Земельний кадастр і використання земель Вільхівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області

ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ Земельний кадастр і використання земель Вільхівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

Земельний кадастр і використання земель Вільхівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

Дипломна робота.

Кафедра землевпорядкування та кадастру.

2004. 88 ст. текстової частини, 15 таблиць, 4 аркушів формату А1, 19 джерел.

Зміст Вступ.. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .

1. Огляд літератури.. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .

2. Характеристика об'єкту.. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .

3. Існуючий стан ведення державного земельного кадастру.. .. .. .. .. .. .. .. .

3.1. Кадастрові зйомки.. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. ... .

3.2. Кадастрове зонування.. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .

3.2.1. Встановлення місця розташування обмежень.

щодо використання земель.. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .

3.2.2. Визначення меж кадастрових зон та кварталів.. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .

3.2.3. Встановлення кадастрових номерів (території.

адміністративно-територіальної одиниці).. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. ... .

3.3. Застосування даних державного земельного кадастру.. .. .. .. .. .. .. .. .. .

3.3.1. При купівлі - продажу земельних ділянок.. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .

3.3.2. При обґрунтуванні розміру земельного податку і орендної плати.. .. .. .

3.4. Державна реєстрація земельних ділянок.. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. ... .

3.5. Облік кількості та якості земель.. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .

3.6. Бонітування ґрунтів.. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .

3.7. Економічна оцінка земель.. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. ... .

3.8. Нормативна грошова оцінка земель.. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .

3.8.1. Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських земель.. .. .. .. .. .. 3.8.2. Нормативна грошова оцінка населеного пункту.. .. .. .. .. .. .. .. .. ... .

4. Економіка, організація і планування робіт.. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. ... .

5. Охорона навколишнього середовища. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. ... .

6. Охорона праці. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. ... .

Висновок. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. ... .

Бібліографічний список. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. ... .

Графічні матеріали. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. ... .

ВСТУП У період реформування земельних відносин однією з найважливіших проблем є проблема економічного використання і відтворення природних ресурсів. Зміни економічного механізму господарювання, перехід до економіки ринкового типу і докорінна перебудова соціально-економічної структури суспільства торкаються земельних відносин, управління земельними ресурсами й організації раціонального їх використання, землевпорядкування і земельёного кадастру. Сьогодні значно зростає роль державного земельного кадастру, оскільки він є інформаційною базою для ефективного управління земельними ресурсами, ведення земельної статистики, землеустрою, регулювання земельних відносин, підтримки податкової та інвестиційної політики держави, розвитку ринку землі і обґрунтування розмірів плати за землю. Це, у свою чергу, вимагає реформування існуючої системи землевпорядкування, створення нового її типу, який відповідав би сучасним умовам розвитку суспільства і земельних відносин. Виконання ролі державного земельного кадастру у суспільстві залежить від достовірності і повноти його даних, оперативності їх одержання і надання споживачу, а відповідно, й від рівня підготовки фахівців.

Турбота про збереження і примноження природних багатств зумовлює потребу в заходах з охорони і науково обґрунтованого, раціонального використання землі та її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу для збереження у чистоті повітря і води, забезпечення відтворення природних багатств і поліпшення навколишнього середовища. Вирішення цих питань вимагає всебічного вивчення надр, земельних, водних і лісових ресурсів.

Серед природних багатств особливе значення має земля. З часу прийняття Постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року «Про земельну реформу «в Україні створено умови рівності і розвитку всіх форм власності на землю. Понад 50% земель державної власності передано у приватну, 71% сільськогосподарських угідь є у приватній власності. Розпайовано 27 млн. га сільськогосподарських угідь. Майже 6,9млн. громадян набули права на земельний пай, 98% з них це право реалізували. Триває заміна сертифікатів на державні акти (вже видано 3,2 млн. актів — 47,2%), 11,4 млн. громадян набули у приватну власність земельні ділянки для житлового будівництва, ведення особистого селянського господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва (приватизовано понад 86% таких ділянок загальною площею близько 3 млн. га). Працівникам соціальної сфери села передано у власність та користування майже 843 тис. земельних ділянок загальною площею понад 580 тис. га. Для соціального захисту селян — власників земельних ділянок і земельних часток (паїв) запроваджено орендну плату не менше 1,5% грошової оцінки земель, яка в середньому за 1 га становить 136 грн. У результаті реформування створено понад 19 тис. нових агроформувань ринкового типу.

Згідно із Земельним кодексом України, прийнятим у 2001 році, для забезпечення раціонального використання земельних ресурсів введено державний земельний кадастр. Отже, державний земельний кадастр необхідно розглядати як одну із функцій загальної системи управління земельними ресурсами. Державний земельний кадастр призначений для забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зацікавлених підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за їх використанням. Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Сучасний державний земельний кадастр, як і будь-яка сфера діяльності, розглядається у двох аспектах пізнання: як державний захід (практичний) і як навчальна дисципліна (теоретичний). Як державний захід земельний кадастр являє собою єдину державну систему земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визначення факту виникнення або припинення права власності на земельні ділянки і права користування ними та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Як навчальна дисципліна державний земельний кадастр не обмежується вивченням змісту системи земельно-кадастрових робіт, а розглядається за чітко визначеними вимогами і принципами. Такий підхід до вивчення державного земельного кадастру дає змогу майбутнім фахівцям не лише накопичувати суму необхідних знань, але й висвітлює їх різні аспекти, трансформацію і взаємозв'язок. значно поліпшуючи можливості і сферу їх практичного застосування з урахуванням нових реалій, що виникли в умовах переходу країни до ринкової економіки. А реаліями сьогодення є те, що здійснення земельної реформи, розвиток багатоукладної економіки, формування різних підприємницьких структур, передача землі у власність громадян пов «язані з процесом утворення великої кількості земельних ділянок через їх парцеляцію. В цих умовах зростає значення державного управління земельними ресурсами, ефективність якого багато в чому залежить від земельно-кадастрових даних, зокрема від створення системи реєстрації земельних ділянок. Поступово трансформується і ставлення до землі. Вона визначається товаром майбутнього земельного ринку, а тому все більшої ваги набуває питання вартісної оцінки земель, яка з теоретичного простору переходить до площини практичного навантаження, стаючи життєво необхідною для економіки держави.

Новим імпульсом у запровадженні в Україні ринку землі повинна стати експертна грошова оцінка земельних ділянок. Однією з передумов запровадження ефективної системи земельно-кадастрових робіт є широке застосування сучасних і інформаційних технологій, в основному у рамках програми створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру.

Необхідність даних державного земельного кадастру для потреб управління міським господарством є дуже актуальною у зв «язку з купівлею-продажем, даруванням, передачею у спадщину, обміном землі разом із нерухомістю, проведенням аукціонів, конкурсів міських земель. Об «єктивні дані державного земельного кадастру стануть базою функціонування не лише землевпорядних органів, але й таких структур, як земельний банк, земельна біржа, земельна поліція.

Враховуючи важливе значення земельного кадастру в сучасних умовах, мною була вибрана тема дипломної роботи: «Земельний кадастр і використання земель Вільхівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області «.

При розробці дипломної роботи використані наступні матеріали:

1. Проект формування території і встановлення меж Вільхівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

2. Проект роздержавлення і приватизації земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Вільхівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

3. Технічний звіт по користуванню матеріалів крупномасштабного обстеження ґрунтів Вільхівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

4. Річні звіти АФ «Вільхівська «Городенківського району Івано-Франківської області.

Дипломна робота представлена у вигляді пояснювальної записки і планово-картографічних матеріалів:

1. План існуючого використання земель Вільхівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

2. Карта агровиробничих груп ґрунтів Вільхівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

3. Проект використання земель Вільхівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

4. Індексна кадастрова карта Вільхівської сільської ради.

1.ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ.

Реформування земельних відносин в Україні базується на усесторонніх даних про землю, які містить державний земельний кадастр. Земля, виконує багато різних функцій (включаючи і функції основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та об «єкта нерухомості в народному господарстві в цілому). Є в сучасних умовах одним із важливих ресурсів і факторів функціонування економіки територій. Земельний кадастр як наука вивчає загальні відомості, принципи і закономірності формування і функціонування земельних ділянок як об «єктів земельно-правових відносин, просторового базису, головного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та природного ресурсу.

Земельний кадастр, як система відомостей і документів є сукупністю земельно-кадастрової документації, матеріалів та інформацій про правовий режим земельного фонду, його розподіл серед власників землі, землекористувачів, про кількісні характеристики і народногосподарську цінність земель.

Земельний кадастр, як система організаційно-управлінських дій і заходів — це сукупність конкурентних земельно-кадастрових заходів, дій робіт з реєстрації, обліку й оцінки земельних ділянок. Отже, перш ніж розкрити напрями розвитку державного земельного кадастру, потрібно мати чітке уявлення, на які питання повинна відповісти система земельного кадастру. Постає декілька питань:

1) фіксувати визнання державного факту виникнення, існування або припинення існування земельних ділянок як об «єктів права власності та права користування і їх кадастрову оцінку;

2) враховувати всі зміни (правові, кількісні, якісні, просторові і оціночні), що стосуються конкретних земельних ділянок, власників і орендарів;

3) забезпечувати оперативний доступ до матеріалів земельного кадастру на всіх рівнях управління;

4) мати аналітичну базу (програмне забезпечення) для безпосереднього ряду оцінок з окремих проблем використання земельних ресурсів;

5) забезпечувати у взаємозв «язку з моніторингом земель одержання інформації, пов «язаної з деградацією ґрунтів і забезпеченням земель;

6) бути інтеграційною ланкою між усіма видами кадастрів, які існують в Україні;

7) забезпечувати необхідною інформацією майнові відносини, пов «язані з володінням і користуванням землею, включаючи судові і фінансові органи, заходи з охорони довкілля.

Таким чином, державний земельний кадастр в Україні - це єдина державна багаторівнева система земельно-кадастрових робіт та процедура визнання факту виникнення або припинення існування земельних ділянок як об «єктів права власності та права користування і їх оцінки, що містить сукупність необхідних даних і документів про правовий режим земельних ділянок, їх вартість і розподіл серед власників землі, землекористувачів, категорії земель, а також кількісні, якісні й оціночні характеристики земельних ділянок.

Основними призначеннями державного земельного кадастру повинно бути визнання факту виникнення або припинення існування земельної ділянки як об «єкта права власності та права користування і забезпечення інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зацікавлених підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів та ресурсного потенціалу агропромислового комплексу, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування проектів землеустрою.

Державний земельний кадастр є основою для інших відомчих і галузевих кадастрів та інформаційних систем.

Основними принципами ведення державного земельного кадастру є:

— забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки в межах України;

— запровадження єдиної системи просторових координат та ідентифікації земельних ділянок;

— запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та забезпечення її достовірності.

Державний земельний кадастр включає такі складові частини:

— кадастрове зонування; кадастрові зйомки; бонітування ґрунтів, економічну оцінку земель; грошову оцінку земельних ділянок; державну реєстрацію земельних ділянок; облік кількості та якості земель.

Кадастрові зйомки включають:

— кадастрову зйомку земельної ділянки;

— погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі та землекористувачами;

— відновлення або встановлення меж земельної ділянки на місцевості;

— встановлення меж зон обтяжень і обмежень щодо використання земельної ділянки;

— виготовлення кадастрового плану.

Бонітування ґрунтів — це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер і суттєво впливають на урожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природо-кліматичних умовах.

Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою для відповідних сільськогосподарських культур. Вищим балом оцінюються ґрунти, які мають найбільшу природну продуктивність.

Економічна оцінка земель — це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва у сільському і лісовому господарстві та просторового базису у суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання за доходністю з одиниці площі.

Економічна оцінка земель різного цільового призначення проводиться для порівняльного аналізу їх ефективного використання. Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки різного цільового призначення. Економічна оцінка земель визначається за методикою затвердженою спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь.

Облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними властивостями та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів.

Державний земельний кадастр України ведеться за системою, яка складається з трьох рівнів:

— базовий (на рівні району в розрізі адміністративно-територіальних одиниць, крім районів у містах, міст обласного значення);

— регіональний (на рівні Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя);

— національний (по Україні в цілому).

Структурним блоком Державного земельного кадастру є державний кадастровий облік земельних ділянок. Процедура державного кадастрового обліку земельної ділянки включає:

— перевірка повноти і правильності формування кадастрової справи земельної ділянки;

— присвоєння земельній ділянці ідентифікаційного (кадастрового) номера, занесення даних про земельну ділянку в державну кадастрову книгу;

— заповнення соціальної реєстраційної карти земельної ділянки, яка передається в державний реєстр земель разом з кадастровою справою.

Державний реєстр земель — це правова сторона земельного кадастру (процес, необхідний для виникнення, зміни, переходу, обмеження і припинення прав власності або інших прав). Він забезпечує дотримання принципів недоторканості земельного фонду країни й охорону прав власників та землекористувачів на надані їм в установленому порядку землі.

Основними напрямами ведення Державного земельного кадастру на 2000;2005 роки є:

— проведення кадастрового зонування всієї території України і соціальна ідентифікація земельних ділянок;

— завершення інвентаризації земельних ділянок на всіх категоріях земель та занесення даних про земельні ділянки в Поземельну книгу;

— проведення бонітування сільськогосподарських угідь землеволодінь, землекористувань;

— завершення (повторне проведення на землях сільськогосподарського призначення) грошової оцінки земель;

— створення Державного реєстру земель;

— продовження розгортання автоматизованої системи ведення земельного кадастру.

Створення в Україні цивілізованого простого і зрозумілого Державного земельного кадастру є об «єктивною необхідною умовою розвитку ринкової економіки. Стратегічної мети вдосконалення земельних відносин може бути досягнуто при створенні простої і чіткої організаційної структури Державного земельного кадастру.

Оцінка земельного фонду країни — це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність землі, ефективність їх використання та доходність з одиниці площі. Оцінка землі в Україні розрізняється як: порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, бонітування ґрунтів; економічна оцінка; грошова оцінка.

Державний облік кількості земель включає відомості про їх природній і господарський стан. Він характеризує кожне землеволодіння і землекористування за складом угідь та їх підвидами відповідно до прийнятої класифікації.

Облік якості земель доповнює характеристику природного і господарського стану земель, він базується на усесторонній класифікації земельного фонду з виділенням загальних типів земель, категорій придатності земель, класів, видів земель і характеризує земельні угіддя за ґрунтовим покривом, гранулометричним складом, фізико-хімічними властивостями ґрунтів, геоботанічним і меліоративним станом земель.

Логічним завершенням комплексу ґрунтових обстежень, узагальнюючим етапом порівняльної оцінки земель за їх родючістю на основі природних та набутих ознак є бонітування ґрунтів.

Найбільший інтерес у складі земельного кадастру представляють собою дані економічної оцінки земель, як завершальної його складової частини, що характеризують землю як природний ресурс і головний засіб виробництва щодо їх продуктивності, ефективності використання і доходності.

Кількісний облік земель також потребує удосконалення в сучасних умовах, зокрема методи одержання картографічних матеріалів крупних масштабів для забезпечення необхідної точності обчислення площ земельних ділянок. В зв «язку з тим, що Україна перейшла на міжнародну систему обліку і статистики, запроваджену у 1993 році необхідно переглянути статистичну звітність щодо земельних ресурсів та доповнити її показниками, які застосовуються у міжнародній практиці.

Згідно з діючим Положенням про порядок ведення державного земельного кадастру облік земель за якістю ведеться за всіма категоріями земель і містить класифікацію всіх земель сільськогосподарського призначення за придатністю з виділенням особливо цінних земель; характеристику за вмістом гумусу та поживних речовин, механічним складом ґрунтів, крутизною схилів, еродованістю, кам «янистістю, заболоченістю, засоленістю, кислотністю, забрудненням продуктами хімізації сільського господарства, включаючи радіонуклідне; характеристику кормових угідь, класифікацію населених пунктів за функціональним призначенням та їх земель за інженерно-геологічними умовами, рівнем забезпеченості соціальною, інженерно-транспортною та природоохоронною інфраструктурою і інше. Це дуже обширна інформація, збір якої на даний час в Україні не забезпечується навіть на землях сільськогосподарського призначення і на землях населених пунктів.

Дані якісного обліку земель служать базою для проведення бонітування ґрунтів, дані якого набирають актуальності при переході до нових форм господарювання на селі. Критеріями бонітування ґрунтів є їх природні діагностичні ознаки: глибина гумусового горизонту, вміст гумусу в орному шарі, вміст фізичної глини. При цьому враховують ознаки, що негативно впливають на родючість ґрунтів. Останній раз бонітування ґрунтів в Україні проводилось у 1993р. в двох аспектах: як земельне — за основними природними властивостями, які характеризують ґрунти як природно історичне тіло, що задовольняє середні потреби всіх сільськогосподарських культур у поживних речовинах і волозі в конкретних умовах повітряного, теплового і водного режимів; та як часткове. Часткове бонітування ґрунтів проведене за природними властивостями, які найбільш тісно корелюють з урожайністю озимої пшениці, озимого жита, вівса, соняшника, цукрових буряків, картоплі та льону. Ці дані бонітування мають різне застосування, так, наприклад, дані загального бонітування застосовуються при визначенні грошової оцінки, а часткового бонітування — при розміщенні сільськогосподарських культур на відповідних ґрунтах, при плануванні урожайності, орендної плати тощо.

Економічна оцінка земель, в залежності від мети і завдань, також поділяється на загальну і часткову. Загальна оцінка проводиться за результатами господарської діяльності, а часткова — за ефективністю вирощування сільськогосподарських культур зокрема.

Загальна оцінка проводиться за трьома показниками: вартістю валової продукції, окупністю затрат та диференціальним доходом; часткова економічна оцінка — за урожайністю, окупністю затрат та диференціальним доходом.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ «ЄКТУ Вільхівська сільська рада розташована в північній частині Городенківського району Івано-Франківської області, на віддалі 20 км від районного центру м. Городенка, та на віддалі 82 км від обласного центру. Для території сільської ради характерний тип рельєфу зі схилами від 0−1° до 3°. Залежно від генетичних ознак, механічного складу та інших профілактичних властивостей на території сільської ради виділено 4 агровиробничі групи ґрунтів. Переважають чорноземи опідзолені глеюваті крупнопилувато-важкосуглинкові (шифр 45е). На території сільської ради розташований один населений пункт с. Вільхівці. В селі Вільхівці проживає 647 жителів, є 234 двори, площа населеного пункту складає 324,2га. За кліматичними умовами територія сільської ради відноситься до Подільської височини і займає крайню південну частину її. Вона характеризується такими показниками: сума температур понад 100 становить 2500−26 000, кількість опадів за цей період — 400−500 мм, а протягом року 550−720 мм. Середня тривалість безморозного періоду становить 160−165 днів, вегетаційного — 210−220 днів. Початок весни припадає на початок другої декади березня, а початок зими на третю декаду листопада. Тривалість зимового періоду 109 днів. Промерзання ґрунту за зимовий період коливається від 10 до 83 см і в середньому становить 38 см. На території сільської ради переважають північно-західні, південно-східні вітри. Весною і осінню переважають східні вітри, літом і зимою — північно-західні.

За Вільхівською сільською радою закріплено 1086,2га, з них в межах населеного пункту — 324,2га, за його межами — 762,0га.

Працездатне населення здебільшого зайняте в сільськогосподарському виробництві. Кількість осіб, включених в розрахунок середньої земельної частки становить 463 чоловік, з них: працюють в сільському господарстві - 138, пенсіонери з категорії цих осіб — 230; працюють у соціальній сфері на селі - 29 та пенсіонерів з категорії цих осіб — 13 та інші особи — 53. Проект роздержавлення і приватизації земель передбачає передати у власність громадян землі агрофірми «Вільхівська », які розташовані в межах Вільхівської сільської ради. Складання такого проекту передбачає визначення земель, що не підлягають роздержавленню і приватизації, які входять до складу АФ «Вільхівська ». До цих земель включено землі фермерського фонду.

На території сільської ради створено резервні фонди площею 56,9 га. Резервний фонд земель розміщається в декількох масивах.

Таблиця 2.1 Склад земель резервного фонду Назва угідь.

Площа — всього, га.

Рілля 35,6.

Пасовище 21,3.

Всього 56,9.

Площа земель, що підлягає роздержавленню і приватизації вираховувалась, як різниця між загальною площею земель, яка знаходиться в користуванні АФ «Вільхівська «та площею земель, що віднесені до державної власності, крім земель запасу.

При встановленні площ земель, які підлягають роздержавленню і приватизації, окремо визначені землі загального користування, приватної власності. Таблиця 2.2.

Склад угідь земель державної і приватної власності громадян.

Назва угідь Площа, га.

с.Вільхівці.

Рілля (фермерський фонд).

85,6.

10,7.

Пасовища.

118,0.

Прибережні смуги (сінокоси) 14,4.

Під дорогами, проїздами і прогонами.

4,9.

Під болотами.

3,1.

Під водою.

5,0.

Під чагарниками.

0,7.

Під вулицями, площами 8,3.

Під кладовищами 1,9.

Інші 4,0.

Всього 245,9.

Заклади науки, освіти і культури,.

охорони здоров’я (громадська забудова) 1,9.

Промисловість і транспорт 9,3.

Разом земель державної власності 257,1.

Землі приватної власності громадян 181,2.

Загальна характеристика складу угідь Вільхівської сільської ради приведена в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Склад земельних угідь сільської ради Назва угідь.

Площа, га.

Закріпле-них земель, %.

Сільськогосподарські угіддя:

1026,0.

94,46.

в т.ч. рілля 820,0.

75,49.

багаторічні насадження 10,0.

0,92.

сінокоси.

20,4.

1,88.

пасовища.

175,6.

16,17.

Інші землі.

60,2.

5,54.

Всього.

1086,2.

100,0.

На території сільської ради проживає 647 чоловік, в тому числі працездатних — 220 чоловік, з них працюють в сільському господарстві - 138 чоловік. Навантаження ріллі на одного працюючого становить 5,9 га. З урахуванням кількості населення і рівня механізації сільськогосподарських робіт АФ «Вільхівська «буде забезпечена виробничими ресурсами в достатній мірі.

Господарські двори розміщені біля населеного пункту, забудовані капітальними приміщеннями. Місця, на яких вони розміщені відповідають організаційно-господарським, санітарно-гігієнічним і протиерозійним вимогам.

Навколо виробничих центрів (ферм) встановлені санітарно-захисні зони, в межах яких забороняється будівництво жилих будинків, дитячих установ, спортивних споруд, парків, посадки плодово-ягідних дерев та ягідників, а також вирощування овочевих культур.

Санітарно-захисні зони і режим використання в них земель визначено будівельними нормами.

Найважливішим елементом інженерної інфраструктури в агрофірмі є шляхова мережа, яка представлена шляхами загального користування та внутрігосподарськими шляхами.

Шляхи державного підпорядкування з твердим покриттям зв «язують населений пункт та АФ «Вільхівська «з обласним центром, а також з районним центром м. Городенка, де знаходяться основні пункти здачі сільськогосподарської продукції та одержання вантажів для агрофірми.

Внутрігосподарська мережа шляхів представлена магістральними та польовими шляхами, які з «єднують населені пункти з полями сівозмін, обслуговують сільськогосподарські виробничі процеси, перевезення добрив, насіння, урожаю, переміщення сільськогосподарських машин і механізмів.

Крім шляхової мережі інженерна інфраструктура в АФ «Вільхівська «представлена державними лініями електропередач, лініями зв «язку та радіопередач. Частина з них розміщена вздовж узбіччя існуючих доріг, а частина пересікає орні масиви, що в деякій мірі ускладнює проведення механізованих сільськогосподарських робіт.

Для збереження і нормального утримання повітряних ліній електропередач вздовж них встановлені охоронні зони по обидві сторони від крайніх проводів, а саме, для ліній електропередач 35 кв — 15 м.

З метою створення найкращих умов для постійного росту урожайності сільськогосподарських культур і систематичного підвищення родючості ґрунтів, під кожне із угідь відведено земельні ділянки, які по своїх природних властивостях найбільш відповідають культурам відповідної сівозміни або угіддям.

Площа сінокосів по Вільхівській сільській раді складає 20,4 га, в т. ч. прибережні смуги — 14,4 га та сінокоси, які знаходяться у приватній формі власності - 6,0 га.

На території сільської ради по проекту нараховується 60,2 га інших несільськогосподарських угідь.

Під заболоченими землями знаходиться 3,7 га, які неможливо осушити через те, що відсутній водоприймач.

На території сільської ради створено землі фермерського фонду, які займають площу 57,4 га в т. ч. ріллі - 50,0 га, пасовищ заболочених — 7,4 га, карстових ям — 0,4 га. На них організовано приватне фермерське господарство «Світанок » .

Для випасу худоби індивідуального сектору виділено 110,6 га пасовищ.

3. ІСНУЮЧИЙ СТАН ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ.

3.1. Кадастрові зйомки Для гарантування точності геодезичних робіт по визначенню та відновленню меж, як правило, вводиться положення про кадастрові зйомки. В ньому визначаються методи проведення кадастрової зйомки, а також ті норми, яких треба дотримуватись. У положенні про кадастрові зйомки визначаються необхідні рівні кваліфікації для того, кому буде дозволено їх виконувати.

Враховуючи, що землеустрій здійснюється державними землевпорядними організаціями, спеціалісти приватних організацій можуть залучатись до проведення таких робіт тільки після одержання відповідного дозволу. Перевірка їх кваліфікації організовується органами Держкомзему України. Положення, які регулюють видачу ліцензій, застосовуються до окремих спеціалістів, а не до організацій по проведенню землевпорядних робіт.

У країнах Європейського союзу від спеціалістів, які надають будь-які види послуг офіційним органам в рамках союзу, вимагають надання гарантій якості. Такий підхід слід застосувати стосовно ліцензування приватних суб'єктів підприємницької діяльності для проведення робіт по кадастровій зйомці. Відповідно до гарантій якості необхідно документально підтвердити всі операційні процедури, з тим щоб на кожному етапі виконання робіт, певні спеціалісти відповідали би за якість виконаних робіт. Це один із елементів загального процесу управління якістю, який повинен забезпечити достовірність земельно кадастрової інформації і задовольнити вимоги замовників.

Методи проведення зйомки встановленні положенням про інвентаризацію земель у населених пунктах, а кінцеві технічні вимоги викладаються в технічному завданні на виконання робіт по кадастровому землеустрою. Разом з тим необхідне положення про кадастровий землеустрій, яке повинно:

— визначити взаємовідносини між фізичними і юридичними особами при встановленні меж відповідно до Земельного кодексу України;

— забезпечити гнучкість при погодженні питань, пов’язаних з володінням землею і власністю на землю;

— дати перелік вимог до охорони офіційно встановлених межових знаків від знищення і прав доступу до них землевпорядників;

— визначити, хто може здійснювати кадастрову зйомку, встановити рівень кваліфікації для виконавців робіт та підприємств;

— вказувати норми в галузі кадастрової зйомки, які можуть бути прийняті, не вимагаючи застосування методів, за допомогою яких вони можуть бути досягнуті.

З правової точки зору є необхідним встановлення рівня кваліфікації для тих спеціалістів, які можуть проводити кадастрову зйомку. Також необхідно встановити правову відповідальність землевпорядників за виконану роботу і за наслідки помилок у вимірах в розрахунку на короткотермінову і довготермінову перспективу.

Це викликано тим, що незважаючи на гарантування державою якості робіт через сформовані законодавством вимоги, вона повинна для органу, на який покладено контроль за виконанням цих робіт, зарезервувати право переслідувати в судовому порядку землевпорядників або інших спеціалістів за допущенні ними грубі помилки.

Одним словом, спеціаліст землевпорядник або геодезист, який має офіційний дозвіл на виконання таких робіт, повинен дати гарантію від збитків, які можуть бути спричинені в результаті професійної діяльності, з метою захисту інтересів звичайних землевласників. Між землевпорядниками і їх клієнтами повинні існувати договірні відносини незалежно від того, є ці клієнти приватними особами чи державними організаціями.

Визначення правової відповідальності є важливою справою, оскільки контроль за якістю здійснюється на основі вибіркових перевірок. Але враховуючи, що такий підхід передбачає можливість пропуску методичних даних, рівень ризику і наслідки помилок повинні бути чітко визначенні з метою запобігання дорогим, непотрібним і які займають багато часу перевіркам даних кадастрових зйомок.

Кадастрову зйомку земель у тому вигляді, в якому вона існує на сьогоднішній день, стали застосовувати у Північній Америці наприкінці 7 століття як засіб створення та організації поселень у Новому Світі. Йшлося, в основному, про створення мережі опорних (кутових) точок, що встановлювалися з однаковими вимогами одна до одної, починаючи з певної точки. Всі наступні межі землеволодінь прив’язувались до цих початкових поворотних точок. Для цього потрібні точні вимірювання кутів та відстаней, оскільки межа прокладається від точки до точки вздовж периметра, повертаючи до початкового пункту. Початкова точка зйомки «прив'язується» до контрольної межі стосовно відстані та напрямку від цієї найближчої поворотної точки. В Україні у якості «контрольних меж» часто використовуються межі адміністративно-територіальних утворень, які стосуються державної геодезичної мережі.

Точні вимірювальні прилади, а також планіметричні та тригонометричні розрахунки дозволяють точно визначати розташування межі щодо поворотних точок та проводити розрахунок площі земельних ділянок. Оскільки всі визначені відстані та напрямки стосуються поворотної точки, і не є самі по собі географічними координатами, з юридичної точки зору необхідно додати текстовий опис фізичних особливостей меж та їх розташування. Крім того, складається план визначених меж земельних ділянок з прив’язкою до геодезичної мережі. На підставі одержаної інформації та опису майбутнього землевпорядники зможуть підтвердити дані зйомки. Ці матеріали є основним юридичним документом, що містить опис земельної ділянки, є складовою частиною кадастрової справи по виготовленню державних актів на право власності або користування землею і у них вносяться всі зміни стосовно земельної ділянки.

Основними інструментами для проведення геодезичної зйомки традиційною методикою є теодоліт з вертикальним кругом (для вимірювання кутів), мірна стрічка (для вимірювання відстаней). За останні роки прогрес у цій галузі призвів до появи приладів для вимірювання відстаней за допомогою світла (ЕОМ), цифрових систем зчитування і збереження інформації та до об'єднання функцій всіх інструментів у єдиному блоці - так звані «тотальні станції». Хоч ці нововведення значно розширили можливості традиційних методів зйомки, засадницькі принципи залишилися без змін.

Переваги для України полягають, насамперед, у можливості використання наявного обладнання без обов’язкового придбання нового, такого як ЕОМ та тотальні станції. Наявні людські ресурси в Україні (як правило, групи з трьох геодезистів) мають у більшості випадків підготовку та досвід роботи зі стандартним обладнанням і за загальновживаною методикою, що скорочує потребу у витратах на підготовку фахівців. Хоча між районами є певні відмінності щодо наявності у них матеріальних ресурсів для проведення геодезичних вишукувань, в основному вони мають можливості для проведення зйомок за традиційного технологією.

Недоліки полягають у тому, що проведення зйомок та обробка даних навіть по невеликих територіях забирають дуже багато часу, що призводить до великих витрат робочої сили на одиницю території та обмежує загальні обсяги робіт, які можна здійснити за певний проміжок часу. Часто виникають проблеми з прив’язкою до існуючої мережі, яка ще повністю нерозгорнута на території. Обробка геодезичних даних для складання карт та звітів при підготовці даних для складання державних актів як правило здійснюється в ручну або, у кращому випадку, автоматизовано частково. Оскільки під час традиційної зйомки географічні координати автоматично не встановлюються, є потреба в юридичному описі меж, який часто можна тлумачити по-різному.

Ідентифікаційний (унікальний) номер наноситься на індексну карту, яка дозволяє землевласникам визначити місцезнаходження своєї ділянки стосовно інших. Індексні карти повинні складатись як основа для кадастрової інформації та ефективного комплексного обліку екологічних й інших даних.

Для базових карт найдоцільніше використовувати масштаб 1: 2000, а в окремих випадках 1:1000.

При розробці системи кадастрової зйомки слід враховувати:

методи позначення меж на місцевості і збереження цих позначень;

яке ставлення населення до меж і хто відповідає за збереження межових знаків;

хто і на основі яких критеріїв приймає рішення про прийняття результатів зйомки;

які стандарти щодо точності повинні бути встановленні і які методи контролю за їх дотриманням повинні прийматись;

які методи збереження і пошуку даних зйомки і чи можуть польові записи землевпорядників розглядатись судами як доказ;

чи підлягають збереженню мікрофотокопії даних кадастрової зйомки поряд із правовими документами;

правовий статус планів у межах реєстрацій земельних ділянок;

обмеження, які регулюють максимальні і мінімальні розміри земельних ділянок.

3.2. Кадастрове зонування.

3.2.1. Встановлення місця розташування обмежень щодо використання земель З прийняттям Земельного кодексу України однією із складових частин державного земельного кадастру є кадастрове зонування. Кадастрове зонування включає встановлення місця розташування обмежень щодо використання земель;

меж кадастрових зон та кварталів;

меж оціночних районів та зон;

кадастрових номерів.

У наш час відбувається інтенсивний процес створення, вдосконалення і освоєння норм і правил земельних відносин нового типу, які базуються на державній, комунальній та приватній власності на землю, чіткому обліку земельних ділянок і прав на них, а також захисті прав власників і користувачів земельних ділянок. Земельну ділянку можна купити, продати, подарувати, заставити, внести в статутний капітал, здати в оренду. Такі операції з земельними ділянками набувають масового характеру, що вимагає забезпечення юридичної повноти прав на них, повноти опису самої ділянки, її правового статусу, в тому числі обмежень, пов’язаних з їх використанням.

Обмеження прав власників землі і землекористувачів щодо використання земельних ділянок у господарській діяльності і обтяження їх правами інших осіб виникають, як правило, у зв’язку з тим, що ці землі знаходяться в середині або примикають до територій і об'єктів, які особливо охороняються, або розміщені поблизу шкідливих виробництв чи в зонах перспективної забудови, розвіданих корисних копалин, торфу і підземних вод, або на них прокладено різні комунікації.

Відповідно до ст. 91 і ст. 96 Земельного кодексу України власники земельних ділянок і землекористувачі зобов’язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів і дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов’язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Наявність обмеження земельної ділянки щодо її використання в господарській діяльності спричиняє обмеження прав власника землі або землекористувача щодо розпорядження нею. Можливе також надання права обмеженого використання земельної ділянки або її частини іншим громадянам і юридичним особам для визначення дозволених цілей у порядку встановлення земельного сервітуту. В умовах функціонування різних форм власності на землю, різкого збільшення кількості власників земельних ділянок, складної економічної системи, права обмеження, щодо користування земельною ділянкою, необхідно будувати на правовій основі, яку потрібно розвивати і вдосконалювати.

Державна реєстрація земельних ділянок і прав на них у складі державного земельного кадастру сьогодні є єдиним доказом існування зареєстрованого права, яке може бути оскаржене тільки в судовому порядку.

Обмеження прав на земельну ділянку — це встановлення обмеження на використання власності земельної ділянки або її частини в порядку передбаченому законом або договором.

Земельним Кодексом України ст. 90, 91, 95, 96 встановлено права і обов’язки власників земельних ділянок і землекористувачів. Статті 162, 163, 164 визначають норми охорони земель.

Обмеження прав на земельну ділянку. Право на земельну ділянку може бути обмежено законом або договором шляхом встановлення:

а) заборони на продажу в оренду (суборенду);

б) умови прийняття спадщини тільки визначених спадкоємцем;

в) заборони на провадження окремих видів діяльності;

г) заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту та зовнішнього вигляду нерухомого майна;

д) умови додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт; умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в у установленому порядку;

є) інших зобов’язань, обмежень або умов.

Обмеження використання земельної ділянки підлягають державній реєстрації і діють протягом терміну, встановленого законом або договором.

Охоронні зони створюються:

а) навколо особливо цінних природних об'єктів, культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів;

б) уздовж ліній зв’язку, електропередач, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

Зони санітарної охорони створюються навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водопроводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності. У межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водоочисним спорудам, об'єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені.

Санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації і ультразвукових і електромагнітних хвиль, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов’язаних з постійним пересуванням людей.

Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.

Зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об'єктів збройних сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об'єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів, довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах.

Уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель.

У сучасній соціально-орієнтованій ринковій економіці мають місце обмеження прав власності на землю з двох причин. По-перше, держава має великий обсяг завдань створити такий економічний і соціальний лад, щоб забезпечити гідне людини життя та процвітаючу економіку.

Другою причиною обмеження прав власності є принцип соціальної держави. Ідея соціальної держави як вимога основного закону здобула визнання в Німеччині.

До сфери впливу соціальних факторів держави передусім належать:

економічне життя;

трудова діяльність;

довкілля.

Для цих трьох сфер повинні бути розроблені правила, згідно з якими власність на землю (особливо приватна) підпорядковується соціальній державі.

3.2.2. Визначення меж кадастрових зон та кварталів Створення умов для ефективної обробки матеріалів та управління інформацією, для підтримки зв’язку з земельними та іншими галузевими кадастрами, інформаційними системи вимагає створення єдиної системи ділянок.

Кадастровий номер надається земельній ділянці в процесі її кадастрового обліку і зберігається на весь час існування земельної ділянки.

Для забезпечення міжвідомчої уніфікації при використанні кадастрових номерів земельних ділянок в структурі кадастрового номера земельної ділянки використовується код об'єктів адміністративно-територіального устрою України — КОАТУУ.

Процес рентоутворення в межах населеного пункту відбувається, як правило, на достатньо великій та внутрішньо неоднорідній території.

Головним в земельно оціночній структуризації є встановлення відносної однорідності території за рентоутворюючими факторами, які впливають на потенційну прибутковість та інші соціально-економічні переваги від використання земель населеного пункту. Дотримання цього принципу гарантує врахування рентоутворюючої природи окремих елементів території на різних ієрархічних рівнях (від населеного пункту в цілому до окремої земельної ділянки).

Процедура економіко-планувального зонування передбачає:

аналіз природно-планувальних особливостей території населеного пункту як просторової бази;

виділення земельно-оціночних одиниць, що характеризуються відносно однорідними споживчими властивостями;

по факторну та інтегральну оцінку ступеня цінності території населеного пункту в розрізі земельно-оціночних одиниць;

об'єднання земельно-оціночних одиниць в економіко-планувальні зони за ступенем цінності території та її функціональним призначенням.

Грошова оцінка села Вільхівці передбачає визначення ступеня територіальної неоднорідності функціонально-планувальних, соціально-економічних, екологічних, транспортних, інженерних та інших умов функціонування сільської території, що в кінцевому результаті, визначає якість території.

Після аналізу існуючої ситуації в селі на основі вивчення картографічних і ґрунтових матеріалів, а також натурного обстеження території було виділено 7 оціночних районів.

Територія населеного пункту, яка використовується для ведення особистих селянських фермерських господарств, сінокосіння та випасання худоби оцінюється окремо, як сільськогосподарські угіддя.

Як правило, кожна загально оціночна одиниця характеризується за такими факторами:

Доступність. Ця характеристика включає аналіз і оцінку доступності до центру населеного пункту, місць концентрації трудової діяльності, центрів громадського обслуговування, місць масового відпочинку.

Рівень інженерно-транспортного забезпечення та благоустрою території. Ця характеристика включає аналіз і оцінку мереж інженерних і транспортних комунікацій, їх довжину та щільність, а також аналіз їх головних споруд, які оцінюються з позиції місткості та зон впливу, оцінку зелених насаджень загального користування та спеціального призначення.

Рівень розвитку сфери обслуговування населення. Ця характеристика включає аналіз та оцінку забезпеченості населення підприємствами громадського обслуговування, комплексності та різноманітності її функцій.

Екологічна якість території. Ця характеристика описується схемами поширення різних видів забруднення повітря, води, ґрунтів, рівнем цього забруднення, а також витратами, пов’язаними з їх усуненням.

Привабливість середовища. Основними складовими цієї характеристики є різноманітність місць прикладання праці, наявність історико-культурних, архітектурних та природних пам’яток, завершеність архітектурно-просторової забудови, її цінність та ступінь розвинутості планувальної структури.

Зручність організації діяльності. Ця характеристика визначається наявністю чи можливістю організації під'їзних залізничних колій, можливістю використання акваторій у виробничих цілях, наявністю особливих вимог до режиму і характеру використання території (охоронні зони, зони регулювання забудови, планувальні обмеження та інше).

Не всі наведені фактори характерні для села. Тому для встановлення споживчих властивостей оціночних районів забудованих земель були розглянуті лише деякі параметри.

Показники бальної оцінки споживчих властивостей забудованих земель характеризуються як дуже добрі, добрі, задовільні, погані та дуже погані.

3.2.3. Встановлення кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці).

Земельна ділянка — це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки — встановлення її технічних, економічних характеристик та юридичного статусу в процесі кадастрових зйомок та землеустрою.

Кадастровий номер — унікальний (не повторюється на всій території України) номер, який присвоюється при формуванні земельної ділянки і зберігається за нею на весь час її існування.

Кадастровий квартал (для земель сільськогосподарського призначення кадастровий масив) — компактне об'єднання земельних ділянок, яке обмежене вулицями, інженерними спорудами або природними межами.

Кадастрова зона — сукупність (об'єднання) кадастрових кварталів.

Кадастрова облікова одиниця — земельна ділянка, будівля і споруда та їх частини, кадастровий квартал, кадастрова зона, адміністративно-територіальна одиниця.

Індексний кадастровий план — спеціальний план розміщення кадастрових облікових одиниць, який містить межі облікових одиниць та їх нумерацію.

Кадастрові номери земельних ділянок запроваджуються з метою їх однозначної ідентифікації в базах даних та на кадастрових планах для забезпечення створення і функціонування автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, системи реєстрації земельних ділянок, об'єктів нерухомості та прав на них, забезпечення можливостей ефективної обробки і управління інформацією, підтримки інформаційного зв’язку з іншими галузевими кадастрами та інформаційними системами.

Головним критерієм формування структури кадастрового номеру є забезпечення його унікальності в межах України протягом всього періоду існування земельної ділянки.

Кадастровий номер земельної ділянки — це унікальний на території України код, який присвоюється кожній земельній ділянці з метою її ідентифікації і залишається незмінним на протязі всього часу фізичного та юридичного існування земельної ділянки як єдиного цілого.

Сформований кадастровий номер використовується тільки для кодування земельних ділянок, несе в собі інформацію щодо місцеположення земельної ділянки в межах адміністративно-територіального устрою і не обов’язково повинен слугувати об'єктом синтаксичного чи семантичного аналізу з метою отримання будь яких інших даних похідного характеру.

Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастрові номери присвоюються земельним ділянкам всіх форм власності. При переході прав на земельну ділянку від одного власника до іншого та при зміні самого виду прав кадастровий номер земельної ділянки залишається без змін.

Новим земельним ділянкам, сформованим в результаті виділення або поділу чи об'єднання їх, присвоюються нові кадастрові номери. При цьому попередні кадастрові номери отримують статус архівних і в подальшому не використовуються для ідентифікації земельних ділянок.

Кадастрові номери земельним ділянкам присвоюються місцевими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Структура кадастрового номера земельної ділянки є однорідною на всій території України і має наступну ієрархічну структуру:

| КОАТУУ |:| НКЗ |:| НКК |:| НЗД |.

|КОАТУУ| - код одиниці адміністративно-територіального устрою України;

| НКЗ | - номер кадастрової зони;

| НКК | - номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони;

| НЗД | - номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу;

Позиційна структура кадастрового номера земельної ділянки має вид:

<�хххххххххх>: <�хх>: <�ххх>: <�хххх>

Номер земельної ділянки (чотирьохзначний) Номер кадастрового кварталу (трьохзначний) Номер кадастрової зони (двохзначний) Код об'єктів адміністративно-територіального устрою України (десятизначний) Складові кадастрового номера відокремлюються одна від однієї знаком «двокрапка» |:|.

Перша складова частина кадастрового номера відповідає кодовому значенню об'єктів класифікації КОАТУУ введеному в дію Наказом Держкомстандарту України від 31 жовтня 1997 року № 659 і складається з десяти знаків. Для забезпечення повного покриття території України об'єктами адміністративно-територіального устрою використовуються коди наступних об'єктів: сільських (селищних) рад; міст районного значення та міст обласного значення. Інші об'єкти адміністративно-територіального устрою, що знаходяться в межах цих земель, розглядаються як кадастрові зони (одна чи декілька). Так, наприклад, якщо в межах сільської ради знаходяться один і більше населених пунктів, то їх землі розглядаються як зони. Друга складова частина кадастрового номера відповідає номеру кадастрової зони (НКЗ) в межах території, визначеної кодом адміністративно-територіального устрою. Номер кадастрової зони складається з двох чисел. Таким чином, максимальна кількість кадастрових зон в межах одного об'єкта адміністративно-територіального устрою становить 99.

Третя складова частина кадастрового номера відповідає номеру кадастрового кварталу (НКК) в межах кадастрової зони. Номер кадастрового кварталу складається з трьох чисел. Таким чином, максимальна кількість кадастрових кварталів в межах кадастрової зони становить 999.

Четверта складова частина кадастрового номера відповідає номеру земельної ділянки в межах кадастрового кварталу. Номер земельної ділянки складається з чотирьох чисел. Максимальна кількість земельних ділянок в межах кадастрового кварталу може становити 9999.

Кадастровий номер вперше присвоюється земельній ділянці на стадії кадастрових зйомок. При цьому використовується індексний кадастровий план об'єкта адміністративно-територіального устрою з поділом на кадастрові зони і кадастрові квартали та їх нумерацією.

3.3. Застосування даних державного земельного кадастру.

3.3.1. При купівлі-продажу земельних ділянок Відповідно до указу Президента України «Про заходи щодо розвитку та регулювання ринку земель населених пунктів, інших земель сільськогосподарського призначення» від 4 лютого 2000 р., розроблено положення про порядок продажу земельних ділянок. Відповідно до цього предметом продажу є земельна ділянка, або право її оренди з установленими межами і правовим режимом використання.

Об'єктом купівлі-продажу є:

земельні ділянки, або право їх оренди на яких знаходяться об'єкти незавершеного будівництва, законсервовані об'єкти, що підлягають приватизації згідно законодавства України;

земельні ділянки, які вільні від забудови та розміщені у межах населених пунктів, а також земельні ділянки сільськогосподарського призначення поза їх межами.

Продавцями земельних ділянок, або права їх оренди, є місцеві ради, державні адміністрації, які здійснюють продаж через місцеві державні органи земельних ресурсів. Продаж земельних ділянок, що є у комунальній власності здійснюється за рішенням сільських, селищних, міських рад.

Продажу земельної ділянки, її визначення до переліку ділянок, які готуються на продаж, здійснюється після погодження місця розташування об'єкту, розміру ділянки та правового режиму її використання. Матеріали погодження місце розташування земельної ділянки включають:

акт вибору земельної ділянки;

викопіювання із топографічного плану масштабу не дрібніше 1:2000 в межах населених пунктів, 1:10 000 поза їх межами з нанесеними розмірами, формою та площею земельної ділянки, наявними комунікаціями;

план земельної ділянки;

письмові висновки районного відділу земельних ресурсів, районного відділу містобудування та архітектури, інспекції державного управління екологічної безпеки, головного державного санітарного лікаря району, землекористувача, із земель якого вилучається земельна ділянка у випадках вилучення земель державної власності. У разі наявності землевпорядної та містобудівної документації по зонуванню земель населених пунктів, акт вибору земельної ділянки не складається і погодження проводиться тільки із землекористувачами і місцевими державними органами земельних ресурсів.

При підготовці купівлі-продажу земельних ділянок проводиться визначення ціни земельної ділянки та встановлюється технічний паспорт земельної ділянки. Визначення оцінки земельної ділянки проводиться за експертною грошовою оцінкою. Нормативними та інструктивними (методами) документами, що регламентують порядок проведення експертної оцінки, у якості основних визначені такі методи оцінки:

1. Метод зіставлення цін продажу подібних ділянок.

2. Метод, що враховує витрати на спорудження об'єктів нерухомого майна.

3. Метод капіталізації чистого доходу, який ґрунтується на капіталізації грошових коштів одержаних власником земельної ділянки.

4. Метод грошової оцінки земельної ділянки.

5. Узгодження та інтенсифікація результатів визначення розміру (діагнозу) вартості ділянки на основі співставлення різноманітних результатів, утворених у процесі виконання процедур оцінювання різноманітними методами.

Розробка технічного паспорта на земельні ділянки, які підлягають продажу, проводиться за указом Президента України від 19 січня 1999 р. № 32 «Про продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення». Технічний паспорт розробляється місцевими органами земельних ресурсів на основі земельно кадастрових даних.

Технічний паспорт земельної ділянки включає:

дані про місце розташування ділянки;

кадастровий план земельної ділянки з описом суміжних землеволодінь та землекористувань;

правовий режим земельної ділянки;

розмір земельної ділянки, склад земельних угідь, якісну характеристику ґрунтів, інженерну інфраструктуру, шляхи сполучення;

цільове призначення земельної ділянки і можливі зміни;

обмеження на використання земельної ділянки;

документи, які підтверджують право власності на нерухоме майно, що знаходиться на ділянці.

експертну грошову оцінку земельної ділянки та передбачуваний розмір земельного податку;

технічну документацію із складання і видачу державних актів.

Для складання технічного паспорта, крім технічної інформації, з даних державного земельного кадастру додатково можуть використовуватись матеріали землевпорядної та містобудівної документації, санітарно-гігієнічних, геоботанічних та інших обстежень.

Усі матеріали та інформація, які були використані при складанні технічного паспорта (експертні висновки та розрахунки, план земельної ділянки, з матеріалами узгодження меж, копії держакта, відомості обмеження площ, каталоги координат товарних точок зовнішньої межі тощо) формуються в окрему справу, яка зберігається в місцевому органі земельних ресурсів.

3.3.2. При обґрунтуванні розміру земельного податку і.

орендної плати Згідно із статтею 206 Земельного Кодексу України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Земельний податок — це обов’язковий платіж передбачений Законом України «Про систему оподаткування», який сплачується до бюджету власниками землі та землекористувачами (крім орендарів, які сплачують орендну плату), у терміни, встановлені законодавством.

Основна форма, яка поширена в Україні - це встановлення об'єктом оподаткування ставок залежно від родючості ґрунтів та місця знаходження ділянки. Ці показники інтегровано враховує величина земельної ділянки.

Базою для оподаткування є грошова оцінка земель. Основою запровадження земельного податку для усіх землекористувачів України є нормативна оцінка землі.

Ставка земельного податку для 1га земель сільськогосподарського призначення встановлюється у відсотках від грошової оцінки відповідних сільськогосподарських угідь і їхній розмір не залежить від розташування у межах населених пунктів чи за їх межами.

У межах населених пунктів ставки земельного податку для 1 м встановлюється у відсотках від грошової оцінки земельних ділянок.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який включає дані реєстрації прав власності, права користування землею і договір на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування території населених пунктів, економічної і грошової оцінки земель.

До земельно-кадастрової документації, яку використовують при нарахуванні земельного податку чи орендної плати відносяться кадастрові плани і карти; матеріали, які містять дані про межі адміністративно-територіальних одиниць, земельних ділянок; правовий режим земель, їхню кількість, якість, народногосподарську цінність і продуктивність по власниках землі та землекористувачах.

Орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України «Про плату за землю» і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється законом.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно в грошовій формі.

Орендатор земельної ділянки має право приступати до використання земельної ділянки після державної реєстрації договорів оренди.

Ставки земельного податку визначаються виходячи із середніх ставок, установлених у Законі України «Про плату за землю».

Для визначення ставки земельного податку за вихідний показник береться диференціальний (рентний дохід), який створюється в сільському господарстві при використанні земель середньої та кращої якості з урахуванням їх місцезнаходження, а в межах населених пунктів і інших галузях народного господарства — при використанні земель різного історико-культурного значення з урахуванням їх місцезнаходження. На землі сільськогосподарського призначення ставки земельного податку за групами ґрунтів визначаються по видах сільськогосподарських культур (угідь).

Ставки земельного податку за землі у межах населених пунктів визначаються у розрізі зон економічної оцінки території. У межах кожної зони ставки податку встановлюються з урахуванням функціонального призначення цих зон, історико-культурного значення території, місцезнаходження земельних ділянок відносно громадських центрів обслуговування, зупинок транспорту, інженерних мереж тощо. Для обчислення суми податку на ділянки сільськогосподарських угідь, застосовуються ставки визначені за групами ґрунтів, а за відсутності матеріалів ґрунтового обстеження середні ставки податку за сільськогосподарські угіддя, які до них прилягають. За землі під виробничими спорудами сільськогосподарських підприємств загальний податок справляється за середньою ставкою податку за групами ґрунтів сільськогосподарських угідь цього підприємства. Ставка податку з одного гектара ріллі сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей, пасовищ — 0,1; для багаторічних насаджень — 0,03.

При платі за землі населених пунктів: ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки. Якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, середні ставки земельного податку встановлюють в таких розмірах: в населених пунктах з чисельністю населення до 0,2 тисячі чоловік середня ставка податку становить 1,5 копійок за 1 м²; від 0,2 до 1 — 2,1; від 1 до 3 — 2,7; від 3 до 10 — 3,0; від 10 до 20 — 4,8; від 20 до 50 — 7,5; від 50 до 100 — 9,0; від 100 до 250 — 10,5; від 250 до 500−12,0; від 500 до 1000 -15,0; від 1000 і більше — 21,0.

Ставки земельного податку по земельних ділянках (за винятком с/г угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради, виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки.

Податок за земельні ділянки надані для потреб підприємств промисловості, транспорту, зв’язку чи іншого призначення справляється в розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Податок за земельні ділянки, надані для залізничного транспорту, збройних сил України та інших військових формувань створених відповідно до законодавства України справляється у розмірі 0,02% від грошової оцінки одиниці площі ріллі області, крім земель військових підприємств.

Податок за земельні ділянки, надані в тимчасове користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення справляється у розмірі 50 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Податок за земельні ділянки, наданих на землях лісового фонду, за винятком земель справляється як складова плата за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством.

Податок за земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду і зайняті виробничими, культурно-побутовими жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

3.4. Державна реєстрація земельних ділянок Реєстрація земельних ділянок — це правова сторона земельного кадастру. Вона забезпечує дотримання принципів недоторканості земельного фонду країни й охорону прав власників та землекористувачів на надані їм в установленому порядку землі.

Держава, проводячи реєструвальні роботи, з одного боку виступає гарантом права власності на землю, з другого боку, здійснює контроль за використанням свого стратегічного потенціалу. Спираючись на реєстрацію земель, вона завжди використовувала її як правову підставу для стягнення земельного податку, через що земельний кадастр виконує свою найвідомішу з найдавніших часів фіскальну функцію.

Залишаючи право людини на земельну власність і її право на справедливий податок за цю власність, реєстрація земель спрацьовує як механізм правового регулювання і впорядкування земельних відносин, будучи надбанням суспільства і ознакою рівня його цивілізованості.

В умовах економічних реформ в Україні значно зросло значення реєстрації прав на земельні ділянки і тісно пов «язані з ними інші об «єкти нерухомого майна. Існуюча практика реєстрації земельних ділянок та нерухомого майна, розмішеного на ній, має численні недоліки і в цілому не відповідає новим розширеним державним і суспільним потребам, перебуває на стадії становлення й удосконалення. Фактично сучасна цілісна система введення, накопичення, зберігання, пошуку, обробки і видачі даних про земельні ділянки відсутня.

Реєстрація — це внесення в реєстри (списки, описи, переліки, відомості, спеціальні книги) записів про особи, предмети, певні факти тощо з метою обліку, надання їм законної сили. Державна реєстрація — це процес, необхідний для виникнення, зміни, переходу, обмеження і припинення прав власності або інших прав.

Таким чином, державна реєстрація земельних ділянок — це система юридичних та технічних дій із закріплення прав власників землі та землекористувачів на земельні ділянки та нерухомість відповідно до чинного законодавства, на основі документів, що підтверджують ці права. Об «єктами реєстрації є:

— об «єкти землі та нерухомості;

— суб «єкти прав на земельні ділянки та нерухомість;

— права на земельні ділянки (разом з обтяженнями на ці права);

— документи.

Суб «єктами реєстрації земельних ділянок є уповноважені державою реєстраційні органи (установи). Згідно з «Положенням про реєстрацію землеволодінь та землекористувань », затвердженим Державним комітетом по земельних ресурсах за № 144 від 23.08.2001 р., державну реєстрацію покладено на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України (Центр ДЗК).

Знаряддям реєстрації землі та нерухомості є реєстраційна система, яка включає персонал, інформаційну техніку, технологію тощо. До складу системи входять фахівці, які офіційно здійснюють реєстрацію, права і обов «язки яких регламентуються спеціальним положенням. Методом реєстрації є внесення записів у державний реєстр землі та нерухомості на підставі заяв і відповідних документів, отриманих від власників та користувачів і з інших джерел.

Відповідно до ст. 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі Державного реєстру земель. Державний реєстр складається з двох частин:

1 — Книги записів реєстрації державних актів на право власності та на право користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

2 — Поземельної книги, яка містить відомості про кадастровий номер, місцезнаходження, площу, цільове призначення, правовий режим, у тому числі обмеження і обтяження щодо використання землі, вартість земельної ділянки, кадастровий план.

Внесення відомостей про земельні ділянки в державний реєстр земель проводиться після:

— формування кадастрової справи;

— нанесення земельної ділянки на черговий кадастровий план;

— присвоєння земельній ділянці кадастрового номера.

Формування кадастрової справи — процес опису конкретної земельної ділянки і міцно пов «язаного з нею нерухомого майна та складання безпосередньої справи, що містить необхідні документи і матеріали.

Документи і матеріали, що описують власне земельну ділянку, можна поділити на три основні групи:

— документи і матеріали, що складаються зі свідоцтва про місце розташування та просторово-площинні характеристики (адреса, розміри (площа), опис меж на місцевості, координати поворотних точок, розміри і планування об «єктів нерухомого майна на території земельної ділянки, матеріали погодження меж із суміжними землекористувачами і матеріали їх закріплення на місцевості, дані про наявність і межі функціональних зон і зон особливого режиму використання на земельній ділянці та прилеглих ділянок, відомість площ, експлікація будівель і споруд);

— документи і матеріали, що складаються з технічних характеристик об «єктів і нерухомого майна, розміщених на земельних ділянках;

— документи і матеріали, які містять відомості про економічні характеристики земельної ділянки і тісно пов «язаного з нею нерухомого майна (результати оцінки, відомості про податки, платежі, пільги тощо).

Кадастрова справа ідентифікується тим же номером, що й земельна ділянка. Земельну ділянку наносять на черговий кадастровий план із зазначеним кадастровим номером, наданим їй в процесі кадастрових зйомок. Дані про нерухомість, яка тісно пов «язана із земельною ділянкою, одержують інвентарний номер майнового об «єкта, наданий внаслідок підготовки відповідної технічної документації спеціалізованими організаціями або установами із зазначенням номерів правовстановлювальних документів на конкретні об «єкти нерухомості Підставою для реєстрування будь-якої земельної одиниці, незалежно від її адміністративного підпорядкування, є документи єдиного для держави зразка, серед яких: державний акт на право власності; державний акт на право постійного користування землею та договори оренди землі.

Відповідно до «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі «, затвердженої наказом Держкомзему України від 29.02.2000 р. № 27, для того, щоб відбувся факт реєстрації, виконують комплекс забезпечувальних робіт, внаслідок яких бланки документів наповнюються конкретним змістом і перетворюються на повноцінні документи, які реєструються у відповідних Книгах записів реєстрації.

Спираючись на матеріали цієї інструкції, в опрацюванні державних реєстраційних документів доцільно виділити чотири основні етапи:

1) підготовчі роботи;

2) визначення меж земельної ділянки на місцевості;

3) заповнення бланків державних актів і договорів;

4) реєстрація і видача документів.

Виконавши комплекс робіт, здійснюється запис документів у відповідній Книзі записів реєстрації.

Відповідно до вказівки Держкомзему України від 1.08. 2002р. № 24 запроваджено форми Книги у складі:

Книга 1 — Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю громадян;

Книга 2 — Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю юридичних осіб;

Книга 3 — Книга записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею;

Книга 4 — Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Внесення відомостей до Поземельної книги здійснюється після внесення запису про земельну ділянку до відповідних Книг записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та право постійного користування нею, договорів оренди землі.

Поземельна книга, відповідно до вказівки Держкомзему України № 11 від 20.03.2002 р. «Про запровадження форми Поземельної книги та порядку її ведення », містить всі необхідні правові, територіальні, кількісні та якісні дані і є єдиним джерелом офіційної земельно-кадастрової інформації, що гарантується державою фізичним та юридичним особам.

До складу Поземельної книги входять:

— опис земельної ділянки (об «єкта реєстрації);

— опис будівель і споруд на земельній ділянці;

— кадастровий план земельної ділянки;

— опис правових документів земельної ділянки та об «єктів нерухомості;

— інформація щодо власника (користувача) земельної ділянки;

— опис правового режиму на земельній ділянці та об «єкта нерухомості.

Номер Поземельної книги відповідає кадастровому номеру земельної ділянки.

3.5. Облік кількості і якості земель Використання землі як природного ресурсу — специфічна особливість сільськогосподарського виробництва, в результаті якого створюються продукти харчування, тобто основні матеріальні блага для суспільства Кабінетом Міністрів України від 12 січня 1993 року у відповідності до положення про порядок ведення державного земельного кадастру вказується, що облік кількості земель ведеться за власниками землі і землекористувачами, в тому числі і фермерами. При розробці проекту роздержавлення і приватизації земель необхідне уточнення масивів сільськогосподарських угідь, виділених для розміщення фермерських господарств з врахуванням існуючої дорожньої мережі та іншої інфраструктури, особистих підсобних господарств, індивідуальної забудови, урочищ природоохоронних територій, сінокосіння та випасання худоби.

При обліку кількості земель виділяють: землі в межах населеного пункту; землі за межами населеного пункту; землі за категоріями; за формами власності, зрошувані та осушувані землі; землі, що надані в тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

За дорученням Кабінету Міністрів, Державним комітетом по земельних ресурсах за участю ряду відповідних міністерств і відомств в 1993 році розроблено та погоджено з Міністерством статистики форму щорічного звіту про наявність всіх земель та розподіл їх за землекористувачами, власниками землі та угіддями, а також форми звітів про наявність і розподіл зрошуваних і осушуваних земель. Відомості про власників землі і землекористувачів, із зазначенням загальної площі, подаються в розрізі, за категоріями земель, за угіддями, наближеному до світової системи земельного обліку. Наближена класифікація земель до світової системи обумовлюється тим, що з набуттям Україною статусу самостійної держави в ній почалися демократичні перетворення на шляху до ринкової економіки. Це привело до змін у виробничих відносинах, в тому числі і земельних. Якщо раніше панувала виключно державна власність на землю, то земельним законодавством України передбачено рівноправне існування всіх форм власності на землю (державної, колективної та приватної).

Враховуючи зміни у формах господарювання та власності на землю, створення нових селянських спілок, кооперативів, фермерських господарств та проекти формування території сільських (селищних) рад, виникає необхідність поновлення раніше розроблених проектів землеустрою з контурно-меліоративною організацією території.

Згідно статті 19 Земельного кодексу України, землі за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

1) землі сільськогосподарського призначення;

2) землі житлової та громадської забудови;

3) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

4) землі оздоровчого призначення;

5) землі рекреаційного призначення;

6) землі історико-культурного призначення;

7) землі лісового фонду;

8) землі водного фонду;

9) землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожного категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь.

В таблиці 3.5.1. показана площа земель, що закріплена за Вільхівською сільською радою.

Таблиця 3.5.1. Площа земель, що закріплена за сільською радою Назва угідь.

Площа, га.

% співвідношення Всього земель.

1086,2.

100,0.

Всього сільськогосподарських угідь.

1026,0.

94,46.

Рілля.

820,0.

75,49.

Багаторічні насадження.

10,0.

0,92.

Сінокоси.

6,0.

0,55.

Пасовища.

175,6.

16,17.

Прибережні смуги.

14,4 1,33.

Під водою.

5,0.

0,46.

Заболочені землі 3,7 0,34.

Під шляхами і прогонами.

6,0.

0,55.

Під виробничими будівлями і дворами 8,5 0,78.

Чагарник 0,8 0,08.

Забудовані землі.

31,5.

2,90.

Інші 4,7 0,43.

З таблиці 3.5.1. видно, що за Вільхівською сільською радою закріплено 1086,2 га земель, сільськогосподарські угіддя займають 1026,0 га (в тому числі орні - 820,0 га, багаторічні насадження — 10,0 га, сіножаті - 6,0 га, пасовища — 175,6 га.

На території сільської ради розміщена АФ «Вільхівська ». Розподіл земель агрофірми проведено в таблиці 3.5.2.

Таблиця 3.5.2. Розподіл земель АФ «Вільхівська » .

Назва угідь площа, га % співвідношення.

1 2 4.

Всього земель.

647,9 59,65.

Всього с/г угідь 636,9 58,64.

Рілля.

579,3 53,34.

Пасовища.

57,6 5,30.

Під будівлями і дворами.

8,5 0,78.

Під господарськими шляхами і прогонами 1,1 0,10.

Болота 0,6 0,06.

Чагарники 0,1 0,01.

Інші 0,7 0,06.

З таблиці 3.5.2. видно, що за АФ «Вільхівська «закріплено 647,9 га земель, з них сільськогосподарські угіддя складають 636,9 га або 58,64%, в тому числі орні землі займають 579,3 га або 53,34%, пасовища 57,6 га або 5,3%.

На території сільської ради знаходиться 636,9 га земель, які відведені для визначення середньої земельної частки, з них ріллі - 579,3 га; пасовищ — 57,6 га.

Землі, які підлягають роздержавленню і приватизації і передачі у приватну власність приведено в таблиці 3.5.3.

Таблиця 3.5.3. Площа земель, яка підлягає роздержавленню і приватизації.

Назва угідь.

Площа (га) % співвідношення Разом с/г угідь 1026,0 100,00.

Всього с/г угідь, що паюються 636,9 62,07.

Рілля 579,3 56,46.

Пасовище 57,6 5,61.

Характеризуючи таблицю 3.5.3., можна зробити висновок, що на території ради роздержавленню і приватизації підлягає: ріллі - 62,07%, пасовищ — 5,61% (від разом взятих с/г угідь).

Розмір середньої земельної частки встановлено шляхом ділення площі земель, що підлягає роздержавленню і приватизації на сумарну чисельність осіб, що мають право на середню частку (463 чоловік). Загальний розмір, обчисленої в такий спосіб середньої земельної частки становить 1,38 га сільськогосподарських угідь.

Для визначення середньої земельної частки по окремих ділянках необхідно всі угіддя привести до єдиного рівноцінного показника родючості ґрунтів, при цьому за базовий показник прийнято бал бонітету по зернових.

Визначення кількості земельних часток по окремих ділянках розраховано за формулою:

де Зг — кількість земельних ділянок;

П — площа агровиробничих груп ґрунтів окремих ділянок;

5с — середньозважений бал бонітету для окремої земельної ділянки;

Зс — середня земельна частка.

Залежно від якості сільськогосподарських угідь розмір конкретної земельної ділянки може збільшуватись або зменшуватись відносно середньої земельної частки.

У дипломній роботі проведено розрахунок щодо визначення кількості земельних часток по окремих ділянках (табл.3.5.4.).

Таблиця 3.5.4. Кількість земельних часток по окремих ділянках ріллі.

Нумерація ділянок Площа, га Бал бонітету по зернових.

Кількість земельних часток.

3,0 55,9 26,3.

114,1 52,9 90,9.

43,0 51,8 89,4.

139,8 55,9 34,2.

115,2 55,0 91,8.

137,2 55,9 109,3.

27,0 55,9 21,5.

На території Вільхівської сільської ради проведено розпаювання земель на загальній площі 109,1 га.

План існуючого використання земель наведено в таблиці 3.5.5.

Таблиця 3.5.5.

Назва землевласника, землекористувача Всього земель, га Всього с/г угідь Сільськогосподарські угіддя Не с/г угіддя.

Рілля Сінокіс Пасовище.

АФ «Вільхівська «538,8 527,8 479,9 — 48,1 11,0.

Фермерські господарства 57,4 57,4 50,0 — 7,4 ;

Громадяни (приватна власність — паї) 109,1 109,1 99,6 — 9,5 ;

Землі с/р (державна, приватна, комунальна) с. Вільхівці 380,9 331,7 190,7 20,4 110,6 49,2.

Разом 1086,2 1026,0 820,0 20,4 175,6 60,2.

На перспективу, згідно рішення сільської ради, проектуються передати у власність громадянам земельні паї на полях, які ще не закриті та на полях першочергового виділення. На основі проекту використання земель, можна зробити висновок про те, що і збільшаться надходження коштів у сільську раду. Проект використання земель наведено в таблиці 3.5.6.

Таблиця 3.5.6.

Використання земель с. Вільхівці (площа, га) Землі, які знаходяться у власності громадян (паї) 109,1.

Землі, які проектуються передати у власність громадян 135,5.

Землі надані для фермерських господарств 57,4.

Землі, які залишаться у користуванні АФ «Вільхівська «489,3.

Державні та приватні землі 380,9.

Облік кількості земель у системі земельного кадастру передбачає проведення класифікації не тільки ґрунтів, але й земель. Класифікація ґрунтів будується за принципом їх походження і розвитку. При класифікації земель виділяються ділянки території з характерним не тільки конкретним покривом, але й усіма іншими умовами, від яких залежить спосіб їх використання. До таких умов належать: клімат, рельєф, водний і тепловий режим ґрунту та прилягаючих шарів атмосфери, рельєф місцевості, експозиція схилів окремих ділянок, їх конфігурація, розміри і розміщення, природна рослинність і придатність земель для вирощування певних культур, господарської діяльності людини.

Ґрунт як основна складова частини земель, найбільш повно виражає сутність і властивості, включаючи основні закономірності розвитку, можливості таксономії і систематизації земель.

Основні принципи класифікації земель побудовані на положенні про їх динамічність, розвиток у часі та просторі. В основу класифікації земель покладені їх стан і відповідні до цього виробничі можливості для використання земель у сільському господарстві.

При класифікації земель за їх якісним станом необхідно аналізувати матеріали крупномасштабних ґрунтових, меліоративних, геоботанічних і агрохімічних обстежень, беручи до уваги місцевий досвід використання земель.

Облік якості земельних угідь в межах видів земель проводиться за механічним складом ґрунту, ступенем зволоженості, солонцюватості, еродованості, рельєфом місцевості, запасом ґрунту, забезпеченістю ґрунтів фосфором, калієм та іншими поживними елементами.

Матеріали обліку якості земель дають необхідну інформацію для вирішення питань трансформації угідь, захисту ґрунтів від ерозії, виявлення резервів освоєння нових земель шляхом їх меліорації та рекультивації, проведення природно-сільськогосподарського районування території, розробки екосистеми ведення сільського господарства, прогнозування використання земельних ресурсів у схемах землевпорядкування на перспективу, проведення бонітування ґрунтів і економічної оцінки земель.

3.6. Бонітування ґрунтів Бонітування ґрунтів — це характеристика ґрунтів, що проводиться на основі даних про їх природні властивості, що мають сталий характер та істотно впливають на урожай сільськогосподарських культур.

Бонітування ґрунтів сільськогосподарських угідь, сільськогосподарських підприємств та організацій проведено в 1993 році. Отримані показники використано при грошовій оцінці земель сільськогосподарського призначення. Значно ширше використання даних бонітування забезпечувало б проведення внутрішньогосподарського бонітування ґрунтів що дало б можливість оцінити кожну окремо земельну ділянку за об'єктивними сталими природними властивостями.

Бонітування ґрунтів є продовженням комплексних обстежень земель і передує їх економічній оцінці. Основна мета бонітування ґрунтів полягає у визначенні відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто встановлення в скільки разів один ґрунт кращий від іншого за своїми природніми і стихійно-побутовими властивостями. Об'єкт бонітування — ґрунт, виражений суворо визначеними таксономічними одиницями, встановленими за матеріалами детального ґрунтового обстеження.

У зв’язку з цим бонітування ґрунтів проводять за ґрунтовими різновидностями або групами ґрунтів, рівноцінними за господарською достойністю, які залягають на одних і тих же елементах рельєфу, подібними за умовами зволоження і внаслідок цього, близькими за агрофізичними і агрохімічними та іншими природними властивостями, які впливають на урожайність сільськогосподарських культур.

При бонітуванні ґрунтів необхідно брати до уваги урожайність на різних виробничих групах ґрунтів у межах земельно оціночного району при порівняльному рівні агротехніки і інтенсивності землеробства.

Однакові групи ґрунтів при бонітуванні повинні одержати однакові показники бонітету. Щоб визначити ці показники складається шкала бонітування ґрунту, яка являє собою систему цифрових даних, що відповідають певним значенням природних показників на різних групах ґрунтів.

Таблиця-шкала бонітування ґрунтів сільськогосподарських угідь Вільхівської сільської ради приведена в таблиці 3.6.1.

Таблиця 3.6.1. Шкала бонітування ґрунтів Шифр агрогруп.

Назва агровиробничих груп ґрунтів.

Бал бонітету.

рілля.

пасов. фер. фонд рез. фонд.

1 2 3 4 5 6.

45е Чорноземи опідзолені глеюваті крупнопилувато-важкосуглинкові 527,6 46,9 50,0 32,4.

49е Чорноземи опідзолені глеюваті слабозмиті крупнопилувато-важкосуглинкові.

51,7.

24,5.

104е Дернові слаборозвинені легкоглинисті ґрунти на елювії щільних карбонатних порід.

10,7.

141 Лучно-болотні ґрунти.

7,4.

Бонітування ґрунтів і економічна оцінка земель тісно пов’язані між собою спільністю мети, опираються на єдині дані реєстрації землеволодінь, облік кількості та якості земель, матеріали обстеження і джерела статистичної інформації про виробничі показники використання оцінюваних земель. Економічна оцінка дає кількісну характеристику ґрунтової родючості, яка об'єктивно склалася за економічними показниками. Під економічною оцінкою розуміється оцінка якості землі як природного ресурсу і головного засобу виробництва у сільському господарстві. Основна відмінність економічної оцінки землі від бонітування ґрунтів полягає в тому, що бонітування вивчає ґрунт як природне тіло, без врахування економічних умов ведення сільськогосподарського виробництва. Вона встановлює відносну їх придатність за основними факторами природної родючості для вирощування сільськогосподарських культур, забезпечує виділення груп ґрунтів, які підлягають економічній оцінці. При економічній оцінці земля розглядається як головний засіб виробництва у сільському господарстві. Економічна оцінка землі має велике призначення для розвитку народного господарства країни. Дані оцінки використовуються як нормативні і нормативно-утворювальні фактори при вирішенні таких завдань, як науково обґрунтований розподіл земельного фонду для планомірного і пропорційного розвитку всіх галузей народного господарства, економічне обґрунтування об'ємів виробництва.

3.7. Економічна оцінка земель Бонітування ґрунтів є основою для проведення економічної оцінки землі, яка пропонує механізм розпізнавання різних за якістю ґрунтів через визначення їх придатності для тих чи інших потреб людини за допомогою економічних показників. Це досягається врахуванням різниці у продуктивності праці працівників сільськогосподарських підприємств при досягнутому рівні інтенсивності землеробства.

Як уже зазначалося вище, бонітування та економічна оцінка тісно пов «язані між собою спільністю мети, спираються на єдині земельно-кадастрові дані обліку кількості та якості земель, матеріали обстеження і джерела статистичної інформації про виробничі показники використання оцінюваних земель. Основне їх завдання — це визначення виробничої придатності земель, але у першому випадку до мети наближаються, досліджуючи властивості верхнього прошарку земель, а у другому — через урахування технологічних умов виробництва на цих землях. Особливість оцінки сільськогосподарських земель виходить з того факту, що земля у сільському господарстві, на відміну від інших галузей, є не лише умовою, але водночас і головним засобом виробництва. Ст. 200 Земельного кодексу України (2001 р.) наголошує, що економічна оцінка землі - це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.

Основна відмінність економічної оцінки землі від бонітування ґрунтів полягає в тому, що бонітування вивчає ґрунт як природне тіло, без врахування економічних умов ведення сільськогосподарського виробництва. Воно встановлює відносну придатність ґрунтів за основними чинниками природної родючості для вирощування сільськогосподарських культур, забезпечує виділення груп ґрунтів, які підлягають економічній оцінці. Економічна ж оцінка відображає відмінності в якості земель з точки зору економічної родючості при досягнутому рівні інтенсивності землеробства. Вона проводиться з урахуванням природних та економічних умов виробництва, затрат праці на одержання сільськогосподарської продукції, місця розташування ділянок, пунктів реалізації продукції, промислових центрів, шляхів сполучення.

У процесі економічної оцінки визначають економічний ефект від використання різних за якістю земель з урахування різного рівня продуктивності праці, а це закладає основу для виваженого аналізу існуючих результатів господарської діяльності і обґрунтованих прогнозів на майбутнє.

Економічна оцінка землі відіграє важливу роль у регулюванні земельних відносин, має багатоцільове призначення. Вона є основою:

— для науково обґрунтованого прогнозування та планування розподілу земельного фонду між окремими галузями господарства на державному рівні, забезпечення збалансованого й оптимального розвитку всього господарства країни;

— для обґрунтування втрат сільськогосподарського виробництва і вибору оптимальних рішень при відчуженні земель для громадських та державних потреб, визначення техніко-економічних показників проектів внутрішньогосподарського землевпорядкування.

— для визначення нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, яка використовується для визначення земельного податку та орендної плати, штрафів і компенсацій при порушенні природно-екологічного стану середовища.

Залежно від цілей і завдань економічну оцінку земель поділяють на загальну і часткову.

Загальна оцінка земель передбачає визначення об «єктивних показників родючості та показників, які характеризують ефективність використання землі при досягнутому рівні інтенсивності землеробства.

Часткова економічна оцінка земель передбачає визначення ступеня ефективності вирощування конкретних сільськогосподарських культур на різних ґрунтах.

Загальна економічна оцінка має такі показники: вартість валової продукції, окупність затрат, диференціальний дохід; часткова — урожайність, окупність затрат, диференціальний дохід.

Для одержання зазначених економічних показників використовують два основних показники — урожайність сільськогосподарських культур, витрати на їх вирощування. Всі інші показники є похідними від них. Отже, визначення урожайності культур і розмірів затрат на їх вирощування за оцінюваними групами ґрунтів — найбільш відповідальний етап земельно-оціночних робіт, адже від достовірності одержаних даних залежить достовірність решти показників економічної оцінки земель.

При збиранні та обробці вихідних даних застосовується суцільний або вибірковий метод визначення показників на оцінюваних групах ґрунтів.

Суть суцільного методу полягає в тому, що в основу побудови шкали оцінки землі кладеться інформація про всі сільськогосподарські підприємства земельно-оціночного району.

Якщо метод вибірковий, для побудови шкали економічної оцінки відбирається частина сільськогосподарських підприємств, близьких за економічними умовами ведення сільського господарства.

Основним джерелом інформації для економічної оцінки земель служить чинна система обліку і звітності у господарствах і в першу чергу річні звіти, які містять середні дані про господарство в цілому. Статистичні дані про урожайність сільськогосподарських культур збирають, як правило, за семирічний період, що відповідає періоду ротації сівозміни. В окремих випадках для виявлення загальних тенденцій зміни урожайності та затрат на виробництво продукції вихідні дані аналізуються за більш тривалий період.

Найбільш точно одержати такі показники можна організацією у господарствах безпосереднього обліку урожайності і затрат на ділянках оцінюваних земель. Простий за своєю суттю метод безпосереднього обліку полягає у визначенні потрібних показників досліджуваних груп ґрунтів на певних за розмірами контрольних майданчиках (0,01 — 0,005 га), з яких збирають продукцію, зважують її і розраховують урожайність на 1 га площі. Але через те що цей метод вимагає тривалого часу для накопичення даних, необхідних для розрахунку середніх значень показників, він застосовується дуже обмежено, в основному на ділянках науково-дослідних і сортовипробувальних закладів.

Більше значення мають математико-статистичні методи обробки вихідних даних, необхідність застосування яких зумовлена масовістю вихідної інформації, складністю взаємозв «язків факторіальних і результативних ознак.

Визначення середньої урожайності культур і затрат за групами ґрунтів — складний процес, оскільки існуюча система оперативно-технічного і бухгалтерського обліку та звітності у сільськогосподарських підприємствах містить ці відомості не за групами ґрунтів, а в цілому щодо господарств, ґрунтовий покрив яких далеко не однорідний. Тому оцінні показники розраховуються на основі середніх даних господарства загалом або госпрозрахункових підрозділів.

У межах сільської ради земельно-оціночні роботи полягають в узагальненні матеріалів оцінки земель, проведеної в конкретному господарстві і визначенні середньозважених показників оцінки по сільській раді в цілому.

Отож, оцінка земель за природними властивостями ґрунтів проводиться за даними суцільних обстежень ґрунтів. При цьому за показниками природних властивостей ґрунту складається 100-бальна шкала, за якою оцінюється відповідний тип ґрунту на території кожної земельної ділянки власників землі і землекористувачів.

На території Вільхівської сільської ради бал загального бонітету становить: ріллі - 54,8, пасовищ — 60,0. У даний час узагальнення земельно-оціночних робіт на рівні базових рад ще не проведено. Земельно-оціночні роботи проведені в сільськогосподарському підприємстві, що знаходяться на території сільської ради. Грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь на території базового сільськогосподарського підприємства (2000 р.) становить: ріллі — 12 341 грн., багаторічних насаджень — 10 316 грн., сіножатей — 2376, пасовища — 2376 грн. Після того, як була проведена в сільськогосподарських підприємствах оцінка, відбулися зміни в їх загальній площі, пов’язані з роздержавленням і приватизацією земель, тому є необхідність в корегуванні даних оцінок.

3.8. Нормативна грошова оцінка земель.

3.8.1. Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь У період демократичних перетворень в суспільних відносинах, переходу до ринкової економіки та приватизації землі, виникає потреба у грошовій оцінці земель.

Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів розроблено у відповідності з постановами Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 «Про методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів ». Вона здійснюється з метою регулювання відносин при передачі землі у власність, спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу, визначенні ставок земельного податку тощо.

Розрахунок нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь с. Вільхівці подано в таблиці 3.8.1.1.

Таблиця 3.8.1.1. Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь в межах населеного пункту Назва угідь Шифр агро-групи Площа, га Бал бонітету Грошова вартість агрогрупи, грн. Загальна вартість, грн.

Рілля 45е.

140,8 55,9 12 566 1 769 292,8.

49е 50,6 43,8 9846 498 207,6.

104е 1,6 12,1 2720 4352.

0,8 9,9 2225 1780.

Разом.

193,8.

11 731,8 2 273 632,4.

Багат. насадження 45е 5,7 51,2 11 921 67 949,7.

49е 4,3 61,7 16 238 69 823,4.

Разом.

10,0.

13 777,3 137 773,1.

Сіножаті 45е 3,0 72,2 523 0 15 690.

49е 2,2 51,4 3723 8190,6.

141 0,8 11,8 855 684.

Разом.

6,0.

4094,1 24 564,6.

Пасовища 45е 12,1 70,8 3133 37 909,3.

49е 34,4 51,4 2274 78 225,6.

104е 20,1 12,6 557 11 195,7.

141 5,9 11,7 518 3056,2.

215е 0,4 0,7 31 12,4.

Разом.

72,9.

1788,7 130 399,2.

Всього.

282,7.

9078,0 2 566 369,3.

Характеризуючи таблицю 3.8.1.1., можна сказати, що нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь по населеному пункту с. Вільхівці складає: по ріллі (площа 193,8 га) — 2 273 632,4 грн., по багаторічних насадженнях (площа 10,0 га) — 137 773,1 грн., сінокосах (площа 6,0 га) — 24 564,6 грн., пасовищах (площа 72,9 га) — 130 399,2 грн., а в сумі це складає 2 566 369,3 грн.

3.8.2. Нормативна грошова оцінка населеного пункту Практичне здійснення земельної реформи, впровадження приватної власності на землю платного характеру потребують економічного механізму регулювання земельних відносин, основою яких є оцінка землі.

Наявність оцінки землі дає можливість органам місцевого самоврядування, поряд з нормативно-організаційними методами управління розвитком території, реалізувати свої повноваження на підставі створення економічних умов раціонального використання земель, забезпечити їх фінансово-економічну базу за рахунок отримання плати за землю.

Нормативна грошова оцінка земель села здійснена відповідно до чинного законодавства України з метою створення умов для економічного регулювання земельних відносин, при передачі землі під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки, здійснення оренди, ціноутворенні, визначенні ставок земельного податку.

Законодавчими актами України визначено, що грошова оцінка земель є невід'ємною складовою державного земельного кадастру.

Нормативна грошова оцінка земель села проведена відповідно до Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (затвердженого наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Мінсільгосппроду України та УААН від 27 листопада 1995р. № 76/230/325/150).

Нормативна грошова оцінка земель визначається поетапно.

На першому етапі визначена базова оцінка одного квадратного метра земель. На другому етапі - вартість земель для економіко-планувальних зон.

На останньому етапі - визначалась нормативна грошова оцінка одного квадратного метра загальної ділянки певного функціонального використання з урахуванням локальних факторів у межах економіко-планувальних зон.

Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель є матеріали інвентаризації земель населеного пункту, проект роздержавлення і приватизації земель, матеріали економічної оцінки земель та бонітування ґрунтів, земельно-облікові матеріали, генеральний план забудови, статистичні та нормативні дані про витрати на облаштування території.

В основу нормативної грошової оцінки земель села покладено витрати на освоєння та облаштування території, норму прибутку і норму капіталізації доходу, функціональне використання та місце розташування земельної ділянки.

Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь у межах населеного пункту розрахована за рентним доходом, що створюється при виробництві зернових культур на різних ґрунтах і визначається за даними економічної оцінки земель, та матеріалів бонітування ґрунтів.

Нормативна грошова оцінка земель села визначена окремо для забудованих територій та сільськогосподарських угідь.

Нормативна грошова оцінка населеного пункту розрахована на прикладі с. Вільхівці Вільхівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

Село Вільхівці розташоване на віддалі 20 км від районного центру, з чисельністю населення 647 осіб. Площа села становить 324,2 га. За функціональним призначенням територія населеного пункту є сільська. Село електрифіковане, газифіковане. Централізоване водопостачання, тепло-постачання та каналізація відсутні.

Вихідними даними для проведення нормативної грошової оцінки є правовстановлюючі документи про статус населеного пункту та його межі, дані державного земельного кадастру про правовий природний та господарський стан земель, дані державної та відомчої статистичної звітності, що характеризують інженерно-транспортне облаштування.

Для визначення базової вартості одного квадратного метра земель с. Вільхівці були використані дані статистичної звітності окремих вартісних показників інфраструктурного облаштування території. Ці та інші витрати показані в таблиці 3.8.2.1.

Таблиця 3.8.2.1. Витрати на облаштування с. Вільхівці.

Показники та одиниці виміру Натуральних одиниць. Сума, грн.

Електропостачання: головні споруди.

Магістральні споруди.

15.5 61 281.

Разом:

Телекомунікації: головні споруди 2 234 594.

магістральні мережі.

Разом:

Газопостачання: головні споруди 1ГРП+4ШРП 22 114.

Магістральні мережі 6,7 150 080.

Разом.

Вулично-дорожня мережа:

дороги з твердим покриттям 1,0 38 896.

покриті гравієм 3,9.

2,0 93 600.

Разом:

Всього:

З таблиці 3.8.2.1. видно, що витрати на освоєння і облаштування с. Вільхівці становлять 660 718 грн.

Базова вартість одного квадратного метра землі залежить від регіональних факторів населеного пункту (Км1). Даний коефіцієнт враховує значення, статус населеного пункту у загальнодержавній, регіональній і місцевій системах розселення і виробництва. Для с. Вільхівці коефіцієнт приймається на рівні Км1 =1,0.

Нормативна грошова оцінка села Вільхівці передбачає визначення ступеня та територіальної неоднорідності функціонально-планувальних, соціально-економічних, екологічних, транспортних, інженерних та інших умов функціонування сільської території, що в кінцевому результаті, визначає якість території.

Після аналізу існуючої ситуації в селі на основі вивчення картографічних і ґрунтових матеріалів, а також натурального обстеження території було виділено 7 оціночних районів.

Для встановлення економіко-планувальних зон був заснований експертний метод оцінки оціночних районів села, який полягає в наступному:

1. Заповнення анкети експертної оцінки.

2. Оцінка окремого фактору.

3. Визначення суми балів оцінки факторів.

4. Визначення середнього балу по кожному району та середньозваженого балу для населеного пункту.

5. Врахування комплексного індексу цінності території.

Було виділено чотири економіко-планувальних зон.

Важливу роль при розрахунку грошової оцінки земель населеного пункту, відіграють функціональні та локальні чинники.

В основі нормативної грошової оцінки земель с. Вільхівці лежить рентний дохід, що виникає завдяки місцю розташування його у загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення.

Нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки в наступному пункті визначається за формулою:

Цн = В х Нп / Нк х Кф х Км.

де Цн — грошова оцінка 1 м² земельної ділянки, грн.;

В — витрати на облаштування території, грн.

В = 660 718:220000 = 3,00 грн./м.кв;

Нпнорма прибутку, 6%;

Нк — норма капіталізації, 3%;

Кф — коефіцієнт, який характеризує функціональне використання ділянки;

Км — коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.

Перший етап визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки заключається у визначені базової вартості одного квадратного метра населеного пункту, яка визначається за формулою:

Цнм = В х Нп / Нк х Км1.

де Км1 — коефіцієнт, який враховує значення та статус населеного пункту у загальнодержавній, регіональній в місцевій системах розселення і виробництва.

Згідно формули базова вартість становить:

Цнм = (3,00×6%): (3%х10×1,182) = 7,09 грн/м2.

Другий етап визначення нормативної грошової оцінки є визначення вартості одного квадратного метра села по економіко-планувальних зонах (Цнз) розраховується за формулою:

Цнз = Цнм х Км2.

де Км2 — коефіцієнт, який враховує будівельну цінність території в межах економіко-планувальних зон населеного пункту. (Таблиця 3.8.2.2.).

Таблиця 3.8.2.2. Вартість 1 м² земель по економіко-планувальних зонах Економіко-планувальні зони Цнм Км2 Цнз=ЦнмхКм2.

І 7,09 1,15 8,15.

ІІ 7,09 1,05 7,44.

ІІІ 7,09 0,96 6,80.

ІV 7,09 0,90 6,38.

Основною таксономічною одиницею для визначення нормативної грошової оцінки земель прийнято оціночний район певної економіко-планувальної зони населеного пункту. В межах оціночного району оцінюються всі землі в залежності від їх функціонального використання та місця розташування.

Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь на території с. Вільхівці здійснена відповідно до Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Мінсільгосппроду України та УААН.

Загальна нормативна грошова оцінка земель населеного пункту за певним функціональним використанням з врахуванням локальних факторів подана в таблиці 3.8.2.3.

Таблиця 3.8.2.3.Нормативна грошова оцінка земель с. Вільхівці.

Функціональне використання земель Площа, га Загальна, сума, грн. Середньозважена грошова оцінка, грн./м2.

Землі житлової забудови.

10,1 965 680 9,56.

Землі громадського призначення.

1,9 147 250 7,75.

Землі рекреаційного призначення.

8,7 376 090 4,32.

С/г землі в т. ч. виробничі будівлі і двори.

2,9 213 180 7,35.

Сільськогосподарські угіддя.

282,7 2 566 369,3 0,91.

з них: рілля.

193,8 2 273 632,4 1,17.

Багаторічні насадження.

10,0 137 773,1 1,37.

Сіножаті.

6,0 24 564,6 0,40.

Пасовища.

72,9 130 399,2 0,17.

Разом: 306,3 4 268 569,3 1,39.

Як видно із вищенаведеної таблиці, нормативна грошова оцінка земель с. Вільхівці складає 4 268 569,3грн., середньозважена грошова оцінка -1,39грн.

4. ЕКОНОМІКА, ОРГАНІЗАЦІЯ І ПЛАНУВАННЯ РОБІТ Для написання цього розділу мною використовувався кошторис на виконання робіт по грошовій оцінці земель населеного пункту с. Вільхівці, виконаний Івано-Франківським філіалом інституту землеустрою.

Роботи по грошовій оцінці с. Вільхівці Городенківського району виконувались Івано-Франківським філіалом інституту землеустрою на замовлення обласного управління земельних ресурсів в період з 02 липня по 22 серпня 2001 року.

Технік інституту землеустрою, який прибув на територію Вільхівської сільської ради громадським транспортом на час виконання робіт був забезпечений спецодягом, проживанням в гуртожитку та харчуванням в їдальні АФ «Вільхівська » .

Для обстеження території сільської ради технік був забезпечений транспортом агрофірми, використовував матеріали інвентаризації населеного пункту, проект формування території і встановлення меж Вільхівської сільської ради та населеного пункту с. Вільхівці, матеріали ґрунтових обстежень земель, матеріали економічної оцінки земель та бонітування ґрунтів, земельно-облі-кові матеріали, генеральний план забудови с. Вільхівці, статистичні та нормативні дані про витрати та облаштування території населеного пункту.

Вимогою Замовника щодо виконання поставлених перед Виконавцем завдань було виготовлення технічної документації з грошової оцінки земель населеного пункту с. Вільхівці Вільхівської сільської ради Городенківського району.

При розробці даного проекту було дотримано наступну технологічну схему робіт:

— кадастрове зонування;

— кадастрові зйомки;

— бонітування ґрунтів;

— економічна оцінка земель;

— грошова оцінка земельних ділянок;

— державна реєстрація земельних ділянок;

— облік кількості та якості земель.

Перед початком виконання даного виду робіт між Замовником та Виконавцем було складено договір та кошторис на проектні (пошукові) роботи, що нижче наведений.

Кошторис.

на виконання робіт по грошовій оцінці с. Вільхівці Городенківського району Найменування організації - виконавця: Івано-Франківський філіал інституту землеустрою.

Найменування організації - замовника: Обласне управління земельних ресурсів.

№ п/п Перелік виконуваних робіт Виконавці Кіль-кість люд.- днів Основна заробітна плата за 1 день, грн. Всього заробітна плата виконавців робіт, грн.

кіль-кість посада.

1 Виготовлення технічної документації по грошовій оцінці земель населеного пункту Вільхівці 1 технік 45 11,25 506,25.

1. Всього основна заробітна плата виконавця, грн. 506.25.

2. Додаткова заробітна плата виконавця, грн. 135.61.

3. Нарахування на основну і додаткову.

заробітну плату виконавця, грн. 240.70.

4. Матеріальні витрати на виробництво, грн. 150,00.

5. Інші статті накладних витрат, грн. 55,00.

Всього: 1087.56.

(Одна тисяча вісімдесят сім гривень 56 коп.).

Складено календарний графік виконання робіт на період з 02 липня по 22 серпня 2001р. Таблиця 4.1.

Виконавці липень.

2 3 4 5 6 7 9 10 11 12 13 14 16 17 18 19.

1 інженер Збір матеріалів.

Польове обстеження ґрунтів в натурі, уточнення їх границі шляхом рекогностіровки камеральні роботи.

проведення розрахунків для складання технічної документації.

Виконавці липень серпень.

20 21 23 24 25 26 27 28 30 31 1 2 3 4 6 7.

1 інженер камеральні роботи.

Проведення розрахунків для складання технічної документації Складання пояснювальної записки Виконавці серпень.

8 9 10 11 13 14 15 16 17 18 20 21 22.

1 інженер камеральні роботи.

Скла-дання поясню-вальної записки Виготовлення графічних креслень (3 плани) Перевірка та затвердження технічної доку-ментації з гро-шової оцінки села Вільхівці Вільхів-ської сільської ради Здача технічної документації з гро-шової оцінки села Вільхівці Вільхівської сільської ради.

З даного календарного плану видно, що весь комплекс робіт завершено до 15 серпня 2001р., а перевірка, затвердження технічної документації та здача технічної документації з грошової оцінки села Вільхівці Вільхівської сільської ради проведена до 22 серпня 2001 року (включно).

5. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА Серед найважливіших проблем сьогодення особливе місце посідає проблема економного використання, збереження і відтворення природних ресурсів. Для сільського господарства важливе значення має охорона земель, як головного засобу виробництва. Охорона земель включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання, запобігання необґрунтованому вилученню земель з сільськогосподарського обігу, захист від шкідників, антропогенних впливів, а також на відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісового фонду, забезпечення рекреаційного та історико-культурного значення. Згідно Земельного кодексу України охорона земель здійснюється на основі комплексного підходу до угідь, як до складних природних утворень (екосистем) з урахуванням цілей і характеру їх використання, зональних і регіональних особливостей.

Система раціонального використання земель повинна мати природоохоронний, ресурсозберігаючий, відтворювальний характер і передбачати збереження ґрунтів, обмеження негативного впливу на них, а також на рослинний і тваринний світ, геологічні породи, водні джерела та інші компоненти навколишнього середовища.

Власники землі і землекористувачі, в тому числі орендарі, повинні здійснюють раціональну організацію території, зберігати і підвищувати родючість ґрунтів, а також поліпшувати корисних властивостей землі, захищати земель від водної та вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушування, ущільнення; забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами та інших видів руйнування; захищати від заростання сільськогосподарських угідь дерново-чагарниковими насадженнями і дрібноліссями, інших процесів від погіршення культуртехнічного стану земель, рекультивацію порушених земель, заходи щодо підвищення їх родючості та поліпшення інших корисних властивостей землі; знімання, складування, збереження родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов’язаних з порушенням земель, тимчасова консервація деградованих сільськогосподарських угідь, якщо іншими засобами неможливо відродити родючість ґрунтів.

Щоб одержати високі врожаї сільськогосподарських культур, потрібно досягати високих рівнів інтенсифікації - взаємодії засобів виробництва з природним середовищем. Взаємодія пов’язана з злочинними змінами у суспільстві. Окремі з них мають різкі негативні наслідки. Зокрема, відбувається забруднення води, повітря і ґрунту. Отже, село, поле, котрі вважались базисом чистоти і здоров’я стали джерелом забруднення.

Небезпечним фактором порушення екологічної рівноваги є агрохімічна деградація ґрунту. Надмірна наявність отрутохімікатів та гербіцидів пригнічує його біологічну активність, діяльність дощових черв’яків, що визначають ґрунто та структуроутворення. При значній кількості нітратів проходить надлишкова мінералізація гумусу, руйнується структура ґрунту і його властивості. Фактором ризику є застосування сучасної важкої техніки, яка переущільнює не тільки ґрунти, а й підґрунтя. Для стійкого функціонування агроекосистеми синтез і розклад органічної речовини повинні бути в рівновазі або з переважанням нагромаджувальних процесів. Важкогумусні ґрунти краще протидіють хімічній інтенсифікації, агрофізичній деградації. Тому потрібно вносити органічні добрива, розширювати посіви багаторічних трав, поукісних та сидеральних трав, культур, землювання змитих ґрунтів.

Фактори такого ризику усуваються при переході на біологічне землеробство. Але при цьому врожайність зменшується на третину, затрати робочої сили на одиницю продукції збільшується у 2−3 рази, що приводить до подорожчання продуктів харчування. Тому, поки що, ставиться питання не про біологічне землеробство, а про його біологізацію, яка передбачає застосування елементів біологічного землеробства.

При обробітку схилових орних земель потрібно використовувати ґрунтозахисне землеробство, що включає в себе агротехнічні, меліоративні, гідротехнічні заходи по ефективному використанню земель, підвищенню їх родючості та охороні природного ландшафту в цілому.

Так, агротехнічними заходами рекомендується просапні культури (овочеві, картопля, кукурудза, тощо) висаджувати на землях першої технологічної групи з крутизною схилів до 3о із незмитими та слабозмитими ґрунтами. На схилових землях крутизною більше 3о переважно із середньозмитими ґрунтами пропонується вирощування культур суцільного посіву.

На полях, розміщених на схилах більше 2о обробіток ґрунту добре здійснювати впоперек схилу з грунтопоглибленням, щілюванням. Поглиблення орного шару ґрунту проводиться під час оранки на зяб за допомогою спеціальних пристроїв до плуга. Щілювання проводиться впоперек схилу строго в напрямку горизонталей.

При використанні багаторічних трав на схилових землях щілювання необхідно проводити один раз у два роки.

Підвищення родючості ґрунтів значною мірою зумовлюється внесенням добрив, пестицидів, застосування отрутохімікатів, в результаті чого забруднюються річки, ставки, тощо.

Все це вимагає перш за все застосування в господарстві органічного землеробства, нормативного внесення міндобрив, освоєння ґрунтозахисних систем обробітку земель.

В межах прибережних смуг забороняється регулярна оранка земель, застосування отрутохімікатів, випасання худоби і будівництво літніх таборів для худоби, стоянок і миття автотранспортних засобів, влаштування сміттєзвалищ. Для перезалуження, оранку і обробіток ґрунту проводити не ближче 3-х метрів від бровки русла.

На території водоохоронних зон і прибережних смуг поліпшувати захисні і водоохоронні функції трав’яної і дерново-чагарникової рослинності, широко застосовувати біологічні методи боротьби із шкідниками і хворобами рослин. Не допускати проникнення стічних забруднених вод з виробничих центрів і господарських дворів в русла канав і водоймища.

6.ОХОРОНА ПРАЦІ.

Висока продуктивність праці топографо-геодезичних робіт повинна бути забезпечена комплексною безпечною діяльністю, наявністю механізованого транспорту, безперебійним постачанням матеріалів, спецодягом, харчуванням. На початку безпечна техніка і технологи передбачаються у технічних проектах, які уточняються при обговоренні і захисті.

Пізніше на основі технічних проектів перед початком польових робіт складаються робочі проекти безпечної організації польових робіт в конкретних умовах місцевості з урахування фізико-географічних і економічних особливостей району робіт. Враховуючи дані повідомлення, начальники партії при участі бригадирів складають робочий проект геологічних ходів і загальну схему маршрутів руху бригад.

При проектуванні безпечних маршрутів в першу чергу забезпечують можливість якісного виконання геодезичних вимірювальних робіт, намагаються зменшити протяжність ходу і замінити небезпечні ділянки шляху (труднопрохідні) більш безпечними. З цією метою межі ділянок окремих бригад намічають по берегах рік, а не по рамках трапеції. В місцях підходу до бази розміщених по одну сторону ріки, для частих переходів на другу сторону, проектують будівництво мостів або обладнання постійних човникових переправ.

Групові схеми безпечних маршрутів руху бригад складають на район дії трьох або чотирьох бригад і на район дії однієї або двох партій. Після цього, об «єднують ці схеми укладають карти маршрутів на зону дії всієї експедиції. Така карта використовується керівництвом експедиції для служб безпеки і організації робіт партій і бригад. Вона уточнюється і змінюється в залежності від зміни видів робіт, засобів транспорту і інше. На схемах маршрутів, крім мінімальної географічної основи, більш наочно наносять: шляхи руху бригад, місця і дати стоянок бригад, місце радіозв «язку і місце зустрічі бригад з начальником партії розміщенням продовольчих точок, без партії і штабу експедиції. Робочі проекти організації робіт і схеми руху бригад затверджуються начальником або головним інженером експедиції, і після цього вони стають засобом оперативного планування диспетчеризацією і управління експедиції і партії.

Трудове законодавство зобов «язує підприємства забезпечувати безпечні умови праці всім працівникам, тому в період підготовки до польових робіт керівникові експедиції і партії проводять заходи, що забезпечують профілактику захворювання і травматизму.

Перш за все виникає проблема підбору кадрів, яким не протипоказано виконання робіт, передбачених планом у даних географічних умовах. З цією метою проводяться обов «язкові медичні обстеження усіх працюючих. При цьому в направленні, на медогляд указується прохання дати закінчення про можливість даного працівники в. експедиційних умовах, з пішими переходами, з нічлігом у палатках, в певних географічних умовах на роботі зв «язаній з підніманням на високі споруди, дерева і інше. Для деяких робіт проводиться обстеження зору (на стерео-приладах, альпіністські випробування для роботи в горах).

В підготовчій період встановлюється наявність в районі робіт ділянок місцевих інфекційних захворювань (туляремії, енцефаліту, лейшманіозу, бруцельозу і інші). У випадку виконання робіт в районах, ендемічних до тієї чи іншої інфекційної хвороби, керівництво експедиції своєчасно організовує прищеплення людям, які будуть працювати в даних умовах. Спецодяг і спецвзуття повинні відповідати місцевим умовам і витримувати установлені терміни. Поряд із спецодягом відповідним працівникам видаються захисні пристрої рятувальні і інші засоби техніки безпеки, передбачені типовими табельними положеннями. До їх числа належить видача бригадирам бойової зброї з відповідним запасом набоїв, якщо в даному районі можливий напад диких звірів. Персонально закріплена зброя реєструється в місцевому відділенні міліції. Передача місцевої зброї іншим особам і їх використання для полювання забороняється. Індивідуальний недоторканий запас продуктів видасться бригадирам при віддаленні пішими переходами бригад в малообжиті райони. В кінці підготовчих робіт перевіряють стан готовності кожної бригади до безпечного виконання доручених їм робіт, що оформляється спеціальним актом, що підтверджує відповідне спорядження бригади. Велику допомогу в роботі експедиції і партії при нещасних випадках надають місцеві мешканці і місцеві органи влади. Тому керівники експедиції і партії при першому знайомстві з районом робіт повинні ознайомити про роботу і районну адміністрацію, міліцію господарства, на території яких будуть проводитись топографо-геодезичні роботи.

Перед виїздом на роботу проводиться обов «язкове навчання і інструктаж польових робітників. Вступний інструктаж обов «язковий для нових робітників і студентів-практикантів. Після призначення їх на конкретну роботу здійснюється інструктаж на робочому місці, з практичним навчанням безпечних умов і методів праці. Крім роботи, кожний навчається організації безпечних переходів, переїздів, переправ, орієнтації на місцевості, наданню першої долікарської допомоги потерпілим. Працівники, прийняті на роботу на механізмах, або на роботи підвищеної небезпеки, яка вимагає технічної підготовки спочатку проходять спеціальне навчання, потім практична робота на місцевості, в полі, морі і в горах. Після перевірених випробувань вони одержують посвідчення на право виконання робіт. Для навчання і інструктажу на базі повинен бути кабінет по техніці безпеки, забезпечений літературою, плакатами, наочними посібниками і засобами техніки безпеки.

При проведенні робіт в районах, що мають вогнища інфекційних захворювань, проводиться інструктаж по мірах захисту від цих захворювань, вивченням норм і форми застосування репелентів. У всіх експедиціях до початку робіт необхідно повторити вивчення засобів і методів надання першої долікарської медичної допомоги потерпілим.

Значення транспорту на всіх видах геодезичних робіт важко переоцінити. Виконання всіх польових геодезичних робіт по тріангуляції, полігонометрії, нівелюванню і зйомках зв «язані з постійними переїздами з пункту в пункт. Більш того різні транспортні засоби: автомобілі, літаки, пароплави — приймають участь в процесі геодезичних робіт, як знаряддя праці. Переїзди і переходи при геодезичних роботах складають особливу категорію норми часу і в різних видах робіт, в різних географічних умовах вони складають від 30 до 40% норми часу. Тому видно і травматизм при переїздах на топографо-геодезичних роботах складає від 20 до 30% від усіх нещасних випадків. Ця обставина заставляє звернути увагу на організацію і упорядкування переїздів, дисципліну і режим переїздів, на надійну механізацію засобів пересування, підвищення відповідальності і якості транспортних робіт, скорочення водних переправ і виховання дисципліни у водіїв.

Вимоги безпеки:

1. Відповідність наявних транспортних засобів процесу робіт, якості доріг, мостів, умовам перехідності.

2. Відповідність погодних умов для польоту, плавання, переходу, переправи.

3. Технічна справність і придатність транспортних засобів.

4. Наявність кваліфікованих і дисциплінованих водіїв і контроль за станом їх здоров «я.

5. Наявність комплекту слюсарних інструментів, запасних частин і матеріалів для дорожнього руху.

6. Забезпечення продуктами харчування, пальними і змащувальними матеріалами.

7. Наявність протиаварійних і рятувальних засобів.

8. Наявність засобів зв «язку (радіозв «язку) з базою партії (експедиції) в будь-якій точці пункту.

9. Правильна укладка і розміщення вантажу, без перевищення маси і габаритів.

10. Зручне рівномірне розміщення сидячих місць для пасажирів.

11. Дотримання правил руху, плавання, польотів.

12. Наявність точних повідомлень про шляхи переміщення і уміння орієнтуватись на шляху руху.

Крім загальних правил безпеки потрібно знати безпечні умови, що відносяться тільки до автомобільного транспорту. Кожна автомашина має пройти технічний огляд (ТО-І) (ТО-2) на основі якого видасться довідка про технічну справність автомашини.

Технічна справна машина має:

1. Добре діючі гальма .

2. Добре діючий стартер, що полегшує запаси двигуна.

3. Справне рульове управління, з люфтом руля не більше 25 градусів.

4. Справне вітрове скло з діючими очисниками.

5. Справну електропроводку освітлення і сигналізацію.

6. Відрегульовано зчеплення і коробка передач.

7. Справну систему охолодження .

8. Надійні замки дверей кабіни і запари бортів кузова.

9. Надійні камери і шини коліс .

10. Справні ресори.

11. Відсутність витікання бензини від бензобаку до карбюратора .

12. Разом з людьми не можна возити в тій же машині пально-мастильні матеріали, важкі бочки, бетонні моноліти, труби.

Вимушені в процесі робіт водні переправи порушують режим, ритми польових геодезичних робіт і нерідко створюють велику небезпеку. Водні переправи здійснюються: в брід (пішки, верхи, автомашиною, всюдиходом), перевозом-переплавом на (човнах, плотах, пароплавах, всюдиходах), перелітаючи на літаках і вертольотах, переходом (по льоду, греблі, мосту). Перепливи в брід через гірські річки починають зранку при низькому рівні води з 6−8 год. ранку. Піші переходи через річки в брід повинні здійснюватися з охороною по канату. Для використання автомобілів в рейсах необхідно перевірити їх гальма і при цьому встановити, щоб довжина гальмівного шляху на сухій рівній дорозі з твердим покриттям при швидкості 30 км/год, не перевищувала величин, які вказані в таблиці 6.1.

Таблиця 6.1.

№ п/п Тип автомобіля і їх навантаження Гальмівний шлях, м.

1. Легкові автомобілі без навантаження 7,2.

2. Вантажні автомобілі масою до 9 тон:

а) без навантаження;

б) повним навантаженням.

9,5.

11,5.

3. Вантажні автомобілі масою більше 9 тон:

а) без навантаження;

б) повним навантаженням.

11,0.

13,5.

4. Автобуси без навантаження 11,0.

Кожна автомашина закріплюється за певним водієм, який відповідає за техніку безпеки при переїздах на автомобілях людей і при транспортуванні вантажів. До управління автомобілями, що виїжджають у важкі рейси польових геодезичних робіт, призначаються водії 1 або 2 класу, або досвідчені водії 3 класу із стажем роботи не менше трьох років, які пройшли спеціальну підготовку і перевірку стану здоров «я .

Перед виїздом у рейс керівник геодезичних робіт видає водію технічний опис з зазначенням завдання і путівку, а водій виконує попередню перевірку автомобіля: роботу двигуна, заправку пальним, стан гальм, запалювання, рульове керування, освітлення, сигналізацію, відсутність витікання бензини і масла.

Вантажні автомобілі, призначені для перевезення людей, повинні бути обладнані надійно закріпленими лавками, драбинками для посадки і висадки пасажирів, твердим металічним каркасом, надійно закритим тентом. Лавки вздовж бортів розміщені на ЗО см нижче верхнього краю борта. Па такому автомобілі вантажопідіймальністю 1.5−2.0 т, дозволяється перевозити не більше 16 чоловік, на автомобілях вантажопідіймальністю 2.5−3.0 т., не більше 20 чоловік, на автомобілі 3.5 — 4.0т., не більше 24 чоловік, на автомобілі вантажопідіймальністю 5 тон, не більше 30 чоловік. При переїзді бригад експедиції з геодезичними приладами в кузові автомашини не повинно бути більше 10 чоловік, які забезпечені сидячими місцями. В нічний час перевезення людей заборонено. Швидкість руху на дорогах з твердим покриттям не більше 50 км/год., по ґрунтових дорогах не більше 30 км/год., в степу без доріг не більше 10 км/год.

Під час руху водій повинен слідкувати за дотримання правил техніки безпеки усіма пасажирами. Разом з людьми в тій же автомашині не можна перевозити пальне і змащувальні матеріали, важкі бочки, бетонні моноліти, труби, троси. При переїзді мостів необхідно скрупульозно оглянути необхідність мостів у справності і вантажу піднімання.

На неглибоких чорних річках з швидкою течією в брід переходять з опорою шляхом взаємної страховки двох-трьох чоловік. При виконанні геодезичних робіт поблизу населених місць можливі водні переправи на човнах вантажу підіймальних не менше 500 кг при ширині річки 300 м і вантажу підіймальних 1000 кг при ширині річки більше 300 м. Не можна допускати переправи при перевантаженні човна вище ватерлінії. Кожен човен повинен мати надійні рятувальні засоби.

Команда до відплиття подається тоді, коли всі пасажири одягли і надули рятувальні пояси, нагрудники або жилети. Одночасно в човні перевозити людей і вантажі забороняється. В малонаселених районах, що мають багато річок, слід застосовувати надувні човни, які входять в спорядження польових бригад. У лісі можна будувати плоти, щоб при нахилах плоту вода не замочила речі, вантаж. Поверх плоту роблять настил із віток, або коротких полін посеред плоту на висоту до 30 см. Керування плотом здійснюється веслами. Переправа на плотах дозволяється тільки в безвітряну погоду при швидкості руху до 2м/с. В зимовий час переходом через річку служить лід. При виборі місця для льодової переправи потрібно вибирати місця без тріщин льоду біля берега і на шляху переміщення. При підготовці льодової переправи необхідно визначити товщину льоду і його вантажу піднімання. В місцях з «їзду з берега на лід і на місці виїзду з льоду на берег потрібно зробити помости, відвернуть утворення тріщин біля берегу. Перед виїздом на лід люди повинні зійти з машини і йти за нею на відстані 20 м, маючи при собі два канати довжиною 30 м. Водій повинен вести машину з відкритими дверцятами, які прив «язані до кузова. Швидкість руху по льоду не більше 8км/год.

В період потепління льодової переправи слід проводити в ранній час. Для зменшення числа водних переправ необхідно будувати тимчасові мости і поромні переправи біля бази партій. При виробничій необхідності мости можуть бути пішохідні.

ВИСНОВОК При розробці даного дипломного проекту проведено аналіз існуючого використання земель на території Вільхівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області за даними земельного кадастру про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів, за категоріями земель, про якісну характеристику народногосподарську цінність земель.

Проект складається з шести розділів.

В перший розділ включено загальні відомості з використаних джерел необхідної для складання дипломного проекту літератури.

В другому розділі подано фізико-географічний опис Вільхівської сільської ради, та аналіз земель, які закріплені за цією територією. На території сільської ради знаходиться населений пункт с. Вільхівці. З даного розділу бачимо, що земельний фонд по сільській раді становить 1086,2 га земель.

Основним сільськогосподарським виробником є АФ «Вільхівська ». Крім цього на території сільської ради функціонують землі закладів науки, освіти, культури, промисловості, транспорту, землі рекреаційного призначення, землі державного лісового, водного фондів, землі запасу.

На землях сільськогосподарського призначення переважають чорноземи опідзолені глеюваті крупнопилуватоважкосуглинкові та чорноземи опідзолені глеюваті слабозмиті крупнопилуватоважкосуглинкові (45е та 49е).

В результаті роздержавлення та приватизації зроблено розподіл земель за землевласниками та землекористувачами: в приватній власності знаходяться землі (паї) площею 109,1 га, АФ «Вільхівська «користується площею 538,8 га. Резервні фонди використовуються громадянами для ведення особистого селянського господарства. Середня земельна частка (пай) становить по с. Вільхівці 1,38 га.

Державний земельний кадастр (третій розділ проекту) включає такі складові частини:

1) кадастрове зонування;

2) кадастрові зйомки ;

3) бонітування ґрунтів;

4) економічну оцінку земель;

5) грошову оцінку земель;

6) державну реєстрацію земельних ділянок;

7) облік кількості та якості земель.

Кадастрове зонування включає встановлення: місця розташування обмежень щодо використання земель; меж кадастрових зон та кварталів; меж оціночних районів та зон; кадастрових номерів.

Кадастрова зйомка — це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Важливе значення мають дані бонітування ґрунтів — порівняльної оцінки якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на урожайність сільськогосподарських культур. Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою. Вищим балом оцінюється ґрунт з кращими властивостями, які мають найбільшу природну продуктивність. На території Вільхівської сільської ради — це ґрунти чорноземи опідзолені глеюваті крупнопилуватоважкосуглинкові та чорноземи опідзолені глеюваті слабозмиті крупнопилуватоважкосуглинкові (45е та 49е).

Економічна оцінка земель — це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського цільового призначення.

Одночасно з посиленням ролі даних державного земельного кадастру значно зросла роль грошової оцінки земельних ділянок. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною та експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення с. Вільхівці становить: ріллі - 2 273 632,4 грн., багаторічні насадження — 137 773,1 грн., сінокоси — 24 564,6 грн., пасовища — 130 399,2 грн.

Значення даних державної реєстрації земельних ділянок особливо зростає тепер, із здійсненням земельно-правових угод. Це дуже важливо для забудованих земель, коли разом з купівлею-продажем об'єктів нерухомості продається-купується право власності на земельні ділянки. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Державний реєстр земель складається з двох частин:

— Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок ;

— Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь.

Облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, за ступенем забруднення ґрунтів.

Кошторис по нарахуванню заробітної плати та складання календарного графіку на виконання робіт по складанню технічної документації з грошової оцінки земель населеного пункту с. Вільхівці Городенківського р-ну подано в четвертому розділі дипломного проекту.

У дипломному проекті приділяється увага охороні навколишнього середовища (розділ 5) та охороні праці (розділ 6). Приведено сучасний екологічний стан основних природних ресурсів: земельних, водних, атмосферного повітря та заходи по підвищенню родючості ґрунтів.

Використавши знання, отримані в процесі вивчення основ наукової організації праці, описано організацію безпечних умов праці у польових роботах, загальні вимоги безпечного пересування на всіх видах транспорту.

Отже, в даному дипломному проекті охоплено весь комплекс робіт, необхідних для ведення державного земельного кадастру.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК.

1. Абрамович М. Ф. Картографічне забезпечення земельної реформи. / Зб. наук. праць ЛДАУ, Львів.- 1996. С.114−115.

2. Гнаткович Д.І., Возняк Р. П., Гулько Р. Й., Ступень М. Г. Науково-методичні положення оцінки земель України у світових цінах. Львів.-1995.-68с.

3. Гнаткович Д. И. Методические рекомендації по применению данных земельного кадастра при организации системи севооборотов сельскохозяйственньїх предприятий,-Львов, 1986.

4. Гнаткович Д.І. Земельна реформа в Україні. (Сучасний стан і перспективи). — Львів. 1993. — С.36.

5. Гнаткович Д.І., Ступень М. Г., Гулько Р. И. Проблемні аспекти приватизації земель в умовах різних форм господарювання. /Вісник ЛДАУ. Економіка АПК № 4. 1998. С.412−416.

6. Земельна реформа на Україні: Збірник законодавчих і урядових актів. — Київ: Україна, 1991. 96 с.

7. Земельний кодекс України. — Львів.-2001. 80 с.

8. Казьмір П.Г., Мицай М. А. Землеустрій — основа реалізації земельної реформи//3емлевпорядкування в умовах нових форм використання земель.- 36. наук. праць. ЛСГІ.- Львів. — 1992. С.4−12.

9. Конституція України, — К, — 1996.

10. Магазинщиков Т. П. Земельний кадастр. — Львів. — Світ.-1991.

11. Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів. — 1995.

12. Про земельну реформу. Постанова Верховної Ради України від 18 грудня 1990 р.

13. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки. Указ Президента України від 3 грудня 1999р.

14. Про порядок ведення державного земельного кадастру. Постанова Кабінету Міністрів № 15. Київ.-1993,.

15. Про Програму створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру. Постанова Кабінету Міністрів від 2 грудня 1997р.

16. Проблеми земельного кадастру та застосування його даних в умовах ринкової економіки. Монографія / Під ред. Д.І.Гнатковича. -Львів, ЛДАУ, — 1996. 104с.

17. Ступень М. Г., Гулько Р. Й., Микула О. Я., Ковалишин О. Ф., Кисіль Л.Ф., Шпік Н.Р., Музика Н. М., Радомський С. С. Нестеренко Г. Б. Теоретичні основи державного земельного кадастру. — Львів. — 2003, ст.166−288.

18. Третяк В. М. Основи державного регулювання використання і охорони земель. — Чернівці, — 1994. 55с,.

19. Шворак А. М., Сохнич А. Я., Кисіль Л.Ф. Моніторинг земель в системі управління земельними ресурсами / Використання та впорядкування земель. — Зб. наук праць. — Львів, — 1995. С.41−47.