуванню відповідальної людини, якій в умовах виробництва уже б не було потреби адаптуватися.

Далі, спеціалістам слід звернути увагу іще на одну невідкладну проблему. Викладання гуманітарних дисциплін, і української наукової мови в тому числі, у технічних ВНЗ з об «єктивних причин відбувається в умовах дефіциту часу, відсутності спеціальних підручників і факторів, які виникли відносно недавно, але створили додаткові труднощі для викладачів. Йдеться про неоднаковість фонових знань і здібностей, самостійності мислення і ставлення до навчання у випускників престижних коледжів (ліцеїв, гімназій) і периферійних загально-освітніх закладів; у студентів державної і платної форми навчання. Останні часто не в змозі опанувати університетську програму. Отже, виховання національної інженерної еліти потребує нових ефективних технологій навчання. Допомогти слабким студентам паралельно з опануванням університетського курсу заповнити недоотримані знання з окремих розділів шкільної програми, а сильним не знижувати темпи допоможе метод інтенсиву. Але реалізація цієї задачі, по-перше, неможлива без формування у всіх студентів без виключення навичок логічного аналізу матеріалу, логічного мислення і культури професійного спілкування, а по-друге, без переносу отриманих теоретичних знань у реальну ситуацію спілкування.

Робота викладача ускладнюється і тим, що в умовах двомовності (а на елітних спеціальностях з англійською, німецькою чи французькою мовою навчання і трьомовності) багато студентів ставляться до української мови як до другорядного чи уже знайомого предмету. Саме тому систематизація співвіднесення рідної російської (чи обраної для навчання іноземної) мови з українською буде включати три аспекти: вибір мовного і мовленнєвого матеріалу для навчання науковому спілкуванню; співвіднесення мовних і мовленнєвих одиниць у процесі навчання; формування співвіднесеності російської й української мов при вивченні останньої.

Задачі не з простих, але, як говорить народна мудрість, нове — це забуте старе. Згадаймо: у наших земляків В. О. Сухомлинського і В. Ф. Шаталова не було байдужих чи слабких учнів, тому що спиралися вони в роботі на ощадливі технології навчання, враховуючи потреби та інтереси кожного. На думку В. Г. Костомарова і О.О. Леонтьєва, до процесу відбору і презентації мовного і мовленнєвого матеріалу й управління його оволодінням слід підходити з точки зору їх комунікативної доцільності. О. Д. Митрофанова і М. Гала пишуть, що комунікативність відмітає викладання фонетики, лексики, морфології й синтаксису в їх лінійній послідовності, а передбачає орієнтацію мовного матеріалу на близьку до реального спілкування.

Звідси випливає, що цільова настанова навчання — формування наукового, професійно-виробничого, мотиваційного, творчого, культурного, соціального, психологічного потенціалу студента щороку спирається на три групи факторів:

а) необхідність поетапного навчання студентів згідно з обраними ними спеціальностями;

б) необхідність надання професійної підготовки паралельно з удоско-наленням соціальних і особистих якостей студентів, розвитку їх творчих здібностей, планування кар «єри тощо;

в) обов «язкове забезпечення швидкого, відміченого кожним студентом результату (в ході поточного контролю з різних предметів, рольових ігор, дискусій, участі в семінарах, конференціях, написання й захисту курсових робіт та ін.).

Як свідчить практика, там, де порушуються принципи доступності, посильності й системності, панує авторитарність, слабкі студенти у своїй більшості не поспівають за сильними і виключаються з роботи. Навмисно чи не-усвідомлено вони захищають свою психіку тим, що до відбирання, обробки і засвоєння матеріалу ставляться формально і навіть байдуже. Слід зважити й на те, що сильні студенти вимагають високого ступеня прив «язки навчальної програми до своїх поточних і майбутніх професійних потреб, а коли їх очікування не виправдовуються, втрачають інтерес до навчання, починають знижувати показники успішності і пропускати заняття. Особлива роль курсу «Українська наукова мова» полягає в тому, що допомагає студентам в умовах перенавантаження навчальних програм скористатися одним із найефективніших засобів опанування лексичного матеріалу з обраної спеціальності, розвитку довгострокової пам «яті, аналізу й синтезу текстів будь-якої складності та їх відтворення в усній та писемній формі - типологією текстів. Роз-роблений О.Є. Жуковською, Г. О. Золотовою, Е. М. Леоновою і К.І. Мотіною для іноземних студентів, він був проаналізований, опрацьований, удосконалений і пропонується нами для технічних вузів.

Цикл уроків з курсу «Українська наукова мова» пов «язується з обраним студентом фахом, має комунікативну настанову, яка реалізується частинами щоуроку на конкретному текстовому матеріалі. Залежно від мети конкретного уроку співвіднесення видів мовленнєвої діяльності може бути різним, але переважає постійне поєднання читання фахового тексту, говоріння (переробка і відтворення в усній формі інформації, складання монологічного вислову, ведення діалогу і полілогу) і письма (згортання інформації - усі види планів, мікротекстів, резюме і рефератів). Особлива роль відводиться таким мовним жанрам спілкування, як монолог — повідомлення, опис, доказ, міркування, діалог — бесіда, обговорення дискусія та ін. Фонетичні, орфографічні, граматичні, стилістичні норми і правила мовного етикету закріплюються паралельно.

Протягом семестру студенти набувають стійких навичок прогнозування змісту тексту за заголовком, правильного визначення його типу, логічної структури, моделей наукових речень, властивих даному текстові; уміють з першого прочитання викласти текст про предмет, про процес, про властивості та якості, про зв «язки та відносини, про людину і результат її діяльності; здатні вільно висловлювати науковою мовою власну думку і вести діалог на задану тему; постійно розвивають і удосконалюють свої навички, цілеспрямовано використовуючи їх для опанування інших навчальних дисциплін, які вже не здаються їм надто складними. Під час роботи у переважної більшості студентів удається сформувати так званий рефлекс мети (термін І.П. Павлова).

При цьому буде реалізовано загальнодидактичні (усвідомленість, прак-тична спрямованість, перехід від простого до складного, від відомого до неві-домого, від конкретного до абстрактного) і методичні (комунікативної спря-мованості, усного випередження, функціональності та ін.) принципи, а також індивідуалізація навчання на уроці (використання одночасно декількох видів презентації навчального матеріалу, урахування особистих інтересів студентів у виборі завдань, різного рівня підготовки і різної швидкості засвоєння нового матеріалу, стимулювання бажання виступити та ін.).

.

.

_.

.