Місце матеріальних норм в системі правового регулювання міжнародних приватних трудових відносин

Місце матеріальних норм в системі правового регулювання міжнародних приватних трудових відносин

На сьогодні в доктрині міжнародного приватного права ще не існує його загальновизнаного предмету, що тягне за собою дискусії щодо природи міжнародного приватного права в цілому та міжнародного приватного трудового права зокрема.

На думку ж Л. А. Лунца, М. М. Богуславського, та Г. К. Дмитрієвої міжнародне приватне право не може обмежуватись лише цивільно-правовими відносинами з іноземним елементом, воно включає в себе ще й сімейні та трудові відносини, що виникають в міжнародному житті. Міжнародне приватне право покликано, в першу чергу, регулювати відносини цивільно-правового характеру, ускладнені іноземним елементом, але, якщо трудові відносини мають приватно-правову природу, вони також складають предмет міжнародного приватного права.

На думку Г. Ю. Федосеєвої трудові відносини складають предмет міжнародного приватного права в «широкому сенсі». Мова йде про те, що трудові відносини умовно можна поділити на дві частини: правовідносини в галузі трудової діяльності, що мають цивільно-правовий характер (наприклад, умови виплати і визначення розміру заробітної платні; регламентація порядку і умов відшкодування шкоди, заподіяної працівнику трудовим каліцтвом), та такі що мають адміністративно-правовий характер (наприклад, порядок утворення та діяльності комісії по трудовим спорам; порядок накладання дисциплінарних стягнень; регламентація правил внутрішнього трудового розпорядку). Тобто до предмету міжнародного приватного права належить тільки та частина трудових відносин, яка має цивільно-правовий характер .

Але, які саме питання трудових відносин, повинні належати до цивільно-правових, а які до адміністративно-правових, є досить складним і не вивченим в науці міжнародного приватного права. Аналіз зарубіжних та вітчизняних доктрин в галузі трудових відносин також не дає відповіді на це питання.

На нашу думку, не можна погоджуватися з запропонованою вище позицією Г. Ю. Федосеєвої, бо якщо весь комплекс норм міжнародного приватного трудового права поділяється на норми, що мають цивільно-правовий та адміністративно-правовий характер, то ставиться під сумнів існування міжнародного трудового права як такого.

На відміну від вище зазначених позицій Л. Н. Галенська вважає, що предметом міжнародного приватного права є різні правовідносини з іноземним елементом, а саме: цивільно-правові, шлюбно-сімейні, трудові, фінансові, державно-правові, адміністративно-правові .

Дійсно, приватно-правові відносини у сфері праці являють собою частину приватних (цивільних) відносин, що регламентуються приватним правом. Центральний інститут трудового права — це трудовий договір, що є різновидом цивільно правового договору найму послуг, договору приватного права, що дає можливість розповсюджувати на нього загальні положення зобов’язального та договірного права. В німецькому, французькому, італійському, швейцарському, нідерландському законодавствах питання трудових договорів регулюються цивільними кодексами.

Україна ж, наприклад, укладаючи міжнародні угоди з правових питань з зарубіжними країнами, включає питання трудових відносин до сфери цивільних відносин. Так, в пункті 3 статті 1 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 р. зазначається наступне: «Під поняттям „цивільні справи“ в цьому Договорі слід розуміти також сімейні і трудові справи.» Аналогічне положення існує і в Договорі між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах від 23.05.1995 р.. В пункті 2 статті 1 цього договору встановлюється, що громадяни однієї Договірної Сторони мають право вільно звертатись до судів, прокуратури, установ нотаріату (які надалі іменуються «установи юстиції») та до інших установ другої Договірної Сторони, до компетенції яких відносяться цивільні (в тому числі трудові, житлові), сімейні та кримінальні справи, можуть виступати в них, порушувати клопотання, подавати позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, як і власні громадяни.

В пункті 3 статті 1 Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13.12.1993 р. теж зазначається, що цивільні відносини включають трудові відносини.

Аналогічні положення містяться в договорах про сімейні, цивільні та кримінальні справи між Україною та Китайською Народною Республікою, Договір між Україною та Китайською Народною Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах від 31.10.1992 р. // Міжнародне приватне право. Міжнародні економічні договори України. Том 2 / Відп. ред. та упорядники А. Довгерт та В. Крохмаль. — К.: «Port-Royal», 2000. — 1312 c. Монголією, Договір між Україною та Монголією про правову допомогу у цивільних, та кримінальних справах від 27.06.1995 р. // Міжнародне приватне право. Міжнародні економічні договори України. Том 2 / Відп.ред. та упорядники А. Довгерт та В. Крохмаль. — К.: «Port-Royal», 2000. — 1312 c. Латвією, ³ Договір між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах від 23.05.1995 р. // Міжнародне приватне право. Міжнародні економічні договори України. Том 2 / Відп.ред. та упорядники А. Довгерт та В. Крохмаль. — К.: «Port-Royal», 2000. — 1312 c. Естонською Республікою 4⁴ Договір між Україною та Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах від 15.02.1995 р. // Міжнародне приватне право. Міжнародні економічні договори України. Том 2 / Відп.ред. та упорядники А. Довгерт та В. Крохмаль. — К.: «Port-Royal», 2000. — 1312 c. та іншими країнами.

Таким чином, в процесі розвитку міжнародного приватного трудового права в межах цивільного права відбувалось розповсюдження норм цивільного права на трудові відносини. Шляхом аналогії права або закону відбувається заповнення прогалин трудового права цивільно-правовими нормами. Від відносин, врегульованих трудовим правом, слід відрізняти випадки, коли особа виконує яке-небудь конкретне трудове доручення, не вступаючи у трудові відносини (при договорі підряду, договорі доручення тощо). В такому випадку, на думку М. Г. Александрова, норми, що регулюють такі відносини, спочатку входять не в трудове, а в цивільне право. В тих випадках, коли в таких трудових відносинах має місце іноземний елемент, з’являються колізійний проблеми. А прогалини заповнюються на загальних підставах. Наприклад, згідно пункту 2 ст. 32 Закону України про міжнародне приватне право у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має більш тісний зв’язок із правочином. З такої позиції відносно трудових відносин виходить і цивільне законодавство Росії. Так, буде застосовуватися право країни, з якою договір найтісніше зв’язаний, причому в даному випадку, якщо інше не витікає із закону, умов або суті договору або сукупності обставин справи — право країни, де знаходиться місце проживання або основне місце діяльності підрядчика (сторона, яка здійснює виконання, що має вирішальне значення для змісту такого договору)1¹ Ст. 1211 Гражданського кодекса Российской Федерации //. В цивільних законодавствах, наприклад, Росії, Беларусі, України містяться такі колізійні норми як закон найбільш тісного зв’язку та автономія волі, що автоматично переносяться відповідно до аналогії закону на трудові правовідносини. Не погоджується з такою позицію Л. А. Сироватська, вважаючи неприйнятними схрещування трудових та цивільно-правових норм .

Використання цивілістичних принципів і конструкцій в теорії трудового права та в практиці його застосування найчастіше відповідає інтересам підприємців, хоча ідея абстрактної рівності сторін договору, яка складає центральний постулат цивільного права, може бути в ряді випадків використана на користь працівників, як і способи захисту цивільних прав. Але, як показує досвід Заходу, це не гальмує негативну роль багатьох цивілістичних реліктів в трудовому праві з погляду захисту соціальних, гуманістичних цінностей. Історично розвиток трудового права значною мірою йшов шляхом коректування цивільного права, надання працівникам як слабкішій стороні за допомогою ухвалення державних актів певних «пільг і привілеїв» з метою компенсувати фактичну нерівність найнятого робітника і його працедавця. Це натрапляє як на фундаментальні основи цивільного права (на недоторканність власності, на ідею рівності і суверенітету сторін договору), так і на конкретні норми і інститути цивілістики .

Автор поділяє позицію А. С. Довгерта, який зазначає, що трудові і цивільні відносини при наявних відмінностях об'єднані загальними принципами приватно-правового регулювання. Ця їх якість і дає можливість в трудових відносинах з іноземним елементом застосовувати інструментарій міжнародного приватного права, який розроблявся головним чином під впливом розвитку міжнародних цивільних відносин .

На думку В. П. Звекова, який поділяє позицію А. С. Довгерта стосовно того, що міжнародне приватне трудове право є підгалуззю міжнародного приватного права, до відносин цивільно-правового характеру в широкому значенні слова, що підпадає під дію норм міжнародного приватного права, слід відносити разом з власне цивільно-правовими та сімейними, ускладненими іноземним елементом, також трудові відносини, що виникають в умовах міжнародного життя. Слід доповнити: відносяться в тій мірі, в якій правова регламентація їх здійснюється з використанням категорій цивільного права (договір, контракт, правоі дієздатність, відшкодування шкоди, позовна давність тощо). Система норм, що впливають на такого роду трудові відносини, утворює підгалузь міжнародного приватного права — міжнародне приватне трудове право, що складається з матеріально-правових і колізійних приписів. В цілому, на основі цих розпоряджень формується метод регулювання, властивий всім гілкам міжнародного приватного права.

Визначаючи те загальне, що об'єднує різні гілки міжнародного приватного права, не можна не зупинитися на особливостях даної підгалузі. У сфері трудового права з більшою силою, ніж це властиво цивільному і сімейному праву, проявляє себе публічно-правове начало, що обмежує дію колізійних норм країни суду і, як наслідок, застосування іноземних законів. Іншими словами, межі віднесення трудових відносин до галузі міжнародного приватного права зумовлюються їх приватноправовим змістом. Але і в тих випадках, коли приватноправова природа трудових відносин, ускладнених іноземним елементом, здавалося б, не викликає сумнівів, вони мають місце в ряді країн у межах «правового поля», де звернення до місцевого права є обов’язковим і його імперативні норми або застереження про публічний порядок мають вирішальне значення .

Думки відносно того, що міжнародне приватне трудове право є підгалуззю міжнародного приватного права, дотримується і М. М. Богуславський. Він пише, що трудові відносини з іноземним елементом регулюються спеціальними правилами (наприклад, правилами порядку допуску іноземців до трудової діяльності, правилами міжнародних договорів про працю іноземців на будівництві, колізійними нормами тощо). В сукупності ці правила можуть представляти собою «міжнародне приватне трудове право» як підгалузь міжнародного приватного права .

Слід також зазначити, що вперше теоретична спроба вивести трудові відносини з іноземним елементом з під дії міжнародного приватного права була зроблена угорським юристом І. Сасі ще у 1968 р. Він зазначав, що «міжнародне трудове право повинно розглядатися як відносно незалежна галузь права поряд з трудовим правом, як міжнародне приватне право поряд з цивільним і сімейним правом або міжнародний цивільний процес поряд з цивільним процесуальним правом, або міжнародне адміністративне право поряд з адміністративним правом, або міжнародне фінансове право поряд з фінансовим правом, або міжнародне кримінальне право і карно-процесуальне право поряд з кримінальним або карно-процесуальним правом».

Необхідність відділення міжнародного трудового права від міжнародного приватного права І. Сасі обґрунтовував наступним чином: 1) відділенням трудового права через свою юридичну природу та структуру від цивільного та сімейного права; 2) незастосуванням або застосуванням в іншій формі ряду принципів міжнародного приватного права до міжнародних трудових відносин (наприклад, трудова дієздатність визначається згідно із законом, що регулює суть відносин (lех causae), а не за законом громадянства (lех раtгiае) або за законом доміцилія (lех domicilii), як в міжнародному приватному праві; формальні умови дійсності трудового договору визначаються по lех causae, а не за принципом закону місця виконання акту (locus regit actum), як в міжнародному приватному праві; важливіший принцип міжнародного приватного права — автономія волі (lех voluntatis), в силу якого сторони відносин можуть самі обрати застосовне право, в трудових відносинах не використовується та ін.). Але погляд І. Сасі на поняття міжнародного трудового права і його місце в правовій системі не знайшов подтвердження та продовження ні в законодавстві, ні в доктрині східно-европейских країн.

Іншої позиції дотримується Л.П. Ануфрієва. На її погляд, ведення розмови про виділення з міжнародного приватного права самостійних галузей та (або) підгалузей, якщо і може здаватися обґрунтованим у принципі, то в нинішніх умовах виглядає, безумовно, передчасним. На даному етапі у міжнародного приватного трудового права немає того мінімального арсеналу атрибутів, які в загальній теорії права традиційно розглядаються як системоутворюючі або мають галузе (підгалузе) утворюючі чинники. До них, якщо мати на увазі підгалузі, відносяться спеціальні принципи, покликані регулювати відповідну категорію відносин і сталий комплекс норм, що дозволяють відособити їх в окрему категорію, оскільки вони володіють високим рівнем внутрішньої спільності, з одного боку, і специфічними якостями по відношенню до інших норм даної галузі, з другого. Як показано авторами, що займалися питаннями трудових відносин в міжнародному приватному праві (Л.А. Лунц — СРСР, І. Саси — Угорщина, М. Андре — Німеччина, А. С. Довгерт — Україна та ін.), нічого подібного міжнародне приватне трудове право не має. Наявність же спеціальних колізійних формул прикріплення, що дійсно є в арсеналі засобів правового регулювання трудових відносин міжнародного характеру, які є різновидами загальної колізійної прив’язки lех lосi асtus, навряд може змінити суть справи. А в поєднанні з тим, що О. Л. Маковським у 80-і рр. було запропоновано відокремлення так званого міжнародного приватного морського права, задача відділення певних норм — власне «приватного морського», власне «приватного трудового» права — від інших норм міжнародного приватного права стає у ряді випадків просто нездійсненою. Куди, скажімо, слід віднести конвенції МОП, що регулюють працю моряків (наприклад Конвенцію 1950 р. про умови праці рейнських моряків), — до «міжнародного приватного морського права» (по сфері регулювання) або до «міжнародного приватного трудового права (по предмету — праця)? В світлі цього, на думку Л.П. Ануфрієвої, точніше говорити поки що про інститут міжнародного приватного права — сукупність норм, що регулюють приватно-правові відносини міжнародного характеру, пов’язані з трудовою діяльністю .

На думку М.О. Андріанової, міжнародне приватне трудове право слід виділяти як підгалузь, а не як окремий інститут міжнародного приватного права. Предметом міжнародного приватного трудового права необхідно вважати відносини працівника з працедавцем, а також інші відносини, що тісно пов’язані між ними та ускладненні іноземним елементом .

Деякі автори, такі наприклад як, Н. Валтікос (Франція), пропонують таку концепцію міжнародного приватного права, при якій не включають міжнародне трудове право в міжнародне приватне право. А сам термін «міжнародне приватне трудове право» використовують для визначення сукупності документів, що приймаються в рамках міжнародних організацій з питань трудових відносин, основну масу з яких складають конвенції та рекомендації МОП .

На думку В. Г. Буткевича, існує лише міжнародне трудове право, що є галуззю публічного права, а приватно-правова природа існування трудового права відсутня .

Слід відмітити, що до сфери міжнародного приватного права потрапляють найчастіше, звичайно, індивідуальні трудові відносини з іноземним елементом (тобто трудові відносини між наймачем і працівником, відносини по розгляду індивідуальних трудових суперечок). Проте багато відносин, що направлені на організацію і управління колективною працею (колективні відносини), також стають іноді предметом міжнародного приватного права.

Наявність іноземного елементу в трудових відносинах, що регулює міжнародне приватне право, відрізняє їх від відносин, що регулюються трудовим правом. Іноземний елемент може мати місце (як і в інших відносинах, що регулює міжнародне приватне право) в елементах правовідносин з приводу участі працівника в трудовому процесі: в суб'єктному та обєктивному складі, в юридичному факті.

Що стосується суб'єктного складу, то учасники трудових відносин можуть належати до однієї країни, але сама праця працівника або службовця, що виступає як об'єкт відносин, може мати місце за кордоном. Так, трудові відносини громадянина України, що уклав трудовий договір з вітчизняною організацією на роботу поза її межами, входять до предмету міжнародного приватного права на тій підставі, що об'єкт цих відносин знаходиться за кордоном. Аналогічна ситуація спостерігається, коли іноземні працівники виконують роботу на нашій території за завданням іноземних фірм, з якими вони перебувають в трудових відносинах.

Що ж стосується юридичного факту, то він має місце, коли міжнародні трудові відносини виникають за кордоном. Наприклад, для виникнення цілого ряду трудових відносин необхідна наявність такого факту, як трудовий стаж. Якщо протягом визначеного періоду часу особа перебувала і працювала за кордоном, то виникає питання, по якому закону буде обчислюватися цей стаж.

Особливістю суспільних відносин, що регулюються трудовим правом, є те, що в багатьох з них в якості суб'єктів, крім працівників і наймачів, виступають трудові колективи підприємств і профспілкові органи. Міжнародні трудові відносини в переважній більшості випадків виникають між працівниками і наймачами (індивідуальні трудові відносини). Проте в деяких випадках в них беруть участь і інші суб'єкти (колективні трудові відносини). Наприклад, в транснаціональних корпораціях профспілкова організація закордонного філіалу укладає колективний договір з материнською компанією корпорації .

Отже, необхідно зауважити, що трудове право та міжнародне приватне право мають не тільки відмінності, а й тісно взаємопов'язані між собою. Так, існує широкий комплекс відносин, що мають на меті одну ціль та регулюються як трудовим правом так і міжнародним приватним. Прикладом таких відносин може бути наступне: іноземний громадянин, який має на меті почати трудову діяльність, наприклад, в Україні. В такому випадку правила та порядок допуску іноземця до трудової діяльності будуть підпадати під дію норм міжнародного приватного права, а умови його праці - під трудове право України. Таким самим чином будуть визначаться трудові відносини громадян України за кордоном.

Також колізійні норми трудових відносин завжди повинні перебувати у тісному зв’язку з матеріальними нормами трудового права тієї правової системи, до якої відсилає певна колізійна норма. Вище зазначений зв’язок повинен підпорядковуватись опосередкованому компетентному правопорядку в цілому певної правової системи.

Зокрема, в міжнародному приватному праві застосовуються всі поняття і категорії трудового права (трудовий договір, робочий час, відпустки тощо). Об'єм і зміст поняття «трудові відносини», що застосовується в доктрині міжнародного приватного права, на сьогодні співпадають з об'ємом та змістом відносин, що регулюються трудовим правом .

Вище зазначене, на нашу думку, передбачає розгляд міжнародного приватного трудового права в тому контексті, що воно є складовою частиною міжнародного приватного права. Тому доцільно до предмету міжнародного приватного права включити приватні трудові відносини міжнародного характеру. Але не дивлячись на це, міжнародне приватне трудове право залишається самостійною, досить відмінною від цивільного права, частиною міжнародного приватного права. Дійсно, відмінності приватного трудового права від цивільного полягають в наявності самостійних суб'єктів, наявності відповідальності, порядку розгляду спорів, видах угод, тощо. Слід зазначити, що до сфери міжнародного приватного трудового права не відносяться питання трудової дієздатності та правоздатності громадян і профспілкових організацій, трудового колективу. Також в доктрині міжнародного приватного права не йдеться про трудовий договір як такий. А такі невід'ємні питання міжнародного приватного права, як застереження про публічний порядок, обхід закону, автономія волі, питання кваліфікації, набувають нового змісту в контексті міжнародного приватного трудового права, що повинно бути зафіксовано в нормативно-правових актах як внутрішнього права країн, так і міжнародного приватного права.

трудовий міжнародний приватний право