Про нотаріат

З, А К О Н У К Р, А Ї Н И Про нотаріат (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 39, ст.383) (Вводиться в дію Постановою ВР N 3426-XII (3426−12) від 02.09.93, ВВР, 1993, N 39, ст.384) (Із змінами, внесеними згідно із Законами N 210/98-ВР від 24.03.98, ВВР, 1998, N 35, ст. 241 N 1709-III (1709−14) від 11.05.2000, ВВР, 2000, N 32, ст. 257 N 2056;III (2056;14) від 19.10.2000, ВВР, 2000, N 50, ст. 436 N 2921-III (2921−14) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 16, ст. 114 N 762-IV (762−15) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст. 247 N 980-IV (980−15) від 19.06.2003, ВВР, 2004, N 2, ст. 6 N 1255-IV (1255−15) від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 11, ст.140) Цей Закон встановлює порядок правового регулювання діяльностінотаріату в Україні. Розділ I НОТАРІАТ В УКРАЇНІ ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Поняття нотаріату. Органи і посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, наякі покладено обов «язок посвідчувати права, а також факти, щомають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичноївірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається нанотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) абозаймаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу. У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 38 цього Закону, вчиняються уповноваженими наце посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів. Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається наконсульські установи України, а у випадках, передбачених чиннимзаконодавством, — на дипломатичні представництва України. Посвідчення заповітів і доручень, прирівняних донотаріальних, може провадитись особами, вказаними у статті 40цього Закону. Стаття 2. Правова основа діяльності нотаріату Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України (888−09), цей Закон, інші законодавчі акти України. Стаття 3. Нотаріус Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищуюридичну освіту (університет, академія, інститут) і пройшовстажування протягом шести місяців в державній нотаріальній конторіабо у нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право назаняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість. Нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних та громадських підприємств і організацій, займатисяпідприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконуватиіншу оплачувану роботу, крім тієї, яка передбачена абзацом другимстатті 4 цього Закону, а також викладацької і наукової у вільнийвід роботи час. Стаття 4. Права нотаріуса Нотаріус має право: витребувати від підприємств, установ і організацій відомостіта документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій; складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів тавиписки з них, а також давати роз «яснення з питань вчиненнянотаріальних дій і консультації правового характеру. Чиннимзаконодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права. Стаття 5. Обов «язки нотаріуса Нотаріус зобов «язаний: здійснювати свої професійні обов «язки відповідно до цьогоЗакону і принесеної присяги; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям уздійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз «яснюватиправа і обов «язки, попереджати про наслідки вчинюванихнотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не моглабути використана їм на шкоду; зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв «язку звчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі їїневідповідності законодавству України або міжнародним договорам. Стаття 6. Присяга нотаріуса Особа, якій вперше надається право займатися нотаріальноюдіяльністю, в управлінні юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державнихадміністрацій в урочистій обстановці приносить присягу такогозмісту: «Урочисто присягаю виконувати обов «язки нотаріуса чесно ісумлінно, згідно з законом і совістю, поважати права і законніінтереси громадян і організацій, зберігати професійну таємницю, скрізь і завжди берегти чистоту високого звання нотаріуса ». Стаття 7. Вчинення нотаріальних дій Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальнідії, у своїй діяльності керуються законами України, постановамиВерховної Ради України, указами і розпорядженнями ПрезидентаУкраїни, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, — законодавствомРеспубліки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативнимиактами обласних, Київської та Севастопольської міських державнихадміністрацій. Нотаріуси у встановленому порядку в межах своєї компетенціївирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, атакож укладених Україною міждержавних угод. Стаття 8. Додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальнідії, зобов «язані додержувати таємниці цих дій. Довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаютьсятільки громадянам та юридичним особам, за дорученням яких або щодояких вчинялися нотаріальні дії. На письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і слідства довідки про вчинені нотаріальні дії тадокументи видаються у зв «язку з кримінальними, цивільними абогосподарськими справами, що знаходяться у їх провадженні.(Частина третя статті 8 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 762-IV (762−15) від 15.05.2003) На письмову вимогу державної податкової інспекції видаютьсядовідки, документи і копії з них, необхідні для визначенняправильності стягнення державного мита та цілей оподаткування. Довідки про заповіти видаються тільки після смертізаповідача. Обов «язок додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дійпоширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії сталовідомо у зв «язку з виконанням ними службових обов «язків. Вказані в частинах першій і шостій цієї статті особи, виннів порушенні таємниці вчинюваних нотаріальних дій, несутьвідповідальність у порядку, встановленому законодавством України. Стаття 9. Обмеження у праві вчинення нотаріальних дій Нотаріус та посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальнідії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім «я і від свогоімені, на ім «я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім «я і від імені працівників даноїнотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудовихвідносинах з приватним нотаріусом, або працівників даноговиконавчого комітету. Посадові особи виконавчих комітетівсільських, селищних, міських Рад народних депутатів не вправівчиняти нотаріальні дії також на ім «я і від імені даноговиконавчого комітету. У зазначених випадках нотаріальні діївчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, уприватного нотаріуса чи у виконавчому комітеті іншої сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Посадові особи, перелічені у статті 40 цього Закону, не вправі посвідчуватизаповіти та доручення на своє ім «я і від свого імені, на ім «я івід імені свого чоловіка або своєї дружини, його (її) та своїхродичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер).Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушеннямвстановлених цією статтею правил, є недійсними. Стаття 10. Кваліфікаційні комісії нотаріату Для визначення рівня професійної підготовленості осіб, якімають намір займатися нотаріальною діяльністю, при управлінніюстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської таСевастопольської міських державних адміністрацій утворюєтьсякваліфікаційна комісія нотаріату, положення про яку затверджуєтьсяМіністерством юстиції України. На підставі результатів складеного іспиту кваліфікаційнакомісія нотаріату приймає рішення про можливість допуску особи донотаріальної діяльності. Особи, які не склали кваліфікаційний іспит, допускаються дойого повторного складання не раніш як через один рік. Рішення кваліфікаційної комісії може бути оскаржено у Вищукваліфікаційну комісію нотаріату при Міністерстві юстиції Українив місячний строк з дня вручення його копії заінтересованій особі. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріатузатверджується Кабінетом Міністрів України. Стаття 11. Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністювидається Міністерством юстиції України на підставі рішеннякваліфікаційної комісії нотаріату. Відмову у видачі свідоцтва може бути оскаржено до суду вмісячний строк з дня її одержання. За видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальноюдіяльністю вноситься плата, розмір якої встановлюється КабінетомМіністрів України. Стаття 12. Анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю можебути анульоване Міністерством юстиції України: 1) з власної ініціативи нотаріуса; 2) за поданням управління юстиції Ради Міністрів РеспублікиКрим, обласних, Київської та Севастопольської міських державнихадміністрацій у випадках: а) втрати громадянства України або виїзду за межі України напостійне проживання; б) винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, якийнабрав чинності; в) винесення ухвали про застосування щодо нотаріусапримусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили; г) винесення постанови про припинення кримінальної справищодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав; д) винесення рішення суду, що набрало законної сили, прообмеження дієздатності особи, яка виконує обов «язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення їїпомерлою; е) неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавствапри вчиненні нотаріальних дій або грубого порушення закону, якезавдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян; є) невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стануздоров «я, що перешкоджає нотаріальній діяльності; ж) порушення нотаріусом вимог, передбачених частиною другоюстатті 3, частиною першою статті 8 та статтею 9 цього Закону. Рішення про анулювання свідоцтва про право на заняттянотаріальною діяльністю може бути оскаржено до суду в місячнийстрок з дня його одержання. Стаття 13. Стажист нотаріуса Стажистом нотаріуса може бути особа, яка має вищу юридичнуосвіту (університет, академія, інститут). Стажист нотаріуса проходить стажування в державнійнотаріальній конторі або у приватного нотаріуса. Умови роботи визначаються трудовим контрактом між стажистомта приватним нотаріусом чи державною нотаріальною конторою здодержанням законодавства про працю. Нотаріус забезпечує підготовку стажиста до нотаріальноїдіяльності. Не може бути стажистом нотаріуса особа, зазначена в частинідругій статті 3 цього Закону. Стаття 14. Нотаріальне діловодство і звітність Правила ведення нотаріального діловодства затверджуютьсяМіністерством юстиції України за погодженням з Головним архівнимуправлінням при Кабінеті Міністрів України і є обов «язковими длявсіх нотаріусів. Державні нотаріальні контори і приватні нотаріуси ведутьвстановлену статистичну і бухгалтерську звітність і подаютьуправлінням юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій іфінансовим органам відомості та інші документи, пов «язані знарахуванням та сплатою податків до бюджету та інших платежів. Стаття 15. Мова нотаріального діловодства Мова нотаріального діловодства визначається статтею 20 ЗаконуУкраїнської РСР «Про мови в Українській РСР «(8312−11). Якщоособа, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, не знаємови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документівмають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем. Стаття 16. Об «єднання нотаріусів Нотаріуси можуть об «єднуватися у регіональні, загальнодержавні, міжнародні спілки та асоціації. Об «єднання нотаріусів представляють їх інтереси у державнихта інших органах, захищають соціальні та професійні праванотаріусів, здійснюють методичну і видавничу роботу, можутьстворювати спеціальні фонди і діють відповідно до своїх статутів. ГЛАВА 2. ДЕРЖАВНІ НОТАРІАЛЬНІ КОНТОРИ І ДЕРЖАВНІ НОТАРІАЛЬНІ АРХІВИ Стаття 17. Організація роботи державних нотаріальних контор Державні нотаріальні контори відкриваються і ліквідуютьсяМіністерством юстиції України. Штати державних нотаріальних контор затверджуютьсяуправліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій вмежах встановленої для державних нотаріальних контор штатноїчисельності і фонду заробітної плати. Державна нотаріальна контора є юридичною особою. Очолюєдержавну нотаріальну контору завідуючий. Призначення на посаду державного нотаріуса та звільнення зпосади провадиться управліннями юстиції Ради Міністрів РеспублікиКрим, обласних, Київської та Севастопольської міських державнихадміністрацій. Стаття 18. Керівництво державними нотаріальними конторами Керівництво державними нотаріальними конторами здійснюєтьсяМіністерством юстиції України, Радою Міністрів Республіки Крим, державними адміністраціями областей, міст Києва і Севастополя. Стаття 19. Оплата вчинюваних нотаріальних дій За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляютьдержавне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством. За надання державними нотаріусами додаткових послуг правовогохарактеру, які не пов «язані із вчинюваними нотаріальними діями, атакож технічного характеру справляється окрема плата у розмірах, що встановлюються управліннями юстиції Ради Міністрів РеспублікиКрим, обласних, Київської та Севастопольської міських державнихадміністрацій. Кошти, одержані від надання таких додатковихпослуг, спрямовуються до Державного бюджету України. (Частинадруга статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1709-III (1709−14) від 11.05.2000) Стаття 20. Утримання державних нотаріальних контор Державні нотаріальні контори утримуються за рахунокдержавного бюджету. Стаття 21. Відповідальність державного нотаріуса Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних або недбалих дійдержавного нотаріуса, відшкодовується в порядку, передбаченомузаконодавством України. Стаття 22. Печатка державного нотаріуса Державний нотаріус має печатку із зображенням Державногогерба України, найменуванням державної нотаріальної контори івідповідним номером. Стаття 23. Державні нотаріальні архіви В обласних центрах, містах Києві, Сімферополі та Севастополізасновуються державні нотаріальні архіви, які є складовою частиноюНаціонального архівного фонду і здійснюють тимчасове (до 75 років)зберігання нотаріальних документів. Питання організації діяльності та компетенція державногонотаріального архіву визначаються положенням про нього, щозатверджується Міністерством юстиції України за погодженням зГоловним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України. Державний нотаріальний архів очолює завідуючий, якийпризначається на посаду і звільняється з неї управлінням юстиціїРади Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської таСевастопольської міської державної адміністрації. Мережа і штати державних нотаріальних архівів затверджуютьсяв порядку, передбаченому для державних нотаріальних контор. Державний нотаріальний архів є юридичною особою і має печаткуіз зображенням Державного герба України та своїм найменуванням. ГЛАВА 3. ПРИВАТНА НОТАРІАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ Стаття 24. Реєстрація приватної нотаріальної діяльності. Реєстраційне посвідчення Реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадитьсяуправліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій зазаявою особи, яка має свідоцтво про право на заняття нотаріальноюдіяльністю. Реєстраційне посвідчення видається управлінням юстиції у15-денний строк з моменту подачі заяви. Відмова у реєстраціїприватної нотаріальної діяльності не допускається. Про виданереєстраційне посвідчення управління юстиції повідомляє податковуінспекцію за місцезнаходженням робочого місця нотаріуса. В реєстраційному посвідченні вказуються територія діяльностіприватного нотаріуса (нотаріальний округ) та адреса розташуванняйого робочого місця. Після отримання реєстраційного посвідчення приватний нотаріусзобов «язаний у тримісячний строк розпочати нотаріальну діяльність. Якщо протягом цього строку без поважних причин нотаріус неприступить до роботи, за рішенням управління юстиції видане йомуреєстраційне посвідчення може бути анульовано. Приватний нотаріус вправі мати контору, укладатицивільно-правові та трудові договори, відкривати поточні тавкладні (депозитні) рахунки в банках. (Частина шоста статті 24 іззмінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III (2921−14) від10.01.2002) Стаття 25. Нотаріальний округ Нотаріальний округ визначається управлінням юстиції за заявоюнотаріуса відповідно до адміністративно-територіального поділуУкраїни. В містах, що мають районний поділ, округом діяльностінотаріуса є територія відповідного міста. Приватний нотаріус повинен мати своє робоче місце в межахнотаріального округу. Стаття 26. Печатка приватного нотаріуса Приватний нотаріус має печатку із зазначенням посади, свогопрізвища, імені та по батькові і округу діяльності. Стаття 27. Відповідальність приватного нотаріуса Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій абонедбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повномурозмірі. Стаття 28. Службове страхування приватних нотаріусів Для забезпечення відшкодування заподіяної шкоди протягомстроку, встановленого частиною четвертою статті 24 цього Закону, приватний нотаріус зобов «язаний укласти з органом страхуваннядоговір службового страхування або внести на спеціальний рахунок убанківську установу страхову заставу. Страхова сума або страхова застава встановлюються у розмірістократної мінімальної заробітної плати. У разі витрачання коштів на відшкодування заподіяної шкодиприватний нотаріус зобов «язаний протягом одного року поповнитистрахову заставу до встановленого розміру. Розмір заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або всудовому порядку. Стаття 29. Порядок заміщення приватного нотаріуса Якщо приватний нотаріус має намір припинити виконання своїхобов «язків на строк більше одного тижня, він зобов «язанийповідомити про це управління юстиції. Приватний нотаріус може укласти угоду з іншим приватнимнотаріусом про заміщення його у разі неможливості виконання нимсвоїх обов «язків, про що повідомляє управління юстиції. Нотаріус не вправі виконувати свої службові обов «язки вперіод їх виконання особою, яка тимчасово його заміщує. Стаття 30. Припинення приватної нотаріальної діяльності Приватна нотаріальна діяльність припиняється, а реєстраційнепосвідчення анулюється управліннями юстиції Ради МіністрівРеспубліки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міськихдержавних адміністрацій у випадках: подання приватним нотаріусом письмового клопотання проприпинення своєї діяльності; анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальноюдіяльністю; коли приватний нотаріус не уклав договір службовогострахування чи не вніс страхову заставу для забезпеченнявідшкодування шкоди, передбачену статтею 28 цього Закону, або непоповнив страхову заставу до встановленого розміру; коли приватний нотаріус без поважних причин не виконує своїхобов «язків протягом двох місяців і не повідомив про це управлінняюстиції; невідповідності приватного нотаріуса займаній посаді абовиконуваній роботі внаслідок стану здоров «я, що на тривалий часперешкоджає нотаріальній діяльності. Приватний нотаріус, діяльність якого припиняється, в місячнийстрок зобов «язаний передати документи, що стосуються вчинених нимнотаріальних дій, в державний нотаріальний архів. Стаття 31. Оплата вчинюваних нотаріальних дій Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляютьплату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом тагромадянином або юридичною особою. Оплата додаткових послуг правового характеру, що надаютьсяприватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальноїдії, провадиться за домовленістю сторін. Стаття 32. Оподаткування доходу приватного нотаріуса З доходу приватного нотаріуса справляється прибутковийподаток за ставками, встановленими чинним законодавством України. Стаття 33. Контроль за законністю діяльності приватних нотаріусів Контроль за законністю виконання приватними нотаріусами своїхобов «язків здійснюється Міністерством юстиції України, управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Розділ II ПОВНОВАЖЕННЯ ЩОДО ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ Стаття 34. Нотаріальні дії, що вчиняються в державних нотаріальних конторах У державних нотаріальних конторах вчиняються такі нотаріальнідії: 1) посвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбніконтракти та ін.); 2) вживаються заходи до охорони спадкового майна; 3) видаються свідоцтва про право на спадщину; 4) видаються свідоцтва про право власності на частку вспільному майні подружжя; 5) видаються свідоцтва про придбання жилих будинків зприлюдних торгів; 5−1) видаються свідоцтва про придбання нерухомого майна, якебуло предметом іпотеки; (Пункт 5 частини першої статті 34доповнено підпунктом 5−1 згідно із Законом N 980-IV (980−15) від19.06.2003) 6) видаються дублікати документів, що зберігаються у справахнотаріальної контори; 7) накладається заборона відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншогонерухомого майна; 8) засвідчується вірність копій документів і виписок з них; 9) засвідчується справжність підпису на документах; 10) засвідчується вірність перекладу документів з однієї мовина іншу; 11) посвідчується факт, що громадянин є живим; 12) посвідчується факт перебування громадянина в певномумісці; 13) посвідчується тотожність громадянина з особою, зображеноюна фотокартці; 14) посвідчується час пред «явлення документів; 15) передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншимфізичним і юридичним особам; 16) приймаються у депозит грошові суми та цінні папери; 17) вчиняються виконавчі написи; 18) вчиняються протести векселів; 19) пред «являються чеки до платежу і посвідчується неоплатачеків; 20) вчиняються морські протести; 21) приймаються на зберігання документи. Законодавством України на державних нотаріусів може бутипокладено вчинення й інших нотаріальних дій. Стаття 35. Нотаріальні дії, що вчиняються в державних нотаріальних архівах Державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах видаютьдублікати і засвідчують вірність копій і виписок з документів, якізберігаються у справах цих архівів. Стаття 36. Нотаріальні дії, що вчиняються приватними нотаріусами Приватний нотаріус вчиняє нотаріальні дії, передбаченістаттею 34 цього Закону, за винятком: 1) накладання і зняття заборони відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки,іншого нерухомого майна; 2) видачі свідоцтва про право власності на частку в спільномумайні подружжя у разі смерті одного із подружжя; 3) видачі свідоцтва про право на спадщину; 4) вжиття заходів до охорони спадкового майна; 5) посвідчення договорів довічного утримання; 6) засвідчення справжності підпису на документах, призначених для дії за кордоном, та посвідчення доручень для цієїмети, а також засвідчення справжності підпису батьків або опікуна (піклувальника) на згоді про усиновлення дитини. (Пункт 6 статті36 в редакції Закону N 210/98-ВР від 24.03.98) Стаття 37. Нотаріальні дії, що вчиняються посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів У населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадовіособи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Раднародних депутатів вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів до охорони спадкового майна; 2) накладають та знімають заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки,іншого нерухомого майна. У населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особивиконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народнихдепутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії: 1) посвідчують заповіти; 2) посвідчують доручення; 3) засвідчують вірність копій документів і виписок з них; 4) засвідчують справжність підпису на документах. Посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів не мають права оформляти документи, призначені для дії за кордоном. Стаття 38. Нотаріальні дії, вчинювані консульськими установами України Консульські установи України вчиняють такі нотаріальні дії: 1) посвідчують угоди (договори, заповіти, доручення тощо), крім іпотечних договорів, угод про відчуження та заставу жилихбудинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельнихділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні;(Пункт 1 частини першої статті 38 в редакції Закону N 980-IV (980−15) від 19.06.2003) 2) вживають заходів до охорони спадкового майна; 3) видають свідоцтва про право на спадщину; 4) видають свідоцтва про право власності на частку вспільному майні подружжя; 5) засвідчують вірність копій документів і виписок з них; 6) засвідчують справжність підпису на документах; 7) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови наіншу; 8) посвідчують факт, що громадянин є живим; 9) посвідчують факт знаходження громадянина в певному місці; 10) посвідчують тотожність громадянина з особою, зображеноюна фотокартці; 11) посвідчують час пред «явлення документів; 12) приймають в депозит грошові суми і цінні папери; 13) вчиняють виконавчі написи; 14) приймають на зберігання документи; 15) вчиняють морські протести. Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії, щовчиняються консульськими установами України. Стаття 39. Порядок вчинення нотаріальних дій Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовимиособами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Раднародних депутатів встановлюється цим Законом та іншими актамизаконодавства України. Порядок вчинення нотаріальних дій консульськими установамивстановлюється цим Законом, Консульським статутом України таіншими актами законодавства України. Стаття 40. Заповіти і доручення, прирівнювані до нотаріально посвідчених До нотаріально посвідчених документів прирівнюються: заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях,інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах, санаторіяхабо проживають у будинках для престарілих та інвалідів, посвідченіголовними лікарями, їх заступниками по медичній частині абочерговими лікарями цих лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами і головними лікарями зазначених будинків дляпрестарілих та інвалідів; заповіти громадян, які перебувають під час плавання наморських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають підпрапором України, посвідчені капітанами цих суден; заповіти громадян, які перебувають у розвідувальних, арктичних та інших подібних до них експедиціях, посвідченіначальниками цих експедицій; заповіти та доручення військовослужбовців та інших осіб, якіперебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та іншихвійськово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їхзаступниками по медичній частині, старшими і черговими лікарямицих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальнихзакладів; заповіти та доручення військовослужбовців, а в пунктахдислокації військових частин, з «єднань, установ івійськово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальнихконтор, приватних нотаріусів, посадових осіб та органів, щовчиняють нотаріальні дії, — також заповіти та дорученняробітників і службовців, членів їх сімей і членів сімейвійськовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цихчастин, з «єднань, установ і закладів; заповіти та доручення осіб, які перебувають у місцяхпозбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі. Посадові особи, перелічені в цій статті, зобов «язані негайнопередати по одному примірнику посвідчених ними заповітів удержавний нотаріальний архів чи в державну нотаріальну контору запостійним місцем проживання заповідача. Капітани морських суден зобов «язані передати по одномупримірнику посвідчених ними заповітів начальникові порту Україниабо консулові України в іноземному порту для наступногонаправлення їх у державний нотаріальний архів чи державнунотаріальну контору за постійним місцем проживання заповідача. Державна нотаріальна контора передає одержаний нею примірникзаповіту на зберігання у відповідний державний нотаріальний архівз повідомленням про це заповідача та посадової особи, якапосвідчила заповіт. Якщо заповідач не мав постійного місця проживання в Україніабо якщо місце проживання заповідача невідоме, заповітнаправляється в державний нотаріальний архів міста Києва. Завідуючий державним нотаріальним архівом зобов «язанийперевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, і вразі встановлення невідповідності його законові повідомити про цезаповідача і посадову особу, яка посвідчила заповіт. Посвідчення заповітів і доручень посадовими особами, зазначеними у цій статті, провадиться з дотриманням вимог чинногозаконодавства в порядку, який визначається Кабінетом МіністрівУкраїни. Розділ III ПРАВИЛА ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ ГЛАВА 4. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ Стаття 41. Місце вчинення нотаріальних дій Нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чипосадовою особою будь-якого виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів на всій територіїУкраїни, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 36, 55,60, 65, 66, 70−73, 85, 93 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державноїнотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чиприміщенні виконавчого комітету сільської, селищної, міської Радинародних депутатів. В окремих випадках, коли громадянин не можез «явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагаютьособливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бутивчинені поза вказаними приміщеннями. Стаття 42. Строки вчинення нотаріальних дій Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі всіхнеобхідних документів. Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разінеобхідності витребування додаткових відомостей або документів відпосадових осіб підприємств, установ і організацій або направленнядокументів на експертизу, а також якщо відповідно до законунотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осібзаперечень проти вчинення цієї дії. Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії у цихвипадках, не може перевищувати одного місяця. За заявою заінтересованої особи, яка бажає звернутися до судудля оспорювання права або факту, про посвідчення якого проситьінша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії повинно бутивідкладено на строк не більше десяти днів. Якщо за цей строк відсуду не буде одержано повідомлення про надходження заяви, нотаріальна дія повинна бути вчинена. У разі одержання від суду повідомлення про надходження заявизаінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідченняякого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної діїзупиняється до вирішення справи судом. Законодавством України можуть бути встановлені й іншіпідстави для відкладення і зупинення нотаріальних дій. Стаття 43. Встановлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси та інші посадовіособи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особугромадянина, його представника або представника підприємства, установи, організації, що звернулися за вчиненням нотаріальнихдій. Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншимидокументами, які виключають будь-які сумніви щодо особигромадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії. Стаття 44. Перевірка дієздатності громадян та правоздатності юридичних осіб, які беруть участь в угодах При посвідченні угод з «ясовується дієздатність громадян іперевіряється правоздатність юридичних осіб, які беруть участь вугодах. У разі укладення угоди представником перевіряються йогоповноваження. Стаття 45. Підписання нотаріально посвідчуваних угод, заяв та інших документів При посвідченні угод і вчиненні деяких інших нотаріальних дійу випадках, передбачених законодавством України, перевіряєтьсясправжність підписів учасників угод та інших осіб, які звернулисьза вчиненням нотаріальної дії. Нотаріально посвідчувані угоди, а також заяви та іншідокументи підписуються у присутності нотаріуса чи іншої посадовоїособи, яка вчиняє нотаріальну дію. Якщо угода, заява чи іншийдокумент підписано за відсутності цих посадових осіб, громадянинповинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним. Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з іншихповажних причин не може власноручно підписати угоду, заяву чиінший документ, за його дорученням і в його присутності та вприсутності нотаріуса або іншої посадової особи, яка вчиняєнотаріальні дії, угоду, заяву чи інший документ може підписатиінший громадянин. Про причини, з яких громадянин, заінтересованийу вчиненні нотаріальної дії, не міг підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Угоду не може підписуватиособа, на користь або за участю якої її посвідчено. Нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, можуть не вимагати кожного разу з «явлення відомих їм посадовихосіб підприємств, установ і організацій, якщо вони мають зразкипідписів цих посадових осіб, одержані при особистому зверненні, асправжність їх підписів не викликає сумніву. Стаття 46. Витребування відомостей і документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальнідії, вправі витребувати від підприємств, установ і організаційвідомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Відповідні відомості і документи повинні бути подані в строк, вказаний нотаріусом або іншою посадовою особою, яка вчиняєнотаріальну дію. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Стаття 47. Вимоги до документів, що подаються для вчинення нотаріальних дій Не приймаються для вчинення нотаріальних дій документи, щомають підчистки або дописки, закреслені слова чи іншінезастережені виправлення, документи, текст яких неможливопрочитати внаслідок пошкодження, а також написані олівцем. Тексти нотаріально посвідчуваних угод, засвідчуваних копійдокументів і виписок з них, тексти перекладів та заяв повинні бутинаписані ясно і чітко; числа і строки, що стосуються зміступосвідчуваних угод, мають бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб — без скорочень і з зазначенням їх адрес. Прізвища, імена та по батькові громадян повинні бути написаніповністю із зазначенням місць їх проживання. Документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, повинні бути прошиті, а аркуші пронумеровані і скріплені печаткою. Стаття 48. Вчинення посвідчувальних написів та видача свідоцтв При посвідченні угод, засвідченні вірності копій документів івиписок з них, справжності підпису на документах, вірностіперекладу документів з однієї мови на іншу, а також припосвідченні часу пред «явлення документа на відповідних документахвчиняються посвідчувальні написи. На підтвердження права на спадщину, права власності, посвідчення фактів, що громадянин є живим, перебування його упевному місці, тотожності громадянина з особою, зображеною нафотокартці, про прийняття на збереження документів видаютьсявідповідні свідоцтва. Стаття 49. Відмова у вчиненні нотаріальних дій Нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляють у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законові; дії підлягають вчиненню іншим нотаріусом чи іншою посадовоюособою; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернуласьнедієздатна особа або представник, який не має необхіднихповноважень; угода, що укладається від імені юридичної особи, суперечитьцілям, вказаним в її статуті чи положенні. Нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони невідповідають вимогам законодавства або містять відомості, щопорочать честь і гідність громадян. Нотаріус чи інша посадова особа, що вчиняє нотаріальні дії, на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, повинні викласти причини відмови в письмовій формі і роз «яснитипорядок її оскарження. У разі коли у вчиненні нотаріальної діївідмовляє нотаріус, він не пізніш як у триденний строк виноситьпостанову про таку відмову. Стаття 50. Оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні Заінтересована особа, яка вважає неправильною вчиненунотаріальну дію або відмову у вчиненні нотаріальної дії, вправіподати про це скаргу до районного, районного у місті, міського чиміськрайонного суду за місцезнаходженням державної нотаріальноїконтори, державного нотаріального архіву, виконавчого комітетусільської, селищної, міської Ради народних депутатів чи робочогомісця приватного нотаріуса. (Частина перша статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV (762−15) від 15.05.2003) Скарги на неправильне вчинення нотаріальної дії або навідмову у її вчиненні консульською установою розглядаються впорядку, встановленому Консульським статутом України. Скарги на неправильне посвідчення заповітів і доручень або навідмову в їх посвідченні посадовими особами, зазначеними у статті40 цього Закону, подаються до суду за місцезнаходженням лікарні,іншого стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, санаторію, будинку для престарілих та інвалідів, експедиції, госпіталю, військово-лікувального закладу, військової частини, з «єднання, установи, військово-навчального закладу, місцяпозбавлення волі. Скарги на неправильне посвідчення заповіту або на відмову вйого посвідченні капітаном морського судна або судна внутрішньогоплавання, що плаває під прапором України, подаються до суду замісцем порту приписки судна. Розгляд таких скарг провадиться районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом у порядку, встановленому цивільнимпроцесуальним законодавством України. (Частина п «ята статті 50 іззмінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV (762−15) від15.05.2003) Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальнідії, можуть брати участь у справах за скаргами на нотаріальні діїабо відмову в їх вчиненні як заінтересовані особи. При цьому вонимають права і несуть обов «язки осіб, що беруть участь у справі, втому числі мають право оскаржувати рішення та ухвали суду. Спір про право, оснований на вчиненій нотаріальній дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. (Частинасьома статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV (762−15) від 15.05.2003) Стаття 51. Заходи, що вживаються нотаріусами та іншими посадовими особами, які вчиняють нотаріальні дії, при виявленні порушення закону Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальнідії, виявивши при вчиненні нотаріальних дій порушення законугромадянами або окремими посадовими особами, повідомляють про цедля вжиття необхідних заходів відповідні підприємства, установи, організації або прокуратуру. Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, вправі затримати цей документ і направити його на експертизу. Стаття 52. Реєстрація нотаріальних дій Усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами чи посадовимиособами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Раднародних депутатів, реєструються в реєстрах нотаріальних дій. Форми реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальнихсвідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і засвідчуванихдокументах встановлюються Міністерством юстиції України. Стаття 53. Видача дубліката нотаріально посвідченого документа У разі втрати документа, посвідченого або виданого нотаріусомчи посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, за письмовою заявою осіб, перелічених у частині другій статті 8 цього Закону, видаєтьсядублікат втраченого документа. Видача дубліката втраченого документа здійснюється державнимнотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи посадовою особою виконавчогокомітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, дублікат втраченого документа видається відповідно нотаріусом чипосадовою особою виконавчого комітету за місцем його зберігання. Державний нотаріальний архів чи державна нотаріальна конторавидають також дублікати заповітів, які надійшли на зберігання відпосадових осіб, зазначених у статті 40 цього Закону. ГЛАВА 5. ПОСВІДЧЕННЯ УГОД Стаття 54. Угоди, що посвідчуються у нотаріальному порядку Нотаріуси та посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальнідії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановленообов «язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й іншіугоди. Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальнідії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угодивимогам закону і дійсним намірам сторін. Стаття 55. Посвідчення угод про відчуження та заставу майна Угоди про відчуження та заставу майна, що підлягаєреєстрації, посвідчуються за умови подання документів, щопідтверджують право власності на майно, що відчужується абозаставляється. У разі застави майбутнього майна або створеннязабезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусунадаються документи, що підтверджують наявність прав на набуттятакого майна у власність у майбутньому. (Частина перша статті 55 В редакції Закону N 1255-IV (1255−15) від 18.11.2003) При посвідченні угод про відчуження або заставу жилогобудинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельноїділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутністьзаборони відчуження або арешту майна. В разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора інабувача на переведення боргу на набувача. Посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки,іншого нерухомого майна провадиться за місцезнаходженням вказаногомайна. Угоди про відчуження жилого будинку, стороною в яких єфізична особа, та будівництво якого не закінчено і здійснюється звикористанням коштів місцевих бюджетів, посвідчуються за наявностірішення виконавчого комітету місцевої ради або відповідноїмісцевої державної адміністрації про згоду на таке відчуження.(Частина п «ята статті 55 в редакції Закону N 980-IV (980−15)від 19.06.2003) Іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є нерухомість, яка належить третім особам і стане власністю іпотекодавця післяукладання такого договору, посвідчуються до моменту оформленнявстановленого законодавством документа про право власностііпотекодавця на нерухомість. (Статтю 55 доповнено частиною шостоюзгідно із Законом N 980-IV (980−15) від 19.06.2003) Після оформлення встановленого законодавством документа проправо власності іпотекодавця на нерухомість, що є предметоміпотеки, іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядкуобтяження прав власника на нерухомість. Якщо іпотечним договоромпередбачено, нотаріус накладає заборону на відчуження нерухомості, яка є предметом іпотеки, з повідомленням про це іпотекодержателя.(Статтю 55 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 980-IV (980−15) від 19.06.2003) Іпотечні договори, іпотекою за якими є майнові права нанерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчуються за умовиподання документів, які підтверджують майнові права нанерухомість. (Статтю 55 доповнено частиною восьмою згідно ізЗаконом N 980-IV (980−15) від 19.06.2003) Після закінчення будівництва збудована нерухомість продовжуєбути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. Уцьому разі іпотекодержатель на підставі документа про правовласності реєструє у встановленому законом порядку обтяження праввласника на збудовану нерухомість. Якщо іпотечним договоромпередбачено, нотаріус накладає заборону на відчуження нерухомості, яка є предметом іпотеки, за повідомленням іпотекодержателя. У разізміни характеристик нерухомості, яка є предметом іпотеки (змінаплощі нерухомості, зміни у плануванні приміщень тощо), нотаріус напідставі документа, який підтверджує право власності нанерухомість, зобов «язаний зробити відмітку на примірникуіпотечного договору, що належить іпотекодержателю. При цьомунотаріус не має права вимагати додаткових документів та згодиіпотекодавця. (Статтю 55 доповнено частиною дев «ятою згідно ізЗаконом N 980-IV (980−15) від 19.06.2003) Стаття 56. Посвідчення заповітів Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальнідії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповіднодо вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу чиіншій посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії. Посвідчення заповіту через представника, а також одногозаповіту від імені кількох осіб не допускається. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагаєтьсяподання доказів, які підтверджують його право на майно, щозаповідається. Стаття 57. Порядок зміни і скасування заповітів Нотаріус, завідуючий державним нотаріальним архівом, посадоваособа виконавчого комітету сільської, селищної, міської Радинародних депутатів при одержанні заяви про скасування чи змінузаповіту, а також при наявності нового заповіту, який скасовує чизмінює раніше складений заповіт, роблять про це відмітку напримірнику заповіту, що зберігається в державній нотаріальнійконторі, у приватного нотаріуса, в державному нотаріальномуархіві чи у виконавчому комітеті сільської, селищної, міськоїРади народних депутатів, та в реєстрі для реєстрації нотаріальнихдій. Справжність підпису на заяві про скасування чи змінузаповіту повинна бути нотаріально засвідчена. Нотаріус, посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яким в ході посвідченнязаповіту стало відомо про наявність раніше складеного заповіту, повідомляють про вчинену нотаріальну дію державний нотаріальнийархів чи нотаріуса, виконавчий комітет сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, де зберігається примірник ранішепосвідченого заповіту. Викладене стосується і державногонотаріуса, який одержав на зберігання заповіт, посвідчений однієюіз посадових осіб, перелічених у статті 40 цього Закону. Стаття 58. Посвідчення доручень. Припинення дії доручень Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальнідії, посвідчують доручення, складені від імені однієї або кількохосіб, на ім «я однієї особи або кількох осіб. Строк, на який може бути видано доручення, визначаєтьсяцивільним законодавством України. Доручення, видане в порядку передоручення, підлягаєнотаріальному посвідченню після подання основного документа, вякому застережено право на передоручення, або після поданнядоказів того, що представник за основним дорученням примушений доцього обставинами для охорони інтересів особи, яка видаладоручення. Доручення, видане в порядку передоручення, не може містити всобі більше прав, ніж їх передано за основним дорученням. Строкдії доручення, виданого за передорученням, не може перевищуватистроку дії основного доручення, на підставі якого воно видане. Припинення дії доручення провадиться в порядку, передбаченомучинним законодавством України. Стаття 59. Кількість примірників документів, в яких викладено зміст угод Документи, в яких викладено зміст угод, що посвідчуються внотаріальному порядку, подаються нотаріусу або посадовій особівиконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народнихдепутатів, яка вчиняє нотаріальні дії, не менш ніж у двохпримірниках, один з яких залишається у справах державноїнотаріальної контори, приватного нотаріуса, у виконавчому комітетісільської, селищної, міської Ради народних депутатів. ГЛАВА 6. ВЖИТТЯ ЗАХОДІВ ДО ОХОРОНИ СПАДКОВОГО МАЙНА Стаття 60. Охорона спадкового майна Державний нотаріус за місцем відкриття спадщини заповідомленням підприємств, установ, організацій, громадян або засвоєю ініціативою, а в населених пунктах, де немає державноїнотаріальної контори, — посадова особа виконавчого комітетусільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка вчиняєнотаріальні дії, вживають заходів до охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави. Ці заходи вживаються ними безпосередньоабо шляхом доручення державним нотаріусам чи посадовим особамвиконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народнихдепутатів за місцезнаходженням майна. Посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів повідомляють державного нотаріусаза місцем відкриття спадщини про вжиті заходи щодо охорониспадкового майна. За повідомленням громадян, підприємств, установ, організаційзаходи щодо охорони спадкового майна можуть вживатися державниминотаріусами або посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальнідії, за місцезнаходженням цього майна з повідомленням про вжитізаходи державного нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Стаття 61. Опис спадкового майна і передача його на зберігання Для охорони спадкового майна державні нотаріуси та посадовіособи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Раднародних депутатів провадять опис майна і передають його назберігання спадкоємцям або іншим особам. Якщо у складі спадщини є майно, що потребує управління, атакож у разі подання позову кредиторами спадкодавця до прийняттяспадщини спадкоємцями державний нотаріус призначає хранителямайна. У місцевості, де немає державної нотаріальної контори, посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міськоїРади народних депутатів призначає у цих випадках над спадковиммайном опікуна. Хранителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберіганняспадкове майно, попереджаються про відповідальність за розтратуабо приховування спадкового майна, а також про матеріальнувідповідальність за заподіяні збитки. Стаття 62. Винагорода за зберігання спадкового майна Хранителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберіганняспадкове майно, якщо вони не є спадкоємцями, мають право одержативід спадкоємців винагороду за зберігання спадкового майна врозмірі, передбаченому чинним законодавством України. Вказані особи також мають право на відшкодування необхіднихвитрат по зберіганню і управлінню спадковим майном, завирахуванням фактично одержаної вигоди від використання цьогомайна. Стаття 63. Повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини Державний нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомленняпро відкриття спадщини, зобов «язаний повідомити про це тихспадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Державний нотаріус може також зробити виклик спадкоємцівшляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі. Стаття 64. Видача грошових сум із спадкового майна Державний нотаріус до прийняття спадщини одним чи всімаспадкоємцями, а якщо спадщина переходить до держави, то до видачідержаві свідоцтва про право на спадщину дає розпорядження провидачу із спадкового майна грошових сум на покриття витрат: по догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також найого поховання; на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця; на задоволення претензій, зумовлених законодавством пропрацю, та інших претензій, прирівняних до них; на охорону спадкового майна і управління ним, а також витрат, пов «язаних із повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини. За заявою громадської організації за місцем останньої роботиабо проживання спадкодавця, родичів чи інших близьких осібпомерлого, у якого не залишилось спадкоємців, про встановленняйому надгробка державний нотаріус в разі наявності грошовоговкладу на ім «я померлого дає розпорядження банківській установіпро переказ підприємству або організації, що встановлює надгробок, його вартості. В разі відсутності у складі спадкового майна грошових сумдержавний нотаріус дає розпорядження про видачу із спадковогомайна речей, вартість яких не повинна перевищувати суми фактичнозроблених витрат на потреби, зазначені у частинах першій та другійцієї статті. Стаття 65. Припинення охорони спадкового майна Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всімаспадкоємцями, а якщо її не прийнято — до закінчення строку, встановленого цивільним законодавством України для прийняттяспадщини. Про припинення охорони спадкового майна державний нотаріус замісцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців, а вразі переходу майна за правом спадкоємства до держави — відповідніфінансові органи. ГЛАВА 7. ВИДАЧА СВІДОЦТВ ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ Стаття 66. Свідоцтво про право на спадщину та строки його видачі На майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємцівабо держави, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщинивидається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільнимзаконодавством України. Стаття 67. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявоюспадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленомуцивільним законодавством, на ім «я всіх спадкоємців або за їхбажанням кожному з них окремо. Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть бути за згодою всіх інших спадкоємців, які прийнялиспадщину, включені до свідоцтва про право на спадщину як такі, щоприйняли спадщину. Така згода спадкоємців повинна бути викладена уписьмовій формі і подана державній нотаріальній конторі до видачісвідоцтва про право на спадщину. Про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім «янеповнолітнього чи недієздатного спадкоємця державний нотаріусповідомляє органи опіки та піклування за місцем проживанняспадкоємця для охорони його майнових інтересів. При переході спадкового майна до держави свідоцтво про правона спадщину видається відповідному фінансовому органові. Стаття 68. Видача свідоцтва про право на спадщину за законом Державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщинуза законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місцевідкриття спадщини, наявність підстав для закликання доспадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачусвідоцтва, та склад спадкового майна. Спадкоємці за законом, які позбавлені можливості податидокументи, що підтверджують наявність підстав для закликання доспадкоємства, можуть бути за письмовою згодою всіх іншихспадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин із спадкодавцем, включені до свідоцтвапро право на спадщину. Стаття 69. Видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом Державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщинуза заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявністьзаповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна. Державний нотаріус також перевіряє коло осіб, які мають правона обов «язкову частку в спадщині. ГЛАВА 8. ВИДАЧА СВІДОЦТВА ПРО ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЧАСТКУ В СПІЛЬНОМУ МАЙНІ ПОДРУЖЖЯ Стаття 70. Видача свідоцтв на підставі спільної заяви Нотаріус на підставі спільної письмової заяви подружжя видаєодному або кожному з них свідоцтво про право власності на частку вспільному майні подружжя, набутому ним за час шлюбу. Таке свідоцтво може бути видано кожному з подружжя як під часперебування у шлюбі, так і після розірвання шлюбу. Свідоцтво про право власності на жилий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку та інше нерухомемайно видається нотаріусом за місцем знаходження цього майна. Стаття 71. Видача свідоцтва в разі смерті одного з подружжя У разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власностіна частку в їх спільному майні видається державним нотаріусом напідставі письмової заяви другого з подружжя з наступнимповідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Такесвідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийнялиспадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтвіпро право власності може бути визначена і частка померлого успільній власності. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майніподружжя в разі смерті одного з них видається державним нотаріусомза місцем відкриття спадщини. ГЛАВА 9. ВИДАЧА СВІДОЦТВА ПРО ПРИДБАННЯ ЖИЛИХ БУДИНКІВ З ПРИЛЮДНИХ ТОРГІВ Стаття 72. Видача свідоцтва про придбання нерухомості, яка була предметом застави (іпотеки) Придбання жилого будинку з прилюдних торгів оформлюєтьсянотаріусом за місцезнаходженням будинку шляхом видачі набувачусвідоцтва про придбання жилого будинку. Якщо торги не відбулися, свідоцтво про придбання жилого будинку видається стягувачеві. Придбання нерухомого майна, яке було предметом застави (іпотеки), оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням цьогонерухомого майна шляхом видачі набувачу свідоцтва про придбаннянерухомого майна. Свідоцтва про придбання жилого будинку з прилюдних торгіввидаються на підставі відповідної копії акта про продаж будинку зприлюдних торгів чи копії акта про те, що будинок залишено застягувачем у зв «язку з тим, що торги не відбулися. Свідоцтва про придбання нерухомого майна видаються напідставі відповідної копії акта про придбання нерухомого майна.(Стаття 72 в редакції Закону N 980-IV (980−15) від 19.06.2003) ГЛАВА 10. НАКЛАДАННЯ ЗАБОРОНИ ВІДЧУЖЕННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА Стаття 73. Накладання заборони Державний нотаріус чи посадова особа виконавчого комітетусільської, селищної, міської Ради народних депутатів замісцезнаходженням жилого будинку, квартири, дачі, садовогобудинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташуванняземельної ділянки накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організаціїпро видачу громадянину позички на будівництво, капітальний ремонтчи купівлю жилого будинку; при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки,іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; (Статтю 73 доповненоабзацом згідно із Законом N 980-IV (980−15) від 19.06.2003) в усіх інших випадках, передбачених законом. Стаття 74. Зняття заборони Одержавши повідомлення установи банку, підприємства чиорганізації про погашення позички, повідомлення про припиненняіпотечного договору або договору застави, а також припинення чирозірвання договору довічного утримання, нотаріус або посадоваособа виконавчого комітету сільської, селищної, міської радизнімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомогомайна.(Стаття 74 в редакції Закону N 980-IV (980−15) від 19.06.2003) ГЛАВА 11. ЗАСВІДЧЕННЯ ВІРНОСТІ КОПІЙ ДОКУМЕНТІВ І ВИПИСОК З НИХ, СПРАВЖНОСТІ ПІДПИСІВ І ВІРНОСТІ ПЕРЕКЛАДУ Стаття 75. Засвідчення вірності копій документів Нотаріуси, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальнідії, засвідчують вірність копій документів, виданихпідприємствами, установами і організаціями за умови, що цідокументи не суперечать законові, мають юридичне значення ізасвідчення вірності їх копій не заборонено законом. Вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянинана оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовоюособою виконавчого комітету сільської, селищної, міської Радинародних депутатів чи підприємством, установою, організацією замісцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина. Стаття 76. Засвідчення вірності копії з копії документа Вірність копії з копії документа може бути засвідченанотаріусом, посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, якщо вірність копіїзасвідчена в нотаріальному порядку або якщо ця копія виданапідприємством, установою, організацією, що видала оригіналдокумента. В останньому випадку копія документа повинна бутивикладена на бланку даного підприємства, установи, організації зприкладенням печатки і з відміткою про те, що оригінал документазнаходиться на даному підприємстві, в установі, організації. Стаття 77. Засвідчення вірності виписки з документа Вірність виписки може бути засвідчена лише у тому разі, колиїї зроблено з документа, в якому містяться рішення кількох незв «язаних між собою питань. Виписка повинна відтворювати повнийтекст частини документа з певного питання. Засвідчення вірності виписки з документа здійснюється заправилами, передбаченими статтями 75 і 76 цього Закону. Стаття 78. Засвідчення справжності підпису на документах Нотаріус, посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів засвідчують справжністьпідпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які немають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочатьчесть і гідність людини. На угоді може бути засвідчена справжність підпису особи, щопідписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручновнаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин. Нотаріус, посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, засвідчуючи справжністьпідпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лишепідтверджують, що підпис зроблено певною особою. Стаття 79. Засвідчення вірності перекладу Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мовина іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документаможе бути зроблено перекладачем, справжність підпису якогозасвідчує нотаріус. ГЛАВА 12. ПОСВІДЧЕННЯ ФАКТІВ Стаття 80. Посвідчення факту, що громадянин є живим Нотаріус на прохання громадянина посвідчує факт, щогромадянин є живим. Посвідчення факту, що неповнолітній є живим, провадиться напрохання його законних представників (батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника). На підтвердження зазначеної обставини нотаріус видаєзаінтересованим особам свідоцтво. Стаття 81. Посвідчення факту перебування громадянина в певному місці Нотаріус на прохання громадянина посвідчує факт перебуванняйого в певному місці. Посвідчення факту перебування в певному місці неповнолітньогопровадиться на прохання його законних представників (батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника). На підтвердження зазначеної обставини нотаріус видаєзаінтересованим особам свідоцтво. Стаття 82. Посвідчення тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці Нотаріус на прохання громадянина посвідчує його тотожність зособою, зображеною на поданій громадянином фотокартці. На підтвердження зазначеної обставини нотаріус видає цьомугромадянинові свідоцтво. Стаття 83. Посвідчення часу пред «явлення документа Нотаріус посвідчує час пред «явлення йому документа. Напідтвердження цієї обставини нотаріус робить посвідчувальний написна документі з зазначенням особи, що його пред «явила. Стаття 84. Передача заяв громадян, підприємств, установ та організацій Нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ таорганізацій іншим громадянам, підприємствам, установам іорганізаціям, якщо вони не суперечать закону та не містятьвідомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаютьсяпоштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам підрозписку. Заяви можуть передаватися також з використаннямтехнічних засобів. На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтвопро передачу заяви. ГЛАВА 13. ПРИЙНЯТТЯ В ДЕПОЗИТ ГРОШОВИХ СУМ І ЦІННИХ ПАПЕРІВ Стаття 85. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів Нотаріус у передбачених законодавством України випадкахприймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери дляпередачі їх кредитору. Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріусповідомляє кредитора і на його вимогу видає йому грошові суми іцінні папери. Прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперівпровадиться за місцем виконання зобов «язання. Стаття 86. Повернення прийнятих у депозит грошових сум і цінних паперів Повернення грошових сум і цінних паперів особі, яка внесла їху депозит (дебітору), допускається лише за письмовою згодою на теособи, на користь якої було зроблено внесок (кредитора), або зарішенням суду. ГЛАВА 14. ВЧИНЕННЯ ВИКОНАВЧИХ НАПИСІВ Стаття 87. Стягнення грошових сум або витребування майна за виконавчим написом Для стягнення грошових сум або витребування від боржникамайна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, щовстановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованостіпровадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Стаття 88. Умови вчинення виконавчих написів Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документипідтверджують безспірність заборгованості або іншоївідповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з днявиникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а увідносинах між підприємствами, установами та організаціями — небільше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, закономвстановлено інший строк давності, виконавчий напис видається умежах цього строку. Стаття 89. Зміст виконавчого напису У виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище,ім «я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місцероботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (дляюридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягаютьвитребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать достягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.(Стаття 89 в редакції Закону N 2056;III (2056;14) від19.10.2000) Стаття 90. Порядок стягнення за виконавчим написом Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження «(606−14).(Стаття 90 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2056;III (2056;14) від 19.10.2000) Стаття 91. Строк пред «явлення виконавчого напису Виконавчий напис, за яким стягувачем або боржником єгромадянин, може бути пред «явлено до примусового виконанняпротягом трьох років, а з усіх інших вимог — протягом одного рокуз моменту вчинення виконавчого напису, якщо законом не встановленоінших строків. Поновлення пропущеного строку для пред «явлення виконавчогонапису здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавчепровадження » .(Стаття 91 в редакції Закону N 2056;III (2056;14) від19.10.2000) ГЛАВА 15. ВЧИНЕННЯ ПРОТЕСТІВ ВЕКСЕЛІВ, ПРЕД «ЯВЛЕННЯ ЧЕКІВ ДО ПЛАТЕЖУ І ПОСВІДЧЕННЯ НЕОПЛАТИ ЧЕКІВ Стаття 92. Вчинення протестів векселів Протест векселів про неоплату, неакцепт або недатуванняакцепту провадиться нотаріусами відповідно до законодавстваУкраїни про переказний і простий вексель. Стаття 93. Прийняття чеків для пред «явлення до платежу і посвідчення неоплати чеків Нотаріуси за місцезнаходженням платника приймають дляпред «явлення до платежу чеки, подані після закінчення десяти днів, а іноземні чеки — після закінчення шести місяців з дня видачічека, але не пізніше 12-ої години наступного після цього строкудня. У разі неоплати чека нотаріус посвідчує неоплату шляхомнапису на ньому за встановленою формою і робить про це відмітку вреєстрі. Одночасно з написом на чеку нотаріус надсилаєповідомлення чекодавцеві про неоплату його чека банком і вчиненнянапису на чеку. На прохання чекодержателя нотаріус у разі неоплати чекавчиняє виконавчий напис. ГЛАВА 16. ВЧИНЕННЯ МОРСЬКИХ ПРОТЕСТІВ Стаття 94. Заява про морський протест Нотаріус приймає заяву капітана судна про морський протест, якщо в період плавання або стоянки судна мала місце подія, що можестати підставою для пред «явлення до судновласника майнових вимог. Заява про морський протест має бути подана нотаріусу в портуУкраїни в строки, встановлені чинним законодавством України. На підтвердження обставин, викладених у заяві про морськийпротест, нотаріусу в межах строків, установлених чиннимзаконодавством, повинно бути подано на огляд судновий журнал ізасвідчену капітаном виписку з суднового журналу. Стаття 95. Складання акта про морський протест Нотаріус на підставі заяви капітана, даних суднового журналу, а також опиту самого капітана і, по можливості, не менше чотирьохсвідків з числа членів суднової команди, в тому числі двох, щоналежать до осіб командного складу, складає акт про морськийпротест і засвідчує його своїм підписом і печаткою. Примірник актавидається капітанові або уповноваженій ним особі. ГЛАВА 17. ПРИЙНЯТТЯ ДОКУМЕНТІВ НА ЗБЕРІГАННЯ Стаття 96. Зберігання документів нотаріусами Нотаріуси приймають на зберігання документи за описом. Одинпримірник опису залишається у нотаріуса, а другий — видаєтьсяособі, яка здала документи на зберігання. На прохання особи нотаріус може прийняти документи без опису, якщо вони належним чином упаковані в присутності нотаріуса.Упаковка повинна бути скріплена печаткою нотаріуса, його підписомі підписом особи, яка здала документи на зберігання. Особі, яка здала документи на зберігання, видається свідоцтвоза встановленою формою. Стаття 97. Повернення прийнятих на зберігання документів Прийняті на зберігання документи повертаються на вимогуособи, яка здала їх на зберігання, або на вимогу уповноваженої неюособи при пред «явленні свідоцтва і примірника опису чи зарішенням суду. Розділ IV ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ. МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ Стаття 98. Застосування іноземного права Нотаріуси відповідно до законодавства України, міжнароднихдоговорів застосовують норми іноземного права. Нотаріуси приймають документи, складені відповідно до вимогіноземного права, а також вчиняють посвідчувальні написи заформою, передбаченою іноземним законодавством, якщо це несуперечить законодавству України. Стаття 99. Застосування права при охороні спадкового майна та при видачі свідоцтва про право на спадщину Дії, пов «язані з охороною майна, що залишилося після смертііноземного громадянина на території України, або майна, якеналежить одержати іноземному громадянину після смерті громадянинаУкраїни, а також з видачею свідоцтва про право на спадщину щодотакого майна, здійснюються відповідно до законодавства України. Стаття 100. Прийняття нотаріусами документів, складених за кордоном Документи, які складено за кордоном з участю іноземнихвластей або які від них виходять, приймаються нотаріусами за умовиїх легалізації органами Міністерства закордонних справ України. Без легалізації такі документи приймаються нотаріусами у тихвипадках, коли це передбачено законодавством України, міжнароднимидоговорами, в яких бере участь Україна. Стаття 101. Зносини нотаріусів з іноземними органами юстиції Порядок зносин нотаріусів з іноземними органами юстиціївизначається законодавством України, міжнародними договорами. Стаття 102. Забезпечення доказів, необхідних для ведення справ в органах іноземних держав Нотаріуси забезпечують докази, необхідні для ведення справ ворганах іноземних держав. Дії для забезпечення доказів провадяться відповідно доцивільного процесуального законодавства України. Стаття 103. Міжнародні договори Якщо міжнародним договором встановлено інші правила пронотаріальні дії, ніж ті, що їх містить законодавство України, топри вчиненні нотаріальних дій застосовуються правила міжнародногодоговору. Якщо міжнародний договір відносить до компетенції нотаріусіввчинення нотаріальної дії, не передбаченої законодавством України, нотаріуси вчиняють цю нотаріальну дію в порядку, встановлюваномуМіністерством юстиції України. Президент України Л. КРАВЧУК м. Київ, 2 вересня 1993 року N 3425-XII.