Висновки. 
Геологічна будова нафтового родовища Пнів та характеристика колекторів

Нафтове родовище Пнів розташовано у Борислав-Покутській зоні Передкарпатського прогину на межі зі Скибовими Карпатами. Воно знаходиться у межах глибинної Пнівської складки, яка перекрита зверху фронтальними скибами Карпат — Орівською та Береговою.

Продуктивними горизонтами родовища слугують утворення менілітової серії олігоценового відділу палеогену. Колекторами нафти є пісковики та алевроліти, які перешаровуються з шарами аргілітів, що відносяться до флюїдоупорів для нафти (покришок).

Пісковики і алевроліти кварцові з домішкою глауконіту. Цемент від порового до базального типу, за мінеральним складом глинистий з домішками кремнезему і карбонатів.

В порах в склад цементу входить органічна бітумінозна речовина. Покришки представлені аргілітами кременисто-глинистими в різному ступені вапняковистими, зі значною кількістю розсіяної органіки.

Пористість колекторів складає від 7 до 11,3%, проникність до 50 мілідарсі, нафтонасиченість — 66−70%.

Пористість та нафтонасиченість колекторів на родовищі збільшується у південно-східному напрямку.

Покришки мають малу пористість до 6%, та зовсім незначну проникність.

Менілітові аргілітові сланці насичені органічної речовиною, яка складає і середньому 10% і досягає в окремих випадках до 30% від обсягу породи. Органічна речовина представлена керогеном.

Висока сила зв’язку органічної маси керогену та мінеральної речовини виключає можливість міграції в менілітових сланцях нафтових бітумів та «мікронафти» .

Це дало підставу розглядати кероген не тільки з точки зору генезису карпатських бітумів, а менілітові сланці як «нафтоматеринські» породи для нафтових родовищ, але й подивитися на них з нових позицій, як на нетрадиційні колектори для сланцевої нафти [9].