Виготовлення дверного блоку

Реферат на тему:

Виготовлення дверного блоку.

1.Вступ Деревина як матеріал застосовується в усіх галузях народного господарства, але значна кількість деревини використовується в будівництві. Дякуючи своїм якостям — порівняно високої механічної міцності, малої теплопровідності, не великої щільності, легкості обробки, стійкості до кислот, солей, масел-деревину широко використовують для виготовлення несучих і обгороджуючих елементів будівельспорудження ферм, арок, балок, прогонів, стійок, панелей, лаг, підлоги, вікон, дверей та ін:

Великий, розвиток отримують дерев «яні клеєні конструкції, використання яких цілеспрямовано в усіх видах будівництва і в першу чергу в сільськогосподарських будовах у вигляді арок, прогонів, а також при спорудженні підприємств з хімічноагресивним середовищем. Застосування клеєних конструкцій дозволяє використовувати маломірні відходи деревини шляхом їх склеювання в елементи будівельних конструкцій.

В наш час при виконанні столярнобудівельних робіт застосовують ручний механізований інструмент, який був створений спеціально для кожного виду робіт. Сучасний інструмент сьогодні дуже урізноманітнений. Інвентар може поміститися в ручному чемаданчику для столяра будівельника, тесляра, паркетника і інших будівельних робіт.

Столярно-будівельні деталі і вироби виготовляють на деревообробних підприємствах поточним способом із застосуванням напівавтоматичних і автоматичних ліній. На будівельній площадки столярні вироби, фрезеровальні деталі, елементи паркетних підлог, ферми, напівферми, балки поступають в готовому вигляді. Віконні і дверні блоки на будівництво привозять з навішеними стулками, фрамугами і полотнами, пофарбованими і заскленими, тому роботи по заповненню пройомів значно спрощуються і виконується встановлення готових віконних і дверних блоків.

2. Технологічна частина.

2.1 Опис виробу, конструкція і матеріали.

Дверні блоки складаються з дверної коробки і дверного полотна. Двері по конструкції діляться на рамкові; щитові з суцільним або малопустотним заповненням з порогом і без порога. По числу полотна є одно і двохполотневі в тому числі і по товщині полотна. По напрямку і способу відкривання двері бувають розкривні, хитаючі, розсувні. По складанню є застіклені або глухі. По вологостійкості двері поділяються для підвищеної вологостійкості і для приміщень з постійно відносною вологістю повітря до 60%. В залежності від оздоблення двері бувають з непрозорим покриттям, і прозорим.

Поверхні дверей поділяються на лицеві і нелицеві: до нелицевих поверхонь відносять поверхні коробки, обернені до стін, верхні та нижні кромки полотна, фальці під з «єднанням з іншими деталями, внутрішні і з «єднання з личківкою поверхні брусків каркаса і заповнення полотна щитових дверей. Інші поверхні деталей є лицевими. В окремих приміщеннях для освітлення в дверних блоках встановлюють фрамугу шириною рівної ширині блока.

У двох полотенних дверних блоках між полотнами є щілина, яку закривають з двох сторін нащільниками. В дверях які відкривають в різні сторони нащільників не встановлюють.

В блоках зовнішніх дверей встановлюють пороги, це дає поліпшену тепло та звукоізоляцію. Дверні блоки внутрішніх дверей роблять з порогом і без порога. В залежності від навішування двері є праві та ліві. При установці дверного блока в пройом лишаються щілини які запускаються монтажною піною, а потім закривають щбналічною з метою кращої звуко і теплоізоляції щілини ущільнюють пінополіуретаном.

Рамочні двері-складаються з вертикальних, горизонтальних брусків товщиною 44,52 мм., шириною 122 мм. Порожнину між брусками заповнюють щитами, паклями, склом. Тахлі можуть бути: із деревиноволокнистих або деревиностружкових плит.

Щитові двері представляють собою дерев «яну рамку, зібраною з дерев «яних брусків перерізом 32…34×40×60мм. які з «єднані в кутах металевими скрепками або на шипах, заповненою серединкою різної конструкції лакованої з двох сторін твердою деревиноволокнистою плитою або фанерою, струганим шпоном, паперово-шаровим декоративним пластиком.

Щитові двері дуже легкі і володіють дуже добрими звукоізоляційними якостями, міцністю, гігієнічністю, зручні у використанні. На виготовлення щитових дверей-затрачається незначна кількість матеріалів, переважно деревина нижчих сортів. Для індивідуальних і громаддських будівель щитові двері виготовляють з обкладкою і без неї. обкладку прикріпляють по периметру до дверей в паз і гребінь з трьох сторін.

Для скління дверей застосовують прозоре або армоване скло товщиною 4−5 мм.

Дверна коробка має вигляд рамки, призначена для кріплення дверних полотен. Дверні коробки бувають з порогом і без нього. Коробки з порогом збирають з двох вертикальних і двох горизонтальних брусків, зв «язаних між собою шиповим з «єднанням на клею і нагелями.

Ккоробка без порога складається з двох вертикальних і одного горизонтального верхнього бруска, зв «зані шиповим з «єднанням на клею і скріплених по кутах нагелями. Коробку без порога розшивають в низу монтажною дошкою, прикріплюючи її до торців вертикальних брусків цвяхами або на шипах. Полотна дверей навішують в коробки на дві завіси.

2.3.ВИГОТОВЛЕННЯ ДВЕРНИХ БЛОКІВ Дверні полотна щитової і рамкової конструкції виготовляють переважно на спеціальних деревообробних підприємствах але разом з тим на деяких будівництвах і в цілях швидкого забезпечення їх столярними виробами дверні полотна виготовляють на місці, застосовуючи нестандартне обладнання.

Типовою схемою технологічного процесу виготовлення дверних блоків з рамковими дверними передбачено, що розкрій пиломатеріалів на заготовки буде вестись на круглопильних верстатах, а фрезерування-на фугувальному і чотитьохсторонньому поздовжньо-фрезерному верстаті.

Гнізда в вертикальних брусках вибирають за допомогою ланцюговодовбального верстата. Для зарізки шипів використовують шипорізний верстат. Вибирання профілів, вибирання потемків і інших операцій виконують на фрезерному верстаті.

Попередньє складання виробів з підгонкою деталей виготовляється на робочому місці, а кінцеве складання в складальному верстаті. По периметру двері обробляють на форматному верстаті.

При відсутності вище указаних верстатів деталі дверей обробляють на комбінованих верстатах електрофікованим або ручним інструментом.

Порядок обробки вертикального бруска рамкових дверей, маючи розмір 44×94×200мм. Припуск на фрезерування і фугування шпилькових порід повинен бути 5,5 мм, а на торцювання з двох сторін по довжині деталей — 40 мм. Таким чином розміри бруска в заготовці складають 44×6×94×6+6×2000+40 або 50×100хх240мм. Виходячи з цих розмірів, беруть дошку товщиною 50 мм. і розмічають довжину і ширину бруска, після чого його випилюють електропилою або лучковою пилою.

Після випилення брусок обробляють з чотирьох сторін електрорубанком або рубанком і фуганком. При струганні потрібно слідкувати за тим, щоб брусок був прямокутний і не мав кривизни і перекосів. На проструганому бруску кутником, рейсмусом розмічають гнізда під шипи, для чого брусок кромкою до верху кладуть на стіл і з допомогою кутника олівцем наносять на кромці лінії.

Бруски розмічають так: відмірявши від торця бруска на 20 мм, олівцем наносять лінію 1; відмірявши 32 мм, наносять лінію 2; на відстані 140 см від другої лінії наносять лінію 3. Після цього, вимірявши необхідні відстані, наносять лінію 4,5,6,7 і 8. Потім на торцях бруска на відстані 12 мм. від кожного ребра наносять лінії 12,13.

Перетин поперечних і повздовжніх утворюються гнізда 9 на кромці: Вибирають гнізда долотом, слідкуючи за тим, щоб долото не виходило за межі розмітки. Цю операцію можна проводити електродовбачем зачищаючи поверхню гнізд стамескою. Необхідно слідкувати за точністю вибирання гнізда. Якщо гніздо получається більшого розміру, шип буде сідати не щільно, при меншому розмірі гнізда шип не ввійде в нього.

Потім в бруску шпунтубелем вибирають паз, а рубанком профіль. Після виготовлення брусків і тахель двері двері попередньо складають.

Після попереднього складання і підгонки двері розбирають, змазують шипи і проушени клеєм, а потім знову збирають і обтискають в складальному верстаті. Додатково в кутах на клею ставлять нагелі.

Бруски коробки також складають на клею і кріплять на кутах нагелями. Правильність складання, коробок перевіряючи діагональність лінійкою або кутником, складені двері полотна ровинні мати по периметру на обробку фуганком, електрорубанком 2…3мм. на сторону.

Дверні замки рекомендується врізати на висоті 1000 мм. від низу полотна вручну або механізованим інструментом. Розмічають гнізда за допомогою кутника або шаблона П. Е. Кускова, виготовленого з деревини і фанери. Верхню планку шаблона роблять із фрезерованої дошки товщиною 10…12мм, а бокові із фанери. Бокові планки прибивають до верхньої цвяхами.

При розмітці гнізда під замок шаблон надівають на кромку дверей, так щоб горизонтальна вісь його знаходилась на відстані 1000 мм. від низу дверей, після чого олівцем розмічають гніздо і положення замкової щілини. Потім долотом вибирають гніздо і висвердлюють замкову щілину. Гніздо під замок можна вибирати на горизонтально-свердлильному верстаті, або електросвердлом і електродовбачем за декілька прийомів.

В коробці необхідно вибрати стамескою місце для заповної планкии. Його відзначають прикладаючи планку до бруска коробки і обводячи до контуру олівцем.

Замки врізають в вертикальні бруски рамкових дверей, више чи нижче середнього горизонтального бруска. Врізати замки напроти середніх брусків не допускається, так як при цьому пошкоджується міцність шипового з «єднання.

Потім підганяють дверне полотно до коробки, підчищаючи при необхідності окремих місць.

На спеціальний стіл або верстак кладуть складену коробку, і двері щільно підганяють до четверті коробки таким чином, щоб вони лежали врівень з кромкою коробки. Після підгонки дверей мають мати двохміліметровий зазор між з «язкою і четвертю коробки, необхідний для нормальної експлуатації дверей.

В двополотенних дверях пперед вгонкою в коробку попередньо відбирають фальці по прикриванню дверей на фрезерному верстаті або ручним інструментом, потім двері складають в місцях прикривання і підганяють звичайним способом. Зазор в місцях прикривання повинен скласти 2 мм. Після підгонки ставлять на клею, шурупах, нащільники і навішують двері на завіси. Гнізда під петлі вибирають на робочому місці за допомогою шаблона Павліхіна.

Кожне полотно навішують на дві або на три петлі, при чому баути верхньої і нижньої петель, повинні бути на одній вертикальній осі.

Двері вхідні в будинок навішують на петлі ПН1−150, ПН2−150, ПН3−130, ПН3−150, внутрінні двері на петлі ПН4, які мають розмір 98 мм.

Після підгонки і навішування дверей весь блок перевіряють, в необхідних місцях зачищують провіси.

Двері не повинні закриватись щільно, а ні відкриватися; на петлях двері повинні рухатися свобідно. В дверному блоці не допускається пожолобленість, перекоси більше 2 мм. в любому напрямку, необроблені місця і шороховатість. Готовий блок розшивають у пакувальними планками і відправляють для пофарбування і засклення.

2.4. Складання дверних блоків на будівництві.

Робота по складанню дверних блоків заключається із складання коробки вибирання фальців полотен по прикриванню, підгонка дверей до коробки, врізка петель, замка та інших приладів, встановлення нащільників, навішування полотен на петлі, оліфування і пофарбування. Коробки складають на складальному верстаті.

Полотно однополотенних дверей потрібно щільно підігнати до четверті коробки. При роботі вручну спочатку підганяють кромку одного вертикального бруска, а потім горизонтального бруска.

У двополотенних дверях спочатку збирають фальці по прикриванню полотен і після підгонки полотен складають їх таким чином, щоб горизонтальні бруски спіівпадали, тобто знаходились на одному рівні. Потім підганяють обидва полотна, вони повинні щільно прилягати до четверті коробки по всьому периметру, невиступаючи за площину бруска коробки і не западаючи. Навішують полотна на дві або три петлі, причому баути верхньої і нижньої петель повинні бути на одній вертикальній осі. Замки врізають за допомогою шаблона П. Е. Кускова. Отвори під замки в дверних полотнах вибирають кондуктори.

Вибирають гнізда під замки в дверях таким чином. Відкривають двері приблизно під кутом 75 «і заакріплюють їх в цьому положенні, установивши два клини під нижньою частиною полотна. Після чого роблять розмітку для встановлення кондуктора. Кондуктор встановлюють на розмітці і гвинтами закріплюють на дверях.

Фіксувати положення кондуктора можна рейкою, прибиваючи цвяхами до кромки полотна зверху. Розмір рейки по довжині повинен відповідати положенню замка від верха дверей.

Отвори в дверях по кондуктору вибирають елетро свердлом. Спочаткку вибирають отвори для ручки, отвори і паз для ключевини, потім паз для замка.

Для закривання вхідних дверей в квартирі, а також окремих приміщень громадських будівель застосовують врізний циліндровий замок з засовом 3В1.

Замки встанновлюють в вертикальні бруски. При встановленні замків з ручками необхідно, щоб вісь ручки співпадала з віссю ключевини. Планки замків врізають врівень з поверхнею брусків обв «язкии і коробки.

2.5.Монтаж дверних блоків.

При спорудженні великоблочних, цегляних і дерев «яних будинків із колод і брусів і каркасних будівель дверні блоки встановлюють в основному в процесі зведення стін. Блоки подають до місця становлення підйомними механізмами.

До установки в пройом дверні блоки, до цегляних стін, захищають рулонами гідроізоляційними матеріалами, такими як толем або рубероїдом. При антисептуванні дверних коробок по периметру на будівництві їх обробляють антисептичними пастами за допомогою гідро — або фарбопультів. Пасту слід наносити рівномірним шаром без пропусків. при температурі навколишнього повітря нижче 0 «С пасту підігрівають до температури 30−40 «С.

Після нанесення пасти і висихання її по периметру до коробки малими цвяхами кріплять полоси рубероїда, толь шириною, рівною або меншою ширини коробки. Полотна дверей до підйоиу блоку в проектному положенні слід закріпити, для того щоб в процесі підняття вони не відкрилися після чого в блоки вверчують монтажні гачки. Піднімають блоки двохгілковим стропом. На деяких будівлях блоки комплектують на квартири і піднімають краном в контейнері.

Для направлення блоків проектне положення використовують тонкий сталевий або волокняний канат який тимчасово закріпляють до вертикального бруска коробки. Блок необхідно піднімати обережно, без ривків, а опускати до місця встановлення плавно. Повороти стріли не повинні бути різкими. Осі дверних блоків мають співпадати з осями пройомів. Співпадання осей блоків і пройомів перевіряють сиском по мітці осі пройми зробленій на верхньому його відкосі, при чому шнур має пройти точно через точку перетину діалоналей коробки блоку. Перекоси блоку знешкоджують за допомогою клинів.

При монтажі дверних блоків всі одноіменні елементи розташовують на олній лінії, наприклад на фасаді багатоповерхового будинку вертикальні бруски перепльотів мають знаходитись на одній вертикальній лінії.

При встановленні двверного блоку в пройом його вирівнюють по рівню як по площині стіни так і в поперек, для того щоб коробка блока не виступала за площину стіни, якщо стіни не штукатуряться. При штукатурених стінах коробка має виступати за площину стіни на товщину штукатурки, щоб обналічник прилягав до стіни і коробки.

Перед кріпленням блоку перевіряють, чи не перекошена коробка. Для цього блок вимірюють по діагоналях, натягуючи шнур з одного кута в протилежний. Перекос коробки можна перевірити також кутником або виском.

Коробки, які встановлюють в пройоми зовнішніх стін, мають відступати від пллощини стіни внутрішнього приміщення по всьому його фасаду на однаковій відстані.

Коробки дверних блоків до цегляних стін і перегородок закріплюють шурупами або сталевими єришами які забивають в деревяні антисептовані пробки, закладені в стіни. Вертикальні бруски коробок закріплюють до проймів не менше чим в двох місцях, причому відстань між шурупами і єршами має бути не більше 1 м. З дерев «яними перегородками коробки з «єднують цв «яхами. Після встановлення в пройом і закріплення блоків зазори між коробкою і кладкою зовнішніх стін необхідно проконопатити термоізоляційними матеріалами. Конопатять сталевими конопатками. Також зазор можна заробляти монтажною піною. Для кращого закріплення блоків бажано у верхній частині пройома в місцях стику блоків встановити додаткову пробку або металевий закладний елемент.

Для герметизації дверей, а також стиків у зовнішніх панелях в будинках багатоповерхових застосовують мастику-герметик поліізобутиленстирола. Мастика гарно скріплюється з поверхнею деревини і бетону. При холодній температурі мастику не потрібно підігрівати.

Дверні блоки в пройоми цегляних стін встановлюють за допомогою крана. Вертикальні бруски дверної коробки закріплюють єришами, забиваючи в дерев «яні антисептовані пробки, вкладені при кладці стін.

В блочних і панельних приміщеннях коробка закріпляється в закладні дерев «яні антисептовані пробки розміром 50×80×120мм. На окремих будовах дверні блоки встановльють в процесі складення стін. Для кращого кріплення коробок в кладці по висоті до вертикальних брускі прибивають відрізки дроту, які потім закладають в шви і заробляють розчином.

При встановлення дверних коробок встінах треба слідкувати затим, щоб коробка була не перекошена. При встановленні дверних блоків в перегородках бажано, щоб вони не виступали із площини перегородки. Знаючи, що перегородки мають 80 мм. товщини, для встановлення в пройму, векористовують коробки 74 мм. товщиною.

В стінах дерев «них будинківіз колод і брусків — в проймах на колодах і брусках нарізують гребінь, після чого встановлюють коробку, яка з зовнішньої сторони має паз, який входить в гребінь. Щілини, які утворюються між коробкою і стіною, конопатять із зовнішньої і з внутрішньої сторони приміщення.

В зовнішній стіні коробка щільно пристає до каркаса.

Після закріплення коробки до стіни дверне полотно знімають з завісів, щоб не пошкодити його під час опоряджувальних робіт. Кінці вертикальних брусків коробки заробляють в підлогу на проектну глибину. Щілина, яка утворюється між коробкою і стіною пройому, конопатять, а відкоси штукатурять.

Після виконання опоряджувальних робіт дверне полотно знову навішують на коробку перевіряючи пригонку до четвертей коробки.

Притвори зовнішніх вхідних дверей уплотнюють еластичними прокладками, закріплюючи після пофарбування і засклення блоків.

Для щільного прилягання до стін чи перегородок обналічку закріпляють з напусками не менше 10 мм. Правильність встановлення обналічки перевіряють рівнем, кутником і виском. Закріплюють їх до коробки цвяхами, із легко втопленими шапками. В кутах їх з «єднюють на вус. Обналічку з деревини щільних порід (дуб, червоне дерево, полісандр і інші) закріплюють шурупами. Обналічки встановлені в одному приміщенні мають мати один профіль. Дверні блоки склять, а потім фарбують.

3. Заходи охорони праці.

Кожний новий робітник може бути допущений до роботи лише після виввчення і проведення інструктажу з техніки безпеки. Інструктаж ділитьсяя на вступний, первинний на робочому місці, повторний, позаплановий, поточний.

Вступний інструктаж перед допуском до роботи проводить інженер з техніки безпеки з кожним новим робітником. Первинний на робочому місці, повторний, позаплановий і поточний інструктаж проводить керівник робіт.

При інструктажі робітник дізнається про правила повведінки на території, основні причини, які викликають травми. Ознайомлюється з правилами поведінки в зоні робіт кранами, лебітками, автотранспорту і при завантажувально-розвантажувальних роботах.

На робочому місці інструктаж проводить майстер або керівник робіт, детально пояснює безпечні прийоми роботи, огороджуючу техніку, розказую про електробезпеку, порядок утримання робочого місця, будови механізмів, правилах запуску, зупинки і змащування верстатів.

Техніка безпеки на будівництві.

Дерев «яні конструкції виготовляють на підприємствах будівельної індустрії, часто на будівництвах приходиться виконувати ряд робіт із застосуванням ручного і механізованого інструменту, а інколи деревообробних верстатів. Велику роль для безпеки роботи відіграє правильна організація робочого місця. Робоче місце столяра, який займається обробкою деревини обладнується верстаком і необхідним інструментом і приспосібляннями.

Верстак міцно закріпляється на робочому місці, а інструмент влаштовують так, щоб ним легко і зручно було користуватися. Пиломатеріали, заготовки розміщують поблизу верстака, так щоб робітник не витрачав значних сил і рухів на їх доставку до місця роботи.

Особливу увагу слід звернути на правельне розташування механізованого інструменту. Рукоядки ручного інструменту мають бути щільно і добре закріплені, а поверхня їхня має бути гладка, без дефектів.

Переносити вантаж на ношах дозволяється на рівному місці на відстані не більше 50 м. а переносити їх по сходових не можна.

Техніка безпеки і організація робочих місць при монтажі дерев «яних конструкцій.

Дерев «яні конструкції в проектне положення піднімають стропами.

При підніманні чи опусканні стропами під виробами або під стрілою крана категорично забороняєтья. Розстроповка елементів і конструкцій до їх закріпляння в проектному положенні недопускається.

В прроцесі монтажу потрібно забезпечити стійкість і незмінність єлементів і конструкцій і своєчасне закріплення в проектному положенні.

Територія монтажних робіт, безпечна для людей в процесі пересування або впроцесі монтажу конструкцій, має бути помічена попереджувальними знаками і надписами.

Всі сигнали машиністу крана або мотористу лебітки, а також робітникам на відтяжці мають віддаватися тільки одною людиною-бригадиром монтажної бригади, ланковим або стропольщиком Сигнал «СТОП «може подаватися любим робітником, замітивши небезпеку.

Перед початком роботи бригадир, майстер або керівник робіт зобов «язані детально ознайомити робітників з роботою і проіструктувати про способо її виконання. Верхові роботи при монтажі можуть використовувати робітники не молодше 18 років.

Дерев «яні конструкції для виконання робіт розміщують комплектно і в співвідношенні з послідовністю монтажу. Вироби підвозять на місце монтажу по раніше запланованому графіку роботи.

Робітники мають бути запеспечені набором інструментів, необхідним для встановленні виробів в проектне положення, правильно встановити в пройоми. При виконанні монтажних робіт необхідно користуватися технологічними картами.

Техніка безпеки при монтажі будинків. Будівельну площадку в населених місцях огороджують від посторонніх людей. По периметру будівлі установлюють небезпечну для знаходження людей зону.

Робітники, які працюють на будівельній площадці в місцях, де можливе падання інструментів, мають бути забезпечені захисними касками. Відкриті пройми в стінах огроджують. Для перенесення інструментів, цвяхів, болтів робітники мають мати сумки. Інструменти час від часу потрібно перевіряти чи ремонтувати. Тільки справним інструментом можна працювати. Без нагляду забороняється залишати механізований інструмент з працюючим двигуном.

Електроінструменти слід систематично перевіряти на відсутність залишання на корпус; крім того слід перевіряти чи справний кабель, електроінстумент має бути заземлений. При відсутності заземлення працювати електроінструментом забороняється. З цим інструментом до роботи допускають особи, які пройшли виробниче навчання і мають відповідне навчання. Ремонтувати, регульувати і настроювати механізований інструмент можна після його відключення і повної зупинки.

Пускову апаратуру розміщують таким чином, щоб посторонні люди не мали доступу до машини чи механізмів, а рубильник мають бути захищені кожухами.

Зовнішні електропроводи тимччасового електропостачання мають бути виконані ізольованим проводом, розміщені на підпорах чи стовбах не висоті над рівнем підлоги, землінасипу не менше 2.5м. над робочим місцем, 3.5м.-над проходами, 6 м.- над проїздом.

Штепсельні з «єднання 12 і 36 вольт мають мати коліррізко відрізняючись від штепсельних з «єднань з напругою більше 36 вольт.

Гумові захисні рукавиці, чоботи перед застосуванням перевіряють, очищають від сміття витирають. Вони не повинні мати проколів, тріщин, розрізів. В такому випадку їх використовувати забороняється.

При пилянні, фрезуванні, шліфуванні потрібно використовувати захисні окуляри. В приміщені особливо небезпечних із підвищеною небезпекою пораження електричним струмом працювати при напрузі не вище 42 вольт. Корпус електроінструментів, які працюють при напрузі більше 42 вольт мають бути заземлені. Риштування, які використовують для виконання будівельно-монтажних робіт на висоті, мають бути інвентарними. Неінвентарні риштування допускають лише у виключних випадках з дозволу головного інженера будівельно-монтажного управління.

Людина, яка рятує потерпілого, забезпечує себе гумовимим взуттям, сухими рукавицями, чи навіть тряпкою. Коли під рукою немає таких предметів, струмоведучі провода відтягують від потерпілого сухою палкою, гумовим жгутом, сухим одягом. Після зняття напруги, негайно викликати медичну допомогу для потерпілого.

Пожежі наносять народному господарству великих збитків. Основною причиною пожежі являється невміле використання вогню на відкритих площадках, куріння в пожежонебезпечних місцях, несправність в електро мережі, неправильне зберігання легкозаймистих матеріалів, загромадження чехів і територій.

Складати предмети, які загоряють швидко на будівельній площадці можна на відстані не менше 15 м. від будівлі. Склади з горючими матеріалами слід розташовувати зі сторони протилежної постійним вітрам і на великій відстані від будівлі.

На будівельній площадці мають бути споруджені протипожежні пости з вогнегасниками, відрами, лопатами, ломом, сокирою, баграми і гідропультом. У гідропульті встановлено бачки з водою.

Місця, де немає водопроводу, облаштовують закритими водоймами з мотопомпами на відстані150…200м. від будинку.

Склади пиломатеріалів мають утримуватися в чистоті і мати необхідні дороги і проїзди. Територію складів необхідно систематично очищати від відходів-кори. Куріння і розведення вогню категорично забороняється.

В літні дні територію складу, а також територію підприємства треба поливати водою.

Склад повинен бути обладнаний протипожежним водопроводом, водоймами. Невеликі склади мають мати чани з водою, вогнегасники.

В деревообробних цехах треба слідкувати за становищем електро обладнання, пускової апаратури, силової і освітлювальної мережі. Обтиральні матеріали слід зберігати в спеціальних закритих металевих ящиках і частково їх очищати. Необхідно регулярно змазувати підшипники, не допускаючи їх перегріву.

В цехах не дозволяється зберігати понаднормові запаси пиломатеріалів, заготовок і деталей.

Всі проходи і підходи до пожежних кранів мають бути завжди свобідними і доступними.

В малярних цехах не можна працювати без надійно діючої вентиляції, з тим щоб не утворилися вибухонебезпечні концентрації парів лакофарбових матеріалів.

Цехи пожежного водопроводу мають бути забезпечені засобами пожежогасіння вогнегасниками, розташованими в зручних місцях.

Для подання сигналів про пожежу в цеху, майстерня має бути встановлено пожежна сигналізація. У випадку її відсутності необхідно встановити серени, дзвони.

Кожний робітник помітивший пожежу зобов «язаний визвати пожежну команду, а якщо немає телефону, дати інший сигнал і прийняти міри по гасінню пожежі місцевими засобами.

Для забезпечення боротьби з пожежами і профілактики пожежна кожному будівництві і підприємстві із складу робітників створюються добровільні пожежні дружини, які активно беруть участь у гасінні пожежі. В кожній зміні має бути мінімально необхідна кількість робітників пожежної дружини.

ДР.2006.303.ШК.00.00.00.ПЗ Арк.

Змн. Арк. № докум. Підпис Дата.