Основні слов «янські етнополітичні угрупування. 
Державність у східних слов» ян. Антська держава

Основні слов"янські етнополітичні угрупування. Державність у східних слов"ян. Антська держава.

Протягом довгого шляху становлення слов «яни пройшли кілька етапів, з яких переломним був період III ст. до н. е. — II ст. н. е., коли в правобережному лісостеповому Подніпров «ї на базі культур скіфського часу виникла зарубенецька культура, спільна для всього слов «янства рубежу нашої ери. У цей час слов «янство було осілим землеробським населенням з розвиненими ремеслами, ювелірною справою І торгівлею. Основні складові частини культури зарубенецьких племен були тим грунтом, на якому відбувався подальший історичний прогрес східнослов «янських племен.

Археологічні матеріали дають підстави стверджувати, що на території лісостепової правобережної України не було змін етнічного складу населення (правобережної його більшості) щонайменше з XIII—XII ст. до н. е. до перших століть нашої ери, коли в писемних джерелах згадується назва цього населення — венеди. Венеди залишилися основним населенням і в пізніші часи, до середини І тис. н. е., коли поруч з ними з «явилися анти і склавши — дві групи слов «янського населення, які на той час виділялися з венедів.

Загальнослов «янську назву венедів дослідники вважають характерною для ранньої доби слов «янської спільності, тобто до часу розмежування слов «ян на західних, південних І східних (венедів, склавінів та антів), що відбулося в IV—VI ст. За змістом термін «венеди» пов «язують із слов «янським «вящий» — найбільший.

З IV ст. народи, які жили на землях між Дністром і Дніпром аж до Чорного моря, були відомі як анти. Назва антів донині не з «ясована: можливо, це одне племя, що утворило об «єднання і дало назву цілому народові. Суспільно-політичний лад антів — так само, як і всіх слов «ян, — греки називали демократією. «Ці племена, слов «яни і анти, — писав у VI ст. візантійський історик П. КесарІйський, — не підлягають одній людині, а з давніх-давен живуть у демократії: тому про все, що для них корисне чи шкідливе, вони міркують спільно».

Однак тут не йдеться про демократію грецького типу. У IV—VI ст. первісний лад у слов «ян Інтенсивно розпадався; з удосконаленням знарядь, зростанням продуктивності праці з «явилася можливість обробляти землю силами окремих сімей. Збагаченню їх сприяли також війни, розвиток торгівлі. Уже в цей час у антів утверджується майнова нерівність.

Держава антів проіснувала три століття (кінець IV — початок VII ст.). У 602 р. вона впала під натиском аварів. Після цього антів у писемних джерелах вже не згадують.

Починаючи з VII ст., в літературі вживають назву слов «яни. Цінним джерелом про розселення слов «ян по східноєвропейській рівнині є «Повість временних літ». Цей літопис містить перелік стабільно сформованих етнополітичних союзів племен: поляни, древляни, дреговичі, дуліби (волиняни, бужани), уличі, тиверці, білі хорвати, сіверяни, вятичі, кривичі, радимичі, ільменські словени.

У VII ст. східні слов"яни зосереджувалися на правому березі Дніпра. Радянські вчені обстоюють думку, що східні слов"яни (чи їх предки — анти) були корінним населенням регіону. Західні ж спеціалісти, вказуючи на брак доказів цієї теорії, содяться на думці, що східні слов"яни продовжували розселятися. Згодом вони налічували близько 14 великих племінних союзів, що заселяли землі України, Білорусії та Росії. До інших східно-слов"янських племен України належали древляни — на північному заході, сіверці - на північному сході,. уличі й тиверці - на півдні. У західній частині країни жили волиняни та дуліби.

Східнослов «янських поселень існувало багато, хоч за розмірами вони були невеликими. Села будувалися за одну-дві милі одне від одного і налічували від 4 до 70 дерев «яних жител. Кожна нова група поселень виростала на відстані ЗО—40 миль. У центрі зводилися гради, тобто укріплені фортеці, що служили для захисту, проведення племінних сходів і культових обрядів. Східнослов «янські землі рясніли сотнями таких обнесених частоколом населених пунктів. Тому скандІнави називали ці землі «Гардарікі», що значить «країна укріплень».

Про політичну організацію східних слов «ян відомо небагато. Очевидно, вони не мали верховних правителів чи якоїсь централізованої влади. Племена й роди, на чолі яких стояли патріархи, об «єднувало поклоніння спільним богам, а важливі питання життя вирішувалися шляхом загальної згоди. Хоч пізніше й з «явився клас племінної знаті, або князів, соціально-економічне розшарування племені було незначним, а земля й худоба вважалися спільною власністю численних сімей. Східні слов «яни були знані як непохитні й загартовані воїни, здатні витримувати мороз і спеку, споживати мінімум їжі. Відчуваючи себе невпевнено на відкритих рівнинах, вони вважали за краще воювати у лісах і байраках, де часто влаштовували засідки. Впертість і витривалість були їхніми найбільшими перевагами як у війні, так і під час миру.

Торгівля у східних слов «ян розвивалася слабко. Проте у VIII ст. їй дали поштовх купці зі Сходу й зокрема араби-мусульмани, що стали проникати у східнослов «янські землі. В обмін на дорогоцінні метали, тонкі сукна, ювелірні вироби східні слов «яни могли запропонувати традиційні плоди своєї землі: мед, віск, хутра, а також рабів. Останній товар араби цінили над усе. Торгівля ця процвітала наприкінці VIII ст., коли у зносини зі східними слов «янами ввійшли тюркські племена хозарів, котрі заснували унікальну торговельну імперію в пониззі Волги та на Каспійському узбережжі й пізніше прийняли іудаїзм. Деякі слов «яни, зокрема сіверці, вятичі та поляни, були змушені сплачувати хозарам данину. Дедалі більше виходячи з ізоляції, східні слов «яни вступали у нову важливу добу своєї історії.

У VIII—XI ст. виникають широкі політичні об «єднання східних слов «ян, в яких кілька племен утворювали так звані «надсоюзи». Арабський географ Джейхані згадує про існування в цей період трьох великих центрів, які очолювали окремі царі: Куявії, Славії і АртанІЇ. Куявія й Куява — це Київська земля з Києвом. Славія — земля Новгородська, де жили Ільменські слов «яни. Спірне питання з визначенням Артанії: одні бачили в ній то Рязань, то Тмуторокань, то Чернігів, то Білоозеро, то РОСТОВ Ярославський, хоч вирогіднішою є думка, за якою Ар-танія — це Ростово-Суздальська земля разом з землею, що тяжіла до Білоозера.

У VII—VIII ст. у середньому Подніпров «ї найбільшим таким «надсоюзом» було об «єднання полян. Центром його був Київ. Внаслідок їх інтенсивного розвитку виникла перша держава східних слов «ян, відома під назвою Русь (VIII ст.), а пізніше — руська земля (IX ст.), яка надалі (з кінця IX ст.) стає центром, політичним і територіальним ядром утворення єдиної держави східних слов «ян — Київської Русі.

Антська держава.

Антське об"єднання (Антська держава) мало певну структуру держави. Процес виникнення таких держав з родоплемінних відносин, виникнення класового суспільства вело до створення держави. Про такі об"єднання йдеться мова в давніх літописах. З них ми дізнаємося, що живучи серед войовничих народів у степах, анти самі привикали до войовничого життя, ходили на розбої разом з гунами й болгарами,. відзвичаювалися від хазяйства, а привикали більш до війни, закинули хліборобство, жили в лихих хижах, бідно і в недостатках, не мали залізної броні й зброї.