Едмонд Ростан

Эдмонд Ростан

Ростан Едмонд (Edmond Rostand, 1868—1918) — французький драматург і львівський поет. У 1890 років дебютував у літературі збіркою віршів «Les musardises», який мав успіху. Справжнє своє місце у літературі Р. знайшов у драматургії. У 1894 було поставлено його комедія «Les romanesques» (Романтики), відразу що склала Р. літературне ім'я. Надійне місце у театрі Р. завоював п'єсою «La princesse lointaine» (Принцеса Мрія, 1895), успіху якої особливо сприяла гра Сари Бернар. У 1897 Ростан опублікував «La Samaritaine» (Самаритянку). Зеніту своєї слави Р. досяг після постановки «Cyrano de Bergerac» (Сірано де Бержерак, грудень 1897). У 1900 Р. дав «L'Aiglon» (Орльонок), в 1910 — «Chantécler» (Шантеклер). Свою літературну кар'єру він закінчив ролі поета книгою шовинистически-патриотических віршів, написаних у роки імперіалістичної війни. Книжка ця — «Le vol de la Marseillaise» (Політ Марсельєзи) — вийшла по смерті Р. (в 1919). У 1901 Р. був обраний у Франц. академію.

Во французької літературі Ростан є епігоном романтичної драми. Але неоромантизм Ростана позбавлений тій же соціальній насиченості, що відрізняє драму романтиків 30—40-х рр. Улюблений герой Р. — шляхетна і обдарована особистість, не зрозуміла навколишнім середовищем і гибнущая боротьби з ній. Героїв своїх Р. індивідуалізує лише зовні, сутнісно і Сірано, і Орльонок, і Шантеклер є носіями абстрактного поняття людського шляхетності. Такі самі зовнішні, викликані лише вимогами сцени риси відрізняють друг від одного й персонажів, що втілюватимуть відсталість, абстрактну неправду того становища, яка протистоїть героям (Меттерніх в «Орлятку», граф де Гіш — в «Сірано»). Герої Р. бореться з відверненої вульгарністю і лицемірством і обличают «неправду», й близько не зачіпаючи основ буржуазного суспільства: на це Р. здобув широку популярність серед буржуазної публіки.

Несомненными достоїнствами театру Р. є її сюжетність, інтенсивність дії, виразний діалог, неглибоке, але блискуче дотепність.

Список літератури

I. ?uvres complètes illustrées, 5 vv., 1910—1911.

Полное Повне зібр. сочин., в перев. Т. Щепкиной-Куперник, у два тт., СПБ, 1914, і кілька п'єс в птд. изд.

II. Lemaître J., Impressions de théâtre, t. IX, 1896.

Filon A., De Dumas à Rostand, 1898.

Sarcey F., Quarante ans de théâtre, t. VIII, 1901.

Chesterton G. K., Twelve Types, L.

Mügge O., E. Rostand als Dramatiker, Friedeberg, 1903.

Rictus Jehan, Un bluff littéraire, Le cas E. Rostand, 1903.

Doumic R., Le théâtre nouveau, 1908.

Ernest Charles J., Le théâtre des poètes, 1910.

Faguet E., La vie et l'?uvre de Edmond Rostand, 1911.

Haraszti J., E. Rostand, 1913.

Karsenty J., E. Rostand, Marseille, 1919.

Bedier J., Discours de réception à l’Académie française, 1921.

Suberville J., E. Rostand, son théâtre, son? uvre posthume, 1921.

Lautier A. et Keller F., Edmond Rostand, 1924 (стор. 101—111: (бібліографія).

Page D., E. Rostand et la légende napoléonienne dans l’Aiglon, 1928.

Robert L., de, De Loti à Proust, Souvenirs et confidences, 1928.

Apestèguy P., La vie profonde d’E. Rostand, 1929.

Grieve J. W., L'?uvre dramatique d’Edmond Rostand, 1931.

Haugmard L., E. Rostand, p. s. a. (з бібліографією): Нордау М., Повне Зібр. Сочин., т. VI, Київ, 1902, Еге. Ростан.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.