Психологічні особливості взаємин молодого подружжя у кризовий період

Р.П.Федоренко ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМИН МОЛОДОГО ПОДРУЖЖЯ У КРИЗОВИЙ ПЕРІОД Одним із складних періодів шлюбу є період подружнього стажу від чотирьох до семи років. Саме на цей період припадає загострення всіх проблем молодої сім'ї.

Особливості і типологія подолання кризи в молодих подружжях є недостатньо вивченими. Крім того, не вирішено питання про стандарт реагування на подружню кризу.

Особливості і типологія подолання кризи в молодих подружжях є недостатньо вивченими. Крім того, не вирішено питання про стадії реагування на подружню кризу.

Нами досліджено 100 дисфункційних сімей, котрі звернулися за консультативною допомогою. Ці сім'ї були проранговані по рівню подружньої адаптації. В якості критерію подружньої адаптації/дезадаптації слугував список Sprenke, B.L.Fisher (1980 цит. по [5, С.156−157]), який складається з параметрів згуртування сім'ї і сімейної адаптації. На основі цього списку нами було складено опитувальник діагностики рівня подружньої адаптації. Цей опитувальник складається з 17 стверджень, з якими обслідуваний повинен погодитись чи не погодитись. Причому, подружня адаптація включає дві складові: 1) згуртування сім'ї і 2) власне подружня адаптація.

Потім подружжя заповнювали опитувальник А. С. Кочаряна [2,3] «Реакції подружжя на конфлікт», котрий включає наступні шкали: неконструктивні установлення на шлюб (НУ), депресія (Д), протективні механізми (ПМ), дефензивні механізми (ДМ), агресія (А), соматизація тривоги (СТ), фіксація на психотравматуючих ситуаціях (Ф). Виявилось, що при нарощуванні дезадаптованості підвищується роль таких реакцій як неконструктивні установки, агресія («гаряча», в основі якої лежить гнів), депресія, фіксація на психотравмі. Чим вищий рівень подружньої адаптації, тим вища «включеність» таких шкал опитувальника як протективні і дефензивні механізми, а також соматизація тривоги. Особливо така динаміка спостерігається в тих подружніх парах, які бажають зберегти шлюб. Таким чином, нами підтверджена гіпотеза А. С. Кочаряна [2,3] про існування двох «ліній» реагування на подружній конфлікт: 1) в першу чергу — це ситуативна реакція, пов’язана з адекватним емоційним залученням когнітивно-емоційних структур — неконструктивних установок на шлюб, агресії, депресії і фіксуванні на психотравмі; 2) надалі - це залучення в конфліктну взаємодію особистісних структур — захисних механізмів — протективних і дефензивних, а також соматизації тривоги.

Слід відмітити, що виникнення гніву, депресії, тривоги і т.п. на першому етапі виявляється цілком нормальним. Ці реакції подружжя повністю виходять з структури ситуації. При переході конфлікту у хронічну стадію відбувається включення особистісних утворень в тканину конфлікту — в першу чергу захисних утворень особистості.

Методом крайніх груп (32% розподілу) були виявлені ті подружжя, у яких були найнижчі показники подружньої адаптації (тобто 32 чоловіка і 32 жінки). Це були ті подружні пари, і ті з подружжя, які єдиним виходом з ситуації, що склалася, бачили розлучення. Вони не бажали більше жити разом. В таблиці 1 представлені середні і стандартні відхилення розподілу показників по окремим шкалам опитувальника «Реакції подружжя на конфлікт».

Таблиця 1.

Вираженість показників по окремим шкалам опитувальника «Реакції подружжя на конфлікт» в осіб з вираженою подружньою дезадаптацією.

Стать НУ Д ПМ ДМ, А СТ Ф.

X S X S X S X S X S X S X S.

Чол. 77,8 6,34 43,2 6,84 36 6,24 36,8 5,3 40 8,85 76,3 8,97 77,2 7,6.

Жін. 76,5 6,21 42,1 6,03 35,1 6,43 34,3 5,41 38,3 6,42 81,2 6,45 79,3 7,4.

Примітка: Х — середнє значення розподілу по шкалі.

S — стандартне відхилення розподілу показників по шкалі.

Аналіз крайніх типів подружньої дезадаптації у чоловіків і жінок дозволяє виділити третю форму реагування на подружню кризу. Видно, що високі показники виявляються по трьох шкалах: неконструктивні установки на шлюб (НУ), соматизація тривоги (СТ), і фіксація на психотравмі (Ф). Таким чином, при вкрай напружених конфліктах протективні і дефензивні, а також емоційні реакції (депресія і гнівна агресія) мають низькі показники. Це означає, що психологічні захисти, пов’язані з збереженням шлюбу, стають неактуальними. Але це не означає, що психологічні захисти взагалі не функціонують. В даному випадку психологічні захисти мають іншу мішень — психічне здоров’я, а не подружню адаптацію. Людина не може «тримати» високонапружені негативні емоції (депресію і гнівну агресію) без загрози для всього психічного апарату. Тому в даному випадку прослідковуються наступні типи захистів: соматизація тривоги і заперечення негативного емоційного досвіду. Заперечення проявляється в зниженні показників по шкалах, які відображають вираженісь емоцій — депресії і агресії. Особливо хочеться підкреслити, що у використовуваному опитувальнику шкалу агресії складають саме «гаряча», або гнівна агресія, а не «холодна», інструментальна агресія. Тому практично шкала агресії тотожна шкалі гніву. Заперечення цих емоцій і їх соматизація свідчать про синергізм двох механізмів психологічного захисту — запереченні кризового досвіду і соматизація тривоги. Мішенню цих механізмів є психічна адаптація, збереження психологічного здоров’я. Разом з тим, загальний профіль по шкалах методики «Реакції подружжя на конфлікт» є суперечливим — з одного боку, високі показники по неконструктивних установках на шлюб і фіксація на цьому травмуючому досвіді, а з іншого — заперечення негативного досвіду і негативних переживань на рівні емоцій.

Отже, нами виявлена ще одна форма реагування на подружню кризу — трансформація направлення функціонування механізмів захисту. Якщо на першому етапі - мішенню захисних процесів є саме подружжя, то потім психологічний захист орієнтований на саму людину, його психічне здоров’я. Сама ж структура є внутрішньо конфліктною і логічно суперечливою: «В мене поганий шлюб, але це мене не хвилює - все одно розлучусь». Така логічно суперечлива ситуація — специфічна риса захисних механізмів. М. Кофта [4, С.70] пропонує наступний перелік диференціально-діагностичних критеріїв психологічного захисту: ригідність, неадекватність ситуації, спотворення реальності і т.п. По Р. А. Зачепицькому [1, С.23], механізми захисту характеризуються ілюзорністю і пасивністю. Таким чином, ситуація що виникла на третій лінії реагування на подружню кризу, повністю описується в категоріях психологічних захистів.

Ми розглянули такі форми реагування на подружню кризу (хронічний конфлікт), які вписуються в категорію захисних. Це не просто окремі форми реагування. По всій видимості, вони складають деякий континуум від перших реакцій на кризову ситуацію до повного неприйняття свого партнера. Разом з тим, ряд подружніх пар виявили інший профіль по методиці «Реакції подружжя на конфлікт». Ці подружжя склали 32% розподілу подружньої адаптації, але з правого краю (найбільш адаптовані і бажаючі зберегти шлюб). В таблиці 2 представлені значення шкальних показників цієї групи осіб.

Таблиця 2.

Вираженість показників по окремих шкалах опитувальника.

«Реакції подружжя на конфлікт» в осіб відносно адаптованих і бажаючих зберегти шлюб.

Стать НУ Д ПМ ДМ, А СТ Ф.

X S X S X S X S X S X S X S.

Чол. 42,1 4,14 78,2 6,44 79,1 6,35 77,4 5,3 73,9 7,25 36,3 5,43 41,1 5,7.

Жін. 41,5 5,12 82,4 5,33 82,4 6,13 73,2 5,41 71,1 6,33 45,2 6,41 39,3 6,4.

Примітка: Х — середнє значення розподілу по шкалі.

S — стандартне відхилення розподілу показників по шкалі.

В даному випадку профіль методики зовсім інший: високі показники депресії і гнівної агресії, а також протективних і дефензивних механізмів і низькі показники по неконструктивних установках на шлюб (НУ)Ю, а також по соматизації тривоги (СТ) і фіксації на психотравмі. Одним словом, подружжя тримається за шлюб, хочуть вирішити проблеми шлюбу, мають виражену мотивацію збереження шлюбу. Цьому високі показники по протективним і дефензивним механізмам. Разом з тим, подружжя не впадає в ілюзорність, вони реальні, переживають актуальні почуття гніву і депресії. В даному випадку протективні і дефензивні механізми виконують функцію переборення, а не захисну, що підтверджує ідею А. С. Кочаряна [3] про функціональну неспецифічність технік емоційної регуляції. Це четверта форма реагування на психотравму, яка створює окрему лінію — лінію переборення.

Таким чином, ми виділяємо чотири форми реагування на подружній конфлікт і дві лінії реагування — захисну і переборюючу.

ЛІТЕРАТУРА.

Зачепицкий Р. А. Социальные и биологические аспекты психологической защиты. // Социально-психологические исследования в психоневрологии: Сб. статей / Под ред. Е. Ф. Бажина. — Труды Ленинградского научно-исследовательского института им. В. М. Бехтерева. Т.93. — Л., 1980. — С. 22−27.

Кочарян А. С. Проведение психологического семейного консультирования. Учебно-методические материалы по психологии семейных отношений. Х.: Изд-во ХГУ, 1990. — 26 с.

Кочарян Г. С., Кочарян А. С. Психотерапия сексуальных расстройств и супружеских конфликтов. — М.: Медицина, 1994. — 224 с.

Kofta M. Samokontrola a emocje. Warszawa: PWN. 1979. 376 s.

Schaap C. Communication and adjusment in marriage. — Lisse: Swets & Zeitlinger, 1982. — 281 p.

АНОТАЦІЯ В даній статті вивчаються особливості подолання кризи в молодих подружжях, визначається рівень подружньої адаптації та стадії реагування на подружній конфлікт.

ANNOTATION.

This article explores the features of overcoming the crisis in young marriages, defines the level of marriage adaptation and stages of reaction on marriage conflict.

(Федоренко Раїса Петрівна, старший викладач кафедри практичної психології Волинського державного університету імені Лесі Українки.

PAGE 5.

PAGE 6.