Комплексна характеристика Словенії

МОУ СОШ № 158.

Реферат по Географии.

«Комплексна характеристика Словении».

роботу виконав: учень 10 «А» Элерт.

Андрію Олександровичу; роботу проверила:

Свиридова Наталья.

Степановна.

Новосибірськ 2005.

[pic].

Державний прапор Словении.

1) Економіко-географічне і політико-географічне становище країни. Історія території 4.

2) Особливості населення. 4.

3) Природні ресурси, і їх використання. Оцінка природно-ресурсного потенціалу розвитку в промисловості й сільського господарства 5.

4) Загальна характеристика господарства. Причини, що впливають темпи сільськогосподарського розвитку 6.

5) Спеціалізація сільськогосподарського виробництва 7.

6) Розвиток транспортного комплексу 7.

7) Соціально-економічний розвиток 7.

8) Зовнішні економічні зв’язку. Експорт. Імпорт. Участь інтеграційних економічних союзах. 8.

9) Державне пристрій. Головні політичні партії 9.

Список літератури 11.

1) Економіко-географічне і політико-географічне становище страны.

Історія территории.

Республіка Словенія — держава на північному заході Балканського півострова. На півночі межує з Австрією, ніяких звань — з Італією, Півдні і південному сході - з Хорватією, на сході - з Угорщиною. На крайньому південному заході має виходу Адріатичному морю. Площа — 20 273 кв. км. Протяжність берегової лінії 46,6 км.

Територія Словенії у минулому була населена иллирийско-кельтскими племенами, у І в. е. захоплена римлянами і романізована. З VI в. в долинах річок Драва, Сава і Мур оселилися слов’янські племена. У 626 вони звільнилися з-під влади аварів і дистриб’юторів створили самостійне слов’янське держава Велика Карантания. У 745 його князь Борут боротьби з аварами прийняв заступництво Баварії, словенці було звернено в християнство. З кінця VIII — початку IX ст. Велика Карантания перебувала у складі Франкской держави, а після розпаду — Священною Римською імперії німецької нації. У XIII в. словенські землі входили у володіння чеського короля Пшемысла II, а потім потрапили під владу Габсбургів. Прибережні міста опинилися у XII-XIII ст. під керівництвом Венеціанської республики.

Попри нападу турків-османів з XV в., словенські землі залишалися під владою Габсбургів на початок XIX в.

У 1809−1814 словенські землі входили у складі створених Наполеоном Иллирийских провінцій. Французька влада дозволили використовувати словенський мову для місцевого самоврядування, сприяли розвитку системи доріг, скасували цехові привілеї, створили нові зі школи і запровадили дію цивільний Кодекс Наполеона. Однак у 1814−1815 Словенія була знову передано Австрії, але перебував під владою Габсбургів до 1918.

Протягом років Другої світової війни югославська Словенія поділили між Німеччиною, Італією й Угорщиною. Тисячі словенців відправлялися працювати в німецькі трудові табори відпочинку та на заводи, мобілізовані до армії чи насильно переселені Сербії і Хорватію. Виникли дві основні руху Опору: одне возглавлялось комуністами, інше — націоналістами. Комуністи перемогли, й у 1945 Словенія як одній з шести республік увійшла до складу Федеративної Народної Республіки Югославії. У 1963, відповідно до нової конституцією, Словенія стала республікою у складі Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії. Правляча Союз комуністів Словенії входила до складу Союзу комуністів Югославии.

2) Особливості населения.

За оцінками на 2004, у Словенії мешкають 2011,5 тис. людина. По стану на 2004, до віковій групі до 15 років ставилося 14,3% населення, від 15 до 65 років — 70,6%, старших 65-літнього віку років — 15,1%. Приріст за 2004 становив — 0,01% при народжуваності 8,9 на 1000 людина, смертності 10,15 на 1000 і імміграції 2,11 на 1000. Дитяча смертність оцінювався у 4,5 на 1000 новонароджених. Очікувана тривалість життя 75,93 років (чоловікам — 72,18 років, тоді - 79,92 лет).

З стран-преемниц Югославії Словенія найбільш однорідна за етнічною складу: 88% її населення — словенці. Серед національних меншин — хорвати (3%), серби (2%), боснійці (1%), угорці (0,4%), італійці та інші. У релігійному відношенні 71% населення — католики (зокрема. 2% - уніати), 1% - протестанти, 1% - мусульмане.

У Словенії переважають містечка. Найбільші їх — Любляна (257,9 тис. жителів у 2002), Марибор (97,7 тис.), Целе (38,5 тис.), Крань (35,6 тис.), Велене (26,5 тис.), Копер (23,6 тис.), Ново-Место (22,1 тыс.).

3) Природні ресурси, і їх використання. Оцінка природно-ресурсного потенціалу розвитку в промисловості й сільського хозяйства.

Словенія — гірська країна. Її північна і північно-західна частини є відроги Альп (30% країни — Юлийские Альпи з вищої точкою країни горою Триглав, 2864 м; гори Караванке з вершиною Гринтавец, 2558 м). Південні й західні райони належать до периферії Динарского нагір'я (30%), а крайній північний схід — до периферії ПосередньоДунайської рівнини (30%). Рельєф країни сильно розчленований. У межах Динарского нагір'я широко розвинені карстові форми рельєфу, одне з найбільших печер Європи — Постойнска-Яма з р. Пивця, а її значному протязі має підземний сток.

Основні річки Словенії - Сава, Драва і Соча з притоками. Це гірські річки з великим гидроэнергетическим потенціалом (ними зведено каскади ГЕС), але непридатні судноплавства. Деякі райони Словенії, особливо карстові, взагалі позбавлені рек.

На формування клімату країни визначальний влив надає, з одного боку, близькість Адриатического моря, з другого — Альп, які затримують південні вологі повітряні є і перешкоджають проникненню північних холодних повітряних мас. У цілому нині клімат помірковано континентальний у внутрішніх районах і середземноморський узбережжя. Зима у Словенії м’яка (середня температура самого холодного місяці січня від 0 до -2° З в передгір'ях до -4 — -6° З серед стосів), літо помірковано тепле (середня температура самого теплого місяці липня 19−21° З поблизу передгір'їв, 15−17° З в горах), весна — прохолодна. Опади випадають рівномірно протягом усього року. Середньорічне їх кількість — 1000−1500 мм поблизу передгір'їв, 2000−3000 мм серед стосів і 700 мм у східних районах.

На території Словенії поширені переважно бурі лісові і гірсько-лісові грунту. Майданом лісів (54% країни) Словенія третім місцем у Європі після Фінляндії та Швеції. Нижній гірський пояс (до висоти прибл. 600 м) дубово-грабових лісів з додатком клена, липи і ясена змінюється поясом букових і буково-пихтовых лісів з додатком сосни і їли. У карстових районах поширені суходільні луки, чагарникові зарості і редкостойные дубово-грабовые лісу. Верхній гірський пояс (вище 1800 м) представлений субальпийскими луками і оголеними скелями. У долинах річок зустрічаються заплавні і заболочені луки. У флорі Словенії налічується 3200 видів судинних рослин, їх 66 видів ендеміків, 330 занесені в Червону книгу.

У горах Словенії зустрічаються буре ведмідь, рись, вовк, гірський цап, сарна, косуля, кабан, борсук, заєць, куниця. Для карстових районів характерні змії, ящірки, черепахи. Багата орнитофауна — водяться глухар, куріпки, сокіл та інші птахи. Усього фауна Словенії налічує прибл. 13 тис. видів, їх 423 виду хребетних, 400 ендеміків (водяться переважно в печерах і карстових водоймах), 238 видів перебувають під загрозою исчезновения.

У сучасному Словенії приділяють значну увагу охорони навколишнього середовища проживання і збереженню біорізноманіття. Уряд прийняв кілька природоохоронних законів. Охоронювані території загальною площею 140,4 тис. га (8% площі країни) включають великий національний парк Триглав в Юлийских Альпах, 2 регіональних парку, 34 ландшафтних парку, 49 заповідників, 623 пам’ятника природы.

Надра Словенії багаті на корисні копалинами. Є промислові запаси бурого вугілля, свинцевих, цинкових, ртутних, уранових руд, серебра.

4) Загальна характеристика господарства. Причини, що впливають темпи сільськогосподарського развития.

Протягом усієї історії Югославії за рівнем економічного розвитку Словенія зберігала провідне становище: в1991- 21,3% ВВП СФРЮ. Завдяки традиційним зв’язків із Заходом й обережною економічну політику, Словенія зберегла вищого рівня ВВП душу населення, ніж у сусідніх країнах Центральній і Східній Європи. Існує високий рівень координації між урядом, бізнесом і політикою Центробанку. У 2002−2003 прискорився проведення приватизації, бюджетний дефіцит скоротився з 3% ВВП 2202 до 1,9% 2003;го — 68,2. Словенія має найнижчу серед країн Європи ставку оподаткування (25%). Починаючи з 1996 на що країни вкладаються великі іноземні інвестиції. Більшість іноземного капіталу належить Австрії, потім ідуть Франція, Німеччина, Італія, Великобританія, навіть Нидерланды.

У 2002 ВВП становив 37,1 млрд. дол. США, тобто. 19,2 тис. дол. на свою душу населення за темпах його розвитку 3,2%. У сільське господарство створюється 3% ВВП, у промисловості - 36%, сфері послуг — 61%. Середню зарплату в країні оцінюється приблизно 890 дол. Рівень інфляції 2002;го оцінювався 7,4%. Рівень безробіття становив 11% економічно активного населення, чисельність якої оцінюється в 857,4 тис. человек.

Ведеться видобуток поліметалевих руд, бокситів, сурми, ртуті, розвинена енергетика. У 1999;му було виконано 13,7 млрд. кВтч електроенергії. Частка основних енергетичних джерел у структурі енергетичного балансу: на ТЕС вироблено 35,2% енергії, ГЕС — 27,3%, АЕС — 36,8%. Внутрішнє споживання 2001;го оцінювалося в 13,8 млрд. кВтч. У тому ж року експортовано 3 млрд. кВтч електроенергії, імпортовано 4,1 млрд. кВтч.

У дивовижній країні найбільш розвинені чорна і кольорова металургія, електронна (в тому числі військового призначення), електротехнічна, деревообробна, хімічна, гумова, суднобудування, автомобілебудування (випускаються вантажівки, автобуси, автомобілі), верстатобудування, паперова, кожевенновзуттєва, текстильна, харчова і тютюнова промисловість. У цілому нині зростання промислового виробництва, у 2002 оцінювався 2,4%.

Різноманітні ландшафти і сприятлива екологія залучають у країну мільйони іноземних туристов.

У бюджеті Словенії 1997;го доходи склали 8,11 млрд. дол., витрати — 8,32 млрд. дол., зовнішній борг — 7,9 млрд. дол. Банк Словенії, заснований в1991, є банком країни й займається грошової емісією. Грошова одиниця — словенський динар (толар) (2002;го за 1 дол. США при обміні давали 240,25 долл.).

5) Спеціалізація сільськогосподарського производства.

Словенія відрізняється високо-продуктивним сільське господарство, які мають мясомолочное тваринництво (розведення великої рогатої худоби і овець), виробництво зернових культур (пшениці, кукурудзи), садівництво і виноградарство. Вирощують також картопля, хміль, цукрові буряки. Розвинене бройлерное птицеводство.

6) Розвиток транспортного комплекса.

Словенія лежить на жіночих перетині шляхів, що пов’язують Західної Європи з Східної та Південної Європою, і має розвинену систему автошляхів з твердим покриттям протяжністю 20 177 км, зокрема 427 км швидкісних магістралей. Протяжність залізниць 1201 км, їх 499 км электрифицированы. У дивовижній країні діють 16 аеропортів (їх 6 — компанії з рішучим покриттям смуг), включаючи міжнародний аеропорт у Любляні. Важливі морські порти є у Изоле, Копере і Пиране. Через територію Словенії проходять нафтопровід протяжністю 290 км і газопровід протяжністю 305 км.

У Словенії використовуються 722 тис. телефонних ліній, є щонайменше 1 млн. цих апаратів. У 2001 Інтернетом користувалися 600 тис. человек.

7) Соціально-економічний развитие.

Соціальне забезпечення. Велику увагу приділяють соціальному забезпечення населення. З 1992 обслуговування переведено на систему соціального страхування. У цьому зберігається платна медицина і приватна практика. Нині у Словенії 4180 лікарів і одинадцять 600 лікарняних ліжок. Пенсії і соціальні виплати отримують 462 тис. людина, з них 264 тис. від старості. Допомога за безробіттю становить 70% середньої зарплати. Вік виходу пенсію чоловікам 57 років, тоді 52 року. Більшість жінок зайнято у сфері услуг.

Середню зарплату в країні оцінюється приблизно 890 дол. Рівень інфляції 2002;го оцінювався 7,4%. Рівень безробіття становив 11% економічно активного населення, чисельність якої оцінюється в 857,4 тис. человек.

У дивовижній країні діють два великих профспілкових об'єднання: Союз вільних профспілок (наступник комуністичних профспілок) і Незалежність — Конфедерація незалежних профсоюзов.

У дивовижній країні функціонують 820 шкіл з 208 тис. учнів, 37 вищих спеціальних навчальних установ і 3 університету (Люблінський, заснований 1595, Мариборський — 1975 і університет у приморському місті Копер), де навчаються прибл. 100 тис. студентів. На потреби освіти витрачається більше шести% ВВП. Рівень освіти і кваліфікації робітників у Словенії - найвищий з усіх країн Центральної Європи і сподівалися одне із найбільш високих у світі. 15% всіх службовців мають університетську освіту, 60% економічно активного населення — атестат про закінчення середньої школы.

Приблизно 1,7% ВВП Словенії забезпечують наукові розробки та нові технології. За кількістю науковців та галузевих науково-дослідних інститутів Словенія стоїть у одному ряду з розвиненими європейськими країнами. Наукові дослідження у межах Словенської академії і мистецтв, в університетах і галузевих інститутах. Особливу увагу приділяється таким галузям знання, як біокібернетика, біохімія, молекулярна біологія, біотехнологія, робототехніка, автоматизовані вимірювальні системи, комп’ютерний контроль великого спектра виробничих процесів. Флагманом словенської науки є Інститут Йозефа Стефана в Любляні, де проводяться дослідження у сфері математики, хімії, біохімії, фізики, електроніки, інформаційних технологій та ядерної фізики. У країні працює десятки науково-дослідними інститутами, зокрема найстарший із них — Сільськогосподарський інститут Словенії (заснований 1898), Інститут біофізики Люблянського університету, Палеонтологічний інститут, Національний біологічний інститут, Національний хімічний інститут, Словенський інститут лісознавства, Інститут дослідження карсту і з другие.

8) Зовнішні економічні зв’язку. Експорт. Імпорт. Участь інтеграційних економічних союзах.

Зовнішня політика. Незалежність Словенії було визнано провідними зарубіжними державами в 1993. Словенія — член ООН і його спеціалізованих організацій. 1 травня 2004 країна стала членами ЄС. Вона має намір розпочати блок НАТО. Дипломатичні відносини з Росією прописані у 1992. З 1993;го обидві держави підписали ряд угод про співробітництво у торгової та його економічної області. Торговий оборот між двома країнами розширюється. У 2001 сталися дві зустрічі між прем'єрміністром Словенії й президентом России.

У 2002 експорт становив 10,3 млрд. дол. США. Більше 90% експорту становлять промислові товари. Очолюють перелік експортованих товарів транспортні засоби (вантажівки й автобуси), по них слід продукція фармацевтичної промисловості, меблі, електроніка, текстиль, шини, що сільськогосподарська продукція. Основні партнери експорту: Німеччина (24%), Італія (13%), Австрія, Хорватія, Франція, Боснія Герцеговина.

У 2002 імпорт становив 11,4 млрд. дол. США. Поруч із традиційно ввозимыми у країну сировиною, продовольством, напівфабрикатами збільшується ввезення транспортного устаткування. До імпортованих товарів входять електрообладнання, металлоизделия, хімічні товари, текстиль, горючемастильні матеріали. Основні партнери імпорту — Німеччина, Італія, Франція, Австрія, і навіть Хорватія, Угорщина та Россия.

9) Державне пристрій. Головні політичні партии.

За конституцією 23 грудня 1991, Словенія — демократична парламентська республіка. Вищий легіслатура — парламент, що з двох палат: Державних зборів та Державного ради. Державне збори, що складається з 90 депутатів, що обираються у 4 року в основі загального, рівного, прямого виборчого права при таємне голосування (правом голоси наділені дієздатні громадяни, досягли 18-річного віку (працюючі - із 16-го років). 40 депутатів обираються прямим голосуванням, 50 — на пропорційній основі. За італійським і угорським меншинами закріплено право бути представленими принаймні одним депутатом. Державну раду — дорадчий орган, що з 40 виборних членів, які мають соціальні, економічні, професійні і територіальні інтереси. Вона має обмежені законодавчі повноваження: вправі вносити законопроекти в руки Державного зборів, давати висновки за всіх цих питаннях, які входять у компетенцію зборів, вимагати розгляду закону зборами, вимагати призначення референдуму, і т.д.

Глава держави — президент, котрий є верховним головнокомандувачем. У компетенції президента визначати дати проведення виборів у Державні збори, оприлюднити закони, призначати і відкликати дипломатичних представників, здійснювати право помилування, нагороджувати орденами, присвоювати почесні звання тощо. Президент обирається на прямих виборах таємним голосуванням на п’ятирічний термін не може обіймати посаду більше двох строків поспіль. З 22 грудня 2002 президент — Янез Дрновшек, колишній лідер Ліберальних демократів Словении.

Центральна виконавча влада належить уряду, що складається з голови (прем'єр-міністра) і міністрів, підзвітних Державному зборам. Кандидатура прем'єр-міністра пропонується Державному зборам президентом після консультацій із керівниками парламентських фракцій. Зазвичай цю посаду висувається лідер партії чи коаліції, перемігшої на парламентські вибори. Прем'єр-міністр обирається таємним голосуванням, більшістю голосів усіх депутатів. З 2002 прем'єрміністр Антон Воп, лідер Ліберальних демократів Словении.

Судова система включає 44 районних лікарнях та 11 окружних судів першої інстанції, 4 вищих суду (суди другий інстанції), Верховного суду (члени обираються парламентом) і Конституційний Суд (судді обираються парламентом на 9 років і призначаються президентом). З іншого боку, діє система судів з трудовим й соціальних питаннях. За дотриманням основних права і свободи людини стежить омбудсмен Словенії, який звітує перед Державним собранием.

Управління на місцях здійснюють виборні органи виконавчої влади, представлені 192 адміністраціями громад, у тому числі 11 мають статус городских.

Судова система включає 44 районних лікарнях та 11 окружних судів першої інстанції, 4 вищих суду (суди другий інстанції), Верховного суду і Конституційний Суд. З іншого боку, діє система трудових і соціальних судів (останні займаються дозволом спорів із приводу призначенню пенсій, питань страхування здоров’я, по працездатності, при безробіттю, суперечок з питань сім'ї та призначення соціальної допомоги). За дотриманням основних права і свободи людини стежить омбудсмен Словении.

Основні політичні партии:

Ліберальні демократи Словенії (ЛДС) — центристська партія, освічена 1994;го внаслідок об'єднання ліберально-демократичної партії (створена 1990;го), Демократичній партії, Соціалістичної партії і Зелених — Экологическо-социальной партії. Дотримується традицій та матеріальних цінностей ліберальної демократії, входить у європейське об'єднання ліберальних і демократичних партій, за незалежність" і суверенітет цієї країни, політичний світ образу і ненасильство, розвиток громадянського суспільства і ринкову економіку при соціальному і правову державу. На виборів у жовтні 2000 отримала 36,3% голосами й 34 з 90 місць у Державному зборах. Лідер — Антон Воп (прем'єр-міністр Словении).

Об'єднаний список соціал-демократів (ОССД) створений у травні 1993 в результаті об'єднання Партії демократичного відновлення (колишнього Радянського Союзу комуністів), Соціал-демократичного Союзу і Робітничої партії. Социалдемократична партія, що входить у Соціалістичний Інтернаціонал і Партію європейських соціалістів. ОССД за демократичний соціалізм на основі парламентської демократії, солідарності, соціального і основам правової держави й соціального партнерства. На виборах 2000 отримала 12,1% голосами й 11 місць у Державному зборах. Входить в правлячу коаліцію у главі з ЛДС. Лідер — Борут Пахор (голова Державного собрания).

Словенська народна партія (СНП) — правоцентристська, засновано 2000 внаслідок об'єднання Словенського селянської спілки — Народної партії і Словенських християнських демократів. СНП за розвиток демократії, правової держави, приватної власності і ідеологічну свободу на основі християнських і традиційних цінностей, проголошує прагнення забезпечити соціальну справедливість та рівні можливості всім. На виборах 2000 зібрала 9,6% голосів, отримала 9 місць у Державному зборах та увійшла у правлячу коаліцію на чолі з ЛДС. Лідер — Франц Бут.

Демократична партія пенсіонерів (ДППС) створена 1990;х. Виступає в захист інтересів пенсіонерів країни, проти приватизації пенсійних фондів. Проголошує свою схильність до принципів суверенної, світського, правового і «соціального держави, і навіть «полицентричной» економіки. У 2000 отримала 5,2% голосами й 4 місця у Державному зборах. Підтримує урядову коаліцію на чолі з ЛДС. Лідер — Антон Роус.

Соціал-демократична партія Словенії (СДПС) — провідна опозиційна партія. Заснована у лютому 1989, заперечує «некритичне» запозичення ідей західноєвропейської соціал-демократії, вийшов із Соціалістичного Інтернаціоналу і наголошує на словенську самобутність. Є у Європейської народної партії, за створення «суспільства вільних індивідів», «соціальне ринкове господарство», парламентську і економічну демократію і держави загального благоденства. Партія проголошує необхідність соціального коригування «гри ринкових сил» заперечує економічний лібералізм. На виборах 2000 СДПС отримала 15,8% голосами й завоювала 14 місць у Державному зборах. Лідер — Янез Янша.

Нова Словенія — Християнська народна партія (СР) утворено серпні 2000, відколовши від об'єднаної Словенської народної партії. Проголошує відданість «цінностям християнської цивілізації», європейських країн і словенським культурним, демократичним, моральним та соціальним цінностям. Вважаючи себе партією християнсько-демократичного типу, за парламентську демократію і «соціальне ринкове господарство» з відповідними елементами державного регулювання. На виборах 2000 отримала 8,6% голосами й 8 місць у зборах. Перебуває у опозиції. Лідер — Андрій Баюк.

Словенська національна партія — прибічниця націоналістичного підходу до проблем громадянства відносин між Словенією і його сусідами, проти біженців з колишньої Югославії. 2000;го отримала 4,4% голосів, має 4 місця у зборах. Перебуває у опозиції. Лідер — Змаго Елинчич.

Партія молодих — створена перед парламентськими виборами 2000, дотримується соціал-демократичної орієнтації. Набравши 4,3% голосів, має 4 місця у зборах. Лідер — Домінік Черняк.

У дивовижній країні діють також: «Об'єднані Зелені» («Зелені Словенії» і «Зелена альтернатива»), Демократична партія Словенії й інші члени партії, які отримали представництва у державному собрании.

Список літератури: * internet * Чуркіна І.В. «Росіяни і словенці: Наукові зв’язку кінця XVIII в. — 1914 р.» М., 1986 * Вяземская Є. К., Данченка С.І. «Росія та Балкани, кінець XVIII в. — 1918 р.» * «Центральноєвропейські країни межі ХХ-ХХI століть. Аспекти суспільнополітичного розвитку» Довідник. М., 2003.