Мікроелементи

Мікроелементи.

.

.

План Що таке «мікроелементи».

Техніка і методи аналізів мікроелементів.

Роль мікроелементів в організмі людини.

Роль мікроелементів у процесах росту й розвитку рослин і тварин.
.

Слово «елемент» має безліч значень. Так, наприклад, називають атоми одного виду, що мають однаковий заряд ядра. А що таке «мікроелементи»? Так називають хімічні елементи, які є в тваринних і рослинних організмах у дуже малих кількостях. Наприклад, у людському організмі 65 процентів кисню, близько 18 процентів вуглецю, 10 процентів водню. Це макроелементи, їх багато. А от титану і алюмінію всього по одній тисячній частині процента — саме їх і можна назвати мікроелементами.

На світанку біохімії на такі дрібниці уваги не звертали. Подумаєш, якісь там соті чи тисячні частини процента. Такі кількості тоді й визначати не вміли.

Техніка й методи аналізів удосконалювались, і вчені знаходили все більшу й більшу кількість елементів у живих об'єктах. Проте роль мікроелементів довгий час встановити не вдавалось. Навіть і тепер, незважаючи на те, що хімічний аналіз дає можливість визначати мільйонні і навіть стомільйонні частини процента домішок практично у будь-яких зразках, значення багатьох мікроелементів для життєдіяльності рослин і тварин ще не з’ясовано.

Проте дещо сьогодні вже відомо. Відомо, наприклад, що в різних організмах є такі елементи, як кобальт, бор, мідь, марганець, ванадій, йод, фтор, молібден, цинк і навіть… радій Так, саме радій, хоч і в дуже малих кількостях. І багато хто з учених додержується тієї думки, що, мабуть, в організмі тварин є мало не всі елементи періодичної системи, і визначення їх вмісту — справа недалекого майбутнього.

Залізо й марганець відіграють важливу роль у процесі фотосинтезу рослин. Якщо виростити рослину на грунті, в якому немає навіть слідів заліза, то листки й стебла її будуть білі, як папір. Але досить обприскати таку рослину розчином солей заліза, як вона набуває свого природного зеленого забарвлення. Мідь теж є необхідним елементом у процесі фотосинтезу і впливає на засвоюваність рослинними організмами сполук азоту.

При недостатній кількості міді в рослинах дуже слабко утворюються білки, до складу яких входить азот.

Складні органічні сполуки молібдену входять як складові частини в різні ферменти. Саме вони сприяють кращому засвоєнню азоту. Недостача молібдену часом спричиняється до опіку листків через велике скупчення в них солей азотної кислоти, які, коли немає молібдену, не засвоюються рослинами. Разом з цим молібден впливає на вміст у рослинах фосфору. Коли його немає, не відбувається в рослині перетворення неорганічних фосфатів в органічні. Недостача молібдену відбивається і на нагромадженні пігментів (барвних речовин) в рослинах — з’являється плямистість і бліде забарвлення листків.

Коли немає бору, рослини погано засвоюють фосфор. Бор сприяє також кращому пересуванню по системі рослини різних сахарів.

Мікроелементи відіграють важливу роль не тільки в рослинних, а й у тваринних організмах. Виявилося, що коли в їжі тварин зовсім немає ванадію, тварини втрачають апетит і навіть гинуть, незважаючи на повне забезпечення кормами. Разом з тим підвищений вміст ванадію у кормі для свиней сприяє тому, що вони швидко ростуть і відкладають товстий шар сала.

Цинк, наприклад, відіграє важливу роль в обміні речовин і входить до складу еритроцитів тварин.

Печінка, якщо тварина (і навіть людина) перебуває у збудженому стані, викидає в загальне коло кровообігу марганець, кремній, алюміній, титан і мідь, але при гальмуванні центральної нервової системи — марганець, мідь і титан, а виділення кремнію і алюмінію затримує. В регулюванні вмісту мікроелементів у крові організму беруть участь, крім печінки, мозок, нирки, легені і м’язи. Встановити роль мікроелементів у процесах росту й розвитку рослин і тварин — важливе і захоплююче завдання хімії і біології. Вивчення цього впливу, безперечно, приведе в недалекому майбутньому до дуже значних результатів. І відкриє науці ще один із шляхів до створення другої природи.
.

Використана література:

«Цікаво про хімію», автори: Л. Г. Власов і Д. М. Трифонов.

«Неорганічна хімія».

.

.

_.

.