Охрана природи степу з Фрідріхом Фальц-Фейн

Охрана природи степу з Фрідріхом Фальц-Фейн

Н.Е. Дрогобич (Біосферний заповідник «Асканія-Нова »).

16 (29) квітня 2003 р. виповнилося 140 років після народження піонера охорони самобутньої природи степовій Таврії Фрідріха Едуардовича Фальц-Фейна. У його маєтку Асканія-Нова і ще 20-річним студентом Дерптського університету огородив в 1883 р. вісім десятин степу охорони тубільної фауни і завіз бабаків. Це була перша спроба охорони дикої степу у Росії, а й у світі. Як відомо, перший заповідник в американських преріях з’явився лише 1903 р. Незадоволений першим досвідом, він у 1888 р. виділив вже 1000 десятин цілини. Неторный шлях — 15 років спостережень і вагань! Лише з третього разу Фрідріх Едуардович підійшов у виборі місця для своєї «захисної степу «з ландшафтних позицій, і остаточно виділив їх у натурі. Тут було вже представлений повний екологічний ряд. Це — сучасний ділянку «Старий », площею 520 га, заповіданий далекого 1898 р. Його своє сторіччя відзначила наукова спільнота країн, зібравшись на міжнародній конференції у Асканії-Нова.

Охрану заповідної степу Фрідріх Едуардович організував дотепно і: її оточували сіножаті, їх зміняли випаси, а рілля облямовувала все землеволодіння. Вражає раціональністю і структура його землекористування: під сенокосами перебувало 57,1% площі, під пасовищем — 25,4, під пашней-14,1, під заповідної целиной-3%, деревні насадження і зоопарк займали по 0,2%. Тобто в початку ХХ століття питому вагу природоохоронної території у межах Асканії-Нова становив 3,4%! Тут слід зазначити, що у Україні лише наприкінці XX в. природно-заповідний фонд досяг, нарешті, 3,9% її території.

Ф.Э. Фальц-Фейн запрошував до маєтку ботаніків, зоологів, грунтознавців, організував метеорологічні спостереження та мріяв створити у Асканії-Нова Ботаническую степову станцію. Активно сотрудничавший з нею И. К. Пачоский склав в 1910 р. програму її. Асканійської заповідної степом захоплювалися і вивчали її багато вітчизняних й іноземні незалежні натуралісти.

С раннього дитинства Фрідріх був зачарований польотом, співом, оперенням птахів. Їх спорудив чудові просторі вольєри, та влаштував штучні водойми і болота, висадив багато чагарників і дерев. Ці починання стали основою дивного зоосаду для 208 видів птахів та 52 видів копитних, мешканців відкритих просторів Євразії, Африки, Америки і навіть Австралії. Свою колекцію він збирав цілих 42 року, щорічно поповнюючи її видовий склад до 1916 р. Найважливішим придбанням стала реліктова коня Пржевальського, яку Фрідріх Едуардович першою у світі завіз з Центральної Азії і фактично врятував її від зникнення з лиця землі. Він у Росії зумів одержати приплід страусів й у 1897 р. право їх успішне розведення удостоївся срібної медалі Імператорського Російського Товариства акліматизації тварин і звинувачують рослин.

Заложил на 28 га дендрологічний парк в ландшафтному стилі. У нього було висаджено 220 видів тварин і різновидів листяних і хвойних порід. 17 років пішло на посадку і формування його куртин. З будівництвом водонапірною вежі з’явилася можливість поливати парк самопливом системою арычков. Оригінальний проект парку отримав на Всесвітній виставці у Парижі 1889 р. золоту медаль. Тепер він є пам’яткою садово-паркового мистецтва ХІХ ст.

Фридрих Едуардович у студентські років був у центрі багатьох товариств натуралістів: Дерптського університету (з 1882 р.), Французького національного (з 1888 р.), Московського (з 1894 р.), Постійної природоохоронної комісії Російського Географічного суспільства (з 1912 р.), Кримського (з 1913 р.) і ін., найчастіше надаючи їм істотну підтримку. Він зібрав багату бібліотеку по природознавства усім основних мовами Європи, якої користувалися гостившие у його будинку вчені та журналісти.

Кроме охорони навколишнього середовища, Ф.Е. Фальц-Фейн понад чверть століття активно займався різноманітної громадську діяльність в Таврійської губернії: гласний Повітового і Губернского Земських зборів, член Бюджетно-Ревизионной і Землевпорядної комісій, спостережної комітету Лук’янівського сільськогосподарського училища та інших.

В дореволюційний час маєток Асканія-Нова відрізнялося високим культурним рівнем. На його жителів Фрідріхом Эдуардовичем улаштовані 2-классная школа, лікарня, фельдшерський і ветеринарний пункти, церква, що й містилися на його. Працювали телеграфний станція, поштове відділення, земська кінна поштова станція, парова і вітряна борошномельні млини, цегельний і черепичний заводи. У господарстві використовувалася різноманітна сільськогосподарська техніка.

Обладая широкий кругозір, Фрідріх Едуардович надавав підтримку новим науковим розробкам. Так надав базу для перших у Росії дослідів по штучному осеменению тварин і звинувачують організації досвідченої станції по вівчарству.

Как великий землевласник і тваринник, він постійно дбав про розведенні висококласних порід овець і коней. Його досягнення у цьому напрямі відзначені численними нагородами на крайових, всеросійських і всесвітніх виставках. Успіхи у тваринництві сприяли здійсненню його дитячої та юнацької мрії, і спробував гармонійно з'єднати на крихітному клаптику земної кулі і дику природу, і творіння рук людських.

Его починання не канув у льоту. Заповідну степ, дендропарк і зоопарк зберегли нових поколінь. Нині є складовими Біосферного заповідника «Асканія-Нова », якій у квітні 1994 р. присвоєно ім'я Ф.Е. Фальц-Фейна. Тепер заповідник є самостійним науковим природоохоронним установою й у підпорядкуванні Міністерства екології і природних ресурсів України та Українською аграрної Академії Наук. Науково-дослідну роботу у ньому здійснюють три лабораторії: биомониторинга та заповідної степу, дендропарку, збереження розмаїття тварин. З 1997 р. видається щорічник «Вiстi Бiосферного заповiдника «Асканiя-Нова », зі сторінок якого обговорюються природоохоронні проблеми на трьох робочими мовами — українському, російською та англійською. Але розповідь про науково-дослідної роботи і природних багатства заповідника вже є інший темою.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.