Російське бароко

Русское барокко

Самобытность архітектури російського бароко проявилася у органічне поєднання чіткої фундаментальності і простоти планових рішень з мальовничістю силуетів і фасадів, щедрістю і фантазією декоративних форм, їх многоцветием, традиційно розвиваючими властиві мистецтву Росії мажорность і ошатності. У 18 століття відроджується споконвічно російське п’ятиглав’я при по-стройке храмів, причому воно збагачується новими самосто-ятельными рішеннями, повсюдно переміняючи тип храму на-чалу століття, увінчаного банями у флорентійському духе.

Стремление архітектурними засобами висловити господ-ство людини над природою, і стихією, невичерпність його творчих спромог — знаходить переконливе выра-жение в контрастному поєднанні геометризма оточуючих палаци регулярних садочків і з парків з величезної протяжен-ностью пластичних фасадів і пишних амфилад парадних приміщень. У інтер'єрах — безліч отворів, дзеркал, орна-мента, всуціль що покривають стіни, мальовничі плафоны.

Все це дає ілюзію безмежності пространства.

Расцвет російського бароко пов’язані з іменами А. В. Квасова (Великий Царскосельський палац до його перебудови Раст-релли, не збережена церква Успіння Пресвятої Богородиці на Сінний площі), П. А. Трезини (Фёдоров-ская церкву у Олександро-Невської лаврі), А. Ф. Виста (Ан-дреевский собор в закуті 6 лінії Великого проспекту, Ботный будиночок у Петропавлівській фортеці) та інших ма-стеров, а насамперед — безпосередньо з ім'ям Варфоломія Варфоломійовича Растреллі (1700−1771) — творця розкішного Смольного монастиря, Зимового, Воронцовського, Строгановского палаців, перебудованих їм палаців і павільйонів у Царському Селе і Петергофі. Растреллі поставив тон, масштаб подальшої забудові Двірцевій площі і Двірцевій набережной.

Русское бароко мало схоже європейське, у ньому яскравіше виражений світський, більш земної характер російського искус-ства XVIII века.

Савва Іванович Чевакинский (1713−1780) збудував велико-лепный Микільський морської собор із дуже красивою ко-локольней Петербурга березі Крюкова каналу, Шувалов-ский палац на Італійської вулиці, дворі Шереметьєвих на Фонтанці і др.

Неизвестный поки майстер (швидше за все П.А.Трезини), як суперничаючи з Растреллі, побудував на Володимирській площі надзвичайної вроди Володимирську церква (за-вершена в кінці 1760 рр.). Дуже багато з створеного цим зодчим було пізніше перелаштовано чи навіть исчезло.

В 1760—1770 гг., в «золоте століття ЕкатериныII» змінюються архітектурні та художні смаки, змінюють пышному"елизаветинскому бароко" приходить классицизм.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.