Азербайджанська музика. 
Фольклор

Азербайджанская музика. Фольклор.

Культура і мистецтво азербайджанського народу мають багатовікову історію. Фольклорна музика існує багато тисячоліття. Приблизно до V тисячоліттю до нашої ери ставляться обрядові танці типу «Яллы «(наскельні малюнки Гобыстана, в 25 кілометрах від Баку, гора Гемигая біля Нахічевані). Про багатою музичної культурі Азербайджану свідчать і літературні джерела (народний епос «Китаби Діда Коркуд »), твори корифеїв азербайджанської класичної поезії - Нізамі, Мехсети, Насими, Физули, Вагіфа та інших.

О високої музичну культуру азербайджанського народу також промовисто свідчать і музичні трактати видатних учених Середньовіччя — Сафеддина Урмеви, Абдул Кадыра Мараги, сини Азіза, Нуреддіна Мараги, Мірзи бея та інших. Глибока давнина азербайджанської народної музики закладена у мугамах, ашугских дастанах, теснифах. Інші перлини усній традиції - ренки, диринге, гозеллеме, гошма, шикесте, кереми. Історія зберегла імена багатьох виконавців (ашугов): Сары-ашыг, Туфарганлы Аббас, Гурбанали, Алескер, Шамшир, Наджаф-Кули, Асад. Серед певцов-ханенде прославилися Саттар, Джафар, Харрат-Кули, Гаджи-Гуси, серед исполнителей-таристов — Садых Асад огли, Ширін Ахундов і інші музиканти. Мистецтво народних співаків й музикантів незмінно передавалося із різних вуст у вуста, з покоління до покоління і, збагачуючись рисами професіоналізму, згодом ставало всенародним. У XX столітті коло ашугского творчості розширився. Багата спадщина ашугской поезії публікується багатотиражними виданнями («Ашыг сесі «, Баку, 1939 рік; «Про ашугах у роки війни », Баку, 1942 і 1947 року, «Чобан Эфган », Баку, 1955 рік, «Ашыглар », Баку, 1957 рік та інші). Систематично видаються збірники сучасних ашугских пісень. Подіями художньої традиції в Азербайджані стали з'їзди ашугов. Вони брали участь Узеир Гаджибеков, Бюль-Бюль, Ниязи і інші видатні музиканти. Багату і розвинену область музичного фольклору Азербайджану представляють мугами. Композиційні, структурні, ладо-интонационные і ритмічні особливості мугамов отшлифовались на протяг століть.

Самостоятельную художню цінність становлять складові мугамного циклу, в частковості, теснифы. У плані тексту теснифы пов’язані з класичної східної поезією, а XX столітті виконавці мугамов — ханенде використовують в теснифах вірші високого громадянського і ліричного звучання (З. Вургун, З. Рустам, А. Вахид, Б. Вахабзаде, І. Сафарли та інші). Народним співакам — ханенде належить також велика заслуга у збереженні та популяризації різноманітних зразків азербайджанського народного пісенного творчості: обрядових, трудових, побутових, ліричних, героїчних, гумористичних і сатиричних. Народні співаки створили чимало нових пісень. У XX столітті велику творчу активність виявили знамениті республіки співаки: Д. Карягды, Г. К. Сарабский, Бюль-Бюль, З. Адигезалов та інші. У азербайджанському фольклорі значне його місце займає поетична форма баяты. Науковий інтерес до азербайджанської народну музику і перші спроби нотної фіксації азербайджанських народних мелодій ставляться ще до XIX віці: «Азіатський музичний журнал «(1816−1818), журнал «Ілюстрація «(1961), газета «Кавказ «(1864), збірники «Матеріали для описи місцевостей і племен Кавказу «(1891, 1892, 1894, 1912). Особливу увагу представляє збірник тюркських пісень, виданий 1901 року видатним азербайджанським просвітителем Гасан Беком Мелик-заде (Зардаби). Про широкому інтерес до азербайджанської народної музики говорять і перші грамофонні записи зразків азербайджанського фольклору акціонерними товариствами «Граммафон «(Тифліс, 1906) і «Спорт реккорд «(Варшава, 1912). Питання необхідності широкого вивчення національно — самобутніх особливостей азербайджанської народної музики порушувалося 20-ті роки ХХ століття Уз. Гаджибековым, М. Магомаевым, З. Гаджибековым. У періодичної преси вони доводили важливість значення музичного фольклору по дорозі розвитку професійного композиторської творчості.

Сбор музичного фольклору Уз. Гаджибеков і М. Магомаев починають ще роки навчання у Горійській семінарії. Пізніше 20-ті роки ХХ століття, Уз. Гаджибеков вдається до вивченню основ азербайджанської народної музики, а М. Магомаев записує велике кількість мелодій народних пісень і танців. У 1927 року виходить збірник «Азербайджанські тюркські народних пісень ». Таким кроком у запису, публікації й дослідженні музичного фольклору стала діяльність організованого в 1932 року науково-дослідного кабінету музики (НИКМУЗ), керованого прекрасним знавцем народної музики Бюль-Бюлем. За 12 років НИКМУЗ виконав велику роботу з збиранню й вивчення народного музичного творчості. Активну участь у роботі НИКМУЗа приймали композитори і музикознавці республіки — Уз. Гаджибеков, Ниязи, До. Караев, З. Рустамов, Ф. Амиров, Д. Гаджиев, З. Багіров, Т. Кулиев, М. Исмайлов та інші. Відбулися експедиції зі збирання й записи музичного фольклору у містах та районах Азербайджану (Шуша, Шеки, Ленкорань, Гянджа, Казах, Куба, Хачмас та інші). У них зібрано близько 1.500 зразків народної музикимугамов, теснифов, пісень, ашугских наспівів, танцювальних мелодій; 70 друкованих аркушів ашугских дастанов, текстів. Матеріали експедицій НИКМУЗа стали основою збірок, «Азербайджанські танцювальні мелодії «, «Азербайджанські ашугские пісні «, «50 азербайджанських народних пісень », «Азербайджанські народні рянги «(З. Рустамов); «Азербайджанські народних пісень «(З. Рустамов, Т. Кулиев, Ф. Амиров та інші). У 40-і роки ХХ століття розпочато підготовка до видання низки музыкально-литературных збірок: «Фольклор у роки Великої Вітчизняної війни », «Музична культура Азербайджану давніх часів до відома наших днів », «Вокальна культура Азербайджану », «Азербайджанський музичний словник «та інших.

К цьому на той час належить видання музичних методичних посібників — «Школа гри на тарі «(З. Рустамов), «Школа гри на кеманче «(Д. Гасанова), розпочато підготовка до друку «Школи гри на балабані «(Абдулалимов). У основу цієї допомоги ліг азербайджанський фольклор. У архіві НИКМУЗа свого часу було зібрано цінні рукописи, як, наприклад, запис мугама «Шур «у виконанні Курбана Примова, що була здійснена Кара Караевым. Було зроблено записи мугамов «Раст », розділів мугамов «Сегях «і «Шур «(Ф. Амірова), здійснені з наспіву ханенде Билала Яхья. Велика заслуга у запису мугамов належить композиторам Ниязи, Т. Кулієву, З. Багирову. Три збірника «Азербайджанські народні рянги «(1964), «Азербайджанські ритмічні мугами «(1968) і «Мугам, пісня і рэнг «(1975) систематизував і видав талановитий тарист-педагог А. Бакиханов. У нотні записи мугамов ввійшли «Баяты-Шираз », «Шур », «Чаргях », «Хумаюн », «Сегях Забул », «Рахаб «(записав композитор М. Мамедов з однієї гри А. Бакиханова).

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.