Методологія наукового дослідження

Співвідношення теорії та методології можна виразити так: теорія відповідає на питання: що необхідно робити, а методологія — як це необхідно робити?

Методологія теорії управління — це сукупність дослідницьких методів, процедур, технік, використовуваних при пізнанні управлінських процесів з метою забезпечення ефективного розвитку організації.

Методологія теорії управління являє собою систему методів, використовуваних при пізнанні управлінських процесів.

Серед них можна виділити наступні методи:

• 1. всеобщій діалектико-матеріалістичний (еволюційне і революційний розвиток управлінських відносин під кутом зору їх взаємодії з навколишнім політичної, соціальної середовищем);
• 2. общенаучні (порівняння, аналізу, синтезу, інтуїції);
• 3. системний (комплексне вивчення об'єкта, який досліджує соціальне явище у вигляді соціальної системи);

Системний підхід розглядає будь-яку фірму, виробниче підприємство, організацію як систему, що складається з взаємозалежних елементів. Він дозволяє розглядати управлінські проблеми в їх постійному взаємозв'язку, русі і розвитку. Це означає, що явища вивчаються від простого до складного, від нижчого до вищого, від конкретного до абстрактного, від старого до нового і т.д.

У центрі досліджень в менеджменті знаходиться людина, що здійснює продуктивну діяльність, будь то керівник або виконавець. Але одна людина завжди пов’язаний з іншими людьми, він трудиться в колективі, є членом організації (підприємства, установи, фірми і т.д.).

Підкреслимо основні вимоги до використання системного підходу:

• * виділення тієї чи іншої системи з навколишнього світу й визначення взаємозв'язку між нею і середовищем;
• * визначення складових елементів системи;
• * розгляд відносин між елементами і певною структурою системи;
• * аналіз функцій елементів по відношенню до системи;
• * виявлення системоутворюючих зв’язків;
• * визначення механізму функціонування системи.

Ситуаційний підхід був розроблений в США в кінці 60-х рр. ХХ ст. У рамках даного підходу заперечується можливість висунення будь-яких універсальних принципів управління діяльністю поза контекстом діяльності, специфіки ситуації, типу розв’язуваних завдань і зовнішнього середовища, технології та ін. Прихильники ситуаційного підходу критикують поняття соціальної системи, наполягають на обмеженому його применении в управлінській практиці. Вони вважають, що організація є занадто складною і динамічною системою, і поза контекстом ситуації неможливо сформулювати універсальні вимоги до ефективної організації. Одним з центральних понять, що використовуються представниками ситуаційного підходу, є категорія управлінської ситуації. Управлінська ситуація — це сукупність всіх внутрішніх і зовнішніх умов, що визначають закономірності розвитку і функціонування організації.

Мети теорії управління можна сформулювати наступним чином:

• — Вивчення найбільш важливих, типових фактів управлінських відносин, в яких проявляється взаємодія керуючих і керованих;
• — Визначення основних тенденцій розвитку управлінських процесів;
• — Побудова найбільш ймовірних напрямків і сценаріїв розвитку управлінської діяльності в майбутньому;
• — Формулювання науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення системи управління.

До функцій теорії управління слід віднести: пізнавальну; оцінну; прикладну; прогностичну; освітньо-виховну; ідеологічну.