Промышленность і сільське господарство ТАССР з 1945 по 1960 гг

Татарско-русская школа № 85.

Реферат з історії Татарстана.

Тема: «Промисловість і сільське господарство ТАССР з 1945 по 1960 гг.

Виконано учеником.

11 А класса.

Шафигуллиным Ленаром.

Викладач истории:

Зарипова Данія Шагитовна.

Казань 2000.

Історія нашої республіки займає важливу роль історії Російської держави. Як відомо, Велика Вітчизняна війна принесла великі руйнації, людські втрати, голод, вся-ческие хвороби і епідемії … Але гітлерівська армія не зламала рус-ский народ. Після закінчення ВВВ і II Світовий війни, коли вже в посаді генерального секретаря цк кпрс працював М. З. Хрущов, нача-лась «холодна війна», внаслідок якого було з’явилася величезна кількість ядерного оружия.

Головна мета у моїй роботі було з’ясування того, як жили наро-ды ТАССР у роки. Мене спантеличило те, як виробництво переходило випуску військової прдукции до випуску його мирного вари-анта. Другий моєї завданням було те, як жили татарстанцы у роки в селі. Також мене цікавило, які нові промышленнные предпри-ятия утворилися у цей период.

Тема, що її вибрав для реферату часі по сьогодні. Промышленность і сільському господарстві переживають свої нелучшие дні. Сільське господарство перебуває у плачебном стані. Розпадаються колгоспи, що у часи СРСР будувалися, приносячи на поталу мно-гих людей. Зараз робиться велике зусилля в розвитку фермерства, однак це форма неспроможна прижитися через недосконалих законів і з деяких інших причин. Що ж до промисловості, до кризи 1998 року багато найбільші промислові підприємства на «мілини». Але вже відчувається якесь їх оживление.

Із трьох книжок, вивчених мною, я написав даний реферат. Наиболь-шее перевагу віддав книзі І. Р. Тагірова «Нариси з історії Та-тарстана і татарського народу (XXвек)», що вийшла 1999 року. Ім'я цієї людини в багатьох слуху. Він є доктором історичних наук, професором КДУ, депутатом Державної ради Р.Т., головою оганизационного комітету, проходять щочотири року у Казані, «Світового конгресу татар». У анотації зі своєю кни-ге він написал:

«XX століття — епоха найбільших потрясінь та найбільших змін — у суспільно-політичної й соціально-економічною життя общес-тва. Це одне із найбільш складних та суперечливих періодів історії татарського народа.

У предлогаемой книзі містяться численні документальні інформацію про подіях, що відбувалися території Татарстану й реги-онах компактного проживання татар. Книжка оснащена кількістю ис-торических документів, чимало з яких опубліковані вперше. Вони дозволяють розширити коло знань читачів про Татарстані, допоможуть уникнути односторонніх оценок.

Видання адресовано ученим, викладачам, учням вищій школі, всім, хто цікавиться питаннями історії татарського народа."[1].

Також цікавою на цю тему виявилося книга колективу авторів «Історія Казані» частина II, випущена 1991 р. У одній з голів дуже докладно розповідають про промисловості Казані 1945;1960;ых го-дах.

«У другій книзі «Історія Казані» демонструються основні віхи і події, що сталися з перших років радянської влади на початок 80-х. У ній висвітлюється політичне, сочиадьно-экономическое, культурний розвиток міста. У вашій книзі розглядаються також зміни у чисельності та складі населення, трудова і общественно-политичес-кая діяльність казанцев, стан міського господарства. Книжка рас-читана на широний коло читателей."[2].

Було також використана книга Ф. Р. Нурутдинова «Родиноведе-ние».

«Справжнє навчальних посібників з історії Татарстану включає в се-бя виклад історії нашого краю та найдавніших часів донині з урахуванням даних науки. У цьому, для полегшення засвоєння содержа-ния книжки, родиноведческий матеріал розкривається і натомість й у тісного зв’язку з історією Росії. Посібник призначено для викладачів і школярів старших класів, котрі займаються краєзнавством, але, несом-ненно, представляє значний інтерес й у любителів нашої батьківщини — Татарстана."[3].

Глава I.

Індустріальне розвиток ТАССР с11 945 по 1960 годы.

Після переможного завершення Великої Вітчизняної війни перед тру-дящимися Казани стали нові завдання. Потрібно був у кротчайший термін ликвиди-ровать наслідки війни, відновити зруйноване господарство, пере-вести підприємства міста на випуск мирної продукції, що її чекала страна. Промышленность була повністю заглиблена у випуск воен-ной продукции. Предстояла тривала конверсія. Хоча слід зазначити; що особливістю промисловості республіки було те, чтоона переважно і залишилася оборонної. Проте потрібно було деяке скорочення військової промисловості, а масова демо-билизация армії вимагала створення додаткових робочих місць. Розміщення колишніх фронтовиків було особливої турботою владних структур. Переклад економіки на мирну колію проходив важких умовах. Відчувався гострий недолік кваліфікованих робітників і інженерно-технічних кадров. Не вистачало сировини, продуктів, житла. У занедбаному стані перебувало міське хозяйство.

На підприємствах і організаціях міста проводилася велика ра-бота з перебудови, зміни технології виробництва та переподго-товке кадрів. Промисловість планомірно переходила на випуск цивільної продукції для. Комбінат їм. М. Вахитова, Казанська валяль-но-обувная фабрика, взуттєвої комбінат «Спартак», заводи «Искож», фо-тожелатиновый, фабрика їм. У. У. Куйбишева та інших. Успішно освоїли випуск мирної продукції. Але труднощі, пов’язані з освоєнням нових видів виробів, із нестачею сировини, кваліфікованих робітників і неу-довлетворительным станом устаткування позначилися на виконанні плану, План 1946 р. з випуску валової продукції промисловістю Казані було виконано на 99%, а, по капітального будівництва на 57%. З 105 підприємств із планом впоралися лише 78.

У тому 1947 р. Верховна Рада письменників Татарської АРСР затвердив закону про четвертому п’ятирічному плані розвитку народного господарства республіки. Упродовж років п’ятирічки в Казані планувалося розпочати будівництва кількох великих підприємств машинобудування, приладобудування та легкій промышленности.

Навесні 1947 р. на північно-східній околиці містечка починається строительство Казанського компресорного заводу. У листопаді 1950 р. правительственная комісія підписала акт про прийняття до експлуатацію пер-вой черги завода. Из об'єктів жилищно-бытового і охорони культурної наз-начения були побудовано дев’ять житлових будинків, дитячі ясла на 66 місць, школа на 44 місця, клуб-їдальня, медпункт, магазин і поштове отде-ление.

13 липня 1948 р. будівельники тресту «Казаньпромстпрой» розпочали будівництва заводу теплоизмерительных приладів та коштів автома-тизации. Прилади для виміру, контролю та регулювання теплоэнер-гетических параметрів були конче необхідні також для швидко зростаючих галузей народного господарства. До 1948 р. на індустріальної карті Каза-ни з’явилися нові предприятие-электромеханический завод, а 1950 р. — литопрокатный.

Протягом років четвертої п’ятирічки у місті ведеться велику роботу з реконструкції та сприяє розширенню існуючих підприємств. У 1947 р. за-вод «Сантехприбор» розпочав випуск санитарно-технической арма-туры для жилищно-комунального господарства. У тому ж року було выпу-щена першу партію самохідних комбайнів казанським комбайновым за-водом. У 1949 р. була завершено реконструкція Казанської гармонной фабрики, інструментального і фотожелатинового заводів, споруджено нові цеху на заводах гумотехнічних виробів, механічному, «Кы-зыл-Кунче», Кіровському і Ленінському райпромкомбинатах. Підприємства міста освоїли й почали випуск сотні нових видів мирної продукції. Колектив заводу «Пишмаш» виготовив дослідні зразки нової моделі пишучої машинки «Прогрес», фабрика № 4 освоїла 26 нових фасонів чоловічих, жіночих і батьків-вихователів дитячих костюмів, а завод їм. Куйбишева освоїв випуск плівок для флюрографии і микрофильмирования.

Високої ефективності призводства у роки четвертої п’ятирічки домоглися колективи заводів їм З. М. Кірова, фотожелатинового, їм. У. У. Куйбишева, комбінату «Будівельник», фабрики № 13, 14 та інших. У 1949 р. 45 підприємств Казані досягли за обсягом виробництва уров-ня, наміченого на 1950 р. У цілому п’ятирічний плани промисловість завершила достроково- 12 грудня 1950 р. Обсяг промислової продук-ции в 1950 р. проти 1940 р. зріс у 3,5 разу. У той самий вре-мя 30 предпрятий не виконали план за зростанням продуктивності тру-да, а 10 підприємств ради не дали з п’ятирічним планом.

У 1952 р. XIX з'їзд Комуністичної партії затвердив по п’ятирічній плану розвитку народного господарства СРСР на 1951;1955 роки. Трудящі Татарії з великою наснагою зустріли цю мирну програму. План передбачав збільшення обсягу промыш-ленного виробництва досягнення на 210%. Капітальні вкладення промисловість республіки мали возрости проти четвертої п’ятирічкою на більш ніж у тричі. Протягом років п’ятої п’ятирічки в промисловий розвиток міста поколишньому головну увагу уделя-лось переважного зростанню машинобудування, хімічної промисловості та легку промисловість. Значно збільшувалися капітальні вкладення в розвитку підприємств будівельної індустрії, транспорту, жилищно-комунального господарства та благоустрою города.

17 липня 1951 р. дав свою першу продукчию Казанський компрес-сорный завод. То справді був дворядний компресор 2РК-1, 5/220 призво-дительностью 1,5 кубометра на хвилину при кінцевому тиску 220 атмо-сфер. Безпосередніми виконавцями першого казанського компрес-сора стали начальник цеху А. КРИСІН, токарі М. Каулис, Б. Шахмаев, слюсар М. Саламатов та інших. Поступово підключалися нові машини, заробили нові цеху. Казанські компресори почали отримувати десятки підприємств чорної металургії, целюлозной, хімічної промисловості та нафтової промисловості країни. За 1956;1960 року обсяги виробництва виріс більш ніж 5 раз. Завод починає випускати високопродуктивні відцентрові компресори і промислові холодильні машини великий мощности.

Показовим подією життя міста став пуск нового современного підприємствазаводу «Теплоконтроль». 13 жовтня 1952 р. завод випустив першу прдукцию. На підприємства енергетичній й химичес-кой промисловості відправили перші партії манометрів МС-270 і вакуумметров ВС-610. Завод набираючи сили, був оснащений новими, бо-лее досконалими верстатами і професійним обладнанням. Колектив заводу попол-нился кваліфікованими приборостроителями: Х. І. Ахмадеев, Д. До. Марданова, До. З. Мифтахов, У. І. Калашніков, М. З. Валєєва та інших. Мно-го зусиль і енергії доклали до вдосконалення технології молоді інженери У. І. Таран, У. У. Голубєв, Є. З. Волостнов та інших. Завод «Теп-локонтроль» за 1956;1960 роки випуск валової продукції збільшив у понад вп’ятеро. Вироби заводу експортувалися з Польщею, Венг-рию, Індію, Египед інші країни. Тільки в 1956 році корабельню отпра-вил експорту 18 580 приладів на 4,5 млн. рублей.

Тривала робота з подальшого розширення діючих предприятий. Подвергались реконструкції заводи їм. Горбунова, «Пишмаш», «Серп имолот», счетно-вычислительных машин, медицинс-ких інструментів, санітарно-технічних виробів і др.

Деякі підприємства змінили профіль призводства. Казанський механічний завод, созданый в 1943 р. як про ремонт тракторних моторів і випуску запасними частинами до сельхозмашинам, в 1959 р. на підставі Постанови цк кпрс і РМ СРСР переводитя виробництва вакуумної техніки. У 1960 р. колектив заводу дав на-родному господарству 4049 вакуумних насосів і освоїв 15 найменувань нових виробів. Тоді ж велася велику роботу у зв’язку з зміною профілю виробництва на Казанському комбайновому заводі. З 1953 р. за-вод починає випускати вертольоти і мотори до них. У 50-ті роки було освоєно випуск нових типів металообробних верстатів, авиа-ционных двигунів, електроапаратури, вимірювальних приладів, сан-техоборудования, медичних інструментів. На авіаційному заводі почали друкувати перші у світі пасажирські лайнери ТУ- 104 з реак-тивными двигунами, які тривалий час були основними самолетами Аерофлоту. Народне господарство одержало нові потужні турбокомпрессоры й устаткування у видобуток нафти. За 1955;1960 рр. підприємства Казані освоїли випуск майже двохсот нових автомобілів і при-боров. Казань стає солідним центром машинобудування і химичес-кой промисловості. Питома вага продукції машинобудування міста піднявся до 40%. Підприємства міста виготовили близько половини ки-нофотоматериалов, які у країні, 80% стоматологічних инс-трументов, п’ята частина вакуумного устаткування. Казань є важ-нейшим постачальником кетгуту і гаражного оборудования.

Подальший розвиток в підприємств хімічної промыш-лености. У результаті реконструкчии і державного будівництва нових произ-водств збільшили обсяг своєї продукції заводи їм. У. У. Куй-бышева, гумотехнічних виробів, їм. З. М. Кірова, фотожелатино-вый.

Влітку 1958 р. в в північно-західній частині міста почалося строительст-во нового хімічного гігантазаводу органічного синтезу. 13 липня 1963 р. споживачам відправляють перші тонни фенолу і ацетону. Це свято ввійшов у історію міста, як дня народження первістка великий хи-мии Татарии.

Вструктуре промислового виробництва міста важливе місце за-нимали підприємства легкої промышленности. Казанский хутряної ком-бинат лише роки п’ятої п’ятирічки подвоїв обсяг свого производ-ства. У 1960 р. казанські меховщики випускали 29% всіх хутряних изде-лий країни. Продукція казанських меховщиков демонструвалася на виставках в Англії, Швеції, Франції, Бельгії, Японії, Канаді, Гре-ции, НДР, угорщини та інших. Странах. В1958 р. на Всесвітній виставці в го-роде Брюсселі зразки шкурок облагородженою овчины були награж-дены першої золотий медаллю. Зразки дитячих пальт з овчины осо-бой обробки «Горошок», «Голуб миру», «Матроска», «Оригиналь-ный" — удостоїлися золоту медаль «Гран-при».

Значно збільшили випускати продукцію комбінат «Спартак», льонокомбінат їм. У. І. Леніна, завод штучної шкіри, валяльно-войлочный комбінат і швейні фабрики. Так було в 1960 р. понад 34% вы-рабатываемой в країні валяной взуття випускав Казанський валяльно-войлочный комбінат. Комбінат «Спартак» і фабрика дитячому взутті да-вали країні щороку понад 9 млн. пар взуття. Був розширено асорти-мент хутряних, кожгалантерейных і трикотажних виробів. У 1969 р. обсяг випуску хрому і шкіртовару шкіряним комбінатом їм. У. І. Леніна превзашел рівень 1945 р. майже в десять разів. Комбінат вы-пускал лише кожгалантерейных виробів 46 наименований.

Значно зросли потужності підприємства харчової прмышлен-ности. У 1960 р. вони збільшили випускати продукцію в 3,3 десь у сравне-нии з 1945 р. Але цього було недостатньо. Підприємства харчової про-мышленности розвивалися повільнішими темпами, ніж галузі групи «А». Не приділяли належної уваги будівництва овочевих баз, сховищ, холодильних установок. Усі це справляло существен-ное впливом геть безперебійне забезпечення громадян м’ясо-молочної продукцією, кондитерськими і кулінарними виробами, овщами і фруктов.

Постійно збільшувався обсяг капітального будівництва. У 1952 р. капітальні вкладення містом склали 172 млн., в 1957 р. -553 млн., в1960 р. -941 млн. рублів. Лише у 1959;1960 рр. впровадили експлуатацію 271 тис. кв. м виробничих площ. Стався поворот в бік впровадження індустріальних методів строительства.

У 50-ті роки у місті точиться робота з розширення матеріальнотехнічної бази будівельної індустрії. З її введенням в експлуатацію заводів ЖБИ № 2, 3 і ККД 70 будовах Казані широко став приме-няться збірний залізобетон. Але це не вирішило всіх негараздів. Однією з уразливих місць у розвитку міста як раніше залишався дефіцит потужностей будівельних громадських організацій і будіндустрії. Бракувало цегли, арматури, сантехнічних виробів, ме-таллоконструкций, ба-шенных кранів та інших. техники.

Здійснювалася робота з механізації і автоматизації производ-ства, підвищенню його технічного рівня життя та впровадженню більш совер-шенных технологічних процесів. Так, тоько за 1958;1959 рр. на малошиностроительных підприємствах міста було реалізоване більш 400 великих заходів, вкладених у механізацію і автоматизацію виробництва, впровадження нової техніки та використання прогресивної технології. На промислових підприємствах було встановлено понад 3600 едениц нового устаткування, модернизировано 2600 верстатів і машин, внедре-но 125 потокових і конвеерных ліній. Так, на комбінаті «Спартак» лише у 1958 р. було здійснено комплексна механізація в цехах призводства модельної, унтовой, і дитячої взуття. На заводі «Сантех-прибор» впроваджено 9 потокових і конвеерных ліній, механизированны операції шліфовки і полировки.

Слід зазначити, що повоєнний індустріальне розвиток Каза-ни мало свої труднощі й труднощі. Переклад підприємств на випуск мирної продукції здійснювався, переважно, на екстенсивної основі, без відповідного технічного переоснащення. Для реконстркции і будівництва об'єктів хронічно невистачало строи-тельных матеріалів, техніки, нового устаткування. Відчувався гострий недолік кваліфікованих робітників і інженерно-технічних ра-ботников. Плани капітального будівництва виконувалися у місті дуже рідко. Будівництво нових, розширення й реконструкцію неко-торых старих підприємств велися без наукового техніко-економічного та обмеження екологічного аналізу. Прикладом таке ставлення може бути побудову межах Казані ПО «Органічний син-тез». Недостатньо виділялися і освоювалися вартість строитель-ство очисних сооружений. 4].

Створення нафтогазової галузі промисловості, у нашої рес-публике круто змінив образ Татарстану й є головним подією повоєнної історії краю. У 1948 р. ученые-геологи А. Мельников, С. Егоров і І. Шпільман відкрили Сході нашої республіки круп-нейшее у світі Ромашкинское родовище нефти.

Татарський обком ВКП (б) в 1949 р. підготував довідку «Про хід раз-витія нафтової промисловості Татарської АРСР», де поруч із ха-рактеристиками великих родовищ перераховано комплекс заходів, предпологающий координальные зміни у освоєнні покладів чорного золота. 5].

Бурхливий розвиток нафтової прмышленности вимагало збільшення трудових ресурсів. Питання шляхом переміщення робітників і фахівців у нафтові райони з деяких інших районів СРСР. Широко застосовувався працю ув’язнених. У Альметьевском районі було створено колонія в’язнівщодо дешевій привізній робочій силы.

У цей час побудували і пущений (в 1955;1957 рр.) найбільший у СРСР газопереробний комплекс-«Миннибаевский газобензино-вый завод».

У тому ж 1955 р. в казані заробив перший телецентр. Ще раніше, в 1948 р., в Казані відбувся пуск першої тролейбусной линии. 6].

Глава II.

Розвиток сільського господарства за ТАССР с1945 по 1960 годы.

Сільське господарство республіки також переживало великі труд-ности. Земля упродовж свого війни вичерпалася. Колгоспи тягнули жалюгідне су-ществование. 3 лютого 1945 р. ЦК ВКП (б) приймає постанову «Про нотложных заходи з підйому сільського господарства письменників Татарської АРСР». Він був відправлено на республіку лише у 80-ти примірниках, котрі після ознайомлення повинні були відсилатимуться знову у ЦК. У Постанові врахували заходи для відновленню сільського хозяй-ства республіки, розроблені ОК ВКП (б). Першочергове завдання вважалося відновлення матеріально-технічного стану вщент збанкрутілих колхозов.

Ось одна з численних прикладів, характеризуючих состоя-ние колгоспів. До 1941 р. в колгоспі «Червоний орден» Шугуровского райо-на насчитывылось 318 господарств. Він мав 3174 га. Землі, 296 коней, 1 дизель, 1 газогенератор, 4 трактори та 2 комбайна. Постійно працювали 300 чоловіків, і 80 жінок. У 1944 року засіяли лише 1489 га., тог-да як цифра состовляла 2243 га. У 1941 р. Якщо 1941 було получе-но 14 433 центнери зерна, то 1944 р. лише 2434 центнери. Худоби було 1452 голови, залишилося 562, їх конейвсього 177. Збережені 3 трактори змогли обробити всього 250 га. Землі та постали полі через нестачу запчастин. У цьому матеріальне забезпечення самих колхоз-ников, працювали зволікається без жодної оплати, нікого не цікавило. Це, ес-тественно, викликало невдоволення. Хоча які й не виявлялися у вигляді масових заворушень, відкриті висловлювання проти грабіжницької по-литики держави мали місце. Так, колгоспник Таганов з села Толкиш Чистопольского району у серпні 1945 р. заявив своїм однеселянам: «Хліба намолоченого багато, а колгоспники знову голодують, їм хліба не дають, а відправляють державі. Потрібно припинити вывоз-ку хліба і низки забезпечити насамперед колгоспників.» 28 вересня цього року був заарештований податковий агент Кузнечинского району Гатаул-лин. Він колу колгоспників сказав: «Радянська влада знущається з колгоспниками, що їх працювати без хліба, хліб непотрібно здавати державі, там яма велика і його не наповнити. Влада зумисне виморює голодом.».

Голодний 1946 р. був роком масового захворювання септичній ангіною, котоая, будучи результатом голоду, косила людей повсемес-тно. Не лише лікарні, а й клуби, школи було заповнено больны-ми. Проте продукти і кошти, які відпускаються боротьбу з на цю хворобу. Місцями чи не реалізовувалися, чи разбазаривались. Так було в Сабинском районі у 1945 року у фонд боротьби з септичної ангіною надійшло 500 кг. гороху. Проте він був використаний, а 1946 р. цей фонд був растранжирован.

Дехто з керівників, намагаючись якось забезпечити колгоспників хлібом, на власний страх і ризик видавали колгоспникам деяке коли-чество хліба. Але при цьому доводилося розплачуватися. У 1945 р. за зрив плану хлібозаготівель і допущені втрати під час збирання хлнба, за разба-заривание хліба до судової відповідальності було залучено 54 пред-седателя колгоспів. Звісно, це мало проти 1944 р., коли цю цифру досягала 140. Але ці дані свідчать, що як і було тяжело.

Але був й інший бік медалі. Багато було фактів насто-ящего розбазарювання колгоспного й суспільного добра. Деякі голови колгоспів поводилися як поміщики стосовно кре-постным селянам. Так, систематичним побиттям колгоспників займався голова колгоспу «Кызыл Сабан» Апастовского району Хакім Хамидуллин. Їм побили кілька дітей фронтовиків Хуснутдинова і Гиззатуллина і оштрафував кожного їх на 37 тру-додней. У той самий час продав 8 возів колгоспної соломи за 2200 карбованців і гроші сам собі надав. Через «чорну касу» їм витрачено 40 тисяч рублів, 1000 з яких пішли у власна кишеню. Предсе-датель колгоспу імені Пугачова Кайбицкого району 8 квітня 1945 р. из-бил дружину фронтовика Яруллина лише те, що та до трактора, перево-зившему з лісу цурки для колгоспного газогенераторного автомобіля, прив’язала свою ручну віз, вантажену хмизом. Голова колгоспу «Кызыл Йолдыз» Пестречинского району Хисамутдинов 16 ав-густа 1945 р. впіймав двох підлітків, везших сіно в ручний візку. Голова відібрав візок і спалив її. Так само надійшов і з колгоспником Галиахметовым. Понад те, штовхнув колгоспника в вогонь, у результаті останній отримав ожег 2-ой ступеня. Голова колгоспу «1 травня» Пестречинского району Ткачов 20 серпня 1945 р. из-бил залізної тростиною підлітка Вавилова. Коли останній спробував відібрати в нього тростину, кілька разів вдарив його за особі. Постійно з батогом для биття ходив голова Иштеряковского сільради Набе-режно-Челнинского району Ягафаров. Така ж потворне поведінка було в голови Челнинскогосельсовета Бондюжского району Пан-филова, избивавшегои старих, та дітей, і колгоспників, і кількість службовців. Доходило доти, що він змушував підлітків стати навколішки, лягти і цілувати підлогу. Колгоспників бив і виганяв з правління кол-хоза. Голова ж колгоспу їм. Горького Салтановского району як бив колгоспників, а й у деяких випадках запускала у яких топо-ром.

У 1944;1945 рр. неодноразово бив своїх колгоспників предсе-датель колгоспу «КІМ» Апастовского району Абдуллін. Від неї пос-традали 78-річний Набиуллин, інвалід Великої Вітчизняної війни Багаут-динов і навіть секретар комсомольської організації Салаватова.

Всілякого роду знущань стосовно пересічних людей, включаючи незаконні арешти і побиття, спостерігалося чимало. У Боль-шетархановском районі поширився таке покарання: за невихід працювати колгоспники розплачувалися картоплею, вирощеним у своїх господарствах. Вивозилися з подвір'я сіно, дрова, зокрема в сімей фронтовиків. У колгоспі «Більшовик» Ютазинского району використання кохозного бика для запліднення колгоспних ко-ров стягували плату у вигляді від 30 до 60 літрів молока.

Допускалося чимало неподобств на рівні районного керівництва. У Сабинском районі голова райвиконкому Амірханов відбирав у колгоспників особисто собі худобу, інвентар. За його запискам неза-конно було розтрачено 464 пудів хліба із фонду допомоги сім'ям по-гибших воїнів і інвалідів. Особисто нею самою отримали 200 кг. хліба растранжировано чимало кортофеля, борошна, збіжжя і ін. продуктів. Самоснабжением займалися заступник голови райвиконкому Мусін, нарсудья Мазитов. У 1946 р. на день перевірки було установле-но, що з 24 коней, взятих у колгоспах, було повернуто лише 6, з 37 голів овець- 8. Розрахунки з колгоспами проводилися за ціною 19−39 руб-лей за вівцю, тоді як у ринках Казані одна вівця коштувала від 150 до 300 рублів. Райземотдел розбазарив 414 кг. меду з страхфонда, заготзерно також стислі терміни разбазарило 120 пудів пшениці. Правоохрани-тельные органи, замість здобуття права ознайомитися з дотриманням законів, самі замешенными в злочинні діяння. Райпрокурор Пхелиуллин і начальника РВВС Ибатуллин незаконно отримали 700 пудів хліба. При їх потуранні директор райпищеторга розтринькав 29 т хліба. За два року фінансові агенти присвоїли 52 138 тис рублей.

Однак керівництво легко отделалист. 1-ый секретар райкому ВКП (б) Шакиров отримав догану, голова райвиконкому Р. Х. Амірханов зняли з роботи, нарсудья Я. М. Мазитов також був осво-божден з должности.

Багато інших районах справи були не краще. У Актанышском районі ступінь розкладання керівництва дійшло те, що председа-тель райвиконкому Филеппов у п’яному вигляді побився з секретарем рай-кома Панкиным, а інший секретар райкому ВКП (б) — Лазарєв — в пья-ном вигляді влаштував стрілянину з нагана. 7].

Заключение

.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що промисловість ТАССР явно розвивалася. Що ж до сільського господарства, можна сказати, що його перебував у упадке. Некоторые які утворилися тоді про-мышленные продприятия успішно є і в наші дні. У тому числі ПО «Органічний синтез», АТ «Казанський вертолітний завод» і др.

Після падіння комуністичного ладу у Росії, багато підприємств, через надлишок імпортних товарів, мимоволі перейшли на збиткове виробництво, і пояснюються деякі зовсім стали. Та й після экономи-ческого кризи 1998 року онивновь реабілітувалися. Багато переш-ли на випуск нову продукцію, відповідної світових стандартів. 2000 року, зведеннями коштів масової інформації, зростання промыш-ленного виробництва становило 18%, причому розвиваються підприємства легку промисловість. Становище, у якому виявилися підприємства у якомусь сенсі ідентично, позаяк у повоєнні роки промышлен-ность все зусилля кидало на перепрофилизацию.

Що ж до сільського господарства, в 40-ві - 50-ті року тут відбулася панувало насильство і беззаконня. На погляд, тоді бракувало «жорсткої руки». Про що думали ті бесправники, залишаючи колгоспників, жінок і новонароджених без хліба. Природно статистичні дані показували низькі результати, як на війни. Проте, з мого, у роки люди було интузиазма до роботи для страны.

Отже, роблячи висновок, можна сказати, що у повоєнні роки татарстанцы жили на відновлення зруйнованої країни й підняття її пристижа на світовому уровне.

Список використаної літератури. 1. З. І. Гильманов, А. М. Залялов, М. До. Мухарлямов, До. А. Назипова та інших. «Історія Казані». Книжка II-Казань: Татарське книжкове видавництво 1992 р. 2. Ф. Р. Нурутдинов. «Родиноведение». -Казань: Татарське Газетно-Журнальное Видавництво, 1995 р. 3. І. Р. Тагіров. «Нариси історії Татарстану й татарського народу (XX століття)». — Казань: Татарське книжкове видавництво, 1999 г.

———————————- [1] І. Р. Тагіров «Нариси з історії Татарстану й татарського народу (XX століття).- Казань: Татарское книжкове видавництво, 1999 р. [2] З. І. Гильманов, А. М. Залялов та інших. «Історія Казані», книга IIКазань: Татарське книжкове видавництво, 1991 р. [3] Ф. Р. Нурутдинов «Родиноведение" — Казань: Татарське Газетно-Журнальное Видавництво, 1995 р. [4] З. І. Гильманов, А. М. Залялов та інших. «Історія Казані" — Казань: Татарское книжкове видавництво, 1991 р. [5] Ф. Р. Нурутдинов. «Родиноведение». -Казань: Татарське Газетно-Журнальное Видавництво, 1995 р. [6] І. Р. Тагіров. «Нариси історії Татарстану й татарського народу (XX століття)». — Казань: Татарське книжкове видавництво, 1999 г.

1. Тагіров І. Р. «Нариси з історії Татарстану й татарського народу (XX в.).- Казань: Татарське книжкове видавництво, 1999 г.