Аудит податкових розрахунків на підприємстві

Матеріал для курсової роботи на тему:

Аудит податкових розрахунків на підприємстві.

ВСТУП.

На даному етапі підприємства та організації несуть великий податковий тягар. Підприємства сплачують обов’язкові загальнодержавні податки і збори та місцеві податки і збори, визначені органами місцевого самоврядування. Загальнодержавні податки встановлюються державою і є обов’язковими.

Органи місцевого самоврядування встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Вони мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.

У зв’язку з величезним податковим тиском на підприємства, останні намагаються оптимізувати податки як законними так і незаконними методами.

Так, нарахування амортизації йде врозріз з порядком її нарахування за бухгалтерським обліком (а бухгалтерський облік ведеться за аналогом міжнародних стандартів); податок на прибуток нараховується за схемою, теж далекою від порядку визначення прибутку за даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності, складеною за вимогами національних та міжнародних стандартів. В результаті часто буває, що підприємство має фінансові збитки і платить податок на прибуток. Тобто фіскальна політика направлена лише на поповнення державної казни без врахування інтересів платників податків. Тому підприємства приховують правдиву інформацію щодо бази оподаткування, намагаються знизити шляхом обману податковий тиск, а нестабільність податкового законодавства, часті нововведення в розрахунки з бюджетом приводять до помилок в нарахуванні і сплаті податків. В зв’язку з цим зростає ризик не виявлення та аудиторський ризик в цілому.

Аудиторський ризик — це побоювання, що аудитор може висловити думку про фінансову звітність підприємства, яка відмінна від реального стану справ. Тобто, це ризик хибного висновку після завершення усіх аудиторських процедур, що приводить до неефективності аудиторської перевірки і втрати або погіршення репутації аудиторської фірми внаслідок низької якості проведення аудиту.

Отже, велика кількість податків і зборів, недосконалість податкового законодавства, великий податковий тиск на підприємства .необхідність різного відображення однієї і тієї ж операції в бухгалтерському і податковому обліку, що залежить від розбіжностей у законодавстві тощо, збільшують власний ризик підприємства. А з врахуванням великих штрафів, які накладаються на підприємства за порушення податкового законодавства, та пені, що стягується за прострочення платежів, аудиторський ризик ще збільшується.

Тому аудит розрахунків з бюджетом є одним із найбільш трудомістких, складних і відповідальних в аудиторській практиці.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АУДИТУ ПОДАТКОВИХ РОЗРАХУНКІВ.

1.1. Суть та види податкових розрахунків.

Податки — обов’язкові платежі, що справляються з юридичних і фізичних осіб до бюджету відповідного рівня в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Збори (обов'язкові платежі) — обов’язкові платежі юридичних і фізичних осіб за послуги, надані їм державними органами.

Сукупність податків і зборів, що справляються в порядку, встановленому законами України, формують систему оподаткування. Принципи побудови системи оподаткування, податки і збори, а також права, обов’язки та відповідальність їх платників визначає Закон України «Про систему оподаткування» з наступними змінами і доповненнями, затвердженим постановою Верховної Ради України від 18.02.1997р.

Зміст кожного виду податку розкривають його основні елементи: суб'єкт (платник податку);об'єкт податку; джерело податку; ставка податку; податкові пільги; строк сплати податку; спосіб справляння податку.

Законом України «Про оподаткування», затвердженим постановою ВРУ від 18.02.1997р. № 77/97, передбачено справляння таких податків:

загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі);

місцеві податки і збори (обов'язкові платежі);

В даній таблиці наведено перелік податків і зборів, які справляються до бюджету :

Загальнодержавні обов’язкові платежі Місцеві обов’язкові платежі.

Загальнодержавні податки Загальнодержавні збори Місцеві податки Місцеві збори.

1 2 3 4.

Податок на додану вартість Податок на прибуток підприємств Податок на дохід фізичних осіб (прибутковий податок) Податок на нерухоме майно.

Плата (податок) за землю Рентні платежі.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів Податок на промисли Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Фіксований сільськогосподарський податок.

Акцизний збір Мито Державне мито Збір на геологорозвідувальні роботи Збір на спеціальне використання водних ресурсів Збір за забруднення навколишнього середовища Збір на обов’язкове пенсійне страхування Збір на обов’язкове страхування.

Збір за спеціальне використання надр при добуванні корисних копалин Збір за розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства Податок на рекламу Комунальний податок Готельний збір Збір за паркування автотранспорту Ринковий збір Збір за видачу ордера на квартиру Курортний збір Збір за участь у перегонах на іподромі.

Збір за виграш у перегонах на іподромі.

Збір з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі.

Збір за право використання місцевої символіки Збір за право проведення кіно і телезйомок Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу та лотереї.

Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, який виїжджає за кордон Збір за надання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг Збір з власників собак.

ЗАТ «Укр-Пак» є платником таких податків і зборів:

податок на додану вартість;

податок на прибуток підприємств;

податок на дохід фізичних осіб (прибутковий податок);

плата за землю;

збір за забруднення навколишнього середовища;

комунальний податок.

Податок на додану вартість (ПДВ) — загальнодержавний податок, який є головним джерелом наповнення Державного бюджету України. За класифікацією ПДВ — загальний непрямий податок.

Особа, зареєстрована як платник ПДВ, отримує право на нарахування податку та складання податкової накладної при продажу товарів, робіт, послуг.

Згідно Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. з наступними змінами і доповненнями, об'єктами оподаткування є:

За ставкою 20%:

операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції передавання права власності позичальнику на об'єкти застави для сплати кредиторської заборгованості заставодавця;

операції ввезення (пересилання) на митну територію України, одержання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або вжитку на митній території України, в тому числі операції із ввезення майна за договорами оренди (лізингу), застави, іпотеки.

За ставкою 0%:

операції з продажу товарів, вивезених (експортованих) за межі митної території України;

операції з продажу робіт (послуг), призначених для використання і вжитку за межами митної території України;

операції з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, за винятком підакцизних товарів, посередницької та рекламної діяльності, ігрового бізнесу тощо.

Згідно з Указом Президента від 07.08.1998р. «Про деякі зміни в оподаткуванні», дата виникнення податкових зобов’язань від продажу товарів (робіт, послуг) визначається за першою подією, тобто за датою, на яку припадає подія, що відбулася раніше:

зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок, а в разі продажу за готівку — оприбуткування в касу;

відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — підписання акта про виконання робіт.

Основний первинний документ з ПДВ — податкова накладна.

Регулювання нарахування і сплати податку на прибуток підприємств визначається Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Платниками податку є суб'єкти підприємницької діяльності (в тому числі бюджетні та громадські організації, а також нерезиденти), які одержують прибуток від господарської діяльності.

Об'єктом оподаткування визначено прибуток (П), який обчислюють як різницю між валовими доходами звітного періоду (ВД), визначеними згідно із ст. 4, і валовими витратами підприємства (ВВ), визначеними згідно із ст. 5, а також сумою амортизаційних відрахувань (А), нарахованих згідно із ст8:

П= ВД — ВВ — А.

Згідно ст. 10 установлено єдину ставку податку на прибуток у розмірі 25% для підприємств усіх форм власності.

Податок на доходи фізичних осіб — загальнодержавний прямий обов’язковий платіж.

Платниками прибуткового податку в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Об'єкт оподаткування — загальний річний оподатковуваний дохід, як резидента, так і нерезидента, одержаний з різних джерел; загальний місячний оподатковуваний дохід.

Плата за землю. Згідно із ст. 5 Закону України «Про плату за землю» (із змінами та доповненнями) об'єктом оподаткування є земельна ділянка, що знаходиться у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди, а платниками плати за землю — власники землі та землекористувачі.

Ставка плати за землю є диференційованою і встановлюється органами влади населеного пункту, в якому проживає платник.

Термін сплати платежу — щокварталу, до 15-го числа місяця, наступного за звітним кварталом. При цьому платежі, внесені до подання розрахунку, можуть вважатися авансовими.

Збір за забруднення навколишнього середовища. Платниками даного збору є субєкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, бюджетні громадські організації, гролмадяни, які здійснюють на території України викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище.

Обєктом оподаткування збору є обєми забруднюючих речовин, що викидають в атмосферу чи скидають у водний обєкт.

Збір за забруднення навколишнього середовища сплачується протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного терміну подання розрахунку даного збору. Ставказбору встановлюється згідно з нормативами, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Комунальний податок. Платниками комунального податку є юридичні особи, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних і сільськогосподарських підприємств.

Комунальний податок встановлено в розмірі 0,1 НМД для кожного працівника, виходячи з середньоспискової чисельності персоналу підприємства.

1.2. Завдання та мета проведення аудиторської перевірки розрахунків з бюджетом.

Метою аудиту розрахунків з бюджетом є висловлення аудитором думки про те, чи відповідають ці розрахунки за всіма податками і зборами в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок їх нарахування та сплати до відповідних рівнів бюджету.

Основна задача аудиту розрахунків з бюджетом — ретельна перевірка правильності нарахування податків і зборів та своєчасності їх сплати до бюджету, підтвердження перевіреної інформації висновком, підтвердження правильності ведення обліку за цими розрахунками, правильності заповнення звітності та відповідності даних облікових регістрів даним податкової звітності. Кожне з цих завдань поділяється на більш конкретні.

Основним серед конкретних завдань аудитора є підготовка аудиторських доказів за даним об «єктом. На підставі аналізу й узагальнення даних аудиторських доказів аудитор робить висновки про правильність ведення бухгалтерського обліку і достовірність бухгалтерської звітності.

Готуючи аудиторські докази, аудитор зазвичай не вивчає всієї існуючої в його розпорядженні інформації, визначає основоположні елементи, що характеризують об «єкт, який досліджується.

Аудиторські докази, як правило, відображають зміст частини інформації, що є на підприємстві про об «єкт. Оскільки інформація є базою для складання аудиторського висновку, то аудиторські докази повинні відповідати ряду вимог, які дають змогу зробити відповідні висновки. Це такі вимоги, Як необхідність, обгрунтованість, повнота, правильність та достовірність.

Функціональні задачі - консультування платників податків і зборів зпитань оподаткування з метою своєчасних і правильних розрахунків з бюджетом, а також з метою уникнення переплат та попередження фінансових санкцій з боку фіскальних органів держави; надання консультацій в разі встановлення порушень в оплаті податків щодо їх виправлень; допомога в організації оптимального оподаткування.

1.3. Послідовність проведення аудиторської перевірки та джерела аудиту.

Ще до початку роботи аудитору з метою зниження свого підприємницького ризику необхідно обумовити всі питання перевірки розрахунків з бюджетом із клієнтом та відобразити їх у договорі, в загальному плані та програмі.

Слід чітко встановити і погодити обсяг перевірки (період, що перевіряється; види податків тощо) та метод організації перевірки (суцільний, вибірковий). Як правило, правильність нарахування податків і зборів та своєчасність їх сплати проводять суцільним методом. Суцільний метод організації перевірки дає змогу максимально знизити ризик, але потребує багато часу і трудозатрат, що, в свою чергу, збільшує плату за аудит.

Підприємство може забажати проведення аудиту шляхом вибіркової перевірки. В такому разі аудитор повинен провести вибірку відповідно до національного нормативу МСА 530 «Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки» і обов «язково документально оформити всю проведену роботу відповідно до національного нормативу МСА 230 «Документація » .

Для проведення аудиту розрахунків з бюджетом аудитору слід:

Встановити перелік податків і зборів, які сплачує підприємство Досконало вивчити нормативні документи щодо кожного із сплачуваних податків і зборів Встановити предметну галузь досліджень Перевірити повноту і правильність відображення бази оподаткування щодо кожного податку чи збору Перевірити правильність застосування ставок податків і зборів, а також арифметичні розрахунки з нарахування податків.

Перевірити законність та обґрунтованість застосування пільг щодо податків і зборів Перевірити повноту і своєчасність спла ти платежів і зборів до бюджету Перевірити правильність складених декларацій, розрахунків за платежами до бюджету і своєчасність їх подачі до податкового органу Перевірити правильність відображення розрахунків із бюджетом у стемі бухгалтерського обліку та фінансовій звітності.

Надати клієнту інформацію про результати роботи з детальним викладенням виявлених помилок і фактів обману та рекомендації щодо їх виправлення.

Підготувати висновок (якщо перевірялося лише одне питання) або інформацію для складання загального висновку (при загальному аудиті).

Скласти й підписати акт про виконану роботу Обговорити з клієнтом питання щодо продовження спвпраці.

Основними джерелами інформації для перечвірки розрахунків з бюджетом є: довідки і розрахунки, декларації за окремими видами платежів; виписки банків і додані до них документи про перерахування належних сум у бюджет; бухгалтерські записи на рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами», регістри синтетичного і аналітичного обліку, баланс та інші види фінансової звітності; аудиторські докази.

Основними джерелами, які аудитор може використати для одержання необхідних йому для роботи даних (доказів), можуть бути статут підприємства, довідка з державного статистичного реєстру, а також накладні на відпуск продукції, співбесіда з керівництвом підприємства тощо. Також аудитор використовує дані про види діяльності підприємства, для того щоб визначити, які податки взагалі має сплачувати підприємство; План рахунків, які використовує підприємство, що слугує для визначення, на яких рахунках та субрахунках обліковуються розрахунки за тим чи іншим податком; відомості про нарахування та сплату податків за кожним податком конкретно.

Крім цих доказів, необхідні відомості про результати попередніх аудиторських перевірок, а також дані перевірок податковими та іншими органами, які мають на це право. Також потрібні попередні дані про працівників підприємства (керівництво, бухгалтерія) щодо їх кваліфікації. Все це необхідно для визначення ризику аудитора.

У процесі проведення аудиту вивчають акти перевірок, проведених державною податковою адміністрацією, банком, Пенсійним фондом тощо.

Крім того, з ясовуються причини прострочення платежів, за чий рахунок віднесена пеня, яких заходів вжито до винних осіб за несвоєчасне перерахування коштів.

1.4. Характеристика бази дослідження.

Базою дослідження для проведення аудиту розрахунків з бюджетом є Закрите акціонерне товариство «Укр-Пак"(ЗАТ «Укр-Пак»).

ЗАТ «УкрПак» знаходиться за адресою: ": 81 000, м. Яворів Львівської області, вул. Маковея, 62. Ідентифікаційний код 22 398 871. Розрахунковий рахунок 260 096 в Яворівській філії АППБ «Аваль », МФО 325 859.

Статут ЗАТ «Укр-Пак «зареєстровано Яворівською райдержадміністрацією 01.08.97 р. № 411, із змінами і доповненнями.

Статутний фонд товариства, згідно із змінами від 02.04.2003 р., становить в сумі 18 752 113,6 грн. Статутний фонд поділений на 1 065 461 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 17,60 грн. кожна. Випуск акцій здійснюється в документальній формі. Акціями володіють: фірма «САN-РАСК S.А. «(Польща) — 1 065 461 штук або 100%. Статутний фонд сформований повністю, заборгованості засновників по внесках до статутного фонду нема. Вищезгаданий акціонер є і співзасновником товариства.

Предметом статутної діяльності товариства є: виробництво та реалізація кроненкорків, зовнішньо-економічна діяльність та інше.

Середньоспискова чисельність працюючих — 67 чоловік.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться по журнально-ордерній формі рахівництва з веденням журналів-ордерів та оборотного балансу по синтетичних рахунках. Облік комп «ютеризовано.

Основні засоби обліковуються на балансі за собівартістю придбання або поліпшення. Амортизація основних засобів нараховується за одним із методів, передбачених П (С)БО 7, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об «єкта основних засобів, тобто за прямолінійним методом з річною нормою в 10%.

Амортизація нематеріальних активів нараховується прямолінійним методом.

Основні показники діяльності наведені в додатку № 1.

1.5. Аналіз нормативно-правової бази та предмету дослідження.

При проведенні аудиту розрахунків з бюджетом аудитор користується такими нормативно-правовими актами:

Закон України від 22.05.2003р. № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб», із змінами і доповненнями;

Закон України від 22.05.1997р. № 283 «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами і доповненнями;

Закон України від 03.04.1997р. № 168 «Про податок на додану вартість», із змінами і доповненнями;

та іншою нормативно-правовою спеціальною літературою.

Згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку на доходи фізичних осіб з 01.01.2004р. протягом трьох років становитиме 13%. З 01.01.2005р. до бази оподаткування включені подарунки, спадщина отримані фізичними особами від інших фізичних осіб (не СПД) і суб'єкта господарювання, як роботодавця, так і не роботодавця. Не обкладаються даним податком лише ті виплати і відшкодування, які профспілки та інші неприбуткові організації і благодійні фонди здійснюють з урахуванням норм п. 9.7 закону № 889.

Крім цього, у зв’язку зі зміною розміру мінімальної заробітної плати (262грн на місяць) змінився і розмір податкової соціальної пільги. Платники податків, які працювали під час Другої світової війни в тилу і Герої Соціалістичної Праці мають право на отримання максимальної соціальної пільги.

У зв’язку з підвищенням прожиткового мінімуму для працездатної особи в розрахунку на місяць до розміру 409 грн. Збільшився і граничний пільговий розмір доходу (570 грн.), який впливає на визначення права платників податків на соціальну пільгу і податковий кредит.

Зміна у п. 3.5 дозволяє при визначенні об'єкта оподаткування без сумнівів зменшувати доходи у вигляді заробітної плати на суму всіх трьох страхових внесків, що утримуються з неї.

У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» і П (с)БО7 є деякі розбіжності, що унеможливлює використання прибутку, який відображений у «Звіті про фінансові результати» і облікований за даними бухгалтерського обліку з метою оподаткування. Тому бухгалтери змушені вести податковий облік для визначення бази оподаткування.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікують:

5.1 Основні засоби, куди включають земельні ділянки, будівлі споруди, машини, обладнання, транспортні засоби, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження та інші засоби.

5.2 Інші необоротні матеріальні активи: бібліотечні фонди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату тощо.

Згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено чотири групи основних фондів (ст. 8), кожна з яких має свою норму амортизації:

група 1 — 2%;

група 2 — 10%;

група 3 — 6%;

група 4 — 15%.

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначають шляхом застосування даних норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

До валових доходів згідно Закону України № 283 включається сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій і матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами ст. 4, окрім доходів визначених у п. 4.2 цієї статті.

До складу валових витрат виробництва і обігу включають суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (ст. 5), окрім витрат визначених п. 5.3.

Податок на прибуток сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця наступного з звітним кварталом. Платник податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного року.

Згідно ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» продаж товарів здійснюється за договірними цінами з додатковим нарахуванням ПДВ. При цьому платник податків зобов’язаний надати покупцеві податкову накладну. У разі звільнення від оподаткування (ст. 5), в податковій накладній зазначається «Без ПДВ».

Відповідно до п. 7.4 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) — у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку проводиться не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним.

2. АУДИТ РОЗРАХУНКІВ З БЮДЖЕТОМ.

2.1. Аудит розрахунків по прибутковому податку з доходів фізичних осіб.

ЗАТ «Укр-Пак» є платником податку з доходів фізичних осіб.

Аудит прибуткового податку з громадян доцільно проводити в два етапи:

Перевірка нарахування і обліку податку протягом звітного року.

Перевірка декларації, що подається до державної податкової адміністрації, про сукупний оподатковуваний дохід, після чого перевіряються перерахування оподатковуваного доходу з урахуванням суми податків, сплачених протягом року.

Розпочинаючи проведення перевірки, аудитор повинен встановити кількість працівників підприємства, переглянути трудові книжки, трудові угоди, контракти, які засвідчують законність найму працівника.

. Прибутковим податком обкладаються доходи, одержані за виконання трудових обов’язків, у тому числі за сумісництво, за роботи за договорами підряду, дивіденди, а також інші грошові доходи, які підприємство виплачує своїм працівникам.

Для обліку сум податків, утриманих з громадян на користь державного бюджету використовують рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами», на якому узагальнюють інформацію про розрахунки підприємства з усіх видів платежів до бюджету, включаючи прибутковий податок з доходів працівників ЗАТ «Укр-Пак». Тому аудитор повинен перевірити результат річного перерахунку податку показаного кореспонденцією рахунків: Дт641 Кт661, що відображає повернення працівнику переплати з податку з доходів або Дт661 Кт641, утримуючи недоплату. Суму податку перерахованого до бюджету відображають кореспонденцією рахунків Дт641 Кт311.

Аудитор повинен перевірити правильність поставлення кореспонденції рахунків за кожним платежем і реальність сум, підтверджених первинними документами (платіжними дорученнями), а також звірити обороти по рахунках: 661, 641, 331.

Аудитор перевіряє нарахування виплат до бюджету як для основних працівників, так і для тих що працюють за сумісництвом.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати аудитор повинен перевірити чи правильно визначається об'єкт оподаткування, тобто чи зменшується сума нарахованої заробітної плати на суму збору до Пенсійного фонду України, внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, соціальних внесків, а не лише на суму податкової соціальної пільги (якщо вона звичайно застосовується до доходу працівника даного підприємства).

Крім цього, аудитор перевіряє чи застосовується ставка податку 13%, яка визначена ст. 7 Закону України № 889 і чи вірно визначено розмір податку для кожного працівника, що підлягає сплаті до бюджету. Звірити ці дані з даними занесеними в податкову декларацію.

Наступним етапом аудиторської перевірки є встановлення чи не включаються до сукупного доходу працівників суми, які не підлягають оподаткуванню згідно із п. 4.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Крім цього, перевіряється чи зменшується сукупний оподатковуваний дохід на суму податкових соціальних пільг передбачених ст. 6 даного закону.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу працівника ЗАТ «Укр-Пак» у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування. Тому аудитор повинен перевірити наявність заяв працівників, які мають право на пільгу, про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги, до отримання якої пільга не може застосовуватись до доходу, крім випадків, зазначених у п. 6.3.3. Так само, у разі зміни за самостійним рішенням місця отримання податкової соціальної пільги, аудитор повинен перевірити наявність заяви про відмову від пільги за даним місцем роботи.

Наявність усіх цих заяв повинна фіксуватись згідно законодавства в річній податковій звітності, але за відсутності у ній відповідних граф і рядків (а спеціальної форми звітності не затверджено) дана інформація не фігурує.

Без подання заяви про застосування пільги, податкова соціальна пільга застосовується за місцем одержання працівником основного доходу (що перевіряється записами в трудовій книжці).

Аудитор повинен прослідкувати і за тим чи дохід отриманий протягом місяця, до якого застосовується податкова соціальна пільга, не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня 2004р., помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн. (540 грн.).

Аудиторській перевірці підлягає і те чи не застосовується податкова соціальна пільга з двох і більше підстав, адже згідно із п. 6.2. Закону України № 889 податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір (згідно п. 22. 4 визначено суму підвищеної соціальної пільги у 2004р.):

для платників податку із 150% правом на пільгу — 45% суми податкової соціальної пільги (106,65 грн.);

для платників податку із 200% правом на пільгу — 60% суми податкової соціальної пільги (142,20 грн.).

Якщо аудитором виявлено факт порушення працівником отримання податкової соціальної пільги (наприклад, отримання пільг у декількох працедавців), то підприємство має утримати суму недоплати і штраф у розмірі 100% суми недоплати за рахунок доходу працівника.

За наслідком звітного податкового року при звільненні працівника або під час зміни місця застосування податкової соціальної пільги працівником працедавець здійснює, а аудитор перевіряє перерахунок сум доходів, нарахованих працівнику у вигляді заробітної плати і сум податкових соціальних пільг. Тому аудитор повинен встановити чи подали громадяни, які змінили місце роботи протягом року на нове місце роботи, довідки (форма № 3) про суму доходів, одержаних на попередньому місці роботи з початку року.

Порядок річного перерахунку податку з доходів фізичних осіб подаємо у такій схемі:

9.Обчислюємо податок, який слід доутримати («+») або («- «) (СП2 — СП1).

Покажемо конкретний приклад перерахунку податку з доходів:

Працівник за основним місцем роботи (він прийнятий у лютому 2003р., трудова книжка знаходиться на підприємстві на 1 січня 2004року) з січня 2004року користувався правом на загальну податкову соціальну пільгу (61,50 грн.) без подання заяви. У червні та грудні його зарплата перевищила 540 грн., через те, що до доходу цих місяців потрапила нарахована піврічна премія.

Перерахунок треба провести за 12 місяців розрахункового періоду.

Отже:

сума зарплати за місяці розрахункового періоду становила 6354,04 грн.;

загальна сума податку, утриманого протягом року із зарплати працівника, — 718,42 грн. ;

розраховуємо середньомісячну зарплату за місяці, задіяні в перерахунку:

6351,02 / 12 міс.=529,50 грн.;

529,50 грн. Менше 540 грн., а значить, працівник мав право на пільгу протягом року;

загальна сума пільг за всі місяці розрахункового періоду :

61,50 грн. * 12 міс.=738,00 грн.;

загальна сума утриманих за місяці розрахункового періоду пенсійних та соціальних внесків — 212,63 грн.;

знаходимо суму зарплати, яку оподатковують податком з доходів у розрахунковому періоді:

6354,04 грн. — 738,00 грн. — 212,63 грн.=5403,41 грн.;

визначаємо податок, який підлягає утриманню із зарплати за результатами перерахунку:

5403,41 грн.* 13% =702,44 грн.;

обчислюємо податок, який слід доутримати («+») або повернути («-»):

702,44 грн. — 718,42 грн. = -15,98 грн.

За результатами перерахунку виявлено, що 15,98 грн. Податку було утримано зайво, тому їх повернуть працівникові.

2.2 Аудит розрахунків з бюджетом по податку на прибуток.

Згідно з пп. 2.1.1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 01.07.2004р. № 1957 ЗАТ «Укр-Пак» є платником податку на прибуток.

Аудит розрахунків по податку на прибуток ускладнюється наявними розбіжностями між бухгалтерським і податковим обліком. Тому аудитор повинен ретельно перевірити чи правильно встановлена база оподаткування, а саме валові доходи, валові витрати і амортизація згідно ст. 4, 5, 8 вищевказаного Закону.

Аудитору слід також перевірити чи немає викривлень у фінансовій звітності, адже для приховування прибутку у Декларації може бути відображено заниження доходу за рахунок завищення собівартості продукції, у зв’язку з чим зменшується загальний обсяг прибутку, що підлягає оподаткуванню. А саме, слід перевірити чи не завищено матеріальні витрати, включені у собівартість продукції; правильність оцінки залишків незавершеного виробництва; чи є нестачі товарно-матеріальних цінностей; чи відшкодовані усі збитки; чи не зарахована виручка від реалізації продукції на інші рахунки.

З метою визначення суми валового доходу бухгалтери ведуть, а аудитори перевіряють Книгу обліку валових доходів, облік в якій ведеться за двома подіями по кожній господарській операції: зарахування коштів від покупця або відвантаження товарів. Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на одну із вказаних подій, що сталася раніше.

При перевірці достовірності визначення валових доходів, аудитор повинен звернути увагу на те чи усі доходи отримані підприємством і визначені в п. 4.1 Закону України № 1957 включені до складу валових і чи не віднесено до їх числа доходи визначені в п. 4.2. Тобто перевіряється достовірність суми скоригованого валового доходу.

Суму валових витрат аудитор перевіряє в Книзі обліку валових витрат, яка ведеться також за двома подіями і уній робиться повне розшифрування першої події, а саме: дата виникнення, номер документу на підставі якого робиться запис, назва постачальника або виконавця, сума яка включається до складу валових витрат у звітному періоді, сума податку на додану вартість, яка зазначена у податковій накладній (додаток 3).

При цьому аудитор повинен прослідкувати чи усі витрати здійснені підприємством протягом звітного періоду (п. 5.2) включено до складу валових, але за винятком витрат визначених в п. 5.3 Закону і звернути увагу на особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових (п. 5.4). Крім цього аудитору слід перевірити наявність і правильність заповнення первинних документів, які зазначені в Книгах (накладні, податкові накладні). Так як до складу валових витрат включаються витрати на оплату праці, на соціальні заходи, сума податків і зборів, які сплачує підприємство, то аудитору слід перевірити розрахункові відомості по нарахуванню заробітної плати і утримань з неї, платіжні доручення.

Наступним кроком аудиторської перевірки податку на прибуток є перевірка правильності нарахування амортизації та обліку балансової вартості основних засобів, звертаючи при цьому увагу на те, що для перевірки використовують дані податкового обліку.

Амортизація на ЗАТ «Укр-Пак» нараховується з використанням норм і методів передбачених пп.8.6.1 Закону, при цьому застосовуються й інші норми амортизації, що не перевищують норм, визначених у даному підпункті. Даний факт аудитор може перевірити в додатку К11 Декларації по податку на прибуток, яка є основним звітним документом по даному платежу і також підлягає аудиторській перевірці.

Так як на ЗАТ «Укр-Пак» є і нематеріальні активи, то їх амортизація теж підлягає перевірці. Зокрема аудитором встановлюється чи при проведенні амортизації застосовується лінійний метод амортизації згідно пп. 8.3.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого кожен нематеріальний актив амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості протягом строку його корисного використання, але не більше десяти років, до досягнення залишковою вартістю нульового значення.

Аналізуючи приріст (убуток) балансової вартості запасів (згідно п. 5.9) визначено приріст цієї вартості, який віднесено до складу валових доходів звітного періоду, що вказано в Декларації по податку на прибуток (додаток К11 таблиця 1).

Після перевірки об'єкта оподаткування, аудитор перевіряє за якою ставкою він оподатковується: базовою чи пільговою.

На ЗАТ «Укр-Пак» не передбачено ніяких пільг в оподаткуванні прибутку, що і вказано в Декларації. Тому ставка податку становить 25% до об'єкта оподаткування згідно ст. 10 Закону.

У рядку 13 Декларації з податку на прибуток підприємства визначено зменшення нарахованої суми податку за рахунок придбання торгового патенту, наявність якого, як і суму зменшення повинен перевірити аудитор.

При перевірці суми податку на прибуток, сплаченого за попередній звітній період, виявлено надмірно сплачену суму, яка повертається підприємству згідно п. 16.16 Закону.

Для обліку податку на прибуток використовують рахунок 641 «Розрахунки за податками і платежами». Зокрема, внески з прибутку до бюджету відображається щомісяця таким записом: Дт98Кт641.

Під час аудиторської перевірки слід уточнити правильність виведення оборотів і сальдо за даним податком, для чого дані аналітичного обліку порівнюються із залишками в регістрах аналітичного обліку і Головній книзі за рахунком 641.

Аудитор перевіряє правильність обліку валового прибутку, а відтак тієї його частини, яка безпосередньо підлягає оподаткуванню. Тому зіставляють ідентичність балансових даних про прибуток з його обліком в Головній книзі регістрах аналітичного обліку за рахунком 79 «Фінансові результати», за Звітом про фінансові результати. Також необхідно впевнитись у реальності сум з дебету і кредиту рахунків 70 «Доходи від реалізації» і 90 «Собівартість реалізації».

Згідно П (с)БО 17 при здійсненні бухгалтерських проведень з нарахованого податку на прибуток визначаються і тимчасові різниці, з якими пов’язані два види бухгалтерських проведень, які залежать від того, що порівнюється з податковою базою: стаття активів чи стаття пасивів.

У випадку, коли результатом порівняння балансової оцінки і податкової бази того чи іншого активу є додатне число, 25% частка цього числа визначається відкладенням податкових зобов’язань: Дт98Кт641 -поточний податок на прибуток; Дт98Кт54 — 25% частка виявлена в результаті порівняння.

Отже, аудитору слід перевірити обороти по рахунку 54 «Відкладені податкові зобов’язання», суми на якому погашаються нарахуванням нових поточних податків на прибуток: Дт54Кт641.

У випадку, коли результатом порівняння балансової оцінки і податкової бази того чи іншого зобов’язання є додатне число, 25% його частка є відкладеним податковим активом: Дт98Кт641 — 25% частка облікованого прибутку; Дт17Кт641 — 25% частка суми, виявленої в результаті порівняння.

В даному випадку аудитор перевіряє дані рахунка 17 «Відкладені податкові активи», суми на якому погашаються шляхом зменшення зобов’язань у наступні періоди проводкою: Дт641Кт17.

Згідно П (с)БО 17 витрати з податку на прибуток аудитор може перевірити формулою:

Витрати з податку на прибуток =поточний податок — ВПА + ВПЗ, де ВПА — відкладені податкові активи;

ВПЗ — відкладені податкові зобов’язання.

Аудит розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість.

Основною мет ою аудиту розрахун ків з бюджетом з податку на додану вартість є встановлення повноти нарахування і сплати податку.

Для досягнення цієї мети аудитору під час перевірки слід вирішити такі завдання:

1. Встановити, чи є підприємство платником податку.

2.Зясувати законність застосування пільгового оподаткування.

3. Підтвердити правильність і повноту визначення обєктів оподаткування.

4. Переконатись у правильності відображення розрахунків з ПДВ.

Згідно ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» ЗАТ «Укр-Пак» є платником ПДВ. Крім цього дане підприємство зареєстроване платником ПДВ, про що свідчить присвоєння йому індивідуального податкового номера платника ПДВ.

Об «єктами оподаткування, взначеними ст. 3, за Законом України «Про податок на додану вартість «визначені такі, що оподатковуються за ставкою 20%, 0% та звільнені від оподаткування (ст.5). Податок становить 20% бази оподаткування, визначеної ст. 4 даного закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг), що зазначається в накладних, податкових накладних.

При перевірці податку на додану вартість використовують Книгу обліку придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 7 даного Закону при виникненні податкових зобовязань продавця складається податкова накладна, яка є звітним податковим документом і підлягає аудиторській перевірці, так як засвідчує кожну поставку товарів (робіт, послуг). Але увипадку ввезення на митну територію України товарів, що підлягають оподаткуванню, перевіряється митна декларація, яка прирівнюється до податкової накладної.

При перевірці розрахунків по ПДВ слід памятати про дату, яка вважається датою виникненя податкових зобовязань. Це буде дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата відвантаження товарів, а для робіт, послуг — дата оформ лення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг);

дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок підприємства як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу .

Податковий кредит — сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов «язання звітного періоду.

Аудитор перевіряє суми податкового кредиту за відповідні звітні періоди, звертаючи при цьому увагу на таке:

суми ПДВ, сплачені (нараховані) у звітному періоді у зв «язку з придбанням (спорудженням) основних засобів, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від термінів введення в експлуатацію основних фондів;

_ не включаються до податкового кредиту суми податку за опе раціями з товарами (роботами, послугами), звільненими від оподат кування;

за товари (роботи, послуги), які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кре диту включаються суми податку в частині використання, яка відно ситься до оподатковуваних операцій;

до складу податкового кредиту не включаються суми податку, сплачені за придбані товари (роботи, послуги), вартість яких не відно ситься до складу валових витрат виробництва. Податки, сплачені у зв «язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповід них джерел.

Необхідно перевірити, чи підтверджуються всі суми, включені до податкового кредиту, податковими накладними (митними деклараціями), а також накладними, рахунками-фактурами, іншими первинними документами.

Перевіряючи законність відшкодування ПДВ, слід керуватися тим, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата списання коштів з банківського рахунка в оплату товарів, або дата отримання податкової накладної.

З «ясування достовірності, правильності розрахунків з бюджетом за ПДВ потребує також зіставлення сум ПДВ, вказаних у податкових накладних з книгами обліку придбання і продажу товарів (робіт, послуг). Дані книг обліку придбання і продажу товарів мають відповідати аналітичним і синтетичним регістрам бухгалтерського обліку.

Розрахунки з бюджетом по ПДВ мають правильно відображатися на рахунках бухгалтерського обліку.

Облік розрахунків по ПДВ здійснюється Облік розрахунків по ПДВ здійснюється на рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами» за субрахунками:

641 «Розрахунки за податками», де ведеться облік ПДВ;

643 «Податкові зобов’язання», де ведеться облік5 сум ПДВ, визначених, виходячи із сум одержаних авансів за готову продукцію, Матеріальні цінності, що підлягають відвантаженню;

644 «Податковий кредит», де обліковуються суми податкового кредиту.

Для того щоб облікова і звітна інформації по ПДВ була правдивою, бухгалтер повинен здійснити, а аудитор перевірити правильність таких проведень:

в разі отримання передоплати: Дт311Кт68; Дт361Кт643 — зобов’язання згідно накладної.

реалізація товару: Дт361Кт702, Дт702Кт641; Дт643Кт361- скасовано зобов’язання і їх нарахування у складі виручки.

Дт681Кт361 — аванс зараховано в передоплату відображення в обліку податкового кредиту: Дт371Кт311, Дт644Кт631.

Особливо уважно слід перевіряти продаж за готівку фізичним особам, відпуск товарів у рахунок зарплати, безоплатний відпуск, продукції, від обсягу якої належить нарахувати ПДВ.

Основні аудиторські процедури перевірки розрахунків з бюджетом по ПДВ:

порівнюються журнали-ордери з Головною книгою, дебетові та кредитові обороти на рахунку 64, показані в обліку та нараховані.

аудитором. Звіряються обороти за К-т 46 рахунка, правильність віднесення.

витрат на собівартість;

дані оборотів на рахунку 64, за Головною книгою (або оборот но-сальдовою відомістю) порівнюються з сумами, зазначеними у.

Декларації про ПДВ;

після визначення відхилень і порушень групуємо помилки на типові, розрахункові, випадкові (арифметичні чи нетипові). Визначаємо чаємо їх характер: обман чи помилка, суттєвість впливу на кінцеві.

результати, можливість виправлення. При цьому складається звіт, використовуються для нього попередньо складені робочі записи у вигляді порівняльних таблиць, розрахунково-підсумкових відомостей.

і т. д., де відображені всі етапи обліку податку на додану вартість:

від первинних документів, журналів-ордерів до декларації.

Заповнення декларації по ПДВ у частині податкових зобов’язань аудитор може перевірити формулою:

Рядок 9 декларації = Обороти за кредитом субрахунка 641 за звітний період + сальдо за кредитом субрахунка 643 на кінець звітного періоду — Сальдо за кредитом субрахунка 643 на початок звітного періоду.

А заповнення даної декларації у частині податкового кредиту аудитор може перевірити формулою:

3.Шляхи удосконалення розрахунків з бюджетом.

У системі податків і зборів, що справляються в Україні, крім загальнодержавних і місцевих, варто виділити спільні податки, що у визначених на довготривалій основі пропорціях будуть розподілятися між державним і місцевими бюджетами. До них, на нашу думку, можна віднести податок на прибуток підприємств і податок на доходи фізичних осіб. Ця пропозиція ґрунтується на таких міркуваннях. По-перше, в Україні протягом тривалого часу ці податки фактично розподілялися між державним і місцевими бюджетами, хоча згідно із законодавством належали до загальнодержавних. Отже, набуто значного досвіду використання їх різними рівнями бюджетної системи. По-друге, в багатьох розвинутих країнах ці податки також розподіляються у певному співвідношенні, а в деяких функціонують у вигляді самостійних податків (наприклад, федерального і місцевого податків на прибуток корпорацій), що стягуються окремо до федерального і регіональних бюджетів. По-третє, спільне використання податку на прибуток підприємств і податку на доходи фізичних осіб на загальнодержавному і місцевому рівнях відповідає розподілу функцій і повноважень між органами державної влади і місцевого самоврядування, а тому може бути обґрунтоване з позицій принципу еквівалентності («послуга-відшкодування »). Оскільки значна частина коштів місцевих бюджетів використовується на розвиток виробничої і соціальної інфраструктури, яка приносить безпосередню вигоду розташованим на території певних адміністративних одиниць підприємствам і фізичним особам, що тут проживають, є своєрідною рентою, яка сприяє зростанню їхніх доходів, остільки частина податків на доходи юридичних і фізичних осіб має залишатися у розпорядженні органів місцевого самоврядування. Оскільки ж частина витрат на розвиток виробничої і соціальної інфраструктури фінансується за рахунок державного бюджету, остільки до нього має надходити і частина зазначених податків. Практика зарахування прибуткового податку з громадян виключно до місцевих бюджетів, що мала місце в окремі роки (1992—1993, 2000—2002 рр.), на нашу думку, є невиправданою. У багатьох розвинутих країнах цей податок становить основу надходжень до державного бюджету. Крім того, його акумуляція виключно на місцевому рівні спричиняє значну диференціацію дохідної бази регіонів внаслідок різниці в рівнях доходів, отже, загострює проблему нерівних можливостей для розвитку соціальної інфраструктури.

Потребує перегляду система місцевих податків і зборів. До неї обов «язково мають бути включені: податок на майно, податок на транспортні засоби, податок на спадщину і дарування, що вважаються місцевими в багатьох розвинутих країнах. Щодо останнього податку, то, враховуючи значний рівень диференціації доходів і нагромадження їх у великих розмірах у руках окремих осіб, назріла необхідність його запровадження. В цілому система місцевих податків і зборів разом із надходженнями від спільних податків має утворити надійну дохідну базу для фінансування функцій і повноважень органів місцевого самоврядування.

Напрямки реформування податкової системи України мають бути узгодженими із завданням побудови в країні соціально орієнтованої ринкової економіки. Цій моделі відповідає достатньо високий рівень перерозподілу ВВП через бюджет, що ставить під сумнів правомірність радикального зниження ставок за основними податками, як прямими, так і непрямими. Такий підхід суперечить практиці проведення податкових реформ у країнах не лише із соціально орієнтованою, а й з ліберальною ринковою економікою, де не відомі випадки одночасного значного перегляду ставок прямих і непрямих податків. У багатьох країнах за всіма основними податками встановлено досить високі ставки. В деяких з них порівняно низькі ставки ПДВ поєднуються з порівняно високими ставками податку на прибуток (наприклад, у Німеччині при ставці ПДВ 15% ставка податку на нерозподілений прибуток становить 40%, а на розподілений — 30%; в Японії при ставці ПДВ 5% ставка податку на прибуток сягає 51,6%; у Канаді — відповідно 7 і 44,6%).

Щодо того, тягар яких податків необхідно знизити, то, на вашу думку, — це прибутковий податок з громадян і податок на прибуток підприємств. Саме зміни цих податків безпосередньо позначаються на доходах платників, тоді як непрямі податки впливають на доходи опосередковано і лише за певних умов.

Враховуючи те, що однією з найбільших вад української податкової системи є чинна система податкових пільг та іншого роду преференцій, яка, по-перше, зумовлює нерівномірний розподіл податкового тягаря, отже, несправедливий характер оподаткування, по-друге, обмежує можливості зниження податкових ставок для всіх суб «єктів господарювання, по-третє, є підґрунтям становлення кланово-корпоративного капіталізму, її радикальний перегляд є одним з основних завдань податкової реформи.

Виходячи з цього, систему податкових пільг слід, на нашу думку, раціоналізувати на таких засадах:

використання податкових пільг виключно як знаряддя проведення соціальної, інвестиційної, структурної політики та політики прискорення НТП, тобто як інструмента ефективної.

реалізації регулюючої функції податкової системи;

запровадження мораторію на надання нових податкових пільг;

максимального обмеження податкових пільг, що надають ся окремим галузям економіки. Критерієм такого обмеження має бути забезпечення тотожності об «єктів пільгового оподаткування.

і пріоритетів державної структурної політики. При цьому, враховуючи, з одного боку, велику кількість цих пріоритетів, а з іншого — обмежені фінансові можливості держави, необхідно переглянути перелік пільг, узгодити його з порівняльними.

перевагами України та обмежити кількість пріоритетних.

галузей (двома-трьома галузями), яким протягом визначеного терміну можуть одночасно надаватися податкові.

пільги;

відмови від надання податкових пільг у зв «язку з проведенням.

економічних експериментів;

перегляду пільг щодо ПДВ, акцизного збору та імпортного мита для вільних економічних зон та зон пріоритетного розвитку. Зокрема, уявляється необґрунтованим звільнення всіх товарів та інших предметів, що ввозяться на територію цих зон з-за меж митної території України, від ПДВ та імпортного мита. Такий порядок створив підґрунтя для масового імпорту товарів в Україну.

На нашу думку, цю пільгу варто надавати лише при імпорті.

обладнання та сировини, якщо остання не виробляється в Україні.

Пропонується також скасувати нульову ставку ПДВ для товарів, що вивозяться з митної території України на територію вільної.

економічної зони, та пільги для підакцизних товарів;

Упорядкування системи пільг з ПДВ, передбачає таке:

А. Диференційоване ставлення до пільг, вміння виділяти в системі їх економічно недоцільні й невиправдані пільги та пільги, без яких не можна обійтися. При цьому необхідно враховувати, що пільги з ПДВ мають підтримувати не виробників, а кінцевих споживачів товарів та послуг. Цю функцію названі пільги виконують тоді, коли звільнення від податку певних видів товарів та послуг чи обкладання їх за зниженою ставкою зумовлює відповідне зниження цін на такі товари та послуги для кінцевих споживачів. Якщо цього не відбувається, варто переглянути зазначені пільги, замінивши їх адресними дотаціями з бюджету для малозабезпечених верств населення. Прикладом такої пільги є звільнення від ПДВ продажу ліків. Фактично вона стала засобом підтримки аптечного бізнесу, що приносить надприбутки, закладені в ціни лікарських препаратів. Саме це було підставою для перегляду зазначеної пільги в змінах до Закону «Про податок на додану вартість », прийнятих парламентом, але не підписаних Президентом. Відповідно до цих змін звільнятися від ПДВ повинна поставка не всіх медичних препаратів, а лише життєво важливих, перелік яких буде затверджуватися урядом.

Натомість не можна погодитися з пропозиціями скасувати пільги щодо продажу українських книжок та періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва. Це проблема великої державної ваги. Крім того, варто мати на увазі, що стандартних пільг соціального спрямування, передбачених у Законі «Про податок на додану вартість », в Україні значно менше, ніж в інших країнах, у тому числі Росії. Більшість втрат бюджету, пов «язаних із податком на додану вартість, спричинені використанням нульової ставки податку і галузевих пільг та пільг для вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку, передбачених у прикінцевих положеннях Закону. Ці пільги і мають переглядатися в першу чергу.

Б. Забезпечення заміни пільги, що спричиняє великі втрати бюджету, пільгою, яка зумовлює його менші втрати, в разі неможливості в окремих випадках скасування такої пільги взагалі. Наприклад, деякі види товарів та послуг, що згідно з чинним законодавством оподатковуються за нульовою ставкою, варто звільнити від оподаткування або запровадити знижену ставку ПДВ на товари та послуги, які звільняються від оподаткування чи оподатковуються за нульовою ставкою (саме в такому разі, як зазначалося, може бути виправданим використання поряд зі стандартною зниженої ставки ПДВ).

Прикладом такого роду пільг можуть бути пільги для сільського господарства, якими передбачено оподаткування за нульовою ставкою операцій з продажу сільськогосподарськими товаровиробниками переробним підприємствам молока та м «яса живою вагою.

PAGE.

PAGE 1.