Токарні та круглопалкові верстати

РЕФЕРАТ на тему:

Токарні та круглопалкові верстати.

Іиларні та круглопалкові верстати призначені для виготовлення різноманітних деталей круглої (циліндричної) і фасонної форми. При роботі на токарних верстатах обробка деталей здійснюється обертанням заготовок, а на круглопалкових — обертанням ножової головки.

Токарні верстати. Будовою всі токарні верстати дуже подібні між собою, проте деякі відмінності в окремих вузлах є. Для кріплення заготовок в окремих верстатах є спеціальні центри, тому їх називають центровими, а в окремих — тільки. планшайби, на яких кріпиться і оброблюється заготовка, — їх називають лобовими. Різання здійснюється стамесками різних форм і конструкцій (Рис. 1), які подаються на виріб вручну (робітник спирається при цьому на підручник, розміщений в потрібному положенні) або різцем, закріпленим на супорті, який переміщується за допомогою механізму подачі з приводом від електродвигуна.

Різальний інструмент для токарних робіт поділяють на обдирний, чистовий та спеціальний.

Як обдирний інструмент для токарних робіт застосовують стамеску з напівкруглим лезом (рейер) 6—50 мм завширшки. Такі.

стамески застосовують для чорнової обробки деталей.

Для чистового обточування деталей застосовують стамески з прямолінійним лезом (мейсель). Кромка леза мей-селя скошена під кутом 70— 80°до осі. Залежно від виду обточуваних порід кут загострення лез має становити 20—35°. Скіс леза стамески з боку тупого кута використовують для обточування заокруглень, а з боку гострого кута — для підрізання торців і відрізування обточених виробів. Серединою скошеного леза стамески обточують опуклі поверхні. Ширина стамесок з прямолінійним лезом така сама, як з напівкруглим.

Рис. 1. Різальні інструменти для токарних робіт:

а — стамеска з напівкруглий лезом (рейер), б — стамеска з прямолінійним лезом (мейсель), в — гачок, г — стамеска, заточена з вигнутого боку, д — гребінка Рис. 2. Токарний верстат:

1 — передня бабка, 2 — станина, 3 — підручник, 4 — задня бабка Для різних видів токарної обробки застосовують спеціальні різці. Внутрішні поверхні обробляють за допомогою крючків. Крючок являє собою плоский різець із загнутим кінцем. Заточка леза різця може бути одностороння або двостороння, ширина різальної кромки крючка 4—25 мм. Фігурні різці мають спеціальні леза, конфігурація яких відповідає формі деталі. Для нарізування різьби та інших канавок на зовнішній поверхні деталі застосовують спеціальні різці-гребінки.

Кожен токарний верстат (Рис. 2) складається із станини і передньої бабки, в якій змонтований у підшипниках шпиндель, що рухається від електродвигуна за допомогою пасової передачі. Для зміни швидкості обертання шпинделя застосовують ступеневі шківи або електродвигуни з безступеневою зміною швидкості. Задня бабка з розміщеним у ній центром переміщується по напрямних станини в потрібне положення залежно від довжини заготовок.

Затискування заготовки в центрі здійснюється маховичками, що е на задній бабці. Крім того, заготовку можна кріпити в пустотілому патроні або на планшайбі болтами.

Настроювання та експлуатація верстатів. На токарному верстаті працює один робітник. На верстаті обробляють заготовки квадратного перерізу з попередньо обтесаними сокирою ребрами.

Підручник, або супорт, встановлюють так, щоб його опорна поверхня була на рівні центрів заготовки або на 2—3 мм вище від них. Між підручником і заготовкою має бути зазор 2—3 мм. Такою ж має бути відстань між підручником або супортом і заготовкою.

Чорнову обробку заготовки здійснюють рейєром. Спочатку першу стружку 1—2 мм завтовшки знімають середньою частиною леза рейєра, а в наступних проходах працюють по черзі правим і лівим боком рейєра, Для чистової обробки заготовки залишають 2—3 мм. Чистову обробку виконують мейселем. Спочатку ріжуть середньою частиною леза, а потім частиною леза з тупим кутом. Мейселем можна обточувати поверхні прямолінійної і криволінійної форми, а також розрізати деталі. Різцями для фасонного обточування працюють як і мейселем, тільки їх напрямок до деталі встановлюється залежно від місця і форми виїмок. Частоту обертання різців встановлюють залежно від діаметра оброблюваних заготовок.

Рис. 3. Круглопалковий верстат КПА20:

а — загальний вигляд, б — кінематична схема; 1 — станина, 2 — задні ролики, 3 — кожух ножової головки, 4 — механізм подачі з передніми роликами, 5 — напрямний лоток, 6— пустотілий шпиндель з ножовою головкою, 7 — електродвигун подачі, 8 — електродвигун ножової головки, 9 — ланцюгова передача, 10 — зубчаста передача Продуктивність токарних верстатів можна визначити за формулою, шт. в зміну,.

.

де kд і kм — 0,8…0,85; п— кількість одночасно оброблюваних деталей.

Круглопалкові верстати. Оскільки обробка деталей на кругло-палкових верстатах здійснюється внаслідок обертання ножової головки, то конструктивно вони цілком відрізняються від токарних. Крім того, це верстата прохідного типу, що підвищує їхню продуктивність.

Різальним інструментом для круґлопалкових верстатів є прямолінійні або профільні ножі, що мають пряму або фігурну кромку. Ножі кріплять на спеціальні ножові головки, з корпуса яких знято фаски. Корпус головки кріплять на пустотілому шпинделі, який під час роботи обертається.

Для виготовлення круглих палок і шкантів найширше застосовуються верстати КПА20, КПА50, КПА90, а для фасонних палок — КПФ-2.

На Рис. 3 показано круглопалковий верстат КПА20, що складається із станини, на якій закріплено пустотілий шпиндель з ножовою головкою і двома парами роликів спереду ножової головки — пара подавальних, а ззаду — пара приймальних. Шпиндель зв «язаний з електродвигуном через пасову передачу. Подавальні ролики приводяться в рух від окремого електродвигуна через пасову, зубчасту або ланцюгову передачу.

Передні ролики мають прямокутний переріз, бо заготовки у верстат подаються прямокутної форми, а задні — круглі, бо деталі «з верстата виходять круглої форми.

Відстань між передніми і задніми роликами, які закріплені на стояках, можна змінювати залежно від перерізу і довжини заготовок.

Настроювання та експлуатація верстатів. При настроюванні верстатів треба спочатку підібрати і встановити в шпиндель верстата втулку, внутрішній діаметр якої відповідає діаметру виготов-люваних палок, і закріпити на головці різці. При встановленні різців користуються циліндричним еталоном, який затискують одночасно в обох парах подавальних роликів. При обертанні головки її ножі мають злегка торкатись своєю прямолінійною частиною поверхні еталона.

Для регулювання передніх роликів беруть квадратний брусок, а для задніх — круглу палку, їх треба ставити так, щоб вм «ятини на поверхні заготовок не перевищували 0,2—0,9 мм. Заготовки подаються у верстат торець в торець.

Працює на верстаті один робітник, який завантажує живильний магазин заготовками і періодично перевіряє гладкість і розміри оброблених деталей. При виході з верстата деталі падають у прийомний бункер.

Продуктивність круглопалкових верстатів можна визначити за формулою, шт. в зміну,.

.

де kд = 0,9, kм = 0,95.

Список використаної літератури.

1. Амалицкий В. В., Любченко В. И. Справочник молодого станочника по деревообработке.— М.: Лесн. пром-сть, 1984.— 239 с.

2. Бобиков П. Д. Изготовление художественной мебели.— М.: Высш. шк., 1988.— 288 с.

3. Кулебокин Г. И. Столярное дело.— М.: Стройиздат, 1987.— 144 с.

4. Кряпов М. В., Гулин В. С., Берилин А. В. Современное производство мебели.— М.: Лесн. пром-сть, 1986.— 263 с.

5. Сахаров М. Л. Автоматизация деревообрабатывающего производства.— М.: Лесн. пром-сть, 1987.— 243 с.

6. Справочник, мебельщика. Станки и инструменты. Организация производства и контроль качества.— М.: Лесн. пром-сть, 1985.—• 375 с.

7. Худяков В. А. Деревообрабатывающие станки и работа на них.— М.: Лесн. пром-сть, 1982.— 324 с.

8. Шумега С. С. Спеціальна технологія меблевого виробництва.— К.: Вища шк. Головне вид-во, 1981.— 242 с.

9. Шумега С. С. Технология столярно-мебельного производства.— М.: Лесн. пром-сть, 1984.— 265 с.