Аттила. 
Життєпис

Аттила. Жизнеописание

.

Аттила (? — 453) — вождь гунів з 434 по 453 рік, одне із найбільших правителів варварських племен, коли — або нападників в Римську імперію. У Західної Європи його інакше, як «бич Божий », не називали. Перші походи Аттіла робить разом із братом Бледой. На думку істориків, гуннская імперія, успадкована братами по смерті їх дядька Ругилы, простиралася від Альп і Балтійського моря ніяких звань до Каспійського (Гуннского) моря Сході. Вперше ці правителі згадуються історичних літописах у зв’язку з підписанням мирний договір з правителем Східної Римська імперія у місті Маргус (нині - Позаревак). Згідно з договором римляни мали подвоїти виплату данини гунам, сума якої мала складати надалі сімсот фунтів золотом в рік.

О життя Атили з 435 по 439 рік нічого невідомо, але можна припустити, що короткий час він вів кілька війни з варварськими племенами на північ і сходу з його основних володінь. Вочевидь, саме цим скористалися римляни і виплачували щорічної данини, зумовленої договором в Маргусе. Аттіла їм нагадав.

В 441 року, користуючись із того, що римляни вели воєнні дії о азіатською частини імперії, він, розбивши нечисленні римські війська, перетнув кордон Римська імперія, міжнародну конференцію Дунаєм, і вторгся завезеними на територію римських провінцій. Аттіла захопив і поголовно вирізав багато питань міста: Виминациум (Костолак), Маргус, Сингидунум (Белград), Сирмиум (Метровика) та інші. У результаті довгих переговорів римлянам таки вдалося укласти перемир’я в 442 року і перекинути свої війська в іншу кордоні імперії. Однак у 443 року Аттіла знову вторгся до Східної Римську імперію. У перші дні захопив і зруйнував Ратиарий (Арчар) на Дунаї й потім вирушив у напрямку до Наису (Ніш) і Сердике (Софія), теж впали. Метою Атили був захоплення Константинополя. Дорогою гун дав кілька боїв захопив Филипполь. Зустрівшись із головними силами римлян, він розбив їх в Аспэра і, нарешті, підійшов на море, защищавшему Константинополь з півночі та півдня. Гуни ми змогли взяти місто, оточений неприступними стінами. Тому Аттіла зайнявся переслідуванням залишків римських військ, котрі втекли на Галлипольский півострів, і розбив їх. Одним їх умов що відбувся мирний договір Аттіла поставив виплату римлянами данини у попередні роки, яка, за підрахунками Аттіли, становила шість тисяч фунтів золотом, і потроїв щорічну данина до дві тисячі ста фунтів золотом.

До нас немає свідчення про діях Аттіли після підписання мирного договору до осені 443 року. У 445 року убив свого брата Бледу і відтоді правил одноосібно гунами. У 447 року, по невідомої нам причини, Аттіла зробив другий похід на Східні провінції Римська імперія, але до нас дійшли лише малозначущі деталі описи цієї кампанії. Відомо лише те, було задіяно сил більше, ніж у походах 441 — 443 років. Основного удару були Нижні провінції Скіфського держави й Мезию. Отже, Аттіла просунувся Схід значно далі, ніж у попередню кампанію. На березі річки Атус (Вигляд) гуни маємо справу з римськими військами і завдали їм поразка. Проте самі понесли тяжких втрат. Після захоплення Марцианополиса і розграбування балканських провінцій Аттіла вирушив на південь Франції до Греції, але його зупинено при Фермопілах. Про подальшому ході кампанії гунів щось відомо. Наступні 3 роки були присвячені переговорам між Аттилой і імператором Східної Римська імперія Феодосієм II. Про ці дипломатичних переговорах свідчать шматки з «Історії «Приска Панийского, що у 449 року у складі римського посольства сам відвідав табір Аттіли на на території сучасної Валахії. Мирний договір був нарешті укладено, але умови були значно суворіші, ніж у 443 року. Аттіла зажадав виділити для гунів величезну територію південніше Середнього Дунаю та знову обклав їх даниною, сума якої нам невідома.

Следующим походом Аттіли стало вторгнення в Галію в 451 року. До того часу він, здавалося, був у дружніх стосунках із командиром римської придворної гвардії Аэцием, опікуном правителя західній частині Римська імперія Валентиниана III. Літопису щось говорять про мотиви, що спонукали Аттилу розпочати Галію. Спочатку він оголосив, що її мета ніяких звань — Вестготское королівство зі столицею у Толосии (Тулуза) і вона немає претензій до імператора Західної Римська імперія Валентиниану III. Однак навесні 450 року Гонорія, сестра імператора, надіслала гуннскому вождю кільце, просячи звільнити його від нав’язуваного їй заміжжя. Аттіла оголосив Гонорию своєю дружиною і знову зажадав частина Західної Імперії ролі посагу. Після вступу гуна в Галію Аэций схвалив у вестготского короля Теодорика і франків, які погодилися виставити свої війська проти гунів. Проте події овіяні легендами. Проте чи викликає сумніви те, що до прибуття союзників Аттіла практично захопив Аурелианиум (Орлеан). Справді, гуни надійно влаштувалися місті, коли Аэций і Теодорик вибили їх звідти. Вирішальний двобій сталася Каталаунских полях чи, за деякими рукописам, при Маурице (навколо Труа, точне місце невідомо). Після найжорсткішої битви, у якій загинув вестготский король, Аттіла відступив і залишив Галію. Це було його перший і єдиний поразка.

В 452 року гуни вторглися до Італії і розграбували міста: Аквилею, Патавиум (Падуя), Верону, Бриксию (Брешиа), Бергамум (Бергамо) і Медиоланум (Мілан). На цього разу Аэций був не змозі що-небудь протиставити гунам. Проте голод і чума, що лютували того року Італії, змусили гунів залишити країну.

В 453 року Аттіла має намір перейти кордон Східної Римська імперія, новий правитель якої Марциан відмовився платити данина, за договором гунів з імператором Феодосієм II, але у ніч весілля з дівчиною під назвою Ильдико вождь померла під сні.

Те, хто ховали його й ховали скарби, було вбито гунами у тому, щоб могилу Атили не лише знайти. Спадкоємцями вождя стали численні сини, що й розділили між собою створену імперію гунів.

Приск Панийский, бачив Аттилу під час своєї візиту до 449 року, описував його як невисокого коренастого чоловіка із головою, глибоко посадженими очима, приплюснутим носом й неабиякої борідкою. Він був грубий, бував дратівливим, лютий, при віданні переговорів дуже наполегливий і безжалісний. В одному з обідів Приск помітив, що Аттиле подавали їжу на дерев’яних тарілках і їв він управі лише м’ясо, тоді як він головнокомандуючі пригощалися ласощами на срібних стравах. До нас потребу не дійшло жодного описи битв, тому ми можемо цілком оцінити полководницький талант Атили. Проте його воєнні успіхи, попередні вторгнення в Галію, безсумнівні.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.