Прибуток підприємства, його види, джерела формування і використання

Прибуток підприємства, його види, джерела формування і використання.

.

.

План прибуток і дохід як основні показники фінансових результатів діяльності підприємства.

Прибутковість і дохідність: їх сутність і різниця між ними. Види прибутку.

Джерело формування загальної величини прибутку (доходу) підприємства.

Ринкова схема використання прибутку (доходу) підприємства.
.

1. Функціонування підприємства супроводиться безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у формах витрат ресурсів і одержання доходів, їх розподілу і використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами, персоналом підприємства. Усі ці грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства.

Основні завдання фінансової діяльності такі:

вибір оптимальних форм фінансування, структури капіталу підприємства і напрямків його використання. З метою стабільно високої прибутковості;

балансування в часі надходжень і витрат платіжних засобів;

підтримання належності ліквідності та своєчасності розрахунків.

Головний зміст фінансової діяльності підприємства полягає в належному забезпеченні фінансування.

Відповідно до джерел фінансування поділяється на:

внутрішнє - здійснюється за рахунок коштів підприємства:

а) прибуток;

б) амортизаційні відрахування;

в) виручка від продажу майна;

г) виручка від здачі майна в оренду.

зовнішнє - використовує кошти не пов «язані з діяльністю підприємства:

а) внески власників у статутний фонд;

б) кредит;

в) зобов «язання боржників;

г) державні субсидії.

Фінансування ділиться на фінансування:

за рахунок залучених коштів — це такі кошти, які необхідно повернути, тобто кредит, або боргові зобов «язання;

за рахунок власних коштів — це кошти від діяльності підприємства або внески власників.

Серед форм фінансування важливим є кредит — це платне надання грошей або інших цінних паперів у борг на певний час. Це дає змогу розширювати фінансові можливості підприємства, але створює певний ризик, пов «язаний з необхідністю повернення коштів у майбутньому і відсотків за користування позиченими коштами.

На сьогоднішній час широко використовують кредити не в грошовій формі - товарний кредит, оренда і її різновид — лізинг.

Товарний кредит — це короткостроковий кредит, який одне підприємство надає іншому в товарній формі через відстрочку платежів за поставлену продукцію.

Оренда — це довгострокова форма кредиту і характеризує договірне строкове володіння і користування майном. Поширеним у світовій практиці є різновид оренди — лізинг, коли лізингова компанія купує у підприємств-виробників майно (устаткування) і передає їх в оренду на певний період і на певних умовах.

Головними показниками, які відображають фінансові результати діяльності підприємства є дохід і прибуток. Ці показники є вирішальними для підприємства тому, що відображають мету його діяльності, а також цікавлять інвесторів, кредиторів, фінансові органи, податкову службу, фондові біржі.

Основний показник є прибуток, який іноді замінюють показником доходу.

Доход підприємства — це більш загальний показник і прибуток входить до величини доходу.

Доход досить поширений показник серед економічних показників. Зміст його не є однозначним. Часто цим поняттям позначають загальну виручку чи суму грошових надходжень підприємства або окремої особи, існує поняття національний доход, доход сім «ї і т.д.

У сфері підприємницької діяльності визнано, що доход — це виручка від підприємницької діяльності за вирахуванням матеріальних і прирівняних витрат. Таким чином у доході зарплата розглядається як його елемент, а не різновид витрат.

Працівники підприємства, які є його власниками розглядають свою запрату, як доход підприємства, а зарплату найманих працівників, як елемент витрат. Але це формальне сприйняття від якого економічна суть заплати не міняється.

Доход — це загальна сума коштів, яка поступає підприємству за певний період і за вирахуванням податків може бути використана на інвестування і споживання.

Загальна величина доходу підприємства включає доход від реалізації продукції, робіт, послуг;

реалізації матеріальних цінностей і майна;

позареалізаційних операцій (пайова участь у спільних підприємствах, здача майна в оренду, цінних паперів, товарного кредиту, надходжень від економічних санкцій).

Доход від реалізації продукції обчислюється як різниця між виручкою і матеріальними і прирівняними до них витратами. При цьому не враховується податок на додану вартість і акцизний збір. Прирівняні витрати до матеріальних — це амортизація основних фондів, відрахування на соціальні потреби, платежі та виплати, які об «єднуються у кошторисі виробництва під назвою «Інші витрати». Таким чином до матеріальних і прирівняних витрат належать всі витрати крім зарплати.

Доход від реалізації матеріальних цінностей і майна — це різниця між ціною їх продажу і матеріальними витратами на придбання і реалізацію, відповідно доході від реалізації основних фондів — різниця між виручкою від продажу, залишковою вартістю і матеріальними витратами на демонтаж і реалізацію.

На підприємствах для яких доход є об «єктом оподаткування після вирахування податку він поділяється на фонди споживання, інвестиційний і страховий. Фонд споживання використовується на оплату праці персоналу підприємства (фонд зарплати) і виплату за підсумком роботи за певний період за частку в статутному фонді (дивіденд), матеріальну допомогу.

Прибуток — це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції всіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні.

2. Прибутковість та дохідність підприємства є одним з найголовніших показників, що відображають фінансовий стан підприємства. Вони визначають мету підприємницької діяльності. Основний результат діяльності підприємства визначається за допомогою показників, які діляться на: абсолютні та відносні.

Абсолютний показник — це прибуток підприємства; відносний показник — це рентабельність підприємства.

Іноді прибуток ототожнюють з поняттям доход. Але це ототожнення неправильне.

Доход широко використовується у загальному, економічному та побутовому рівні. Можна говорити про національний дохід держави, доход громадян, дохідність підприємства. Досить часто цим поняттям визначають загальну суму грошових надходжень підприємства від реалізованої продукції, виконаних робіт або послуг.

Разом з тим визначається як різниця між виручкою, отриманою від підприємницької діяльності та матеріальними і прирівняними витратами. Таке тлумачення підпадає під загальнодержавне, макроекономічне тлумачення.

Прибуток є основне джерело розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування.

Прибуток як важлива категорія ринкових відносин визначає такі функції:

1) характеризує економічний ефект — вона служить кінцевим фінансовим результатом. Разом з тим на величину прибутку, його динаміку, які залежать і не залежать від підприємства. Практично поза межами підприємства знаходяться кон «юнктура ринку, рівень ціни на матеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси, норми амортизації.

Від підприємства залежить рівень цін на реалізовану продукцію, зарплату, рівень господарювання, компетентність керівників, конкурентноспроможність продукції, організація виробництва і праці, продуктивність праці, фінансове планування.

2) прибуток відіграє стимулюючу функцію — він одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Самофінансування визначається отриманим прибутком. Доля чистого прибутку має бути достатньою для фінансування виробничої діяльності соціального розвитку колективу і матеріального стимулювання.

3) прибуток джерело формування бюджетів різних рівнів. Він поступає в бюджет у виді податків і використовується для фінансування державних, інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм.

Прибуток — це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Він характеризує перевищення надходжень над витратами, характеризує мету підприємницької діяльності і береться як головний показник результативності підприємства.

Існує декілька видів прибутку:

загальний — це весь прибуток від усіх видів діяльності, до його оподаткування і розподілу. Інакше — це балансовий прибуток.

прибуток після оподаткування — це прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства. Це є чистий прибуток.

У зарубіжній практиці існує поняття валовий прибуток — це різниця між виручкою та виробничими витратами. Це поняття включає прибуток і невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати.

операційний прибуток — це чистий прибуток і дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат.

моржинальний прибуток — обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Отже, це валовий прибуток, коли калькування ведеться тільки за змінними витратами.

3. Прибуток підприємств формується за рахунок таких джерел:

продаж (реалізація) продукції.

продаж іншого майна позареалізаційні операції.

1) Прибуток від продажу продукції є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою та її повною собівартістю (без урахування ПДВ і акцизного збору) Пр=ВД — Sвир — ПДВ — Азб ВД — виручка;

Sвир — витрати виробництва на виготовлення і заробітну плату працівника;

ПДВ — податок на додану вартість;

Азб — акцизний збір.

У разі калькування за неповними витратами ту частину витрат, що її не включено в собівартість продукції, відносять на певний період і прибуток обчислюється:

Пр = ВР — Sрнв — Sн ВР — виручка;

Sрнв — собівартість реалізованої продукції на неповними витратами;

Sн — витрати, що не включені в собівартість, а віднесено на певний період.

Це так званий прямий метод обчислення прибутку. Існує ще аналітичний метод обчислення, за яким прогнозований прибуток визначається коригуванням його фактичної (базової) величини. З урахування впливу певних чинників у плановому періоді. Чинниками може служити зміна обсягів виробництва та продажу, собівартість продукції і цін.

2) прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів. Його розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об «єкта, який продається з урахуванням витрат на продаж-демонтаж, транспортування, оплата агентських служб.

Пін = Цпр — Ц прид Цпр — ціна продажу;

Цприд — ціна придбання.

3) прибуток від позареалізаційних операцій — це прибуток від пайової участі у спільних підприємствах, здаванням майна в оренду, дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов «язаннями, надходження від економічних санкцій і обчислюється як різниця між доходами, отриманими внаслідок виконання цих операцій і витратами на їх виконання.

Ппр = Д — Sп.р.

Д — дохід;

Sп.р. — витрати на виконання.

Отже, загальний прибуток підприємства Пб = Пр + Ппр + Пін Пр — прибуток від реалізації продукції;

Ппр — прибуток від позареалізаційних операцій;

Пін — прибуток від іншої реалізації.

Схема формування прибутку.

Обчислення величини загального прибутку має важливе значення для аналізу та господарської діяльності, тому що прибуток є об «єкт оподаткування.

Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку» оподаткований прибуток обчислюється по формулі:

По = Дв — (Вв +АВ) Дв — валовий дохід;

Вв — валові витрати;

Ав — сума амортизаційних відрахувань.

4. У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл і використання одержуваного прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників.

Типова схема використання прибутку.

.

Із загального прибутку сплачується податок (30%) згідно чинного законодавства. Прибуток, що залишається після оподаткування — чистий прибуток та використовується згідно зі статутом підприємства і ділиться на 2 частини:

1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам підприємства, персоналу, як заохочувальний засіб, на соціальну підтримку, благодійність;

2) прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і є фінансовим джерелом його розвитку і спрямовується на розвиток виробництва та інвестиційну діяльність та резервний фонд на компенсацію непередбачених відхилень.

Для акціонерних товариств характерним є виплата дивідендів членам акціонерного товариства.

Спрямування достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і високий рівень збільшує попит на акції. Водночас обмежується джерело власного інвестування, а низький рівень дивідендів призводить до протилежних наслідків. Тому акціонерне товариство повинно вибирати таку дивідендну політику, яка б відповідала конкретним умовам діяльності підприємства.

Варіанти дивідендної політики:

виплата дивідендів зі щорічним зростанням;

виплата постійного рівня дивідендів протягом кількох років;

спрямування на дивіденди встановленої частки чистого прибутку;

виплата дивідендів із прибутку після фінансування інвестиційних потреб;

виплата дивідендів не грошима, а додатковим випуском акцій.

Кожний із варіантів має свої переваги і недоліки і використовується з врахуванням специфіки фінансового стану підприємства.

Величина дивіденду у відсотках визначається за формулою:

.

Пд. — частина прибутку, що спрямовують на виплату дивідендів Кст — статутний капітал.

Абсолютна сума дивідендів у розрахунку на одну акцію становить:

.

Na — кількість акцій, що формує величину статутного капіталу.

Досвід свідчить, що оптимальним вважають частину Пд. у чистому прибутку в межах 30−70%. Якщо Пд.<30%, то виплати вважаються заниженими, а коли Пд.>70%, то виплати завищені.

ФОРМУЛИ ДЛЯ РОЗВ «ЯЗАННЯ ЗАДАЧ до теми «Прибуток підприємства».

1. Прибуток від продажу продукції.

Пр=ВД — Sвир — ПДВ — Азб ВД — виручка;

Sвир — витрати виробництва на виготовлення і заробітну плату працівника;

ПДВ — податок на додану вартість;

Азб — акцизний збір.

2. Прибуток від продажу майна Пін = Цпр — Ц прид Цпр — ціна продажу;

Цприд — ціна придбання.

3. Прибуток від позареалізаційних операцій Ппр = Д — Sп.р.

Д — дохід;

Sп.р. — витрати на виконання.

4. Загальний прибуток Пб = Пр + Ппр + Пін Пр — прибуток від реалізації продукції;

Ппр — прибуток від позареалізаційних операцій;

Пін — прибуток від іншої реалізації.

5. Сума дивіденду на 1 акцію.

.

Пд. — частина прибутку, що спрямовують на виплату дивідендів.